Брюховецький В. (ред.) Іван Мазепа і його доба: історія, культура, національна пам’ять

Подождите немного. Документ загружается.

311311

Постать Івана Мазепи

в історичних нарисах Михайла Антоновського

науки використання такого методу як головно-

го приводило істориків до помилкових висновків

та не давало можливості вибрати новий напрям

досліджень і виробити нові підходи»

Як бачимо, у нарисах подано однобічну, нега-

тивну оцінку постаті І. Мазепи, що в основному

збігається з офіційною імперською точкою зору.

За галом Антоновському не вдалося дотриматись

іс то ричних фактів під час характеристики Мазе-

пи як історичної особистості. Він не зміг дослідити

об’єктивні й суб’єктивні причини, котрі могли впли-

вати на ті чи інші вчинки Івана Степановича. Історик

розповідає про його біографію та події гетьманства

крізь призму звинувачень у зраді оточуючих осіб:

гетьмана І. Самойловича, князя В. Голіцина, полков-

ника С. Палія і нарешті самого монарха Петра I.

На думку М. Корпанюка, використані в історико-

літературних творах як позитивні, так і негативні

«штампи-кліше мають одну досить високу перевагу.

Вони виразно окреслюють образи головних героїв

подій, з якими пов’язані здобутки або втрати, сприя-

ють широкому тиражуванню їхніх імен, а через них

і розповідей про конкретного героя чи антигероя;

сприяють зростанню зацікавленості до його постаті,

обставин, які сприяли його формуванню, діям, вчи-

ненню подвигів чи навпаки. Створюються добрі

умови для зацікавлення читачами історією, розвит-

ку у них допитливості, уяви, фантазії…»

. Тому, не-

зважаючи на всі недоліки, нариси Антоновського

сприяли популяризації вітчизняного минулого та

Пінчук Ю., Ковалевська О. Назв. праця. – С. 120.

Корпанюк М. Назв. праця. – С. 258.

312

Іван Мазепа та його доба. Історія

312

його провідних діячів, зокрема й гетьмана Івана

Мазепи. Прилучившись до друкованої продукції,

вони здобули значну читацьку аудиторію, потра-

пили до загального потоку історичної літератури

кінця XVIII ст. Створений автором політичний

і людський портрет Івана Мазепи, хоч не посів пер-

шорядне місце в тогочасній історіографії, проте

дав можливість наступному поколінню дослідників

більш науково й критично подивитись на справу

гетьмана та його особу.

313

Постать гетьмана України Івана Мазепи

в творчій спадщині Дмитра Яворницького

Людмила Алексашкина (Черкаси, Україна)

Постать гетьмана України Івана Мазепи

в творчій спадщині Дмитра Яворницького

Видатне місце в історіографії запорізького ко-

зацтва належить українському вченому Дмитру

Івановичу Яворницькому (1855–1940), якого вже

сучасники вважали Нестором Запорізької Січі,

а ге ніальний живописець Ілля Рєпін назвав його

енциклопедистом козаччини. Саме як історик

запо різького козацтва, збирач і зберігач козацьких

ста рожитностей Д. Яворницький відомий широ-

кому загалу. Водночас він продемонстрував широ-

чінь на укових зацікавлень, вагомим є його внесок

у різні галузі вітчизняної гуманітаристики.

З науковою творчістю вченого була тісно пов’ я-

зана і його культурно-громадська діяльність,

що відзначалася масштабністю й змістовністю.

Д. Яворницький був добре відомий в Україні й за

її межами передусім як неперевершений знавець

історії запорізького козацтва і його витвору –

Запорізької Січі, що уособлювала вільнолюбні

ідеали україн ського народу. Твори Д. Яворниць-

кого відігравали й відіграють сьогодні ваго-

му роль у формуванні національної свідомості,

патріотизму, в збереженні історичної пам’яті,

традицій та мови.

314

Іван Мазепа та його доба. Історія

314

Активна громадська діяльність Д. Яворниць-

кого ґрунтувалася на його світобаченні, обумов-

лювалася своєрідністю творчої лабораторії. Упер-

ше в історіографії вчений здійснив комплексне

дослідження історії запорізького козацтва. В його

працях було висвітлено різні аспекти козаччи-

ни: політичні та воєнні події, внутрішній устрій,

економічне життя, побут, стосунки із зовнішнім

світом, культура, релігія та духовний світ запо-

рожців. Як зазначив історик Микола Ковальський,

заслугою Д. Яворницького була реалізація нових

підходів до вивчення історії запорізького козацт-

ва – прагнення її реконструкції шляхом звернен-

ня до середовища козаків, майже в тотожному

ареалі їхнього проживання, з урахуванням автен-

тичних природних, кліматичних умов та топонімів

поселень запорожців

Творча спадщина Д. Яворницького велика – по-

над 200 опублікованих праць з історії, археоло гії,

етнографії, фольклористики, лексикогра фії, ар хео-

гра фії, архівознавства, музейної справи, спе ціа-

ль них історичних дисциплін, мистецтвознавства,

пам’ ят кознавства, краєзнавства, а також художні

твори – прозові й поетичні

. Окреме місце у творчій

спадщині видатного дослідника історії козацтва

посідають розвідки про персоналії доби козаччини,

Абросимова С. В. Д. І. Яворницький: творча спадщина

вченого в культурно-громадському контексті кінця ХІХ –

початку ХХ століття // Наддніпрянська Україна: Історичні

процеси. – Дніпропетровськ, 2003. – Вип. № 2. – С. 106–122.

Її ж. Дмитро Іванович Яворницький – енциклопедист

козаччини // Український історичний журнал (далі – УІЖ),

2005. – № 4. – С. 4–46.

315315

Постать гетьмана України Івана Мазепи

в творчій спадщині Дмитра Яворницького

матеріал яких склав свого роду протограф для пев-

них розділів пізніших його фундаментальних праць.

Серед розмаїття представлених там постатей ко-

зацьких ватажків протягом усього творчого шляху

дослідник особливу увагу приділяв гетьманам Бог-

дану Хмельницькому та Іванові Мазепі, кошовим

отаманам Іванові Сірку й Петру Калнишевському

У контексті такого загального, дещо популярного

уявлення він намагався визначити місце і роль геть-

мана Івана Мазепи в історії України, дати оцінку

його діяльності

Доба Івана Мазепи – це час відродження

України – політичного, економічного, культурно-

го розвитку після Руїни, що знищила великі плани

Хмельницького, обмежила Українську державу

тереном Лівобережжя, поставила гетьманську вла-

ду віч-на-віч зі зростаючою силою старшинської

аристократії.

Постать гетьмана Івана Мазепи протягом двох-

сот років привертала та привертає до себе ува-

гу вітчизняних історіографів, адже його особа на

небосхилі української історії чи не найвидатніша,

а водночас і найсуперечливіша. Історичні дослі-

джен ня про гетьмана Івана Мазепу численні. Про

нього, найбільше від інших українських історичних

персонажів, знає світова література.

Верменич Я. В. «Запорозькі вольності» під пером

Д. Яворницького: до оцінок історіографічної спадщини

// Запорозьке козацтво в українській історії, культурі та

національній самосвідомості. Мат-ли міжн. наук. конф. – К.,

1997. – C. 376.

Жуковський А. Гетьман Іван Мазепа в оцінці Грушевсько-Жуковський А. Гетьман Іван Мазепа в оцінці Грушевсько-

го // УІЖ, 1998. – № 6. – С. 134–144.

316

Іван Мазепа та його доба. Історія

316

Історики ХХ століття, передусім загальна україн-

ська політична думка, оцінюють гетьмана Івана Ма-

зепу та його значення для визвольної боротьби через

участь у антимосковській коаліції та царя Петра І.

Думка сучасників гетьмана представляла його дале-

ко не в такому світлі, в якому він постає сьогодні пе-

ред українською нацією та перед судом історії. Тож

аналіз постаті гетьмана Івана Мазепи на тлі його

доби, оцінку ролі його в історії України знаходимо

в працях відомих українських істориків Д. І. Явор-

ницького, М. С. Грушевського, М. І. Костомарова,

Д. І. Дорошенка, В. М. Липинського

Значне місце серед широкого загалу праць

Д. І. Явор ницького посідає образ гетьмана України

Івана Мазепи. Особливо важливим для вченого

є об’єктивна оцінка постаті гетьмана, що царськи-

ми монархічними ідеологами всіляко перекручу-

валася, фальсифікувалася – на догоду пануючій

системі

. Оцінку постаті Івана Мазепи знахо-

димо у таких працях Д. Яворницького: «Історія

запорізьких козаків», «Іван Дмитрович Сірко, слав-

ний кошовий отаман війська запорозького низових

козаків», «Запорожжя в залишках старовини і пе-

реказах народу», «Сборник материалов по истории

запорожских козаков», «Вольности запорожских

козаков», «По следам запорожцев», «Гетьман Пе-

тро Конашевич-Сагайдачний». Поодинокі згадки

Костилєва Н. Гетьман Іван Мазепа та його доба в працях

Теодора Мацьківа // Наукові записки. Збірник праць молодих

вчених та аспірантів. – К., 2001. – Т. 6. – С. 136–140.

Федак С. Великий син козацької України (До 150-річчя від

дня народження Д. І. Яворницького) // Рідна Україна, 2005. –

25 листопада.

317317

Постать гетьмана України Івана Мазепи

в творчій спадщині Дмитра Яворницького

про Івана Мазепу є і в численних листах та спогадах,

адресованих Д. І. Яворницькому

Коротко в хронологічному порядку пере-

глянемо найважливіші праці Д. Яворницького,

в яких він аналізує віхи життя і діяльність геть-

мана Івана Мазепи.

Провідне місце у творчій спадщині вченого посі-

дає тритомна «Історія запорізьких козаків», що по

праву вважається енциклопедією запорозького ко-

зацтва. В ній Д. Яворницький в повній мірі розкриває

портрет гетьмана України Івана Мазепи на тлі його

доби

. Аналізуючи громадську і політичну діяльність

гетьмана, вчений частково засуджує, а в деяких ви-

падках і виправдовує вчинки Івана Мазепи, шукаю-

чи відповіді на запитання, поставлені історією. Саме

в третьому томі праці Д. Яворницький критично

розглядає різні періоди діяльності Івана Мазепи.

Неоднозначно оцінює у своїй монографії Д. Явор-

ницький гетьмана Івана Мазепу – «натура досить

складна й тому труднодоступна для розуміння».

В його характері, відзначив Д. Яворницький,

поєднувалися риси приватної людини й україн-

ського суспільно-громадського діяча, який хотів ба-

чити свою батьківщину політично незалежною

Абросимова С. В. Дмитро Іванович Яворницький – енци-Абросимова С. В. Дмитро Іванович Яворницький – енци-

клопедист козаччини. – С. 4–46.

Її ж. Нестор Запорізької Січі (До 150-річчя від дня народ-Її ж. Нестор Запорізької Січі (До 150-річчя від дня народ-

ження Д. І. Яворницького) // Вісник.

Її ж. Дмитро Яворницький (До 150-річчя від дня

народження) // Історія України. – 2006. – № 2. – С. 12–

15; Коляда І., Куриленко О., Мельничук І. Дмитро Іванович

Яворницький про гетьманів та козацьких ватажків України //

Історія в школі, 2005. – № 10. – С. 20–25.

318

Іван Мазепа та його доба. Історія

318

Критично оцінюючи обрання гетьманом України

Івана Мазепу, Д. Яворницький зауважує: «…марні

були старання запорожців: Мазепа не міг бути

справ ді національним діячем. Не міг бути тому, що

за вихованням і за поглядами він був більше поля-

ком, ніж українцем і його натурі відразливі були всі

простонародні прагнення і традиції українців. Але

приховуючи до часу свої справжні інстинкти, Мазепа,

будучи спритною, вихованою і високоосвіченою люди-

ною, чудово підлаштовувався під тон Москви й праг-

нув видавати себе за поборника великоросійських

інтересів і монархістських основ на Україні… Тому

він не знав справжнього духу українців, і в цьому його

найголовніша помилка: звернути масу з уторованого

нею історичного шляху не можуть навіть геніальні

люди, не кажучи вже про людей посереднього ро-

зуму й здібностей… Російські царі безумовно вірили

у щирість Мазепи і подавали в його руки усі засоби

(російські війська і наймані компанійські полки) для

захисту від його злозичливців і уявних ворогів Великої

Росії. Отже, Мазепа, прикриваючись силою і правом,

наданим йому Москвою, виступив проти прагнення

нижчого класу людей України і водночас проти маси

Запорізького Війська. Але українська маса й маса

Запорізького Війська, розуміючи справжні прагнен-

ня Мазепи, усіма засобами опиралися йому, і ця бо-

ротьба, то посилюючись, то слабшаючи, залежно від

часу й обставин, тривала протягом двадцяти років

(1687–1708) і становила суть стосунків між Мазе-

пою і Запорізьким Кошем»

Яворницький Д. І. Історія запорізьких козаків. У 3-х

томах. – Львів, 1992. – Т. 2. – С. 144.

319319

Постать гетьмана України Івана Мазепи

в творчій спадщині Дмитра Яворницького

Д. Яворницький не виправдовує довгу спів пра-

цю Івана Мазепи з московським царем, його ан-

тисоціальну політику, і віддає належне гетьманові

тільки у меценатстві, культурі і церкві. Він вважає,

що Іван Мазепа не був ініціатором зміни політики

щодо Москви, а його до цього примусила козацька

старшина. Тому Іван Мазепа не був улюбленцем на-

роду і мусив себе охороняти найманим військом

з чужинців, сердюками.

Гетьманування Івана Мазепи припадало на дуже

складні часи, коли Україна стала тереном військових

дій, а козацька армія – авангардом у походах проти

Туреччини. Москва і Польща, ще раз підтвердивши

Андрусівський договір про поділ України між со-

бою, у так званому Вічному мирі (1686), намагалися

використати козаків – кожна для своїх цілей: Мо-

сква, прагнучи домогтися виходу до Чорного моря,

мусіла знищити кримських татар, а Польща, втра-

тивши частину Побережжя й Поділля за Бучацьким

договором (1672), намагалася повернути втрачені

землі. Війна Росії з Туреччиною шкодила торговель-

ним зв’язкам з Кримом і Чорноморськими країнами,

що позначилося на господарстві України. При таких

умовах Іван Мазепа став перед вибором, або зали-

шитися вічною «колонією» Росії, або за допомогою

сильного союзника почати нову сторінку розбудови

української державності

Характеризуючи перехід гетьмана Івана Мазепи

на бік шведського короля, Д. Яворницький, з одно-

го боку виражає негативне ставлення до його вчин-

ку, а з іншого, частково виправдовує цей важливий

Костилєва Н. Назв. праця. – С. 136–140.

320

Іван Мазепа та його доба. Історія

320

крок, наводячи переконливі аргументи. Поразка

російських військ у боротьбі зі шведським королем

наштовхнула гетьмана на такий важливий крок як

перехід на бік Швеції. Переорієнтацію політичних

інтересів гетьмана вчений констатує в праці так:

«Бачив Мазепа й те, якими сумними були успіхи

російського царя при першому зіткненні його під

Нарвою з шведським королем. Він, врешті, добре

знав і те, яким був шведський король і якою була

його слава полководця. І старий гетьман поринув

у роздуми з приводу майбутнього України: як збе-

регти йому Україну на випадок поразки російського

царя від шведського короля? А така поразка була

неминучою. Для цього потрібно наперед зайти

в таєм ні стосунки з шведським королем. Тоді тільки

й саме через шведського короля можна домогтися

для України незалежних прав. І Мазепа зважився на

такий страшний крок… Тому немає підстав погод-

жуватися з думкою тих істориків, котрі характери-

зують Мазепу тільки як страхітливого егоїста й не-

наситного честолюбця, який задля особистої користі

й інтересів цілковито забував про становище керова-

ного ним народу й майбутнє батьківщини»

Більшість українських істориків, а за ними

й українська свідома громадськість, оцінювала

лише останній політичний акт Івана Мазепи –

розірвання стосунків з Москвою і союз зі Швецією.

Натомість Д. Яворницький оцінював увесь період

гетьманування Івана Мазепи, вважаючи, що його

дії до 1708 р. перекреслили успіх нової орієнтації.

Яворницький Д. І. Історія запорізьких козаків. – Т. 2. –

Т. 2. – С. 249.