Бродовська В.Й. Тлумачний російсько-украінський словних психологічних термінів. Толковый русско-украинский словарь психологической терминологии

Подождите немного. Документ загружается.

311

САМОВНУШЕНИЕ — вид внушения, при котором суггестор и суг-

геренд объединены в одном лице. Специальное применение С. —

а утогенная тренировка.

Синоним — аутосуггестия.

САМОНАВІЮВАННЯ — вид навіювання, при якому сугестор і суге-

ренд об’єднані в одній особі. Спеціальне застосування С. — аутогенне

тренування.

Синонім — аутосугестія.

САМООПРЕДЕЛЕНИЕ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЕ — степень само-

оценки себя как специалиста определенной профессии: содержатель-

ная сторона направленности личности, взаимодействующая с при-

званием; важнейший объект формирования личности в процессе про-

фессиональной ориентации.

САМОВИЗНАЧЕННЯ ПРОФЕСІЙНЕ — ступінь самооцінки себе як

спеціаліста певної професії: змістовна сторона спрямованості осо-

бистості, що взаємодіє з покликанням; важливий об’єкт формування

особистості в процесі професійної орієнтації.

САМООРГАНИЗАЦИЯ — деятельность и способность личности,

связанные с умением организовать себя. Проявляется в целеустрем-

ленности, активности, обоснованной мотивации, планировании сво-

ей деятельности, самостоятельности, быстроте принятия решений и

ответственности за них, критичности оценки результатов своих дей-

ствий, чувстве долга.

САМООРГАНІЗАЦІЯ — діяльність і здібності особистості, пов’язані

з умінням організувати себе. Проявляється в цілеспрямованості, ак-

тивності, обґрунтованій мотивації, плануванні своєї діяльності, са-

мостійності, швидкості прийняття рішень і відповідальності за них,

критичності оцінки результатів своїх дій, почутті обов’язку.

Самоорганизация

312

САМООЦЕНКА — оценка личностью самой себя. Формирование

правильной С. — важнейшая задача воспитания и самовоспитания.

Большую роль в формировании С. играет собственный опыт личнос-

ти и усваиваемый ею общественный, коллективный опыт.

САМООЦІНКА — оцінка особистістю самої себе. Формування пра-

вильної С. — важливе завдання виховання і самовиховання. Велику

роль у формуванні С. відіграє власний досвід особистості і засвоюва-

ний нею суспільний і колективний досвід.

САМОРЕГУЛЯЦИЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ (лат. regulare — подчинять

определенному правилу) — непроизвольное подчинение содержания

и структуры деятельности ее цели. С.д. личностью осуществляется в

основном изменением отдельных действий и их способов, С. коллек-

тивной деятельности — изменением индивидуальных мотивов.

САМОРЕГУЛЯЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ (лат. regulare — підпорядкування

певному правилу) — довільне підпорядкування змісту і структури ді-

яльності її меті. С.д. особистістю здійснюється в основному зміною окре-

мих дій. С. колективної діяльності — зміною індивідуальних мотивів.

САМОСОЗНАНИЕ — одно из проявлений сознания как выделение

себя (Я) из объективного мира (не Я); осознание, оценка человеком

себя, своего места в мире, своих интересов, знаний, переживаний, по-

ведения и т. д.

С. — самоосознание; но также: осознание возможности того, что кто-

то другой тоже осознает себя. Если самосознание сопровождается

смущением, подразумевается недостаток самоосознания. Либо су-

бъект боится, что другой воспринимает его так, что это не будет со-

впадать с собственным образом самого себя, либо боиться, что его спо-

соб подачи себя неадекватен ситуации, в которой он находится.

САМОСВІДОМІСТЬ — одне із виявлень свідомості як виділення себе (Я)

із об’єктивного світу (не Я); усвідомлення, оцінка людиною себе, свого

місця в світі, своїх інтересів, знань, сподівань, поведінки, переживань.

С. — самоосмислення, але також: усвідомлення можливості того,

що хтось інший також усвідомлює себе. Якщо самоусвідомлення су-

проводжується збентеженням, розуміється недолік самоосмислення.

Або суб’єкт боїться, що інший сприйме його так, що це не буде спів-

падати з власним образом самого себе, або боїться, що його спосіб по-

дачі себе неадекватний ситуації, в якій він знаходиться.

Самооценка

313

САМОСТОЯТЕЛЬНОСТЬ — волевое свойство личности как способ-

ность систематизировать, планировать, регулировать и активно

о существлять свою деятельность без постоянного руководства и прак-

тической помощи извне.

САМОСТІЙНІСТЬ — вольова властивість особистості як здатність

систематизувати, планувати, регулювати і активно здійснювати свою

діяльність без постійного керівництва і практичної допомоги ззовні.

САМОУВЕРЕННОСТЬ — термин, традиционно противо по став ляе-

мый уверенности в себе. С. связана с некритическим мышлением и

необоснованной переоценкой своих возможностей.

Синоним (более точный) — излишняя самоуверенность.

САМОВПЕВНЕНІСТЬ — термін, який традиційно протиставлений

упевненості в собі. С. пов’язана з некритичним мисленням і необ-

ґрунтованою переоцінкою своїх можливостей.

Синонім (більш точний) — надмірна самовпевненість.

САНГВИНИК — тип темперамента, проявляющийся подвижностью,

стремлением к частой смене впечатлений, отзывчивостью и общи-

тельностью. «Сангвиник — горячий, очень продуктивный деятель,

но лишь тогда, когда у него много и интересного дела, т. е. постоян-

ное возбуждение, — писал И. П. Павлов. — Когда же такого дела нет,

он становится скучным, вялым...».

САНГВІНІК — тип темпераменту, який проявляється через рухли-

вість, прагнення до частої зміни вражень, чуйність і комунікабель-

ність. «Сангвінік — гарячий, дуже продуктивний діяч, але лише

тоді, коли в нього багато і цікавої справи, тобто постійне збуджен-

ня, — писав І. П. Павлов. — Коли ж такої справи немає, він стає нуд-

ним, в’ялим».

СВЕРХЦЕННАЯ ИДЕЯ — идея, ставшая доминантой и потому не

поддающаяся критике; проявление некритичности мышления.

Н еобходимо отличать от навязчивой идеи.

НАДЦІННА ІДЕЯ — ідея, що стала домінантою і тому не піддається

критиці; виявлення некритичності мислення. Необхідно відрізняти

від нав’язливої ідеї.

Сверхценная идея

314

СВОБОДА ВОЛИ — категория этики как исходное понятие для оцен-

ки моральной воспитанности личности и противопоставление рели-

гиозной оценке поступков людей и вульгарному материалистическо-

му определению их «линейным» (непосредственным) детерминизмом

внешними условиями.

Психология понимает С.в. как активность личности и результат

борьбы мотивов в этапах волевого действия при преобладании в этих

мотивах содержательного (а не процессуального), лежащего в осно-

ве моральных свойств личности, а потому и оценки моральной вос-

питанности личности.

СВОБОДА ВОЛІ — категорія етики як вихідне поняття для оцінки

моральної вихованості особистості і протиставлення релігійній оцін-

ці вчинків людей, їх «лінійним» (безпосереднім) детермінізмом зо-

внішніми умовами.

Психологією розуміється С.в. як активність особистості і результат

боротьби мотивів в етапах вольової дії при перевазі в цих мотивах

змістовного (а не процесуального), що лежить в основі моральних

властивостей особистості, а тому і оцінки моральної вихованості

о собистості.

СВОДНЫЕ ДАННЫЕ — данные, относящиеся к целому ряду призна-

ков или совокупностей.

ЗВЕДЕНІ ДАНІ — дані, що належать до цілого ряду ознак або сукуп-

ностей.

СВОЙСТВА ЛИЧНОСТИ — частнопсихологическая категория: род

психических явлений, отличающихся от кратковременных пси-

хических процессов и психических состояний большей стойкостью,

хотя и поддающихся формированию в процессе воспитания и пере-

воспитания.

Стойкость С.л. — не в их непрерывности, а в одинаковости при по-

вторных проявлениях. Наиболее выраженные стойкие С.л. в

с овокупности это ее характер, а С.л. в соотнесении с определенной

деятельностью — это ее способности к данной деятельности.

ВЛАСТИВОСТІ ОСОБИСТОСТІ — узагальнені властивості особистос-

ті: чотири основні підструктури динамічної функціональної структури

особистості (див. схему) і дві на них накладені: характер і здібності.

Свобода воли

315

В.о. — загальнопсихологічна категорія: вид психічних явищ, що від-

різняється від короткочасних психічних процесів і психічних станів

більшою стійкістю, які щоправда піддаються формуванню в процесі

виховання і перевиховання.

Стійкість В.о. — не в їхній безперервності, а в однаковості при по-

вторних проявах.

СВЯЗЬ — соотношение двух и более перемен ных, при котором они

коварьируют.

ЗВ’ЯЗОК — співвідношення двох або більше змін них, при якому

вони кова ріюють.

СЕКРЕЦИЯ (лат. secretio — отделение) — физиологическая ка-

тегория: образование и выделение железами образующихся в них

в еществ (секретов). С. свойственная некоторым нейронам, выраба-

тывающим нейрогормоны, нервным клеткам, выделяющим специфи-

ческие в ещества — медиаторы.

СЕКРЕЦІЯ (лат. secretio — відділення) — фізіологічна категорія:

утворення і виділення залозами речовин (секретів), що в них утворю-

ються. С. властива деяким нейронам, що виробляють нейрогормони,

н ервовим клітинам, що виділяють специфічні речовини — м едіатори.

СЕКС, СЕКСУАЛЬНЫЙ (sex, sexual) — в биологии: все организмы,

кроме простейших, делятся на два пола: мужской и женский, и но-

вые члены вида появляются путем слияния двух половых клеток —

одной мужской и одной женской. Отсюда половое размножение,

п оловой контакт, половые органы — термины, относящиеся к струк-

турам и функци ям, необходимым для создания новых индивидов.

В психологии: сексуальный откосится к влечениям, паттернам

пове дения, эмоциям и ощу щениям, которые, по наблю дениям либо

умозрительно, считаются внутренне связан ными с репродуктивной

д еятельностью (или с использованием органов размно жения в качест-

ве источника ощущений).

СЕКС, СЕКСУАЛЬНИЙ (sex, sexual) — в біології: всі організми, крім

найпростіших, діляться на дві статі: чоловічу і жіночу, і нові чле-

ни виду з’являються шляхом злиття двох статевих клітин — одні-

єї чоловічої і однієї жіночої. Звідси статеве розмноження, статевий

Секс, сексуальный

316

к онтакт, статеві органи — терміни, що належать до структур і функ-

цій, необхідних для утворення нових індивідів.

В психології: сексуальний — належить до захоплень, патернів

п оведінки, емоцій і відчут тів, які за стереотипами вважаються вну-

трішньо пов’язаними з їх репродуктивною діяльністю (або з викорис-

танням органів розмноження як джерела відчуттів).

СЕКСОЛОГИЯ (лат. sexus — пол, греч. logos — учение) — отрасль

медицинской психологии, предмет которой — психология половой

жизни, а основная категория — половая любовь. С. тесно взаимо-

действует с сексопатологией как медицинской наукой, социальной

п сихологией и социологией семьи.

СЕКСОЛОГІЯ (лат. sexus — стать, грец. logos — вчення) — галузь ме-

дичної психології, предмет якої — психологія статевого життя, а основ-

на категорія — статеве кохання. С. тісно взаємодіє з сексопатологією

як медичною наукою, соціальною психологією і соціологією сім’ї.

СЕКТОРНАЯ ДИАГРАММА — график, на котором результаты на-

блюдений представлены в виде кругов, разбитых на сектора.

СЕКТОРНА ДІАГРАМА — графік, на якому результати спосте-

режень подані у вигляді кіл, розбитих на сектори.

СЕМА (греч. sema — знак) — понятие и термин лингвистики и пси-

холингвистики: единица значения и смысла слова (в отличие от фо-

немы и морфемы).

СЕМА (грец. sema — знак) — поняття і термін лінгвістики і психо-

лінгвістики, одиниця значення і змісту слова (на відміну від фонеми

і морфеми).

СЕМАНТИКА (греч. semantikos — обозначающий) — раздел семи-

отики и лингвистики: учение о соотношении значения и смысла тек-

ста, фразы, слова, части слова.

Первоначально — область филологии, имеющая дело со смыслом

слов. В настоящее время чаще понимается как изучение смысла

в ообще. Согласно Szasz (1961), Home (1966) і Rucroft (1966), психо-

анализ — или, по крайней мере, некоторые его разделы — является

семантической теорией, поскольку показывает, что сновидения и не-

вротические симптомы имеют смысл.

Сексология

317

СЕМАНТИКА (грец. semantikos — означаючий) — розділ семіотики

і лінгвістики: вчення про співвідношення значення і смислу тексту,

фрази, слова, частини слова.

Насамперед — галузь філології, що має справу із значенням (смис-

лом) слова. На сьогодні розуміється як вивчення смислу взагалі.

Згідно з Szasz (1961), Home (1966) і Rucroft (1966), психоаналіз — або

принаймні деякі його розділи є семантичною теорією, оскільки по-

казує, що сновидіння і невротичні симптоми мають значення.

СЕМИОТИКА (греч. semeiotike — признак) — наука, предметом

к оторой является общая теория знаков.

СЕМІОТИКА (грец. semeiotike — ознака) — наука, предметом якої є

загальна теорія знаків.

СЕНСИБИЛИЗАЦИЯ — частный случай адаптации как повышение

чувствительности анализаторов. Различают С. физиологическую

(напр., улучшение ночного зрения после обтирания лица холодной

водой) и психическую (придание раздражителю особозначимого

с игнального значения).

СЕНСИБІЛІЗАЦІЯ — особливість адаптації, яка проявляється через під-

вищення чуттєвості аналізаторів. Розрізняють С. фізіологічну (напр., по-

кращення нічного зору після обмивання обличчя холодною водою) і пси-

хічну (надання подразнику особливо вагомого сигнального значення)

СЕНСИТИВНОСТЬ (лат. sensetivus — чувствительный) — психи-

ческое явление как повышенное реагирование (иногда вплоть до не-

адекватных реакций) на эмоциональные раздражители. Бывает пси-

хическим состоянием, временным свойством личности, присущим

сенситивному ее периоду, или чертой характера.

СЕНЗИТИВНІСТЬ (лат. sensetivus — чуттєвий) — психічне явище як

підвищене реагування на емоційні подразники. Буває психічним ста-

ном, часовою властивістю особистості, притаманний сенситивному її

періоду, або рисою характеру.

СЕНСИТИВНЫЙ ПЕРИОД — возраст физиологической и психичес-

кой перестройки личности, которому свойственна повышенная сен-

ситивность, что должно учитываться педагогами.

Синоним — переходный возраст.

Сенситивный период

318

СЕНЗИТИВНИЙ ПЕРІОД — вік фізіологічної і психологічної пе-

ребудови особистості, якому властива підвищена сенситивність, що

враховується педагогами.

Синонім — перехідний період віку.

СЕНСОМОТОРНЫЕ РЕАКЦИИ — основной вид психомоторики.

Различают С.р. простую (имеют только один показатель — время

р еакции), выбора (имеет и второй показатель — точность) и слеже-

ния (показатель — только точность).

СЕНСОМОТОРНІ РЕАКЦІЇ — основний вид психомоторики. Розріз-

няють С.р. прості (що мають один показник — час реакції), вибору

(має і інший показник — точність) і простеження (показник — тіль-

ки точність).

СЕНСОПАТИЯ — нарушение восприятия.

СЕНСОПАТІЯ — порушення сприйняття.

СЕНСОРИКА (лат. sensus — ощущение) — система психических яв-

лений, обеспечивающих хотя бы минимум познания субъектом мира;

вместе с переживанием и памятью входит в состав филогенеза и он-

тогенеза психики, обобщая ряд ее форм: зрительную, слуховую, обо-

нятельную, осязательную, кинестатическую, тактильную, термичес-

кую, акселерационную.

Каждая из форм С. раскрывается следующей минимальной системой

понятий: раздражитель, рецептор, анализатор, ощущение, восприя-

тие, память, образ, представление, адаптация, сенсибилизация, ком-

пенсация, синестезия.

СЕНСОРИКА (лат. sensus — відчуття) — система психічних явищ,

яка забезпечує хоча б мінімум пізнання суб’єктом світу; разом з пере-

живанням і пам’яттю входить до складу філогенезу і онтогенезу пси-

хіки, та узагальнює ряд її форм: зорову, слухову, нюхову, дотикову,

кінестетичну, тактильну, термічну, акселераційну.

Кожна із форм С. розкривається наступною мінімальною системою

понять: подразник, рецептор, аналізатор, відчуття, сприйняття,

п ам’ять, образ, уявлення, адаптація, сенсибілізація, компенсація,

с инестезія.

Сенсомоторные реакции

319

СЕНСОРНАЯ ИЗОЛЯЦИЯ — жизнедеятельность в экстремальных

условиях при возможно большем ограничении внешних раздражите-

лей, вызывающем явления сенсорного голода.

СЕНСОРНА ІЗОЛЯЦІЯ — життєдіяльність в надзвичайних умовах

при максимальному обмеженні зовнішніх подразників, що викликає

явище сенсорного голоду.

СЕНСОРНЫЕ НАВЫКИ — навыки, в структуре которых преоблада-

ет сенсорный компонент. Напр.: оценка настроения человека по его

мимике.

СЕНСОРНІ НАВИЧКИ — навички, в структурі яких переважає сен-

сорний компонент. Напр.: оцінка настрою людини за її мімікою.

СЕНСОРНЫЙ — связанный с работой органов чувств.

СЕНСОРНИЙ — пов’язаний з роботою органів чуття.

СЕНСОРНЫЙ ГОЛОД — психическое состояние, вызванное сенсор-

ной изоляцией и проявляющееся иерархией симптомов от снижения

работоспособности до тяжелых галлюцинаций.

СЕНСОРНИЙ ГОЛОД — психічний стан, викликаний сенсорною ізо-

ляцією та депривацією і проявляється ієрархією симптомів від зни-

ження працездатності до тяжких галюцинацій.

СЕЧЕНОВСКИЙ ОТДЫХ — см. активный отдых.

СЄЧЕНОВСЬКИЙ ВІДПОЧИНОК — див. активний відпочинок.

СИБСЫ, СИБЛИНГ (sibling) — старые английские слова, обозначаю-

щие родственников или родню. Возрождены психологами и социоло-

гами, чтобы избежать необходимости уточнения пола братьев и с

етер

субъекта. Отсюда — сиблинговое соперничество: соперничество с бра-

тьями и/или сестрами, вместе взятыми.

СІБЛІНГ (sibling) — давні англійські слова, що означають рідних

або рідню. Відроджені психологами і соціологами, щоб уникнути

необхідності уточнення статі братів і сестер суб’єкта. Звідси — су-

блінгове суперництво: суперництво з братами або сестрами. Сибшип

(s ibship) — брати і (або) сестри, разом взяті.

Сибсы, сиблинг

320

СИМБИОЗ (symbiosis) — в биологии это «неизменный союз между ор-

ганизмами, каждый из которых зависит от существования другого».

Симбиотический психоз, по М. Малер, возника ет у детей и характе-

ризуется полной и исключитель ной зависимостью от матери; в на-

звании подразу мевается, что матери эта зависимость необходима в

той же мере, что и младенцу. Взаимоотношения мать — ре бенок, осо-

бенно на протяжении самых первых недель, иногда называют симби-

отическими именно на основании того, что матери младенец необ-

ходим в той же степени, что и младенцу — мать. Взаимоотношения,

о тражающие псевдовзаимность, иногда на зывают симбиотическими,

хотя на самом деле они являются взаимно паразитическими.

СИМБІОЗ (symbiosis) — в біології це «незамінний союз між організ-

мами, кожен із яких залежить від існування іншого».

Симбіотичний психоз, за М. Малер, виникає у дітей і характеризується

повною і винят ковою залежністю від матері; сама назва дає зрозуміти,

що матері ця залежність необхідна так само, як і дитині. Взаємовід-

носини мати — дитина, особливо протягом найперших тижнів життя,

іноді називають симбіотичними саме на підставі того, що матері ма-

люк необхідний, як і малюку — мати. Ці взаємовідносини називають

симбіотичними, хоча насправді вони є взаємно паразитичними.

СИМВОЛ, ОБРАЗОВАНИЕ СИМВОЛА, СИМ ВОЛИЗАЦИЯ, СИМ-

ВОЛИЗМ (symbol, symbol-formation, symbolization, symbolism) — в об-

щих чертах символом является нечто, имеющее от ношение к чему-то

другому или являющееся пред ставителем этого другого, в отличие

от признака, который указывает на наличие чего-то. В этом смыс ле

слова, эмблемы, значки являются символами, поскольку получают

свое значение благодаря их со отнесенности с чем-то другим, со своим

референ том. Связь между символами и тем, с чем они соот носятся,

строится на ассоциации идей и обычно устанавливается п утем согла-

шения. Во всех этих случа ях, однако, связь между символом и ре-

ферентным объ ектом имеет сознательный характер, т огда как пси-

хоаналитическую теорию символизма интересует бессознательное

замещение одних образов, идей или действий другими.

СИМВОЛ (symbol) — предмет, образ або поняття, що виражає ідеаль-

ний (духовний) зміст в доповненні до свого конкретного з начення.

Симбиоз