Бродовська В.Й. Тлумачний російсько-украінський словних психологічних термінів. Толковый русско-украинский словарь психологической терминологии

Подождите немного. Документ загружается.

331

СМІХОТЛИВІСТЬ — властивість особистості, притаманна деяким під-

літкам: реакція сміхом на не дуже смішні стимули і відсутність здіб-

ності довільно стримувати сміх. При різко вираженому ступені може

бути симптомом захворювання, зокрема олігофренії або психопатії.

СМЫСЛ — со времени древнегреческих философов-стоиков (4–3 в.

до н. э.) понимают как мысль, выраженную словом, или сочетани-

ем слов. По мнению А. Н. Леонтьева, С. выступает прежде всего как

отношение, которое создается в жизни, в деятельности субъекта.

Конкретно — психологически такой сознательный С. создается отра-

жающимся в голове человека объективным отношением того, что по-

буждает его действовать, к тому, на что его действие направлено как

на свой непосредственный результат. Другими словами, сознатель-

ный смысл отражает отношение мотива к цели.

П. Я. Гальперин предельно кратко и четко сформулировал общность

и различие смысла и значения: «...значение — по роли объекта среди

других вещей, а смысл — по отношению к потребностям личности».

Для психологии С. — переработанное личностью значение чего-либо;

отражаемое, ставшее отраженным, связанным с отношением к нему.

Одно и то же значение для разных личностей имеет различный С. в

силу различной апперцепции у каждой.

СМИСЛ (ЗМІСТ, СУТЬ, СЕНС) — з часів давньогрецьких філософів

(4–3 ст. до н.е.) — розуміють як думку, виражену словом або сполу-

ченням слів. На думку А. Н. Леонтьєва, С. виступає перш за все, як

відносини, які створюються в житті, в діяльності суб’єктів. Конкрет-

но — психологічно такий свідомий С. створюється в голові людини

об’єктивним відношенням того, що спонукає її діяти, до того, на що

її дії спрямовані. Іншими словами, свідомий смисл відображає від-

ношення мотиву до цілі (мети).

П. Я. Гальперін стисло і чітко сформулював спільність і різницю

смислу і значення: «...значення — у ролі об’єкта серед інших речей,

а смисл — щодо потреб особистості».

Для психології С. — перероблене особистістю значення будь-чого;

відображене, що стало відображеним, пов’язаним зі ставленням до

нього. Одне і те ж значення для різних особистостей має різний С. че-

рез різну апперцепцію.

Смысл

332

СНОВИДЕНИЯ — образы, непроизвольно возникающие во время сна,

иногда быстро забываемые, иногда стойкие, особенно если С. ситуаци-

онные, т. е. связанные по содержанию с бывшими ранее актуальными

переживаниями: травмами психическими, борьбой мотивов.

С. — психи ческая активность во время сна; серия картин и со бытий,

представляющихся во время сна. Психоанализ полагает, что снови-

дения имеют психологический смысл, постичь который можно с по-

мощью интерпретации. Согласно исходным формулировкам Фрейда,

сновидения имеют:

а) явное содержание, т. е. сновидение в том виде, как его пережи-

вают, рас сказывают или помнят;

б) скрытое содержание, которое раскрывает ся путем интерпретации.

Он также полагал, что спящий выполняет работу (работа сновиде-

ния), переводя скрытое содержание в явное, и что, следовательно,

интерпретация снови дения является процессом, обратным работе

сновиде ния. Согласно фрейдовской теории сновидений как исполне-

ния желаний, скрытое содержание яв ляется желанием, которое ис-

полняется во сне в гал люцинаторной форме, при чем необходимость

его перевода в явное содержание обусловлена двумя факторами:

а) физиологическими условиями сна, которые делают сновидение

в основ ном визуальным, а не вербальным процессом;

б) тем, что желание неприемлемо для бодрствующего Эго — следо-

вательно, требуется его замаскировать, чтобы ми новать цензора.

Кошмары и тревожные сны со ставляют неудачи в работе сновидений.

Травматичес кие сновидения, в которых просто пов торяется травма-

тическое переживание, являются исклю чением из теории.

Интерес Фрейда к сновидениям возник из того факта, что они яв-

ляются нормальными процессами, знакомыми каждому, но кото-

рые, тем не менее, слу жат примером того, как работают процессы

формиро вания невротических симптомов. Эти процессы — конденса-

цию, смещение, символизацию, безразличие к категориям простран-

ства и времени и терпимость к противоречиям — Фрейд на звал пер-

вичными процессами, в противопо ложность вторичным процессам

бодрствующей мысли. Интерпретация сновидения, следовательно,

сводится главным образом к переводу мышления пер вичного процес-

са в мышление вторичного процесса, к развитию сжатых, непоследо-

вательных, преимущес твенно зрительных образов сновидения в ло-

гически стройный символизм языка.

Сновидения

333

Согласно Freud (1900, 1902), функция сновидений заключается в

сохранении сна путем представления желаний как исполненных —

иначе они разбудили бы спящего. Недавнее психологическое иссле-

дование, однако, допускает существование двух видов сна — без сно-

видения и со сновидениями.

СНОВИДІННЯ — образи, що мимовільно виникають під час сну,

і ноді швидко забуваються, іноді стійкі, особливо якщо С. ситуацій-

ні, тобто пов’язані за змістом з раніше актуальними переживаннями:

травмами психічними, боротьбою мотивів.

С. — психічна активність під час сну; серія картин і подій, які уявля-

ються під час сну. Психоаналіз передбачає, що сновидіння мають пси-

хологічний смисл, досягти якого можна за допомогою інтерпретації.

Згідно з вихідними формулюваннями Фрейда, сновидіння мають:

а) явний зміст, тобто сновидіння в тому вигляді, як його пережива-

ють, розповідають і пам’ятають;

б) прихований зміст, який розкривається шляхом інтерпретації.

Він також вважав, що той, хто спить, виконує роботу, переводячи

прихований зміст в явний і, що відповідно, інтерпретація сновидіння

є процесом встановлення перспектив між свідомістю та неусвідомле-

ним в психіці людини.

Згідно з фрейдівською теорією, сновидіння є місцем виконання ба-

жань. Прихований зміст є бажанням, яке виконується уві сні в

г алюцинаторній формі, причому необхідність його переведення в яв-

ний зміст обумовлена двома факторами:

а) фізіологічними умовами сну, які роблять сновидіння в основно-

му візуальним, а не вербальним процесом;

б) тим, що бажання неприпустиме для супер Его — відповідно,

в имагає його замаскування, щоб обминути Цензора.

Жахи і тривожні сни складають невдачі в роботі сновидінь. Травма-

тичні сновидіння (див. травма), в яких просто повторюється трав-

матичне переживання, є винятком з теорії.

Інтерес Фрейда до сновидінь виник із того факту, що вони є нор-

мальними процесами, знайомими кожному, але які, тим паче, є

п рикладом того, як працюють процеси формування невротичних

симптомів. Ці процеси — конденсацію, зміщення, символізацію,

байдужість до категорій просторовості і часу, терплячість до проти-

ваг, — Фрейд назвав первинними процесами, на противагу вторин-

ним процесам збудливої думки. Інтерпретація сновидіння з водиться

Сновидения

334

г оловним ч ином до переведення мислення первинного процесу в

мислення вторинного процесу.

Згідно з Фрейдом, функція сновидінь полягає в збереженні сну шля-

хом уявлення побажань як виконаних, — інакше вони розбудили б

того, хто спить. Проте і деякі психологічні дослідження допускають

існування двох видів сну — без сновидіння і зі сновидіннями.

СОВЕСТЬ — понятие морального сознания, убежденность в том, что

есть добро и зло, сознание и чувство ответственности человека за свое

поведение. Основана на нравственном самосознании, самооценке, са-

моконтроле личности. Различают спокойную С, угрызения С.

СОВІСТЬ — поняття моральної свідомості, переконання в тому, що

є добро і зло, свідомість і почуття відповідальності людини за свою

поведінку. Заснована на моральній самосвідомості, самооцінці, само-

контролі особистості. Розрізняють спокійну С., каяття С.

СОВМЕСТНАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ — вид групповой деятельности, в

которой действия ее участников подчинены общей цели. С.д. — со-

знательное взаимодействие двух или нескольких человек в процессе

совместного достижения общей цели в труде, игре, спорте, обучении,

воспитании, лечении, руководстве и т. д.

Высший вид С. д. — коллективная деятельность.

СПІЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ — вид групової діяльності, в якій діяння її

учасників підпорядковані загальній меті.

С.д. — свідома взаємодія двох або декількох осіб у процесі спільного

досягнення мети в праці, грі, спорті, навчанні, вихованні, лікуванні,

керівництві тощо.

Вищий вид С.д. — колективна діяльність.

СОВМЕЩЕНИЕ ПРОФЕССИЙ — понятие педагогики и психологии

профессионального обучения и воспитания: свойственное коллек-

тивной организации труда, опирающееся на гармоническое развитие

личности, возможность взаимозамены членов бригады, имеющих

различные профессии и специальности.

СУМІЩЕННЯ ПРОФЕСІЙ — поняття педагогіки і психології профе-

сійного навчання і виховання: властиве колективній праці, що спи-

рається на гармонійний розвиток особистості, можливість взаємоза-

міни членів колективу, які мають різні професії і спеціальності.

Совесть

335

СОВОКУПНАЯ ИСЧЕРПАЕМОСТЬ — характеристика измерений,

благо даря которой все случаи могут быть отнесены как минимум к

одной категории.

СУКУПНА ВИЧЕРПАНІСТЬ — характеристика вимірювань, завдя-

ки якій всі випадки можуть належати як мінімум до однієї категорії.

СОВОКУПНОСТЬ — множество случаев, относительно которого

д елаются те или иные выводы.

СУКУПНІСТЬ — безліч випадків, стосовно яких робляться ті або

інші висновки.

СОДЕРЖАТЕЛЬНОЕ в психике — результат процессуального в пси-

хике как единство отраженного в субъективных образах, пережива-

ниях и отношениях с отражаемыми и объективными феноменами. С.

в п. — ответ на вопрос «Что отражено?». С. в п. закрепляется в лич-

ности памятью.

C. в п. определяет единство субъективного и объективного в позна-

нии.

ЗМІСТОВНЕ в психіці — результат процесуального в психіці як

є дність відображеного в суб’єктивних образах, переживаннях і від-

ношеннях з відображеними і об’єктивними феноменами. З. в п. —

відповідь на питання «Що відображено?» З. в п. закріплюється в осо-

бистості пам’яттю.

З. в п. визначає єдність суб’єктивного і об’єктивного в пізнанні.

СОДЕРЖАТЕЛЬНЫЙ КОНТЕНТ-АНАЛИЗ — анализ, уделяющий

основное внимание содержанию коммуника ций.

ЗМІСТОВНИЙ КОНТЕНТ-АНАЛІЗ — аналіз, що приділяє основну

увагу змісту комунікацій.

СОЗНАНИЕ — высшая форма психического отражения, свойственная

только человеку, интегрирующая все другие семь свойственных ему

форм психического отражениям в свои три атрибута и потому являю-

щаяся общепсихологической категорией третьего уровня их иерархии.

Различают три формы С.: индивидуальное, групповое (объекты изу-

чения психологии) и общественное (объект изучения исторического

материализма).

Сознание

336

С.: — 1. Состояние, в котором человек себя осознает, в противополож-

ность состояниям сна, анестезии, комы. 2. Способность к самоосозна-

нию, которой обладает человек, в отличие от других животных.

СВІДОМІСТЬ — вища форма психічного відображення, властива

тільки людині, інтегруюча всі інші сім властивих їй форм психічно-

го відображення в свої три атрибути, і тому є загальнопсихологічною

категорією третього рівня їх ієрархії.

Розрізняють три форми С.: індивідуальну, групову (об’єкти вивчення

психології) і громадську.

С.: — 1. Стан, в якому людина усвідомлює себе, на противагу стану

сну, анестезії, коми. 2. Здатність до самоусвідомлення, яким володіє

людина на відміну від інших тварин.

СОЗНАНИЕ ГРУППОВОЕ — одна из трех форм сознания, проме-

жуточная между индивидуальным и общественным; носителем

(с убъектом) его является малая группа. Чем выше внешняя и внут-

ренняя организация группы и чем более целенаправленна ее совмест-

ная деятельность, тем С.г. более отчетливо выражено.

Отличие С.г. от индивидуального в том, что его явления (группо-

вые взгляды, групповое мнение, настроения, слухи и т. д.) могут су-

ществовать только в группе. От общественного сознания С.г. отли-

чается тем, что формируется при непосредственном контакте. Обоб-

щая явления индивидуального сознания членов группы, С.г. больше

их среднего или суммы, т. к. отражает связи и взаимовлияния их не

только между собой, но и с общественным сознанием.

СВІДОМІСТЬ ГРУПОВА — одна із трьох форм свідомості, проміжна

між індивідуальною і громадською, носієм (суб’єктом) її є мала група.

Чим вище зовнішня і внутрішня організація групи і чим більше ці-

леспрямована її сумісна діяльність, тим С.г. більш чітко виражена.

Відмінність С.г. від індивідуальної в тому, що її явища (групові по-

гляди, групова думка, настрої, чутки та ін.) можуть існувати тільки

в групі. Від громадської свідомості С.г. відрізняється тим, що форму-

ється при безпосередньому контакті. Узагальнюючи явища індивіду-

альної свідомості членів групи, С.г. більше їх середнього або суми,

так як відображує зв’язки і взаємовпливи їх не тільки між собою, але

і з громадською свідомістю.

Сознание групповое

337

СОМНЕНИЕ — существенный для творчества и обоснования решения

вид мышления как сопоставление возможно большего числа мнений

«за» и «против» намечающегося действия и решения.

Полезное С. может перейти во вредный скептицизм.

СУМНІВ — суттєвий для творчості і обґрунтування рішення вид мис-

лення як «співставлення можливо більшого числа думок «за» і «про-

ти» наміченої дії і вирішення.

Корисний С. може перейти у шкідливий скептицизм.

СОН — естественное психическое состояние личности и коры голов-

ного мозга, определяемое суточным биоритмом и проявляющееся как

проградиентный переход от состояния ясности сознания к его потере

(при засыпании) и обратно — к ясности (при пробуждении).

Еще недавно С. рассматривался как торможение и покой, но послед-

ние исследования углубили его понимание как состояние своеобраз-

ной активности, связанной с переходом ранее полученной информа-

ции из кратковременной в долговременную память.

СОН — природний психічний стан особистості і кори головного м озку,

що визначається добовим біоритмом і з’являється як проградієнтний

перехід від стану ясності свідомості до його зміни (при засинанні) і

знову — до ясності (коли особа прокидається).

Ще недавно С. розглядали як гальмування і спокій, але останні дослі-

дження поглибили його розуміння як стан своєрідної активності, по-

в’язаного з переходом раніше одержаної інформації із короткочасної

в довготривалу пам’ять.

СОПЕРЕЖИВАНИЕ — проявление группового сознания в форме

групповой эмоции, появляющейся у суггеренда в результате вну-

шения или подражания эмоции суггестора, чаще непроизвольно-

го. С. имеет иерархию проявлений от сочувствия до психической

э пидемии.

СПІВПЕРЕЖИВАННЯ — виявлення групової свідомості в формі

групової емоції, що проявляється сугеренда в результаті навіюван-

ня або наслідування емоції сугестора, частіше мимовільного. С. має

і єрархію проявів від співчуття до психічної епідемії.

Сопереживание

338

СПОСОБНОСТИ ПСИХИЧЕСКИЕ — качество личности, определяю-

щее успешность овладения определенной деятельностью и совер-

шенствование в ней. С. — подструктура личности, наложенная на

ее остальные основные подструктуры. Различают С. элементарные и

сложные, общие и частные, потенциальные и актуальные. С. разли-

чаются не только по степени выраженности — от простой способности

до таланта — и могут развиваться от слабо выраженных до ярко про-

явленных. Формирование социально полезных С. личности достига-

ется ее правильным воспитанием с раннего детства и подкрепляется

самовоспитанием. По практической значимости выделяют уже на-

иболее хорошо изученные: коммуникативные С., организаторские

С., педагогические С. технические С. и С. к руководству.

ЗДІБНОСТІ ПСИХІЧНІ — властивість особистості, що визначає

успішність опанування певної діяльності і удосконалення в ній.

З. — підструктура особистості, нашарована на її інші підструктури.

Розрізняють З. елементарні і складні, загальні і окремі, потенційні

і а ктуальні. З. розрізняють за ступенем вираженості — від простої

здібності до таланту. Формування соціально корисних З. особистос-

ті досягається її правильним вихованням з раннього дитинства і під-

кріплюється самовихованням. За практичною вагомістю виділяють

найбільш добре вивчені: комунікативні З., організаторські З., педа-

гогічні З., технічні З., З. до керівництва.

СОРЕВНОВАНИЕ — вид совместной деятельности, в процессе кото-

рой каждый стремится достичь лучших результатов.

ЗМАГАННЯ — вид сумісної діяльності, в процесі якої кожен прагне

досягти кращих результатів.

СОСРЕДОТОЧЕННОСТЬ — психическое состояние, определяемое

концентрацией внимания на определенных объектах или мыслях.

ЗОСЕРЕДЖЕНІСТЬ — психічний стан, що визначається концентра-

цією уваги на певних об’єктах або думках.

СОЦИАЛИЗАЦИЯ ЛИЧНОСТИ — процесс усвоения человечес-

ким индивидом определенной системы знаний, норм, ценностей,

позволяю щих ему функционировать в качестве полноправного члена

Способности психические

339

д анного общества. Включает целенаправленное воздействие на лич-

ность в процессе воспитания и стихийное влияние на ее формирова-

ние различных условий и обстоятельств жизни.

СОЦІАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ — процес засвоєння людським інди-

відом певної системи знань, поведінки, норм, цінностей, що дозволя-

ють йому функціонувати як повноцінному члену даного суспільства.

Включає цілеспрямований вплив на особистість в процесі виховання

і стихійний вплив на її формування різних умов і обставин життя.

СОЦИАЛЬНАЯ ИНГИБИЦИЯ — торможение интеллектуальных

про цессов у человека, по причине непроизвольного влияния при-

сутствующих людей.

СОЦІАЛЬНА ІНГІБІЦІЯ — гальмування інтелектуальних проце сів

у людини, через причину мимовільного впливу людей, що присутні.

СОЦИАЛЬНАЯ ПЕРЦЕПЦИЯ (лат. perceptio — восприятие) — во-

сприятие человека человеком; проблема, разрабатываемая А. А. Бо-

далевым.

СОЦІАЛЬНА ПЕРЦЕПЦІЯ (лат. perceptio — сприйняття) — сприй-

няття людини людиною; проблема, розроблена А. А. Бодалєвим.

СОЦИАЛЬНАЯ ПСИХОЛОГИЯ — в широком смысле это один из

трех стволов дерева психологической науки, в узком — самостоятель-

ная психологическая наука, лежащая на пересечении психологии с

социологией, изучающая явления психики, существующие только в

группе людей (т. н. массовидные явления) или у личности только в

группе (напр., коллективизм, коммуникативные способности, пси-

хологическая совместимость).

Отрасли С.п.: палеопсихология, историческая П., П. коллективов,

П. семьи, П. наций, П. пропаганды, П. торговли и др. Все другие пси-

хологические науки имеют социально-психологический аспект, про-

являющийся в решении ими задач С.п. и использовании ими ее ка-

тегорий.

Поскольку С.п. лежит на пересечении психологии с социологией, ряд

философов считают ее отраслью социологии.

Синоним (устаревший) — общественная психология.

Социальная психология

340

СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ — в цілому це один із трьох стовбурів

дерева психологічної науки, а у вузькому — самостійна психологіч-

на наука, що лежить на перетині психології з соціологією, що вивчає

явища психіки, які існують тільки в групі людей (явище загалу) або

в особистості тільки в групі (напр., колективізм, комунікативні здіб-

ності, психологічна сумісність).

Галузі С.п.: палеопсихологія, історична П., П. колективів, П. сім’ї,

П. націй, П. пропаганди, П. торгівлі та ін. Всі інші психологічні на-

уки мають соціально-психологічний аспект, що проявляється у ви-

рішенні ними завдань С.п. і використанні її категорій.

Оскільки С.п. лежить на перетині психології з соціологією, ряд

ф ілософів вважають її галуззю соціології.

Синонім (застарілий) — суспільна психологія.

СОЦИАЛЬНАЯ РОЛЬ ЛИЧНОСТИ — см. роль.

СОЦІАЛЬНА РОЛЬ ОСОБИСТОСТІ — див. роль.

СОЦИАЛЬНОЕ В ПСИХИКЕ — все психические явления, отличаю-

щие человека от животных, возникшие у него в процессе антропоге-

неза психики и общественно-исторического развития психики.

СОЦІАЛЬНЕ В ПСИХІЦІ — усі психічні явища, що відрізняють

л юдину від тварини, виникли в неї у процесі антропогенезу психіки і

суспільно-історичного розвитку психіки.

СОЦИАЛЬНО-ИСТОРИЧЕСКАЯ ОБУСЛОВЛЕННОСТЬ — принцип

психологии человека; ряд форм психического отражения, свойствен-

ных взрослому здоровому человеку.

СОЦІАЛЬНО-ІСТОРИЧНА ОБУМОВЛЕНІСТЬ — принцип психоло-

гії людини і ряд форм психічного відображення, властивих дорослій

здоровій людині.

СОЦИАЛЬНО-ПСИХОЛОГИЧЕСКАЯ АДАПТАЦИЯ — адаптация к

новым для личности или группы социальным условиям деятельности.

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА АДАПТАЦІЯ — адаптація до нових

для особистості або групи соціальних умов діяльності.

Социальная роль личности