Берлач А.І., Кондрюкова В.В. Конфліктологія
Подождите немного. Документ загружается.
Фишер Р., Браун С. Путь к единению, или От переговоров – к тесному
взаимодействию: Пер. с анг. – М.: Наука, 1992.
Фишер Р., Юри У. Путь к согласию или переговоры без поражения. – М.:
Наука, 1990. – 158 с.
Додаткова
Алешина Ю.Е. Проблемы теории и практики медиации // Личность, общение,
групповые процессы: Сб. обзоров. – М.: ИНИОН, 1991. – С. 90 – 100.
Вагин И.О. Психология зла. Практика решения конфликтов. – СПб.: Питер,
2001. – 192 с. – (Сер. "Сам себе психолог").
Вишнякова Н.Ф. Конфликт – это творчество? Тренговый практикум по
конфликтологии. – Минск, 1996.
Гришина Н. В. Давайте договоримся. Практическое пособие для тех, кому
приходится разрешать конфликты. – СПб.: Изд-во «Сова», 1993.
Зверинцев А.Б. Коммуникационный менеджмент: Рабочая книга менеджера РR.
– 2-е изд., искр. – СПб.: СОЮЗ, 1997. – 288 с.
Имидж лидера: психологическое пособие для политиков. – М., 1994.
Ладонов И.Д. Мастерство делового взаимодействия: Метод. пособие для
менеджеров. – М.: изд-во УМИПКС, 1989. – 158 с.
Латынов В. В. Конфликт: протекание, способы разрешения, поведение
конфликтующих сторон (обзор зарубежных материалов) // Иностранная психология.
Том 1. № 2. – С. 87 – 92.
Марков Г.Н. Справочник по конфликтологии, общению и менеджменту. - СПб:
Альфа, 2000. - 175 с.
Семиченко В.А. Психология социальных отношений: Модульный курс. – Київ:
Магістр – S, 1999. – 168 с.
Форноляк В.М. Про деякі аспекти психологічної підготовки співробітників
правоохоронних органів, що вестимуть переговори в операціях по звільненню
заручників. Актуальні проблеми юридичної психології: Матеріали міжнародної
науково-практичної конференції 18-20 травня 1999р. / За ред. С.І. Яковенка. – Київ:
РВВ КІВС, 1999. – С. 45 – 46.
201
Яхонтова Е.С. Эффективность управленческого лидерства: Монография. -
Москва: ТЕИС, 2002. - С. 318-353.
Факультативна
Волошина О.В. Міжособистісний конфлікт та шляхи його подолання. Зб. наук.
праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. / За ред. Максименка
С.Д. – К.: 2002, т. 4, ч. 3. – С. 38 – 40.
Давидюк Н.О. Психологічні передумови виникнення і розвитку конфліктних
взаємин у молодій сім'ї. Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН
України. / За ред. Максименка С.Д. – К.: 2002, т. 4, ч. 3. – С. 48 – 53.
Латынов В.В. Конфликт: протекание, способы разрешения, поведение
конфликтующих сторон // Иностр. психология. – 1993. – Т. 1. - № 2. – С. 87 – 93.
Ложкін Г.В., Видай А.Ю. Психологія конфліктів у військових колективах. //
Збірник наукових праць. Київський військово-гуманітарний ін-т МО України. –
1998. - № 2(7) – С. 40 – 49.
Малкова Т.М. Психологія переконливого впливу // Політичне навчання: нові
підходи. – К.: Політвидавництво України, 1990. – С. 11 – 70.
Негреш Я. Поле битвы – стол переговоров. – М.: Международные отношения,
1989. – 264 с.
Полозова Т.А. О методологических принципах исследования внутригруппового
конфликта // Новые исследования в психологии. – М., 1981 – №2 – С. 94 – 98.
Тьесвольд Д. Как научиться управлять и разрешать конфликты. // Бизнес. –
1992. – № 4, 5, 6.
202
ПИТАННЯ ДО ЗАЛІКУ
1. Конфлікти в міфології, релігії, пам'ятках літератури.
2. Погляди античних і середньовічних мислителів на природу конфлікту.
3. Етапи становлення конфліктології як науки (концепція соціал-дарінізму,
соціального конфлікту, концепція Г. Зиммеля).
4. Етапи становлення конфліктології як науки (структурно-функціональна
модель організації, школа людських відносин).
5. Етапи становлення конфліктології як науки (концепція позитивно-
функціонального конфлікту, конфліктної моделі суспільства).
6. Становлення вітчизняної конфліктології.
7. Розвиток конфліктології в рамках психологічної науки.
8. Конфліктологія й правознавство.
9. Відношення до конфліктів у тоталітарному і демократичному суспільстві.
203
10. Актуальні теоретико-методологічні й практичні проблеми сучасної
конфліктології.
11. Об'єкт, предмет і методологія конфліктології.
12. Мета і завдання курсу "Конфліктологія".
13. Принципи і методи конфліктології.
14. Зв’язок дисципліни "Конфліктології" з іншими дисциплінами.
15. Суть поняття конфлікту, його основні ознаки і структура.
16. Об’єктивні складові конфлікту.
17. Суб’єктивні складові конфлікту.
18. Типи важких у спілкуванні людей.
19. Типові помилки сприйняття, що призводять до конфліктів.
20. Динаміка конфліктної взаємодії.
21. Ескалація конфлікту.
22. Основні форми завершення конфлікту.
23. Типологія конфліктів.
24. Причини виникнення конфліктів об’єктивного характеру.
25. Причини виникнення конфліктів суб’єктивного характеру.
26. Поняття конфліктогенів і їх вплив на виникнення конфлікту.
27. Загальні правила поведінки керівника організації, в якій відбувається
конфлікт.
28. Загальні принципи управління конфліктами.
29. Загальні методи управління конфліктами.
30. Причини, які негативно впливають на якість управління конфліктами.
31. Діяльність з прогнозування конфлікту.
32. Етапи діагностики конфлікту.
33. Методи діагностики конфлікту.
34. Зміст та види діяльності по запобіганню конфліктам.
35. Зміст та види діяльності з профілактики конфліктів.
36. Методи профілактики конфліктів.
37. Роль профілактики у сучасному менеджменті.
204
38. Принципи досягнення високого рівня позитивних взаємовідносин у
колективі.
39. Вплив етики і моральної культури на взаємовідносини у колективі.
40. Вплив емоційного стану людини на виникнення конфліктних ситуацій.
41. Види негативних емоційних станів, їх характеристика.
42. Прийоми психологічної саморегуляції.
43. Види завершення конфлікту.
44. Сутність діяльності по розв’язанню конфліктів.
45. Необхідні умови розв’язання конфлікту.
46. Правила розв’язання міжособистісних конфліктів.
47. Правила розв’язання внутрішньо-особистісних конфліктів.
48. Особливості діяльності по урегулюванню конфліктів.
49. Основні стратегії поведінки в конфлікті.
50. Стилі поведінки в конфлікті (по К. Томасу).
51. З міст і види тактичних прийомів вирішення конфліктів.
52. Методи, що застосовуються при вирішенні конфліктів, їх види.
53. Зміст і функції переговорів.
54. Класифікація переговорів.
55. Стратегії ведення переговорів.
56. Тактичні прийоми ведення переговорів.
57. Динаміка переговорів.
58. Мета залучення третьої сторони до переговорного процесу.
59. Етапи проведення переговорів за участю третьої сторони.
60. Оцінка результативності переговорів.
205
ГЛОСАРІЙ
Агресія – індивідуальна або групова поведінка, направлена на нанесення
фізичного або психологічного збитку іншій людині або соціальній групі.
Альтернативи рішень – нові, оригінальні варіанти вирішення проблеми, яка
лежить в основі конфлікту, що відрізняється від підходів, які раніше пропонувалися
сторонами під час розвитку конфлікту.
Антагоніст – непримиренна, ворожа людина, яка жорстко відстоює свої
інтереси в конфлікті, не йде ні на які поступки, дотримується крайніх поглядів.
Антипатія – стійке негативне емоційне відношення індивіда до іншої людини
(соціальній групі); виявляється в неприязні, недоброзичливості.
Арбітр – третя сторона в конфлікті.
Аутоагресія – агресивні дії, спрямовані на самого себе (суїцидальна поведінка).
Аутокомунікація – природна умова психологічної активності людини,
постійне спілкування з самим собою, що приводить при певних обставинах до
206
внутрішньоособового конфлікту.
Блеф – тактичний прийом конфліктного протиборства, одна із складових
демонстративних дій, полягає у формуванні в опонента переконання в тому, що
друга сторона має значні сили і засоби, що насправді не відповідає дійсності.
Блокова тактика – узгодження своїх дій з партнерами, що виступають одним
блоком.
Вирішення конфлікту – вид діяльності суб'єкта управління, пов'язаної із
завершенням конфлікту.
Відхід – стратегія поведінки в конфлікті, що характеризується прагненням піти
від конфлікту при сприйнятті предмету конфлікту як неістотне як для себе, так і для
суперника
Внутрішня установка – суб'єктивне сприйняття особою свого статусу в групі.
Внутрішньо-груповий фаворитизм – прагнення будь-яким чином сприяти
членам власної групи на противагу членам іншої групи.
Генералізація конфлікту – перехід у конфлікті від поверхових до більш
глибоких протиріч, збільшення діапазону різних точок зіткнення, яке
супроводжується розширенням меж конфлікту.
Джерела конфліктів – збіг несприятливих життєвих обставин, що впливають
на веління людей, проблеми трудової мотивації, обриви в комунікативних зв'язках,
відмінності в темпераменті і характері, віці і життєвому досвіді, рівні освіти і
загальної культури, переконаннях і етичних цінностях.
Динаміка конфлікту – рух конфліктного зіткнення, стадії і фази його
розвитку.
Диспозиція особистості в конфлікті – ієрархічно організована система
інтересів, ціннісних орієнтацій, установок, і мотивів, що визначають готовність
особистості до тієї чи іншої поведінки в конфлікті.
Завершення конфлікту – усунення об'єктивних причин, що викликали
конфліктну ситуацію.
Захист психологічний – спеціальна регулятивна система стабілізації
особистості, спрямована на усунення чи зведення до мінімуму почуття тривоги,
207
пов’язаного з усвідомленням внутрішньо-особистісного конфлікту.
Еволюція конфлікту – одна з основних категорій аналізу конфлікту;
поступовий, безупинний розвиток конфлікту від простої до більш складної форми.
Інституалізація конфлікту – встановлення чітких норм і правил конфліктної
взаємодії, визначення робочих груп і комісій по управлінню конфліктом.
Інцидент – це практичні дії учасників конфліктної ситуації, які
характеризуються безкомпромісністю вчинків і направлені на обов'язкове
оволодіння об'єктом загостреного стрічного інтересу.
Катарсис – термін введений Арістотелем як душевна розрядка, випробовувана
глядачем в процесі співпереживання. Уживається в релігійному, естетичному
переживанні. Це звільнення від негативних відчуттів і думок під впливом витворів
мистецтва, музики, шляхом дотримання ритуалів.
Компроміс – стратегія поведінки суб'єктів в конфлікті, орієнтована на певні
взаємні поступки.
Комунікація – інформаційна взаємодія суб'єктів, яка характеризується
наступними ознаками: суверенітетом учасників взаємодії; суверенітетом їх
ціннісних орієнтацій, інтересів, уявлень про предмет взаємодії і відношення до
нього; технологічною забезпеченістю рівноправного інформаційного обміну;
технологічною забезпеченістю рівного рівня інформації про ситуацію і предмет
взаємодії.
Конфлікт – відношення між суб'єктами соціальної взаємодії, що
характеризується їх протиборством на основі протилежно направлених мотивів і
думок.
Конфліктна ситуація – це ситуація прихованого або відкритого протиборства
двох або декількох учасників (сторін), кожний з яких має свої цілі і мотиви, засоби і
способи рішення особисто значущої проблеми.
Конфліктогени – слова, дії (або відсутність дій), які можуть привести до
конфлікту, викликають обурення, лють, злість і інші негативні емоційні полягання.
Конформізм – пристосовницьке, пасивне ухвалення чужої точки зору,
невиправдана поступка в конфлікті.
208
Лідер – член групи, що робить істотний вплив на свідомість і поведінку решти
членів групи через свій особистий авторитет (неформальний лідер) або посаду
(формальний лідер).
Медіатор – професійний посередник в переговорах по вирішенню конфлікту.
Межі конфлікту – зовнішні структурно-динамічні межі конфлікту по числу
учасників ( суб'єктивні межі); по території, на якій відбувається конфлікт
( просторові межі); за тривалістю конфлікту ( тимчасові межі).
Навіювання – це процес впливу на психічну сферу індивіда, пов'язаний із
звуженням свідомості, зменшенням критичності, а так само із зменшенням
розуміння яких-небудь логічних оцінок.
Об'єкт конфлікту – це предмет, явище, подія, проблеми, мета, дія, що
викликають до життя конфліктну ситуацію і конфлікти.
Парадигма – традиція в науці, закладена звично конкретною науковою
роботою, об'єднуюча когнітивний і соціальний рівень дослідження, має протяжність
в часі і просторі і є колективною власністю.
Позиція – те, про що заявляють суб'єкти конфлікту.
Попередження конфлікту – діяльність, яку суб'єкт конфлікту здійснює у
вимушеній і превентивній формі.
Посередник – третя сторона в переговорному процесі з приводу конфлікту, що
забезпечує конструктивне обговорення проблеми.
Поступка – стратегія поведінки в конфлікті, що характеризується прагненням
піти від конфлікту при сприйнятті предмету конфлікту як неістотного для себе і
значущого для суперника.
Предмет конфлікту – те, через що виник конфлікт.
Прогнозування конфлікту – вид діяльності суб'єкта управління, направленої
на виявлення причин конфлікту в його прихованому розвитку.
Проекція – усвідомлене або несвідоме перенесення суб'єктом власних думок,
спонук і якостей на інших.
Протиборство – взаємодія суб'єктів соціальної взаємодії, що характеризується
нанесенням взаємного збитку.
209
Психологічна установка є позитивним відношенням до якої-небудь людини
або об'єкту. Негативна психологічна установка – пряма протилежність.
Регресія – реакція на відповідальні ситуації “поверненням” до дитячих типів
поведінки, які на тій стадії були успішними.
Регулювання конфлікту – вид діяльності суб'єкта управління, пов'язаної із
завершенням конфлікту.
Ригідність – відсутність гнучкості в поведінці, трудності в перебудові
сприйняття і уявлень в обстановці, що змінилася.
Роль – нормативно заданий або колективно схвалюваний зразок поведінки
особи в групі.
Співпраця – стратегія поведінки в конфлікті, що характеризується прагненням
протиборчих сторін спільними зусиллями вирішити виниклу проблему.
Сприйняття – це суб'єктивний образ предмету, явища або процесу, що
безпосередньо впливає на аналізатор або систему аналізаторів.
Статус – реальне положення особи в системі внутрішньогрупових відносин,
ступінь його авторитетності. Статус може бути високим, середнім або низьким.
Структура конфлікту – сукупність стійких елементів конфлікту, створюючих
цілісну систему.
Суперництво – стратегія поведінки в конфлікті, що характеризується
прагненням отримати перемогу над суперником.
Толерантність – терпимість до чужого способу життя, думки, поведінки,
цінностей.
Трансакція – одиниця взаємодії партнерів по спілкуванню, що припускає вибір
певної позиції (Батько, Дорослий, Дитина).
Управління конфліктом – цілеспрямована, обумовлена об'єктивними законами
дія на динаміку конфлікту на користь розвитку або руйнування тієї соціальної
системи, до якої має відношення даний конфлікт.
Установка – готовність, схильність суб'єкта до певної ситуації, певної
поведінки, дії.
Учасники конфлікту – це суб'єкти, безпосередньо залучені у всі фази
210