трактуватися як слабкі, ворожі, негативні і т. ін.;
груповий тиск – іноді група може не сприймати погляди своїх членів, які
відрізняються від групових і здійснювати тиск на тих, хто намагається критикувати
групові рішення;
самоцензура – окремі члени групи, побоюючись порушення групової гармонії
або групового тиску, можуть утримуватися від альтернативних точок зору,
вважають за краще приховувати свої побоювання;
ілюзія єдності – самоцензура може призвести до досягнення зовнішнього
консенсусу без необхідного всебічного обговорення, і це члени групи сприймають
як підтвердження правильності групового рішення;
обмеження можливостей участі осіб, що не належать до групи, у формуванні
групової думки і прийнятті рішень – окремі члени групи, намагаючись зберегти свої
позиції у групі і побоюючись порушення групової єдності, не дають можливості
іншим людям, що не входять у її склад, приймати участь в справах групи.
Але, враховуючи вище викладене, не треба робити поспішних висновків про
збитковість групового прийняття рішень. Група безперечно може приймати
оптимальні рішення, треба лише нейтралізувати негативні прояви групового
обговорення. Досягнути ефективності підготовчої роботи у групі можна враховуючи
наступні поради:
збирати інформацію необхідно використовуючи різноманітні джерела;
кожен член групи повинен висловити свою думку, починаючи з
наймолодшого по статусу і віку – це дозволить уникнути тиску авторитету і статусу;
безпристрасно відноситися до різних точок зору;
вибрати одного із членів групи, який би виконував роль експерта і знаходив
слабкі місця будь-якої пропозиції;
залучати інших людей, які не відносяться до групи, у якості експертів для
оцінки різних варіантів рішень;
проводити економічну, правову й інші експертизи;
відмовитися від принципу групової відповідальності за прийняте рішення, у
зв’язку з тим, що воно у випадку невдачі дозволяє “ховатися за спини інших”, і