Башнянин Г.І. та ін. Політична економія

Подождите немного. Документ загружается.

Сфера 2.

СУСПІЛЬНІ

взаємовідносини. Найважливіші проблеми цієї

групи: а)відносини між , державами різних соціально-економічних

устроїв; б)подолання економічної відсталості багатьох країн світу;

в)локальні, регіональні та міжнародні військові, національні та

релігійні конфлікти; г)відвернення загрози ядерної війни.

Сфера 3.

Розвиток людини. Тут справу маємо насамперед: а)з

демографічною проблемою; б)з проблемою сучасної урбанізації

; в)з

проблемою пристосування до умов природного й соціального

середовища, яке постійно змінюється під впливом НТП; г)з

проблемою боротьби з епідеміями й тяжкими захворюваннями тощо.

Класифікація глобальних проблем за сферами дії не означає, що

вони відокремлені одна від одної. Кордони між сферами часто мають

умовний характер. Усі глобальні проблеми тісно між собою

пов'язані, більш того, зумовлюють одна одну, тому що, як правило,

мають одні витоки, тобто причини виникнення. Мова про це далі.

2.ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ТА ЗАГОСТРЕННЯ ГЛОБАЛЬНИХ

ПРОБЛЕМ

Кожна глобальна проблема є об'єктивною за своїм

характером і має свою причину виникнення. Як це слід

розуміти?

Процеси інтернаціоналізації господарського життя, науки,

культури й політики визначають зростання взаємозв'язку окремих

ланок світового господарства, взаємозалежності держав і тим самим

становлять основу для можливості глобалізації окремих проблем

людської цивілізації. При наявності ж суперечності між світовим

економічним розвитком і соціальним прогресом людства виникають

об'єктивні умови для

перетворення можливості глобалізації на її

реальність,

тобто для появи глобальних проблем.

Що ж є причиною виникнення глобальних проблем? Однозначної

відповіді на це запитання в соціально-економічній літературі немає.

Так, більшість західних ідеологів причиною виникнення глобальних

проблем вважають перенаселення планети, сучасну науково-технічну

революцію, зростання промислового виробництва тощо.

Ряд американських науковців (В.Вайскопер, Д.Блейні) основними

причинами, наприклад, військових конфліктів, мілітарізації

Урбанпація - процес'зосередження промисловості й населення в містах, переважно великих

економіки, що загрожує людству ядерною війною, вважають

природно-історичні умови розвитку людини, її

психологію, природне

прагнення до насильства.

Причину ж екологічної кризи й можливої

екологічної катастрофи американець Ф.Слейтер, швейцарець

Д.Дерест та ін. вбачають

у притаманному людині інсти

нкті до

руйнування.

Такі тлумачення причин виникнення глобальних проблем не

мають наукового обгрунтування, а лише спрямовані на захист певної

суб'єктивної ідеологічної позиції, на якій стоїть її автор. Вони, по-

перше, ігнорують соціальну сутність людини, відбивають однобічний

підхід до неї лише як до біологічної істоти, в той час, як людина є

істотою біосоціальною. По-друге, пояснюючи загострення глобальних

проблем (зокрема екологічних) лише розгортанням науково-технічної

революції, зростанням промислового виробництва, вони беруть до

уваги тільки технологічну сторону проблеми, ігноруючи її соціальну,

суспільну сторону.

Отже, кожне з наведених тверджень метафізичне тлумачить

причини виникнення глобальних проблем, оскільки поєднує їх лише з

однією з сторін суспільного виробництва - продуктивними силими і

не бере до уваги другу сторону - виробничі відносини. А оскільки це

так, глобальні проблеми більшістю західних учених -ідеологів

розглядаються

як фатальні,

такі, що не можуть бути розв'язанні.

Тому, на їх думк^у, загострення глобальних проблем неминуче веде

до вселенської катастрофи.

Чи дійсно це так? Щоб відповісти на це запитання, необхідно

чітко усвідомлювати, що кожна з названих проблем виникає не сама

по собі, не в результаті якихось випадкових обставин і, що

найголовніше, не поза виробничою діяльністю людей, а в її процесі.

Тому глобальні проблеми є породженням комплексу об'єктивних

причин, зумовлених,

з одного боку,

специфікою розвитку

продуктивних сил, географічного положення, рівня прогресу техніки,

природно-кліматичними умовами, тобто факторами загальними,

незалежними від форми соціально-економічного ладу країн. З іншого

боку, глобальні проблеми породжуються специфічною суспільною

формою, тобто особливістю розвитку відносин власності. Див. схему

159.

Поруч з названими загальними причинами виникнення глобальних

проблем, що діють як тенденції, необхідно виділити

причини специ-

фічні,

що значно загострюють ці проблеми в сучасних умовах і

роблять цілком реальними економічні наслідки, загрозливі для

існування людства на планеті, в результаті їх нерозв'язання. Найбільш

суттєвою з цих проблем є

швидке зростання на планеті

народонаселення

в останні десятиріччя. Див. табл. 7.

Які це має соціально-економічні наслідки? Для того, щоб про-

годувати, одягнути, забезпечити житлом зростаючу кількість

населення, необхідно постійно нарощувати виробництво промислової

та сільськогосподарської продукції, збільшувати обсяги видобування

корисних копалин. Це: а)в умовах обмеження ресурсів на планеті

загострює проблему забезпечення людства продовольством,

сировиною; б)порушує екологічний баланс й унеможливлює

збереження навколишнього середовища; в)оскільки демографічний

вибух супроводжується нерівномірністю зростання населення в різних

країнах, то в тих країнах, де має місце найбільший приріст, при

наявності слабкого розвитку продуктивних сил, спостерігається

масовий голод, злиденність, бідність. Так, за даними відомого

французького дослідника Жака Іва Кусто, в 1991р. з 5,6млрд. жителів

планети лише 500млн. чоловік жили добре, 900млн. проживали в

безвихідних злиднях. Становище в світі з того часу не покращилось,

навпаки, стало гіршим.

' R соціальио-екопомічній літературі цей процес отримав наів> - 'демографічний вибух"

Табл. 7

Демографічний вибух

Роки

Кількість населення

на планеті

Кількість років на

приріст 1 млрд.

населення

початок нашої ери

200 млн. чол.

1830 р.

1 млрд. -"-

1 млн. років

1930 р.

2 млрд. -"-

100 років

1960 р.

3 млрд. -"-

ЗО років

1976 р.

4 млрд. -"-

15 років

1989

5 мл

д. -"-

оків

Прогноз 2000 р.

6 млрд. -"-

11 років

2100 р.

12-13 млрд. -"-

Отже, демографічний вибух зумовлює загострення таких глоба-

льних проблем, як сировинна, екологічна, продовольча, енергетична, і

це мінімум.

Важливою специфічною причиною загострення глобальних

проблем

низький рівень впровадження ресурсо- та енергозао-

щаджуючих, екологічно чистих технологій.

Внаслідок цього із

загального обсягу природної речовини, що залучається в процес

виробництва, форми кінцевого продукту набуває лише 1,5%. Тому,

щоб задовольнити потреби суспільства в кінцевому продукті, щорічно

з надр планети видобувається близько 100млрд. тонн руди, корисних

копалин і будівельних матеріалів. Ресурси ці не поновлюються, що

ставить ресурсну проблему в ряд найактуальніших.

Причиною загострення глобальних пролем є також

швидка ур-

банізація населення,

зростання гігантських мегаполісів

, що

супроводжується скороченням сільськогосподарських угідь, лісів,

бурхливою автомобілізацією. В результаті вже тепер лише на 0,3%

території планети (великі міста) сконцентровано 40% всього

населення. Нині відомі десятки міст, кількість населення яких

перевищує 10млн.чол. А згідно з прогнозами в 2000 році в Мехіко

буде проживати понад 30млн., Буенос-Айросі - 26млн., Шанхаї -

23млн. чоловік. Все це до крайніх меж загострює екологічну проблему.

' Ме,'аполіси • велетенські міста

Особливо складна екологічна ситуація в Україні. Майже 10% її

території знаходиться в стані глибокої екологічної кризи, близької до

катастрофи, а майже 70% загальної земельної площі наближається до

такого стану. Лише 1% території України займають екологічно чисті

ареали.

Важливою причиною загострення глобальних проблем є також

варварське ставлення людини до природи,

що найбільше виявляється

в хижацькому винищенні лісів, знищенні природних річок і створенні

штучних водоймищ, забрудненні шкідливими речовинами прісної

води.

Загостренню глобальних проблем другої сфери сприяє

реакційна

політика окремих держав світу,

зокрема США, які під виглядом

миротворчих місій (партнерство заради миру) намагаються встановити

світове панування. В результаті зростає не лише мілітаризація

економіки, а й міжнародна напруга,, постійно виникають війни в

різних регіонах планети, гине маса людей. Так, у 130 регіональних

військових конфліктах, що виникли після другої світової війни,

загинуло близько 20млн. чоловік.

З.ШЛЯХИ РОЗВ'ЯЗАННЯ ГЛОБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ

Проведений аналіз дає можливість зробити висновок, що серед

глобальних проблем, які стоять нині перед людством, найгострішими

є:

а) проблема збереження миру;

б) екологічна проблема;

в) проблема забезпечення людства продовольством, сировиною та

енергією;

г) проблема освоєння світового океану;

д) проблема економічного відставання країн, що розвиваються;

є) проблема зайнятості населення.

Подальше загострення цих проблем загрожує існуванню людської

цивілізації. Причому не в якомусь далекому майбутньому, а в

найближчому сучасному. Зокрема, група вчених Заходу дійшла до

висновку: якщо людство не загине в найближчі роки від ядерної

катастрофи, Спровокованої війною (що малоймовірно в сучасних

умовах, коли вживаються радикальні заходи щодо заборони ядерної

зброї), то через 20-30 років воно загине від екологічної катастрофи. Чи

є якийсь вихід?

Розв'язання глобальних проблем сучасності, забезпечення май-

бутнього людської цивілізації вимагають розробки й реалізації

комплексної

колективної програми:

економічної, екологічної й

воєнно-політичної безпеки людства. Чи можлива розробка й реалізація

такої програми? З повною достовірністю, спираючись на закони

розвитку суспільного виробництва, які ми вивчали, можна сказати,

що розробити таку програму суспільству під силу, але реалізувати її в

умовах панування приватної власності неможливо. Неможливо тому,

що її показники будуть мати лише рекомендаційний характер, тобто

не обов'язковий для всіх країн, фірм, корпорацій, окремих осіб.

Саме про це йшла мова на міжнародній конференції під егідою

00Н з проблем екології й майбутнього розвитку цивілізації в червні

1992р. в Ріо-де-Жанейро. Конференція прийшла до таких висновків:

1. Модель розвитку сучасного капіталізму вичерпала себе. Це

шлях, який веде людство

глухий кут. Чому? Тому, що в її рамках

об'єктивно неможливо

створити умови сприятливого розвитку для

всіх, країн світу, бо вона не піддається централізованому

плануванню. А посилене використання ринкової системи з її

механізмом саморегулювання й прагненням до нестримного зрос-

тання споживання не тільки не розв'язує глобальних проблем, а

навпаки, загострює їх, зокрема, породжує й дедалі загострює соціальні

конфлікти. Так, у сучасних умовах на 20% найбільш багатих людей

планети, що проживають у високорозвинутих країнах, припадає

близько 85% світового валового продукту, а на 80% іншого населення

- лише 15%.

2. Виходячи з цього,

людству потрібна нова модель соціально-

економічного розвитку й розподілу виробленого продук

ту. Основні

вимоги до цієї моделі:

а) вона повинна спиратися на могутні важелі централізованого

регулювання соціально-економічної системи як на рівні держави, так і

світової співдружності в цілому;

б) таке регулювання повинно спиратися перш за все на інтегровані

інтереси суспільства й лише потім на інтереси приватного

підприємництва;

в) здійснити це можливо лише за умови орієнтації світового

співтовариства на колективні, суспільні форми власності, які значно

розширюють можливості планового регулювання економіки, а отже, й

можливості не лише розробки, а й реалізації програми розв'язання

глобальних проблем і врятування людства від вселенської катастрофи.