Башнянин Г.І. та ін. Політична економія

Подождите немного. Документ загружается.

запобігти подальшому зниженню вартості активів, суд відразу ж

після прийняття справи до розгляду відстороняє його (боржника) або

менеджера (якщо банкрутом стає фірма) від управління й призначає

незалежного керуючого, кандидатура якого, як правило,

пропонується зборами кредиторів.

Слід визначити досить гуманний момент законодавства про ба-

нкрутства. Якщо банкрутом стає індивідуальний підприємець, який

відповідає за зобов'язаннями усім своїм майном (необмежена

відповідальність), закон залишає йому чітко обмежену за вартістю,

проте суттєву частину особистого майна, яке не може бути відчу-

женим для покриття боргів. Така частина майна включає в себе

житло, ринкова вартість якого не перевищує певного рівня, недорогий

транспортний засіб (автомобіль), меблі, предмети домашнього вжитку

й особисті речі, а також внески до пенсійного фонду.

Хоча призначений для впорядкування справ боржника керуючий

є незалежним, це не означає, що його дії безконтрольні. Дії

незалежного керуючого не повинні приводити до погіршення стану

банкрута, й тому їх контролює в першу чергу суд. Одночасно

діяльність незалежного керуючого знаходиться під постійним

контролем і з боку кредиторів, які обирають для цього спеціальний

комітет.

Нарешті, останнє. Законодавство й практика судочинства в справах

банкрутства скеровані на

пошук компромісної угоди

між боржником і

кредиторами, щоб, з одного боку, спробувати зберегти для боржника

можливість подальшої підприємницької діяльності, а

іншого, -

задовольнити фінансові претензії його кредиторів. Найпростіший

спосіб, яким можна задовольнити інтереси кредиторів, є ліквідація і

розпродаж майна боржника з розподілом виручених коштів між

кредиторами. Ліквідація звільняє боржника від усіх зобов'язань, які

залишилися неоплаченими й означає припинення ним господарської

діяльності. Але є й інший спосіб задоволення кредиторів -

реорганізація господарської діяльності й майна боржника. Тому в

судовій практиці справ про банкрутства в країнах Заходу як

альтернатива ліквідації розглядається можливість реорганізації

господарської діяльності і майна. Такий підхід у певних випадках

дозволяє реорганізувати структуру активів і господарську діяльність

таким чином, що кредиторам, як правило, вдається повернути свої

кредити в більших розмірах, ніж вони мали б при ліквідації майна;

боржник отримує можливість продовжувати свій бізнес; суспільство

зберігає виробничу одиницю.

Така міжнародна практика, її врахування, безперечно, допомагало

законодавцям України виробити необхідні закони, що будуть

регулювати ці процеси в нашому регіоні. І в першу чергу це

стосується Закону України "Про банкрутство", який був прийнятий у

травні 1992р. Основні принципи західного законодавства в ньому

враховані, хоча є суттєві розбіжності. Зокрема, західне законодавств

передбачає, що справи про банкрутство розглядає спеціальний суд, не

залежний ні від адмістративних, ні від політичних структур. Законом

України "Про банкрутство" передбачено, що ці справи регулюються

арбітражним судом. Не вистачило нашим законодавцям і гуманності.

Закон "роздягає" індивідуального банкрута, не залишаючи йому

практично ніяких засобів до існування. Такий підхід, може, й

виправданий щодо злісних банкрутів, але в сучасних умовах, коли

підприємець може збанкрутувати в силу причин, незалежних від

нього, якийсь шанс на виживання йому залишати треба.

ВИСНОВКИ

1. Реформування економіки України на ринкових засадах

об'єктивно передбачає розвиток підприємництва в усіх його

різноманітних формах.

2. Ефективність підприємництва залежить від соціально-

економічного і правового середовища, в якому воно розвивається.

Тому необхідно створити певні економічні, політичні і правові умови

його розвитку.

3. Важливим фактором розвитку підприємництва в Україні є

залучення іноземного капіталу. Це вимагає забезпечення політичної

стабільності в країні, вироблення законодавства, що стикується з

міжнародними нормами переорієнтації психології ділових кіл

назустріч світовій практиці.

4. Підприємництво - діяльність ризикована, тому можливі бан-

крутства окремих підприємницьких суб'єктів. Щоб захистити, з

одного боку, учасників підприємницької діяльності від важких

наслідків банкрутств, а з іншого боку, стримати обвальне скорочення

робочих місць в результаті банкрутств, необхідно мати законодавство,

яке б відповідало міжнародним стандартам.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

1. Що таке підприємство і чому саме воно виступає як первинна

ланка економіки?

2. Які види підприємств ви можете назвати і що лежить в основі

їхньої класифікації?

3. Що таке підприємництво і кого ви можете віднести до суб'єктів

підприємницької діяльності?

4. Назвіть основні форми підприємництва й дайте їх характе-

ристику.

5. Які, на вашу думку, необхідні умови, щоб підприємництво

було ефективним?

6. Назвіть основні принципи підприємництва й прокоментуйте їх.

7. Які обмеження існують для підприємницької діяльності в

Україні?

8. Що ви розумієте під стратегією підприємництва і для чого

потрібно ЇЇ розробляти?

9. Що ви вкладаєте в поняття банкрутства підприємства?

10. Назвіть основні принципи західного законодавства про бан-

крутство.

11. Закон України "Про банкрутство". В чому відмінність і що

спільного з аналогічними законами країн Заходу?

ПРОБЛЕМНІ ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

1. Підприємництво є могутнім двигуном економіки в країнах

Заходу. В Україні в результаті економічних і політичних реформ

останніх років відбувається реставрація капіталізму, Але підпри-

ємництво не отримало широкого розмаху. Які, на вашу думку,

причини цього?

2. Як відомо, розвиток підприємництва в Україні практично

неможливий без зовніпшіх інвестицій. Західні бізнесмени позитивно

оцінюють перспективи двостороннього й багатостороннього

співробітництва з Україною. І в той же час іноземний капітал не

поспішає реалізувати свої вигоди в українській економіці. Чим це

можна пояснити?

3. У 1990р. питома вага малих підприємств у ВВП складала 15%.

У 1996р. вона зросла до 30%. Водночас обсяг ВВП скоротився на

50%. Офіційні джерела таку ситуацію розцінюють як великі

досягнення в малому бізнесі. А як ви вважаєте?

Т Е М А 12

КАПІТАЛ ПІДПРИЄМСТВА, ЙОГО

КРУГООБОРОТ І ОБОРОТ

1. КРУГООБОРОТ КАПІТАЛУ ТА ЙОГО

ФУНКЦІОНАЛЬНІ ФОРМИ

У будь-якому процесі виробництва, незалежно

від його суспільної форми, беруть участь

матеріальні й особисті фактори виробництва. Якщо

розглядати їх поза конкретною соціальною формою, то вони

виступають як звичайні засоби створення корисного продукту,

споживної вартості, тобто того, що є природним результатом

цілеспрямованої трудової діяльності людини. І в цій своїй якості

засоби виробництва, створюючи матеріально-технічну основу

виробництва, виступають як його

виробничі фонди.

Проте виробництво не відбувається у вакуумі, воно завжди

проходить у певній суспільній формі. Взяті ж у їхній суспільній

формі фактори виробництва утворюють соціальні засоби реалізації

даного типу власності, досягнення цілей того способу виробництва, в

рамках якого вони функціонують. В умовах капіталістичного

способу виробництва, основним економічним законом якого є, як

було з'ясовано раніше, виробництво додаткової вартості, фактори

виробництва, отже, й виробничі фонди, набувають форми капіталу

(засоби виробництва - постійний капітал, затрати на робочу силу -

змінний капітал).

Основною метою соціально-економічних реформувань, що здій-

снюються на сучасному етапі в Україні, є реставрація капіталісти-

чних відносин. Тому виробничі фонди ми розглядаємо не просто як

засоби для виробництва матеріальних благ, а як капітал, тобто як

вартість, яка повинна принести додаткову вартість (прибуток).

Капітал, обслуговуючи всі стадії виробництва,

знаходиться в постійному русі. В

економічному

розумінні цей рух - це процес створення, збільшення

і реалізації вартості. З точки зору

організаційної,

рух

капіталу - це його кругооборот. Перше було розглянуто в темі "Капітал

і прибуток", друге є предметом даної теми.

Життєвий шлях капіталу історично і логічно починається з

грошової форми. Історично капітал скрізь протистоїть іншим формам

багатства, як грошове майно купців і лихварів. Але, як нам уже

відомо, гроші самі по собі не є капітал. Щоб перетворити гроші в

капітал, їх необхідно авансувати, зробити знаряддям

Виробничі фон-

ди і капітал

Кругооборот

капіталу та

його стадії

експлуатації найманих працівників і створення додаткової вартості.

Тому підприємець із своїм грошовим капіталом (Г) спочатку

звертається до товарного ринку і ринку праці. Тут він купує засоби

виробництва (3В) і робочу силу (PC). Цей акт руху капіталу можна

виразити формулою:

Виконуючи функцію купівельного засобу й засобу платежу, гроші

виступають як

грошова форма капіталу.

Причому відбувається не

просто купівля звичайних товарів за гроші, а авансування вартості в

грошовій формі для придбання факторів виробництва, у процесі

якого в майбутньому повинна бути вироблена додаткова вартість.

Саме це й перетворює грошову форму капіталу на

продуктивну.

Перетворення грошового капіталу на продуктивний - це перша стадія

руху капіталу. Вона протікає у

сфері обігу.

Після цього процес обігу капіталу переривається, хоча рух його

продовжується. Куплені підприємцем у сфері обігу фактори

виробництва, повинні бути застосованими. І це застосування

відбувається в процесі виробництва, яким починається друга стадія

руху капіталу: ...В...

У процесі виробництва в результаті поєднання робочої сили із

засобами виробництва відбувається продуктивне їх споживання, в

якому робітники своєю конкретною працею переносять на продукт,

що виробляється, вартість засобів виробництва, що споживаються, а

абстрактною працею створюють нову вартість, причому більшу, ніж

вартість робочої сили. Тому вироблені товари відрізняються від

товарів, що були куплені підприємцем на першій стадії, по-перше,

своєю натуральною формою (був, наприклад, бавовник, а стала

пряжа), по-друге, за вартістю (бо не тільки відшкодовують

авансовану на першій стадії вартість, але включають в себе ще й

додаткову вартість). При цьому капітал знову змінює свою форму -з

продуктивної він перетворюється на

товарну

(Т).

Проте й на цьому рух капіталу не припиняється, бо ж створена в

процесі виробництва додаткова вартість поки що "річ у собі", тому

вона прихована у вартості . нового виробленого товару (Т). Тому

підприємець знову повертається на товарний ринок, але вже не як

покупець, а як продавець. У цьому акті капітальна вартість скидає з

себе товарну форму й набуває первісної грошової форми.

• Крапками до "В" пошачено перерву процесу обігу Після "В" - перерву процесу виробництва

Товарний капітал знову перетворюється на

грошовий.

Це

третя

стадія

руху капіталу. Здійснюється вона у

сфері обігу

і виражається

формулою Т' - Г-.

Таким чином, капітал у своєму русі послідовно проходить три

стадії і тричі змінює свою форму. Цей рух молена представити такою

схемою (див. схему 85).

Г-fPian KR

Процес руху капіталу, який охоплює три стадії, де він по-

слідовно набуває трьох різних форм, кожна з яких виконує певну

функцію, називається кругооборотом промислового

капіталу.

Як видно з визначення кругообороту, проходячи

ту чи іншу стадію, капітал на кожній з них виконує

властиву йому функцію. Що це за

функції?

Функція грошового капіталу

(перша стадія) полягає

створенні умов для здійснення процесу виробництва

(купівля

факторів виробництва, поєднання робочої сили із засобами вироб-

ництва). На другій стадії

функцією продуктивного капіталу є

створення і збільшення вартості. Функція товарного капіта

лу

зводиться до реалізації виробленого товару, що передбачає

повернення

підприємцю авансованого на виробництво капіталу разом з

реалізованою додатковою

вартістю

у формі при

бутку.

Вирішальною стадією кругообороту капіталу є виробництво, а отже, й

формою капіталу - продуктивна форма тому, що саме

тут відбувається

створення й збільшення вартості, тобто формується матеріа-

' Слово "промисловий" тут вживається у широкому значенні. Тобто мова йде не лише про промислове

виробництво. Такий кругооборот г характерним для будь-якого капіталу, вкладеного у виробничу

діяльність: промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт гошо

льна основа майбутнього прибутку як головної мети будь-якого

підприємництва.

Рух промислового капіталу не обмежується одним кругооборо-

том; відбувається безперервний рух, постійне повторення круго-

оборотів, що можна представити таким чином: Г-Т...В...Т-Г-Т...В...Т-

Г... З цієї формули, а також із факту одноразового перебування

промислового капіталу у всіх трьох формах випливає, що й

кругооборот капіталу виступає в трьох різних формах. А саме:

1. Як кругооборот грошового капіталу - Г-Т...В...Т'-Г '.

2. Як кругооборот продуктивного капіталу - В...Т-Г-Т...В.

3.Як кругооборот товарного капіталу - Т'-Г'-Т... В...Т.

А це означає, що наявність трьох форм кругообороту містить у

собі можливість їх уособлення один від одного й самостійного

існування. Так у реальному житті й відбувається, коли від капіталу,

зайнятого у сфері матеріального виробництва, відгалужуються й

починають існувати як самостійні торговельний і позичковий

капітали, а разом з тим у складі класу капіталістів виділяються

промислові підприємці, торговельні підприємці і банкіри. Аналіз

цього процесу дається в наступних темах.

2. ОБОРОТ КАПІТАЛУ. ОСНОВНИЙ І ОБОРОТНИЙ

КАПІТАЛ

Як було показано вище, рух капіталу не

припиняється із завершенням одного круго-

обороту. Для того, щоб вартість продовжувала

зростати як капітальна вартість, вона повинна повторювати цей

кругооборот.

Кругооборот капіталу, що визначається не як окремий акт, а

як періодичний процес, називається оборотом капіталу-

Тривалість цього обороту визначається сумою часу його вироб-

ництва й обігу. Отже, час обороту капіталу охоплює проміжок часу від

одного періоду кругообороту всієї капітальної вартості до наступного;

він відмічає періодичність у процесі життя капіталу.

Час обороту індивідуальних капіталів неоднаковий. Він визна-

чається конкретними сферами прикладання капіталу. Так, будівництво

великого корабля вимагає декілька років, у текстильній промисловості

час обороту капіталу визначається тижнями, а виробництво,

наприклад, взуття триває хвилини. Тому для виміру

Поняття й час

обороту капіталу

но мати якусь загальну міру. Такою мірою прийнято вважати рік.

Загальна міра часу обороту дозволяє встановлювати швидкість обороту

будь-якого капіталу, одним і тим же способом порівнювати швидкість

обороту одного індивідуального капіталу зі швидкістю обороту іншого.

Якщо рік, як одиницю виміру часу обороту, позначити через "О"

(велике), час обороту певного капіталу через "о" (мале), число його

обертів через "п", то:

Наприклад,

час обороту певного капіталу ("о") складає 3 місяці. В

такому випадку

тобто капітал здійснює 4 оберти за рік. Якщо ж "о"=18 місяцям, то

тобто капітал впродовж року робить лише 2/3 свого обороту. Отже,

перший капітал обертається в шість разів швидше другого.

Можуть виникнути запитання: для чого потрібно вимірювати

швидкість обороту капіталу? Що дає порівняння швидкостей оборотів

різних капіталів? Відповідь на ці запитання полягає в тому, що

швидкість обороту капіталу - один з важливіших факторів, від якого

залежить величина і норма прибутку.

На швидкість обороту капіталу впливають

різноманітні обставини, з яких вирішальною є

склад продуктивного капіталу. Продуктивний

капітал, як відомо складається з постійного і змінного капіталу, тобто

з вартості функціонуючих засобів виробництва і робочої сили. Оборот

цих різних частин продуктивного капіталу відбувається не однаково.

Капітальна вартість, авансована на засоби праці (фабричні будівлі,

споруди, машини, обладнання і т.д.) зберігає в процесі виробництва

свою певну натуральну форму в якій вона виступає впродовж усього

періоду функціонування. Наприклад, кам'яні фабричні будівлі можуть

служити 50 років і більше, не перестаючи бути фабричними

спорудами; машини не перестають бути машинами навіть після 10-20

років служби і т.д.

Таку особливість цієї частини продуктивного капіталу зумовлює

той факт, що засоби праці вступають в обіг поступово, по частинах, в

тій мірі, в якій їхня вартість (у вигляді амортизаційних відрахувань)

переноситься у вартість того товару, що виробля-

Основний і обо-

ротний капітал

ється. Завдяки такій особливості ця частина капіталу набуває

форми основного капіталу.

Отже,

основний капітал -

це та частина продуктивного капіталу, яка

повністю бере участь у виробництві й тривалий час зберігає свою

споживну вартість, а вартість його переноситься частинами на

продукцію, яка виробляється, впродовж усього періоду використання і

повертається до свого власника теж по частинах, в міру реалізації

готової продукції.

Інакше обертається капітальна вартість, авансована на предмети

праці. Вартість придбаної сировини, допоміжних матеріалів і палива

входить повністю у вартість товару, що виробляється і при реалізації

повністю повертається у грошовій формі до підприємця. Ця частина

постійного капіталу набуває форми оборотного капіталу. До оборотного

капіталу відноситься і змінний капітал, тобто та частина капіталу, яка

авансується на придбання робочої сили.

Отже,

оборотний капітал -

це частина продуктивного капіталу, яка

впродовж одного періоду виробництва втрачає свою стару споживну

вартість, а її вартість повністю переноситься у вартість товару, що

виробляється, і повністю повертаються до свого власника у грошовій

формі після реалізації товару.

Поділ капіталу на основний і оборотний властивий лише для

продуктивного капіталу. Грошовий і товарний капітали, які

функціонують у сфері обігу, такого поділу не мають. В основі поділу

капіталу на основний і оборотний лежить спосіб участі різних частин

продуктивного капіталу в процесі

перенесення вартості.

Поділ же

капіталу на постійний і змінний в основі своїй має спосіб участі різних

частин, авансованого капіталу в процесі

виробництва додаткової

вартості.

Відмінність цього різного поділу продуктивного капіталу

можна пояснити схемою 86.

Нормальне функціонування виробництва

передбачає постійне відтворення основного

капіталу. Механізм його відтворення

включає три взаємопов'язанні процеси. Див. схему 87.

Знос.

У процесі застосування основного капіталу відбувається

його

фізичний

знос.

Він зумовлений, по-перше, самим використанням

елементів основного капіталу

процесі виробництва, по-друге, впливом

стихійних сил природи: дерев'яні частини споруд гниють, металеві

частини машин піддаються корозії і т.д.

Схема 86

Поділ капіталу на основний і оборотний, постійний і змінний

Схема 87

Економічний механізм відтворення основного капіталу

Механізм відтворення

основного капіталу

Поруч із фізичним, основний капітал зношується й

морально.

Як

це слід розуміти? Основний капітал функціонує, роками. За цей час

відбувається вдосконалення знарядь праці, робляться нові відкриття й

технічні винаходи, в результаті яких у виробництві, з одного боку,

підвищується продуктивність праці, отже, машини такої ж конструкції

починають вироблятися дешевше, а, з іншого, - виготовляються

технічно більш досконалі і більш рентабельні машини аналогічного

призначення, які вступають в конкуренцію з