Башнянин Г.І. та ін. Політична економія

Подождите немного. Документ загружается.

це тимчасовий доход, який отримується завдяки складним і

непередбаченим

технічним нововведенням.

Професор колумбійського

університету Д.Дьюі в книзі "Сучасна теорія капіталу" (1965р.) пише,

що прибуток перестав бути економічною проблемою й залежить тільки

від

технології виробництва, розширення знань і технологічного

прогресу.

Аналогічні погляди на прибуток ми знаходимо і в

американського економіста П.Самуельсона. Так, у своїй книзі

"Економіка" серед декількох визначень прибутку він оголошує його як

"безумовний" доход

від факторів виробництва,

а також як

винагороду

за підприємницьку діяльність і введення технічних

удосконалень

1841

Відповідно до

"психологічних" теорій

прибуток начебто

створюється дією психологічних факторів або часом, який сам по

собі породжує прибуток. Так, на думку П.Самуельсона, прибуток

значною мірою зумовлений ризиком і невпевненістю підприємців у

майбутніх доходах. Він вважає, що підприємці, які поміщають свої

капітали у виробництво нових товарів, розробку природних ресурсів

або ті, які відкривають нові ринки збуту товарів, не впевнені в

прибутковому прикладанні капіталу, а тому повинні отримувати

прибуток як компенсацію за ризик і невпевненість у майбутніх

прибутках.

Подібні теорії прибутку, які оголошують його джерелами

"утримання", "очікування", "ризику", "невпевненості", "передбачення" і

т.д., виправдовуючи право підприємців на отримання певного доходу

(який, до речі, той же П.Самуельсон не визнає прибутком) за їхню

підприємницьку діяльність, зовсім не розкривають природу прибутку.

Вони є суб'єктивно-ідеалістичними, бо повністю ігнорують той факт,

що прибуток - це об'єктивне економічне явище, яке веде своє

походження з виробництва й не може бути пояснене суто

психологічними мотивами, хоча їх опосередкований вплив на

поведінку суб'єктів виробничих відносин заперечувати не можна.

3. Багато сучасних економістів трактують

прибуток як трудовий

доход,

тобто різновид заробітної плати. Так, англійський економіст

Р.Харрод пише, що прибуток люди заробляють службою, особистою

старанністю, інтелектуальною діяльністю, мужніс-тюі

). Таку ж

точку зору поділяє й американський економіст Е.Сайке, який

стверджує, що доход підприємця повністю відпові-

!841

Самузльсон П. Зкономика. Т.2. - М.: НПО "Алгон" ВНИИСИ. 1992. Гл. ЗО. '

8а

Харрод Р. К теории зкономической динамики. Новьіе вьіводьі зкономической теории

й их ирименєние в зкономической политике. - М.: Изд-во иностр. лит. -1959. -С.

189.

дає його праці, тій послузі, яку він надає суспільству, керуючи

підприємством.

4. Теорії прибутку як

"монопольного доходу".

Найбільш відомими

сучасними представниками цих теорій є вже згадуваний П.Самуельсон,

Е.Чемберлін (американський економіст) та ін. Зокрема, Е.Чемберлін у

своїй "Теорії монополістичної конкуренції"!^] ототожнює монополію

взагалі з монополією інноваційною, і на цій підставі монопольний

прибуток ототожнюється з будь-яким додатковим доходом, що

отримується в результаті застосування науково-технічних досягнень.

На цій підставі навіть простий товаровиробник або дрібний

підприємець проголошуються монополістами, -якщо вони виступають

на ринку з новими для покупця товарами. Поза монополістичними

умовами на думку представників цих теорій, прибутку не існує, а є

лише доходи підприємців як винагорода за їхню підприємницьку

діяльність або як результат " продуктивності капіталу".

5. Поряд з модернізацією старих теорій прибутку сучасні еко-

номісти Заходу висунули ряд нових. Досить поширена серед них

концепція революції в доходах.

До найбільш активних пропагандистів

цієї концепції належать американські економісти Д.Голбрєйс, А.Бєрлі,

Е.Хансен, С.Кузнець. Основна ідея концепції полягає в тому, що з

розвитком корпоративної власності підприємці відходять від

керівництва господарством, передаючи управління найманим

менеджерам. Тому змінюється й мета підприємництва. Рушійним

мотивом виробництва стає не прибуток сам по собі, а задоволення

потреб усього суспільства. На цій основі прибуток зникає як економічна

категорія, відбувається вирівнювання доходів різних соціальних

верств населення. Всі отримують справедливі доходи відповідно до

участі кожного у виробництві. Формується єдність інтересів класів, на

основі чого виникає класова гармонія між робітниками й

підприємцями.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

1.. У чому полягає суть первісного нагромадження капіталу?

2. Гроші як гроші і гроші як капітал. У чому різниця? Що таке

капітал і додаткова вартість?

3. Що таке робоча сила? За яких умов робоча сила стає товаром?

4. У чому полягає вартість і споживна вартість робочої сили?

5. Як відбувається виробництво додаткової вартості?

6. Що таке постійний і змінний капітал?

861

Чемберлин 3. Теория монополистической конкуренции. - М.: Изд-во иностр.

лит., 1959.

7. Як ви розумієте суть капіталу?

8. Що таке норма і маса додаткової вартості?

9. Як різняться між собою вартість і витрати виробництва?

10. Що таке прибуток? Що спільного і в чому відмінність між

додатковою вартістю і прибутком?

11. Що виражає норма прибутку і в чому її відмінність від норми

додаткової вартості?

12. Які фактори впливають на норму прибутку? Спробуйте по-

казати це на умовних прикладах.

13. Як розуміли прибуток меркантилісти й чому саме так?

14. Розуміння прибутку представниками класичної політекономії.

У чому відмінність у розумінні природи прибутку фізіократами й

англійськими економістами А.Смітом і Д.Рікардо?

15. Основні напрями трактування прибутку прагматичною по-

літекономією 19 і початку 20 ст.

16. Прокоментуйте основні підходи до з'ясування суті прибутку

меркантилістами, класиками, прагматиками й марксистами.

17. Сучасна економічна наука про прибуток. Що в ній нового?

ЗАДАЧІ

1. Маса життєвих засобів, необхідних для відтворення робочої

сили щоденно, дорівнює 5 грн., щотижня - 20, щоквартально -150,

щорічно - 1850 грн. Необхідно розрахувати денну вартість робочої сили.

2. Щоб утримувати себе і свою сім'ю, робітникові потрібно на

день 20 грн., а створює він своєю працею вартість у 60 грн. Дайте

відповідь на питання: а)У чому різниця між працею й робочою

силою? б)Яку масу додаткової вартості привласнить підприємець?

в)Яка буде норма додаткової вартості?

3. При зростанні суспільне нормального рівня інтенсивності праці на

20% потреби в життєвих засобах, необхідних для відтворення робочої

сили, збільшилися на 15%. Як змінилась величина вартості робочої

сили, якщо первісне вона дорівнювала 100грн.?

4. Вироблено продукції на суму 120тис.грн. Вартість спожитих у

процесі виробництва засобів виробництва - 67тис.грн., додаткова

вартість склала 40тис.грн. Чому дорівнює нова створена вартість,

постійний і змінний капітал?

5. Необхідно визначити річну масу додаткової вартості (М), якщо:

норма додаткової вартості дорівнює 100%, авансований капітал -

1млн.грн., а кількість оборотів капіталу на рік дорівнює 8.

6. Якою буде норма прибутку за умови, що затрати на засоби

виробництва склали 860грн., фонд оплати праці - 200грн., а маса

прибутку - 250грн.?

ЧАСТИНА 2

Спеціальна

економічна

теорія

ПЕРЕДМОВА

Друга частина є логічним продовженням, органічною складовою

частиною єдиного підручника з політичної економії. Якщо в

першій книзі дається визначення політичної економії як науки,

розкривається об'єкт і предмет її вивчення, а далі аналізуються

загальні закономірності

функціонування економічної системи як

об'єкту, що вивчає політекономія, то книга друга присвячена розгляду

специфіки

дії загальних економічних закономірностей на мікро- і

макрорівнях. Саме це визначило структуру другої частини

підручника, в якій виділено три основних розділи: "Підприємництво

та доходи від капіталу", "Суспільне відтворення" і "Світове

господарство".

Враховуючи те, що проблеми п'ятого розділу (Світове господар-

ство) досить інтенсивно вивчаються в економічних вищих навчальних

закладах (особливо там, де готують спеціалістів для роботи в

зовнішньоекономічній сфері) в інших дисциплінах, автори свідомо

деякі питання розділу виклали лише фрагментарне, розкриваючи

тільки їх політекономічний аспект. Водночас третьому й четвертому

розділу приділено більше уваги. В темах цих розділів автори

прагнули максимально розкрити ті суттєві зміни, що відбуваються в

національній соціально-економічній системі у зв'язку з її ринковим

реформуванням і капіталізацією, показати, наскільки ці зміни

об'єктивні й перспективні. Якою мірою це вдалося зробити,

сподіваємося, оцінку дадуть читачі.

У написанні окремих параграфів книги приймали участь

Л.Я.Гончарук (Т.11, §1,4; Т.19, §4), Є.А.Рехлецький (ТЛІ, §2,3;

ТЛ4, §1), Т.П.Яхно (Т.13, §2,4; Т.14, §3).

РОЗДІЛ З

ПІДПРИЄМНИЦТВО ТА ДОХОДИ ВІД КАПІТАЛУ

Т Е М А 11

ПІДПРИЄМСТВО ТА ПІДПРИЄМНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ

1.ПІДПРИЄМСТВО ЯК СУБ'ЄКТ РИНКОВОЇ

ЕКОНОМІКИ

Економічна система - складна багаторівнева

економіка І

система

- Тому для зручності аналізу її

функціонування економічна наука виділяє в ній

два

основних рівні: макро- і мікрорівень. На обох цих рівнях йде процес

її регулювання, координації з метою забезпечення високої

результативності.

Макрорівень

(макро - грецьке слово, що означає великий - рівень

економічної системи в масштабах світового господарства, народного

господарства країни, окремих агрегованих

секторів економіки країни:

державного, приватного, колективного тощо). Розділ економічної

науки, де вивчається такий рівень економіки, відповідно називається

макроекономікою.

Макроекономіка -

галузь економічної науки, що вивчає взає-

мозв'язки і взаємозалежності між важливими структурними

пропорціями на макрорівні. Вивчаючи агрегати, вона прагне створити

загальну картину функціонування економіки і взаємозв'язків між

окремими її великими підрозділами. Тому оперує макроекономіка

лише узагальнюючими показниками, такими, як

загальний

обсяг

продукції (ССП), валовий внутрішній продукт (ВВП), національний

доход (НД),

загальна

сума видатків,

загальний

рівень цін,

загальний

рівень зайнятості тощо.

Мікрорівень

(мікро - грецьке слово - малий) - рівень економічної

системи в масштабах її окремої ланки, елемента. Наприклад, рівень

підприємства, фірми.

Мікроекономіка -

галузь економічної науки, що вивчає певні

економічні пропорції в межах окремої ланки виробництва: галузі,

підприємства чи господарства, наприклад, між собівартістю

А.^рерат - це сукупність специфічних економічних одиниць, які розглядаються як єдине ціле.

Мак

о і мік

о-

продукції і заробітною платою, між ціною, попитом і пропозицією і

т.д. Тут економісти оперують такими показниками, як виробництво,

собівартість і ціна

окремого

продукту, прибуток або доход

конкретного

підприємства (фірми), чисельність робітників, зайнятих

на

одній

фірмі, доходи або видатки

однієї

сім'ї тощо.

У даній темі ми переходимо до вивчення процесу функціону-

вання економічної системи на мікрорівні, тобто тих економічних

процесів і відносин, які формуються в первинній ланці народного

господарства - на підприємстві.

Підприємство як І Народне господарство країни - це складна

економічна система, яка організаційно висту-

первинна ланка . ' „ .,. .

пає як сукупність багатьох галузей. Кількість

економіки „ . .

————————————І галузей свідчить про рівень розвитку суспіль-

ного поділу праці, а отже, про потенційні можливості нарощувати

ефективність виробництва. На сучасному етапі нараховується понад

400 таких галузей. Найголовнішими з них є: промисловість, сільське

господарство, будівництво, торгівля, освіта, охорона здоров'я тощо.

Від розвитку галузей і всієї їх сукупності залежить в кінцевому

результаті величина ВВП країни, рівень життя населення.

Кожна галузь, виступаючи частиною народного господарства, у

свою чергу складається з сукупності окремих підприємств, які

виробляють найрізноманітнішу продукцію та надають послуги

населенню, суспільству в цілому. Традиційно підприємство розумі-

ється як завод, фабрика, фірма, кооператив, господарське товариство,

майстерня, їдальня та подібні об'єкти, де щось виробляється або

надаються певні послуги.

У політекономічному розумінні

підприємство - це первинна

ланка суспільного поділу праці і водночас основна структурна ланка

народногосподарського комплексу й основний суб'єкт

ринкової

економіки.

В такій якості підприємство виступає тому, що:

1. Саме на підприємстві проходить процес виробництва матері-

альних благ (надання послуг).

2. Підприємство має закінчений цикл відтворення (випуск і

реалізація продукції) й покриває свої видатки своїми доходами,

тобто, діє на основі комерційного розрахунку.

3. Підприємство є самостійним господарюючим суб'єктом з правами

юридичної особи (має самостійний баланс, рахунки в банку, свою

печатку й товарний знак).

————————

—І Підприємства діють у найрізноманітніших

Класифікація сферах та умовах. Це породжує багаточисельність

підприємств І ї

ВИ

ді

. Основним якісним параметром, за яким

відбувається класифікація підприємств, є

власність.

Згідно з

законами України "Про власність", "Про підприємства в Україні", "Про

господарські товариства", підприємства України за цим параметром

поділяються на такі види. Див. схему 83.

Відповідно до

обсягів

господарського обороту й кількості пра-

цівників підприємства поділяються на

великі й малі.

Так, згідно з

Законом України "Про підприємства" до малих підприємств належать

підприємства: в промисловості - з кількістю працюючих до 200 осіб; в

інших галузях виробничої сфери - до 50 осіб; у невиробничій сфері -

до 25 осіб; у роздрібній торгівлі - до 15 осіб (За американською

класифікацією, до малого бізнесу відносяться фірми з кількістю

зайнятих - до 500 осіб).

Як свідчить світовий досвід, на сучасному етапі найбільший

ефект підприємництво дає в малому бізнесі. Так, зокрема в США в

1989р. з 18млн. зареєстрованих підприємств (крім сільськогос-

подарських) 99% відносилися до категорії малого бізнесу. На малий

бізнес припадає близько 40% ВНП США, в ньому працює майже

половина зайнятих у приватному секторі економіки. У ФРН малі

фірми виробляють 2/3 внутрішнього валового продукту, в них

працює 2/3 зайнятих у господарстві країни. Малий бізнес значною

мірою послаблює гостроту проблеми безробіття. Так, лише в США за

останні 10 років фірми з чисельністю персоналу менше 20 чоловік

створили 60% нових робочих місць, головним чином у сфері послуг;

за цей же період малі фірми надали роботу 25млн. чоловік, у той час

як великі корпорації скоротили число зайнятих майже на 3 млн.

чоловік. У наших умовах на малі підприємства покладається велика

надія в справі оздоровлення економіки.

Хоча розвиток малого бізнесу є однією з найважливіших мега-

тенденцій світової економіки на перспективу, ототожнювати

підприємництво лише з ним було б помилкою. Практика показує, що

менеджери з підприємницькою "хваткою" стають ключовими

фігурами і у великих приватних корпораціях, і на підприємствах

державного сектора. В сучасних умовах, коли технологія, ринкова

кон'юнктура, умови конкуренції (особливо міжнародної) змінюються

надзвичайно швидко, від менеджерів великих компаній вимагається

новий підхід до організації управління, основні риси якого мало чим

відрізняються від стилю власників і засновників малих фірм.

. Тобто, в сучасних умовах у великих корпораціях повинна відбуватися

(і відбувається в промислове розвинутих країнах) децентралізація управління,

що веде до появи в їхніх структурах великої кількості підрозділів, які

виступають на ринку практично як самостійні фірми. А це означає, що діють

вони вже не за прямими вказівками штабу фірми, а лише дотримуючись

загальної її стратегії. Оперативні ж питання цими підрозділами вирішуються

цілком самостійно. Така загальна тенденція розвитку підприємництва. І чим

більш воно активне, чим більше здібних і активних людей втягується в

підприємницьку діяльність, чим більше охоплює сфер, тим краще використо-

вуються всі суспільні ресурси, тим інтенсивніший господарський розвиток,

тим повніше задовольняються потреби людей.

Схема 83

Соціально-економічні види підприємств України

З точки зору

умов користування майном і результатами

праці

підприємства поділяються на первинні, де користування основане на

праві власності, й орендні, де користування зумовлено правом

тимчасового володіння.

За способом формування статутного капіталу та відпові-

дальності юридичних і фізичних осіб розрізняють: приватні фірми,

колективні підприємства з необмеженою відповідальністю,

колективні підприємства з обмеженою відповідальністю (акціонерні

товариства).

Нарешті, підприємства, згідно з Законом "Про підприємства"

можуть на добровільних засадах об'єднуватись в асоціації, концерни,

трести та інші об'єднання (навіть транснаціональні) як за галузевою,

так і за територіальною та іншими ознаками.

2. ПІДПРИЄМНИЦТВО: СУТЬ,СУБ'ЄКТИ І ФОРМИ

•р;———:———— В умовах ринкової економіки будь-яка еконо-

" мічна діяльність в кінцевому результаті скерова-

ємництва

на

ОТ

ИМа

ння максимального прибутку.

Водночас висока прибутковість досягається не сама по собі, а є

результатом певної активної діяльності суб'єктів ринку. Така

діяльність отримала назву підприємництва. Що це таке?

У найзагальніших рисах

підприємництво можна визначити як

організаційно-господарське новаторство на основі викорис

тання

нових можливостей.

Більш конкретно зміст підприємництва

розкривається в Законі України "Про підприємництво", де сказано:

"Підприємництво - це самостійна ініціатива, систематична, на

власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню

робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою отримання

прибутку". Неодмінним компонентом підприємництва

персональна

економічна, а не колективна адміністративна відповідальність за

результати роботи,

при якій практично

неможливо було знайти як

конкретного винуватця за збитки, так і того, хто найбільше сприяв

успіху. Тому підприємництво несумісне з втратами,

некомпетентністю, розгільдяйством, крадіжками на робочому місці.

Підприємництво в усіх формах власності - це в сучасних умовах

найефективніший шлях відходу від моновласності (державної), її

роздержавлення, подолання відчуження людини від власності.

Розвиток- підприємницьких структур, разом із заходами державного,

адміністративного регулювання, в майбутньому має послужити

інструментом демонополізації нашого господарства, а саме підпри-

ємництво - стати справжнім двигуном розвитку економіки й посприяти

процвітанню всіх сфер життєдіяльності суспільства в умовах ринкової

економіки.

У нашій країні протягом десятиріч не визнавалася роль під-

приємництва, через що велика кількість людей позбавлялася

можливості знайти застосування своїм природним нахилам і

здібностям, або ж спонукалася діяти незаконно (тіньова економіка,