Башнянин Г.І. та ін. Політична економія

Подождите немного. Документ загружается.

посягання здійснюються в основному через приєднання суперників і

підкорення їх своїм інтересам. Відбувається це шляхом скупову-

вання, надання кредитів, а також укладання договорів про злиття

фірм.

Істотно, що це стосується країн з розвинутою ринковою еконо-

мікою. В Україні ситуація дещо інша. Вітчизняний ринок фактично

монополізований і довго ще буде залишатися таким. За цих умов

описані вище властивості конкуренції проявитися повністю не

можуть. Під питанням знаходиться й сама наявність конкурентних

відносин. Проте, при здійсненні в Україні реформ, націлених на

справжнє становлення ринкової економіки, названі особливості

конкуренції безсумнівно почнуть діяти і їх необхідно буде врахову-

вати підприємцям у практичній господарській діяльності.

2.КОНКУРЕНЦІЯ І МОНОПОЛІЯ

Конкуренція передбачає такий стан

типи монополізації

рннку

коли

жодна

фірма

не

змозі

впливати на ринкову ціну товару чи

послуги. Такий варіант конкуренції є ідеальним і характеризується як

досконала конкуренція. Основним її змістом є конкурентна

пропозиція та конкурентний попит. Що це таке?

Конкурентна

пропозиція

означає, що даний продукт виготовляється і пропонується

на ринку необмеженою кількістю підприємств. Відповідно до цього

попит на цей продукт повинна висловлювати необмежена кількість

покупців, що й буде

конкурентним попитом.

У реальному господарюванні досконала конкуренція може іс-

нувати лише як епізод, окремий момент тому, що розвиток конку-

рентних відносин об'єктивно веде до появи монополії^

!. Чому? По -

перше, тому, що конкуренція виходить з прагнення отримати

максимальний прибуток, а цей інтерес може бути досягнутий лише

створенням переваг для себе проти інших. З механізму, який сприяє

висуванню кращих, вона перетворюється на механізм подавлення

кращих сильнішим. Не треба забувати, що суті конкуренції відповідає

"жорстока війна проти всіх". У цій "війні" використовуються такі

методи боротьби, як підкуп, шантаж, шпигунство, різні заходи, що

прискорюють банкрутство конкурен-

°1

Монополія

(грецького походження) -' виключне право на щось (виробництво,

торгівлю, промисел і т.д.), яке належить одній особі, певній групі людей або державі.

Генезис монополії та

тів тощо. По-друге, конкуренція за своєю природою передбачає

монополію тому, що вона споконвічне спирається на приватну

власність, а власність - це монополія володіння, користування і

розпорядження чимось.

Утворення монополії веде до порушення механізму ринкового

ціноутворення і деформованого розподілу ресурсів. Конкуренція,

деформована наявністю монополій, є

недосконалою.

У зв'язку з цим

варто відзначити, що та похвала досконалій (вільній) конкуренції,

яка лунає в наших засобах масової інформації і в багаточи-сельній

"новітній" навчальній літературі, зовсім недоречна. Досконалої

конкуренції ніколи не було і, тим більше, її немає й не може бути

тепер. Як пише відомий американський економіст П.Самуельсон в

"Економіці", сучасна система є змішаною системою державного й

приватного підприємництва, монополії і конкуренції.

У реальному житті монополізація економіки відбувається най-

різноманітнішими методами (способами) і проявляється в багато-

чисельних видах і формах, що викликає необхідність певної їх

типізації. В економічній теорії і практиці відомі принаймні шість

основних типів монополізму. Див. схему 76.

Істотно, що в чистому вигляді названі типи монополізацій не

зустрічаються, бо вони, так як і всі процеси в економіці, взаємо-

пов'язані і взаємопереплітаються. Але для теоретичного аналізу і

з'ясування напряму певних практичних дій, наприклад, держави в

умовах ринкової економіки, така класифікація досить конструктивна.

Схема 76

Економічний монополізм^

]

. Цей тип монополізму є стержневим.

Саме він дав змістовне наповнення всім іншим монополістичним

процесам в економіці, які відбуваються в результаті подальшого

поглиблення суспільного поділу праці в умовах товарного

виробництва. А конкретно, - економічний монополізм виростає з

конкуренції, базується на концентрації і централізації капіталу. Суть

його полягає в утворенні великих підприємств, об'єднань підприємств,

які концентрують у своїх руках виробництво і збут основної частини

продукції певної галузі або декількох галузей, що дає їм можливість

впливати на рівень цін з метою забезпечення собі високого

(монопольного) прибутку. Такий тип монополізму являє найбільшу

загрозу ринковій економіці і тому повинен бути постійно в полі зору

держави, щоб не допускати перетворення великого бізнесу,

виникаючого на основі концентрації і централізації, в монополію.

Технологічний монополізм

проявляється в тому, що влада над

ринком великих корпорацій ( контроль виробництва і збуту певної

продукції ) зумовлена не стільки прагненням захопити ринок,

подавити конкурентів, максимізувати ринок, скільки специфікою

технології. Мова йде про такі галузі, наприклад, як металургія,

електроенергетика, транспорт, тобто галузі, де сама технологія робить

економічно ефективними лише великі(іноді навіть централізовані)

виробництва.

Технологічний монополізм певною мірою можна назвати при-

родним, саме тією мірою, якою є природна своєрідна конфігурація

виробництва, що його породила. Звідси випливає дуже важливий,

особливо для сучасної України, висновок, що на ті сектори еконо-

міки, де домінує технологічний монополізм, демонополізація не

повинна розповсюджуватися. У всякому разі, не приймати в них

тотального характеру. Важко, наприклад, уявити собі утворення

висококонкурентного ринку, якщо поруч з діючою залізницею

збудується нова, конкуруюча з нею. Ринки, окуповані технологіч-

ними монополіями, є монопольними цілком на природній основі і ще

довго будуть залишатися такими.

Рекламний монополізм.

Це особливий різновид монополізму,

зумовлений диференціацією продукту. Суть його в штучному

створенні виключних умов для реалізації того чи іншого товару

рекламою або іншими діями комерційних служб. Наприклад,

виникненню такого механізму сприяє позначка підприємством своїх

товарів торговою маркою, заманювання магазинами покупців

незвичним упакуванням товару або зниженням цін для постійних

клієнтів, використання барвистих реклам тощо. Все це вносить у

1 У західній економічній літературі - "чиста монополія".

ринкову конкуренцію певні монополістичні мотиви, і комерційний

успіх потрапляє в залежність не лише від ціни й споживчих

якостей самого товару, але й від певних штучно створених умов.

Інноваційний монополізм.

Він характерний для підприємств

(фірм), які лідирують на тих чи інших напрямках НТП. Суть його в

тому, що окремі фірми, використовуючи передові технології, нові

форми організації праці або виробництва, опиняються в кращих

умовах, з точки зору виробництва і реалізації своєї продукції,

порівняно з іншими фірмами.

За цих умов конкурентна рівновага на ринку порушується на

користь таких фірм, що забезпечує їм додатковий (монопольний)

прибуток.

Характерною особливістю монополізації цього типу є, по-перше,

те, що вона має тимчасовий характер і зникає в міру розповсюдження

й комерційного засвоєння результатів наукових досліджень і

технологічних розробок. По-друге, вона є відображенням об'єктивних

закономірностей розвитку людського суспільства, зокрема закону

економії часу. Тому обмеження такого монополізму з боку держави

повинно бути мінімальним.

Державний природний монополізм.

Сюди відносяться природ-; ні

державні монополії. А саме: монополія держави на організацію; й

регулювання грошового обігу: монополія держави на ринку

соціальне-приоритетних або соціально-шкідливих товарів (вона •

може виражатися в націоналізації виробництва таких товарів,

адміністративному контролі над цінами, встановленні фіксованих;

ставок акцизного податку тощо); монополія держави на забезпе- І

чення населення суспільними товарами^

! .

Державний адміністративний монополізм.

Він характерний

для

економіки, де панує адміністративно-командне управління. Суть його в

тому, що держава монополізує всі сфери життєдіяльності суспільства,

максимально обмежуючи ринкову конкуренцію. Якщо підходити до

цього з позицій економічної доцільності, то лише незначну частину

його можна визнати природною. В цілому ж монополізм цього типу

являє собою негативне явище й підлягає безсумнівній ліквідації.

Державний адміністративний монополізм має такі основні особли-

вості:

) У світовій економічній науці до суспільних товарів відносяться: національна

оборона, охорона громадського порядку, державне управління, єдина енергетична

система, національна мережа комунікацій тощо.

1. Він швидко стає тотальним, охоплює економіку в цілому,

проникаючи в усі сфери суспільного виробництва (виробництво,

розподіл, обмін, споживання).

2. Йому властивий виключно високий рівень монополізації ри-

нків.

3.Державному монополізму властива особлива внутрішня стру-

ктура . В основі її лежить державний сектор. Над ним розташовані

відомчі структури, які контролюють окремі сфери виробництва.

Нарешті, кожна з них поділена між підприємствами й організаці-

ями, які монополізували випуск певних товарів і послуг. Класичним

прикладом такого типу монополізму була економічна система

колишнього СРСР.

Розглянуті основні типи монополізму вказують на те, що моно-

полізм, по-перше, за своєю природою неоднорідний. Тому й став-

лення до нього не може бути однозначним. Якщо монополістичні

структури, які відкосяться до першої й шостої груп, небезпечні

для економіки й повинні бути демонтовані або обмежені, то природні

монополії (технологічні, державні, природні й ті, що передбачають

лідерство в НТП) не суперечать, у всякому разі не зовсім

суперечать нормальному функціонуванню сучасного ринкового

господарства й можуть бути з ним сумісні. По-друге, границі дії

природного монополізму не постійні. Вони рухомі хоча б тому, що,

наприклад, монополія, зумовлена виходом тих чи інших фірм на

передові рубежі НТП, недовговічна, й статус монополіста переходить

періодично з "рук в руки" як результат зміни фірм -лідерів на

передових рубежах НТП.

Розрізняють два види ринкових монополій, ко-

жний з яких має свої підвиди. Див. схему 77.

Схема 77 Види

ринкових монополій

До першого виду(власне монополія) відносяться фірми, які є

єдиним виробником товару, що надходить на ринок, причому в

нього немає близького замінника. Ціна такого товару повністю

визначається фірмою й не залежить від кон'юнктури ринку.

Монополія - продавець,

а точніше виробник (картелі, синдикати,

трести), може бути

однопродуктовою,

тобто такою, яка монополізує

виробництво і збут одного виду продукції,

багатопродукто-

вою,

коли монополізується виробництво і збут багатьох видів продукції

однієї або ряду галузей. Якщо такі монополії стають головною

формою організації виробництва в кожній галузі, то вони істотно

обмежують конкуренцію, деформують ринок. Тому держава всіляко

повинна обмежувати можливості їх виникнення, а при виникненні

вживати рішучі заходи для обмеження їх впливу на економіку.

Різновидом монополії - продавця виступає так звана

технологічна

монополія.

Суть такої монополії полягає в тому, що монополізується

виробництво і збут не багатьох продуктів і навіть не одного, а певного

різновиду даного продукту. Наприклад, одна з модифікацій

двокамерного холодильника або кольорового телевізо- -ра. Така

монополія пов'язана з диференціацією продукту. В результаті

будь-яке підприємство, якщо воно має можливість зацікавити

продавців якими-небудь особливостями (якостями) свого товару,

здобуває певну монополію на цей товар і може користуватися

нею для підвищення цін з метою отримання додаткового прибутку.

Особливість такої монополії, на відміну від попередніх, у тому,

що вона не обмежує конкуренції, а розвиває й поглиблює її. Чому?

Тому, що скрізь, де існує диференціація продукту, будь-який

продавець, хоча й володіє монополією, в той же час зазнає конкуренції

з боку більш-менш досконалих замінників. Тобто, заволодівши

монополією на виробництво і збут якогось різновиду продукту,

монополіст спонукає тим самим конкурентів конструювати рівноцінні

замінники цього різновиду. В результаті конкуренція між

виробниками різновидів одного й того ж продукту не тільки не

вщухає, а ще більше розгортається. Тому такий вид монополій, як

говорилося вище, антимонопольним законодавством обмежуватися не

повинен.

Другим видом є

монополія-покупець.

В якості таких монополій

може виступати держава (мова про це йшла вище), а також, окремі

фірми. Наприклад, монополізація однією або декількома

переробними фірмами збуту сировини, яка вирощується й реалізу-

ється сотнями сільськогосподарських підприємств. Теж саме можна

сказати про металургійні комбінати, які монополізують збут сировини

підприємств добувнбї промисловості. Більшість таких споживчих

монополій, які у світовій економічній науці

отримали назву

монополій,

виникає завдяки створенню штучних

умов, що обмежують конкуренцію виключно з метою забезпечити

перерозподіл прибутку на користь монополістів. Тому нормальне

функціонування ринкової економіки передбачає обмеження сфери їх

дій.

Отже, в якому б вигляді монополія не фігурувала, вона так чи

інакше деструктивно впливає на ринок. Найбільш деформує ринок

двостороння монополія, коли взаємодіють один продавець і один

покупець. У цій ситуації практично неможливий контроль суспіль-

ства за цінами, якістю, бо вони встановлюються шляхом угоди між

ними. Прикладом подібної ринкової структури є військово-

промисловий комплекс, де в якості виробника виступає одна фірма, а

покупця - військове відомство.

Вперше монополії виникли в кінці 19 ст., на-

самперед у важкій промисловості, а потім почали

розповсюджуватись в інших галузях виробництва.

Зокрема, після кризи 1873р. вони почали виникати в легкій та

інших галузях промисловості, а потім охопили й інші галузі економіки.

На початку 20 ст. монополістичні об'єднання стали основою

господарського життя.

Існує багато форм монополістичних об'єднань. Найпростіші з

них - конвенції, корнери, пули, ринги. Це короткочасні угоди про

ціни. Такі угоди мають тимчасовий характер, вони розпадаються

при зміні умов на ринку. Вищими формами монополістичних

об'єднань є картелі, синдикати, трести і концерни.

Картель

(від французького слова - союз). Учасники картелю

ділять поміж собою ринки збуту, визначають ціни, домовляються

про норми виробництва та збуту продукції. Ця норма називається

квотою.

Відповідно до квоти кожний з учасників картелю не повинен

перевищувати обсяг виробництва і збуту. За порушення -штраф у

загальну касу.

Кожен з учасників картелю зберігає свою виробничу

і комерційну самостійність.

Синдикат

(від грецького слова - згода).Це таке монополістичне

об'єднання, в якому

підприємства, що в нього входять, втрачають

свою комерційну самостійність.

Збут товарів, а часто й

закупівлю

сировини здійснює контора синдикату. Кожен учасник синдикату

(підприємство, фірма) одержує від контори відповідну частину

прибутку, який залежить від квоти виробництва та інших умов.

Трест

(від англійського слова - довір'я).

Це такий вид моно

полій,

де учасники втрачають не тільки комерційну, але й

виробничу

самостійність.

Всіма справами відає правління тресту,

а колишні власники підприємств стають власниками акцій. На ці акції

вони одержують певну частину прибутку - дивіденди, відповідно до

вкладеного капіталу. Трест, як правило, об'єднує однорідні

підприємства.

Концерн

(від англійського слова - підприємство, фірма). Це

об'єднання формально самостійних підприємств різних галузей

виробництва, транспорту, торгівлі, банків і страхових компаній на

основі повної фінансової залежності від власників контрольного

пакету акцій. Ядром концерну є велике промислове підприємство,

трест, банк або спеціально створене головне товариство - холдинг.

На початку виникнення монополістичного капіталу в кожній'

країні найбільш характерною була та чи інша форма монополій. У

Німеччині, наприклад, переважали картелі, в Росії і Франції -

синдикати, у СІЛА -трести-, в Японії - концерни. В сучасних умовах

синдикати і трести в чистому вигляді майже не трапляються.

Переважною формою монополістичних об'єднань стали багатогалузеві

концерни. Що вони собою являють?

На перших монополії, як правило, монополізували окремий вид

виробництва, галузь промисловості (проходила так звана

горизонтальна концентрація виробництва) або ж послідовні сполучені

виробництва (вертикальна концентрація). В умовах же

нагро-

мадження капіталу на монополістичному рівні пошуки шляхів

прибуткового застосування капіталу породили таку складну форму

концентрації виробництва й капіталу на міжгалузевому рівні, як

диверсифікація.

Диверсифікація - нове явище в економіці розвинутих країн світу,

яке почало розвиватися з середини 50-х рр. 20 ст. Сутність її полягає в

проникненні великих фірм у галузі, що не мають прямого

виробничого зв'язку з основною галуззю їхньої діяльності. Мотивами,

які спонукають монополію до диверсифікації є: а)прагнення

пом'якшити проблему реалізації, послабити залежність від

кон'юнктури ринку в зв'язку з падінням попиту на той чи інший вид

продукції, що виробляється; б)прагнення пом'якшити наслідки

економічних криз.

У результаті поглинання великими компаніями, що проникають у

галузь, фірм, уже діючих у цій галузі, створюються велетенські й

складні багатогалузеві комплекси, які отримали назву конгломератів.

Так, наприклад, у номенклатурі продукції американської фірми

"Дженерал електрик" нараховується більш як 200 тис. виробів. А

найбільші концерни машинобудівної, автомобільної, електротехнічної

промисловості давно вже не обмежуються пануванням лише в своїх

або суміжних галузях, а вкладають капітали в розвідку морського дна

й переробку сільськогосподар-

ської продукції, газетно-видавничу й страхову справу, роздрібну

торгівлю й кіноіндустрію.

Конгломерат

це одна з форм монополії, в якій під єдиним

фінансовим контролем зосереджені компанії, що діють у різних,

технологічно не пов'язаних між собою галузях.

Для сучасного ринку основним видом конкурентних відносин є

синтез конкуренції і монополії у вигляді олігополістичної конкуренції.

Одіго/іолія

1731

передбачає, що в окремій галузі народного

господарства діє не одна, а декілька великих корпорацій, які

конкуруючи одна з одною, зберігають монополію в межах певного

співтовариства, що виробляє ідентичний товар. Саме наявність

конкуренції всередині цього співтовариства й повна або часткова її

відсутність зовні дає можливість олігополії не тільки вижити, але й

розвиватися.

Структура олігополістичного ринку дуже суперечлива. З одного

боку, кожна фірма в олігополії прагне максимізувати свої поточні

прибутки, а з іншого - вона діє з врахуванням їх впливу на поведінку

інших фірм у даній галузі. Річ у тім, що всередині олігополії виграш

одних фірм може бути одержаний лише за рахунок втрат інших фірм.

Разом з тим, співробітництво фірм, їх погоджена поведінка

забезпечують кожному учаснику більше вигод, ніж при незалежних

діях. Тому олігополія будь-якою ціною намагається уникнути війни

цін між фірмами, що в неї входять. Досягається це шляхом укладання

таємних угод. Приклад олігополії див. на схемі 78.

Схема 78 Олігополія (на

прикладі автомобільної промисловості США)

Олігополія -

від грецького слова ''олігос" - мало, небагато.

173!

Монополізм, навіть якщо він і природний,

руйнівно впливає на ринковий механізм, а через

Н« СЛІДКИ - . . .«

. нього І на економіку в цілому. В чому це прояв-

монополїзму

ллється? Не маючи турбот про підтримання

сильного конкурентного тонусу, монополія неминуче породжує

тенденцію до гальмування НТП. Для того, щоб отримати високий

прибуток, їй зовсім необов'язково засвоювати нові технології,

знижувати затрати й розширяти збут. Достатньо встановити

монопольне високі ціни й нав'язати їх споживачам. Останнім

доведеться змиритися з тим, що кількість товарів зменшиться бо,

підвищуючи ціни, монополія отримує той самий прибуток (або й

більший), реалізуючи меншу кількість товарів. Неминуча й деградація

якості товару. Монополізм також приводить до зниження стійкості

механізмів відтворення, може вести до розриву господарських зв'язків.

Особливо це стосується вітчизняної економіки, де будь-які неполадки

на підприємстві-монополісті відразу ж відбиваються на роботі сотень

підприємств-суміжників.

Гальмуючи стимули використання досягнень НТП, монополія

робить економіку надзвичайно марнотратною, стримує її інтенси-

фікацію. Основними факторами розвитку в монополізованій економіці

виступають додаткові матеріальні, фінансові й людські ресурси. Там,

де панують монополії, ціни втрачають ринкову гнучкість, недостатньо

реагують на коливання попиту і пропозиції, характеризуються

невисокою еластичністю. Монополія глушить імпульси, які йдуть від

попиту до виробництва, що дезорієнтує інвестиційні потоки, а потреби

споживачів залишаються незадово-леними. Зваживши позитивні та

негативні риси й наслідки монополізму, американський економіст

П.Самуельсон зробив однозначний висновок, що монополізм -

економічне зло.

З.АНТИМОНОПОЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ

Визнання того, що монополізм є зло, породжує необхідність з боку

суспільства обмежувати можливість монополістів впливати на

конкурентні процеси, деформувати структуру ринкових відносин. Але

як це зробити? Кого можна вважати монополістом? Яку, наприклад,

питому вагу повинен мати виробник на ринку, щоб здійснювати на

нього регулюючий вплив, нав'язувати споживачам свої умови

реалізації?

Західні економісти ці питання почали

інтенсивно розробляти ще на початку. 60-х років

нашого століття, що було пов'язано з активізацією державного

регулювання ринку. Щоб здійснювати правове переслідування

гативні

Релевантний ринок