Баранник Л.Б. Гроші та кредит. Навчально-методичний посібник

Подождите немного. Документ загружается.

дефіцит шляхом емісії.

Питання для самоконтролю

1. У чому суть грошової системи?

2. Яке місце займає грошова система в економічній системі країни?

3. Які існують основні типи грошових систем?

4. Як визначається тип грошової системи?

5. Які, на Вашу думку, основні вимоги, що пред’являються до

грошової системи?

6. Які труднощі випробовує Україна на шляху до утворення грошової

системи ринкового типу?

7. Чим відрізняються інструменти прямого та опосередкованого

впливу на основні параметри грошового обігу?

8. Які особливості процесу запровадження національної валюти

України?

9. Який метод державного регулювання грошової сфери є найбільш

ефективним?

10. Місце і роль Центрального банку в державному регулюванні

грошової сфери?

11. Яким чином Центральний банк здійснює регулювання грошової

сфери?

12. У чому суть грошово-кредитної політики?

13. Які інструменти грошово-кредитного регулювання

використовуються в Україні?

14. У чому полягає зміст операцій на відкритому ринку?

15. Як здійснюється регулювання грошової сфери за допомогою

зміни обов’язкових резервів?

16. Як впливає облікова політика на грошову сферу?

17. У чому полягають особливості фіскально-бюджетної і грошово-

кредитної політики в системі державного регулювання ринкової

економіки?

18. Які основні типи фіскально-бюджетної політики?

19. Які основні джерела покриття дефіциту державного бюджету?

20. “Сеньйораж” і монетизація дефіциту державного бюджету?

Література

1. Александрова М.М., Маслова С.О. Гроші. Фінанси. Кредит:

Навч.-методичний посібник. – 2-е видання, перероб і допов. – К.:

ЦУЛ, 2002. – Лекція № 5.

2. Гальчинський А.С. Теорія грошей: Навчальний посібник. – К.:

Основи, 1998. Гл. ІІІ, тема 8. - С. 232-263; тема 10.

3. Гроші та кредит: Підручник. – 3-тє вид.,перероб. і доп. / За ред.

М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2002.

4. Івасів Б.С. Гроші та кредит. Підручник. – Вид. 2-ге, змін. й

доп. Тернопіль: «Карт-бланш», 2005.

5. Полозенко Д.В. Про гроші, інфляцію та фінанси у

трансформаційній економіці // Фінанси України. – 2008. - № 2. – С.82-

88.

Тема 5. Грошовий ринок

Мета роботи: засвоєння, закріплення, поглиблення та

систематизація знань про суб‘єкти грошового ринку

і фактори, що визначають рівновагу на ринку

грошей.

План вивчення теми

1. Сутність грошового ринку.

2. Структура грошового ринку.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Вивчення теми слід розпочати із з’ясування суті грошового

ринку. Він виступає як механізм перерозподілу коштів між секторами

і суб’єктами економіки, збалансування окремих грошових потоків та

грошового обороту в цілому.

Характерною відзнакою грошового ринку є те, що на ньому

продається і купується такий специфічний товар, як гроші. Як і в

будь-якому іншому секторі ринку, тут є свої продавці і покупці, попит

і пропозиція, посередники, ціна тощо. Він має свою інфраструктуру,

яка забезпечує спрямування потоків коштів від власників (продавців)

до позичальників (покупців). Головними елементами цієї

інфраструктури виступають банки.

За інституціональною побудовою та характером окремих

грошових потоків грошовий ринок можна поділити на два великих

сектори:

 сектор прямого фінансування;

 сектор опосередкованого фінансування.

У першому секторі продавці і покупці грошей зустрічаються

безпосередньо, і всі питання купівлі-продажу вирішують прямо один з

одним.

У другому секторі зв’язок між продавцями і покупцями грошей

реалізується через фінансових посередників, які спочатку

акумулюють у себе ресурси, а потім продають їх покупцям від свого

імені.

Далі слід розглянути структуру грошового ринку. Залежно від

призначення коштів, що обертаються на грошовому ринку, в ньому

можна виділити два сектори: ринок грошей і ринок капіталів. На

першому з них продаються і купуються короткострокові кошти (до 1

року), на другому - середньо- та довгострокові кошти (більше 1 року).

Питання для самоконтролю

1. У чому полягає суть грошового ринку?

2. Хто виступає основними суб’єктами грошового ринку?

3. Які існують канали прямого й опосередкованого фінансування

грошового ринку?

4. Які фактори визначають зміну попиту на гроші?

5. Які фактори визначають зміну пропонування грошей?

6. Які фактори впливають на рівновагу грошового ринку?

7. Яку роль відіграють банки і небанківські фінансово-кредитні

структури як суб’єкти грошового ринку?

8. Яким чином виявляються основні ринкові ознаки: попит,

пропозиція, ціни?

9. Що собою являють ринок грошей і ринок капіталів?

10. Яким чином ринок цінних паперів і валютний ринок пов’язані з

грошовим ринком?

11. Який механізм зв’язку між рівнем процентної ставки та обсягом

маси грошей в обігу?

12. Якою є залежність між зміною ставки процента і темпами

інфляції?

13. Яка залежність між альтернативною вартістю зберігання грошей

і процентною ставкою?

14. Який механізм зв’язку між рівнем процентної ставки та обсягом

маси грошей в обігу? Як використовує цей механізм центральний

банк у своїй грошово – кредитній політиці?

15. У чому полягає процес грошово – кредитної мультиплікації?

16. Що собою являє грошова база?

17. Яким чином збільшення маси грошей в обігу впливає на

процентну ставку?

18. Яким чином зростання цін або реальних доходів впливає на

рівноважну процентну ставку?

19. Чим відрізняється грошовий ринок від ринку грошей, а ринок

грошей – від ринку капіталів?

20. Чи можуть банки працювати в секторі прямого фінансування

грошового ринку?

Література

1. Вступ до банківської справи / За ред. Савлука М.І. – К.: Лібра, 1998. –

Розд. ІІ.

2. Гроші та кредит: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доп. / За

ред. М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2002.

Тема 6. Інфляція і грошові реформи

Мета роботи: засвоєння, закріплення та систематизація знань про

інфляцію, а також знань про грошові реформи

План вивчення теми

1. Теоретичні концепції інфляції.

2. Сутність і форми прояву інфляції.

3. Особливості інфляційного процесу в Україні.

4. Грошові реформи.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Розглядаючи цю тему, перш за все слід підкреслити, що інфляція як

наслідок негативних процесів в економіці відома вже кілька століть.

Однак в економічній теорії досі не існує однозначного погляду на суть

цього явища. В економічній науці сформувалися дві основні концепції

інфляції:

І) інфляція — знецінення нерозмінних на золото паперових грошей

внаслідок переповнення каналів обігу грошовою масою;

2) інфляція — загальне зростання цін на товари та послуги.

Слід стисло охарактеризувати ці концепції інфляції і показати

погляди представників кожної з них.

Зауважимо, що в економічній теорії існують розбіжності щодо

причин інфляції. Відомі такі теорії інфляції: надмірного попиту,

грошових витрат виробництва та теорія інфляції як багатофакторного явища.

Теорія «інфляції попиту» започаткована Дж. Кейнсом. Вчений

розглядав інфляційні процеси як невід'ємну складову елементів

макроекономічної системи. У кейнсіанській теорії наголошується, що

причиною інфляційних процесів є надмірний попит порівняно з

товарною пропозицією. Перевищення попиту над пропозицією Дж.

Кейнс назвав «інфляційним розривом». При цьому чинники інфляції

можуть залежати як від пропозиції, так і від попиту. Дж. Кейнс

зазначав: «...якщо пропозиція грошей у порівнянні з пропозицією

товарів для купівлі збільшується, має місце інфляція».

Теорія «інфляції витрат» виникла внаслідок подальшого розвитку

кейнсіанської ідеї «негрошового» механізму інфляційного процесу. У

60-ті роки в США інфляція розвивалася за відсутності надмірного

попиту і за повної зайнятості, тобто всупереч теорії «інфляційного

розриву». Це дало підстави стверджувати, що за умов високої

монополізації виробництва і важливої ролі профспілок на ринку праці

підприємці можуть підвищувати ціни, а профспілки — заробітну плату з

власної ініціативи, навіть за незмінного попиту. Така ініціатива стає

рушієм інфляційного процесу. Уся відповідальність за інфляцію

покладається на підприємців, котрі не хочуть поступатися своїми

прибутками і підвищують ціни в міру зростання виробничих витрат,

особливо заробітної плати, оскільки вона найбільш тісно пов'язана з

інфляцією, обслуговує особисте споживання і не сприяє розширенню

виробництва.

По-іншому пояснюють причини інфляції представники

монетаристської теорії. Зазначимо, що проблеми інфляції є

найважливішою складовою монетаризму. Це необхідно прочитати і

з’ясувати.

Розгляд другого питання почніть із з’ясування сутності інфляції.

Зазвичай вважають, що це – процес знецінення грошей внаслідок

надмірної емісії та переповнення каналів обігу грошовою масою.

Студенти повинні знати форми прояву інфляції. Це:

 знецінення грошових знаків стосовно вартості звичайних

товарів, тобто падіння купівельної спроможності грошової одиниці;

 поглиблення розриву між рівнями цін на внутрішньому

ринку країни та на ринках інших країн і світовому ринку в цілому;

 знецінення національних грошей щодо іноземної валюти;

 зниження валютного курсу національних грошей.

Після цього необхідно розглянути етапи розвитку інфляції та її

різновиди: повзучу, галопуючу, гіперінфляцію.

При визначенні соціально-економічних наслідків інфляції

потрібно з’ясувати, яким чином вона впливає на різні сфери

суспільного життя та різні верстви населення. На основі даних

періодичної преси слід проаналізувати розвиток інфляції в Україні, її

причини та шляхи подолання.

На завершення теми необхідно розібратися з питанням про види і

методи проведення грошових реформ, їх особливостей в умовах

золотого стандарту та після його краху. Зауважимо, головною

функцією грошової реформи є стабілізація грошового обігу. Вивчення

потребує питання про типи грошових реформ. Необхідно знати

особливості проведення грошової реформи (1996 р.) в Україні.

Проблемні питання

1. Як Ви розумієте поняття “керована“ і “некерована“ інфляція?

2. Який зв'язок між інфляцією і дефіцитом бюджету?

3. Чи відрізняються між собою грошові реформи? Які є грошові

реформи?

4. Чи завжди необхідно здійснювати грошову реформу? За яких

умов вона потрібна?

Тести

1. Грошовi реформи передбачають(знайдіть найбільш вірне

тлумачення):

а) повну змiну грошової системи, часткову змiну грошової

системи, оздоровлення механiзму регулювання грошового обiгу;

б) утворення нової грошової системи, часткову змiну грошової

системи, проведення спецiальних стабiлiзацiйних заходiв;

в) полiпшення механiзму регулювання грошового обiгу вiдносно

нових соцiальних умов, повну змiну грошової системи, проведення

часткової змiни грошової системи.

2. Зовнi iнфляцiя проявляється в:

а) зростаннi цiн, поглибленнi товарного дефiциту, падiннi

валютного курсу грошової одиницi;

б) надмiрному випуску паперових грошей великого номiналу;

в) стримуваннi припливу капiталу, втручанні держави у валютнi

відносини;

г) зростанні курсу національної грошової одиниці.

3. Валютна iнтервенцiя - це:

а) пряме втручання ЦБ в дiяльнiсть валютного ринку з метою

впливу на курс нацiональної валюти шляхом купiвлi-продажу

iноземної валюти;

б) змiна облiкової ставки центральних банкiв з метою

регулювання валютного курсу шляхом впливу на рух

короткострокових капiталiв;

в) вирiвнювання конкурентоздатностi окремих країн.

4. Девальвацiя – це:

а) оголошення державою знецiнених паперових грошових знакiв

недiйсними;

б) офiцiйне зниження металевого складу i курсу нацiональних

грошей вiдносно iноземних валют або мiжнародних розрахункових

одиниць;

в) обмiн усiх старих знакiв на новi в певнiй пропорцiї з

одночасним перерахунком у цiй пропорцiї усiх грошових показникiв;

г) офiцiйне пiдвищення державою золотого складу i валютного

курсу або тiльки валютного курсу нацiональної валюти держави.

5. Ревальвацiя - це:

а) оголошення державою знецiнених паперових грошових знакiв

недiйсними;

б) офiцiйне зниження металевого складу i курсу нацiональних

грошей вiдносно iноземних валют або мiжнародних розрахункових

одиниць;

в) обмiн усiх старих знакiв на новi в певнiй пропорцiї з

одночасним перерахунком у цiй пропорцiї усiх грошових показникiв;

г) офiцiйне пiдвищення державного золотого складу i валютного

курсу або тiльки валютного курсу нацiональної валюти держави.

6. Девальвацiя i ревальвацiя як методи валютного регулювання

використовуються для:

а) стабiлiзацiї валютного курсу;

б) приведення офiцiйного курсу у тимчасову вiдповiднiсть з

дiйсним;

в) пiдтримання курсу валюти на зниженому рiвнi;

г) обмеження коливання курсу нацiональної валюти.

7. Грошові реформи на основі ревальвації можливі за умови:

а) незначного знецінення грошей та швидкого розвитку

економіки і відновленні стабільності ринку;

б) приведення офiцiйного курсу у вiдповiднiсть з дiйсним;

в) пiдтримання курсу валюти на зниженому рiвнi;

г) значного знецінення нацiональної валюти, різкого падіння

обсягів промислового виробництва.

8. Деномінація – це:

а) грошова система стабiлiзацiї валютного курсу;

б) укрупнення грошової одиниці без зміни її найменування;

в) заходи щодо знецінення офiцiйного курсу національної

грошової одиниці;

в) пiдтримання курсу валюти на зниженому рiвнi;

г) заміна «старих» грошей на «нові».

9. Часткова зміна грошової системи відбувалась (знайдіть невірну

відповідь):

а) в Англії згідно з Актом Робетра Піля (1844 р.);

б) в СРСР у 1922-1924 і 1947 рр.;

в) реформа Вітте в 1895-1897 рр.

10. Оголошення державою знецінених паперових грошових знаків

недійсними:

а) нуліфікація; в) деномінація;

б) девальвація; г) ревальвація.

11. Офіційна концепція грошової реформи в Україні в 1996 р.

базувалась на принципах (вкажіть, що не відповідає дійсності):

а) неконфіскаційності;

б) повної прозорості;

в) обміну старих грошових знаків на нові у пропорції 10:2.

12. Грошова реформа в Україні вересня 1996 р. передбачала (вкажіть,

що не відповідає дійсності):

а) заходи щодо заміни діючої грошової одиниці;

б) деномінацію грошових знаків (зменшення на шість нулів);

в) зміна назви грошової одиниці.

13. В Україні відбувається:

а) інфляція попиту; б) інфляція пропозиції; в) імпортована

інфляція.

14. Рівень цін можна визначити із рівняння:

а) Р = МV : Q ; б) М/Р = Q – V; в) Р = М – Q + V.

15. Емісія грошей у тому разі, коли вона не може розв’язати проблему

бюджетного дефіциту називається:

а) інфляція попиту; б) фіскальна інфляція; в) урядова

інфляція.

Теми для підготовки доповідей та рефератів

1. Найцікавіші і найвидатніші грошові реформи у світовій історії.

2. Приклади боротьби з інфляцією у світі.

Питання для самоконтролю

1. Які особливості грошових реформ у широкому розумінні цього

поняття?

2. У чому полягають особливості грошової реформи в Росії 1922-

24рр. та які її найважливіші ланки?

3. Якими є основні напрямки та зміст структурної перебудови

грошових систем країн з перехідною економікою?

4. Що собою являє інфляція?

5. Проаналізуйте форми прояву інфляції та основні причини

виникнення?

6. Які основні типи інфляції?

7. Яким чином інфляції впливає на виробництво, зайнятість та

життєвий рівень?

8. Яке місце займає інфляція у системі державного регулювання

грошової сфери?

9. Яка різниця між відкритою та прихованою інфляцією?

10.Яким чином класифікуються форми інфляції відповідно до темпів

та змісту інфляційного процесу?

11.Яким чином інфляція пов’язана з емісійним процесом?

12.Яким чином впливає інфляція на розвиток макроекономічних

процесів?

13.Якою мірою інфляція пов’язана з безробіттям?

14.Які особливості інфляційного процесу в Україні (1993; 1994 рр.)?

15.Чи можливо подолати соціально-економічні наслідки інфляції в

сучасних умовах і яким чином?

16.У чому полягає зміст і функції грошових реформ?

17.Як Ви гадаєте, чому затримувалось проведення грошової реформи

в Україні? Чи завершилась грошова реформа обміном грошової

одиниці?

18.За якими принципами здійснюється класифікація грошових

реформ?

19.На яких засадах здійснюються грошові реформи у вузькому

розумінні цього поняття? Які існують різновиди цього типу

грошових реформ?

20.Яку роль відіграє бюджетний дефіцит у розвитку інфляції?

Література

1. Гальчинський А.С. Теорія грошей: Навчальний посібник. – К.:

Основи, 1998. Гл. ІІІ, тема 8, С. 232-263; тема 10.

2. Гроші та кредит: Підручник. – 3-тє вид.,перероб. і доп. / За ред.

М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2002.

3. Полозенко Д.В. Про гроші, інфляцію та фінанси у

трансформаційній економіці // Фінанси України. – 2008. - № 2. –

С.82-88.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3.

КРЕДИТНІ ВІДНОСИНИ ТА РОЛЬ ІНСТИТУТУ

ФІНАНСОВОГО ПОСЕРЕДНИЦТВА В РОЗВИТКУ

ЕКОНОМІКИ

Тема 7. Кредит в ринковій економіці

Мета роботи: засвоєння, закріплення, поглиблення та

систематизація знань з теорії кредиту, а також

питання про роль кредиту у ринковій економіці.

План вивчення теми

1. Теоретичні концепції кредиту.

2. Економічні межі кредиту.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Теоретичні концепції кредиту дозволять краще зрозуміти його

сутність. Почніть з вивчення натуралістичної теорії кредиту. Її

представниками були англійські економісти А.Сміт і Д.Рікардо.

Основні постулати капіталотворчої теорії кредиту були

сформульовані англійським економістом Дж. Ло. Ідеї Дж.Кейнса про

принципи кредитного регулювання економіки через зниження норми

позикового процента та роль кредиту в інвестиційному процесі мають

велике значення. Зверніться також до ідей монетаристів стосовно

кредиту.

Питання про позиковий процент краще з’ясувати вивчаючи

питання про межі кредиту. Воно є відносно новим і мало вивченим у

теоретичних дослідженнях. Одні автори взагалі не говорять про межі

кредиту, а розглядають лише закономірності його руху і принципи

кредитування. Інші не просто погоджуються з наявністю об'єктивних

меж розвитку кредиту, а й налічують їх таку велику кількість, яка

істотно ускладнює розуміння економічної сутності цього явища і його

практичного значення. Тому, насамперед слід чітко визначити саме

поняття «межі кредиту». Під ним ми розуміємо такий рівень розвитку

кредитних відносин в народному господарстві, за якого попит і

пропозиція на кредит балансуються при збереженні стабільної,

помірної, доступної для переважної більшості нормально працюючих

позичальників, процентної ставки.

Пов'язування меж кредиту з ринковим механізмом його руху,

зокрема, з обсягом реального попиту на кредит, надає цьому явищу

більшої об'єктивності в теоретичному плані і більшої значущості — у

практичному.

Виявляється, що розміри меж кредиту визначаються поведінкою

суб'єктів грошового ринку, а не суб’єктивними оцінками аналітиків чи

державних органів.

Варто зауважити, що регулювання ставки банківського процента,

який є важливим інструментом грошово-кредитної політики ЦБ, стає

ключовим важелем формування економічної межі кредиту та

забезпечення її дотримання з боку банківської системи. Якщо ЦБ

проводить політику зниження процента (здешевлення кредиту), то

попит на позички зростатиме, а межа кредиту — розширюватиметься.

І навпаки, якщо проводитиметься політика подорожчання кредиту, то

попит на позички буде зменшуватися, а межа кредиту звужуватися.

Студенти повинні знати, що економічна межа кредиту може

розглядатися в кількох аспектах:

- залежно від певного рівня економічної системи – як

макроекономічна і мікроекономічна межі кредиту;

- залежно від призначення – кількісна і якісна межі кредиту.

Питання для самоконтролю

1. У чому полягають розбіжності у трактуванні форм і видів кредиту,

що мають місце в літературі?

2. За якими критеріями правомірно виділяти форми і види кредиту?

3. Які форми кредиту Ви можете виділити і чому?

4. Яка функція кредиту є найбільш визнаною в економічній

літературі?

5. Які дискусії ведуться щодо контрольної функції кредиту?

6. Чим обмежується надання комерційного кредиту?

7. У чому полягає призначення меж кредиту і чим вони визначаються?

8. Чому процент є економічною категорією?

9. Яку роль відіграє кредит у розвитку економіки?

10. Яким рисами характеризується розвиток кредиту в період

переходу України до ринкових відносин?

11. Назвіть суттєві риси, що відрізняють кредит від інших

економічних категорій.

12. Які критерії покладені в основу класифікації форм і видів

кредиту?

13. Яку роль відіграють небанківські фінансово-кредитні установи

на ринку кредитних послуг?