Баранник Л.Б. Гроші та кредит. Навчально-методичний посібник

Подождите немного. Документ загружается.

грошей та їх емітентів є нагальною потребою. Необхідне адекватне

правове регулювання процесів, в яких фактично вже приймає участь

певна частина користувачів – постачальників та споживачів послуг.

Внесення доповнень до законодавства продиктоване розвитком

суспільства і дозволить легалізувати види діяльності, які на момент

розробки діючих законів України не існували.

Метою внесення змін до законодавства є запровадження

контролю за діяльністю, пов’язаною з електронними грошима, і разом

з цим - створення регулятивної основи, яка б сприяла виявленню

потенційних переваг електронних грошей і забезпечила потреби

електронної торгівлі в Україні.

На 2006–2008 роки була прийнята Програма розвитку

Національної системи масових електронних платежів, затверджена

Постановою Правління НБУ від 30.03.2006 № 121, яка спрямована на

створення необхідних умов для поліпшення структури грошового

обігу та забезпечення високого рівня захищеності спеціальних

платіжних засобів за рахунок розбудови в Україні масових

безготівкових платежів з використанням платіжних карток і

скорочення частки готівкових розрахунків.

Програма ґрунтується на положеннях Закону України “Про

платіжні системи та переказ коштів в Україні”, Концепції системи

електронних розрахунків за товари та послуги в Україні, затвердженій

постановою Правління Національного банку України від 18.07.94 №

136.

Програма визначає основні завдання та шляхи їх реалізації щодо

подальшого розвитку Національної системи масових електронних

платежів з урахуванням світових тенденцій розвитку безготівкових

розрахунків, досвіду та сучасних моделей функціонування платіжних

систем. Але вона має бути вдосконалена і пролонгована.

Питання для самоконтролю

1. Які причини виникнення грошей ?

2. Які причини обумовили перехід ролі грошового товару від товарів

першої необхідності до предметів розкоші, звичайних металів,

благородних металів?

3. У чому був правий і у чому помилявся К.Маркс, стверджуючи, що

золото і срібло за своєю природою не є гроші, але гроші за своєю

природою - це золото і срібло?

4. Чому розвиток грошового товару не зупинився на золоті? Чим

пояснюється формування грошей без внутрішньої

субстанціональної вартості?

5. Як вплинуло централізоване планування економіки в колишньому

СРСР на використання грошей та виконанні ними своїх функцій?

6. Чим відрізняється функція грошей як засобу обігу від функції

грошей як засобу платежу?

7. Чим визначається роль грошей у ринковій економіці?

8. Яким чином зміни кількості грошей впливають на основні макро- і

мікроекономічні процеси?

9. У чому полягають основні відмінності між раціоналістичною та

еволюційною концепціями походження грошей?

10. Як ринок впливав на розвиток форм держави?

11. На якому етапі розвитку форм грошей відчутна роль держави?

12. Як Ви розумієте коригувальну роль держави?

13. Наведіть основні аргументи, які свідчать, що ринок – основний

творець грошей?

14. Як Ви розумієте сутність грошей?

15. Якими рисами можна охарактеризувати специфічність товару –

гроші?

16. У чому полягає портфельний підхід до визнання суті грошей?

17. Як Ви розумієте поняття “гроші як гроші” та “гроші як капітал”?

18. Яка відмінність між паперовими та кредитними грошима?

Література

1. Гальчинський А.С. Теорія грошей. К.: Основи, 1998.

2. Грищенко А. Деньги: возникновение, сущность, функции и

агрегаты // Экономика Украины. - 1999. - № 2. – C. 62-67.

3. Гроші / Упоряд., авт. вступ. ст. А.А.Чухно . – К.: Україна,

1997.

4. Гроші та кредит: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доп. / За

ред. М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2002.

5. Івасів Б.С. Гроші та кредит. Підручник. – Вид. 2-ге, змін. й

доп. Тернопіль: «Карт-бланш», 2005.

6. Щетинін А.І. Гроші та кредит. - К.: Центр навч. літератури,

2005. Розділ 1.

Тема 2. Кількісна теорія грошей і сучасний монетаризм

Мета роботи: засвоєння, закріплення, поглиблення та

систематизація знань про особливості

монетаристських трактувань ролі держави в

регулюванні економіки та про грошово-кредитну

політику України в перехідний період у світлі

сучасних монетаристських теорій.

План вивчення теми

1. Класична кількісна теорія грошей, її основні постулати.

2. Неокласичний варіант розвитку кількісної теорії грошей.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Велике значення для формування наукового уявлення про

сутність і роль грошей належить представникам класичної кількісної

теорії грошей, які намагались пояснити ті чи інші явища економіки

кількістю грошей в обігу. Вперше цю гіпотезу висунув французький

вчений Ж.Боден у ХVI ст. Цю ідею також розвивали Дж.Локк, Д.Юм,

Ш.Монтескьє. Представником класичної кількісної теорії грошей був

англійський політеконом Д.Рікардо. Його погляди носили двійчастий

характер: з одного боку він визнавав, що вартість грошей

визначається затратами праці на їх виробництво, а з іншого боку,

вважав, що в окремі періоди вартість грошової одиниці змінюється в

залежності від змін кількості грошей. Для повного уявлення про

еволюцію теорії грошей студенти обов’язково повинні ознайомитися з

основними постулатами (принципами) класичної кількісної теорії

грошей.

На початку ХХ ст. кількісна теорія грошей стала панувати в

західній економічній думці як важлива складова частина неокласичної

теорії відтворення. Найбільшу популярність одержали два варіанти -

трансакційний і кембриджський, із сутністю яких радимо

познайомитися. «Трансакція» у перекладі з латинської означає угоду.

У суто практичному значенні цей термін використовується для

визначення грошей, які не приносять доходу і витрачаються для

поточних операцій, тобто для купівлі товарів і оплату послуг.

Неокласичний варіант кількісної теорії знайшов своє обґрунтування в

працях американського економіста І.Фішера. Він запропонував

рівняння, за допомогою якого можна визначити взаємозв’язок ряду

факторів: маси грошей в обігу (М), швидкістю обігу грошей (V),

середнім рівнем цін (Р), кількістю товарів (реальним національним

продуктом або рівнем фактичного обсягу виробництва) (Q): МV=PQ.

Основні аспекти “трансакційного варіанта” І.Фішера: у рівнянні

обміну розглядається динаміка грошових потоків на макрорівні; гроші

виступають як засіб обігу та платежу; акцент на об’єктивні засади

обігу грошей; йдеться лише про пропозицію грошей (Мs).

Представники кембриджського варіанта кількісної теорії грошей

пропонують свій варіант загального рівняння обміну: М = К*РQ,

де К – коефіцієнт заощадження. Він за своєю величиною і значенням

дорівнює зворотному значенню показника V в рівнянні І.Фішера, а

саме: 1/V. Представники кембриджської школи підняли й проблеми

грошової рівноваги А. Пігу запропонував формулу (кембриджське

рівняння): М = kRP,

де М – маса грошей; R - фізичний обсяг виробництва; P – ціна

виробленої продукції, k – частина виробленої продукції RP, яку

населення зберігає у грошовій формі. Звідси – коли частина ВВП, яку

населення зберігає у грошовій формі (k), є незмінною і водночас

незмінною є ціна виробленої продукції (P), виникає обернено

пропорційний зв'язок між купівельною силою грошової одиниці і

величиною касових залишків у народному господарстві, тобто касові

залишки зростають, а купівельна спроможність грошей падає, і

навпаки. Треба запам’ятати, що касові залишки – це готівкові гроші та

залишки грошей на поточних рахунках.

Питання для самоконтролю

1. За яких історичних умов виникла класична кількісна теорія грошей?

2. Які економічні причини появи кількісного підходу до вивчення ролі

грошей?

3. Які основні постулати класичної кількісної теорії грошей?

4. У чому особливості неокласичного варіанту розвитку кількісної

теорії грошей?

5. Чим відрізняються “трансакційний” і “кембриджський” варіанти

кількісної теорії грошей?

6. У чому полягає внесок Д.Кейнса у розвиток кількісної теорії

грошей?

7. Що собою являє кейнсіансько-неокласичний синтез?

8. У чому полягає внесок М.Фрідмена в розробку монетарної

політики?

9. Які особливості має сучасний монетаризм як альтернативний

напрям кількісної теорії?

10. З якою метою урядові органи використовували монетаризм?

11. Які відмінності металістичної та номіналістичної теорії грошей?

12. Які функції грошей визнаються представниками металістичної,

номіналістичної та кількісної теорії?

13. Які фактори впливають на “купівельну силу грошей” за І.

Фішером?

14. У чому слабкі місця математичних викладок І. Фішера?

15. Хто з представників кембриджської школи вніс в її розвиток

найбільший доробок?

16. Які економічні та політичні умови сприяли появі кейнсіанської

версії кількісної теорії грошей?

17. У чому неминучість інфляційних наслідків реалізації

неокейнсіанських концепцій?

Література

1. Вступ до банківської справи /За ред. Савлука М.І. – К.: Лібра,

1998. – Розд. ІІ, § 2.1.

2. Дзюблюк О. Монетаристська теорія і реалії грошово-кредитної

політики в умовах перехідної економіки //Вісник НБУ. - № 5. – 1999.

3. . Гроші /Упоряд., авт. вступ. ст. А.А.Чухно. – К.: Україна, 1997.

– Розд. ІІ, гл. 21.

4. Гроші та кредит: Підручник. – 3-тє вид.,перероб. і доп. / За

ред. М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2002.

5. Івасів Б.С. Гроші та кредит. Підручник. – Вид. 2-ге, змін. й

доп. Тернопіль: «Карт-бланш», 2005.

6. Сменковський А. Методологічні основи монетарної теорії //

Економіка України. - № 4. – 1999. – С. 40.

7. Історія економічних учень. Підручник/ Л.Я.Корнійчук,

Н.О.Татаренко, А.М.Поручник та ін..; За ред. Л.Я.Корнійчук. –

К.:КНЕУ, 1999. – Розд. ІХ, § 3,4; розд. ХІІ, розд. ХІІІ § 4.

8. Щетинін А.І. Гроші та кредит. - К.: Центр навч. літератури,

2005. Розділ 7.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2.

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ГРОШОВОГО

ОБОРОТУ

Тема 3. Грошовий оборот і грошова маса

Мета роботи: засвоєння, закріплення, поглиблення та

систематизація знань про готівковий та безготівковий

сектори грошового обороту та сучасні засоби

платежу, що обслуговують грошовий обіг, а також

грошову масу і грошові агрегати

План вивчення теми

1. Сутність і структура грошового обороту.

2. Модель грошового обороту. Грошові потоки.

3. Маса грошей в обігу. Грошові агрегати і грошова база.

4. Закон грошового обігу.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Маса грошей, що перебувають в обороті, має дві форми:

готівкову і безготівкову. Розмежування грошового обороту на

готівковий і безготівковий стає інструментом регулювання об‘єкта

грошового обороту – грошової маси.

Зауважимо, що більша частина грошового обороту припадає на

безготівковий оборот, який охоплює всі сфери господарських

відносин підприємств і організацій, банківських і фінансових установ,

населення.

Безготівковий грошовий оборот повністю здійснюється через

банківські установи, що в них відкрито рахунки суб‘єктів

підприємницької діяльності.

Готівковий оборот обслуговується банкнотами, розмінною

монетою і паперовими грошима (казначейськими білетами).

Між готівковим і безготівковим оборотом існує тісний

взаємозв‘язок: гроші постійно переходять із однієї сфери обороту в

іншу, змінюючи форму готівкових знаків на депозит в банку і

навпаки. Надходження безготівкових коштів на рахунок у банку –

неодмінна умова для видачі грошей. Тому безготівковий платіжний

оборот невіддільний від обігу готівки і утворює разом з ним єдиний

грошовий оборот країни, в якому знаходяться єдині гроші одного

найменування.

Необхідно розуміти відмінність у тлумаченні понять «оборот»

та «обіг». Грошовий обіг - це безперервний рух грошей, які

обслуговують реалізацію товарів, послуг і нетоварні розрахунки під

час суспільного відтворення. На мікроекономічному рівні грошовий

обіг обслуговує кругообіг індивідуального капіталу. При цьому гроші

виступають однією з функціональних форм капіталу, є його

складовою та елементом багатства, яким володіє власник цього

індивідуального капіталу. На макроекономічному рівні грошовий

обіг обслуговує кругообіг усього сукупного капіталу суспільства на

всіх стадіях суспільного відтворення: у виробництві, розподілі, обміні

і споживанні. Тому його називають ще сукупним грошовим обігом.

Тут гроші функціонують виключно як гроші і не є функціональною

формою капіталу. Подумайте, чому так.

Розглядаючи друге питання, перш за все слід засвоїти сенс

поняття «грошовий потік». Під ним розуміють сукупність платежів,

що обслуговують окремий етап (чи його частину) процесу

розширеного відтворення.

Необхідно знати, з яких грошових потоків складається

грошовий оборот. Радимо намалювати в зошиту модель такого

обороту.

Зверніть увагу на сучасні засоби платежу, що обслуговують

грошовий обіг, їх можна розглядати за формами існування, за

характером випуску та закономірностями обігу.

За формами існування – це:

1) готівка;

2) депозитні гроші;

3) електронні гроші.

За характером випуску – це:

1) паперові (у вузькому розумінні) або бюджетні гроші;

2) кредитні гроші.

Кредитний характер може бути притаманний усім формам

грошей.

Студенти повинні знати особливості обігу сучасних засобів

платежу: банкноти, розмінної (білонної) монети, депозитних грошей,

векселів, чеків та вміти їх охарактеризувати.

Вивчення третього питання потребує засвоєння того, що

грошова маса є сукупністю залишків грошей у всіх їх формах. Для

визначення обсягу та структури грошової маси застосовується

відповідний набір грошових агрегатів. Вони будуються шляхом

приєднання до попередніх величин нових грошових компонентів у

послідовності, що характеризує зменшення їх ліквідності. Зверніть

увагу на грошові агрегати, що характерні для країн з розвинутою

ринковою економікою. Їх кількість і склад відрізняються між

країнами і, відповідно є відмінність з Україною.

Крім грошових агрегатів НБУ визначає показник, що

називається грошовою базою. Грошова база – це гроші, які беруть

участь в кредитному та грошовому оборотах, але створюють базу для

їх розширення. Вона містить нульовий агрегат (М

), готівку в касах

банків та резерви комерційних банків на їх рахунках в НБУ.

Четверте питання: закон кількості грошей, що необхідні для

обігу, полягає в тому, що протягом певного періоду для обігу

необхідна лише певна маса купівельних платіжних засобів. Зміст

цього закону можна виразити рівнянням: К

= К

, де К

- фактична

маса грошей в обігу; К

- об’єктивно необхідна для обігу маса грошей.

Пригадайте рівняння обміну І.Фішера, з якого видно, що

кількість грошей, що необхідна для забезпечення обігу товарів і

послуг, прямо пропорційна номінальному обсягу виробництва (ВНП)

та обернено пропорційна швидкості обігу грошової одиниці.

У країнах з розвиненою ринковою економікою врахування

закону грошового обігу здійснюється на основі визначення його

стану, тобто фактичної міри збалансованості К

і К

та розробки і

впровадження в життя відповідно кредитної та бюджетної політики.

Збалансованість К

і К

є важливою умовою забезпечення сталості

грошей.

Питання для самоконтролю

1. Хто виступає основними суб’єктами грошового обороту?

2. Які основні ринки зв’язуються грошовим оборотом?

3. Які критерії використовуються для класифікації грошових потоків?

4. Чим відрізняється грошовий обіг від грошового обороту?

5. Які фактори впливають на швидкість обігу грошей?

6. Яким чином швидкість обігу грошей впливає на грошову масу?

7. У чому полягає сутність закону грошового обігу і форми його

прояву?

8. Якими факторами характеризується сталість грошей?

9. Яким чином введення нової грошової одиниці впливає на

стабілізацію грошового обігу ?

10. Які засоби платежу обслуговують грошовий обіг в сучасних

умовах?

11. Що таке грошовий оборот? Які особливості грошового обороту

на мікро- та макроекономічному рівнях?

12. Які переваги і недоліки безготівкового обороту?

13. Які грошові агрегати визначає Національний банк України?

14. Який грошовий агрегат найкраще відображає функцію грошей

як засобу обігу?

15. Що таке грошова база і з яких компонентів вона складається?

16. Хто є емітентом грошей?

17. Як здійснюється первинна емісія грошей?

18. Що таке обов’язкові резерви і яка межа їх встановлення?

19. Чи всі засоби платежу, що використовуються в обігу, можна

назвати законними платіжними засобами?

Література

1. Вступ до банківської справи /За ред. Савлука М.І. – К.:

Лібра, 1998. – Розд. ІІ, § 2.1.

2. Войтюк Д. Грошові потоки: класифікація та вплив на

грошову масу і грошову базу // Економіка України. - № 5. – 1999.

3. Гроші та кредит: Підручник. – 3-тє вид.,перероб. і доп. / За

ред. М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2002.

4. Івасів Б.С. Гроші та кредит. Підручник. – Вид. 2-ге змін. й

доп. Тернопіль: «Карт-бланш», 2005.

5. Нікіфоров П.О. Система регулювання грошового обігу //

Фінанси України. – 2001. - № 12.

Тема 4. Грошові системи

Мета роботи: засвоєння, закріплення, поглиблення та

систематизація знань про грошові системи,

інструменти грошово – кредитного регулювання, а

також сутність “сеньйоранжу”.

План вивчення теми

1. Сутність, значення і структура грошової системи

2. Види грошових систем та їх еволюція

3. Створення та розвиток грошової системи України

4. Грошово-кредитна політика, її цілі та інструменти

5. Монетизація бюджетного дефіциту і ВВП в Україні

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Важливе значення для розуміння теорії грошей має питання про

грошові системи. Загальноприйнятим є визначення грошової системи

як встановленої державою форми організації грошового обігу в країні.

Необхідно розглянути елементи грошової системи і вміти їх

пояснювати.

Вивчаючи друге питання, зверніть увагу, що в ряді підручників

йдеться не про види, а про типи грошових систем, що одне й те саме.

Необхідно ознайомитися з класифікацією грошових систем за різними

критеріями. Звертаємо увагу, що еволюція грошових систем

відбувалась досить тривалий час і за цей період змінилась від

металевого обігу на паперово-грошовий і згодом на кредитний обіг.

Проте це не означає, що змінились і елементи грошової системи.

Зміни відбулись всередині них. Інакше кажучи, обіг металевих

грошових знаків залишився, але з відходом золота із обігу нині

обмінюються білонні монети всередині національних грошових

систем.

Третє питання присвячено створенню в Україні власної

грошової системи в другій половині 90-х років минулого століття.

Особливістю цього процесу є те, що українська національна грошова

система була створена в ході грошової реформи 1996 р.,

запровадженню її передував перехідний період з тимчасовою

грошовою одиницею – спочатку так званим купоном, а згодом

українським карбованцем.

Грошово-кредитна політика, її цілі та інструменти

розглядаються в четвертому питанні. Грошово-кредитна політика – це

сукупність заходів у сфері грошового обігу і кредитних відносин, які

проводить держава. Розробкою і реалізацією грошово-кредитної

політики займається центральний банк (ЦБ). Зауважимо, основними

типами грошово-кредитної політики є політика грошово-кредитної

рестрикції і політика грошово-кредитної експансії. Студентам треба

знати, що являють собою обидва типи.

Слід визначити інструменти грошово-кредитної політики, що

використовується ЦБ з метою грошово-кредитного регулювання. Це:

 здійснення операцій на відкритому ринку, де реалізуються

державні цінні папери;

 регулювання резервної норми комерційних банків;

 зміна норми банківського процента.

Вивчаючи операції на відкритому ринку, слід зауважити, що

вони зводяться до здійснення купівлі та продажу уповноваженими

установами держави її цінних паперів.

Коли ЦБ купує цінні папери, що перебувають у володінні

комерційних банків, він здійснює додаткову грошову емісію. У цьому

разі у зв'язку із зростанням резервів збільшується кредитний

потенціал комерційних банків.

Продаж цінних паперів держави комерційним банкам дає інший

результат. У разі купівлі на відкритому ринку цінних паперів резерви,

комерційного банку і, відповідно, кредитоспроможність падають. Як

наслідок, загальна маса грошей, що перебувають в обігу, а також

ліквідність фізичних та юридичних осіб знижується.

Далі слід звернути увагу на управління обов’язковими резервами.

Обов'язкові резерви є частиною (нормою в процентах) банківських

депозитів та інших пасивів, отриманих банком з інших джерел, яка,

згідно з чинним законодавством або встановленими нормативними

актами, має зберігатись у формі касової комерційних банків та їхніх

депозитів у центральному банку.

ЦБ багатьох країн Заходу здійснюється диференційоване

визначення норми резерву за поточними і терміновими вкладами.

Законом України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що

встановлення норм обов'язкових резервів комерційних банків є

компетенцією НБУ.

Мета нормативного визначення обов'язкових резервів —

забезпечення захисту інтересів клієнтів і надійності комерційних

банків, підтримання ліквідності останніх.

Студенти повинні знати, що змінюючи норму обов'язкового

резерву,

ЦБ безпосередньо впливає на пропозицію грошей та банківського

кредиту. Якщо зменшується норма обов'язкових резервів, комерційні

банки мають можливість збільшити ліквідність своїх активів і вдатися

через кредитування до емісії нових грошей. Коли норма резерву

підвищується, ці можливості звужуються.

Розгляд питання слід завершити характеристикою облікової

політики ЦБ. Облікова ставка процента формується на базі надання

центральними банками позик комерційним банкам. Такий кредит

надається банкам, що зіткнулися з тимчасовими фінансовими

труднощами, як правило, на короткий строк і під заставу державних

цінних паперів.

Коли комерційний банк бере позику у ЦБ, він збільшує на таку

суму вільні резерви і кредитний потенціал. Це надає банкові-

позичальнику можливість видавати додаткові кредити населенню та

юридичним особам.

Облікова ставка відіграє опосередковану функцію — визначає

комерційним банкам вартість кредитів ЦБ. Якщо облікова ставка

процента знижується, то у комерційного банку виникає зацікавленість

в отриманні додаткових сум таких кредитів, і навпаки. Відповідно,

через зміну облікової ставки збільшується або зменшується на

грошовому ринку пропозиція кредитних ресурсів. З урахуванням змін

у позиції надлишкового резерву ця динаміка реалізується через

механізм кредитного мультиплікатора.

Вивчаючи це питання, зверніть увагу на поняття «сеньйораж». Це

—дохід, який отримує уряд внаслідок монопольного права друкувати

гроші.

Необхідно підкреслити, що купівля ЦБ державних боргових

зобов'язань називається монетизацією бюджетного дефіциту. Це в

свою чергу призводить до інфляції.

Студенти повинні знати, що населення в країнах з високим

рівнем інфляції, як правило, не купує нових державних зобов’язань,

валютні резерви ЦБ вичерпані, тому держава фінансує бюджетний