Азаренкова Г.М., Самородова Н.М. Бухгалтерський облік

Подождите немного. Документ загружается.

Метод ефективної ставки відсотка застосовується для оцінки фінансових

інвестицій, утримуваних підприємством до їх погашення (як правило це

довгострокові фінансові інвестиції, на які нараховується фіксована ставка

відсотка).

Сутність цього методу полягає в поступовій амортизації різниці між

собівартістю фінансової інвестиції та сумою, яку підприємство очікує отримати в

результаті її погашення (викупу), з урахуванням нараховуваних відсотків.

Ефективна ставка відсотка являє собою ставку відсотка, що визначається

діленням суми річного відсотка і дисконту (або різниці річного відсотка і премії)

на середню величину собівартості інвестиції (або зобов'язання) і вартості її

погашення.

Розрахунок ефективної ставки відсотка здійснюється за допомогою такої

формули:

− у випадку придбання фінансової інвестиції з дисконтом (тобто за ціною

нижче номінальної вартості інвестиції):

Річна сума відсотків + Річний дисконт

Ефективна ставка відсотка = -----------------------------------------------------------------------------------------;

(Собівартість інвестиції + Вартість погашення інвестиції.) : 2

− у випадку придбання фінансової інвестиції з премією (тобто за ціною

вище номінальної вартості інвестиції):

Річна сума відсотків - Річна премія

Ефективна ставка відсотка = -----------------------------------------------------------------------------------------.

(Собівартість інвестиції + Вартість погашення інвестиції) : 2

Метод участі в капіталі — це метод оцінки інвестицій, згідно з яким

балансова вартість інвестицій відповідно збільшується або зменшується на суму

збільшення або зменшення частки інвестора у власному капіталі об'єкта інвес-

тування.

Порядок застосування цього методу досить докладно висвітлено в

П(С)БО- 12. Цей метод застосовується, як правило, для фінансових інвестицій в

асоційовані, дочірні підприємства і в спільну діяльність зі створенням юридичної

особи (спільні підприємства).

Балансова вартість фінансових інвестицій у дочірні та асоційовані підприємства

залежить від суми прибутку (збитку), отриманого об'єктом інвестування, і суми

визнаних дивідендів. Однак, балансова вартість фінансових інвестицій

збільшується (зменшується) також на частку інвестора в сумі інших змін власного

капіталу об'єкта інвестування (крім змін, здійснюваних за рахунок чистого

прибутку або непокритого збитку) із включенням (виключенням) цієї суми до

відповідних статей власного капіталу інвестора. Якщо сума зменшення частини

капіталу інвестора в сумі інших змін у власному капіталі об'єкта інвестування

більше показника відповідної статті власного капіталу інвестора, то на таку

різницю зменшується (збільшується) нерозподілений прибуток (непокритий

збиток).

У П(С)БО 12 наведено порядок визначення моменту застосування методу

участі в капіталі, згідно з яким фінансові інвестиції обліковуються за методом

участі в капіталі на останній день місяця, в якому об'єкт інвестування почав

відповідати визначенню асоційованого або дочірнього підприємства, тобто

фактично йдеться про місяць, в якому було придбано (отримано) інвестиції.

Застосування методу участі в капіталі для обліку фінансових інвестицій

припиняється з останнього дня місяця, в якому об'єкт інвестування перестав

відповідати критеріям асоційованого або дочірнього підприємства.

ВИСНОВКИ

З цієї теми Ви дізналися, що в умовах ринкової економіки предметом

купівлі-продажу можуть бути не лише основні засоби ( земельні ділянки,

будівлі, автомашини тощо), матеріальні засоби (сировина, матеріали, готова

продукція, товари тощо), нематеріальні активи (патенти, ліцензії, торгові марки

тощо), але й фінансові інвестиції. Не всі вкладення капіталу є фінансовими

інвестиціями. Для організацій, що зайняті у фінансовій сфері і є професійними

учасниками ринку цінних паперів, робота з цінними паперами є предметом їх

основної діяльності.

Інші підприємства, що зайняті у сфері матеріального виробництва або

торгівлі, вкладення ресурсів у діяльність інших підприємств вважають як

фінансові вкладення. Відмінності в обліку різних видів фінансових інвестицій

зумовлені метою, з якою вони здійснені:

− приносять доход, але не дають права на участь у капіталі;

− приносять доход та дають право на участь у капіталі.

Ключові поняття

Фінансові інвестиції – активи, утримувані підприємством з метою

збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу

або інших вигод для інвестора.

Пряма інвестиція – господарська операція, що передбачає внесення коштів

або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права,

емітовані такою юридичною особою.

Портфельна інвестиція – господарська операція, що передбачає придбання

цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому

ринку.

Довгострокові фінансові інвестиції – фінансові інвестиції на період

більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані

в будь-який момент.

Поточні фінансові інвестиції – фінансові інвестиції на термін, що не

перевищує одного року, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент

(крім інвестицій, що є еквівалентами грошових коштів).

Метод ефективної ставки відсотка – це метод оцінки фінансових

інвестицій, утримуваних підприємством до їх погашення (як правило це

довгострокові фінансові інвестиції, на які нараховується фіксована ставка

відсотка).

Метод участі в капіталі — це метод оцінки інвестицій, згідно з яким

балансова вартість інвестицій відповідно збільшується або зменшується на суму

збільшення або зменшення частки інвестора у власному капіталі об'єкта інвес-

тування.

Навчальні завдання

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову

звітність в Україні", П(С)БО 2, П(С)БО 12, Плану рахунків та Інструкції з

його застосування дайте відповіді на питання:

1. Які активи називають фінансовими інвестиціями?

2. Які витрати включають до собівартості фінансових інвестицій?

3. Як оцінюються фінансові інвестиції при придбанні?

4. За якою вартістю фінансові інвестиції відображаються в балансі?

5. Які особливості обліку фінансових інвестицій в асоційовані й дочірні

підприємства?

6. Які особливості обліку фінансових інвестицій для провадження спільної

діяльності?

7. Як в обліку відображається сума прибутку (збитку) від внеску або

продажу дочірньому, спільному, асоційованому підприємству активів,

що припадає на частку інвестора?

8. У чому полягає сутність оцінки інвестиції за методом ефективної ставки

відсотка?

9. Який порядок розрахунку амортизації дисконту за інвестиціями в

облігації?

10. Який порядок розрахунку премії за інвестиціями в облігації?

11. У чому полягає сутність оцінки інвестиції за методом у часті в капіталі?

За допомогою комп'ютерної техніки уважно розгляньте приклади

розв’язування облікових завдань до цієї теми.

Відкрийте Збірник ситуаційних задач і завдань для самостійної роботи

студентів, виконайте задачі 44 – 49.

ОБЛІК ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ

Мета теми

З цієї теми Ви дізнаєтесь, що запаси, як правило, є найбільш важливою і

значною частиною активів підприємств, вони займають особливе місце у

складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер

діяльності, при визначенні результатів їх діяльності та при висвітленні

інформації про їх фінансовий стан. Запаси відносяться до складу оборотних

активів, тому що можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року

або одного операційного циклу. До складу запасів включають виробничі

запаси, що утримуються під час виробництва продукції, виконання робіт та

надання послуг.

ПИТАННЯ ТЕМИ

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про

запаси та її розкриття у фінансовій звітності визначені П(С)БО-9 "Запаси". Оцінка

виробничих запасів у поточному обліку і в балансі. Облік надходження

виробничих запасів. Облік наявності та руху виробничих запасів на складі і в

бухгалтерії. Визначення фактичної собівартості витрачених запасів. Особливості

обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів.

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

П(С)БО-9 “Запаси” визначає методологічні засади формування у

бухгалтерському обліку інформації про запаси підприємства. Запаси – це активи,

які:

− утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської

діяльності;

− перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу

продукту виробництва;

− утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання

робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Для потреб бухгалтерського обліку в запаси включають: виробничі запаси

(сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі та інші матеріальні

цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання

послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб), незавершене

виробництво (у вигляді незакінчених технологічних процесів), готову продукцію,

товари тощо.

Важливою умовою правильної організації обліку виробничих запасів є їхнє

правильне групування та оцінка (рис.29, 30, 31).

Придбані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємтва за

первісною вартістю, яка визначається згідно П(С)БО–9 "Запаси".

ТЕМА №10

− суми, що сплачуються згідно з договором

постачальнику, за вирахуванням непрямих податків

− понаднормові витрати і недостачі

запасів

− суми ввізного мита − проценти за користування

кредитом

− суми непрямих податків у зв’язку з придбанням

запасів, які не відшкодовуються підприємству

− витрати на збут

− затрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні

роботи, транспортування запасів до місця їх

використання, включаючи витрати зі страхування

ризиків транспортування запасів (т.з.в.)

− інші витрати, які безпосередньо пов’язані з

придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому

вони придатні для використання у запланованих цілях

− загальногосподарські та інші

витрати, які безпосередньо не

пов’язані з придбанням і доставкою

запасів і доведенням їх до стану, в

якому вони придатні для

використання у запланованих цілях.

Ці витрати відносяться на витрати

того періоду, в якому вони були

здійснені

Рис.29. Порядок формування первісної вартості запасів

Первісна вартість придбаних запасів визначається у кінці звітного періоду

(місяця, кварталу, року), тому протягом звітного періоду для обліку виробничих

запасів використовують облікову вартість.

Рис.30. Оцінка запасів при надходженні

Пе

вісна ва

тість запасів

Витрати, що формують первісну

ва

тість запасів

Витрати, які не включаються до

пе

вісної ва

тості запасів

Придбаних

Виготовлених

власними силами

Внесених до статутного

піт

алу

Одержаних безоплатно

Придбаних у результаті обміну

на подібні активи

Придбаних у результаті обміну

на неподібні активи

Справедлива вартість переданих запасів,

збільшена (зменшена) на суму грошових

коштів або їх еквівалентів, яка була передана

в п

оцесі обмін

Балансова вартість переданих запасів, якщо ж

вона перевищує їх справедливу вартість, то

первісною вартістю отриманих запасів є їх

справедлива вартість. Різниця між

балансовою і справедливою вартістю

переданих запасів включається до складу

вит

ат звітного пе

іо

ду

Сп

аведлива ва

тість запасів

Погоджена засновниками підприємства їх

сп

аве

лива ва

тість

Собівартість їх виробництва, яка визначається

за П

(

)

БО 16 “Вит

ати”

Собівартість запасів, яка складається з

актичних вит

ат

Оцінка запасів при надходженні

Рис.31. Оцінка запасів при їх вибутті

Ідентифікована

собівартість

Середньозважена

собівартість

ФІФО

ЛІФО

Нормативні

затрати

Полягає у застосуванняі норм витрат на одиницю

продукції, які встановлені підприємством з

урахуванням нормальних рівнів використання запасів,

праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для

забезпечення максимального наближення

нормативних затрат до фактичних норм затрат та ціни

у нормативній базі повинні регулярно перевірятися

і переглядатися

Базується на припущенні, що запаси

використовуються в тій послідовності, що є

протилежною їх надходженню на підприємство, тобто

запаси, які першими відпускаються у виробництво,

оцінюються за собівартістю перших за часом

надходження запасів

Базується на припущенні, що запаси

використовуються в тій послідовності, в якій вони

надходили на підприємство, тобто запаси, які

першими відпускаються у виробництво, оцінюються

за собівартістю перших за часом надходження запасів

Проводиться по кожній одиниці запасів діленням

сумарної вартості залишку таких запасів на початок

звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці

запасів на сумарну кількість запасів на початок

звітного місяця і одержаних протягом звітного місяця

Передбачає особливе маркування кожної одиниці

запасів, що дозволяє в будь-який момент часу

визначити вартість, а також встановити дату

витрачення кожної одиниці запасу певного виду,

собівартість витраченого запасу і вартість запасів, що

залишилися

Оцінка запасів при їх вибутті

Собівартість

реалізації

Заснована на застосуванні підприємствами

роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної

націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати

підприємства, що мають значну і змінну

номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем

торговельної націнки. Собівартість реалізованих

товарів визначається як різниця між продажною

вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної

націнки на ці товари

У ролі обліковової вартості підприємства самостійно обирають вартість,

яку наведено на рис.32.

Рис.32. Вартість, за якою обліковуються запаси протягом звітного періоду

У кінці року облікову вартість запасів, яка вже була відображена на

рахунках, доводять до фактичної, списуючи відхилення. Відхилення

фактичної собівартості запасів від облікових цін може бути двох видів і,

залежно від цього, використовують два методи відображення на рахунках

суми відхилення (рис.33).

Рис.33. Відхилення фактичної собівартості запасів від облікових цін та

методи його відображення у бухгалтерському обліку

У процесі документального оформлення первинного обліку запасів

необхідно користуватися відповідними нормативними документами (рис.34).

Основними типовими документами з оприбуткування запасів є:

накладні, товарно-транспортні накладні, прибуткові ордери, акти про приймання

матеріалів тощо.

Основними документами, що відображають видачу запасів зі складу для

внутрішньогосподарських потреб є лімітно-забірні картки, накладні-вимоги тощо.

Складський облік матеріалів – здійснюється за допомогою карток. Записи

у картках (у кількісному виразі) ведуть матеріально відповідальні особи

(завідуючі складами, комірники) на підставі первинних документів, що

підтверджують рух запасів у день здійснення операцій.

Відхилення фактичної

собівартості запасів

від облікових цін

Зі знаком “–“

“економія”(коли фактична

собівартість менша

облікової) відображається

методом “сторно”

Зі знаком “+”

“перевитрата” (коли

фактична собівартість

більша облікової)

відображається додатковим

записом

Облікова вартість запасів

Планова

(нормативна)

собіва

тість

Вартість

продукції за

еалізацією

Рис.34. Схема організації обліку запасів

Місце зберігання

(склади, комори,

майданчики та ін.)

Бухгалтерія

Номенклатура-

цінник

Кількісний

(натурально-якісний)

облік

Вартісний

облік

Первинні документи

(прибуткові ордери,

акти та ін.)

Облікова ціна

Відомості руху

матеріалів у грошовому

вираженні

По

надход-

женню

По

витратах

Картки

складського сортового

обліку

Книга

(відомість)

залишків матеріалів

Реєстри здачі

документів

по по

надходжен- витрачен-

ню ню

Відомості, журнали-

ордери, машинограми

по надходженню

матеріалів

Відомості, журнали-

ордери, машинограми

по витраченню

матеріалів

Накопичувальні

відомості синтетичного

обліку матеріалів

по по

надходжен витрачен

ню ню

ГОЛОВНА КНИГА

Для обліку надходження й вибуття виробничих запасів

використовують такі інвентарні субрахунки рахунку №20 “Запаси”:

№ 201 "Сировина і матеріали"

№ 202 "Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби"

№ 203 "Паливо"

№ 204 "Тара й тарні матеріали"

№ 205 "Будівельні матеріали"

№ 206 "Матеріали, передані в переробку"

№ 207 "Запасні частини"

№ 208 "Матеріали сільськогосподарського призначення"

№ 29 "Інші матеріали".

На рис.35 наведені етапи руху вартості запасів за наступними операціями:

1 – отримані виробничі запаси за договорами постачання;

2 – списані виробничі запаси на технологічні потреби за обліковою

вартістю;

3 – списано частка т.з.в. (відхилення) на використані виробничі запаси;

4 – списано виробнича собівартість готової продукції;

5, 6 – списано виробнича собівартість реалізованої продукції.

Д 30, 31,

КД 20 КД 23 К

1 1 2 2 4

3 3

Д 26 КД 901 КК 791 К

45 56

Рис.35. Етапи руху вартості запасів

У кінці звітного періоду для визначення фактичної собівартості

використаних виробничих запасів додатково розраховують і списують на

відповідні рахунки частку транспортно-заготівельних витрат або відхилень від

облікових цін.

Для цього використовують метод середнього відсотка, що розраховується за

формулою:

),відхиленняабо(

.в.з.т

%100

ПО

МН

%Cp ×

де Н – транспортно-заготівельні витрати (або відхилення) на початок місяця;

М – транспортно-заготівельні витрати (або відхилення) за місяць;

О – облікова вартість запасів на початок місяця;

П – надходження запасів за обліковою вартістю протягом місяця.

Звідси:

запасивитраченіна

запасів)відхіленняабо(

місяцьзавитрачених.в.з.т.в.з.т

%100вартістьОблікова%СрСума ÷×=

Малоцінні та швидкозношувані предмети за своєю функціональною роллю в

підприємстві є такими ж засобами праці як і основні засоби (використовуються в

процесі виробництва без зміни натуральної форми і поступово зношуються), але

мають і особливості обліку.

Малоцінні та швидкозношувані предмети обліковуються на однойменному

рахунку №22, мають термін експлуатації менше одного року та враховуються у

складі оборотних активів.

Облік МШП аналогічний обліку виробничих запасів на складі та в

бухгалтерії.

Господарські операції з обліку виробничих запасів та МШП відображаються

на таких бухгалтерських рахунках:

1. Надходження від постачальників і оприбуткування їх на склад

підприємства:

Дебет рахунку № 22 “МШП”, №20 "Виробничі запаси".

Дебет рахунку № 64 “Розрахунки за податками й платежами”

субрахунок № 644 “Податковий кредит”.

Кредит рахунку № 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”.

2. Витрати на доставку власним транспортом і розвантаження їх

робітниками підприємства:

Дебет рахунків № 22 “МШП”, №20 "Виробничі запаси"

Кредит рахунку № 23 “Виробництво”, субрахунок “Власний транспорт”.

Кредит рахунку № 66 “Розрахунки з оплати праціі”.

Кредит рахунку № 65 “Розрахунки зі страхування” та ін.

3. Придбання підзвітними особами (згідно з Авансовим звітом):

Дебет рахунків № 22 “МШП”, №20 "Виробничі запаси".

Дебет рахунку № 644 “Податковий кредит”.

Кредит рахунку № 372 “Розрахунки з підзвітними особами”.

4. Оплата постачальникам (на суму з ПДВ):

Дебет рахунку № 63 “Розрахунки з постачальниками та відрядниками”.

Кредит рахунку № 31 “Рахунки в банках”.