Азаренкова Г.М., Самородова Н.М. Бухгалтерський облік

Подождите немного. Документ загружается.

Розрахунок амортизації і балансова вартість об’єктів здійснюються по

кожному об’єкту гр. І – окремо та по об’єктах гр. ІІ і ІІІ – в цілому.

Балансова вартість об’єктів на кінець кварталу розраховується за формулою:

квартал

кварталза

вибулиіщо

,єктів'об

кварталза

придбаніщо

,єктів'об

кварталу

початокна

єктів'об

кварталу

кінецьна

єктів'об

АБВБВБВБВ −++=

Амортизація інших необоротних матеріальних активів нараховується за

методами, що наведені у П(С)БО-7 1) амортизація малоцінних необоротних

матеріальних активів може нараховуватися у першому місяці використання

об'єкта у розмірі 50% його вартості, яка амортизується, та решта 50% вартості, яка

амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок

невідповідності критеріям визнання активом або 2) у першому місяці

використання об'єкта 100% його вартості.

Нарахування амортизації провадиться щомісячно, починаючи з місяця,

наступного за місяцем, в якому об'єкт основних засобів став придатним для

корисного використання. Нарахування амортизації припиняється, починаючи з

місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів.

Суму нарахованої амортизації всі підприємства відображають збільшенням

суми витрат підприємства і зносу необоротних активів, що відображається

проводкою Д23, Д91, Д92, Д93, Д94, К13.

У процесі діяльності підприємство здійснює ремонт та модернізацію

основних засобів.

Ремонти основних засобів залежно від обсягу і характеру робіт бувають

поточні, середні й капітальні, які здійснюються двома способами: господарським і

підрядним.

Витрати з капітального ремонту обліковуються за кожним видом

ремонтованих основних засобів. Якщо ремонт об’єкту тільки встановлює його

початковий ресурс, всі затрати на такий ремонт списують на затрати поточного

періоду. Якщо під час ремонту проведено модернізацію об’єкту, що підвищує

економічні вигоди його використання, то такі затрати додають до балансової

вартості відремонтованого об’єкту.

В умовах переходу до ринкової економіки підприємствам інколи вигідно

взяти об’єкт основних засобів у тимчасове користування (орендувати), ніж

придбати його у власність.

Порядок обліку оренди необоротних активів та надання інформації щодо

оренди у фінансовій звітності визначає П(С)БО-14 "Оренда".

Відповідно до цього стандарту оренда є угода, за якою орендар набуває прав

користування необоротним активом за плату протягом погодженого з орендарем

строку.

Об'єктами оренди можуть бути цілості, майнові комплекси, будівлі,

споруди, приміщення та рухоме майно. Орендарі можуть бути як фізичними, так і

юридичними особами України, іноземних держав, міжнародних організацій тощо.

Передача об'єкта оренди здійснюється на умовах, що визначені у договорі.

Цей договір передбачає орендну плату, строк оренди, процент за оренду та інші

умови.

Оренду поділяють на фінансову та операційну.

Оренда вважається фінансовою за наявності хоча б однієї з наведених нижче

ознак:

1. орендар набуває прав власності на орендований актив після закінчення

строку оренди;

2. орендар має можливість та намір придбати об'єкт оренди за ціною,

нижчою за його справедливу вартість;

3. строк оренди становить більшу частину строку корисного використання

об'єкту;

4. вартість мінімальних орендних платежів з початку строку оренди

дорівнює або перевищує справедливу вартість об'єкта.

Всі інші оренди вважаються операційними.

П(С)БО-8 “Нематеріальні активи” визначає методологічні засади

формування в бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи та

розкриття інформації про них у фінансовій звітності.

Нематеріальний актив – ідентифікований немонетарний актив без фізичної

субстанції, який утримується підприємством з метою використання у процесі

виробництва або постачання товарів і надання послуг, здавання в оренду іншим

особам або для адміністративних цілей (рис.25).

Нематеріальні активи відображають у балансі, якщо вони відповідають

встановленим критеріям визнання активів: існує ймовірність надходження до

підприємства майбутньої економічної вигоди та їх вартість може бути достовірно

визначена.

Первісною оцінкою нематеріальних активів є собівартість їх придбання чи

створення.

Наступна оцінка балансової вартості нематеріального активу може

відрізнятися від його собівартості, якщо були здійснені додаткові витрати, в

результаті яких очікується збільшення майбутніх економічних вигод на

підприємстві.

Витрати на придбання чи створення нематеріального активу капіталізуються

і в подальшому підлягають розподілу в часі впродовж строку його корисного

використання, тобто підлягають амортизації.

Амортизація нематеріального активу здійснюється на систематичній основі

протягом строку його корисного використання, який не повинен перевищувати 20

років.

Амортизація нематеріального активу може нараховуватись прямолінійним

або іншим методом.

Строки корисного використання нематеріальних активів та методи їх

амортизації визначаються підприємством самостійно.

Зміну методу нарахування амортизації нематеріального активу

відображають як зміну облікової політики підприємства.

Нематеріальний актив підлягає списанню з балансу в разі його вибуття або

неможливості отримання підприємством у подальшому економічних вигід від

його використання.

- Надрами та іншими ресурсами природного

середовища

- Геологічною та іншою інформацією про

природне середовище

- Інші аналогічні права

- Земельною ділянкою

- Будівлею

- Право на оренду приміщень

- Інші аналогічні права

- Товарні знаки

- Торгові марки

- Фірмові знаки

- Інші аналогічні права

- На винаходи

- На корисні моделі

- На промислові зразки

- На сорт рослин

- На породи тварин

- На ноу-хау

- На захист від недобросовісної конкуренції

- Інші аналогічні права

- На літературні і музичні твори

- На програми для ЕОМ

- На бази даних

- Інші аналогічні права

- Гудвіл

- На провадження діяльності

- На використання економічних та інших

привілеїв

- Інші аналогічні права

Рис.25. Класифікація нематеріальних активів

Нематеріальні активи

Права користування

природними

ес

ур

сами

Права

користування

майном

Права на знаки для

товарів і послуг

Права на об’єкти

промислової

власності

Авторські і суміжні

з ними права

Гудвіл

Інші нематеріальні

активи

У разі вибуття нематеріального активу:

− його балансова вартість виключається з активу балансу;

− фінансовий результат визначається як різниця між сумою чистих

надходжень від продажу (чи іншого вибуття) нематеріального активу та

його балансовою вартістю і відображається у звіті про фінансові

результати.

У примітках до балансу підприємство повинно розкривати по кожній групі

нематеріальних активів інформацію щодо:

− їх балансової вартості;

− строку корисного використання;

− обраного методу амортизації;

− суми накопиченої амортизації на початок і кінець звітного періоду;

− будь-яких непередбачених списань за звітний період.

ВИСНОВКИ

З цієї теми Ви дізналися, що облік необоротних активів є найбільш

складною ланкою роботи бухгалтера підприємства різних галузей та різних

форм власності.

Відповідно до П(С)БО-7, 8 підприємства України здобули право

самостійно групувати об’єкти необоротних активів у групи основних засобів,

інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів та

самостійно обирати різні методи нараховування амортизації цих об’єктів.

Інколи підприємствам вигідно взяти об’єкт основних засобів у тимчасове

користування (оренду), ніж придбати його у власність. Облік таких операцій

визначається П(С)БО-14.

Ключові поняття

Основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою

використання в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг,

здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і

соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання

(експлуатації) яких становить більше одного року (або операційного циклу, якщо

він триваліший за рік).

Первісна вартість – історична (фактична) собівартість необоротних активів

визначається у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів,

витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Переоцінена вартість – вартість необоротних активів після їх переоцінки.

Залишкова вартість – різниця між первісною (переоціненою) вартістю та

сумою зносу основних засобів.

Справедлива вартість – ринкова вартість, визначена шляхом експертної

оцінки, яку, як правило, визначають професійні оцінювачі.

Вартість, яка амортизується, – первісна або переоцінена вартість

необоротних активів за врахуванням їх ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість – сума коштів або вартість інших активів, яку

підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів

після закінчення строку їх використання (експлуатації), за вирахуванням затрат,

пов'язаних з продажем (ліквідацією).

Амортизація – це систематичний розподіл вартості необоротних активів,

яка амортизується протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Оренда – це угода, за якою орендар набуває прав користування

необоротним активом за плату протягом погодженого з орендарем строку.

Нематеріальний актив – ідентифікований немонетарний актив без фізичної

субстанції, який утримується підприємством з метою використання у процесі

виробництва або постачання товарів і надання послуг, здавання в оренду іншим

особам або для адміністративних цілей.

Навчальні завдання

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову

звітність в Україні", П(С)БО 2, П(С)БО 7, П(С)БО 8, П(С)БО 14, Плану

рахунків та Інструкції з його застосування дайте відповіді на питання:

1. За яких умов об'єкт основних засобів визнається активом?

2. З яких витрат складається собівартість придбаного об'єкту основних

засобів?

3. За якою вартістю обліковується безоплатно одержаний об'єкт основних

засобів?

4. В яких випадках витрати, пов'язані з утриманням об'єкта основних

засобів, включаються до його балансової вартості?

5. Як впливають результати переоцінки основних засобів на інші статті

балансу?

6. Чи всі основні засоби є об'єктом амортизації?

7. Які фактори враховуються при визначенні терміну корисного

використання об’єкту?

8. В яких випадках термін корисного використання може змінюватись?

9. Яким чином можна змінити метод нарахування амортизації?

10. Які об'єкти відносяться до інших необоротних матеріальних активів?

11. Які умови визнання інших необоротних матеріальних активів?

12. За якими групами для цілей бухгалтерського обліку класифікуються

інші необоротні матеріальні активи?

13. Які витрати включаються до первісної вартості інших необоротних

матеріальних активів?

14. Яким чином нараховується амортизація інших необоротних

матеріальних активів?

15. Які особливості нарахування амортизації малоцінних необоротних

матеріальних активів і бібліотечних фондів?

16. Що є монетарні і немонетарні активи?

17. За яких умов актив буде вважатись ідентифікованим?

18. Які об’єкти відносяться до нематеріальних активів?

19. За якими групами ведеться облік нематеріальних активів?

20. В яких випадках актив визнається як нематеріальний і відображається в

балансі?

21. Як і за якою вартістю обліковуються придбані (створені) нематеріальні

активи?

22. Які методи нарахування амортизації нематеріальних активів передбачені

стандартами?

23. В яких випадках нематеріальний актив списується з балансу?

24. Які умови необхідно враховувати при визначенні строку корисного

використання об'єкту нематеріального активу?

25. На яких рахунках обліковують операції з оперативної та фінансової

оренди?

За допомогою комп'ютерної техніки уважно розгляньте приклади

розв’язування облікових завдань до цієї теми.

Відкрийте Збірник ситуаційних задач і завдань для самостійної роботи

студентів, виконайте задачі 22 – 35 і завдання №7.

ОБЛІК КОРОТКОСТРОКОВИХ ТА ДОВГО-

СТРОКОВИХ ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ

Мета теми

З цієї теми Ви дізнаєтесь, що більшість підприємств мають у своєму

розпорядженні тимчасово вільні грошові кошти. З метою отримання прибутку

такі кошти підприємство може інвестувати в окремі об’єкти різних галузей

економіки, тобто здійснити фінансові операції. При цьому підприємства

отримують доходи від дивідендів, відсотків, роялті. Фінансові інвестиції

класифікуються за різними ознаками та обліковуються за різними методами.

ПИТАННЯ ТЕМИ

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку-інформації про

фінансові інвестиції та її розкриття у фінансовій .звітності визначені П(С)БО-12

"Фінансові інвестиції". Поняття та види фінансових інвестицій, їх класифікація та

оцінка в поточному обліку і в балансі.

Методи оцінки фінансових інвестицій: метод ефективної ставки відсотка,

метод участі в капіталі.

Бухгалтерський облік довгострокових та поточних фінансових інвестицій.

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про

фінансові інвестиції та її розкриття у фінансовій звітності визначаються

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції».

Підприємства утримують інвестиції, виходячи з різних міркувань. Для

одних вони є одним з основних джерел доходу, інші підприємства лише інколи

вдаються до використання такого інструменту з метою розміщення тимчасово

вільних коштів або майна. Деякі види інвестицій є ні чим іншим, як борговим

зобов'язанням перед кредиторами.

Інші види інвестицій являють собою права власності, а також можуть

виступати як матеріальні цінності (наприклад, інвестиції в банківські метали

тощо).

Визначення терміну «фінансова інвестиція», наведено в П(С)БО-2 «Баланс».

Під фінансовими інвестиціями розуміються активи, утримувані підприємством з

метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості

капіталу або інших вигод для інвестора.

В Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" наведено

розподіл фінансових інвестицій на прямі та портфельні.

Пряма інвестиція – господарська операція, що передбачає внесення коштів

або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права,

емітовані такою юридичною особою.

ТЕМА №9

Портфельна інвестиція – господарська операція, що передбачає придбання

цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому

ринку.

Як бачимо, головною відмінністю прямих інвестицій від портфельних є те,

що у випадку здійснення прямих інвестицій інвестор набуває права на участь в

управлінні підприємством. Разом з цим здійснення портфельної інвестиції не

передбачає безпосередньої участі в управлінському процесі, а лише передбачає

одержання інвестором дивідендів на акції.

За терміном фінансові інвестиції поділяють на довгострокові та поточні.

У складі довгострокових інвестицій виділяються:

− інвестиції пов'язаним сторонам за методом участі в капіталі;

− інші інвестиції пов'язаним сторонам;

− інвестиції непов'язаним сторонам.

Серед поточних інвестицій виділено:

− еквіваленти грошових коштів;

− інші поточні фінансові інвестиції.

Довгостроковими фінансовими інвестиціями називають фінансові

інвестиції на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть

бути вільно реалізовані в будь-який момент (рис.26).

Рис.26. Класифікація фінансових інвестицій

Довгострокові

фінансові інвестиції

Інші інвестиції

Інвестиції пов’язаним

сто

онам

Обліковувані за

методом участі в

капіталі

Інші інвестиції

пов’язаним сторонам,

у тому числі у спільну

діяльність без

створення юридичної

особи

Інвестиції у

спільні

підп

иємства

Інвестиції в

дочірні

підп

иємства

Інвестиції в

асоційовані

підп

иємства

Інвестиції, що

засвідчують

право власності

Інвестиції в активи,

що засвідчують

відносини позики

інші інвестиції

Внесок до

статутного фонду

Придбання цінних

паперів

Цінні папери, що користуються на фондовому ринку

Неринкові цінні папери

Під поточними фінансовими інвестиціями розуміються фінансові

інвестиції на термін, що не перевищує одного року, які можуть бути вільно

реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, що є еквівалентами грошових

коштів).

Для обліку довгострокових фінансових інвестицій передбачено рахунок 14

"Довгострокові фінансові інвестиції", який має такі субрахунки:

141 «Інвестиції пов'язаним сторонам за методом участі в капіталі»;

142 «Інші інвестиції пов'язаним сторонам»;

143 «Інвестиції непов'язаним сторонам». Рахунок 14 призначений для

узагальнення інформації про наявність і рух довгострокових інвестицій у цінні

папери інших підприємств, облігації державних і місцевих позик, до статутного

капіталу інших підприємств, створених на території України і за її межами.

Для обліку поточних інвестицій використовується рахунок 35 "Поточні

фінансові інвестиції», котрий має такі субрахунки:

351 «Еквіваленти грошових коштів»;

352 «Інші поточні фінансові інвестиції». Хоча еквіваленти грошових коштів

і увійшли до складу рахунку 35 «Поточні фінансові інвестиції», але їх вартість

відображається в Балансі у складі статті «Грошові кошти та їх еквіваленти».

Першим кроком у роботі з фінансовими інвестиціями є їх придбання, в

бухгалтерському обліку — їх первісна оцінка. Основні підходи до оцінки

фінансових інвестицій (первісної та на дату балансу) визначено П(С)БО-12

(рис.27).

Рис.27. Оцінка фінансових інвестицій при їх придбанні

Відповідно до П(С)БО-12 фінансові інвестиції первісне оцінюються і

відображаються в бухгалтерському обліку за собівартістю, яка в свою чергу

складається з ціни придбання інвестиції, комісійних винагород, мита, податків,

зборів, обов'язкових платежів та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з

придбанням фінансової інвестиції. При цьому суми податку на додану вартість,

сплачені або нараховані (які входять у суму комісійної винагороди та інших

оподатковуваних витрат, пов'язаних з придбанням фінансових інвестицій), до

Засіб

придбання

Первісна вартість фінансової

інвестиції

За грошові кошти

Ціна придбання + комісійні винагороди +

+ мито + податки, збори, обов’язкові

платежі + інші витрати, безпосередньо

пов’язані з придбанням фінансової

інвестиції

В обмін на цінні

папери власної емісії

Справедлива вартість

переданих цінних паперів

В обмін на інші

активи

Справедлива вартість переданих активів

складу первісної вартості інвестиції не відносяться, а включаються до складу

податкового кредиту.

Коли придбання фінансових інвестицій здійснюється шляхом їх обміну на

цінні папери власної емісії, собівартість фінансової інвестиції визначається за

справедливою вартістю переданих цінних паперів.

Залежно від порядку оцінки інвестицій на дату балансу виділені окремі види

інвестицій:

− що перебувають у підприємства до моменту погашення;

− фінансові інвестиції, обліковувані за методом участі в капіталі;

− фінансові інвестиції, до яких не застосовується метод участі в капіталі;

− фінансові інвестиції у спільну діяльність та інші.

Фінансові інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення,

відображаються на дату балансу за амортизованою собівартістю.

Амортизована собівартість фінансових інвестицій являє собою собівартість

фінансової інвестиції з урахуванням її часткового списання в результаті

зменшення корисності, збільшену (зменшену) на суму накопиченої амортизації

дисконту (премії). -

Амортизація дисконту або премії здійснюється за методом ефективної

ставки відсотка.

Інвестиції в асоційовані та дочірні підприємства і в спільну діяльність зі

створенням юридичної особи (спільного підприємства), на дату балансу

відображаються за вартістю, визначеною за методом участі в капіталі.

Всі інші фінансові інвестиції (крім тих, що обліковуються за методом участі

в капіталі та утримуються до погашення), відображаються в балансі за

справедливою вартістю (рис.28).

Рис.28. Переоцінка інвестиції на дату балансу

Справедлива вартість більша від

балансової вартості інвестиції

Балансова вартість інвестиції

більша від справедливої вартості

Вартість інвестиції на дату

балансу зменшується на суму

різниці, що виникла між

балансовою і справедливою

вартістю інвестиції

Вартість інвестиції на дату

балансу збільшується на суму

перевищення справедливої

вартості над балансовою

вартістю інвестиції

Сума зменшення

відображається у складі

інших витрат (рядок 160 Звіту

про фінансові результати)

Сума збільшення

відображається у складі

інших доходів (рядок 130

Звіту про фінансові

результати)

Проведення переоцінки на дату балансу

Визначення справедливої вартості інвестицій