Азаренкова Г.М., Самородова Н.М. Бухгалтерський облік

Подождите немного. Документ загружается.

151

Рахунки

активів, зобов’язань рах. 23 рах. 27 рах. 90

прямі виро- готова продук- реалізована

бничі витрати ція продукція

рах. 91 рах. 92 рах. 93

Невиробничі операційні витрати

79 70

Списання Cписання

витрат доходів

Схема 2. Схема обліку витрат і доходів основної діяльності підприємства

Деякі особливості відображення у бухгалтерському обліку мають операції за

виходом готової продукції рослинництва і тваринництва.

У рослинництві готову продукцію, залежно від її подальшого використання,

обліковують на рахунках:

Дт рах. №271 "Продукція сільського господарства" (садивний матеріал,

солома, ботвина, гичка...);

Дт рах. №272 "Продукція сільського господарства" (зерно пшениці,

коренеплоди, кукурудза, фрукти, ягоди...);

Кт рах. № 231 "Рослинництво".

У тваринництві готову продукцію, залежно від її виду, обліковують на

рахунках:

Дт рах. №21 "Тварини на вирощуванні і відгодівлі" (приплід, привіс, приріст

тварин);

Дт рах. №271 "Продукція сільського господарства" (м'ясо, молоко, яйця,

мед...);

Кт рах. № 232 "Тваринництво".

152

Однією з особливостей сільськогосподарського виробництва є те, що від

окремих видів рослин і тварин отримують кілька видів готової продукції. Одні з

них вважаються основними, інші - побічними. Виникає необхідність розподіляти

між окремими видами продукції не тільки непрямі, а також і прямі витрати.

Тому в сільському господарстві при визначенні собівартості продукції

застосовують різні методи:

У рослинництві за допомогою прямого методу визначають собівартість

продукції овочівництва (помідорів, огірків), плодових та ягідних насаджень

(яблук, груш, полуниць).

Але при визначенні собівартості продукції у змішаних садах, ягідниках

витрати розподіляють між видами продукції пропорційно до їх вартості за цінами

реалізації.

При визначенні собівартості зернових культур, кукурудзи, однорічних та

багаторічних трав, цукрових буряків, конопель, виноградників застосовують

метод коефіцієнтів і метод виключення вартості побічної продукції.

Вартість соломи, гички, стеблиння кукурудзи і соняшнику, капустяного

листя та іншої побічної продукції рослинництва визначається, виходячи із

розрахункових витрат на збирання, транспортування, пресування, скиртування та

інші роботи, пов'язані із заготівлею побічної продукції.

Під час складання звітної калькуляції із загальної суми витрат на

вирощування певної культури виключається вартість побічної продукції.

Витрати на вирощування і збирання зернових культур становлять

собівартість зерна, зерновидходів та соломи.

Загальна сума витрат (без вартості соломи) розподіляється між зерном і

зерновидходами; при цьому зерно береться за одиницю, а зерновидходи

прирівнюються до нього зі коефіцієнтом, який розраховується за вмістом у них

повноцінного зерна.

Собівартість 1 ц кукурудзи визначається діленням витрат на виробництво

(без вартості стеблиння) на масу зерна.

Собівартість 1 ц цукрових буряків визначається діленням загальної суми

витрат на їх вирощування і збирання (без вартості гички) на фізичну масу буряків.

На підставі розрахованої собівартості 1 ц продукції рослинництва

обчислюється фактична собівартість продукції, яку було реалізовано, використано

прямий метод (коли об'єкти

обліку дають лише один вид

продукції - основний)

метод розподілу витрат за

допомогою коефіцієнтів (коли

об'єкти обліку дають кілька

видів основної продукції)

метод виключення вартості

побічної продукції (коли об'єкти

обліку дають кілька видів

продукції - основну та побічну)

метод розподілу витрат

пропорційно до цін реалізації

(коли об'єкти обліку дають

кілька видив основної або

побічної продукції)

153

у своєму господарства, як насіння, корми, або залишилася у господарстві на

кінець року.

У тваринництві також одержують різні види продукції: молоко, шерсть, пух,

м'ясо, приплід тварин, гній і таке інше. Тому також використовують різні методи

калькулювання собівартості продукції.

По-перше, це метод виключення вартості побічної продукції. Витрати на

утримання худоби і птиці (без витрат на незавершене виробництво на кінець року

та вартості побічної продукції) становлять собівартість основної продукції

тваринництва.

Вартість гною, одержаного від групи тварин, визначається, виходячи з

розрахункових витрат на його прибирання та вартості підстилки.

Вартість 1 тонни гною визначається діленням загальної суми витрат на його

фізичну масу.

Інша побічна продукція (така як вовнолинька, пух, перо, м'ясо півників,

курей, м'ясо забитих звірів, шкури загиблих тварин) оцінюється за цінами

можливої реалізації.

Їх вартість відноситься на зменшення витрат на утримання відповідних

видів і груп худоби та птиці.

У молочному скотарстві розраховується собівартість 1 ц молока й однієї

голови приплоду.

Собівартість однієї голови приплоду розраховується за вартістю 60 кормо-

днів утримання дорослої тварини.

Собівартість одного кормо-дня розраховується діленням усієї суми витрат

на утримання основного стада корів на кількість кормо-днів.

Собівартість 1 ц молока розраховується діленням загальної суми витрат на

утримання корів (без вартості приплоду та побічної продукції) на кількість

центнерів одержаного молока.

Продукцією вирощування та відгодівлі худоби і птиці є приріст живої маси

та жива маса.

Собівартість 1 центнера приросту живої маси визначається діленням

загальної суми витрат на утримання відповідної групи худоби чи птиці (без

вартості побічної продукції) на кількість центнерів приросту живої маси.

Собівартість 1 центнера живої маси худоби і птиці визначається діленням

загальної суми витрат на їх вирощування і відгодівлю (без вартості побічної

продукції) на кількість центнерів живої маси.

На підставі розрахованої собівартості 1 ц продукції тваринництва

обчислюється фактична собівартість продукції, яку було реалізовано, переведено

в основне стадо, забито на м'ясо, а також ту, що залишилася в господарстві на

кінець року.

Згідно з новою методологією бухгалтерського обліку поняття реалізації

готової продукції пов’язано з поняттям доходу.

Відповідно до П(С)БО-15 "Дохід", доходи від звичайної діяльності

підприємства поділяються на:

− доходи (виручку) від реалізації продукції;

− інші операційні доходи;

− фінансові доходи;

− інші доходи.

154

Одними із найважливіших показників діяльності підприємства є обсяг

реалізації його продукції. Для визначення результату від реалізації продукції

призначений рахунок № 79 "Фінансові результати". На ньому провадиться

зіставлення повної собівартості проданої продукції з чистим доходом і

виявляється фінансовий результат від реалізації продукції.

Чистий дохід від реалізації продукції визначається на рахунку №701,

виробнича собівартість реалізованої продукції – на рахунку №901.

Особливості сільськогосподарського виробництва зумовлюють

багатоканальність реалізації його продукції:

− продаж у рахунок державного замовлення;

− торговельним організаціям, іншим підприємствам за укладеними

договорами;

− підприємствам споживчої кооперації в порядку комісійної торгівлі;

− через власну торговельну мережу;

− на колгоспному ринку;

− через власні підприємства громадського харчування;

− своїм працівникам у рахунок оплати праці тощо.

При реалізації продукції за державним замовленням (частіше це зернові

культури) заготівельні організації на прийняту продукцію видають квитанції, в

яких зазначають залікову масу, ціну і вартість продукції. На підставі цих

квитанцій у господарстві роблять запис:

Дт рах. №901 "Собівартість реалізованої

продукції"

Дт рах. №36 "Розрахунки з

покупцями"

Кт рах. №27 "Продукція сільського

господарства"

Кт рах. №701 "Дохід від реалізації

продукції"

Надходження виторгу за реалізовану продукцію відображають на рахунках:

Дт рах. №31 "Поточний рахунок";

Кт рах. №36 "Розрахунки з покупцями і замовниками".

Реалізація продукції іншим покупцям здійснюється за договірними цінами

на підставі рахунків-фактур, у яких окремою позицією зазначається ПДВ:

Дт рах. №36

Кт рах. № 701

до оплати покупцями

вартість продукції

Дт рах. №701

Кт рах. № 643

податкові зобов’язання

з ПДВ

Певна частина продукції реалізується через власну торговельну мережу як

на території підприємства, так і за його межами (у тому числі - на колгоспному

ринку).

Усю продукцію, передану в торговельну мережу на підставі накладних,

відображають проводкою:

Дт рах. №282 "Товари" (на реалізаційну вартість);

Кт рах. №27 "Готова продукція" (на облікову вартість);

Кт рах. №285 "Торгова націнка" (на різницю).

Одержаний виторг від реалізації товарів на підставі прибуткового касового

ордера відображають проводками:

Дт рах. №30

Кт рах. № 701

"Каса"

"Дохід від реалізації"

Дт рах. №701

Кт рах. № 643

податкові зобов’язання

з ПДВ

155

Витрати, пов'язані з торговельною діяльністю, обліковують на рахунку №93

"Витрати на збут".

У складі реалізації відображають видачу натуральної оплати працівникам

сільськогосподарського підприємства. Її видають у твердій оцінці - очікуваній

собівартості станом на 1 жовтня, яка відрізняється від фактичної.

Облік виданої натуральної оплати відображають проводкою

Дт рах. №661 "Розрахунки по оплаті праці";

Кт рах. №701 "Дохід від реалізації продукції"

і списують цю продукцію

Дт рах. №901 "Собівартість реалізованої продукції";

Кт рах. №27 "Продукція сільського господарства".

Як ви пам'ятаєте, протягом року реалізована сільськогосподарська продукція

враховується за обліковими цінами. У кінці року, коли будуть складені фактичні

калькуляції, на рахунки бухгалтерського обліку будуть списані відхилення

фактичної собівартості реалізованої продукції від облікових цін. З урахуванням

цих відхилень на рах. №79 буде підраховано фінансовий результат від реалізації

сільськогосподарської продукції (схема 3).

Дт Рахунок №79 “Фінансові результати” Кт

залишків немає

Кт рах. №901 – протягом року списана

планова (нормативна) собівартість

реалізованої продукції

Дт рах. №701 – відвантажена продукція

державі за державними цінами

Кт рах. №901 – у кінці року списано

відхилення фактичної собівартості

реалізованої продукції від планової

(нормативної) зі знаком “+” або “–”

Дт рах. №701 – відвантажена продукція

іншим покупцям за договірними цінами

Кт рах. №93 – списано витрати на реалізацію

продукції

Дт рах. №701 – передана продукція у власну

торговельну мережу за цінами реалізації

Кт рах. №92 – списано адміністративні

витрати

Кт рах. №94 – списано інші операційні

витрати.

Дт рах. №701 – видана натуральна продукція

в рахунок оплати праці.

Оборот – сума витрат підприємства на кінець

року

Оборот – сума чистого доходу підприємства

на кінець року

СПІВСТАВЛЯЄМО

Кт рах. №441 – прибуток від реалізації

родукції якщо оборот за дебетом менший, ніж

за кредитом

Дт рах. №441 – збиток від реалізації

продукції, якщо оборот за дебетом більший,

ніж за кредитом

залишків немає

Схема 3. Схема обліку реалізації сільськогосподарської продукції

156

ВИСНОВКИ

З цієї теми Ви дізналися, що в сільському господарстві організація

фінансового та управлінського обліку базується на тих самих П(С)БО, що і в

промисловості. Але бухгалтерський облік у сільському господарстві має свої

особливості, що виникають із особливостей самої галузі.

Однією з них є те, що від окремих видів рослин і тварин отримують

кілька видів готової продукції. Одні з них вважаються основними, інші -

побічними. Виникає необхідність розподіляти між окремими видами продукції

не тільки непрямі, а також і прямі витрати.

Тому в сільському господарстві при визначенні собівартості продукції

застосовують різні методи калькулювання:

− прямий метод (коли об'єкти обліку дають лише один вид продукції -

основний);

− метод розподілу витрат за допомогою коефіцієнтів (коли об'єкти

обліку дають кілька видів основної продукції);

− метод виключення вартості побічної продукції (коли об'єкти обліку

дають кілька видів продукції - основну та побічну);

− метод розподілу витрат пропорційно до цін реалізації (коли об'єкти

обліку дають кілька видив основної або побічної продукції).

Навчальні завдання

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову

звітність в Україні", П(С)БО 9, П(С)БО 15, П(С)БО 16, Плану рахунків та

Інструкції з його застосування дайте відповіді на питання:

1. За якими елементами класифікують витрати на виробництво продукції в

сільському господарстві?

2. 3 яких елементів складається собівартість реалізованої продукції?

3. Які витрати відносять до прямих матеріальних витрат?

4. Що розуміють під прямими витратами на оплату праці?

5. Як класифікують загальновиробничі витрати?

6. Які особливості включення до виробничої собівартості

загальновиробничих витрат?

7. Які витрати не включаються до виробничої собівартості?

8. Які методи обліку витрат та калькулювання собівартості продукції Вам

відомі?

9. В якому розрізі ведеться аналітичний облік витрат виробництва?

10. Які бухгалтерські проводки складаються при збиранні витрат на

виробництво і які первинні документи при цьому застосовуються?

За допомогою комп'ютерної техніки уважно розгляньте приклади

розв’язування облікових завдань до цієї теми.

Відкрийте Збірник ситуаційних задач і завдань для самостійної роботи

студентів, виконайте задачі 59 – 69 і завдання №12.

157

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК У ТОРГІВЛІ

Мета теми

З цієї теми Ви дізнаєтесь, що торговельні ланки виконують функції, щоб

довести продукт від виробника до споживача. Продукт, куплений, отриманий

від підприємств – виробників(промислових, сільськогосподарських тощо) вони

продають іншим підприємствам – для виробничого споживання, фізичним

особам – для особистого споживання.

У процесі руху товарів відбуваються певні витрати, пов’язані із

завезенням, зберіганням, сортуванням товарів, їх продажем.

Через ці витрати вартість товарів збільшується, та для їх покриття

використовується частина доходу у вигляді торгових націнок.

ПИТАННЯ ТЕМИ

Торговельна діяльність, особливості Плану рахунків в торгівлі. Торговельні

знижки і націнки. Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку

інформації про запаси, доходи і витрати торгівельних підприємств визначені

П(С)БО-9 "Запаси", П(С)БО-15 "Дохід", П(С)БО-16 "Витрати". Облік наявності та

руху товарів. Облік оптового та роздрібного товарообороту. Облік витрат на збут

та підрахування фінансового результату від продажу товарів.

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Торговельна діяльність - це ініціативна самостійна діяльність юридичних

осіб і громадян із здійснення купівлі та продажу товарів народного споживання з

метою одержання прибутку.

Вона може здійснюватися у сферах роздрібної й оптової торгівлі, а також у

торговельно-виробничій сфері (громадське харчування).

Визначеність і чіткість понять різних видів торговельної діяльності має

велике значення для суб'єктів для одержання ними відповідних ліцензій, патентів,

сплати податків, організації і ведення бухгалтерського обліку їх діяльності.

Оптова торгівля, як відомо, має посередницький характер, пов'язуючи між

собою виробників і споживачів.

Роздрібна ж є кінцевою ланкою у торгівлі товарами і завершує цикл обміну

їх на гроші.

Оптова торгівля — це діяльність з придбання і відповідного перетворення

товарів для подальшої реалізації їх підприємствам роздрібної торгівлі та іншим

суб'єктам підприємницької діяльності.

Роздрібна торгівля — це діяльність з продажу товарів безпосередньо

ТЕМА №17

158

громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного

використання.

Роздрібна торгівля може здійснюватися в різних формах:

У бухгалтерському обліку торговельної діяльності використовують

особистий рахунок 28 “Товари”, до якого відкривають субрахунки, призначені

для обліку руху товарів за різними видами торгівлі:

вона є самостійна, ініціативна,

що здійснюється на власний

ризик, діяльність юридичних

осіб і громадян з метою

одержання прибутку

основний зміст торговельної

діяльності – продаж товарів

товари реалізуються

безпосередньо громадянам або

іншим кінцевим споживачам для

їхнього особистого

некомерційного використання

товари в разі роздрібної торгівлі

можуть реалізовуватися тільки

за готівкові платіжні засоби

(включаючи іноді кредитні

картки, розрахункові чеки,

платіжні доручення)

Основні ознаки роздрібної

торгівлі

– стаціонарну (універмаги,

універсами, магазини);

– дрібнороздрібну (кіоски,

палатки, лотки, автомати);

– громадське харчування

(їдальні, кафе, ресторани).

Форми роздрібної торгівлі

Залежно від місця здійснення її

поділяють на

– за формою

обслуговування;

– за попередніми

замовленнями, зразками,

каталогами;

– у кредит.

Залежно від форми

обслуговування населення

виділяють то

гівлю

– комісійна;

– фірмова.

Залежно від виду товарів, що

ають

то

гівля б

ває

– готівкою;

– кредитними картками;

– розрахунковими чеками

банківських установ;

– платіжними дорученнями.

Залежно від форми платежів

оз

ізняють то

гівлю

159

281 ”Товари на складі”

282 “Товари в торгівлі”

283 “Товари на комісії”

284 “Тара під товарами”

285 ”Торгова націнка”

Цей рахунок за класифікацією є основний, інвентарний, по відношенню до

балансу - активний. На відміну від цього, субрахунок 285 “Торгова націнка” є

регулюючим, пасивним рахунком.

У комерційній діяльності завжди використовувалися та використовуються

різні види торговельних знижок і націнок на товари, які встановлюють

підприємства для збільшення обсягу товарообороту, його прискорення,

скорочення витрат на збут, збільшення прибутку від реалізації.

Заглянемо в історію цього питання. Раніше у Росії мали місце такі знижки,

як:

− привіс (втрата маси товару при розважуванні);

− куляж (втрата маси товару при випаровуванні);

− беземшон (втрата маси товару, який пристає до упаковки);

− реракція (часткове пошкодження товару);

− фусті (знижки на товар, який має домішки) та інші.

Пізніше окремі види знижок перетворилися в категорію природних збитків,

на які держава встановлює норми. Ці норми збитків відносяться до витрат на збут

або інших операційних витрат.

У світовій практиці комерційної діяльності використовується понад

двадцять різних торговельних знижок:

− знижки за кількість придбаного товару (знижки покупцям, які

придбають велику партію товарів);

− сезонні знижки (знижки покупцям, які придбають несезонні товари);

− спеціальні знижки (знижки покупцям, в яких зацікавлений продавець)

− та інші.

Широко використовується практика надання знижок при скороченні строків

платежу за товари. Вона проводиться за умовами «2/10/30». Тобто покупцю

надається знижка на товари в розмірі 2% на умові оплати протягом 10 днів,

інакше повна вартість товарів повинна бути сплачена протягом 30 днів. Це має

велике значення для підприємства (продавця) в умовах інфляції, коли з кожним

днем існує загроза отримати реально лише частину вартості товарів. За

допомогою торгових націнок, які входять до державних (фіксованих) та вільних

цін, торговельні підприємства покривають свої витрати діяльності та одержують

прибутки.

Виробники продукції встановлюють вільні відпускні ціни на свій товар.

Оптово-збутові підприємства для відшкодування витрат на збут й отримання

прибутку додають націнку на товари, які вони придбають у виробників.

Вільні роздрібні ціни формують роздрібні торговельні підприємства,

виходячи з вільних відпускних цін (які включають оптову націнку) з додатком

торгових націнок, призначених для покриття їх витрат на збут та отримання

прибутку.

160

До ціни товарів обов'язково додається ПДВ (податок на додану вартість).

Розмір націнок, які входять до вільних цін, підприємства встановлюють

самостійно, виходячи з планових (або фактичних) витрат на збут та прибутку

(враховуючи податок на додану вартість).

Облік торгових націнок (надбавок та знижок) ведеться на субрахунку №285

"Торгова-націнка".

Підприємства, що здійснюють торговельно-посередницьку, оптово-збутову

та роздрібну торговельну діяльність, бухгалтерський облік товарів ведуть у цінах

продажу, на суму нарахованих торгових націнок, дебетують рахунок №28

«Товари» в кореспонденції з кредитом субрахунку №285 «Торгова "націнка». На

роздрібних торговельних підприємствах у кінці місяця сума торгових націнок

розподіляється між реалізованими та нереалізованими товарами, за допомогою

середнього відсотка торгових націнок, методику розрахунку якого визначено

П(С)БО9 "Запаси". Суми торгових націнок, що відносяться до реалізованих

товарів, відображають методом «сторно» за дебетом рахунку №902 "Собівартість

реалізованих товарів" в кореспонденції з кредитом субрахунку № 285 "Торгова

націнка".

Порядок списання собівартості реалізованих товарів

і реалізованих торгових націнок

Для підприємств, які для обліку

витрат застосовують тільки

рахунки класу 8

Для підприємств, які для обліку

витрат застосовують тільки рахунки

класу 9 або рахунки класів 8 і 9

№

опера-

ції

Зміст

господарської

операції

Д-тК-тД-тК-т

Списання

продажної

вартості

реалізованих

товарів (упро-

довж звітного

періоду)

791 "Результат

сновної

діяльності"

282 "Товари в

торгівлі"

902 “Собівартість

реалізованих

товарів"

282 "Товари в

торгівлі"

Списання

реалізованих

торгових наці-

нок (в кінці

звітного періоду

на підставі

складеного

розрахунку

методом

"сторно")

(791) "Результат

основної

діяльності"

(285) "Торгова

націнка"

(902)"Собівартість

реалізованих

товарів"

(285) "Торгова

націнка"

РОЗРАХУНОК СЕРЕДНЬОГО ВІДСОТКА ТОРГОВИХ НАЦІНОК

СВ т.н. = (С т.н.п.+ ТН м)/(З тов.п.+ Н тов)

де: СВ т.н. - середній відсоток торгових націнок;

С т.н.п. - сальдо торгових націнок на початок місяця;

ТН м - торгова націнка, нарахована за місяць;

З тов.п. - залишок товарів на початок місяця;

Н тов - продажна вартість придбаних товарів за місяць.