Азаренкова Г.М., Самородова Н.М. Бухгалтерський облік

Подождите немного. Документ загружается.

141

періоду списують залишки запасів сировини, матеріалів та незавершеного

виробництва на початок періоду, а також усі елементи виробничих витрат

звітного періоду. З кредиту цього рахунку спочатку списують залишки

сировини, матеріалів та незавершеного виробництва на кінець звітного періоду,

які визначені інвентаризацією. В результаті сальдо "Зведеного рахунку

виробництва" – це виробнича собівартість готової продукції, що списується на

дебет рахунку "Зведений рахунок прибутку" ("Прибутки та збитки").

У дебет цього рахунку списують також залишки готової продукції на

початок звітного періоду і дебетове сальдо всіх рахунків елементів невиробничих

витрат. За кредитом рахунку "Прибутки та збитки" відображають доходи звітного

періоду та залишок готової продукції на кінець звітного періоду. Після всіх

зазначених записів сальдо рахунку "Прибутки та збитки" покаже фінансовий

результат звітного періоду.

В основу цієї системи покладено метод "Витрати—відпуск", створення

якого почали російські економісти у 1924 – 1928 рр. Але світове визнання цей

метод одержав в економіці завдяки росіянину Василю Леонтьєву. За втілення

цього методу 1973 року він отримав Нобелівську премію.

Основою використання методу "Витрати – відпуск" є порівнювання

відпуску продукції з витратами на заготівлю, виробництво і реалізацію на одному

рахунку "Прибутки і збитки". Це дозволяє визначити фінансовий результат

діяльності підприємства (прибуток або збиток), враховуючи зміни залишків

матеріальних запасів, незавершеного виробництва й готової продукції.

При цьому, моментом реалізації (відпуску) є момент відвантаження

продукції або надання послуг, який не залежить від моменту сплати ( "метод

нарахування" ).

Порівнювання витрат з відпуском проводиться на рахунку "Прибутки і

збитки". Тому для визначення фінансового результату не обов'язково проводити

калькулювання собівартості продукції, що значно спрощує та прискорює цей

процес і дозволяє державі контролювати правильне визначення фінансового

результату для контролю за податками.

Більшість великих промислових підприємств використовують інтегровану

систему обліку, яка забезпечує калькулювання собівартості окремих видів

продукції та контроль витрат на виробництво.

Це досягається через "вмонтування" рахунків управлінського обліку в

загальну систему рахунків ,унаслідок чого вони кореспондують з рахунками

фінансового обліку .

Ця система ґрунтується на безпосередньому обліку запасів ,тобто всі

поточні зміни запасів сировини ,готової продукції та виробництва відображають

на рахунках відповідних запасів.

Для обліку витрат підприємства використовують рахунки : "Виробництво",

"Виробничі накладні витрати", "Загальні та адміністративні витрати", "Витрати на

збут та реалізацію", "Витрати на дослідження та розробки".

На перших двох рахунках відображають виробничі витрати, на інших –

невиробничі.

142

Прямі виробничі витрати відображають безпосередньо на рахунку

"Виробництво", непрямі – накопичують на рахунку "Виробничі накладні

витрати", а наприкінці звітного періоду їх списують на рахунок "Виробництво" і

розподіляють між об’єктами калькулювання .

Витрати підрозділів, які здійснюють невиробничі функції (управління, збут,

дослідження), не включаються у виробничу собівартість продукції, а списують на

рахунок фінансових результатів у тому обліковому періоді, в якому вони були

здійснені.

Групування даних за статтями витрат ,видами продукції та центрами

відповідальності здійснюється через відповідну організацію аналітичного обліку в

рамках синтетичного обліку.

В Україні бухгалтерський облік також проводиться за інтегрованою схемою.

ВИСНОВКИ

З цієї теми Ви дізналися, що є кілька підстав, які обумовлюють

необхідність оцінки собівартості конкретних видів продукції :

− визначення розцінок окремих видів робіт;

− оцінка готової продукції на кінець звітного періоду;

− встановлення цін продажу на продукцію ;

− порівняння фактичних витрат з нормативними для прийняття

управлінських рішень тощо.

При плануванні і калькулюванні собівартості продукції важливу роль

відіграє класифікація витрат за елементами (економічним змістом) і статтями

калькуляції (характером виникнення і призначенням )

Складанню звітних калькуляцій передує організація обліку витрат за

різними методами.

Ключові поняття

Елементи витрат – економічно однорідні види витрат.

Витрати за статтями калькуляції – це витрати на окремі види виробів, а

також витрати на основне і допоміжне виробництва.

Прямі витрати – це витрати, пов’язані з виробництвом окремих видів

продукції, що можуть бути безпосередньо включені до їх собівартості.

Непрямі витрати – це витрати, пов’язані з виробництвом декількох видів

продукції (витрати на утримання та експлуатацію обладнання,

загальновиробничі), що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг) за

допомогою спеціальних методів.

Умовно-перемінні витрати – це витрати, абсолютний розмір яких

збільшується із збільшенням обсягу випуску продукції та знижується з його

зменшенням.

143

Умовно-постійні – це витрати, абсолютний розмір яких із збільшенням

(зменшенням) випуску продукції істотно не змінюється.

Поточні витрати, тобто постійні – це звичайні витрати, або витрати з

періодичністю менше місяця.

Одноразові витрати – це одноразові витрати або витрати, які здійснюються

періодично (періодичність більше місяця) і спрямовуються на забезпечення

процесу виробництва протягом тривалого часу.

Виробнича собівартість – це грошовий вираз витрат підприємства,

пов’язаних з виробництвом продукції, виконання робіт та надання послуг.

Калькуляція – це спосіб обчислення собівартості одиниці продукції,

виконаних робіт та послуг.

Навчальні завдання

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову

звітність в Україні", П(С)БО 9, П(С)БО 16, Плану рахунків та Інструкції з

його застосування дайте відповіді на питання:

1. Чи всі витрати операційної діяльності включаються до собівартості

реалізованої продукції (робіт, послуг)?

2. Як називаються витрати, що не включаються до собівартості

реалізованої продукції (робіт, послуг)?

3. За якими економічними елементами групуються витрати операційної

діяльності?

4. Які витрати включають до складу матеріальних витрат?

5. Які витрати відносяться до витрат на оплату праці?

6. Що включає елемент "Інші операційні витрати"?

7. Які витрати звичайної діяльності не відносяться до операційних витрат?

8. Що розуміють під витратами на продукцію та витратами періоду?

9. В яких формах звітності відображають витрати періоду, а в яких –

витрати на продукцію?

10. На якому рахунку ведеться облік витрат, пов’язаних з виробництвом

продукції (робіт, послуг)?

11. На яких рахунках ведеться облік витрат, пов'язаних з управлінням та

обслуговуванням підприємства, витрат на збут продукції?

12. Які є методи обліку витрат та калькулювання собівартості готової

продукції (робіт, послуг)?

За допомогою комп'ютерної техніки уважно розгляньте приклади

розв’язування облікових завдань до цієї теми.

Відкрийте Збірник ситуаційних задач і завдань для самостійної роботи

студентів, виконайте задачі 56, 57, 58, 76 і завдання №10, 11, 14.

144

РОЗДІЛ №3. ОСОБЛИВОСТІ БУХГАЛТЕРСЬКОГО

ОБЛІКУ В РІЗНИХ ГАЛУЗЯХ

ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В

СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ

Мета теми

З цієї теми Ви дізнаєтесь, що cільському господарству належить важливе

місце у розвитку економіки України, перш за все, у забезпеченні населення

продуктами харчування. Продукція сільського господарства – це також

сировина для промислових підприємств.

Сільське господарство складається з двох основних галузей –

рослинництва і тваринництва. Багато сільськогосподарських підприємств

переробляють продукцію власного виробництва, а також, крім виробничої

діяльності, здійснюють торговельну.

Організація фінансового та управлінського обліку в сільському

господарстві базується на тих самих П(С)БО, що і в промисловості. Але

бухгалтерський облік у сільському господарстві має свої особливості, що

виникають із особливостей самої галузі.

ПИТАННЯ ТЕМИ

Сільськогосподарське виробництво, його особливості, їх вплив на

організацію бухгалтерського обліку та Плану рахунків. Методологічні засади

формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси, доходи і витрати

сільськогосподарських підприємств визначені П(С)БО-9 "Запаси", П(С)БО-15

"Дохід", П(С)БО-16 "Витрати".

Особливості бухгалтерського обліку основних і оборотних засобів. Облік

витрат сільськогосподарського виробництва. Особливості калькулювання

собівартості продукції.

Облік реалізації продукції сільськогосподарських підприємств і фінансових

результатів їх діяльності.

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Cільське господарство має дві основні галузі (рослинництво та

тваринництво), які, в свою чергу, поділяються на самостійні спеціалізовані

підгалузі.

ТЕМА №16

145

Багато сільськогосподарських підприємств мають власні підсобні

(промислові) виробництва з переробки сільськогосподарської продукції:

− виробництво комбікормів;

− переробка зерна на борошно, крупу;

− переробка овочів, фруктів на консерви , соки;

− забій худоби і птиці на м’ясо, субпродукти, консерви та інші

виробництва.

Частина продукції власного виробництва використовується у

господарстві як основа подальшого виробництва:

− у рослинництві – як насіння,

− у тваринництві – як корми.

Сьогодні майже всі сільськогосподарські підприємства, крім виробничої

діяльності, здійснюють торговельну, тобто реалізують продукцію власного

виробництва у фірмових магазинах, на колгоспному ринку.

У рослинництві визначаються

виробництво зернових та

зернобобових культур

(вирощування пшениці, жита,

ячменю, гречки тощо)

виробництво технічних культур

(вирощування буряків, тютюну,

лікарських культур тощо)

виробництво овочевих культур

(вирощування картоплі, капусти,

цибулі, огірків, помідорів тощо)

виробництво кормових культур

(вирощування кормових буряків,

кукурудзи, силосу тощо)

виробництво плодових і ягідних

культур (вирощування плодових

садів, ягідників, виноградників

тощо) та інші виробництва

У тваринництві визначаються

молочне та м’ясне тва

инництво

свина

ство

та інші ви

обництва

вівча

ство

м’ясне та яєчне птахівни

тво

коня

ство

зві

івни

тво

ибництво

жільни

тво

146

З організацією фінансового та управлінського обліку виробничої

діяльності Ви вже знайомі на прикладах обліку в промисловості.

За такими ж принципами будується бухгалтерський облік у

сільському господарстві, але він має свої особливості, які виникають з

особливостей самої галузі:

− залежність виробництва від природно – кліматичних та погодних

умов( тому фінансові результати діяльності підприємства в різні

роки можуть значно коливатися, що потребує утворення резервних

фондів);

− сезонний характер виробництва (тому виникає нерівномірність потреб

у засобах протягом року , що потребує постійного їх накопичення і

зберігання);

− тривалість виробництва (тому треба обліковувати великі залишки

незавершеного виробництва, які відносяться до різних облікових

періодів; нерівномірність виходу продукції та надходження грошей

від її реалізації потребують залучених коштів більше, ніж в інших

підприємствах);

− особливості виходу продукції різних підгалузей, коли від

вирощування багатьох культур та тварин надходять різні види

продукції (тому треба облікувати окремо товарну продукцію та

продукцію, яка буде використана у власному виробництві,

використати різні методи калькування собівартості продукції).

Таким чином, з’являється головна особливість бухгалтерського обліку в

сільському господарстві.

Обліковим періодом є календарний рік. Звідси випливає, що протягом

року облік виходу готової продукції та її реалізації ведеться за обліковими

цінами, які господарства встановлюють самостійно.

У ролі облікових цін може використовуватися: планова (нормативна)

собівартість або вартість продукції за реалізацією.

Фактична собівартість готової продукції підраховується наприкінці року

і тоді облікову вартість готової та реалізованої сільськогосподарської продукції,

яка вже була відображена на рахунках, доводять до фактичної, списуючи

відхилення: зі знаком “–“ “економія”(коли фактична собівартість менша

облікової) відображається методом “сторно” або зі знаком “+” “перевитрата”

(коли фактична собівартість більша облікової) відображається додатковим

записом

Ці та інші особливості бухгалтерського обліку впливають на

необхідність використання особистих рахунків у сільському господарств.

Рахунок №10 "Основні засоби" – основний інвентарний, щодо балансу –

активний. Він призначений для обліку первісної вартості об’єктів, що за складом

мають свої особливості.

Рах. № 23 “Виробництво” – операційний, калькуляційний, щодо балансу –

активний. Він призначений для відображення витрат на виробництво продукції

різних галузей та для підрахування собівартості цієї продукції.

До нього відкривають субрахунки:

231 – “Рослинництво”;

232 – “Тваринництво”;

233 – “Допоміжне виробництво”, та інші.

Рахунок №21 “Тварини на вирощуванні та відгодівлі” є основний,

інвентарний, щодо балансу – активний. Він призначений для відображення

наявності та руху вказаних тварин за їх видами або групами, а також для

147

відображення продукції, яка надходить від вирощування тварин у підгалузі

“Тваринництво” (приплід, приріст, привіс тварин).

До нього відкривають субрахунки за видами тварин.

Рахунок №27 “Продукція сільського господарства” – основний, інвентарний,

щодо балансу – активний. Він призначений для відображення наявності та руху

придбаної продукції або продукції власного виробництва.

До нього відкривають субрахунки:

271 – “Насіння”;

272 – “Садивний матеріал”;

273 – “Корми”;

274 – “Продукція для реалізації”.

Рахунок №155 “Формування основного стада” є основний калькуляційний

щодо балансу – активний. На ньому відображаються операції з постійного

оновлення основного стада.

До нього відкривають субрахунки:

1551 – “Придбання дорослих тварин”;

1552 – “Переведення молодняку тварин в основне стадо”.

Крім того, деякі рахунки мають субрахунки, на яких відображають

матеріальні цінності, які використовуються лише в сільському господарстві.

Наприклад, рахунок №20 “Запаси” має спеціальні субрахунки для відображення

мінеральних добрив, засобів захисту рослин і тварин.

Особливості бухгалтерського обліку основних та оборотних засобів

сільськогосподарського підприємства виникають з особливостей їх складу.

Розглянемо цю інформацію за наступними даними (табл.11, 12).

Таблиця 11. Склад сільськогосподарських виробничих основних фондів

№ Найменування

Будівлі, споруди

Машини, обладнання

Транспортні засоби

Виробничий та господарський інвентар

Робоча худоба

Продуктивна худоба

Багаторічні насадження

Таблиця 12. Склад сільськогосподарських виробничих оборотних фондів

№ Найменування

У виробничих запасах:

− насіння і садивний матеріал;

− корми;

− нафтопродукти і пальне;

− запасні частини;

− сировина і матеріали;

− мінеральні добрива;

− засоби захисту рослин і тварин;

− тара і тарні матеріали;

− малоцінні швидкозношувані предмети тощо.

У процесі виробництва:

− тварини на вирощуванні та відгодівлі;

− незавершене виробництво.

148

Як бачимо, до складу основних засобів сільського господарства відносяться

основне стадо робочої та продуктивної худоби і багаторічні насадження, а до

складу оборотних засобів – тварини на вирощуванні та відгодівлі.

Розглянемо особливості їх обліку, оскільки облік усіх інших об’єктів

основних та оборотних засобів ведеться так, як і у промисловості.

У сільському господарстві основні засоби підприємств збільшуються при

оновленні основного стада та зменшуються при вибракуванні тварин із основного

стада.

Витрати на формування основного стада продуктивної і робочої худоби, які

відносяться до основних засобів, обліковують на однойменному рахунку.

Формування основного стада складається з витрат на:

− закупівлю дорослої худоби, включаючи витрати на її доставку;

− вирощування молодняку в своєму господарстві, який переводиться в

основне стадо.

Відповідно до П(С)БО-9 ”Запаси” придбанні тварини зараховуються на

баланс підприємства за їх первісною вартістю до якої входять всі затрати на

придбання тварин.

У бухгалтерському обліку операції з формування основного стада

господарства на підставі певних документів відображають такими проводками:

Дт рах. № 155 “Формування основного стада”;

Субрахунок 1 – “Придбання дорослих тварин”;

а) на вартість тварин:

Кт рах. № 63 “Розрахунки с постачальниками”;

б) на вартість транспортних послуг, пов’язаних з доставкою тварин:

Кт рах.№233 “Допоміжні виробництва”;

в) на вартість кормів, витрачених на годівлю тварин у дорозі:

Кт рах. №273 “Продукція сільського господарства”;

г) на суму витрат, пов’язаних з відрядженням при доставці тварин:

Кт рах. № “372 “Розрахунки з підзвітними особами”

та інші.

На вартість тварин з урахуванням витрат на перевезення збільшуються

основні засоби підприємства:

Дт рах. № 107 "Робоча і продуктова худоба";

Кр рах. № 155 “Формування основного стада”;

Тварини, яких вирощують у власному господарстві і переводять в основне

стадо протягом року, відображають за обліковою вартістю на рахунках:

Дт рах. №155 “Формування основного стада”.

Субрахунок 2 – “Переведення молодняку тварин в основне стадо”;

Кр рах. № 21 “Тварини на вирощуванні і відгодівлі”.

Одночасно на цю суму збільшуються основні засоби підприємства:

Дт рах. №107 "Робоча і продуктова худоба";

Кт рах, № 155 Формування основного стада”.

Дорослі тварини вибраковують з основного стада з різних причин (хвороба

тварин, травми, списання за віком, втрата продуктивності тощо).

При списанні тварин з основного стада насамперед зменшуються основні

засоби підприємства. Ця операція відображається на рахунках:

Дт рах. № 217 “Доросла худоба, що вибракувана з основного стада”;

Кт рах. № 107 "Робоча і продуктова худоба".

149

Тварини, які вибракувані з основного стада, реалізуються, або

переробляються у своєму господарстві, ставляться на відгодівлю, тобто

зараховуються до оборотних засобів підприємства.

Синтетичний і аналітичний облік тварин на вирощуванні і відгодівлі

ведуть на рахунку №21 “Тварини на вирощуванні та відгодівлі”, до якого

відкривають субрахунки й аналітичні рахунки за видами тварин.

Накопичення витрат на вирощування та відгодівлю тварин здійснюється

відповідно до П(С)БО-16 “Витрати”.

Показники приросту (привісу) живої маси всіх видів тварин та приплоду

молодняку продуктивних тварин відображають проводкою:

Дт рах. № 211 “Молодняк тварин”;

Кт рах. № 232 “Тваринництво”.

Молодняк, прийнятий у господарство від постачальників, відображається на

рахунках:

Дт рах. № 21 “Тварини на вирощуванні та відгодівлі“;

Кт рах. № 63 “Розрахунки з постачальниками і підрядниками”.

Згідно П(С)БО-9 “Запаси” придбаний молодняк зараховується на баланс за

первісною вартістю, до якої входять всі витрати на його придбання.

Якщо тварин переводять з групи в групу, в бухгалтерському обліку роблять

запис у межах рахунку № 21, тобто на дебеті і кредиті цього рахунку за різними

субрахунками.

Дорослу худобу, забиту в господарстві після відгодівлі, а також забитий

молодняк тварин, звірів, птиці обчислюють за балансовою вартістю записом:

Дт рах. № 901 “Собівартість реалізованої продукції”

Кр рах. № 21”Тварини на вирощуванні і відгодівлі”

Організація та ведення управлінського (виробничого) обліку в сільському

господарстві, у різних його підгалузях здійснюється за методом повних витрат

(Стандарт – кост). В Україні він називається нормативним методом.

Нормативний метод обліку витрат на виробництво сільськогосподарської

продукції (робіт, послуг) є складовою системи управлінського обліку.

Нормативний метод визначення собівартості продукції передбачає

визначення витрат виробництва як у цілому, так і за окремими його видами

(об’єктами).

Основними елементами цього методу є :

− складання оперативних планів і завдань;

− розробка планової (нормативної) калькуляції собівартості продукції;

− повсякденний, оперативний контроль за витратами на виробництво,

порівняння їх з нормами та прийняття управлінських рішень.

Процес виробництва в рослинництві розподіляється за певними видами

робіт: лущіння стерні, оранка, боронування, сівба, збирання продукції

комбайнами та інші роботи під урожай поточних і наступних років.

Роботи щодо культур або їх груп класифікуються, виходячи з встановлених

правил агротехніки. Групування і калькулювання собівартості культур

здійснюється таким чином, щоб була можливість виявити собівартість основних

видів продукції рослинництва.

Витрати на зернові і зернобобові культури в бухгалтерському обліку

класифікують за такими групами однорідних культур і культурами:

− озимі зернові: пшениця, жито, ячмінь.

150

− ярові зернові і зернобобові культури та інші

У тваринництві витрати групують за видами тварин:

− велика рогата худоба:

а) молочного напряму продуктивності;

б) м’ясного напряму продуктивності;

− свинарство;

− вівчарство;

− вирощування молодняку та інші.

Щодо собівартості продукції, витрати на виробництво в сільському

господарстві, як і в промисловості, розподіляють на прямі, що безпосередньо

відносять на собівартість окремих видів продукції, і непрямі (витрати на

управління та обслуговування виробництва), що розподіляються на собівартість

окремих видів продукції за обраною базою (табл.13).

Таблиця 13. Склад витрат на виробництво в сільському господарстві

Витрати

У рослин-

ництві

У тварин-

ництві

У допоміжних

виробництвах

У промислових

виробництвах

Витрати на оплату

праці

++ + +

Відрахування на

соціальні заходи

++ + +

Насіння та садивний

матеріал

+– – –

Добрива

+– – –

Засоби захисту

тварин та рослин

+– + –

Корми

–+ + –

Сировина та

матеріали

–+ – +

Роботи та послуги

++ + +

Непродуктивні

витрати

++ + +

Витрати на

утримання основних

засобів

++ + +

Інші витрати

++ + +

Витрати на

управління та

обслуговування

виробництва

++ + +

Методичні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про

витрати підприємства визначені П(С) БО – 16 “Витрати” та показані на схемі 2.