Азаренкова Г.М., Самородова Н.М. Бухгалтерський облік

Подождите немного. Документ загружается.

Власний капітал має різні види.

Статутний капітал – зафіксована в установчих документах загальна

вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.

Додатковий вкладений капітал – акціонерні товариства показують суму,

на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість.

Інший додатковий капітал – сума дооцінки необоротних активів, вартість

активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або

фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

Резервний капітал – сума резервів, створених відповідно до чинного

законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку

підприємства.

Прибуток звітного року (основна частина прибутку) – це, як правило,

прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг). Друга частина прибутку – від

іншої реалізації (вибуття основних засобів тощо). Третя складова частина

прибутку – це прибутки від часткової участі в діяльності інших підприємств,

дивіденди по акціях, облігаціях та інших цінних паперах, що належать

підприємству, одержані штрафи, відшкодування збитків тощо.

Неоплачений капітал – сума заборгованості власників (учасників) по

внесках до статутного капіталу.

Вилучений капітал – у господарських товариствах фактична собівартість

акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників.

До довгострокових та поточних зобов'язань відносяться:

Довгострокові кредити банків – сума заборгованості підприємства банкам

за отриманими від них позиками.

Короткострокові кредити банків – сума поточних зобов'язань

підприємства перед банками за отриманими від них позиками.

Кредиторська заборгованість за товари, роботи і послуги – сума

заборгованості постачальникам і підрядчикам за матеріальні цінності, виконані

роботи та отримані послуги(крім заборгованості, забезпеченої векселями).

Поточні зобов'язання за рахунками бувають:

− за одержаними авансами – сума авансів, одержаних від інших осіб у

рахунок наступних поставок продукції, виконання робіт (послуг);

− за розрахунками з бюджетом – заборгованість підприємства по усіх

видах платежів до бюджету, включаючи податки з працівників

підприємства;

− зі страхування – сума заборгованості по відрахуваннях до Пенсійного

фонду, на соціальне страхування, страхування майна підприємства та

індивідуальне страхування його працівників;

− з оплати праці – заборгованість підприємства по оплаті праці;

Об’єкти бухгалтерського обліку відображаються за допомогою його методу.

Метод бухгалтерського обліку повинен забезпечити повне, суцільне та

об’єктивне відображення усіх господарських процесів, які відбуваються на

підприємстві.

Метод бухгалтерського обліку складається з окремих специфічних

методичних прийомів:

− документування;

− інвентаризація;

− оцінювання;

− калькулювання;

− рахунки;

− подвійний запис;

− бухгалтерський баланс;

− бухгалтерська звітність.

Документування – спосіб первинного відображення об’єктів

бухгалтерського обліку (активів, зобов'язань, власного капіталу та господарських

процесів) у первинних бухгалтерських документах (рахунках, накладних, чеках,

ордерах тощо).

Інвентаризація – це спосіб перевірки фактичної наявності і стану засобів,

коштів підприємства та зобов'язань на певну дату, оскільки у процесі

господарської діяльності можливі природна усушка, часткове псування та

розкрадання майна підприємства.

Оцінка – спосіб грошового вимірювання об’єктів бухгалтерського обліку.

За допомогою оцінки натуральні і трудові вимірники об’єктів обліку

господарських засобів перераховують у вартісні.

Калькулювання - це метод обчислення собівартості виготовлення одиниці

продукції або одиниці виконаних робіт. Суть методу полягає в тому, що

визначають і розподіляють витрати, які належать до того чи іншого об’єкта

калькулювання (виробу, процесу, замовлення тощо).

Рахунки – спосіб групування за певною системою фінансово - економічної

інформації для її поточного відображення у бухгалтерському обліку і для

здійснення контролю за господарськими процесами, станом активів, зобов'язань,

власного капіталу.

Подвійний запис – це подвійне відображення у бухгалтерському обліку

кожної господарської операції : у дебеті одного чи декількох рахунків та

одночасно у кредиті одного чи декількох рахунків на одну і ту ж саму суму.

Бухгалтерський баланс – спосіб групування і відображення наявності і

стану активів, зобов'язань, власного капіталу на певну дату в узагальненому

вартісному вимірнику. Бухгалтерський баланс є однією з основних форм

бухгалтерської звітності.

Бухгалтерська звітність – сукупність способів і прийомів узагальнення

даних поточного обліку і система взаємопов’язаних економічних показників

діяльності підприємства за звітний період.

Бухгалтерську звітність заповнюють на підставі даних рахунків

бухгалтерського обліку з певною системою їх групування.

Методичні прийоми бухгалтерського обліку взаємопов'язані, доповнюють

один одного і в сукупності становлять єдине ціле – метод бухгалтерського обліку.

Для складання фінансової звітності відповідно до чинних нормативних актів та

надання її користувачам керівництво підприємства формує облікову політику.

Згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в

Україні" і П(С)БО-1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", "облікова

політика - сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються

підприємством для складання і подання фінансової звітності".

Основна її мета - забезпечити одержання достовірної інформації про майновий

і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності для прийняття

відповідних рішень.

У разі зміни облікової політики у примітках до фінансової звітності слід

розкривати причини і сутність зміни, суму коригування нерозподіленого

прибутку на початок звітного року або обґрунтування неможливості її

достовірного визначення.

Зміст облікової політики оформляється спеціальним наказом про облікову

політику, за розробку і формування якого несе відповідальність головний

бухгалтер підприємства. Керівник затверджує наказ про облікову політику і несе

відповідальність за його зміст, саме його підпис робить наказ про облікову політику

чинним (табл. 2).

Таблиця 2. Основні складові та положення облікової політики

Основні складові облікової

політики

Положення облікової політики

1. Основні засоби. До елементів облікової політики відносяться: 1) термін

корисного використання основних засобів; 2) методи нарахування амортизації;

3) ліквідаційна вартість основних засобів; 4) порядок обліку витрат по

утриманню основних засобів та їх ремонту

Первісна оцінка

При зарахуванні на баланс об'єкт оцінюється за

собівартістю, що складається з витрат на його

виробництво або придбання. Витрати, що включаються до

собівартості об'єктів, визначені П(С)БО 7

Об'єкт основних засобів Об'єкт основних засобів визначений П(С)БО 7

Методи амортизації

Обирається метод амортизації об'єктів з методів,

визначених П(С)БО 7

Перегляд методу

амортизації і терміну

корисної експлуатації

Можуть переглядатись відповідно до вимог,

визначених П(С)БО 7

Переоцінка об'єктів

основних засобів

Здійснюється на підставі положень, які визначені П(С)БО 7

Відсотки за кредит,

отриманий в банку для

виготовлення основних

засобів

Визначаються на підставі положень, визначених П(С)БО 7

Витрати на ремонт,

модернізацію та інше

Визначаються на підставі положень, визначених П(С)БО 7

2. Нематеріальні активи. До елементів облікової політики відносяться:

1) строки корисного використання нематеріальних активів; 2) способи нарахування

амортизації активів

Первісна оцінка

При зарахуванні на баланс нематеріальний актив

оцінюється за собівартістю придбання або створення.

Витрати, що включаються до собівартості нематеріального

активу, визначені П(С)БО 8

Групи нематеріальних

активів

Визначаються групи, за якими ведеться бухгалтерський

облік нематеріальних активів, перелік яких наведений в

П(С)БО 8

Продовження табл.2

Методи амортизації

Обирається метод амортизації, виходячи з умов

отримання майбутніх економічних вигод, розрахунок

амортизації при застосуванні відповідних методів

встановлений П(С)БО 7

Перегляд методу

амортизації терміну

корисного використання

Можуть переглядатися в кінці звітного року (П(С)БО 8)

Переоцінка

нематеріальних активів

Здійснюються на підставі положень, які визначені

(П(С)БО 8)

3. Довгострокові фінансові інвестиції

Первісна оцінка

Довгострокові фінансові інвестиції зараховуються на

баланс за собівартістю. Витрати, що включаються до

собівартості, визначені П(С)БО 12

Відображення

довгострокових

фінансових інвестицій, які

дають право власності, у

балансі

Обирається метод обліку в залежності від ступеня впливу

підприємства-інвестора на підприємства, що інвестуються,

з методів, перелічених у П(С)БО 12

Відображення вартості

довгострокових фінансо-

вих інвестицій у

боргових цінних паперах

у балансі

Здійснюється відповідно до вимог, які встановлені

П(С)БО 12

Методи амортизації

знижки (премії)

Обирається метод амортизації з методів, перелічених у

П(С)БО 12

4. Запаси. До елементів облікової політики відносяться: 1) порядок розподілу

заготівельно-складських витрат;2) порядок оцінки товарів у торгових організаціях;

3) методи оцінки цінностей при їх вибутті; 4) способи амортизації МШП

Первісна оцінка Придбані (отримані) або виготовлені запаси

обліковуються за собівартістю. Витрати, що

включаються до собівартості запасів (крім запасів,

виготовлених власними силами), встановлені П(С)БО 9.

Витрати, що не включаються до собівартості таких

запасів, а відносяться на витрати того періоду, у якому

вони були здійснені, наведені у П(С)БО 9. Витрати, що

включаються до собівартості запасів, виготовлених

власними силами, встановлені П(С)БО 1 6. Перелік

витрат, що не включаються до собівартості таких

запасів, а відносяться на витрати того періоду, в якому

вони були здійснені, наведені у П(С)БО 16

Переоцінка запасів на

дату балансу

У балансі запаси відображаються за найменшою з двох

оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю

реалізації (П(С)БО 9)

Метод оцінки вибуття

запасів

Обирається метод, згідно з яким оцінюється вибуття

запасів при відпуску їх у виробництво, на продаж,

(П(С)БО 9)

Продовження табл.2

5. Поточна дебіторська заборгованість. До елементів облікової політики

відноситься порядок її оцінки для відображення в бухгалтерській звітності за

вартістю, що передбачена до отримання шляхом утворення резерву сумнівних

боргів, або за вартістю, що відображена в рахунках , без утворення даного резерву

Первісна оцінка Встановлюється метод оцінки за первісною вартістю

(П(С)БО 10)

Відображення в

балансі

дебіторської

заборгованості

за продукцію,

товари, роботи,

послуги

Здійснюється за чистою реалізаційною вартістю, яка дорівнює

сумі дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги за

вирахуванням резерву сумнівних боргів (П(С)БО 10)

Резерв

сумнівних

боргів

Обирається метод створення резерву: 1) виходячи із

платоспроможності окремих дебіторів; 2) на підставі

класифікації дебіторської заборгованості (П(С)БО 10)

6. Поточні фінансові інвестиції

Первісна оцінка Первісна оцінка фінансових інвестицій здійснюється за

собівартістю. Витрати, що включаються до собівартості,

визначені П(С)БО 12

Відображення

поточних

фінансових

інвестицій у

балансі

Здійснюється відповідно до вимог, встановлених ЩС)БО 12

7. Забезпечення. До елементів облікової політики відноситься склад резервів

наступних платежів і порядок їх утворення та використання

Забезпечення Визначаються створювані резерви майбутніх витрат і платежів,

наприклад, на гарантійне обслуговування, на оплату майбутніх

відпусток працівників тощо (П(С)БО 2)

8. Доходи і витрати звітного періоду. Використовуються наступні елементи

облікової політики: 1) об'єкт обліку витрат при виробництві продукції; 2) склад витрат,

що формують собівартість виробництва продукції; 3) оцінка витрат, що

враховуються по об'єкту обліку; 4) метод обліку витрат на виробництво; 5)

класифікуються витрати на постійні та змінні; 6) витрати групуються за елементами

витрат та статтями калькуляції; 7)встановлюється система оплати праці працівників,

зайнятих виробництвам продукції; 8)визначається порядок обліку та розподілу загально

виробничих витрат; 9) визначається метод оцінки виконаних робіт при розрахунках з

замовником за повністю готовий об'єкт або поетапно - виконані роботи; 10)

визначаються норми відшкодування витрат працівникам, розмір яких

лімітується при визначенні бази оподаткування;

Продовження табл.2

11) встановлюються методи розподілу витрат виробництва продукції на її

реалізовану (здану) частину і частину, що знаходиться в незавершеному

виробництві; 12) встановлюється метод оцінки незавершеного виробництва при

розрахунках із покупцем (замовником) за повністю готовий об'єкт обліку; 13)

визначається склад витрат майбутніх періодів та порядок їх списання на

витрати виробництва; 14) метод оцінки зобов'язань - у гривнях або в умовних

грошових одиницях; 15) метод визначення виручки та фінансового результату

від виконаних робіт, 16) метод визначення виручки від реалізації продукції для

цілей оподаткування

Дохід Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення

зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за

винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників

підприємства) за умови, що оцінка доходу може бути достовірно

визначена. Умови визнання доходів від реалізації активів

внаслідок цільового фінансування, що виникають у результаті

використання активів підприємства (у вигляді відсотків, роялті,

дивідендів), визначаються П(С)БО 15. Для підприємств, що

надають послуги, дохід визначається шляхом:

− визначення виконаної роботи

− визначення питомої ваги обсягу послуг, наданих

підприємством на певну дату, у загальному

планованому обсязі;

− визначення питомої ваги витрат, понесених на певну

дату у загальній очікуваній сумі таких витрат;

− рівномірного нарахування;

− відображення в розмірі витрат, що підлягають

відшкодуванню

Оцінка доходу Дохід відображається в сумі справедливої вартості отриманих

активів або тих, що підлягають одержанню

Витрати Витрати визначаються в обліку як результат зменшення активів

або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення

власного капіталу підприємства (за винятком зменшення

капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками)

за умови, що вони можуть бути достовірно оцінені. Політика

щодо визначення собівартості реалізованої продукції,

адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних

витрат, фінансових витрат тощо формується відповідно до

П(С)БО 16

ВИСНОВКИ

З цієї теми Ви дізналися, що бухгалтерський облік становить основу

інформаційного забезпечення управління підприємством. Він охоплює систему

реєстрації та підбиття підсумків підприємницьких і фінансових операцій

підприємства.

Облікова інформація має широке коло внутрішніх і зовнішніх

користувачів.

Для ведення бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності

підприємства необхідно:

− знати законодавчу і нормативну базу, яка регламентує ведення

бухгалтерського обліку;

− уміти оформляти первинні бухгалтерські документи та реєстри;

− складати бухгалтерську звітність. Аналізувати отримані результати,

звітувати перед зацікавленими особами (працівниками підприємства,

його власниками , інвесторами, діловими партнерами тощо);

− для складання фінансової звітності відповідно до чинного законодавства

керівництво підприємства формує облікову політику.

Ключові поняття

Господарський облік – система безперервного, суцільного і

взаємозв’язаного спостереження за створенням і грошовим вираженням

суспільного продукту і пов’язаними з ним процесами обміну, розподілу та

перерозподілу, за наявністю і рухом майна господарства, його майновими

відносинами.

Бухгалтерський облік – це система суцільної, безперервної і

взаємопов’язаної реєстрації та підбиття підсумків підприємницьких і фінансових

операцій підприємства в документах, книгах та записах із подальшими аналізом,

перевіркою та звітуванням про результати здійснення цих операцій.

Фінансовий облік – це комплексний системний облік господарської

діяльності підприємства через суцільне, повне і безперервне відображення усіх

господарських операцій за звітний період.

Управлінський облік – це внутрішній облік, який ведеться для підготовки і

подання інформації менеджерам для планування, контролю і прийняття рішень на

різних рівнях управління підприємством.

Податковий облік – це система обліку валових доходів і валових витрат

підприємства з метою аналізу та контролю податків, які сплачує підприємство за

встановленою податковою системою.

Предметом бухгалтерського обліку діяльності підприємства є його

активи (ресурси), власний капітал та зобов’язання.

Метод бухгалтерського обліку складається з окремих специфічних

методичних прийомів.

Облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, які

використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності

Навчальні завдання

На підставі Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову

звітність в Україні", П(С)БО-1 дайте відповіді на питання:

1. Які принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності

передбачені Законом?

2. Що є метою ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової

звітності?

3. Хто несе відповідальність на підприємстві за організацію

бухгалтерського обліку?

4. Який порядок організації та ведення бухгалтерського обліку на

підприємстві?

5. Що є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій?

6. Для чого проводять інвентаризацію активів і зобов'язань?

7. Що розуміють під звітним періодом? Який термін покладений в його

основу?

8. Які вимоги висуваються до складання фінансової звітності?

9. Яка інформація фінансової звітності підлягає оприлюдненню?

10. Що розуміють під обліковою політикою підприємства?

11. Хто формує облікову політику підприємства?

12. Які основні положення передбачаються в обліковій політиці

підприємства?

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ БАЛАНС

Мета теми

З цієї теми Ви дізнаєтесь, що бухгалтерський баланс – це методичний

прийом двоїчного вiдображення стану об’єктів обліку i процесiв за майновим i

власницьким аспектом групування.

З одного боку, у балансi вiдображено те, чим володiє пiдприємство i що

йому заборгували (це є активи), з iншого боку вiдображено, якi є джерела

формування активiв – власнi чи запозиченi (це є пасиви).

ПИТАННЯ ТЕМИ

Поняття балансу, його значення і використання в управлінні. Побудова

балансу, зміст статей активу і пасиву, їх групування та оцінка відповідно до

П(С)БО-1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" та П(С)БО-2 "Баланс". Зміни

в балансі, зумовлені господарськими операціями.

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Згідно з П(С)БО-1, баланс - це звiт про фiнансовий стан пiдприємства, який

вiдображає на певну дату його активи, зобов’язання i власний капiтал.

Баланс – одна iз форм фiнансової звiтностi, метою складання якої є надання

користувачам повної, правдивої та неупередженої iнформацiї про фiнансовий стан

пiдприємства на певну дату. Це статистична таблиця, єдина з усiх форм

фiнансової звiтностi, яку складають на певну дату, а не за перiод.

Згiдно з Законом України “Про бухгалтерський облiк та фiнансову звiтнiсть

в Українi”, календарний рiк залишається звiтним перiодом для складання

фiнансової звiтностi i передбачається складання балансу пiдприємства станом на

кiнець останнього дня звітного періоду (місяця, кварталу, року).

Змiст i форма балансу, а також загальнi вимоги до визнання i розкриття його

статей визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського облiку 2

“Баланс”. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються до балансiв

пiдприємств, органiзацiй та iнших юридичних осiб усiх форм власностi, крiм

банкiв та бюджетних установ. Для малих пiдприємств передбачено скорочена

форма балансу відповідно до П(С)БО-25.

Баланс надає iнформацiю про наявнi у пiдприємства ресурси та прийнятi

ним зобов’язання:

Активи

ресурси, що контролюються підприємством у результаті

минулих подій, використання який принесе у майбутньому

економічну вигоду

Зобов’язання

дійсне зобов’язання, що виникло як наслідок минулих подій,

розрахунок, який пов’язаний із втратою економічних вигод

Власний капітал

залишок у активах підприємства після вирахування його

зобов’язань

ТЕМА №2

Ресурси (активи) забезпечуються зобов’язаннями та капiталом власникiв:

Активи = Зобов’язання + Власний капiтал,

звiдки:

Власний каптал = Активи – Зобов’язання

Подані спiввiдношення вiдомі як основне балансове рiвняння.

Фiнансовий стан пiдприємства характеризується структурою та якiстю його

активiв, власного капiталу та зобов’язань, а також здатнiстю вiдповiдати за своїми

зобов’язаннями, тобто платоспроможнiстю на дату балансу.

Побудова балансу, склад його активiв та пасивiв відповідно до П(С)БО-2

такі:

БАЛАНС

Активи

1. Необоротні активи

2. Оборотнi активи

3. Витрати майбутнiх перiодiв

Пасиви

1. Власний капiтал

2. Забезпечення наступних

витрат i платежiв

3.Довгостроковi зобов’язання

4. Поточнi зобов’язання

5. Доходи майбутнiх перiодiв

Методи оцінки вартості активів:

Iсторична

собiвартість –

сума сплачених

грошових коштiв

або їх еквiвалентiв,

або справедлива

вартiсть

компенсацiї на

момент придбання

активу.

Поточна собiвартість –

сума грошових коштiв

або їх еквiвалентiв, яка

була б сплачена в разi

придбання такого

самого або

еквiвалентного активу

на поточний момент.

Вартість реалізації -

сума грошових

коштiв або їх

еквiвалентiв, яку

можна було б

отримати на

поточний момент

шляхом продажу

активу в ході

звичайної реалiзацiї.

Теперiшня вартість –

дисконтована вартiсть

майбутнiх чистих

надходжень грошових

коштiв, якi, як

очiкується, має

генерувати стаття пiд

час звичайної дiяльностi

пiдприємства.

Законом України “Про бухгалтерський облiк та фiнансову звiтнiсть в

Українi” прiоритетною визнано оцiнку активiв за iсторичною (фактичною)

собiвартiстю.

Активи класифiкують як оборотні та необоротні.

Оборотні активи – грошовi кошти та їх еквiваленти, що необмеженi у

використаннi, а також iншi активи, призначенi для реалiзацiї чи споживання

протягом операцiйного циклу чи дванадцяти мiсяцiв з дати балансу.

Усi iншi активи класифiкують як необоротнi.

Актив вiдображається у балансi за умовою, що:

− його вартiсть може бути достовiрно визначена;

−

очікується отримання в майбутньому економiчних вигод, пов’язаних з його

використанням.