Азаренкова Г.М., Самородова Н.М. Бухгалтерський облік

Подождите немного. Документ загружается.

рахунок підприємства. Ця сума доходу включає ПДВ (податок на додану вартість)

та обліковується проводками

Д36 Д31

К70 К36

У кінці місяця чистий дохід від реалізації (без ПДВ) буде списаний на

фінансові результати проводкою: Д70, К79, а ПДВ буде списаний як

заборгованість бюджету проводкою Д70, К64.

Собівартість реалізованої продукції списується проводкою Д79, К90.

Витрати на збут продукції протягом місяця бухгалтер відображає на

рахунках Д93, К204, 66, 65, ... Це витрати на упакування продукції,

розвантаження – завантаження, доставку до покупця тощо. У кінці місяця рахунок

93 закривається на рахунок 79 проводкою: Д79, К93. Таким чином на рахунку 79,

який є тимчасовий, у кінці місяця визначається фінансовий результат від

реалізації продукції шляхом порівняння дебетового та кредитового оборотів.

Якщо кредитовий оборот (чистий дохід) перевищує дебетовий оборот (витрати),

підприємство отримує прибуток від реалізації продукції, який списується

проводкою: Д79, К44 – прибуток . Якщо, навпаки, дебетовий оборот перевищує

кредитовий, підприємство отримає збиток, тоді проводка буде: Д44, К79.

Наведений вище облік витрат і доходів основної діяльності підприємства

виробничої сфери представлено на схемі 1.

Рахунки активів Рахунок 23 Рахунок 26 Рахунок 90 Субрахунок 791 Рахунок 70

і зобов`язань

“

Виробництво” “Готова “Собівартість “Фінансові "Доходи

продукція” продукції” результати від основної

основної діяльності"

діяльності"

Прямі виробничі

витрати

Рахунок 91

“Загальновиробничі

активи”

Непрямі Розподіл Собівартість Собівартість Списання Списання

виробничі непрямих виробленої реалізованої витрат доходів

витрати витрат продукції продукції

Рахунок 92

“Адміністративні витрати”

Невиробничі Рахунок 93 Списання Списання

операційні “Витрати на збут” витрат доходів

витрати

Рахунок 94

“Інші операційні витрати”

Рахунок 44

Збиток

Прибуток

Схема. 1. Схема обліку витрат і доходів основної діяльності підприємств

ВИСНОВКИ

З цієї теми Ви дізналися, що бухгалтерські рахунки використовують для

групування за певною системою фінансово–економічної інформації, її

поточного відображення у бухгалтерському обліку і здійснення контролю за

господарськими процесами, станом та рухом активів, капіталу та зобов’язань.

Для конкретних видів об’єктів обліку відкривають окремі рахунки. За

побудовою рахунки – це таблиці, які складаються з двох частин: дебету і

кредиту. На рахунках записують початковий залишок об’єкта обліку

(початкове сальдо), зміни, що відбуваються з об’єктом обліку протягом

звітного періоду, які називають оборотами, та кінцевий залишок об’єкта

обліку, який називають кінцевим сальдо. Бухгалтерські рахунки поділяють на

активні, пасивні та активно – пасивні. Від цього залежить метод визначення

кінцевого сальдо на рахунку.

Суть подвійного запису полягає у тому, що будь – яку господарську

операцію записують у бухгалтерському обліку неодмінно на двох або більше

рахунках по дебету і кредиту в рівновеликій сумі. Подвійний запис дає змогу

здійснювати контроль за наявністю, станом і використанням активів

підприємства, його власного капіталу та зобов’язань.

Для забезпечення єдності і порівняння облікових даних на підприємствах

із різними видами діяльності і формами власності в Україні застосовують

єдиний План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і

господарських операцій підприємств і організацій та Інструкцію з його

застосування.

Ключові поняття

Рахунки – призначені для поточного реєстрування змін у наявності та

складі активів, капіталу та зобов’язань, що виникають у процесі виробничо-

господарської діяльності підприємств.

Активні рахунки відображають ресурси підприємства за їх складом і

розміщенням. Їх сальдо записують в активі бухгалтерського балансу. Початкове і

кінцеве сальдо на активних рахунках записують у дебеті.

Пасивні рахунки характеризують власний капітал та зобов’язання. Їх

сальдо відображають у пасиві бухгалтерського балансу. Початкове і кінцеве

сальдо на пасивних рахунках записують у кредиті.

Синтетичні рахунки – це бухгалтерські рахунки, на яких облік

господарської діяльності підприємств ведеться узагальнено.

Аналітичні рахунки – використовуються для детальної характеристики

об’єктів бухгалтерського обліку, в них, крім грошового вимірника, застосовують

натуральні і трудові вимірники.

Подвійний запис – це спосіб відображення господарських операцій у

рівновеликій сумі в дебеті і кредиті на двох або декількох взаємопов’язаних

рахунках.

Класифікація рахунків це групування рахунків за економічним змістом,

структурою та призначенням.

Навчальні завдання

На підставі Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову

звітність в Україні", та відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку

та Інструкції про його застосування дайте відповіді на питання:

1. Для чого призначені рахунки бухгалтерського обліку?

2. Які принципи побудови рахунків бухгалтерського обліку?

3. Дайте визначення Плану рахунків бухгалтерського обліку?

4. Як поділяються балансові рахунки за своїм економічним призначенням

та змістом?

5. Яка структура Плану рахунків бухгалтерського обліку?

6. На які класи поділяється План рахунків бухгалтерського обліку?

7. Які класи Плану рахунків є активними, а які - пасивними?

8. Що відображається на рахунках класів 1,2,3?

9. Яку інформацію відображають рахунки класів 4, 5, 6?

10. Які рахунки є тимчасовими?

11. На яких підприємствах і з якою метою використовують рахунки класу 8?

12. Які підприємства ведуть рахунки класу 9?

За допомогою комп'ютерної техніки уважно розгляньте приклади

розв’язування облікових завдань до цієї теми.

Відкрийте Збірник ситуаційних задач і завдань для самостійної роботи

студентів, виконайте задачі 3, 4, 5, 6, 7, 8 і завдання №2.

ПЕРВИННЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ.

ДОКУМЕНТАЦІЯ ТА ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ

Мета теми

З цієї теми Ви дізнаєтесь про те, щоб вивчати й досліджувати об‘єкти

бухгалтерського обліку і мати змогу узагальнювати та порівнювати дані про

них, потрібно організувати первинне спостереження та реєстрацію цих даних.

Факт первинного спостереження має бути зареєстрований на матеріальному

носії. Такий носій оформляють згідно з нормами так, аби дістати доказовий,

повноцінний у правовому розумінні документ.

ПИТАННЯ ТЕМИ

Правові засади регулювання, організації та ведення бухгалтерського обліку

відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у

бухгалтерському обліку та Закону України "Про бухгалтерський облік та

фінансову звітність в Україні".

Визначення первинного документа. Документування як складова частина

методу бухгалтерського обліку. Класифікація документів, їх структура, вимоги до

заповнення. Документообіг, його організація. Порядок прийняття, перевірки і

обробки документів. Суть і значення інвентаризації. Види інвентаризації. Порядок

проведення інвентаризацій, виведення та відображення їх результатів у

бухгалтерському обліку.

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Будь-яка господарська операція у бухгалтерському обліку повинна бути

записана на місці її здійснення у відповідному бухгалтерському документі

(накладній, чеку, рахунку, ордері тощо). Таке відображення об‘єктів обліку

(господарських явищ та процесів) у первинних бухгалтерських документах

називається первинним обліком.

Первинний облік – перший етап облікового процесу, який охоплює

спостереження, вимірювання об‘єктів обліку і реєстрацію одержаної інформації

на паперових або машинних носіях –документах.

Бухгалтерський документ – це письмове свідоцтво певної форми і змісту,

що фіксує і підтверджує факт здійснення господарської операції або

розпорядження на право її проведення.

Документація – сукупність документів, що їх складають на всі господарські

операції. Дані первинних бухгалтерських документів є основою первинної

облікової інформації.

Документування – це процес суцільного й неперервного відображення

об’єктів бухгалтерського обліку в первинних бухгалтерських документах.

Документування є важливою частиною бухгалтерського обліку. На підставі даних

первинних бухгалтерських документів здійснюється контроль за правомірністю

здійснення господарських операцій на підприємстві.

ТЕМА №4

Бухгалтерські документи класифікують за такими ознаками (рис.4) :

Рис. 4. Класифікація документів

Первинні документи для надання їм сили й доказовості повинні мати

обов’язкові реквізити, встановлені законом України "Про бухгалтерський облік і

фінансову звітність в Україні" :

− назва підприємства (установи), від імені якого складено документ;

− назва документа і код форми;

− дата і місце складання;

− зміст господарської операції, її обсяг та вимірники в натуральному й

вартісному виразі;

− посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за здійснення операції.

При відсутності будь-якого реквізиту первинний документ втрачає свою

доказову силу і не може бути підставою для здійснення записів у системі рахунків

бухгалтерського обліку.

До оформлення первинних бухгалтерських документів ставлять такі

вимоги:

– своєчасність заповнення;

Первинні

бухгалтерські

документи

Виконавчі

За призначенням

Бухгалтерського

оформлення

Розпорядчі

Комбіновані

За місцем

складання

Одноразові

Внутрішні

Зовнішні

За способом

оформлення

Нагромад-

жувальні

За порядком

складання

По обліку

матеріальних

запасів

Первинні

Зведені

За змістом

По обліку

грошових

коштів у касі

По обліку

розрахунків

по зар.платі

тощо

По обліку

розрахунків

із банком

– використання бланків типових форм;

– записи кольоровими чорнилами, друкарською машинкою чи на принтері;

– заповнення всіх необхідних реквізитів;

– виправлення помилок встановленими методами.

Усі первинні бухгалтерські документи з місць їх оформлення у встановлені

терміни передають у бухгалтерію. Кожен первинний документ у бухгалтерії

підлягає перевірці, за суттю, формою, арифметичним підрахунком; обробленню,

що полягає у кодуванні, таксуванні і групуванні; погашенню штампами

"Одержано", "Погашено".

Інвентаризація є одним із основних методичних прийомів бухгалтерського

обліку.

Інвентаризація - це складання опису майна (інвентарю) підприємства,

установи на підставі періодичної перевірки наявності цінностей, що перебувають

на балансі підприємства, стану їх збереження, правильності ведення обліку.

Інвентаризація є важливим засобом контролю за збереженням майна,

дотриманням фінансово-платіжної дисципліни, вона буває таких видів:

Існують випадки, коли проведення інвентаризації є обов'язковим.

Інвентаризація

За повнотою охоплення За часом проведення

Повна, яка

охоплюють усе

майно і

розрахунки під-

приємства (річна

інвентаризація).

Часткова, у процесі якої

роблять інвентаризацію

окремих видів

господарських засобів і

розрахунків (інвента-

ризація каси,

інвентаризація

матеріальних запасів

тощо).

Разова, що

здійснюється

одноразово.

Перманентна, яку

проводить постійно діюча

комісія. Відповідає за

організацію проведення

інвентаризації керівник

підприємства. Він визначає

об'єкти, кількість і терміни

проведення

інвентаризації.

Випадки обов’язкового проведення інвентаризації

При переданні майна державного

підприємства в оренду, приватизації

майна державного підприємства,

перетворенні державного

підприємства в

акціонерне товариство

перед складанням річної бухгалтерської

звітності

при зміні матеріально відповідальних

осіб

при встановленні фактів крадіжок або

зловживань, псування

цінностей

за приписом судово-слідчих органів

у випадках техногенних аварій, пожежі,

стихійного лиха

при переданні підприємств та їх

структурних підрозділів

у разі ліквідації підприємства

Для проведення інвентаризації згідно з наказом керівника на підприємстві

створюють інвентаризаційну комісію. До складу інвентаризаційної комісії

неодмінно входить головний бухгалтер або представник бухгалтерії.

Результати інвентаризації зіставляють з обліковими даними у звірювальних

відомостях. В наслідок такого зіставлення і встановлюють відповідність або

невідповідність облікових і фактичних даних, тобто:

а) фактичний і бухгалтерський записи збігаються;

б) фактичний залишок менше облікового - нестача;

в) фактичний залишок більше облікового — надлишок. Розбіжності даних

регулюють за таким порядком;

− основні засоби, матеріальні цінності, цінні папери, кошти, інше майно,

що виявилися у надлишку, підлягають оприбуткуванню (узяттю на

облік) та зарахуванню відповідно на результати фінансово-господарської

діяльності з подальшим встановленням причин виникнення надлишку і

винних у тому осіб;

− нестачу цінностей у межах затверджених норм списують за рішенням

керівника підприємства на витрати виробництва, або. Норми природного

зменшення можна застосовувати лише в разі виявлення фактичних

нестач;

− понаднормові нестачі цінностей, а також втрати від псування відносять

на винних осіб за цінами, за якими розраховують розмір шкоди;

− понаднормові втрати і нестачі матеріальних цінностей та готової

продукції, якщо винних не встановлено, зараховують на збитки або

зменшення фінансування.

Матеріали інвентаризації та рішення щодо регулювання розбіжностей

оформляють протоколом (їх затверджує керівник підприємства) та вносять у звіт

підприємства.

ВИСНОВКИ

З цієї теми Ви дізналися, що документація та інвентаризація - складові

методу бухгалтерського обліку. Документація - це процес неперервного

відображення об'єктів бухгалтерського обліку в первинних бухгалтерських

документах. Первинна документація є основою бухгалтерського обліку. Для

реєстрації господарських операцій використовують різні за формою і змістом

первинні бухгалтерські документи. До змісту й оформлення первинних

бухгалтерських документів ставлять певні вимоги, оскільки від цього залежать

точність і достовірність даних бухгалтерського обліку. Первинні документи є

основними носіями облікової інформації, тому їх треба належно обробляти і

зберігати.

Для уточнення і коригування даних бухгалтерського обліку застосовують

інвентаризацію. У процесі проведення інвентаризації складають опис майна

підприємства на підставі періодичної перевірки цінностей, що перебувають на

його балансі, стану їх зберігання, правильності ведення обліку.

Ключові поняття

Бухгалтерський документ – це письмове свідоцтво певної форми і змісту,

що фіксує і підтверджує факт здійснення господарської операції або

розпорядження на право її проведення.

Документація – сукупність документів, які складають на всі господарські

операції. Дані первинних бухгалтерських документів є основою первинної

облікової інформації.

Документування – це процес суцільного й неперервного відображення

об’єктів бухгалтерського обліку в первинних бухгалтерських документах.

Інвентаризація – це складання опису майна підприємства, установи на

підставі періодичної перевірки наявності цінностей, що перебувають на балансі

підприємства, стану їх збереження, правильності ведення обліку.

Навчальні завдання

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову

звітність в Україні" та "Положення про документальне забезпечення

записів у бухгалтерському обліку" дайте відповіді на питання:

1. Що характеризують бухгалтерські документи ?

2. За якими ознаками класифікують бухгалтерські документи ?

3. Які основні реквізити бухгалтерських документів ?

4. Які основні вимоги до оформлення бухгалтерських документів ?

5. Хто відповідає за оформлення бухгалтерських документів ?

6. Чи можна робити виправлення у бухгалтерських документах ? В яких

документах виправлення заборонені ?

7. Як обробляють первинні документи в бухгалтерії ?

8. Як погашають бухгалтерські документи ?

9. Як зберігають бухгалтерські документи ?

10. Для чого роблять інвентаризацію у бухгалтерському обліку ?

11. Які бувають види інвентаризації ?

12. Хто відповідає за проведення інвентаризації майна і коштів

підприємства?

13. Коли інвентаризація є обов'язкова ?

14. Як регулюють розбіжності облікових і фактичних даних, встановлені

після проведення інвентаризації ?

Відкрийте Збірник ситуаційних задач і завдань для самостійної роботи

студентів, виконайте задачу 9.

ОБЛІКОВІ РЕЄСТРИ І ФОРМИ

БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

Мета теми

З цієї теми Ви дізнаєтесь, що господарські явища та процеси під час

господарювання зазнають постійних змін. Первинне спостереження та

реєстрація цих змін проводиться за допомогою первинних документів.

Для взаємопов’язаного вивчення стану та змін господарських фактів у

часі та просторі у бухгалтерії застосовують облікові реєстри.

Реєстри сьогодні мають різні форми та види в залежності від форм

бухгалтерського обліку.

ПИТАННЯ ТЕМИ

Облікові реєстри, їх класифікація та значення в бухгалтерському обліку,

порядок заповнення та виправлення помилок. Поняття про форми

бухгалтерського обліку, що використовуються в Україні: спрощена, меморіально-

ордерна, журнально-ордерна, автоматизована. Методологічне, інформаційне та

технічне забезпечення ведення обліку на підприємствах України згідно Закону

України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

На підставі даних первинних бухгалтерських документів інформацію про

здійснені на підприємстві господарські операції згруповують в облікових

реєстрах.

Облікові реєстри – це таблиці спеціальної форми, в яких роблять

систематизовані записи за рахунками бухгалтерського обліку на підставі даних

первинних носіїв інформації.

Процес відображення даних про здійснені господарські операції в облікових

реєстрах називають обліковою реєстрацією. Облікова реєстрація є другим

етапом облікових робіт після первинної документації.

У бухгалтерських реєстрах систематизують дані про стан та операції з

економічно однорідними об'єктами обліку в системі бухгалтерських рахунків за

звітний період.

Дані облікових реєстрів використовують для складання бухгалтерської

звітності, проведення аудиту й аналізу господарської діяльності підприємства.

У бухгалтерському обліку використовують різні за формою, змістом та

способом відображення інформації облікові реєстри (рис.5).

ТЕМА №5

Рис. 5. Класифікація реєстрів бухгалтерського обліку

При обліковій реєстрації господарських операцій можуть бути допущені

помилки. В бухгалтерському обліку застосовують такі методи їх виправлення:

− коректурний;

− додаткових записів;

− "червоного сторно".

Суть коректурного методу виправлення помилок в облікових реєстрах

полягає у тому, що неправильний запис закреслюють тонкою рискою так, щоб

було видно закреслене, поряд пишуть правильну суму, яку засвідчує підписом

особа, що зробила виправлення, та проставляють дату здійснення виправлення.

Метод додаткових записів застосовують у тих випадках, коли

бухгалтерське проведення складене правильно, але в меншій сумі, ніж фактично

виконана господарська операція.

Додаткові записи використовують при коригуванні планових показників

(незавершеного виробництва, собівартості виготовленої і реалізованої продукції

тощо) до рівня їх фактичного значення, коли фактичні показники перевищують

планові.

Метод „червоного сторно” використовують у таких випадках:

− коли допущена помилка в кореспонденції рахунків;

− коли записана операція не відбулася;

− коли відображена в реєстрі сума господарської операції більша, ніж

фактичний її розмір.

Суть методу „червоного сторно" полягає у тому, що неправильний

бухгалтерський запис стернують (анулюють) складанням такого самого

бухгалтерського проведення і в тій самій сумі, тільки червоним чорнилом. Після

сторнування роблять правильний запис, виправлення завіряють підписами.

Метод "червоного сторно" використовують для коригування планових

показників до рівня фактичних при перевищенні планових показників над

фактичними (часткове сторнування).

У кінці звітного періоду перевірені й виправлені дані в облікових реєстрах

ОБЛІКОВІ РЕЄСТРИ

За зовнішнім

виглядом

За видами

бухгалтерських

записів

За обсягом

змісту

За побудовою

бухгалтерські

книги

бухгалтерські

картки

бухгалтерські

відомості

монограми

хронологічні

систематичні

комбіновані

синтетичні

аналітичні

односторонні

двосторонні

багатографні

шахові