Азаренкова Г.М., Самородова Н.М. Бухгалтерський облік

Подождите немного. Документ загружается.

Погашаючи зобов’язання, пiдприємство, як правило, віддає ресурси, що

втiлюють у собi економiчнi виводи з метою задоволення претензiй iншої сторони.

Методи оцінки вартості зобов’язань:

Iсторична

собiвартiсть –

сума грошових

коштiв або їх

еквiвалентiв, чи

поточна вартiсть

iнших активiв, якi

будуть, як

очiкується,

сплаченi з метою

погашення боргу

пiдприємства.

Поточна собiвартiсть –

сума грошових коштiв

чи їх еквiвалентiв,

необхiдна для

погашення зобов’язання

на поточний момент.

Вартiсть погашення

– сума грошових

коштiв або їх

еквiвалентiв, що, як

очiкується, буде

сплачена для

погашення

зобов’язань.

Теперiшня вартiсть –

дисконтована вартiсть

майбутнiх чистих

вiдпливiв грошових

коштiв, якi, як

очiкується, будуть

необхiднi для погашення

зобов’язань.

Залежно вiд строку погашення зобов’язання подiляють на поточнi та

довгостроковi. Зобов’язання класифiкуються як поточне, якщо воно буде

погашене протягом:

− операцiйного циклу пiдприємства; або

− 12 мiсяцiв, починаючи з дати балансу.

Усi iншi зобов’язання є довгостроковими.

Змістом окремих статей активу і пасиву балансу згідно П(С)БО-2 "Баланс"

подано в темі №1.

Пiд впливом господарських операцiй, якi вiдбуваються на пiдприємствi,

змiнюються наявнiсть i стан активів підприємства, його капіталу та зобов’язань. В

Погашення зобов’язання

може здiйснюється

сплатою

грошових

коштiв

передавання

iнших

активiв

надання

послуг

замiною

цього

зобов’язання

iншим

перетворення

зобов’язання

на капiтал

Майбутнi економiчнi

вигоди, втiленi в активi

використання у

виробництвi товарiв

чи наданнi послуг,

призначених для

реалiзацiї

пiдприємством

обмiн на

iншi

активи

використання для

погашення

заборгованостi

розподiл мiж

власниками

пiдприємства

Зобов’язання вiдображають у балансi за умовою, що:

− його оцiнка може бути достовiрно визначена;

−

iснує ймовiрнiсть зменшення економiчних вигод у майбутньому внаслiдок його

погашення.

наслiдок цього вiдбуваються змiни сум окремих статей бухгалтерського балансу.

Усi господарськi операцiї, якi викликають змiни на статтях балансу пiдприємства,

подiляють на чотири типи:

1. Операцiї першого типу спричиняють змiни тiльки в активi балансу,

тобто одна стаття активу збiльшується, а iнша зменшується на одну й ту

саму величину. Валюта балансу після здiйснення такої операцiї

залишається без змiн (початковий пiдсумок балансу дорiвнює кiнцевому

пiдсумку балансу).

2. Операцiї другого типу викликають змiни тiльки в пасивi балансу,

тобто одна стаття пасиву збiльшується, а iнша зменшується на одну й ту

саму величину. Валюта балансу пiсля здiйснення такої операцiї також

залишається без змiн.

3. Операцiї третього типу спричиняють змiни i в активi, i в пасивi

балансу, тобто одна стаття активу й одна стаття пасиву збiльшуються на

одну й ту саму величину, валюта балансу зростає на суму здiйсненої

операцiї.

4. Операції четвертого типу також спричиняють зміни і в активі, і в

пасиві балансу, але внаслідок їх здiйснення значення статей

зменшується, тобто одна стаття активу й одна стаття пасиву

зменшуються на одну й ту саму величину, валюта балансу також

зменшується.

ВИСНОВКИ

З цієї теми Ви дізналися, що у балансi пiдприємства економiчно

згруповані та вiдображені на певну дату в узагальненому грошовому вимiрнику

данi про наявнiсть i стан активів підприємства, його власного капіталу та

зобов’язань. За формою бухгалтерський баланс є таблиця, яка складається з

двох частин: активу і пасиву. Основна властивiсть балансу полягає у рiвностi

двох пiдсумкiв: валюти активу й валюти пасиву балансу, звідки з’являється

формула фундаментальної облікової моделі.

Данi бухгалтерського балансу змiнюються пiд впливом здiйснення на

пiдприємствi господарських операцiй. Цi змiни можуть вiдбуватися у рiзних

частинах балансу.

Баланс це документ, в якому подано багато цiнної iнформацiї про

фiнансовий стан пiдприємства, яка використовується рiзними користувачами

для прийняття управлiнських рiшень.

Ключові поняття

Баланс – одна iз форм фiнансової звiтностi, метою складання якої є надання

користувачам повної, правдивої та неупередженої iнформацiї про фiнансовий

стан пiдприємства на певну дату.

Активи – ресурси, що контролюються підприємством у результаті минулих

подій, використання який принесе у майбутньому економічну вигоду.

Зобов’язання – дійсне зобов’язання, що виникло як наслідок минулих

подій, розрахунок, який пов’язаний із втратою економічних вигод.

Власний капітал – залишок у активах підприємства після вирахування

його зобов’язань.

Навчальні завдання

На підставі Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову

звітність в Україні", П(С)БО 1 і П(С)БО 2 дайте відповіді на питання:

1. Що є бухгалтерський баланс?

2. Що є метою складання балансу?

3. Яку структуру має баланс?

4. Які розділи містить активна частина балансу?

5. Які розділи містить пасивна частина балансу?

6. З чого складаються необоротні активи?

7. В яких випадках активи класифікують як оборотні?

8. Як визначають суму власного капiталу пiдприємства ?

9. Що входить у зобов’язання пiдприємства ?

10. За яких умов активи та зобов'язання можуть відображатись в балансі?

11. Якою є основна властивiсть бухгалтерського балансу ?

12. Як записується формула фундаментальної облiкової моделi ?

13. Як змiнюються значення статей бухгалтерського балансу внаслiдок

здiйснення господарських операцiй ?

14. Яких основних вимог необхідно дотримуватись при складанні балансу?

15. Чи є баланс комерційною таємницею підприємства?

За допомогою комп'ютерної техніки уважно розгляньте приклади

розв’язування облікових завдань до цієї теми.

Відкрийте Збірник ситуаційних задач і завдань для самостійної роботи

студентів, виконайте задачі 1, 2 і завдання №1.

РАХУНКИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ І

ПОДВІЙНИЙ ЗАПИС.

ОБЛІК ГОСПОДАРСЬКИХ ПРОЦЕСІВ

Мета теми

З цієї теми Ви дізнаєтесь, що процес господарювання пов’язаний з

постійною зміною у складі ресурсів підприємства, його капіталу та

зобов’язань.

Для того, щоб можна було мати доказ про стан кожного об’єкта обліку та

його зміни, використовують такий методичний прийом як рахунки і подвійний

запис.

ПИТАННЯ ТЕМИ

Поняття про рахунки бухгалтерського обліку, їх будова, взаємозв'язок між

рахунками і балансом. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу,

зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, його суть, будова

і значення. Економічний зміст рахунків відповідно до Інструкції про застосування

Плану рахунків. Подвійний запис, його суть і контрольне значення. Бухгалтерські

проводки. Порядок записів на рахунках, поняття сальдо та оборотів. Порядок

виведення сальдо на активних, пасивних і активно-пасивних рахунках. Рахунки

синтетичного і аналітичного обліку. Узагальнення даних поточного обліку.

Оборотні відомості, їх види, порядок складання. Класифікація рахунків.

Відображення на рахунках операцій з обліку трьох господарських процесів.

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Рахунки – це один з елементів методу бухгалтерського обліку. Вони

призначені для поточного реєстрування змін у наявності та складі активів,

капіталу та зобов’язань, що виникають у процесі виробничо–господарської

діяльності підприємств.

За побудовою рахунки – це таблиці, що складаються з двох частин. Ліву

частину таблиці називають дебет, а праву – кредит. Рахунки відкривають на

підставі балансу.

На кожному відкритому рахунку неодмінно показують розмір об’єктів

обліку станом на початок звітного періоду (місяця, року). Цей залишок називають

початковим сальдо, він дорівнює сумі відповідної статті початкового балансу.

Періодично на рахунках підсумовують обсяги здійснених протягом місяця

операцій. Ці підсумки називають оборотами. Розрізняють дебетовий оборот і

кредитовий оборот. У кінці місяця визначають новий залишок з урахуванням

здійснених за місяць операцій. Цей залишок називають кінцевим сальдо, він

дорівнює сумі відповідної статті кінцевого балансу.

Відповідно до складових частин балансу бухгалтерські рахунки поділяють

на активні, пасивні та активно – пасивні.

ТЕМА №3

Активні рахунки відображають ресурси підприємства за їх складом і

розміщенням. Їх сальдо записують в активі бухгалтерського балансу. Початкове і

кінцеве сальдо на активних рахунках записують у дебеті.

Пасивні рахунки характеризують власний капітал та зобов’язання. Їх

сальдо відображають у пасиві бухгалтерського балансу. Початкове і кінцеве

сальдо на пасивних рахунках записують у кредиті.

На активно – пасивних рахунках сальдо відображають розгорнуто, тобто

окремими сумами по дебету і по кредиту рахунку.

Значення дебетового і кредитового оборотів для активних і пасивних

рахунків неоднакове.

Типовий порядок записів на всіх активних рахунках подано на табл.3.

Таблиця 3.Типовий порядок записів на активних рахунках

Дебет Кредит

Сальдо на “ 1 ” ___2____ р.

(початковий залишок)

__________________

Господарські операції, що

збільшують початковий стан об’єкта

обліку (+)

Господарські операції, що

зменшують початковий стан об’єкта

обліку (−)

Підсумок поточних записів, (оборот)

за місяць

Підсумок поточних записів, (оборот)

за місяць

Сальдо на “ 1 ”___2____ р.

(кінцевий залишок)

__________________

Щоб визначити кінцеве сальдо на активному рахунку, необхідно до

початкового сальдо додати дебетовий оборот і відняти кредитовий оборот.

На пасивних рахунках збільшення капіталу та зобов’язань відображають у

кредиті, а їх зменшення – у дебеті.

Типовий порядок записів на всіх пасивних рахунках подано на табл.4.

Таблиця 4. Типовий порядок записів на пасивних рахунках

Дебет Кредит

Сальдо на “ 1 ”___2____ р.

(початковий залишок)

_________________

Господарські операції, що зменшують

початковий стан об’єкта обліку (–)

Господарські операції, що

збільшують початковий стан

об’єкта обліку (+)

Підсумок поточних записів (оборот) за

місяць

Підсумок поточних записів,

(оборот) за місяць

Сальдо на “ 1 ”____2____ р.

(кінцевий залишок)

_____________________

Щоб визначити кінцеве сальдо на пасивному рахунку, необхідно до

початкового сальдо додати кредитовий оборот і відняти дебетовий оборот.

На активно – пасивних рахунках збільшення (зменшення) об’єкта обліку

можна відображати або в дебеті, або у кредиті рахунку. Типовий порядок записів

на всіх активно-пасивних рахунках подано на табл.5.

Таблиця 5. Типовий порядок записів на активно – пасивних рахунках

Дебет Кредит

Сальдо на “ 1 ”______2____ р.

(початковий залишок)

_____________________

Сальдо на “ 1 ”______2____ р.

(початковий залишок)

_____________________грн.

Господарські операції, що

збільшують (зменшують) початковий

стан об’єкта обліку

(+; – )

Господарські операції, що

зменшують (збільшують) початковий

стан об’єкта обліку

(–; + )

Підсумок поточних записів, (оборот)

за місяць

Підсумок поточних записів, (оборот)

за місяць

Сальдо на “ 1 ”_____2____ р.

(кінцевий залишок)

_____________________

Сальдо на “ 1 ”_____2____ р.

(кінцевий залишок)

_____________________

Встановити номер рахунку та його назву необхідно за Планом рахунків

бухгалтерського обліку, активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій

підприємств і організацій.

План рахунків побудовано за дворядною системою, тобто з виділенням двох

автономних систем рахунків відповідно до цілей фінансового й управлінського

обліку. Згідно з цим, усі рахунки чітко поділяють на балансові та тимчасові, що

подано на рис.3.

Рис.3. Схема дворядної системи плану рахунків

Балансові рахунки охоплюють такі класи:

Клас 1. Необоротні активи.

Клас 2. Запаси.

Клас 3. Кошти, розрахунки та інші активи.

Клас 4. Власний капітал та забезпечення зобов’язань.

Клас 5. Довгострокові зобов’язання.

РАХУНКИ

балансові тимчасові

Рахунки

активів

Рахунки

зобов’язань

Рахунки

власного

капіталу

Рахунки

витрат

Рахунки

доходів

Рахунки

фінансових

результатів

Клас 6. Поточні зобов’язання.

Тимчасові рахунки охоплюють такі класи:

Клас 7. Доходи і результати діяльності.

Клас 8. Витрати діяльності за елементами.

Клас 9. Витрати за видами діяльності.

Слід пам’ятати, що рахунки класів 1 – 3 є активні за винятком рахунків 13,

38, рахунки класів 4 – 6 є пасивні за винятком рахунків 45, 46.

Рахунки класів 7, 8, 9 – залишків ніколи не мають, у балансі не

відображаються, за їх допомогою ведеться облік доходів і витрат підприємства та

підраховуються фінансові результати діяльності.

Призначення та порядок використання рахунків, їх економічний зміст

надано в Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку

активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій.

Подвійний запис – це спосіб відображення господарських операцій у

рівновеликій сумі в дебеті і кредиті на двох або декількох взаємопов’язаних

рахунках.

Метод подвійного запису в бухгалтерії використовують для контролю за

об’єктами обліку та повнотою і правильністю відображення господарських

процесів на рахунках бухгалтерського обліку.

Запис господарської операції на рахунках називається бухгалтерською

проводкою. Господарські операції відображають двома видами проводок:

простою або складною.

Простою бухгалтерською проводкою називають проводку, при якій один

рахунок дебетується, а інший кредитується на одну й ту саму суму.

Складна бухгалтерська проводка – це проводка, за якою один рахунок

дебетується, а декілька кредитуються на загальну суму, або навпаки – один

кредитується, а декілька дебетуються на загальну суму.

За способом групування і узагальнення облікових даних бухгалтерські

рахунки поділяють на синтетичні й аналітичні.

Синтетичні рахунки – це бухгалтерські рахунки, на яких облік

господарської діяльності підприємств ведеться узагальнено.

Синтетичні рахунки призначені для обліку інформації про склад і рух

активів, капіталу, зобов’язань в узагальненому вигляді і в грошовому вимірнику.

Облік, який здійснюють на підставі таких рахунків, називається

синтетичним обліком. Дані синтетичного обліку використовують при заповненні

бухгалтерського балансу та інших форм бухгалтерської звітності. Синтетичними є

рахунки: “Основні засоби”, Матеріали“, “Паливо”, “Розрахунки з підзвітними

особами”, “Розрахунки з бюджетом” тощо.

Для детальної характеристики об’єктів бухгалтерського обліку

використовують аналітичні рахунки, в яких, крім грошового вимірника,

застосовують натуральні і трудові вимірники. Облік, здійснюваний на підставі

аналітичних рахунків, називають аналітичним обліком. Наприклад, до

синтетичного рахунку ”Розрахунки з підзвітними особами” відкривають

аналітичні рахунки за прізвищами підзвітних осіб.

Між синтетичними й аналітичними рахунками існує нерозривний зв’язок:

− на рахунках синтетичного й аналітичного обліку сальдо розміщується на

одній і тій самій частині рахунку.

− якщо дебетується (кредитується) синтетичний рахунок, то однаково

дебетуються (кредитуються) його аналітичні рахунки;

− кожну операцію на рахунках синтетичного обліку записують загальною

сумою, а на відповідних аналітичних рахунках – частковими сумами;

− сума залишків і оборотів по всіх аналітичних рахунках повинна

дорівнювати залишку й оборотам відповідного синтетичного рахунку.

Аналітичний облік має важливе контрольне значення . Його показники,

наприклад, використовують для складання калькуляцій на виготовлення

продукції. Точність показників аналітичного обліку періодично звіряють через

проведення інвентаризації. Це підвищує вірогідність облікових записів.

У кінці місяця дані поточного обліку на рахунках узагальнюються в

оборотних відомостях, які мають такий вигляд (табл. 6, табл. 7):

Таблиця 6. Оборотна відомість з аналітичних рахунків

Залишок

початковий

Обороти

Залишок

кінцевий

(надходження)

К(вибуття)

№ назва

анлітичного

рахунку

Кількість

∑

Кількість

∑

Кіль-

кість

∑

Кіль-

кість

∑

1 234 56789

Всього Х Х Х Х

Таблиця 7. Оборотна відомість за синтетичними рахунками

Залишок початковий

(Зп)

Обороти Залишок кінцевий

(Зк)

№ назва

рахунків

ДКДКДК

1234567

Всього графа 2 = графа 3 графа 4 = графа 5 графа 6 = графа 7

Класифікація рахунків це групування рахунків за економічним змістом,

структурою та призначенням. Таке групування допомагає бухгалтеру вірно

використати рахунки при складанні бухгалтерських проводок. Класифікація

рахунків за економічним змістом будується на предметі бухгалтерського обліку й

зумовлена класифікацією об’єктів обліку. Відповідно до того рахунки поділяють

на такі групи:

− рахунки активів;

− рахунки зобов’язань;

− рахунки власного капіталу;

− рахунки господарських процесів;

За структурою та призначенням рахунки групуються у такі групи:

Основні рахунки, що призначені для контролю за ресурсами підприємства,

його капіталу та зобов’язань.

В свою чергу, вони поділяються на:

Регулюючі рахунки, що призначенні для уточнення вартості об’єктів

обліку, які відображені на основних рахунках.

Операційні рахунки, що призначені для обліку операцій трьох

господарських процесів. Вони поділяються на:

Фінансово–результатний рахунок (№44) призначений для підрахування

невикористаного прибутку(непокритого збитку).

Позабалансові рахунки призначені для обліку товарно–матеріальних

цінностей, які не належать підприємству, знаходяться на відповідальному

зберіганні, орендовані, прийняті на комісію або на гарантійне обслуговування.

Облік операцій на цих рахунках ведеться без застосування подвійного запису, а

інформація обов’язково надається у примітках до звітів.

Розглянемо, за допомогою яких рахунків бухгалтер здійснює облік операцій,

що відбуваються внаслідок трьох господарських процесів.

Облік процесу постачання (придбання запасів).

Придбаючи запаси у постачальників, підприємство сплачує їх вартість і має

затрати по їх доставці на свій склад. Всі ці затрати складають фактичну

собівартість придбаних запасів, за якою вони і відображаються у балансі згідно

П(С)БО-9 "Запаси":

де ТЗВ (транспортно–заготівельні витрати): доставка до міста; доставка по місту;

розвантаження – завантаження.

У бухгалтерському обліку операції процесу постачання протягом місяця

відображаються за дебетом матеріальних рахунків, у залежності від того, які

Фактична собівартість придбаних запасів = вартість запасів + затрати на їх придбання (ТЗВ)

Основні

ах

нки

матеріальні

(№ 10, 12,

20, 28) –

активні

рахунки

капіталу (№

40, 41, 42) –

пасивні

рахунки

грошових

коштів та їх

еквівалентів

(№ 30, 31, 32) –

активні

рахунки

розрахунків (№

36, 37, 60, 63) –

активно –

пасивні, активні,

пасивні

Опе

аційні

ах

нки

Калькуляційні

призначені для

обліку витрат

на виробництво

продукції і

підрахування

собівартості

виготовленої

продукції

(№23).

Збирально–

розподільчі

призначені для

обліку витрат

на управління і

обслуговуванн

я виробництва

(№ 91, 92, 93)

Бюджетно–

розподільчі

призначені для

обліку доходів і

витрат звітного

періоду, які

фактично

відносяться до

наступного

періоду (№ 39,69).

Порівнюючи

призначені для

визначення чистого

доходу від продажу

продукції, втрат від

браку, фінансового

результату

діяльності

підприємства

(№ 24, 70, 79).

запаси придбає підприємство, і за кредитом різних рахунків, у залежності від

витрат на їх придбання, тобто:

Д 201, 202, 203 ...

К 31, 63 – вартість, доставка запасів

К 66, 65 – зарплата вантажників, відрахування на соціальні заходи;

К 372 – витрати підзвітних сум на придбання запасів, тощо.

Кожен місяць після нарахування заробітної плати бухгалтер розраховує

суми нарахувань на соціальні заходи за встановленими процентами від

нарахованої зарплати.

До фондів соціального захисту робітників відносяться:

ПФ – пенсійний фонд 32%

ФСС – фонд соціального страхування 2,9%

ФБ – фонд страхування на випадок безробіття 2,1%

ФНВ – фонд страхування від нещасних випадків 1,0% (умовно)

ВСЬОГО 38%

Суми відрахувань на соціальні доходи відображаються за кредитом рахунку

№65 на відповідних його субрахунках.

Облік процесу виробництва.

В затрати на виробництво готової продукції включають прямі витрати та

непрямі згідно П(С)БО-16 "Витрати":

Прямі витрати є витрати, що безпосередньо пов’язані з виробництвом

продукції. Їх протягом місяця бухгалтер відображає на рахунках: Д23, К20 – прямі

матеріальні витрати, К66, 65 – прямі витрати на оплату праці та соціальні заходи,

тощо.

Загальновиробничі витрати (цехові, витрати на експлуатацію обладнання)

протягом місяця відображаються на рахунках: Д91, К20 – непрямі матеріальні

витрати, К66, 65 – непрямі витрати на оплату праці та соціальні заходи, К13 –

знос необоротних активів, тощо.

У кінці місяця рахунок 91 закривається проводкою: Д23, К91.

Адміністративні витрати протягом місяця збираються на рахунках: Д92, К20 –

матеріальні витрати, К66, 65 – витрати на оплату праці апарату управління, К13 –

знос необоротних активів, К372 – витрати на відрядження тощо.

В кінці місяця цей рахунок закривається проводкою Д79, К92.

На рахунку 23 підраховується фактична собівартість готової продукції з

урахування залишків незавершеного виробництва (НЗВ):

Готова продукція, що випущена з виробництва, списується проводкою Д26, К23.

Облік процесу реалізації.

Відповідно до нових П(С)БО, реалізованою вважається продукція, яка

відвантажена покупцям. Такий метод обліку реалізації називається методом

“нарахування”.

Собівартість реалізованої (відвантаженої) продукції відображається на

рахунках Д90, К26 і одночасно нараховується заборгованість покупців, що

складає дохід підприємства від реалізації, який потім зараховується на поточний

Фактична виробнича собівартість готової продукції = прямі витрати + загальновиробничі витрати

Фактична собівартість готової продукції = Зп + об.Д – Зк

(

НЗВ початкове + зат

ати за місяць – НЗВ кінцеве

)