Афонін Е.А., Бандурка О.М., Мартинов А.Ю Соціальні цикли: історико-соціологічний підхід

Подождите немного. Документ загружается.

-141-

Але також слід мати на увазі, що методологічний інс-

трумент спостерігача впливає на реальність, яку він до-

сліджує. Ключовим методологічним завданням є зведен-

ня понять до емпіричних індикаторів. Розв’язуючи цю

проблему, як зазначав Р. Арон, «… різницю між теорією і

соціологією в суспільних дисциплінах, настільки ж легко

провести в абстракції, наскільки

важко дотримуватися її

на практиці»

172

Н. Еліас зазначав, що «… поняття суспільних змін

без усвідомлення чіткої різниці між перетвореннями, що

стосуються структури суспільства, й перетвореннями, що

цієї структури не стосуються, а також між структурними

перетвореннями, які не мають певного напряму, й таки-

ми, що відбуваються в певному напрямі протягом багатьох

поколінь, скажімо, в напрямі більшої, чи

меншої комплек-

сності, — це надто недостатній інструмент соціологічних

досліджень»

173

. Найчастіше суспільні зміни починають

фіксуватися на етапі трансформації суспільної структури.

«Звичайно, поведінка, доступна раціональному тлума-

ченню, — зазначав М. Вебер, — у процесі соціологічного

аналізу зрозумілих зв’язків дуже часто дає підставу кон-

струювати найбільш прийнятний «ідеальний тип»: адже

соціологія, так само як історія, спершу пропонує «праг-

матичне» тлумачення, тобто те, що

ґрунтується на раціо-

нально зрозумілих зв’язках поведінки»

174

. Втім, «… каузаль-

не відношення між історично констатованою ідеєю, яка

172

Арон Р. Мир і війна між націями — К., 2000. — С.179.

173

Еліас Н. Процес цивілізації. Соціогенетичні і психогенетичні дослід-

ження. — К., 2003. — С.12.

174

Вебер М. Про деякі категорії соціології розуміння // Соціологія. За-

гально історичні аналізи. Політика. — К., 1998. — С.106.

-142-

володіє розумами людей, і тими компонентами історичної

реальності, з яких можна абстрагувати відповідний цій

ідеї ідеальний тип, може, звичайно, набувати якнайрізно-

манітніших форм»

175

Нелінійні моделі вводяться на підставі вільного ев-

ристичного вибору. Класична методологія історичного

пізнання ґрунтується на чіткому протиставленні суб’єкта

й об’єкта, розуміння історичної реальності як піддатливої

для пізнання раціональними засобами розуму. Некласич-

ні методології історичного пізнання стосуються антисцієн-

тистських орієнтирів. Некласичні методології тлумачать

індивідуальне існування людини як автентичної форми

історичного буття.

Дослідник завжди опиняється в герменевтичному

колі, адже перш ніж зрозуміти частину історичної реаль-

ності, потрібно вже розуміти ціле, а пізнання цілого пере-

дбачає осягнення частин. Давньокитайська думка конста-

тує: якщо подивитися на колесо, яке рухається, «ми ніколи

не знайдено на його окружності ні початку, ні кінця»

176

Однак, опинившись у такому «замкненому колі», головне

не перетворитися на білку в колесі.

Осмислити об’єкт історичного пізнання можна лише

вийшовши за його межі. В історії, на відміну від точних

наук, не завжди є пряма функціональна залежність між

явищами. Тому спільною вадою існуючих концептуальних

побудов є недостатнє врахування випадковостей, які

впли-

вають на перебіг історичних подій. Причому це обмежен-

175

Вебер М. «Об’єктивність» соціально-наукового пізнання // Соціоло-

гія. Загально історичні праці. Політика. — М., 1998. — С.244.

176

Сунь Цзи. Искусство войны. — Ростов-на-Дону.. — 2003. — С.55.

-143-

ня методологічної ефективності стосується як лінійної, так

і циклічної парадигми історичного розвитку.

Загалом матеріалістичному розумінню історії власти-

ве лінійне тлумачення історії людства як єдиного глобаль-

ного процесу, що вичерпується висхідною лінією з п’яти

формацій (первіснообщинної, рабовласницької, феодаль-

ної, капіталістичної, комуністичної). Втім, суспільно-фор-

маційний підхід також ґрунтується на якісних методах

аналізу, які важко веріфікувати з позитивістських позицій.

Проте перехід від лінійно-прогресистського до нелінійно-

го плюралістичного циклічного осмислення історії також

не є лінійним процесом.

Як ми вже зазначали, промені Сонця, що довели фі-

зики Пастер і Кюрі, проходячи крізь кристал, виявляють

його асиметричну структуру. Відповідно до нашої гіпоте-

зи, соціальній

матерії, на відміну від неживої матерії, влас-

тива асиметрія. Також можна припустити, що соцієтальні

характеристики східних цивілізацій, на відміну від захід-

них, найбільш близькі до симетрії.

Асиметрія властива всім суспільним структурам,

включно з соцієтальними якостями, що відбивають від-

повідні бінарні показники (шкали), вони знаходяться в ос-

нові утворення соціальних історичних циклів

суспільного

розвитку

177

. Вектор соціально-історичного розвитку у кон-

тексті нашої концепції визначає напрямок соціально-істо-

ричного розвитку у вузлових і поворотних точках. Вузлова

точка є синонімом поняття аттрактор — граничного ста-

ну, досягнувши якого, система вже не може повернутися

в жодний з колишніх станів. Поворотна точка — синонім

177

Афонін Е. А. Розвиток України: макросоціальний підхід / / Віче. —

1996. — № 1. — с.53.

-144-

поняття біфуркації — розгалуження старої якості на кінце-

ву множину цілком певних потенційних нових якостей

178

Соцієтальні зміни досліджуються на декількох ієрар-

хічних рівнях: індивід — сім’я, суспільство — держава, ло-

кальна — глобальна цивілізація. Найнижчий рівень аналі-

зу, індивід — сім’я, є найменшим соціальним суб’єктом і

водночас — малою соціальною групою. Зовнішнє середо-

вище щодо нього становлять соціальні об’єкти суспільство-

держава та локальна-глобальна цивілізація. Для

середнього

рівня аналізу — суспільство-держава — ієрархічно вищим

зовнішнім середовищем є локальна-глобальна цивілізація.

Нарешті, вищий ієрархічний рівень локально-глобальної

цивілізацій сам є зовнішнім середовищем щодо нижчих

рівнів аналізу. Аналогічною є ієрархічна субординація від-

повідних малих циклів індивідуального, суспільного та

цивілізаційного розвитку.

У циклічному розвитку змінюються соціальні струк-

тури (статуси, ролі), соціальні

відносини (цінності, норми),

функції культури (адаптаційна, виховна, регулятивна, ко-

мунікативна), владні відносини, зазнають змін соціальна

мобільність та ідентичність. Проблема ідентифікації со-

цієтальних станів розв’язується за допомогою методології,

запропонованої Е. А. Афоніним. Зокрема, мова йдеться

про використання спеціальних кольорових тестів для вста-

новлення кореляцій між інтенціональністю — екзекутив-

ністю.

Кольорові тести

проводилися на підгрунті методики

аналізу фокус-групи. За психодіагностичною методикою

178

Афонін Е. А., Бандурка О. М., Мартинов А. Ю. Соціальний розвиток

від Різдва Христового. — К., 2000. — С.239.

-145-

Е. А. Афоніна задіяно сім кольорів веселки: червоний,

оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолето-

вий. Розглядвючі 42 комбінації кольорових преференцій,

він ідентифікує на основі тестування, наприклад, ген-

дерні соціальні ролі

179

. Кольорові асоціації віддзеркалюють

суттєві характеристики ставлення людини до ціннісних

об’єктів і до самої себе. Крім того, «… кольорова сенсорика

тісно пов’язана з емоційним життям особистості»

180

. Також і

в підгрунті кольорових тестів Макса Люшера знаходиться

ідея того, що кольорові преференції віддзеркалюють емо-

ційну сферу людини

181

Російський дослідник Г. Гачев зазначає, що «природа

визначає кольорову символіку»

182

. Він слушно звертає увагу

на той факт, що «… національні прапори — важливі при-

родно-культурні тексти…»

183

. Астрологи пов’язують кольо-

ри з певними планетами. Сонце — оранжевий, блакитний.

Луна — білий, Меркурій (хамелеон набуває кольору пла-

нети, з якою в певний момент взаємодіє), Венера — жовтий,

Марс — червоний, Юпітер — фіолетовий, Сатурн — чор-

ний, Уран — переплетіння кольорового спектру, Нептун

— колір морської хвилі, Плутон — фосфорові кольори.

Значення кольорових тестів полягає в

тому, що «ар-

хетипічний зміст, — як писав К. — Г. Юнг, — висловлює

себе за посередництва метафор»

184

. Мова цих метафор фік-

179

Афонин Э. Цвет и психика / / Аэропорт. — 2006. — № 1. — С.52-53.

180

Шматко Н. А., Качанов Ю. Л Территориальная идентичность

как предмет социологического исследования / / Социологические ис-

следования. — 2002. — № 4 — С.94.

181

Драгунский В. В. Цветовой личностный тест. — М., 2005. — с.65.

182

Гачев Г. Ментальности народов мира. Сходства и отличия. — М., 2003.

— С.29.

183

там само. — С.49.

184

Юнг К. — Г. Душа и миф: шесть архетипов. — К., 1996. — С.92.

-146-

сується культурою, яка насправді є історично обумовленим

механізмом діяльності соціальних суб’єктів. У сенсі соціє-

тальної психіки факти можна казати про коди культури.

Причому, «чим більш універсальним є код, тим він менш

змістовний»

185

. Втім, таке абстрагування є можливим тіль-

ки після проведення спеціальних досліджень, які дадуть

можливість встановити найбільш загальні математично

обґрунтовані характеристики коду культури конкретних

націй та цивілізацій. Можливим ключем до подібного

аналізу можуть бути народні прислів’я як джерело архети-

пічної мудрості, яка фіксує ідеї абсолюту — істини, добра,

краси.

«Культура, сягнувши

своєї вершини, — зазначав

М. Вебер, — втрачає матеріальну опору і перетворюється

на руїну»

186

. Внаслідок цього змінюється шкала цінностей,

співвідношення соціального, культурного та символічно-

го капіталу, а, відповідно, і соціальні ролі різних суб’єктів.

В перехідних станах домінує аномія як порушення со-

ціальної солідарності, адже в дюркгеймівському розумінні

суспільство є органічною солідарністю

187

. Звичайно, жодна

історична ситуація, як циклічний феномен, не може пов-

торитися в деталях. Оскільки конкретна історична подія

має свої передумови, каталізатори, спусковий механізм. У

нормативних фазах циклу кожному соціальному статусу

відповідають сталі ролі. У суспільних відносинах стабіль-

185

Зарубина Н. Н. Деньги в социальной коммуникации // Социологи-

ческие исследования. — 2006. — № 6. — С.7.

186

Вебер М. Соціальні причини занепаду античної культури // Ве-

бер М. Соціологія. Загально історичні аналізи. Політика. — К., 1998.

— 534 С.

187

Korte Hermann. Einаhrung in die Geschichte der Soziologie. — Opladen,

1993. — S.187.

-147-

ними є цінності та соціальні норми. Відносно низькою є со-

ціальна мобільність, більш-менш стабільною — соціальна

ідентифікація. Домінуючими є інтеграційна та адаптацій-

на функції культури. Революційні періоди підвищують рі-

вень соціального стресу. Великим стає ступінь соціальної

мобільності, внаслідок чого розмивається стара соціальна

ідентичність. Визначальними функціями культури ста-

ють регулятивна, яка залежно

від ступеня радикальності

змін зазнає збоїв, та комунікативна.

Ми пропонуємо асиметричну модель соціального цик-

лу. Соціально-історичні цикли не можуть бути симетрич-

ними. Вони нічим не нагадують модель маятника. Важли-

вим джерелом цієї асиметричності є зворотні інверсійні

рухи. Стохастичні процеси відбуваються в циклах розвит-

ку політичних, економічних та культурних соціальних

процесів. Отже, принцип асиметрії циклів достатньою

мірою не враховувався в попередніх концепціях циклічно-

го розвитку.

В. Шубарт казав про зміну чотирьох архетипів історич-

них типів людини. «Гармонійна людина сприймає Всесвіт

як космос, одухотворений внутрішньою гармонією, не під-

порядкований людському впливу і регулюванню, спогля-

дальний та улюблений. Тут немає думки про еволюцію

а лише повний спокій — світ досяг своєї мети. Так почу-

валися гомерівські греки, китайці доби Конфуція, хрис-

тияни часів готики»

188

. Натомість, «… героїчна людина ба-

чить у світі хаос, який вона покликана впорядкувати своєю

перетворювальною силою. Тут все у русі. Світу ставиться

мета, яка визначається самою людиною. Так почуваються

188

Шубарт В. Европа и душа Востока. — М., 2003. — С.13.

-148-

Давній Рим, романські та германські народи Нового часу».

Нарешті «…аскетична людина переносить буття як по-

милку, від якої слід рятуватися в містиці. Так почуваються

індуси та греки-неоплатоніки». У свою чергу «…месіанська

людина почувається покликаною створити на землі божес-

твенний порядок, образ якого приховано носить у собі».

В інволюційному стані соціальної

системи традиції

символізують соціальну близькість, ідентифікацію індиві-

ду та суспільства, легітимізують статус, соціалізують цін-

ності

189

. Однак навіть сталі традиції змінюються, оскільки

смисл минулого також переглядається. Кризовий період

актуалізує критику традицій. Втім, слід пам’ятати про силу

суспільної інерції. Особливо потужною інерція є в системі

цінностей соціуму

190

. Особливо інерційні процеси властиві

інверсійним зворотним тенденціям, які спостерігаються

в перехідних періодах розгортання соціальних циклів.

П. Штомпка дав характеристику класичним теоріям

розвитку. На його думку, О. Конт розробив ідеалістичну

концепцію еволюції, Г. Спенсер — натуралістичну кон-

цепцію еволюції, Л. Морган — матеріалістичну концепцію

еволюції, Е. Дюркгейм є автором соціологічної концепції

еволюції. Класичному

еволюціонізму властиві уявлення

про лінійність розвитку, який відбувається за встановленим

зразком, але з неоднаковою швидкістю, втім, у «прогресив-

ному» напрямку. Я погоджуюсь із критикою П. Штомпкою

слабких сторін класичного еволюціонізму, які зокрема, по-

лягають у ідеографічному підході «… заперечення єдиної

189

Штомпка П. Социология социальных изменений. — М., 1996. —

С.89.

190

Матвеева Н. А. Социальная инерция. К определению понятия // Со-

цис. — 2004. — № 4. — С.21.

-149-

логіки історичного процесу — історичні події мають обме-

жений і випадковий характер. Історичні моделі обмежені

рамками епохи, періодом, регіоном і не властиві всьому

людству»

191

. Втім, це не заважає вбачати в західних ціннос-

тях універсальні цивілізаційні ідеали, навіть попри той

факт, що якісні стрибки та катастрофи спростували уяв-

лення про поступовість еволюційного розвитку.

Ключовими механізмами соціального розвитку, які

діють разом є «…диференціація — формування нових

одиниць; зростання адаптативності; механізм включен-

ня, що забезпечує інтеграції нових одиниць;

ціннісна ге-

нералізація»

192

. Водночас ключовою лишається проблема

розробки універсальних критеріїв ідентифікації фаз со-

ціального циклу різних соціальних суб’єктів на підгрунті

кількісних методик, а не якісного методологічного аналізу.

Втім, перший етап до операціоналізації понять становить

визначення загального кола критеріїв, які можуть, принай-

мні на теоретичному рівні, використовуватися для іден-

тифікації фаз циклу.

3.2 Проблема універсальності критеріїв

ідентифікації фаз соціального циклу

Критерій є ознакою, на підгрунті якої відбувається

класифікація. Крім того, критерії — це найбільш загальні

показники. Якісні критерії фіксують наявність або відсут-

ність певної ознаки, кількісні критерії ступінь її розвит-

ку. Пошук критеріїв здійснюється головним чином у так

191

Штомпка П. Социология социальных изменений. — М., 1996. —

С.147.

192

там само. — С.161.

-150-

званій «подієвій» історії. Втім, важливе значення має та-

кож комплексне дослідження способу життя і його вимірів

представників різних соціальних груп, їхньої поведінки й

емоційної реакції на життєві події. Саме так звана «історія

повсякденності» дає можливість дослідити світ та історії

в їхній «тотальності»

193

. Це дає можливість уникати витіс-

нення простої людини на задвірки історії. Такі досліджен-

ня ототожнюються з вивченням одиничних випадків (case

studies) в соціології.

З метою ідентифікації критеріїв універсального со-

ціального циклу застосуємо модель семичленного аналізу.

Для цього виділимо сім найважливіших інституційних

регуляторів соціального буття: по-перше, силу, яка в історії

найчастіше застосовується

у війні, по-друге, природні (еко-

логічні) чинники, по-третє, економічні фактори, по-чет-

верте, політичні чинники, по-п’яте, науку, по-шосте, право,

по-сьоме, інтегральні соціокультурні фактори та соціаль-

ну психологію.

Починаючи з біблійних часів, феномен війн потре-

бує серйозного наукового осмислення. Адже вже в першій

«світовій війні

» між Каїном та Авелем загинула тодішня

чверть всього людства. З того часу цикли війн повторюва-

лись знову і знову. Водночас особливо актуально постало

питання визначення соціально-історичної природи війн,

виявлення їхнього місця в механізмі регулювання соціаль-

них відносин, пошуку дієвих засобів попередження та за-

лагодження різноманітних конфліктів. Слід зазначити, що

на кожному поворотному моменті історії, коли відкривала-

193

Пушкарева Н. Л. Предмет и методы изучения «истории

повседневности» // Этнографическое обозрение. — 2004. — № 5. — С5.