Афонін Е.А., Бандурка О.М., Мартинов А.Ю Соціальні цикли: історико-соціологічний підхід

Подождите немного. Документ загружается.

-131-

буття, та перехідних, коли здійснюється відбір систем, які

накопичили достатній внутрішній ресурс для виживання

в умовах трансформації. За цих історичних обставин акту-

альним є визначення влади Е. Гіденсом, який зазначає, що

«влада — це спроможність окремих осіб або груп змуси-

ти інших рахуватися зі своїми інтересами, навіть за умови

протидії інших

сил»

156

У рамках циклічної парадигми слід відмовитись від

стереотипів лінійного розвитку, адже ритм соціального

життя є завжди нерівномірним. Інверсія може розгляда-

тись навіть як певний форс-мажор, коли пануючим є пси-

хологічний стан, коли воля є, сила є, але сили волі немає.

Питання тривалості циклу та його періодів пов’язане з

проблемою внутрішньої структури циклу та з’ясуванням

механізмів переходу від однієї фази до іншої. Причини є

комплексними. Різною може бути не лише тривалість ці-

лих циклів, а й їх окремих періодів. Інверсія найбільше

властива перехідним періодам циклу, особливо в умовах

переходу до нормативних періодів. Врешті, тривалість цик-

лу залежить від того

, якої складності історичні завдання

вирішуються в цей час. Кожний з періодів циклів автома-

тично не закінчується, поки ці завдання не відпрацьовані,

перехід до нового етапу циклу не відбувається. Навпаки,

можливим є повернення до попереднього етапу розвитку.

Ключовою у цьому контексті є ідея найближчої зони роз-

витку, досягнення та функціональне освоєння

якої є ме-

тою певного етапу циклу.

Цикл може бути незавершено або перервано через різні

іманентні щодо суб’єкта та зовнішні історични обставини.

156

Гідденс Е. Соціологія. — К., 1999. — С.398.

-132-

Під дією цих само причин може порушуватись ритм роз-

гортання циклу. Ми кажемо про дихотомію особистісного,

суспільного (національного-державного) та цивілізаційно-

го циклів. Вони, в свою чергу, перебувають у стані залеж-

ності не лише один від одного, а й від інституційних со-

ціокультурних, політичних, економічних, психологічних

та інших циклів.

Соціальний механізм

зміни фаз циклу є складним ком-

плексним системним феноменом, який гармонійно поєд-

нує психологічні, соціокультурні, соціально-економічні та

соціально-політичні причини. Наприклад, зростання про-

дуктивності певних технологій, пов’язане з переходом від

екстенсивного до інтенсивного розвитку, водночас пород-

жує комплекс екологічних проблем, які тиснуть на соціаль-

ні відносини. Водночас у

цих умовах посилюється групова

ідентифікація, ускладнюються організаційні зв’язки та

внутрішня диференціація суспільства. Посилюється ког-

нітивна складність мислення, вдосконалюються прийоми

вироблення меж групового та внутрішньо групового ком-

промісу. Отже, об’єктивно виникають передумови для чер-

гового демографічного вибуху, відповідного зростання со-

ціальних потреб та побажань та настання нового циклу.

Таким чином

, нова структура принципів соціально-істо-

ричної циклічності має спиратись на систему наступних

принципів: холізм, асиметрія, релятивізм, дихотомія, спря-

мованість, ієрархічність, функціональність.

Будь-яка теорія має твердження, які неможливо довести

в рамках її власних логічних можливостей. Тому розробка

концепту універсального соціального циклу триває. Пер-

спективи досліджень нами пов’язуються, насамперед, із

-133-

історичною соціологією. Насамперед має йтися про низку

прикладних емпіричних досліджень, які мають дати ма-

теріал для чіткого визначення критеріїв етапів циклу.

Історичні процеси, на відміну від природних, розгля-

даються не як результат зовнішніх, причинно-наслідкових

взаємодій, а як морфогенез, за якого перебіг процесів обу-

мовлюється внутрішніми структурно-функціональними

закономірностями. Зрештою, між

соціальною революцією

та науково-технічною революцією існує взаємозв’язок, хоча

вони є різними за своїм походженням і характером. Отже,

суспільні процеси можуть бути поясненими соціальними

та психологічними причинами. Причому зміни моделей

тлумачення залежать від фази циклу, в якій відбувається

цей процес. Важливою характеристикою соціальних змін

(розвитку) є історичний час. Для

соціальних подій власти-

вим є ритмічна або хаотична зміна інтервалів між ними.

Час віддзеркалює ритм колективних дій і водночас є регу-

лятором названих дій.

Отже, П. Штомпка визначає соціальний час як «події

в часі» і «час у подіях»

157

. Соціальний час виконує важливі

функції: синхронізації, координації, послідовності, своє-

часності, вимірювання, диференціації. Час є історично та

культурно відносним. Робочий тиждень і календар мають

соціально-договірний характер. Для кожного суспільства

іманентно властивою є власна конфігурація часу. Оскільки

життя людини насправді є циклічним процесом, кожний

з етапів якого має власні характеристики, можна

висунути

гіпотезу щодо можливості пояснення історичного процесу

з точки зору розгортання певних циклів.

157

Штомпка П. Социология социальных изменений — М., 1996. — С.73.

-134-

Тривалість циклу може бути різною. О. Шпенглер поділяє

історію розвитку замкнутих культур на 1200 річні періоди, іс-

нують цикли доісторії, власне історії та постісторії. Натомість

економічні цикли Кондратьєва охоплюють 60 та 120 річні

цикли. Наприклад, французький історик Ф. Бродель розгля-

нув кореляцію між циклом Кондратьєва та віковими тенден-

ціями довготермінової економічної кон’юнктури на

прикладі

англійських статистичних матеріалів 1700-1950 рр.

158

В свою чергу економіст Л. Нефьодов застосував еконо-

мічні цикли Кондратьєва до аналізу впливу кон’юнктури

економічних циклів щодо впливу технічних інновацій

на суспільне буття. Так, доба промислової революції,

пов’язана із застосуванням парової машини та текстиль-

ної промисловості (1800-1850 рр.), що позначилось на ма-

совому споживанні одежі. Період побудови залізниць та

удосконалень металургійної промисловості (1850-1900)

змінили транспортні комунікації. Доба 1900-1950 рр. — на-

фтохімія, автомобілебудування сприяли індивідуальній

мобільності. Наступний період, 1950-2000 рр., пов’язаний

із запровадженням електротехніки та хімії, наслідком чого

стало народження суспільства масового споживання. Пе-

ріод 2000-2050 рр. — інформаційні технології формували

інформаційну мережеву комунікацію. Час після 2050 р.

— біотехнології, людське здоров’я та безсмертя

159

Виходячи з історичних способів життєзабезпечення,

можна виділити чотири головні циклічні етапи. Перший

— гомеоцентризм, пов’язаний із симбіозом людини з сере-

довищем існування без його зміни; другий — еконоцен-

158

Бродель Ф. Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм. Т.3. Час

світу. — К., 1998. — С.66.

159

Der Spiegel. — 2004. — № 26. — С.40.

-135-

тризм — використання відновлювальних природних ре-

сурсів; третій — геоцентризм — використання природних

ресурсів, які не відновлюються; четвертий — антропоцен-

тризм — використання природних та штучних ресурсів

за допомогою інтелекту та інформації. На зміну провід-

ним засобам виробництва, якими були земля-праці-капі-

тал, приходять речовина-енергія-інформація

160

Ліга Націй у розпал Великої депресії доручила відомо-

му економісту Г. Хаберлеру (1900-1995) проаналізувати тео-

рії економічних циклів. Даючи трактування поняття еко-

номічного циклу, Г. Хаберлер звернув увагу на монетарні

та немонетарні (зокрема, психологічні) теорії економічно-

го циклу у контексті розвитку від зростання через кризу

до занепаду та пожвавлення

161

. Як бачимо, фази економіч-

ного циклу за Г. Хаберлером (зростання — криза — зане-

пад — пожвавлення) також складаються з чотирьох етапів.

Взагалі більш давньою є циклічна концепція розумін-

ня змін, яка була пов’язана із практикою стародавніх сільсь-

когосподарських суспільств та їхньою річною циклічністю

робіт. Із розвитком індустріального способу виробництва

починає превалювати

лінійна концепція сприйняття часу

й історії. Звичайно, вона йде від іудейсько-християнської

філософії, яка поширювала уявлення про розвиток людства

від гріхопадіння до порятунку та Царства Небесного. Ще

більший вплив на секуляризацію ідеї лінійного часу зроби-

ла ідеологія Просвітництва з його ідеєю про поступальний

прогресивний розвиток. Тому не випадково, що П. Сорокін

160

Цвылев Р. Метаморфозы индустриальной экономики: проблема эко-

номических измерений // Мировая экономика и международные отно-

шения. — 2001. — № 2. — С.13.

161

Хаберлер Г. Процветание и депрессия. — Челябинск, 2005. — С.474.

-136-

писав «суспільна думка другої половини ХІХ ст. позначена

лінійною концепцією соціально-історичних змін»

162

Можна погодитись із думкою І. В. Бойченка, який зазна-

чає, що серед причин особливого значення коловоротних

теорій у пізньому стародавньому суспільстві є: по-перше,

«органічність зв’язку циклічних і міфологічних поглядів

на історичну дійсність», по-друге, сприйняття коловорот-

них концепцій як форми «… переходу від етнічної до ав-

торської філософії історії

», по-третє, розуміння природних

та суспільних циклів як об’єктивної основи «… циклічного

трактування темпоральних змін у життєдіяльності лю-

дей», по-четверте, «перехідні періоди — час панування

циклічних концепцій»

163

Поняття циклу сприймається як повторення певних

етапів розвитку. Взагалі, звичайно, таке тлумачення є оче-

видним для природних циклів, наприклад астрономіч-

них: день і ніч, фази луни, пори року. Загальновідомими є

біологічні цикли, які мають важливі наслідки для соціаль-

ного життя: народження, дитинство, молодість, зрілість,

старість, смерть. Досить чітко проявляються політичні,

економічні й соціальні цикли.

Досить відомими є моделі, які представляють соціальні

цикли у вигляді певних аналогій з природними циклами.

Наприклад, може йтися про життєвий цикл організацій.

Найважливішими параметрами, на підгрунті яких здій-

снюється класифікація циклу розвитку організації, є вік

(дитинство, юність, зрілість, старість) і розмір організації,

162

Сорокин П. Обзор циклических концепций социально-историческо-

го процесса // Социологические исследования. — 1998 - № 12. — С.3.

163

Бойченко І. В. Філософія історії. — К., 2000. — С.205-206.

-137-

а також креативність, директивність керівництва, делегу-

вання повноважень, координація, співробітництво

164

Розглянувши теоретичні проблеми світових геополі-

тичних циклів, В. А. Колосов та М. С. Мироненко зазна-

чають, що «очевидно, існують певні просторово-часові

матриці прояву замкнених циклів розвитку від сходження

до занепаду головних світових держав, одна з яких виконує

роль «світового поліцейського» […] цілком очевидно, що

геополітичні процеси знаходяться в нерозривному, хоча

й не суворо детермінованому зв’язку зі світовими госпо-

дарськими процесами»

165

Взагалі людина, суспільство та різні цивілізації одно-

часно перебувають під дією багатьох циклів різної склад-

ності та ієрархії: від великих космічних до малих фізіо-

логічних. Доречно висунути гіпотезу про те, що більші

цикли, які належать до верхніх щаблів ієрархії, начебто

«підпорядковують» собі розгортання менших за ритмом

та періодичністю циклів. Водночас

«збій» декількох циклів

нижчих щаблів ієрархії, мабуть, спроможний порушити

динаміку розгортання великих циклів.

Суспільство та цивілізація, як і людина, також у своє-

му розвитку проходять великий життєвий цикл. Індиві-

дуальний життєвий цикл розгортається від малих річних

періодів до більших. Соціальний цикл, навпаки — від ве-

ликих часових періодів до все менших

і менших.

Таким чином, різноманітні соціальні цикли: еконо-

мічні, політичні, культурні, геополітичні, суспільних ор-

164

Филонович С. Р. Использование моделей жизненного цикла в орга-

низационной диагностике // Социологические исследования. — 2005.

— № 4. — С.54.

165

Колосов В. А., Мироненко Н. С. Геополитика и политическая геогра-

фия. — М., 2002. — С.213.

-138-

ганізацій, тощо, принципово відрізняються від природ-

них циклів за багатьома параметрами. Насамперед слід

звертати увагу на асиметричність соціальних циклів, які,

на відміну від різноманітних природних циклів, хоча

в силу фізіологічних та частково психічних ознак і зале-

жать від останніх, не мають чіткого ритму розгортання,

їм властива дихотомія, вони можуть бути незавершеними

принципово іншою є механізм зворотних процесів. Якщо

для природних циклів властивою є маятникова характе-

ристика інверсії, то для соціальних циклів прийнятною

є складна біфуркаційна модель зворотних процесів, які

не обов’язково з фотографічною точністю повторюються

за обставин, що змінилися, попередні атрибути соціаль-

ного розвитку. Отже, розглянемо методологічні проблеми

універсального соціально

циклу.

-139-

РОЗДІЛ 3. УНІВЕРСАЛЬНИЙ СОЦІАЛЬ-

НИЙ ЦИКЛ: ДОСВІД ІСТОРИКО-СОЦІО-

ЛОГІЧНОГО КОНСТРУЮВАННЯ

3.1 Методологічні основи побудови моделі

універсального соціального циклу

Головною методологічною проблемою розвитку цикліч-

ної моделі соціального розвитку на мою думку є усталений

підхід до аналізу процесу будь-якої «еволюції». Маркера-

ми традиційного підходу є характеристика розвитку зі збе-

реженням «status qwo» певного соціального об’єкта, або як

«прогресивний» чи «регресивний» розвиток. Але відсутність

об’єктивних критеріїв, за якими можна чітко

визначати кожен

з вище наведених типів розвитку, робить ці твердження над-

то абстрактними та далекими від конструктивної практики.

Такою насправді є історія без соціологічного аналі-

зу, внаслідок чого вона зводиться до перетворення прав-

ди на міфи та представлення міфів у вигляді правди.

Об’єктивне соціологічне тлумачення дає можливість обме-

жити вплив емоційних оцінок та відійти від якісних ме-

тодів дослідження.

Вульгарні розуміння циклів стосуються концепції іс-

торичних кругобігів, де

історія спрощено розглядається

як відтворення однакових циклів існування. Як слушно

зазначає І. Валлерстайн, Велика французька революція

зробила очевидною ідею того, що «зміни є нормою»

166

. Від-

критим лишається тільки дискусійне питання щодо суті

166

Історична соціальна наука в світ-системній перспективі. — Х. — С.9.

-140-

цих змін та того, яким чином вони відбуваються. Причому

проблемою створення нової теорії універсального соціаль-

ного циклу є, як зазначає С. Леш, властиве постмодерну

«… скептичне ставлення до теоретичного знання в цілому і

особливо до «великих теорій»»

167

. Звичайно, «… будь-яка ра-

ціональна методологія, — як зазначає І. Лакатос, — немину-

че обмежена»

168

. Природно, що це методологічне зауваження

слід мати на увазі, описуючи методологічні підходи до ство-

рення концепції універсального соціального циклу.

Звичайно, «стадіальні та циклічні феномени істо-

ричного руху, — як слушно вказує російський дослідник

В. Лапкін, — є не більш ніж моделями історичного про-

цесу, серед істориків не припиняються дискусії щодо сут-

ності

тих або інших стадій і циклів»

169

. Попри наявність за-

значеної методологічної тенденції, домінуючою лишається

лінійна методологія дослідження історичного процесу.

Наприклад, феноменологічний напрямок соціологічного

теоретизування заперечує можливість універсального по-

яснення соціальних реалій. Втім, «у підгрунті історичної

феноменології є неапріорна герменевтика як ідеальний

тип дослідження»

170

. Виходячи з задекларованої методоло-

гічної орієнтації, метою історичної феноменології є спроба

розуміння людини минулого та її навколишнього світу. Пе-

редусім історик-феноменолог досліджує самосвідомість

171

167

Скот Леш. Соціологія постмодернізму. — Львів — 2005. — С.168.

168

Кохановский В. П. Философия и методология науки. — Ростов-на-

Дону, 1999. — С.449.

169

Лапкин В. Циклы, ритмы, волны: проблемы моделирования полити-

ческого развития // Полис. — 2002. — № 4. — С.26.

170

Юрганов А. Л. Опыт исторической феноменологии // Вопросы исто-

рии. — 2001. — № 9. — С.45.

171

Каравашкин А. В., Юрганов А. Л. Историческая феноменология

и изучение истории России // Общественные науки и современность

— 2003. — № 6. — С.102.