Афонін Е.А., Бандурка О.М., Мартинов А.Ю Соціальні цикли: історико-соціологічний підхід

Подождите немного. Документ загружается.

Афонін Е.А., Бандурка О.М., Мартинов А.Ю.

СОЦІАЛЬНІ ЦИКЛИ:

історико-соціологічний підхід

ТД «Золота миля»

Харків

2008

УДК 316.244

ББК 60.5

А94

Рецензенти:

Сохань Л. В., доктор філософських наук, професор, член-кореспондент

НАН України, заслужений діяч науки і техніки України.

Пірен М. І., доктор соціологічних наук, професор, заслужений діяч

науки і техніки.

Віднянський С. В., доктор історичних наук, професор, заслужений діяч

науки і техніки України.

Афонін Е.А

., Бандурка О.М., Мартинов А.Ю.

А94 Соціальні цикли: історико-соціологічний підхід / Українське

товариство сприяння соціальним інноваціям, Українська технологічна

академія. – Х.: Вид-во «Титул», 2008. – 504 с. – («Відкрита дослідницька

концепція»; Вип. № 5).

ISBN 978-966-2982-25-1

У монографії висвітлюються теоретико-методологічні основи дослідження

циклів соціального розвитку. Проаналізовано коло проблем історичної соціології,

обґрунтовано «методологічне меню» для вивчення специфіки різних форм

соціальної циклічності та розглянуто останню як універсальну характеристику

становлення, функціонування та розвитку соціальних суб’єктів – людини,

суспільства, людства. Розроблено та застосовано модель «універсального

епохального циклу» до аналізу соціально-історичних процесів. У додатках подано

тезаурус та інформацію про цикли національних історій країн світу.

Для науковців, викладачів, студентів, усіх, хто цікавиться історичною

соціологією та циклами соціального розвитку.

Theoretical bases of research of cycles of social development light up in a

monographу. The circle of problems of historical sociology is analysed, grounded

«methodological menu» for the study of speciﬁ c of different forms of social recurrence

and the last is considered as universal description of becoming, functioning and

development of social subjects – man, society, humanities. The model of «universal

epochal cycle» is developed and applied to the analysis of historical processes. In

additions a thesaurus information is given about the cycles of national histories of the

world countries.

For research workers, teachers, students, all, who takes interest historical

sociology and cycles of social development.

ISBN 978-966-2982-25-1

Серія «Відкрита дослідницька

концепція», Випуск 5

-3-

ЗМІСТ

ВСТУП ..................................................................................................................4

Розділ 1. Історична соціологія: виникнення і розвиток ...................6

1.1. Становлення предметного поля історичної соціології ...................... 6

1.2. Історична соціологія в класичній соціальній думці ........................34

1.3. Постмодерна історична соціологія .......................................................55

Розділ 2. Циклічна парадигма в історії соціальних наук ...............78

2.1. Ідеї циклізму в природничих науках ..................................................78

2.2. Аналіз циклічних підходів у соціальних науках ...........................102

Розділ 3. Універсальний соціальний цикл: досвід і

сторико-соціологічного конструювання ............................................139

3.1. Методологічні основи побудови моделі універсального

соціального циклу .........................................................................................139

3.2. Проблема універсальності критеріїв ідентифікації

фаз соціального циклу .................................................................................149

Розділ 4. Структура всесвітньої історії: циклічна модель. ..........211

4.1. Циклічна модель соціалізації особистостів історії .........................211

4.2. Цикл суспільного розвитку ..................................................................228

4.3. Особливості циклічного розвитку локальних цивілізацій ..........264

Розділ 5. Соціально-історичне прогнозування суспільного

розвитку ..........................................................................................................296

5.1. Історичний та соціальний час: діалектика хроносу

та кайросу .......................................................................................................296

5.2.

Межі історико-соціологічного прогнозування ................................310

Висновки .........................................................................................................351

Додатки ............................................................................................................355

Додаток 1. Психокультура України: «Помаранчевий перехід» .......... 355

Додаток 2. Структура циклів національних історій країн світу .......382

Додаток 3. Глосарій .......................................................................................475

Список використаних джерел ....................................................................484

-4-

ВСТУП

Не так давно людство з особливим почуттям тривоги

і водночас надій зустрічало своє 2000-ліття. Вже тоді в роз-

маїтті наукових коментарів чи не більшість вчених схиля-

лась до висновку, що межа тисячоліть загострила соціальні

протиріччя. Дехто з наших західних колег навіть нава-

жився переглянути традиційні уявлення про визначаль-

ну роль соціального

фактору. В цілому можна сказати, що

сьогодні перед людством постали якісно нові теоретичні

та практичні проблеми, пов’язані з осмисленням соціаль-

ного змісту глобального історичного процесу взагалі, та

соціального розвитку зокрема.

Динаміка нинішніх соціально-історичних змін нагадує

соціальному вченому про надзвичайну складність приро-

ди соціального, що її утворив тривалий розвиток

людини.

Пройшовши шлях від первісної людини до сучасника ін-

формаційного суспільства вона (завдяки своїй невгамон-

ній діяльнісній сутності) надзвичайно ускладнила свою

власну соціально-психологічну природу, а також природу

свого безпосереднього національно-державного та міжна-

родного середовища. Тим самим вона підштовхнула на-

укову спільноту переглянути класичні засади соціальної

науки та віднайти адекватні

часові дієві підходи, спромож-

ні виявляти нові закономірності соціального розвитку та

забезпечувати ефективне вирішення чисельних проблем,

що виникають у контексті трансформаційних процесів пе-

рехідних епох суспільного й людського розвитку. Колишні

прогресистські лінійні уявлення щодо соціально-історич-

ного розвитку вже не завжди є адекватними складності

проблем розуміння сучасної соціальної реальності.

-5-

Водночас поширення народжуваних наукових ідей

цілком залежить від налаштованості на їх сприйняття

широкого наукового загалу. Більше того, сьогодні проду-

кування нових соціальних ідей стає неможливим без за-

стосування міждисциплінарних підходів, що в них беруть

участь представники соціальних наук, природничники та

математики. Цілком же сьогодні можна засвідчувати пово-

рот науки (і практики

) до широкої інтеграції.

Не останнє місце посідає сьогодні вимога професійної

популяризації знань, що виникає внаслідок раціоналізації

природи людини, суспільства і людства, інтелектуалізації

людської діяльності. Водночас спрощення наукових текстів

для їх широкого вжитку не має викривляти чи дискреди-

тувати власне наукову ідею. Це має бути добротний про-

фесійний і разом з

тим цікавий виклад, цілком придатний

для його вжитку в різних сферах людської життєдіяльності.

Отже, не шукайте у цій книзі простих рецептів вирішення

соціально-історичних проблем.

Книга не є завершеним (а є лише етапним) результатом бага-

торічної роботи групи дослідників з розробки багатогранної та

складної природи соціального циклу. Головний результат роботи

скаладають авторська теоретико-методологічна модель «універ-

сального епохального циклу» та кількісно-якісна система поведін-

кових соціально-психологічних показників, за допомогою яких (у 2

етапи: з 1992 і 2002 рр

.) було запроваджено моніторинг соцієталь-

них змін українського суспільства. Евристичний потенціал цього

доробку цілком спроможний стимулювати дослідницьку думку,

сприяти формуванню інтелектуальних передумов для поширен-

ня ідей циклічного підходу до соціально-історичного аналізу та

проведення широких міждисциплінарних досліджень.

-6-

РОЗДІЛ 1. ІСТОРИЧНА СОЦІОЛОГІЯ:

ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТОК

1.1 Становлення предметного поля історичної

соціології

Еволюціонізм як традиційна універсальна концеп-

ція розвитку є однією з «великих теорій», які співіснують

у міждисциплінарному дискурсі. Класична еволюційна

теорія ставить собі за мету відкриття універсального дже-

рела законів розвитку людства через універсальні стадії та

ступені, тобто як прямолінійний процес переходу від про-

стого до складнішого

Навіть на межі ХХІ ст. процес поширення ліберальної

західної моделі демократії фактично можна розглядати як

відродження ідеї «… однолінійного розвитку всіх країн і

народів, які, незважаючи на відставання одних і виперед-

жаючий поступ інших, у своєму становленні проходять

ті самі етапи»

. У свою чергу відомий датський соціолог

Я. Алстед, який працює у напрямку теоретичних дослід-

жень історичної соціології приймає ідею еволюції як при-

йнятний спосіб описання соціальних змін. Втім, на його

думку, «питання полягає в тому, аби сформовані образи

еволюції віддзеркалювали складності історії та людського

суспільства»

Проте поки що домінантними лишаються традиційні

парадигми соціального розвитку — різні види соціального

Лурье С. В. Историческая этнология. — М., 1998. — с.17.

Горбатенко В. П. Стратегія модернізації суспільства. Україна і світ на

зламі тисячоліть. — К., 1999. — с.15.

Алстед Я. Историческая социология — зачем и как? // Социологичес-

кие исследования — 2005. — № 5. — с.126.

-7-

еволюціонізму, історичний матеріалізм, соціально-психо-

логічний підхід, конфліктологічний підхід, субкультур-

ний, суб’єктивно-процесуальний та інші. Впродовж три-

валого часу магістральним напрямком наукових дискусій

лишається діалог між прихильниками лінійних та цикліч-

них моделей розвитку. Відголос цих явищ можна знайти

в багатьох наукових дисциплінах, відповідні теоретичні

конструкції, завдяки своїм як сильним, так

і слабким ри-

сам, вже стали складовою частиною світогляду багатьох

науковців. Не є винятком у цьому сенсі й історична соціо-

логія.

Епістемологія історичної соціології кореспондується з

системами пояснень, які ґрунтуються як на лінійних, так

і на циклічних концепціях. Відповідний вибір доводить-

ся роботи і приступаючи до тлумачення категоріального

апарату та

предмету історичної соціології. Предметне поле

соціальних наук і історична соціологія в цьому сенсі не є

винятком, перебуває в постійному динамічному стані.

Карл Поппер (1902-1994) вважав, що наукове знання

складається не з законів, а з найбільш оброблених на пев-

ний час гіпотез проміжного, а не кінцевого знання. Пізнан-

ня рухається вперед за рахунок

створення нових гіпотез.

Зрештою, можна погодитися з думкою К. Поппера, що «…

діяльність вченого полягає у висуненні та перевірці тео-

рій»

. Робочою науковою гіпотезою авторів є припущен-

ня про універсальну властивість циклів, які притаманні

розвитку соціальної матерії. Оскільки ці тенденції можна

верифікувати через соціальний час, то «материнською»

Поппер К. Логика научного исследования. / Пер. с англ. — М., 2005.

— с.27.

-8-

науковою дисципліною, спроможною зробити це, на нашу

думку, є історична соціологія.

Видатний російський і американський соціолог Пити-

рим Сорокін ще напередодні першої хвилі світових транс-

формаціїних процесів 1930-1940-х рр. зазначав, що «з… по-

зиції соціологічного релятивізму дослідження циклічних і

ритмічних повторень у соціальних феноменах є… одним

з найбільш важливих завдань соціології

. Його потрібно

рухати вперед усіма засобами, оскільки воно відкриває

багато можливостей вирішення найважливіших соціоло-

гічних проблем»

. Звичайно, можна погодитися з думкою

вітчизняного дослідника Ю. В. Павленко про те, що «… ос-

мислення історичного процесу може здійснюватися у від-

повідності до лінійної, і до циклічної парадигм»

. Саме

такий інтелектуальний «кондомініум» є об’єктивним як

в історичній науці, так і в соціології. Водночас важко пого-

дитися з точкою зору, нібито «… погляд на історію з пози-

цій циклізму по мірі поглиблення наших знань про різні

типи суспільств явно втрачає свою чіткість»

. Це, скоріше

за все, відбувається внаслідок анахронічності циклічної мо-

делі розвитку, що донині культивується в соціальній науці,

а також через фактичну вичерпаність лінійною парадиг-

мою історичного розвитку свого евристичного потенціалу.

Усвідомлюючи цю тенденцію, німецький соціолог

Н. Еліас у липні 1968 р. справедливо зазначав, що «… до-

слідження «еволюції» в дусі ХІХ ст.,

у дусі механічного пос-

тупу, ні […] дослідження неспецифічних «суспільних змін»

Сорокин П. Обзор циклических концепций социально-исторического

процесса // Социологические исследования. — 1998. — № 12. — с.12.

Павленко Ю. В. История мировой цивилизации. — К., 2002. — с.11.

там само. — с.12.

-9-

у дусі ХХ ст. […] майже не проводили достатньо чіткої межі

між різними типами соціальних змін…»

. Тобто модель

суспільного розвитку, що її використовувала весь цей час

соціальна наука, є надто спрощеною. Втім, у свідомості

науковців у контексті класичного уявлення про діалек-

тичну спіраль розвитку й донині продукуються стереоти-

пи сприйняття циклів як простого повторення минулого

на новому рівні розвитку. Втім, і лінійні уявлення про ге-

незис

часто суперечать емпіричному історичному матеріа-

лу та повсякденній свідомості.

Циклічні ідеї в різному контексті історичного розвит-

ку, причому в міждисциплінарному науковому синтезі,

висловлювали Аристотель, Дж. Віко, М. Данилевський,

К. Леонтьєв, Н. Макіавеллі, Ф. Ніцше, А. Тойнбі, П. Со-

рокін, О. Шпенглер, С. Хантінгтон та інші.

Зміна уявлень про предмет історичної соціології

відбу-

валася під впливом тенденцій циклічності зміни наукових

парадигм. Російський дослідник В. Пантін справедливо

зазначає, що «увага до циклічних моделей розвитку акту-

алізується в періоди кризових явищ у суспільстві. Втім, сам

цей феномен вказує на циклічність розвитку самого знан-

ня»

. Тому виникнення і розвиток історичної соціології від-

бувалися відповідно до циклічної парадигми.

Формування поняттєвого апарату наукового дослід-

ження становить дуже важливу складову роботи. Мож-

на погодитися з думкою Ж. Тощенко, який зазначає, що

«…етодологічна стратегія є основою понятєвого апара-

Еліас Н. Процес цивілізації. Соціогенетичні і психогенетичні дослід-

ження. — К., 2003. — с.11.

Пантин В. Возможности циклично-волнового подхода к анализу по-

литического развития // Полис. — 2002. — № 4. — с.19.

-10-

ту»

. Водночас, на мою думку, щодо зазначеної проблема-

тики має діяти відомий принцип Нільса Бора: неможливо

однією науковою мовою описати складне явище. Зрозумі-

ло, що без такого епістеміологічного підходу важко вести

пошук інтегральних понять, які допомагають розв’язати

складну задачу дослідження соціального розвитку.

Багато наукових понять ми можемо розрізняти тільки

на

концептуальному рівні, а не в реальності. Адже за межа-

ми певних наукових асоціацій, так би мовити, ніщо не оз-

начає нічого. Зрештою, абстрактний «смисл» історії теж

не існує в об’єктивній реальності за межами людської свідо-

мості. Як слушно зазначав Н. Еліас, «… слова живуть доти,

доки це відображення минулого досвіду та

ситуації має

фактичну цінність, виконує функцію у фактичному бутті

суспільства, доки покоління, що приходять на зміну одне

одному, здатні почути у значенні цих слів власний досвід; і

слова вмирають, коли всі функції, весь досвід фактичного

суспільного життя втрачає з ними будь-який зв’язок»

Маючи на увазі це застереження, насамперед сфор-

мулюємо мережу робочих понять, одночасно усвідом-

люючи, що невичерпну багатоманітність історії не може

увібрати в себе жодна система понять. Причому це «…

не залежить від рівня розвитку історичного знання»

«Дуже часто, — зазначав Р. Мертон, — один і той же

термін використовується для позначення різних понять,

точно так само як одне й те саме поняття визначається різ-

Тощенко Ж. Т. О понятийном аппарате социологии // Социс. — 2002.

— № 9. — С.11.

Еліас Н. Процес цивілізації. Соціогенетичні і психогенетичні дослід-

ження. — К., 2005. — С.56.

Смоленский Н. Проблемы логики общеисторического развития // Но-

вая и новейшая история. — 2000. — № 1. — С.9.