Звєрєва І.Д., Петрочко Ж.В. Інтегровані соціальні служби: теорія, практика, інновації

Подождите немного. Документ загружается.

Реінтеграціятасоціалізаціявихованцівінтернатнихзакладів

260

Що ж таке реінтеграція як процес і в чому полягає його сутність?

Реінтеграція – (від лат., що означає відновлення, набут-

тя цілісності) – процес повернення людини в суспільство

у ролі активного і незалежного члена соціального життя,

що передбачає компенсацію втрат соціальних зв’язків, досяг-

нення відповідного рівня емоційного стану тощо. Організація

та забезпечення оптимальних умов реінтеграції створюють

можливості для подальшого повноцінного функціонування

індивіда у соціумі, його успішної соціалізації.

Реінтеграція дітей-сиріт та дітей, позбавлених бать–

ківського піклування, – процес повернення чи входження

їх до тієї чи іншої соціальної системи шляхом відновлення

або формування прив’язаностей, соціальних зв’язків та відно-

син, набуття соціального досвіду, соціальної компетентності.

Реінтеграція здійснюється у соціумі, а відповідно розгорта-

ється у мережі соціальних взаємодій. Саме зміст соціальних

взаємодій у певній соціальній системі можна покласти в осно-

ву визначення даного поняття.

Враховуючи специфіку процесу реінтеграції дітей-сиріт

та дітей, позбавлених батьківського піклування, визначимо

такі рівні соціальних взаємодій: чуттєво-емоційний; емо-

ційно-соціальний; соціально-інституційний.

Зокрема на уттєво-емоційному рівні відбувається віднов-

лення, розвиток чи встановлення прив’язаностей (емоційно

теплих, близьких, люблячих, стійких та тривалих стосун–

ків між людьми) дитини з батьком, матір’ю, близькими

родичами.

На емоційно-соціальному рівні також має місце процес форму-

вання та розвитку прив’язаностей, проте помітно вирізняєть-

ся соціальний компонент взаємодій між дитиною і прийомни-

ми батьками (опікунами, батьками-вихователями), дитиною

і соціальним працівником, що здійснює соціальний супровід

виховання та розвитку дитини у сім’ї. Передумовами зазначе-

Реінтеграціятасоціалізаціявихованцівінтернатнихзакладів

261

ного певною мірою є збереження за дитиною статусу дити-

ни-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування;

отримання певних пільг, соціальних виплат та державних

допомог тощо.

На соціально-інституційному рівні соціальні взаємодії набу-

вають найвищого і найважливішого виду та змісту – активної

соціалізації (засвоєння і перетворення індивідом соціальних

норм і культурних цінностей шляхом активного входження

в соціальні інституції суспільства). Як правило, на такий

рівень соціальних взаємодій людина виходить після досяг-

нення повноліття, набуття правосуб’єктності, виходу в са–

мостійне життя, коли, як зазначає український вчений

В. Т. Циба [7, с. 129-131], з’являються соціогенні потреби –

осмислювати своє подальше життя, вибирати професію,

планувати створення власної сім’ї, задумуватися над страте–

гічними завданнями, які б становили мету життя у кількох

або в усіх соціальних інституціях.

У контексті зазначених рівнів соціальних взаємодій і

потрібно розглядати реінтеграцію дітей-сиріт та дітей,

позбавлених батьківського піклування.

Так, на уттєво-емоційному рівні реінтеграція передбачає

повернення дитини у те конкретне сімейне середовище, звід-

ки вона вийшла, тобто у біологічну сім’ю чи під опіку близь-

ких родичів.

На емоційно-соціальному рівні реінтеграція визначати-

меться як повернення дитини-сироти чи дитини, позбавле-

ної батьківського піклування, з інституційного в сімейне

середовище, і передбачає влаштування дитини в сім’ю уси-

новителів, прийомну сім’ю, дитячий будинок сімейного типу,

під опіку осіб, що не є родичами дитині.

На соціально-інституційному рівні реінтеграція розгляда-

тиметься як вихід із відносно закритої інтернатної системи,

для якої характерним є обмежене коло соціальних зв’язків,

у систему відкриту, в незалежне життя поза межами інтер-

Реінтеграціятасоціалізаціявихованцівінтернатнихзакладів

262

натного закладу, де неабиякого значення набувають навички

соціальної компетентності. При цьому під соціальною ком-

петентністю мається на увазі знання, вміння та навички, що

сприяють успішному виконанню соціальних ролей, дозволять

індивіду адекватно виконувати норми та правила, прийня-

ті в суспільстві, оптимально адаптуватися до різних соці–

альних умов. Соціальна компетентність вихованців та випуск–

ників інтернатних закладів виявляється у здатності до спів-

праці, вмінні розв’язувати проблеми в різних життєвих ситуа–

ціях; у комунікативних навичках та навичках взаєморозумін-

ня; в активній участі у житті громади тощо. Велике значен–

ня має мотиваційний компонент компетентності, а саме:

прагнення адаптуватися та бути мобільним; бажання зміни-

ти життя на краще; спрямованість на здійснення власного ви-

бору, на визначення та досягнення особистісних цілей тощо.

У такому контексті процес реінтеграції певною мірою уподіб–

нюється процесу соціалізації особистості, що передбачає

активне входження індивіда в усі соціальні інституції.

У цьому разі компоненти реінтеграційного процесу дітей-сиріт

та дітей, позбавлених батьківського піклування, мають

охоплювати різні сфери суспільного життя дитини та різні

напрями соціально-педагогічної діяльності. Це підтримка

соціально-позитивної активності вихованців інтернатних

закладів, введення їх у соціально-виховне середови-

ще; підготовка вихованців інтернатних закладів до

самостійного життя; сприяння здобуттю освіти, пра-

цевлаштування відповідно до потреб та індивідуаль-

них особливостей дитини; вирішення проблеми жит–

ла, захист майнових прав дитини після закінчення

навчання в інтернатному закладі; підготовка персоналу

інтернатних закладів і спеціалістів соціальних служб

для сім’ї, дітей та молоді до змін; формування громадської

думки щодо підтримки вихованців та випускників інтер–

натних закладів; активізація громади щодо підтримки

реінтеграції вихованця інтернатного закладу.

Вищезазначені рівні процесу реінтеграції можуть бути

представлені схематично (див. Рис. 22).

Реінтеграціятасоціалізаціявихованцівінтернатнихзакладів

263

Рис.22. Рівні реінтеграційного процесу

Реінтеграціятасоціалізаціявихованцівінтернатнихзакладів

264

Як процес, реінтеграція базується на певних принципах,

серед яких:

• гуманізм (ставлення до дитини як найвищої цінності,

безумовне прийняття, любов і повага до неї);

• індивідуальний підхід до дитини (виявлення проблем

особистісного зростання і допомога у їх розв’язанні,

врахування індивідуальних особливостей та розробка

персонального плану опіки);

• пріоритетність інтересів дитини (надання переваги

інтересам дитини у конфліктних та спірних випадках);

• комплексний підхід (різнобічна оцінка потреб дитини

та середовища, у яке вона інтегрується);

• взаємодія, командний підхід до вирішення проблем

дитини та сім’ї (налагодження співпраці та партнерст-

ва між різними державними і неурядовими організація-

ми в інтересах дитини, створення міжвідомчих

та мультидисциплінарних команд фахівців для ухва-

лення обґрунтованого рішення стосовно дитини, сім’ї

чи ефективного здійснення соціального супроводу);

• стимулювання дитини і сім’ї до самодопомоги (акти-

візація внутрішніх ресурсів сім’ї та дитини до зміни

способу життя на краще, перебудови стосунків, само-

розвитку; формування бажання успішно адаптуватися

до нових умов та бути мобільним).

Які ж діти насамперед потребують реінтеграції? Необ–

хідність у першочерговій реінтеграції мають діти ран–

нього віку та діти з незначним досвідом проживання

в інтернаті (до 6 місяців). Причому, чим довше дитина за-

лишається у закладі, тим менше шансів її успішно реінте–

грувати.

Високу ймовірність успішної реінтеграції мають діти:

• вилучені із сім’ї без позбавлення батьківських прав

через матеріальні проблеми;

• чиї батьки, родичі висловили бажання їх повернути.

Реінтеграціятасоціалізаціявихованцівінтернатнихзакладів

265

Потенційними причинами повернення дитини до біологічної

сім’ї, в коло родини є:

• становище в сім’ї змінилося на краще (батьки позба-

вилися нарко- чи алкогольної залежності, подолали

сімейну кризу);

• ситуація в сім’ї стабілізувалась (мати знайшла постій-

ну роботу і тепер може розпоряджатися власними гро-

шима; мати вийшла заміж, і тепер вони удвох

із чоловіком здатні створити дитині безпечні умови, по-

кращилося фінансове та матеріальне становище сім’ї);

• родичі хочуть оформити опіку над дитиною та ін.

Реінтеграцію вихованців інтернатних закладів потрібно

розглядати як процес із чітко окресленими етапами. Зокрема,

враховуючи міжнародний досвід

, можна виділити дев’ять

етапів повернення дитини у сімейне середовище, що пода-

ні на схемі нижче (див. Рис. 23).

Незважаючи на негативний досвід проживання в сім’ї, багато

дітей прагнуть повернутися у родинне оточення. Проте цей

шлях «додому» часто виявляється дуже складним. Більшість

етапів процесу реінтеграції проходять ще в період перебуван-

ня дитини в інтернатному закладі, а не після її повернення/

влаштування в сім’ю. Детальніше розглянемо усі етапи реін-

теграції вихованця інтернатного закладу.

Етап 1. Поаткова оцінка та ухвалення рішення щодо мож-

ливостей реінтеграції дитини. Всі рішення реінтегрувати ди-

тину в біологічну сім’ю, сім’ю родичів чи іншу родину реалізу-

ються тільки після оцінки її потреб, оскільки потрібно з’ясувати

можливість і виправданість такого повернення дитини, а також

відповідність цього процесу найкращим інтересам дитини.

Ініціатива щодо проведення початкової оцінки потреб дитини

може виходити від одного з батьків, які бажають повернути

За матеріалами тренінгу, проведеного міжнародним експертом проекту ЄС Інгрід

Джонс у червні 2007 р.

Реінтеграціятасоціалізаціявихованцівінтернатнихзакладів

266

Рис.23.Алгоритм здійснення реінтеграції вихованця інтернатного

закладу у сімейне середовище

Реінтеграціятасоціалізаціявихованцівінтернатнихзакладів

267

свою дитину, чи від соціального працівника/соціального педа-

гога закладу, який, оцінивши сімейну ситуацію кожної дитини

в інтернатному закладі, зробив висновок про доцільність спро-

би розпочати реінтеграції того чи іншого вихованця.

Насамперед необхідно вивчити особову справу дитини, по-

знайомитися з нею, налагодити довірливі стосунки. Далі соці-

альний працівник здійснює початкову оцінку потреб дитини,

постійно спостерігаючи за її поведінкою, реакціями, емоцій-

ною готовністю до змін.

Водночас проводиться відповідна робота з сім’єю, що перед-

бачає:

• збір інформації про біологічну сім’ю дитини;

• пошук даних про родичів, значущих для дитини;

• встановлення контактів соціального працівника

(педагога) з сім’єю, родичами;

• вивчення сімейних проблем та причин їх виникнення;

• організація позитивного інформування родичів про

вихованця/вихованку інтернатного закладу.

Висновок щодо можливості повернення дитини до біологіч–

них батьків, родичів робиться на основі аналізу інформації

про дитину і сім’ю, яку можна отримати від: вихователів

інтернатного закладу, вчителів, соціального працівника гро-

мади, дільничного міліціонера, сусідів, родичів, самих бать–

ків і дітей. Завдання соціального працівника/соціального пе-

дагога на даному етапі – провести оцінку бажання дитини

повернутися додому та стану життя сім’ї (тих факторів, які

покращились і відтепер сприяють реінтеграції).

У випадку реінтеграції дитини у прийомну сім’ю, ДБСТ,

під опіку чи усиновлення проводиться оцінка здатності

батьків задовольняти потреби дитини, відповідно до мо–

делі оцінки, описаної у підрозділі 2.1.

На основі звіту соціального працівника/соціального педагога

за результатами початкової оцінки рішення щодо можливос-

Реінтеграціятасоціалізаціявихованцівінтернатнихзакладів

268

ті реінтеграції ухвалюється колегіально (координаційною

радою або іншим схожим координаційним органом). Відразу

після такого рішення сім’ю доцільно взяти під соціальний

супровід спеціалістів Центру соціальних служб для сім’ї,

дітей та молоді.

Етап 2. Комплексна оцінка. Комплексна оцінка потреб дити-

ни, сім’ї та їхнього соціального оточення надасть повну інфор-

мацію щодо всіх аспектів життя дитини та її сім’ї. Технологія

її проведення наведена у підрозділі 2.2. Комплексна оцінка

підтверджує, що процес реінтеграції справді відбуватиметь-

ся в найкращих інтересах дитини.

Етап 3. Міжвідоме засідання (міжвідомча зустріч). Міжві-

домча зустріч проводиться з метою обговорення та аналізу

результатів комплексної оцінки й ухвалення рішення щодо

деталей реінтеграції. До роботи на таких зустрічах можуть

бути запрошені представники інтернатного закладу, де вихо-

вується дитина, вчитель/вихователь, соціальні працівники

служби реінтеграції та служби підтримки сім’ї Центру соці–

альних служб для сім’ї, дітей та молоді, лікар-педіатр чи діль-

ничний лікар, спеціалісти служби у справах дітей, криміналь-

ної міліції у справах неповнолітніх та ін.

Якщо всі учасники засідання висловлюють згоду, що повер-

нення дитини відповідає її найкращим інтересам, вносяться

пропозиції до плану здійснення реінтеграції. Саме на цьому

етапі визначається дата перегляду виконання плану реінтег-

рації (наступного міжвідомчого засідання).

Етап 4. Розроблення плану реінтеграції. Варто зауважити,

що реінтеграція вихованця інтернатного закладу у сім’ю

не може бути короткотривалим, а відповідно, недбалим про-

цесом – вона триває, як правило, не менше трьох місяців.

Складаючи план реінтеграції, особливу увагу потрібно звер–

нути на візити дитини додому та батьків в інтернатний

заклад (їх час, місце та тривалість). Інтенсивність візитів

залежатиме від віку дитини, терміну її інституалізації, здійс-

Реінтеграціятасоціалізаціявихованцівінтернатнихзакладів

269

нення таких візитів раніше, до початку процедури повернен-

ня дитини.

Мета, завдання і заходи реінтеграції викладаються письмово

й погоджуються усіма сторонами. Під час планування потріб-

но враховувати:

• рівень прив’язаності дитини до біологічної сім’ї;

• причини роз’єднання сім’ї;

• можливість рідної сім’ї захистити дитину;

• висловлену дитиною потребу почуватися

частиною сім’ї;

• її бажання залишитися у територіальній громаді;

• культурну, релігійну ідентичність дитини;

• взаємини з братами, сестрами, намагаючись уникнути

їх роз’єднання.

Розробляючи план реінтеграції, необхідно дати відповіді

на такі запитання:

• Кого із членів сім’ї та/або друзів варто залучити до

кожного етапу процесу реінтеграції?

• Які фахівці чи спеціалісти державних, неурядових орга-

нізацій братимуть участь у реінтеграції?

• Хто працюватиме над підготовкою дитини до перемі-

щення додому?

• Хто супроводжуватиме дитину, з ким вона може по-

розмовляти про свої почуття чи занепокоєння під час

процесу реінтеграції?

• Хто супроводжуватиме батьків або членів сім’ї, і до

кого вони зможуть звертатися за консультацією упро-

довж процесу реінтеграції?

• Хто із фахівців візьме на себе керівництво та відпові–

дальність за процес реінтеграції?

• Як часто спеціалісти центру соціальних служб для сім’ї,

дітей та молоді чи служби у справах дітей відвідувати-

муть сім’ю чи дитину?

• У разі виникнення непередбачуваних обставин хто зв’я-

зуватиметься з сім’єю?