Звєрєва І.Д., Петрочко Ж.В. Інтегровані соціальні служби: теорія, практика, інновації

Подождите немного. Документ загружается.

220

Роботазсім’ями,яківиховутьдітейранньоговіку,щодоформування

навичокусвідомленогобатьківстваізапобіганнявідмовамвіднемовлят

визначальний мотив відмови, оцінити емоційний стан жін-

ки, її ставлення до проблеми, визначити необхідність відпо-

відної психотерапії, можливі перспективи надання допомо-

ги. Вагітна жінка/породілля перебуває в особливому стані,

викликаному фізичним і психічним навантаженням вагіт-

ністю/пологами, що найчастіше зумовлює її обмежену здат-

ність ухвалювати зважені рішення. На це має звертати увагу

соціальний працівник, плануючи/здійснюючи візити.

Для встановлення контакту з вагітною жінкою/породіллю,

яка висловила намір відмовитися від новонародженої дити-

ни, важливим для соціального працівника є володіння техні-

кою проведення бесіди/інтерв’ю.

Консультативна бесіда може здійснюватися за такою

логікою (див. Рис. 21).

Рис.21.огіка проведення консультативної бесіди

Роботазсім’ями,яківиховутьдітейранньоговіку,щодоформування

навичокусвідомленогобатьківстваізапобіганнявідмовамвіднемовлят

221

Таким чином, можна виокремити такі основні етапи про-

ведення консультативної бесіди/інтерв’ю: встановлення

контактів, дослідження запиту клієнта, розробка плану

подолання проблеми, завершення бесіди/інтерв’ю. Зав-

дання кожного етапу, техніки і прийоми проведення

бесіди/інтерв’ю наведено у таблиці (див. Табл. 8.)

Значущим є і місце проведення зустрічей. Бажано, щоб це

була окрема затишна кімната у пологовому відділенні, а не

палата, в якій перебувають ще кілька жінок. Це зумовлено

потребою встановити з молодою матір’ю довірливі сто–

сунки, налаштувати її на відвертість, уникнути поширення

пліток тощо. Важливо, аби під час спілкування дитина була

разом із матір’ю.

У ході перших зустрічей із жінкою доцільно спрямувати

бесіду на те, щоб вона зрозуміла всі наслідки для себе і дитини

у разі відмови від малюка, направлення його до інтернатно–

го закладу; отримала інформацію про належну державну

допомогу, соціальні та юридичні послуги, спробувала

позитивно поглянути на своє майбутнє, реалістично оцінити

становище, відчути підтримку.

Стратегія надання допомоги охоплює планування і здійс–

нення заходів з відновлення стосунків із біологічною сім’єю,

біологічним батьком дитини (де це можливо), пошук шляхів

вирішення матеріальних, побутових і соціальних проблем,

оформлення юридичних документів на матір і дитину, надання

допомоги в подоланні післяпологової депресії тощо.

Важливе значення в цій роботі має погодженість і скоор–

динованість дій соціального працівника служби раннього

втручання з медичним персоналом пологового будинку,

державними установами і соціальними закладами, від яких

залежить вирішення проблем клієнта.

Зусилля соціального працівника, психолога, лікарів спря-

мовані на те, щоб за короткий термін (5-7 днів) перебування

жінки у пологовому будинку сформувати емоційний зв’язок

№

з/п

Етап Завдання етапу Техніки, прийоми

Встановлення

контакту

• познайомитися з клієнтом;

створити комфортні умови для бесіди;

• досягти взаємної довіри;

• визначити тему взаємодії;

• презентувати клієнту можливості

(межі компетенції) соціального працівника;

сформулювати мету інтерв’ю;

• стимулювати початок обговорення проблем

• організація простору

бесіди;

• контакт очей;

• зустріч-знайомство;

розминка (коротка бесіда

на сторонні теми);

• емпатійні висловлювання;

саморозкриття

Дослідження

запиту клієнта

• керувати ходом бесіди, підтримувати

емоційний контакт із клієнтом;

• сформулювати запит клієнта;

• отримати інформацію, необхідну для визна-

чення і дослідження проблем клієнта

та виявлення ресурсів клієнта;

• сформулювати і перевірити гіпотези

щодо причин проблем клієнта;

• акцентувати увагу клієнта на ті фактах

і чинниках, на які він сам не звертав увагу;

• сприяти поліпшенню розуміння клієнтом

природи своїх проблем, своєї ролі в їх вини-

кненні та власних допомогти клієнту зняти

емоційну напругу викликану обговоренням

проблем

• безмовне слухання;

• проста рефлексія;

• вибіркова рефлексія;

• уточнення;

• переказ;

• перефразування;

• перевірка правильності

розуміння клієнта;

• подальший розвиток

думки клієнта;

• відкриті запитання;

• закриті запитання;

• заохочувальні репліки;

• емпатійні

висловлювання.

Розробка плану

подолання проблем

(вирішення питання)

• досягти з клієнтом взаєморозуміння щодо ви-

значення проблем та їхніх причин і чинників;

• сформулювати мету і завдання подальшої

взаємодії;

• надати клієнту необхідну інформацію

і перевірити, чи правильно віе її зрозумів;

• визначити основні шляхи та конкретні

кроки у подоланні проблем;

• сприяти прийняттю клієнтом певної відпові-

дальності за подальші дії та їх результат;

• розподілити обов’язки щодо подальших

дій між консультантом і клієнтом

• резюмування;

• інтерпретація;

• інформаційне

повідомлення;

• аргументація;

• відкриті запитання;

• формулювання альтерна-

тив (різних шляхів

поведінки, подолання

проблеми);

• конфронтація

Завершення

бесіди

• нагадати клієнту про результати бесіди

і зміст подальших дій;

• узгодити час, місце і завдання наступної

зустрічі;

• висловити впевненість у спроможності

• клієнта подолати проблеми;

висловити вдячність за звернення

• резюмування;

саморозкриття

Таблиця8.Етапи,завданняітехнікипроведеннябесідиінтерв’

222

223

«мати – дитина», налаштувати молоду матір на подолання

обставин, які перешкоджають виконанню материнських

обов’язків. Багато випадків потребують подальшого супро–

воду жінки з дитиною, що має здійснювати соціальний

працівник за місцем проживання.

Очевидно, що навіть після успішного завершення екстреної

роботи в умовах пологового відділення залишається певна

група клієнтів, які не можуть повернутися з немовлям у

своє звичне оточення і які потребують більш тривалої

та комплексної допомоги. Є багато залежних і незахищених

жінок, яким необхідна не тільки виховний вплив, а допомога

й підтримка в отриманні освіти, роботи, житла, тобто в отри-

манні реальної, а не формальної незалежності. Оптимальною

формою соціально-педагогічної роботи, психологічної та

спеціалізованої підтримки можуть стати соціальні Центри

матері та дитини – заклади тимчасового проживання жінок

на сьомому-дев’ятому місяці вагітності та матерів із дітьми

віком від народження до 18 місяців, які опинилися в склад-

них життєвих умовах, що перешкоджають виконанню мате-

ринського обов’язку.

Вагітна жінка/породілля може бути направлена до Центру, коли:

• мати хоче бути разом із дитиною;

• немає іншого безпечного місця проживання породіллі

разом із дитиною на даний час;

• жінка має шанси до реінтеграції в громаду

у майбутньому;

• вона не має психічних захворювань;

• має дітей віком від народження до 18 місяців чи термін

вагітності – 7-9 місяців, як це визначено Типовим поло-

женням про соціальний Центр матері і дитини;

• жінка погоджується працювати за індивідуальним

планом соціального супроводу і дотримуватися

затверджених правил розпорядку.

Згідно з Типовим положенням про соціальний Центр

матері та дитини (постанова КМУ від 08.09.2005, №879)

Роботазсім’ями,яківиховутьдітейранньоговіку,щодоформування

навичокусвідомленогобатьківстваізапобіганнявідмовамвіднемовлят

основною метою центру є запровадження нових форм соці–

альної підтримки жінок і запобігання відмовам батьків від

новонароджених дітей.

Якщо мати розлучена з немовлям в перші місяці його жит-

тя, у неї не формується прихильність до дитини, і тоді мало-

ймовірно, що мати пізніше забере малюка до себе. Саме тому

основними завданнями Центру є:

• створення належних психолого-педагогічних і житло-

во-побутових умов для забезпечення нормальної

життєдіяльності осіб, що тимчасово тут проживають;

• сприяння здобуттю особами, що тимчасово прожива-

ють у Центрі, освіти, фаху, навичок самостійного

життя з дитиною поза межами центру, захист їхніх

прав та інтересів;

• надання безоплатних психологічних, соціально-

педагогічних, правових, соціально-економічних

та інформаційних послуг особам, що тимчасово прожи-

вають у Центрі, та забезпечення їх харчуванням.

Команда працівників Центру допомагає жінкам набути

навички з догляду за дитиною, готує їх до самостійного ухва-

лення рішень щодо своїх життєвих проблем. Це передбачає

і набуття знань стосовно захисту власних прав і прав своєї

дитини, налагодження контактів із родичами, розв’язання

житлових та інших життєво важливих питань. Під час прожи-

вання в Центрі молоді матері мають можливість продовжува-

ти навчання, розпочати здобувати вищу освіту, відвідувати

професійні курси тощо.

У той самий час варто зазначити, що Центр матері та дити-

ни, як і будь-який інший заклад, не є ідеальним засобом роз-

в’язання проблем у системі профілактичної роботи. Часто

соціальної роботи на місцях може бути досить, аби запобігти

залишенню дітей у лікувальних закладах. Послуги Центру

необхідно використовувати як останній ресурс, коли всі

інші вичерпано. Час перебування в ньому має бути настільки ко-

ротким, наскільки це можливо, і настільки тривалим, наскіль–

224

Роботазсім’ями,яківиховутьдітейранньоговіку,щодоформування

навичокусвідомленогобатьківстваізапобіганнявідмовамвіднемовлят

ки це необхідно. Наприклад, термін перебування у Центрі

«Мати і дитина разом» м. Фастова становить до 4 місяців,

у виняткових випадках – до 21 місяця. Клієнти мають розу-

міти із самого початку, що Центр – це тимчасовий притулок

унаслідок виникнення кризової ситуації. Шляхом поро–

зуміння між матір’ю та персоналом Центру може бути угода

з визначеним терміном перебування.

Житлово-побутові умови в Центрі створено таким чином,

аби забезпечити максимум самостійності та комфорту

в повсякденному житті. Кожна жінка мешкає разом із дити-

ною в мебльованій, затишній кімнаті. До послуг клієнтів:

вітальня, кухня, де вони готують їжу (персонал консультує,

як приготувати ту чи іншу страву), в окремих Центрах ство-

рюються майстерні, комп’ютерні кімнати. Команда працівни-

ків Центру, до складу якої входять психолог, соціальні праців-

ники, соціальні педагоги, медсестра та інші співробітники,

забезпечують надання кваліфікованої допомоги. Обов’язко-

вою умовою перебування в центрі є прибирання кімнати,

де проживає жінка з дитиною.

Особливістю функціонування Центру є індивідуальна і пла-

номірна робота з кожним клієнтом. Як тільки жінка з дити-

ною потрапляє до закладу, за нею закріплюють соціального

працівника (члена мультидисциплінарної команди співробіт–

ників Центру), завдання якого – координувати всю роботу,

яка ведеться з конкретним клієнтом. Через сім-десять днів

після направлення породіллі до Центру закріплений за нею

соціальний працівник складає індивідуальний план соці–

ального супроводу на основі первинної діагностики, спосте-

реження, а також інформації, наданої соціальним працівни-

ком, який працював із жінкою за місцем її проживання або

в пологовому будинку.

План соціального супроводу має відображати всі аспекти жит-

тя матері та дитини, охоплюючи стан здоров’я і розвитку дити-

ни, взаємин матері й дитини, підготовку матері до самостійно-

го життя, освіту, роботу, стосунки з сім’єю і батьком дитини,

підтримку з боку оточення і заходи з реінтеграції в сім’ю.

Роботазсім’ями,яківиховутьдітейранньоговіку,щодоформування

навичокусвідомленогобатьківстваізапобіганнявідмовамвіднемовлят

225

226

Роботазсім’ями,яківиховутьдітейранньоговіку,щодоформування

навичокусвідомленогобатьківстваізапобіганнявідмовамвіднемовлят

Обов’язковою умовою ефективності виконання плану є

активне залучення клієнтів до цього процесу на всіх стадіях

його здійснення (оцінка, підготовка, реалізація, за потреби –

перегляд плану). У ході реалізації плану треба акцентува-

ти увагу на закріпленні й розвитку сильних сторін клієнта,

постійно підкреслюючи його успіхи й досягнення.

Необхідно, щоб усі члени команди працівників Центру озна-

йомилися з індивідуальним планом кожного клієнта і сприя-

ли його виконанню.

Важливим компонентом системи соціальної роботи в Центрі

є планування заходів і подальший супровід клієнта після

вибуття його з закладу. В цьому контексті є доцільним, аби

співробітники Центру і соціальний працівник служби ранньо-

го втручання за місцем проживання клієнта із самого початку

(направлення до Центру) працювали в постійному контакті,

обмінюючись інформацією в ході реалізації заходів, спрямова-

них на успішну реінтеграцію жінки з дитиною у громаду.

Таким чином, можна визначити наступний алгоритм роботи

з жінками, які висловлюють намір відмовитися від новона–

родженої дитини [5; 7]:

• налагодження контакту з вагітною жінкою/

породіллю;

• аналіз причин виникнення кризи, її виду та стадії;

• розробка стратегії збереження біологічної матері

для новонародженого або визначення її нездатності

виховувати дитину шляхом проведення оцінки стану,

потреб, визначення напрямів соціально-психологічної

та соціально-педагогічної роботи з породіллю задля

формування у неї позитивної мотивації стосовно

новонародженої дитини (планування послуг);

• надання інтегрованих соціальних послуг та оцінка

їх ефективності.

Сучасна ситуація розвитку дитинства, у тому числі форму-

вання прив’язаностей між батьками і дітьми в сім’ї, потребує

Роботазсім’ями,яківиховутьдітейранньоговіку,щодоформування

навичокусвідомленогобатьківстваізапобіганнявідмовамвіднемовлят

227

наукового переосмислення і концентрації зусиль усіх інсти-

туцій, відповідальних за її нормалізацію. Адже дитинство –

період існування людини, у якому закладаються основи

її особистої активності, риси й цінності, що визначають якість

майбутнього життя.

Література:

1. Брутман В. І. Раннє соціальне сирітство як компле-

ксна медико-соціально-педагогічна проблема. – М.:

АСОПІР, 1994. – 182 с.

2. Брутман В. И., Ениколопов С. Н., Панкратова М. С. Не–

которые результаты социологического и психологического

обследования женщин, отказавшихся от своих новорожден-

ных детей// Вопросы психологии. – 1994. – N 5.

3. Брутман В. И., Северный А. А. Нежеланная беременность как

фактор риска психической патологии будущего ребенка //

Актуальные вопросы детской психоневрологии: Материа-

лы республиканской конференции. – Томск, 1992.

4. Власова Н., Снурникова Н., Хольмберг Б. Сеть социальных

контактов: мобилизация социального окружения детей и

семей в кризисной ситуации. – Москва, 2005.

5. Копыл О. А., Бас Л. Л., Баженова О. В. Готовность к материнст–

ву: выделение факторов и условий психологического риска

для будущего развития ребенка // Синапс. – 1993. – № 4.

6. Разом до гармонії: розвиток дитини раннього віку: Мето-

дичний посібник/ Авт.-упорядн. І. В. Братусь, Н. В. Кошеч-

ко, О. Л. Нагула / За заг. ред. І. Д. Звєрєвої. – К.: Кобза, 2004.

– 160 с.

7. Соціальна педагогіка: теорія і технології: Підручник / За

заг. ред. І. Д. Звєрєвої – К., Центр навчальної літератури,

2006. – 316 с.

8. Соціальні служби – родині: розвиток нових підходів

в Україні. (Перевидання) / за ред. І. М. Григи, Т. В. Семигі-

ної. – К., 2003. – 128 с.

9. Усвідомлене батьківство як основа повноцінного розвитку

дитини та підвищення виховного потенціалу громади: Ме-

тод. матеріали до тренінгу / Упор. І. Братусь та ін. / За заг. ред.

Г. М. Лактіонової. – К.: Наук. світ, 2004. – 86 с.

10. Shore A. The affects of early relational trauma on right brain de-

velopment, affect regulation, and infant mental health // Infant

Mental Health Journal. – 2001. – № 22.

3.3Розвитоксімейнихформ

влаштуваннядітей-сиріттадітей,

позбавленихбатьківськогопіклування

Створення умов для реалізації права кожної дитини на вихо-

вання в сім’ї, забезпечення пріоритету сімейних форм влаш–

тування є основними засадами державної політики щодо

соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьків–

ського піклування. Проте шлях до забезпечення права кож-

ної дитини на зростання та виховання в сім‘ї досить склад–

ний. На сьогодні в Україні дітей-сиріт, дітей, позбавлених

батьківського піклування, понад 100 000. Із них більше 60%

виховуються в інтернатних закладах. І хоча вже сформовані

передумови для розвитку сімейних форм влаштування дітей,

цей процес уповільнюється через різні фактори: недостатня

поінформованість населення про державну соціальну полі-

тику в цьому напрямку, необ‘єктивність громадської думки,

неготовність громадян взяти активну участь у цьому проце-

сі, а також недостатня кількість підготованих спеціалістів,

які працюють у сфері захисту прав дітей, невідпрацьованість

технологій роботи щодо розвитку сімейних форм у широко-

му сенсі (з кожною дитиною і сім’єю зокрема).

Згідно із Законом України «Про забезпечення організацій-

но-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей,

позбавлених батьківського піклування» передбачено такі

форми влаштування дітей цих категорій:

Усиновлення – це прийняття усиновлювачем у свою сім’ю ди-

тини на правах дочки чи сина, здійснене на підставі рішення су-

ду. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах

для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Встановлення опіки та піклування – це влаштування

дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклуван-

ня, в сім’ї громадян України, які перебувають, переважно,

у сімейних, родинних стосунках із цими дітьми, з метою

забезпечення їхнього виховання, освіти, розвитку і захис-

228

ту їхніх прав та інтересів. Опіка та піклування встановлю-

ються над дітьми, які залишилися без батьківського піклу-

вання: опіка – над малолітньою дитиною, яка не досягла

14 років, а піклування – над неповнолітньою дитиною віком

від 14 до 18 років.

Передаа до прийомної сім’ї – добровільне прийняття

за плату сім’єю або окремою особою, яка не перебуває у шлю-

бі, із закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківсь-

кого піклування, від одного до чотирьох дітей на виховання

та для спільного проживання.

Передаа до дитяого будинку сімейного типу – прий–

няття в окрему сім’ю, створену за бажанням подружжя або

окремої особи, котра перебуває у шлюбі, на виховання та для

спільного проживання не менше п’яти дітей-сиріт та/або

дітей, позбавлених батьківського піклування. Загальна кіль-

кість дітей, охоплюючи рідних, у такій сім’ї не може переви-

щувати десяти осіб.

До закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьків–

ського піклування, незалежно від форми власності та під-

порядкування, дитина може бути влаштована в разі, якщо

з певних причин немає можливості влаштувати її на вихо–

вання у сім’ю.

Але пріоритетом виховання дитини є біологічна сім’я, яка

за умов свого благополуччя найкраще зможе забезпечити

її інтереси та потреби.

Треба пам’ятати, що влаштування у сімейні форми вихован-

ня не завжди може бути здійснене у найкращих інтересах ди-

тини, адже позбавляє її права на власне коріння, на кровних

родичів, інколи, навіть, на інформацію про своє минуле. Ухва-

лювати рішення про влаштування дитини потрібно в кожно-

му випадку індивідуально, виходячи з оцінки її потреб.

Згідно з українським законодавством дитина може бути

влаштована до тієї чи іншої сімейної форми, якщо їй встанов–

229

Розвитоксімейнихформвлаштуваннядітей-сиріттадітей,

позбавленихбатьківськогопіклування