536
ність виконувати потрібні функції у заданих режимах та умовах використання,
технічного обслуговування, ремонту, зберігання й транспортування. Однак для
будівельних конструкцій поняття надійності може трактуватися в більш вузь-
кому розумінні: як здатність конструкції працювати протягом певного часу без
відмови.
Під основою споруди розуміють масив ґрунту, що деформується від зу-
силь, які передаються на нього фундаментами. Тому надійність основ і фунда-
ментів розглядають спільно з надійністю надземної частини споруди. Під на-
дійністю цієї системи розуміють властивість сприймати весь зовнішній вплив
як при виготовленні та зведенні, так і при корисному функціонуванні. Ця сис-
тема має проектуватися так, щоб вона могла надійно сприймати всі можливі
навантаження і передавати їх основі таким чином, щоб деформації основи не
перевищували їх граничних значень (граничних осідань S
u
та S
max
, кренів i
u
, від-
носної різниці осідань (ΔS/L)
u
), які наведено у додатку 4 СНиП 2.02.01-83
*
. Ці
значення були отримані дослідним шляхом із спостережень за осіданнями бу-
динків. Вони виходять із граничних моментів за тріщиностійкістю, або з обме-
ження розкриття тріщин надземних конструкцій, або з іншого фактора.
Поняття “надійність системи “основа–фундамент” (ОФ) є комплексним.
Воно містить у собі такі складові: безвідмовність, відмова та довговічність.
Безвідмовність системи (або надійність у вузькому розумінні) – це здат-
ність її безперервно зберігати роботоздатність у певних умовах експлуатації
протягом деякого часу. Нормативний строк служби фундаментів будівель I кла-
су капітальності – 150 років, II – 125 і III – 100 років. Приблизно такий же строк
експлуатації фундаментів у інших країнах: Угорщині, Бельгії – 150 років,
Франції – 100, Швеції –80, Англії – 60 років.
Повну чи часткову втрату якості основи чи фундаменту називають відмо-
вою. Іноді вона визначається чітко, наприклад, руйнування всієї споруди. Тоді
звичайно перехід системи з роботоздатного стану в нероботоздатний носить
стрибкоподібний характер у часі й називається раптовою відмовою. Частіше ві-
дмова буває частковою і зумовлюється монотонним, але необоротним погір-
шенням параметрів елементів системи, наприклад унаслідок старіння, зносу,
корозії фундаментних конструкцій, зволоження, вивітрювання, промерзання
ґрунтів основи тощо. Такі відмови поступові. Вихід значень параметрів системи
в цілому чи її елементів за граничні межі називають параметричною відмовою.
Крім уже згаданих, є й інші відмови: залежні та незалежні, повні та част-
кові, стійкі та самоусуваючі тощо. Розрізняють відмови також і за відповідаль-
ністю та відмови з неекономічною відповідальністю.
Однією з головних характеристик системи є її ремонтопридатність –
здатність системи до попередження, виявлення й усунення різноманітних від-
мов і відхилень шляхом проведення ремонтів. Ступінь ремонтопридатності си-
стеми залежить у першу чергу від її конструктивних особливостей. Як правило,
ремонт її можливий лише при поступовій відмові; раптові ж відмови звичайно
приводять споруду в граничний стан.
Властивість системи зберігати працездатність й ефективність при існую-
чій системі ремонтів аж до стану, при якому подальша експлуатація стає не-