Зоценко Н.Л. Инженерная геология. Механика грунтов, основания и фундаменты

Подождите немного. Документ загружается.

470

порожнин

щілин, які виходять на поверхню землі; влаштування протифільт-

раційного екрана із цементного розчину, який нагнітають крізь

свердловини по периметру закріплювальної ділянки; заповнення

порожнин у середині ділянки глинопіщаною сумішшю або піском.

Прорізання карстових

порід глибокими фун-

даментами

Використання глибоких бурових опор; улаштування коренеподіб-

них буроін’єкційних паль; використання забивних висячих або

паль-стояків із резервом і пристроями, які захищають палі від ви-

падання з ростверку.

Закріплення карстових

порід

Улаштування під будівлею або спорудою плити із закріпленого

ґрунту, яку створюють за допомогою силікатизації або смолізації

залежно від інженерно-геологічної будови будівельного майданчи-

ка; армування масиву закачуванням цементного розчину крізь

ін’єктори й завчасно пробурені свердловини

Водозахисні

Раціональне розміщення об’єктів; улаштування діафрагм та проти-

фільтраційних запон для відведення поверхневої води від, небезпе-

чної в карстовому відношенні, ділянки; влаштування широкого ви-

мощення на ущільненій основі; влаштування горизонтального, вер-

тикального, пластового чи комбінованого дренажу

Конструктивні заходи

Посилення конструкцій існуючих будівель зовнішніми замкненими

залізобетонними поясами на рівні цоколю; посилення простінків

металевими обоймами; посилення фундаменту залізобетонними

обоймами; влаштування вертикальних протикарстових зв’язок або

попруг із канатів чи металевих ферм

16.11. ПРОЕКТУВАННЯ ФУНДАМЕНТІВ

В УМОВАХ ТЕХНОГЕННОГО ВПЛИВУ

Техногенний вплив на будівлі,

споруди і території у містах та промис-

лових зонах проявляється за двома ос-

новними напрямами:

- на щільно забудованих територі-

ях існує небезпека виникнення нерівно-

мірних деформацій основ будинків, що

існують, за рахунок нового будівництва;

- на забудованих територіях вини-

кають ділянки розповсюдження вібра-

ційних хвиль від постійних чи тимчасо-

вих джерел (робота обладнання, місько-

го транспорту, занурення шпунта, паль

тощо).

Досвід будівництва нових буді-

вель та споруд у містах, де для забудови

доводиться використовувати вільні ді-

лянки між старими будинками, показав,

що завдяки впливу нових об’єктів несу-

чі конструкції будинків зазнають іноді

дуже значних деформацій. Вони нерідко

Рис. 16.15. Вплив нового будинку на

існуючу забудову: 1 – новий бу

динок;

2 –

дореволюційний будинок із нахилом у

бік нового; 3 – щілина між будинками

471

досягають таких розмірів, що дальша експлуатація старих будівель неможлива.

Прикладом такого впливу є будинок, який споруджено на палях на початку По-

вітрофлотського проспекту в Києві. Додаткове навантаження на пальовий фун-

дамент із боку нового сусіднього п’ятиповерхового житлового корпусу викли-

кало аварійний стан несучих конструкцій прилеглої частини існуючого будин-

ку. Особливо значні деформації несучих конструкцій виникають у тому випад-

ку, коли біля малоповерхової існуючої забудови споруджують багатоповерхові

будівлі (рис. 16.15).

Нижче наведено можливі випадки впливу нового будівництва на розви-

ток деформацій основи фундаменті існуючих будівель і споруд за систематиза-

цією Б. І. Далматова:

- випинання ґрунту з-під підошви існуючого фундаменту в бік нового ко-

тловану;

- вимивання піску з основи існуючого фундаменту, якщо під час прове-

дення земляних робіт використовують відкритий водовідлив для зниження рів-

ня ґрунтової води;

- ущільнення сипучого ґрунту під підошвою існуючого фундаменту за

рахунок динамічного впливу від забивання шпунта, паль, трамбування, витрам-

бовування, які використовують під час спорудження нового фундаменту;

- проморожування основи існуючого фундаменту після відкопування по-

ряд із котлованом для фундаменту нового об’єкта.

- ущільнення основи фундаменту існуючого будинку від додаткового на-

вантаження, яке виникає після нової забудови;

- розвиток негативного тертя на бічній поверхні паль існуючого будинку

внаслідок нового будівництва.

Для того щоб зменшити або зовсім виключити вплив на основи і фунда-

менти існуючих будівель нового будівництва, вживають такі заходи:

- нові об’єкти споруджують із відступом від старої забудови на відстань

L≥H

/2 (H

– товщина стисливої товщі під новим фундаментом);

- у випадку малоповерхової старої забудови передбачають поряд із існу-

ючими будівлями влаштування вставок висотою, близькою до висоти існуючих

будинків;

- улаштовують проїзд у місті примикання;

- улаштовують консольне примикання фундаментів нової забудови до іс-

нуючих фундаментів (рис. 16.16);

- улаштовують самонесучі стіни поряд з існуючими фундаментами;

- у примиканні влаштовують окремі фундаменти;

- використовують буронабивні палі, а також збірні залізобетонні палі, які

вдавлюють у ґрунт;

- улаштовують роз’єднувальну стінку в ґрунті між старою та новою забу-

довою (шпунтову; з буроін’єкційних паль, що перетинаються; за методом “сті-

на в ґрунті”; з бурових свердловин, заповнених відповідним матеріалом тощо)

(рис. 16.17).

Останній прийом практично виключає небезпечний вплив нової забудови,

якщо роз’єднувальна стінка зроблена з такими умовами: вона повинна досягати

472

щільних шарів ґрунту, при її влаштуванні не застосовують динамічних методів,

щоб стінка не змістилася у бік нового котловану, передбачають установлення

анкерів або розпірок.

На територіях міст і промислових зон виникають ділянки, на яких прояв-

ляються динамічні впливи за рахунок: проведення будівельних робіт (занурен-

ня паль, ущільнення ґрунту, водозниження тощо); роботи стаціонарно встанов-

леного обладнання; руху надземного й підземного транспорту; локальних гео-

логічних і техногенних процесів (поривів вітру, ударів хвиль, обвалювання пі-

дземних порожнин, гойдання контактних мереж міського транспорту, закріпле-

них до будинків тощо). Такі явища називають мікросейсмічними. Вони по-

різному впливають на споруди і ґрунти основи (С. Б. Ухов, 1994).

Досить часто поряд з існуючою забудовою доводиться вести роботи з

улаштуванням пальових фундаментів. При цьому спричиняється динамічне на-

вантаження на сусідні будинки. Ці навантаження можна значно зменшити, як-

що врахувати такі правила:

- глинисті ґрунти менше реагують на вібрацію та динамічне навантажен-

ня, ніж піщані, тому відстань місця забивання паль до існуючої забудови в умо-

вах поширення глинистих ґрунтів можна приймати меншою;

- для зменшення амплітуди коливань забивні палі занурюють у пробурені

лідерні свердловини;

- для зниження рівня коливань зменшують частоту ударів та висоту па-

діння молота, як компенсацію збільшують вагу падаючої частини молота;

- для полегшення занурення паль використовують так звану “тиксотроп-

ну сорочку” або обмазують бічну поверхню паль полімеризаційними смолами;

- під час проектування вживають усіх можливих заходів для збільшення

проміжку між існуючими фундаментами і найближчими рядами паль; при цьо-

му мають на увазі, що з віддаленням паль інтенсивність динамічного впливу

Рис. 16.17. Улаштування роз’єдну-

вальної шпунтової стінки: 1 – існую-

чий фундамент; 2 –

фундамент нової

споруди; 3 – роз’єднувальний шпунт

Рис. 16.16. Консольне примикання нової споруди

до існуючого фундаменту: 1 – існуючий фунд

а-

мент; 2 – несуча стінка нової споруд

и;

3 – роз’єднувальний шпунт; 4 –

монолітна частина

стіни нової споруди з консоллю

473

швидко знижується;

- для визначення найменшої безпечної відстані між існуючими фундаме-

нтами і палями слід користуватися відповідними нормативними документами;

дані, які при цьому визначені, слід перевіряти у процесі дослідних робіт із за-

нурення паль; у сумнівних випадках переходити до методу вдавлювання.

Відомі випадки виникнення додаткових осідань старовинних будинків,

побудованих на слабких ґрунтах, із причини впливу міського транспорту при

збільшенні його ваги й інтенсивності руху. При дії таких навантажень у слаб-

ких ґрунтах руйнуються структурні зв’язки, знижується опір зрушенню, внаслі-

док цього виникають значні нерівномірні деформації основи.

16.12. ФУНДАМЕНТИ НА ЗСУВНИХ ТЕРИТОРІЯХ

Серед денудаційних процесів, що формують сучасний рельєф України,

досить поширені зсуви, які можуть розвиватися на схилах узбереж морів та ли-

манів, річкових долин рівнинної частини території, гірських областей. Природу

зсувів розглянуто у розділі 2.

Стійкість схилу (збереження його початкового положення) у фундамен-

тобудуванні прийнято оцінювати розрахунковими методами. Всі відомі методи

можна поділити на три групи:

І група. Стійкість схилу з точки зору розвитку зсувів оцінюється коефіці-

єнтом стійкості (див. розділ 8). Існують кілька методів оцінювання стійкості

схилів. Усі вони базуються на використанні теорії граничної рівноваги ґрунтів,

яка розглядає граничний напружений стан ґрунтового масиву. Для визначення

рівняння рівноваги ґрунтового масиву необхідно знати фізико-механічні харак-

теристики усіх шарів ґрунту, що входять до його складу. Головними з них є кут

внутрішнього тертя, φ, і питоме зчеплення, с. Існують різні розрахункові схеми

визначення цих характеристик: одноплощинне зрушення при консолідованому

чи неконсолідованому стані ґрунту; зрушення ґрунту в умовах трьохосьового

стиснення; за допомогою пенетрації й обертального зрізу тощо. Тому дуже ва-

жливо оцінити, яка з цих схем відповідає умовам розвитку конкретного зсуву.

При розрахунках стійкості схилів важливим є встановлення положення най-

більш небезпечної поверхні ковзання. Існують методи теоретичного визначення

і безпосереднього вимірювання положення поверхонь ковзання. З теоретичних

найбільш поширений метод круглоциліндричних поверхонь, притуленого схи-

лу, горизонтальних сил тощо.

ІІ група. Використання рішень пружно-пластичної задачі нелінійної ме-

ханіки ґрунтів (див. розділ 8). Рішення реалізується шляхом установлення за-

лежності між навантаженням і деформацією основи (Д. М. Шапіро, 1992;

Ю. Л. Винников, 2000; С. Ф. Клованич, 2002). За допомогою цієї залежності

знаходять граничне навантаження на ґрунтовий масив. Стійкість схилу забезпе-

чується введенням до граничного навантаження коефіцієнта стійкості схилу ві-

дповідно за будівельними нормативами.

474

ІІІ група. За даними ЮНЕСКО, 90% схилів, які відповідно до сучасних

норм вважаються стійкими (коефіцієнт стійкості >1), повзуть із різною швидкі-

стю. Внаслідок цього порушується робота різних лінійних споруд (трубопрово-

дів, шляхів сполучення, кабельних мереж тощо). Відповідно до цього необхідно

вести розрахунок схилів не тільки за несучою здатністю, але і за деформаціями.

Для вирішення таких задач слід розглядати ґрунт як структурно нестійке тіло й

оцінювати його деформації на основі теорії повзучості. При цьому треба врахо-

вувати, що різні ділянки схилів повзуть із різною швидкістю (З. Г. Тер-

Мартиросян, 2001; Л. М. Хаджиков, 2001).

Значення характеристик ґрунтів у зсувному тілі можуть бути зменшені

внаслідок вірогідної зміни їх у часі з урахуванням повзучості ґрунту. Таке зни-

ження в певних умовах може бути значним, особливо для глинистих ґрунтів,

що необхідно враховувати при прогнозуванні зсувів. Крім того, необхідно здо-

бути детальні дані про особливості геоморфологічної та геологічної будови

схилу, нашарування ґрунтів, оцінити фізико-механічні характеристики ґрунту і

визначити положення поверхні ковзання з точки зору класифікаційних особли-

востей зсуву. Додатково необхідно зробити прогноз зміни режиму підземних

вод, а також оцінити можливі техногенні втручання.

Значний вплив на інтенсивність розвитку зсувів має господарська діяль-

ність людини, яка іноді стає ведучою серед інших чинників. Для розв’язання

питань будівництва на схилах слід керуватися такою їх класифікацією:

1. Стійкі ділянки схилів. Це вододільні території з пологим рельєфом

(крутизна менша за 5°); ділянки схилів, які не піддавалися раніше дії фізико-

геологічних процесів; пологі ділянки біля підніжжя схилів, що не

деформувалися раніше; ділянки високих заплав і надзаплавних терас.

Рис. 16.18. Комплекс протизсувних споруд на Інститутській горі в Полтаві: I – будинок

на брівці зсуву; II – поверхня схилу до профілювання; III – поверхня схилу після про-

філювання; IV – дренаж; V – ростверк; VI – забивні палі; VII –

розрахункова поверхня

зсуву; 1, 1а – насип; 2, 3 – суглинки лесові; 4, 5 – суглинки; 6, 7 – глини

137.05

VII

III

1а

15,0

10,0

РГВ

134.00

122.40

150.00

1:1

1:4

475

2. Відносно стійкі ділянки (до освоєння), потенційно схильні до розвитку

в їх межах зсувів та ярової ерозії. Це круті ділянки схилів (крутизна більша від

20°), не порушені раніше зсувними процесами або виявами ярової ерозії.

3. Нестійкі ділянки схилів, уражені в минулому зсувами або сучасними

зсувами. Використання таких ділянок можливе після розв’язання питання про

економічну доцільність освоєння та вибору методів проведення будівельних

робіт.

Розроблення проекту інженерного захисту зсувної території починають із

визначення категорії ділянки з урахуванням вимог земельного законодавства.

Основні завдання інженерного захисту: безпека людей, захист території і буді-

вельних об’єктів на ній від зсувів, зменшення впливу господарської діяльності

на стійкість схилів, створення економічно обґрунтованих проектних вирішень.

У комплексі інженерного захисту використовують різні заходи:

Заходи

Реалізація заходів

Регулювання поверх-

невого стоку

Вертикальне планування небезпечного схилу, влаштування системи

поверхневого водостоку та підземних колекторів; компонування

генерального плану зі збереженням природних умов стоку поверх-

невої води.

Регулювання підзем-

ного стоку

Влаштування головних і берегових дренажів, а також площадково-

го дренажу для зниження рівня ґрунтової води; влаштування дре-

нажних прорізів та горизонтальних дренажів для збезводнювання

зсувного масиву; влаштування пластового дренажу під будівлями і

спорудами для захисту від втрат води; влаштування протифільтра-

ційних запон; прокладання інженерних мереж у спільних колекто-

рах чи тунелях із повздовжнім ухилом не менше ніж 0,02.

Водозахисні

Улаштування вимощення шириною 1,5 м і більше з ухилом 0,03;

ущільнення ґрунту під вимощенням, скидання води з вимощення

через лотоки у зливову каналізацію; влаштування підлог підваль-

них приміщень або підлог перших поверхів водонепроникними;

влаштування підлог з уклоном до водорозбірних лотоків.

Зміна рельєфу схилу

Зменшення крутизни та загальне вертикальне планування схилу,

іноді із заміною слабкого ґрунту в його підніжжі.

Улаштування контрба-

нкетів та контрфорсів

Відсипання насипу в підніжжі схилу так, щоб насип розташовував-

ся частково над спадною гілкою кривої ковзання, а частково за її

межами; влаштування на невисоких схилах контрфорсів із ґрунту

чи каменю, які одночасно використовуються для відведення ґрун-

тової води

Улаштування утриму-

ючих протизсувних

споруд

Улаштування глибоких опор у вигляді буронабивних, забивних за-

лізобетонних паль та об’єднанням їх у верхній частині ростверком

разом із підпірною стінкою (рис. 16.18).

Фундаменти, які обті-

каються зсувними ма-

сами

Улаштування окремих опор глибокого закладання, які міцно закрі-

плені нижче від поверхні ковзання в стійких ґрунтах ( верхня час-

тина опор працює в умовах обтікання їх зсувними масами).

Агролісомеліорація

Передбачається на завершальних етапах робіт: підготовка й оброб-

ка ґрунту, вирощування трави, кущів і дерев, догляд за ними.

Хімічне закріплення

ґрунтів зсувної зони

Поверхневі методи: нанесення на поверхню схилу шарів глини, ка-

рбомідної смоли при пророщуванні рослин; глибинне закріплення:

цементація, силікатизація, електрохімічне закріплення ґрунтів

476

Слід мати на увазі, що при влаштуванні контрфорсів, контрбанкетів, різ-

ної конструкції підпірних стінок, пальових рядів для зменшення баражного

ефекту передбачають дренажі вздовж усієї утримуючої споруди на глибині пі-

дошви стінки або ростверку.

17. ФУНДАМЕНТИ ПРИ ДИНАМІЧНИХ ВПЛИВАХ

17.1. ОСОБЛИВОСТІ ДИНАМІЧНИХ ВПЛИВІВ

НА СПОРУДИ І ҐРУНТОВІ ОСНОВИ

Динамічні впливи, в загальному випадку, створюються не тільки працю-

ючими машинами й устаткуванням, що передають фундаментами на основу

динамічні навантаження, але й іншими причинами, як, наприклад:

- технологією ведення будівельних робіт (ущільнення ґрунту важкими

трамбівками, підривні роботи, занурення паль і шпунта тощо);

- рухом надземного і підземного транспорту;

- сучасними тектонічними рухами, що проходять у верхній частині зем-

ної кори і виявляються на її поверхні (землетруси).

Схематично динамічні впливи, що виникають поблизу земної поверхні і

передаються на існуючий будинок (споруду) представлені на рис. 17.1.

Наслідком динамічних навантажень є хвильові коливання, що виникають

у споруді і ґрунтах основи. При цьому споруда може бути як джерелом коли-

вань (наприклад, фундаменти машин і устаткування з динамічними наванта-

женнями), так і сприймати коливання, що передаються від інших джерел.

Розрізняють вібраційні навантаження, при яких неврівноважені сили і

моменти, що викликаються, змінюються за гармонійним законом (наприклад,

обертання частин машин зі сталим рухом); ударні навантаження, котрі характе-

ризуються одно- і багаторазовими короткочасними періодичними й неперіоди-

чними імпульсами (ударно-вібраційні та формувальні машини, транспортні за-

соби, забивання паль і т.п.); сейсмічні навантаження, що виникають при земле-

трусі.

Коливання, що виникають у споруді та ґрунтовій основі розподіляють на

вільні і вимушені.

Вільними коливаннями називають такі коливання, які після зняття корот-

кочасного динамічного навантаження будуть продовжуватися і після його усу-

нення. Характеристики власних коливань визначаються параметрами споруди

(масою й жорсткістю конструкції, видом фундаменту). З часом через опір ґрун-

тів основи відбувається розсіювання (дисипація) початкового імпульсу . Тому

вільні коливання будуть згасаючими.

Якщо споруда чи основа в процесі коливання буде весь час перебувати

під дією динамічних сил, то такі коливання називають змушеними. Вони не за-

гасають протягом усієї дії сил. Характеристики змушених коливань залежать як

від параметрів коливної системи, так і від закону зміни збурюючих сил.

Гармонійними коливаннями називають коливання, що можуть бути опи-

477

сані за законом синуса чи косинуса. Ці коливання розподіляють на незатухаючі

та затухаючі.

Періодом коливання Т називають інтервал часу, за який система робить

один цикл коливань, повертаючись у вихідний стан; частотою коливання – кі-

лькість коливань за одиницю часу. За одиницю частоти гармонійних коливань

приймається Герц (Гц), рівний одному циклу коливань у секунду. Величину ві-

дхилення точки, що коливається від її положення рівноваги, називають амплі-

тудою коливання а, а її подвоєну величину (2а) – розмахом коливань.

Якщо власна частота коливань системи збігається з частотою змушених

коливань, настає явище резонансу, що супроводжується зростанням амплітуди

коливань точок системи.

Вплив динамічних навантажень на зміну властивостей ґрунтів залежить

як від інтенсивності навантажень, тривалості їхньої дії та частоти, так і від виду

ґрунту, його стану за вологістю й щільністю.

За інтенсивністю впливи динамічних навантажень класифікуються як:

слабкі – характерні для сталого режиму коливань стійких основ,

при котрих не відбуваються руйнування зв’язків між частинками (ущільнення)

ґрунту;

сильні – структура ґрунту порушується, що веде до зміни пористості

(ущільнення);

Рис 17.1. Динамічна дія джерел коливань на споруду:

1 – транспортний тунель; 2 – наземний транспорт; 3 – занурення паль;

4 – споруда; 5 – установка з динамічним навантаженням

478

дуже сильні – відповідні вибуховим і сейсмічним навантаженням, при

яких відбувається повне руйнування ґрунту на значній за розмірами площі.

За часом дії на ґрунти динамічні навантаження розподіляють на коротко-

часні й тривалі. Ці навантаження по-різному будуть впливати на споруди та

ґрунтові основи.

За частотою впливу на ґрунт динамічні навантаження можуть бути роз-

поділені на: низькочастотні – з частотою впливу до 10Гц; середньої частоти – з

частотою в інтервалі 10...25Гц; високочастотні – з частотою понад 25Гц.

Додаткове ущільнення пухких незв’язних ґрунтів при вібраційних чи

ударних навантаженнях пов’язано з явищем віброкомпресії. Тривалі нагрома-

дження деформацій за часом при вібраціях визначає процес віброповзучості. У

глинистих ґрунтах пластичної і текучої консистенції динамічні впливи можуть

привести до їх розрідження (тиксотропії). Розрідження властиве також дрібним

і пилуватим піскам, причому розрідження при тривалому впливі може супрово-

джуватися наступним ущільненням піщаного ґрунту.

Описані явища свідчать про те, що проектування фундаментів споруд при

динамічних навантаженнях повинне проводитися з урахуванням можливого

зменшення несучої здатності ґрунтової основи. При землетрусі сильний за ве-

личиною, але короткочасно діючий імпульс, що виникає, може призвести до

руйнування основи, однак не буде викликати значного додаткового ущільнення

ґрунту.

17.2. ТИПИ ФУНДАМЕНТІВ ПІД МАШИНИ Й ОБЛАДНАННЯ

З ДИНАМІЧНИМИ НАВАНТАЖЕННЯМИ

За впливом динамічних навантажень на фундаменти машини та техноло-

гічне обладнання розподіляють на: ті, що створюють вібрації чи коливання; що

не створюють, але потребують захисту від вібрації; що не створюють і не пот-

ребують захисту від вібрації.

Машини й обладнання першої групи, у свою чергу розподіляються на:

А. Періодичної дії – гармонічні (електромашини і турбоагрегати з рівно-

мірно обертовими роторами) та імпульсні (ударно-вібраційні, формувальні ма-

шини з кривошипно-шатунними механізмами, транспортні засоби, машини, що

ущільнюють матеріали).

Б. Неперіодичної дії – нерівномірне обертання чи зворотно-поступальний

рух, що завершуються послідовним або випадковим ударом (привідні електро-

двигуни прокатних станів, генератори розривних потужностей, ковальсько-

пресове устаткування, копри, дробильне устаткування та ін.).

Характерні графіки зміни динамічних навантажень для машин і устатку-

вання періодичної й неперіодичної дії наведені на рис. 17.2.

Для машин та устаткування періодичної дії (умовно і для неперіодичної)

зміну динамічного навантаження F приймаємо за синусоїдальним законом:

tsinFF ω

, (17.1)

де

– максимальне значення збурюючої сили (дається в паспорті машини чи

479

устаткування); ω – частота коливань; t – час.

Відомості про вид машини чи обладнання і

характер динамічного впливу на фундаменти й ос-

нови, необхідні для вибору типу фундаменту та ві-

дповідної методики розрахунку.

Фундаменти повинні забезпечувати:

- розміщення і надійне кріплення машин та

технологічного обладнання відносно до фундамен-

тів;

- умови міцності й стійкості основи;

- відсутність надмірних осідань і деформацій

основи;

- відсутність підвищених вібрацій, що ускла-

днюють роботу машин та устаткування й шкідливо

впливають на обслуговуючий персонал, фундамен-

ти і будівельні конструкції.

За способом зведення розрізняють монолітні,

збірно-монолітні та збірні фундаменти. При цьому

клас бетону приймається не нижче ніж В12,5 для

монолітних і В15 для збірних.

За конструкцією фундаменти поділяються на:

масивні, стінчаті й рамні. Конструкцію фундаменту

визначає вид машини та обладнання.

Масивні фундаменти (рис. 17.3, а) виконують у вигляді суцільних залізо-

д)

Рис. 17.2.Графіки зміни в часі

неврівноважених сил інерції і

моментів, що збурюють, при

роботі машин й устаткування

різних видів: а –

гармонійні;

б – періодичні постійні; в – пе-

ріодичні змінні; г, д – неперіо-

дичні.

7600

2000

7900

6500

Вісь турбогенератора

7600

12000

Рис. 17.3.Приклади основних конструктивних типів фундаментів під машини:

а – масивний під компресор; б – стінчастий під мотор генератор; в –

рамний під

турбоагрегат.