Зоценко Н.Л. Инженерная геология. Механика грунтов, основания и фундаменты

Подождите немного. Документ загружается.

460

Зведення будівель на штучних насипах; теплоізоляція поверхні

ґрунту при невеликій ширині будівель

Улаштування вентильованого підпідлогового простору з викорис-

танням пальових фундаментів, високого ростверку та розрізних

рандбалок; улаштування продухів, вимощення схилів із водовідве-

денням під будовою

Улаштування неопалюваних приміщень у перших поверхах буді-

вель, одинарне скління вікон; застосування тонких стінок без утеп-

лювача

Улаштування охолоджуючих труб або вентиляційних каналів під

підлогою для будівель із великим навантаженням на підлогу

Улаштування проморожувальних колонок із використанням газу

(аміак) або рідини (гас) для забезпечення температурного режиму

влітку (використання закону конвекції легкокиплячої рідини)

Формулою (16.31) користуються для визначення несучої здатності як ос-

нови окремого фундаменту, так і палі.

Розрахунок на випинання виконують за формулою (16.26), де розрахун-

кову силу Q, яка утримує фундамент у ґрунті через замерзання його з вічномер-

злим ґрунтом, визначають за формулою

i.coni.con

ARQ

. (16.32)

Другий принцип будівництва найчастіше використовують при неглибо-

кому заляганні скельного ґрунту або коли в основі фундаментів розміщений

пластично-мерзлий ґрунт, а також якщо деформація основи при відтаванні не

перевищує гранично допустимих величин. Дуже важливо при реалізації цього

принципу забезпечити умови для рівномірного відтавання ґрунту основи.

Глибину закладання фундаменту для будівель, споруджуваних за другим

принципом, приймають як для талої основи залежно від розрахункової глибини

сезонного промерзання, рівня ґрунтової води, типу ґрунту тощо.

Основи, використовувані за другим принципом, розраховують відповідно

до норм для талого ґрунту з урахуванням глибини відтавання. Останню визна-

чають за теплофізичними розрахунками.

Рекомендації до можливих заходів, які здійснюють при будівництві

об’єктів за другим принципом, такі:

Заходи

Реалізація заходів

Зменшення величини

деформації основи

Попереднє штучне розморожування ґрунту на потрібну глибину до

початку будівництва (парою, гарячою водою, електровідтаванням);

461

заміна льодистого ґрунту піщаними або великоуламковими ґрунтами;

прорізання дуже стисливого ґрунту до міцного шару; збільшення

глибини закладання фундаменту; регулювання глибини відтавання за

допомогою додаткової теплоізоляції; застосування різноманітних за-

собів закріплення ґрунту.

Пристосування конс-

трукцій будівель до

нерівномірностей

деформацій

Улаштування деформаційних швів та замкнених відсіків на відстані

від торцевих стінок 0,5-1 ширини будівлі; рівномірне й симетричне

розташування стінок, вікон, простінків; горизонтальне і вертикальне

армування цегляних стінок та простінків; улаштування фундаментів

у вигляді суцільної ребристої або коробчастої плити; влаштування

перехресного фундаменту; влаштування пальових фундаментів із ви-

сячих паль для будівель із гнучкою схемою, якщо під кінцями паль

не менше ніж 4 м розмороженого ґрунту

16.8. ОСНОВИ І ФУНДАМЕНТИ В УМОВАХ

ПІДТОПЛЕНИХ ТЕРИТОРІЙ

Обмеженість земельного фонду та широкий розвиток технологічних про-

цесів, унаслідок яких виникають несприятливі явища, вимагають утворення об-

ґрунтованої програми інженерної підготовки території й утілення її в життя.

Напрям заходів інженерної підготовки територій і варіанти захисних заходів

установлюють на основі загальної оцінки інженерно-геологічних умов будівни-

цтва, а також інженерних розвідувань у цілому. Перелік робіт указують у ви-

сновках до звіту про розвідування.

Ще у 1978 році на Україні було прийнято Постанову “Про заходи по по-

ліпшенню захисту населених пунктів, підприємств, інших об’єктів і земель від

селевих потоків, снігових лавин, зсувів, обвалів і просідань земної поверхні над

гірничими виробками”. Згідно з цією Постановою складено кадастр зсувних те-

риторій та перелік підприємств і організацій, які розташовані в складних інже-

нерно-геологічних умовах. Науково-дослідні інститути країни розробили су-

часні ефективні споруди інженерного захисту, а також удосконалили методи

прогнозування розвитку несприятливих явищ.

Поширеним явищем, яке має негативний вплив на будівництво в населе-

них пунктах держави, є піднімання рівня ґрунтової води, перетворення верхо-

водки на постійний рівень підземної води, тобто підтоплення великих терито-

рій. Наслідки підтоплення завжди негативні. Підтоплення провокує розвиток

просідання лесових ґрунтів і перехід їх у пливунний стан, виникнення й розви-

ток зсувів, набухання глинистих ґрунтів, зміну температурного режиму ґрунту,

затоплення підземних приміщень, зміну хімічного складу та властивостей ґрун-

тової води (див. рис. 16.10).

Потенційне підтоплення територій залежить від її природних умов; тех-

нологічних особливостей підприємств, розташованих на цій території; питомих

витрат води. Ці чинники використовують для визначення типу підтоплюваності

територій. Найбільшу вірогідність значного підвищення рівня ґрунтової води

слід чекати там, де близько до поверхні розташовані водонепроникні шари

ґрунту і відсутнє природне дренування.

Основні причини підтоплення:

462

1. Засипання балок, ярів, джерел, струмків й інших природних каналів та

виходів ґрунтової води.

2. Експлуатація водосховищ і зрошувальних систем, які впливають на рі-

вень ґрунтових вод на значному віддаленні. Після відкриття (1963) Північно-

Кримського каналу рівень ґрунтових вод у районі П’ятихаток піднявся на 6–7 м

у смузі 100 м завширшки з обох боків каналу, а на відстані одного кілометра –

на 3,5 м. Виключити фільтрацію води в ґрунт навіть при ретельному захисті

профілю каналів неможливо.

3. Розроблення котлованів, траншей, а також інших заглиблень у

ґрунті, особливо якщо між земляними та іншими будівельними роботами минає

деякий час.

4. Руйнування ґрунтово-рослинного, особливо дернового, шару ґрунту,

корчування пеньків.

5. Утворення розпушеного земляного насипу, який за відсутністю відпо-

відної структури стає акумулятором поверхневої води.

6. Погіршення умов стікання поверхневої води через невдале розміщення

будівельних об’єктів, а також через незадовільне планування.

7. Фільтрація дощової, талої та іншої води крізь погано ущільнений

ґрунт зворотного засипання котловану. Так, установлено, що на території еле-

ватора в Донецьку, в роботі якого вода для технологічних потреб не використо-

вується, рівень ґрунтової води за п’ять років експлуатації саме через погане

100

500

1000

100

ЛУЦЬК

РІВНЕ

ЖИТОМИР

ЧЕРНІГІВ

ЛЬВІВ

УЖГОРОД

ОДЕСА

ТЕРНОПІЛЬ

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ

ІВАНО-ФРАНКІВСЬК

ЧЕРНІВЦІ

ВІННИЦЯ

КИЇВ

ЧЕРКАСИ

ПОЛТАВА

СУМИ

ХАРКІВ

ЛУГАНСЬК

ДОНЕЦЬК

ЗАПОРІЖЖЯ

ДНІПРОПЕТРОВСЬК

ХЕРСОН

МИКОЛАЇВ

СІМФЕРОПОЛЬ

КІРОВОГРАД

1000

100

500

1000

Найбільші площі підтоплення в обласних центрах, га: – >1000; – 500-1000; – 100-500

>10

5-10

не підтоплені

до 2

2-5

Умовні позначення:

Ступінь підтоплення незабудованої території, %

Рис. 16.10. Схема підтоплення територій України (за Черним Г. І., 2000)

463

ущільнення зріс на кілька метрів.

8. Витікання води з розгалуженої мережі інженерних комунікацій. На-

приклад, на території одного з металургійних заводів нашої держави тільки

припустиме витікання з безнапірної каналізаційної мережі становило 50 тис. м

за рік на площі 250 га. Витікання з водопроводу на тій же площі дорівнювало

близько 11 тис. м

у рік. Відомо, що в містах, де інженерні мережі експлуату-

ються десятки років, із кожних 100 м

водозабору близько половини губиться у

верхніх шарах ґрунту.

9. Вплив так званого баражного ефекту, коли підвищення ґрунтової води

відбувається локально з причини влаштування поперек напрямку руху води бу-

дівель значної довжини, або пальових фундаментів, які утворюють штучну

ущільнену слабководопроникну зону.

На ділянках деяких міст і промислових підприємств України за 15-20 ро-

ків рівень ґрунтової води підвищився на 5-15 м. Загальна швидкість підняття

води тут становить 0,25-1 м на рік (рис. 16.11). Слід відзначити, що інтенсив-

ність підтоплення в містах трохи менша, ніж на територіях промислових підп-

риємств.

Підтоплення завжди супроводжується зміною хімічного складу ґрунтової

води, погіршуючи його. Це пов’язано з такими обставинами:

- підвищується загальна мінералізація підземної води;

- у підземних водах з’являються нові складові частини внаслідок впливу

технології, що застосовується на даному підприємстві, підвищується концент-

рація таких іонів, як

−2

−

- розвивається нерівномірність мінералізації на площі залежно від роз-

міщення джерел забруднення;

- мінералізується загальний стік зі зрошувальних територій, де викорис-

товуються мінеральні добрива;

- вплив фекальної рідини з міських каналізаційних мереж коли в ґрун-

товій воді з’являються органічні сполуки та іони

−

Мінералізується вода внаслідок застосування деяких методів закріплення

ґрунту (однорозчинна або дворозчинна силікатизація).

Водонасичення

ґрунту при піднятті рі-

вня підземних вод може

призвести до додатко-

вого осідання основи.

Це відбувається в тих

випадках, коли будівлі і

споруди запроектовані

без урахування можли-

вості повного водона-

сичення ґрунту основи,

чого вимагають держа-

вні будівельні норми

III

VIII

XII

VII

Місяці

1969

1986

H, м 8

Рис. 16.11. Графік коливань рівня ґрунтової води для

рівнинної частини Полтави

464

України.

Підняття рівня ґрунтової води спричиняє зміну напруженого стану ґрунту

внаслідок гідростатичного та гідродинамічного виважування. Це явище особ-

ливо впливає на стійкість схилів. Тим більше, що при зволоженні механічні ха-

рактеристики ґрунтів, які утворюють схил, зменшуються.

Осідання основи в зв’язку з підняттям рівня ґрунтової води визначають

методом пошарового підсумовування. При цьому приймають, що на кожен роз-

рахунковий момент часу осідання досягає кінцевої величини. Рівень підземної

води, що піднімається в кожний момент часу, розділяє стисливу зону на два

шари: водонасичений та природної вологості з різними характеристиками де-

формативності. Тому навіть для однорідної основи розрахунок ведуть як для

двошарової. Вважається, що стислива товща ґрунту дорівнює заглибленню во-

дотривкого шару.

Проектування профілактичних або постійно діючих водозахисних заходів

(дренажі, запони, екрани, гідроізоляція), а також мережі свердловин для спо-

стерігання за рівнем ґрунтової води виконується на базі оцінок потенційної мо-

жливості підтоплення відповідно до вказівок норм.

Окремі заходи, спрямовані на боротьбу з підтопленням поодиноких діля-

нок, будівель і споруд, не дуже ефективні, їх треба об’єднувати в комплексну

систему інженерного захисту території міста, яка повинна включати: загальне

водозниження; влаштування поверхневого стоку; локальну систему захисту бу-

дівель і споруд; утворення надійної системи водовідведення, боротьбу з виті-

канням води з інженерних мереж.

16.9. УЛАШТУВАННЯ ОСНОВ І ФУНДАМЕНТІВ НА ДІЛЯНКАХ,

ПІД ЯКИМИ Є ПІДЗЕМНІ ВИРОБКИ

При розробленні корисних копалин підземним способом у порожнину,

що створюється, зміщуються верхні шари ґрунту, а на земній поверхні виникає

чашоподібна западина, котра називається мульдою зрушення. Розміри мульд за-

лежать від різних чинників, наприклад, від товщини пласта, який розробляють,

кута його нахилу до горизонту

(кута падіння); розмірів виробки уздовж та

впоперек відповідно D

і D

, радіуса кривизни земної поверхні R; фізико-

механічних властивостей ґрунту тощо. Такі несприятливі умови спорудження

будівель виникають скрізь на територіях, де є підземні виробки, особливо на

Донеччині, в Західній Україні та в інших місцях.

Аналогічні деформації мають місце в стародавніх історичних містах дер-

жави, там, де з давніх часів існують підземні виробки як сховища людей і ре-

чей, а також у великих містах, де існує й будується метрополітен.

Тривалість процесу зрушення залежить від орієнтації виробок у просторі,

складу та міцності порід, глибини розроблення. Спостереження показали, що

розвиток деформацій земної поверхні відбувається протягом 2...16 місяців

(М. С. Метелюк та ін., 1984). Швидкість осідання складає не менше як 3...5 см

за місяць, залежно від кута нахилу пласта, що розробляється. Якщо глибина ро-

зроблення такого пласта невелика, то на поверхні утворюються тріщини, про-

465

валля, вирви.

У межах ділянок, під якими є підземні виробки, поступово відбувається

нерівномірне осідання земної поверхні, що зумовлює порушення роботи конс-

трукцій будівель та споруд. Зміщення точок земної поверхні відбувається одно-

часно як по горизонталі, так і по вертикалі. Особливо активно йде процес на

кінцевих ділянках мульди. В її центральній частині зростають вертикальні змі-

щення. Встановлено, що в різних вугільних басейнах відносні деформації зру-

шень неоднакові. Залежно від таких особливостей згідно з будівельними нор-

мами території розподіляють на групи (табл. 16.13).

Таблиця 16.13. Класифікація підроблених територій за розмірами земної поверхні

Деформації земної поверхні

Групи територій

ІІ

ІІІ

Відносні горизонтальні де-

формації розтягнення або сти-

снення ε, мм/м

Нахил i, мм/м

Радіус кривизни земної повер-

хні R, км

12≥ε>8

20≥i>10

1≤R<3

8≥ε>5

10≥i>7

3≤R<7

5≥ε>3

7≥i>5

7≤R<12

3≥ε>0

5≥i>0

12≤R<20

Найсприятливіші умови будівництва складаються на територіях ІV групи.

Якщо відносні горизонтальні деформації розтягнення або стиснення менші за 1

мм/м або радіус кривизни більший за 20 км, а уклон i≈0, то ніяких заходів для

захисту будівель від шкідливого впливу гірничих виробок не передбачають.

Якщо деформації земної поверхні за прогнозом більші, ніж у І групі, то будів-

ництво на таких територіях небажане. Для забудови слід вибирати такі ділянки,

де корисні копалини вже видобуті, а процес деформування земної поверхні і

формування мульди завершився або видобування почнеться після закінчення

строку амортизації об’єктів, які плануються до будівництва.

Міцність, стійкість й експлуатаційна надійність будівель, які намічено

спорудити на території з підземними виробками, значною мірою залежать від

розміщення об’єктів відносно мульди, а також умілого застосування захисту їх

від впливу гірничих виробок.

Розрахункові параметри ґрунту визначають залежно від групи територій,

величини деформацій, прогнозу змін інженерно-геологічних умов ділянок.

Зусилля в елементах будівель залежать від конструктивних особливостей

підземної частини будови, глибини закладання фундаментів, площі контакту

фундаменту з ґрунтом, фізико-механічних властивостей ґрунту. Особливість

розрахунку полягає в урахуванні зсуваючих зусиль по підошві фундаменту, а

також його бічних поверхнях, нормального тиску на лобові поверхні фундамен-

ту.

Досвід проектування будівель, споруджуваних на ділянках, під якими є

підземні виробки, показав, що найбільше поширення одержали такі конструк-

тивні заходи щодо пристосування до місцевого просідання:

- улаштування деформаційних швів зі спареними стінками;

- улаштування фундаментних, цокольних або поповерхових поясів без

466

розривів та переходу на інші позначки разом із зв’язуванням плит між-

поверхових перекриттів;

- використання монолітних, збірно-монолітних перехресних або плитних

фундаментів (особливо за наявності підвалів);

- улаштування фундаментів із паль-стояків, паль-колон, буронабивних

паль, якщо, крім виробок, на ділянці залягають ґрунти з особливими властивос-

тями; шарнірне поєднання паль із ростверком;

- улаштування ніш для встановлення домкратів і подальшого вирівню-

вання будівель;

- улаштування ґрунтової або піщаної подушки.

Розроблено нові вирішення фундаментів, які дозволяють виконувати рих-

тування, тобто змінювати висотне положення надфундаментної конструкції,

зменшувати зусилля в несучих конструкціях. Наприклад, запроваджена в життя

конструкція стрічкового фундаменту з термопластичним проміжком з асфаль-

тобетону, поліетилену, полістиролу або іншого матеріалу, температура плав-

лення якого 50...100°С, а опір стиснення не менше ніж 15 МПа. За допомогою

нагрівальних елементів можна розігріти термопластичний проміжок, завдяки

чому виникає поступове рихтування конструкцій будови.

У Донецьку розроблено конструкцію окремого фундаменту під колони

каркаса, який дозволяє регулювати положення колон за вертикаллю. Для цього

в центральній частині фундаменту передбачено уступ із напрямним стрижнем,

який заводять у нижню частину колони. Між низом колони та уступом розмі-

щують термопластичний вкладиш із термоелементом. Останній ізольовано аз-

бестом з отворами. Вирівнювання колони опусканням здійснюють після підк-

лючення термоелемента до низьковольтної електромережі і нагрівання вклади-

ша до температури плавлення (рис. 16.12).

Якщо очікувані горизонтальні деформації більші за прийняті для І групи

Рис. 16.13. Окремий фундамент, який зміщу-

ється в горизонтальному напрямі: 1 – фун-

даментний блок; 2 – зв’язки-розпірки;

3 – консольні виступи; 4 – підколон

ник;

5 – піщана подушка

ℓ

5 4

Рис. 16.12. Окремий фундамент для ви-

рівнювання колон за методом опускан-

ня: 1 – фундаментна плита; 2 –

опорний

виступ; 3 – термоелемент; 4 – шар полі-

етилену; 5 – підколонник; 6 –

трубка; 7

– колона; 8 – бетон; 9 – на

прямний

стрижень ; 10 – термовкладиш; 11 – аз-

бест; 12 – борозна для кабеля

467

територій, використовують фундамент, нижня частина якого може зміщуватися

по шву ковзання відносно підколонника на відстань δ

ℓ

(рис. 16.13).

Відомі фундаменти під колони каркаса з установленням зв’язків-

розпірок. На територіях ІІ-ІV груп такі розпірки розміщують лише на рівні ни-

жнього уступу фундаменту, а на територіях І групи, крім того, і на рівні верх-

нього уступу (підколонника). Глибина закладання таких фундаментів повинна

бути однаковою. Мінімальний переріз зв’язків-розпірок приймають 20х20 см, а

взагалі його розміри встановлюють розрахунком.

16.10. ФУНДАМЕНТИ В КАРСТОВИХ РАЙОНАХ

Як було зазначено вище, практично на всій території України розповсю-

джені карстові явища. Їх вплив на будівлі і споруди тим більший, чим ближче

розташовані до поверхні землі карстові порожнини. З поверхні або на невеликій

глибині розчинні породи залягають насамперед у Криму (Кримська яйла), За-

карпаття, Рівненська, Донецька області. У цих регіонах процеси карстоутво-

рення продовжуються. На решті території України зустрічається старовинний

похований карст на глибині до 400 м. Звичайно, нехтувати навіть похованим

карстом не можна при спорудженні заглиблених об’єктів (сховищ, шахт, мет-

рополітенів тощо). При проектуванні надземних будівель і споруд похований

карст не враховується (див. рис. 16.14).

Відповідно до будівельних норм проектування інженерного захисту буді-

вель проводять на основі оцінювання ступеня карстової небезпеки території та

придатності її для забудови. Будівництво на території, де розвинуті карстові

явища, значно ускладнюється, а іноді взагалі неможливе.

Залежно від характеру поверхневих форм карстових проявів деформації

земної поверхні характеризуються такими даними:

- для територій із карстовими й карстово-суфозійними провалами – роз-

рахунковим діаметром провалу D

, глибиною провалу h

, кількістю провалів на

1 км

та кількістю на рік, шириною зони послабленої основи навколо провалу

;

- для територій з осіданням земної поверхні на великій площі – розмірами

ділянки у плані L

і B

, вертикальною деформацією S

, нахилом поверхні осно-

ви ε

, умовним радіусом кривизни мульди R, шириною мульди b, нахилом бор-

тів мульди i тощо.

Для правильного призначення заходів боротьби з негативним впливом

карстових проявів на будівлі й споруди розроблено класифікацію територій за

переліченими вище показниками. Так, залежно від діаметра і глибини провалів

території з карстовими проявами поділено на чотири групи:

І – де 30 м ≥D

> 20 м, а 20 м ≥h

> 10 м;

ІІ – де 20 м ≥D

> 10 м, а 10 м ≥h

> 5 м;

ІІІ – де 10 м ≥D

> 3 м, а 5 м ≥h

> 2 м;

ІV – де 3 м ≥D

> 0,5 м, а 2 м ≥h

> 0,5 м.

Території з непровальними деформаціями земної поверхні у вигляді осі-

468

дання на великій площі теж поділено на чотири групи (таблиця 16.14).

Таблиця 16.14. Класифікація територій за показниками осідання

Група

території

Нахил бортів

мульди i,

мм/м

Радіус кривизни R, км при ширині мульди b, м

b≥20 м b≥50 м b≥100 м Невідоме b

III

20≥i>10

10≥i>7

7≥i>5

5≥i>0

1,5>R≥1

2,0>R≥1,5

R≥2

2,5>R≥1,25

3,5>R≥2,5

5>R≥3,5

R≥5

5>R≥1,25

7>R≥5

10>R≥7

R≥10

1,25

2,5

3,5

Конструкції будівель та споруд у карстових районах розраховують за не-

сучою здатністю й придатністю до нормальної експлуатації, тобто як за пер-

шою, так і за другою групами граничного стану на особливе поєднання наван-

тажень (постійні, довгочасні короткочасні навантаження та дія нерівномірних

деформацій земної поверхні). Реакції основи й узагальнення зусиль у будівлях і

спорудах визначають за розрахунковими схемами у вигляді балок, системи пе-

рехресних балок або плит, що лежать на основі, яка деформується. Будівлі та

споруди розраховують на дію провалів у основі; на викривлення основи, яке

виникає внаслідок осідання земної поверхні на великій площі; на горизонтальні

і вертикальні деформації основи внаслідок осідання земної поверхні на невели-

ЗАПОРІЖЖЯ

КИЇВ

СУМИ

ЧЕРНІГІВ

ЧЕРКАСИ

ПОЛТАВА

ХАРКІВ

ЛУГАНСЬК

ДОНЕЦЬК

КІРОВОГРАД

ДНІПРОПЕТРОВСЬК

ОДЕСА

ХЕРСОН

МИКОЛАЇВ

СІМФЕРОПОЛЬ

УЖГОРОД

ЧЕРНІВЦІ

ІВАНО-ФРАНКІВСЬК

ТЕРНОПІЛЬ

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ

ВІННИЦЯ

ЛЬВІВ

ЛУЦЬК

РІВНЕ

ЖИТОМИР

Умовні позначення:

Рис. 16.14. Ступінь карстонебезпеки на Україні (за Черним Г. І.)

Ступінь карстонебезпеки: 1 – низька; 2 – середня; 3 – висока; 4 – дуже висока.

Вияв карстонебезпеки: 5 – аварійні ситуації; 6 – аварії; 7 – катастрофи.

Межі: 8 – закарстованих територій; 9 – ділянок з різним ступенем закарстованості;

10 – місцева закарстованість

469

ких за площею ділянках.

У Києві запропоновано та впроваджено нові типи фундаментів житлових

багатоповерхових будинків, які споруджуються у карстових районах. Типи та-

ких фундаментів показано в таблиці 16.15.

Таблиця 16.15. Типи фундаментів будівель для карстових районів

Тип фундаменту

Схема перерізу будівлі

Область призначення

У вигляді залізобе-

тонних плит:

а) коробчаста

Для каркасних та безкаркасних буді-

вель при

≤12 м і ширині плити

2+≤

б) плоска

Для тих же будівель при

≤

15 м при

підвищеному навантаженні

в) ребриста

Для тих же будівель при дії рівномірно

розподіленого навантаження за осями

ребер у безкаркасних будівлях та при

дії зосереджених зусиль – у каркасних

будівлях (

≤

12 м)

Просторово-рамний

каркас із викорис-

танням збірних сті-

нових блоків або

цокольних стінових

панелей

Конструкція фундаменту й підвалу для

каркасних й безкаркасних будівель у

вигляді просторово-рамної системи

(

≤

6 м); фундаменти – стрічкові на

природній основі або пальові

Плитно-рамний

фундамент

Фундамент у вигляді суцільної залізо-

бетонної плити, яка з’єднана з рамною

частиною (

15≤

м;

2+≤

;

BZ 2≥

Фундамент із пере-

хресних стрічок

Для безкаркасних і каркасних будівель

(

≤

6 м;

+≤

або при розта-

шуванні провалу ближче до зовнішніх

стін)

Крім використання фундаментів своєрідної конструкції, велике значення

мають захисні заходи, що забезпечують міцність, стійкість та умови нормальної

експлуатації будівель і споруд, які можна розділити на такі п’ять груп:

Заходи

Реалізація заходів

Заповнення карстових

Тампонування водотривкими матеріалами всіх водозбірних вирв та

ℓ