Зоценко Н.Л. Инженерная геология. Механика грунтов, основания и фундаменты

Подождите немного. Документ загружается.

430

ження ґрунту, а далі й до локальної деформації лесової основи. На рис. 16.3 по-

казано приклади нерівномірності деформацій будівель після зволоження в се-

редині або по краях і характерне розміщення та орієнтація тріщин.

Нарешті, якщо територія підтоплюється або на ділянці є об’єкти з вироб-

ничими процесами, які потребують великого об’єму води (мокра технологія),

зволоження та просідання ґрунту відбувається одночасно на великій площі. Але

і така причина зволоження не виключає розвитку нерівномірності деформацій.

Так, житлові будівлі, які споруджено за відносно жорсткою схемою, здебільшо-

го мають поздовжні несучі стіни та поперечні діафрагми жорсткості, під котри-

ми влаштовано монолітні залізобетонні фундаменти. Через неоднакове наван-

таження на фундаменти під зовнішні і внутрішні несучі стіни ширина їх суттєво

відрізняється. Як це випливає з міркувань розділу 8.7, потужність стисливої то-

вщі під фундаментами більшої ширини підошви більша, ніж під фундаментами

меншої ширини. Таким чином, підняття рівня ґрунтової води перш за все впли-

не на деформацію ґрунту під фундаментом внутрішньої стіни, в той час як про-

сідання ґрунту під фундаментами зовнішніх несучих стін може ще не почина-

тись.

За вказівками норм залежно від можливості розвитку просідання від вла-

сної ваги зволоженого ґрунту та додаткового тиску можна виділити чотири різ-

них випадки.

1. Просідання ґрунту від власної ваги відсутнє або не перевищує 5 см. У

цьому випадку просідання можливе лише від зовнішнього навантаження.

В інших трьох випадках можливе просідання від власної ваги в нижній

зоні просадочної товщі, починаючи з рівня, де σ

sℓ

2. Зони просідання від зовнішнього навантаження й від власної ваги відо-

Рис. 16.3. Схеми нерівномірних деформацій будівель залежно від місця замочування

основи: а – в середині будівлі; б – під краями будівлі; в – з одного краю; г – під поздов-

жньою стіною; д – під краями з різних боків

431

кремлені одна від одної нейтральною зоною.

3. Зона просідання від зовнішнього навантаження й від власної ваги зли-

ваються, нейтральної зони немає.

4. Зона просідання від зовнішнього навантаження відсутня (σ

+σ

)<p

sℓ

, а

починається лише з глибини z, де сумарний тиск σ

+σ

дорівнює початковому

тиску просадочності p

sℓ

Таким чином, будова лесової товщі та особливості властивостей лесового

ґрунту стали основою розподілу лесових нашарувань на два типи. До першого

типу ґрунтових умов віднесено такі товщі лесового ґрунту, де просідання від

власної ваги зволоженого ґрунту не відбувається або не перевищує 5 см; p

sℓ

>σ

чи p

sℓ

<σ

у межах 2 м.

До другого типу ґрунтових умов віднесені такі товщі, де просідання від

власної ваги зволоженого ґрунту більше як 5 см: p

sℓ

<σ

у межах товщі, яка бі-

льше ніж 2 м.

Величину просідання від власної ваги зволоженого ґрунту визначають за

формулою

i.siі.s

khS



εΣ

, (16.6)

де ε

sℓ.і

– відносна просадочність і-го шару ґрунту від дії середнього тиску від

власної ваги зволоженого ґрунту; h

– товщина і-го шару ґрунту, м; k

sℓ

– коефі-

цієнт, який для лесового нашарування товщиною Н≤15 м дорівнює одиниці, для

Н≥20 м k

sℓ

=1,25, а в межах між 15 і 20 м визначається за інтерполяцією; n – кі-

лькість шарів лесового ґрунту.

В особливо відповідальних випадках тип ґрунтових умов за просадочніс-

тю визначають за результатами польового експерименту після тривалого штуч-

ного зволоження лесового ґрунту крізь свердловини.

При визначенні просідання ґрунту від власної ваги за формулою (16.6)

просадочну товщу розподіляють на окремі шари не більше ніж 2 м завтовшки

відповідно до геологічного розрізу. Враховують лише ті шари лесового ґрунту,

де відносна просадочність при природному тиску складає ε

sℓ

≥0,01.

У випадку просідання від локального зволоження різницю просідань та

крени окремих фундаментів, які розташовано в зоні розвитку нерівномірного

просідання за рахунок розповсюдження води в бік від джерела зволоження, ви-

значають з урахуванням обмеженого зволоження нижньої частини основи в

межах глибини Δh (див. рис. 16.4):

β∆

tgmxHHdh

wp.s

−−+=



, (16.7)

де d – глибина закладання фундаменту, м; H

sℓ,p

– зона деформування, м; H

–

глибина розташування джерела зволоження, м; x – відстань від краю джерела

зволоження до точки, яку розглядають, м; m

– коефіцієнт, що ураховує можли-

ве збільшення кута розповсюдження води вбік із причини шаруватості ґрунту

(для однорідних товщ m

=1); β – кут розповсюдження води вбік від джерела

зволоження, котрий приймається для супіску (лесу) – 35°, для суглинку – 50°.

Просідання товщі лесового ґрунту від власної ваги супроводжується не

тільки вертикальними, але і горизонтальними переміщеннями, а на поверхні

432

ґрунту утворюється мульда просадочності. Криволінійна частина мульди фор-

мується залежно від геологічної будови ділянки, фізико-механічних властивос-

тей лесового ґрунту та умов зволоження.

Відповідно до норм горизонтальне переміщення земної поверхні при про-

сіданні від власної ваги ґрунту в різних точках просадочної вирви визначають

за формулами:

а) якщо

rb,xb,

+≤< 5050

, то

]

)b,x(

cos[,)x(u

502

1250

−

−=



, (16.8)

б) якщо

b,x

50<

, або

r,x

+> 50

, то

)x.(s



де b

– ширина горизонтальної ділянки просідання, м; r – розрахункова довжи-

на ділянки просідання, м; r – розрахункова довжина криволінійної ділянки про-

сідання ґрунту від власної ваги, яку визначають за формулою

)tgm,(Hr

+= 50



, (16.9)

– відносна горизонтальна деформація земної поверхні, яку визначають за фо-

рмулою

1000502660

−

⋅−=

),r/S(,

g.su



, мм/м, (16.10)

sℓ.g

– просідання від власної ваги зволоженого ґрунту, м.

Будівництво на товщах лесового ґрунту супроводжується виникненням

додаткового тиску від зовнішнього навантаження, що в процесі спорудження

будівлі поступово зростає, досягає кінцевої величини і докорінно змінює умови

розвитку просідання. Загальну величину максимального просідання S

sℓ.p

визна-

чають за формулою (16.6) відповідно до розрахункової схеми (рис. 16.4), де: ε

sℓ

– відносна просадочність і-го шару ґрунту від дії середнього тиску σ=σ

+σ

=p-σ

zg.0

=p-σ

zg.0

ℓ

Δh

sat

ℓ.p

Рис. 16.4. Розрахункова схема для визначення різниці просідань і крену фундаментів:

1 – фундамент; 2 – джерело замочування; 3 – межі замоченої зони; 4 – нижня межа ле-

сового ґрунту; 5 – епюра сумарного тиску σ

+σ

; 6 – епюра додаткового тиску σ

;

7 – епюра тиску від власної ваги ґрунту σ

433

яку встановлюють за графіком ε

sℓ

=f(σ) або за залежністю ε

sℓ

=βσ

; h

– товщина і-

го шару ґрунту, м (якщо вона більше ніж 2 м, то шар розподіляють на допоміж-

ні шари); k

sℓ

– коефіцієнт, який при b≤3 м визначають за формулою

5150

p/)pp(,,k



−+=

, (16.11)

де p – середній тиск під підошвою фундаменту, кПа; p

– тиск, який дорівнює

100 кПа.

Розрахунок основ котрі складено просадочними ґрунтами, виконують за

двома групами граничних станів. Розрахунок за першою групою ГС здійсню-

ють як для водонасиченого глинистого ґрунту з урахуванням виваження нижче

від рівня ґрунтової води і розрахункових показників міцності ґрунту після зво-

ложення й ущільнення φ

, c

. Розрахунок просадочних основ за другою групою

ГС здійснюють за умовою, що:

а) загальна деформація основи, яка складається з осідання ґрунту природ-

ної вологості S та просідання, що сталося внаслідок зволоження S

sℓ.p

, не по-

винна бути більша за гранично припустиму величину абсолютної деформації S

котра приймається за нормами залежно від конструктивних особливостей буді-

влі;

б) відносна нерівномірність деформації сусідніх фундаментів ΔS/L не по-

винна бути більшою, ніж відповідна гранична величина.

Послідовність проектування фундаментів в умовах просадочних ґрунтів

може бути такою:

1. Оцінюють інженерно-геологічні умови з визначенням особливостей ле-

сового нашарування (типу ґрунтових умов за просадочністю).

2. Визначають навантаження на фундаменти та їх глибину закладання за

загальними правилами.

3. Встановлюють розрахунковий опір основи за однією із схем, залежно

від прийнятого методу будівництва на просадочному ґрунті:

– за нормативними даними;

– за початковим тиском просадочності R=p

sℓ

;

– за формулою (12.1), де показники міцності φ

і c

приймають для ущі-

льненого ґрунту;

– за формулою (12.1), де показники міцності φ

і c

приймають для ґру-

нту природної вологості, коли W>W

, або для ґрунту на межі розкочу-

вання, коли W<W

;

– за формулою (12.1), де показники міцності φ

і c

приймають для во-

донасиченого ґрунту після його просідання.

4. Встановлюють попередні розміри фундаменту за прийнятою величи-

ною розрахункового опору ґрунту R.

5. Визначають власну вагу фундаменту та ґрунту на його виступах G

6. Визначають середній тиск під підошвою фундаменту попередніх роз-

мірів і величину осідання S. Розрахунок осідання ведуть методом пошарового

сумування або експрес-методом І. О. Розенфельда.

7. Визначають просідання фундаменту S

sℓ.p

із використанням розподілу

стисливої товщі на шари h

так, як це прийнято у методі пошарового сумування.

Сумування за формулою (16.6) виконують від рівня підошви фундаменту до рі-

434

вня ґрунтової води або покрівлі непросадочного шару ґрунту. Розрахунок про-

сідання S

sℓ.p

здійснюють з урахуванням прийнятої схеми зволоження ґрунту.

8. Визначають загальну абсолютну деформацію основи S+S

sℓ.p

і порівню-

ють її з граничною величиною S

9. Якщо умова проектування основи за другою групою граничних станів

не задовольняється, призначають заходи для зменшення сумарної деформації

або ліквідації шкідливого впливу просідання. Якщо умова задовольняється, ви-

значають нерівномірність деформацій і порівнюють з граничною відносною

деформацією

)L/S(∆

10. Визначають вертикальну складову сили граничного опору N

за фор-

мулою (12.3) й порівнюють її з розрахунковим навантаженням N

на основу з

урахуванням коефіцієнтів умов роботи γ

та надійності γ

Групу заходів для зниження впливу просідання вибирають за рекоменда-

ціями таблиці 16.6.

Таблиця 16.6. Варіанти основ і фундаментів на лесовому просадочному ґрунті

Тип

ґрунтових

умов

Заходи щодо усунення шкідливого впливу просідання ґрунту

Часткове або повне усу-

нення просадочності ле-

сового ґрунту

Прорізання фундамента-

ми товщі лесового ґрунту

Застосування ком-

плексу заходів

Зниження тиску під пі-

дошвою фундаментів до



≤

Фундаменти на ущільне-

ному шарі ґрунту (трам-

бування, подушки).

Фундаменти у витрамбу-

ваних котлованах (ФВК)

або в пробитих свердло-

винах (ФПС).

Перехресні залізобетонні

стрічки або плити на

ущільненій основі.

Застосування пальових

фундаментів із викорис-

танням забивних корот-

ких залізобетонних приз-

матичних, пірамідальних

паль.

Прорізання лесової товщі

підземними поверхами.

Застосування фундамен-

тів на коротких бурона-

бивних, буроін’єкційних

(виконаних за допомогою

струминної технології)

палях і стовпів.

ІІ

Фундаменти на основі,

яка заздалегідь зволоже-

на й ущільнена (вибухом,

ґрунтовими палями).

Закріплення лесового

ґрунту силікатизацією,

випалюванням, пропа-

рюванням.

Армування ґрунту верти-

кальними елементами

підвищеної жорсткості

(палі з ґрунтоцементу,

ґрунтошлаку тощо).

Застосування фундамен-

тів із використанням дов-

гих буронабивних, буро-

ін’єкційних, струминної

технології, забивних різ-

ної форми паль.

Неповне прорізання про-

садочної товщі підзем-

ними поверхами.

Забивні палі в ущільне-

ному масиві.

Часткове усунення

просадочності з ула-

штуванням слабопро-

никних екранів.

Застосування конс-

труктивних заходів

для збільшення жорс-

ткості або піддатли-

вості будівель.

Застосування водоза-

хисних заходів.

Для невеликих за потужністю товщ лесового ґрунту (перший тип ґрун-

435

Рис. 16.5. Розрахункова схема для визначення

просідання лесового грунту:

1 – епюра тиску від власної ваги замоченого ґру

н-

ту σ

; 2 – епюра додаткового тиску від зовніш-

нього навантаження та ваги фундаменту σ

;

3 – епюра сумарного тиску σ

+σ

; 4 – епюра де-

формацій

B.SL

sℓ

+σ

sℓ

ℓ

ℓ.p

ℓ.g

тових умов за просадочністю) доцільне викорис-

тання часткового або повного усунення просадоч-

ності. Для визначення глибини h, до якої слід усу-

нути просадочність, від підошви фундаменту й до

покрівлі непросадочного ґрунту будують епюру

деформацій. Якщо відкласти на максимальній ор-

динаті епюри величину S

та провести крізь цю

точку вертикаль, то перетин вертикалі з епюрою деформацій дає рівень, до яко-

го треба усунути просадочні властивості ґрунту (h

) (рис. 16.5).

В умовах будівництва на лесових товщах великої потужності, коли просі-

дання йде від власної ваги зволоженого ґрунту на значній глибині від поверхні,

усунути просадочні властивості можна за допомогою попереднього зволоження

ґрунту. Для скорочення строку ущільнення, а також збільшення його ефекту за-

стосовують вибухи зарядів, які розміщують у заздалегідь пробурених свердло-

винах на певній глибині (рис. 16.6, а, б).

За пропозицією професора Г. І. Черного в однорідних лесових ґрунтах

приблизно рівної потужності іноді застосовують метод організованого зволо-

ження. В цьому випадку під час земляних робіт під майбутню будівлю влашто-

вують горизонтальний дренаж у вигляді піщано-гравійної подушки з прокла-

данням у ній перфорованих труб. Після спорудження фундаменту в подушку

подають воду й продовжують будівництво. В цьому випадку деформації штуч-

но зволоженої основи переходять до категорії осідання. В іншому варіанті ор-

ганізоване зволоження виконують і після завершення основних будівельних ро-

біт (крім опоряджувальних).

За нормами пальові фундаменти в просадочних ґрунтах проектують так,

щоб кінці паль досягали шарів ґрунту, які не мають просадочних властивостей

(скельні, піщані щільні та середньої щільності, глинясті ґрунти твердої або на-

півтвердої консистенції у зволоженому стані). В зв’язку з тим, що після зволо-

ження сила тертя по бічній поверхні зменшується, її в межах лесової товщі ви-

значають за показником текучості I

(5.3), при вологості ґрунту W, яка потрібна

для водонасичення його до коефіцієнта водонасичення

. Таку вологість

установлюють за формулою

. (16.12)

Несучу здатність палі для лесових товщ великої потужності (ІІ тип) уста-

новлюють, беручи до уваги негативне тертя, яке не тільки не збільшує несучу

здатність палі, а навіть зменшує її. В таких умовах розрахункове навантаження

436

на палю визначають за формулою

N γ

−≤

, (16.13)

де γ

– коефіцієнт умов роботи, який визначають у свою чергу за формулою

=0,8(S

sℓ,g

-5)/(2S

-5); F

– несуча здатність палі за формулою (14.1) в шарі водо-

насиченого ґрунту нижче від покрівлі непросадочного шару, кН; γ

– коефіцієнт

надійності (γ

=1,4); P

– негативна сила тертя, кН, яку визначають залежно від

розмірів перерізу палі та величини h

sℓ

, а також розрахункового опору ґрунту τ,

кПа за формулою

∑



iin

huP

Для зменшення сили негативного тертя палі обмазують антифрикційними

матеріалами або влаштовують еластичні оболонки з поліетилену, картону, ру-

беройду. Наприклад, Запорізьке відділення НДІБК спільно з трестом “Укргід-

рофундаментбуд” запропонували палі з багатошаровою оболонкою. Завдяки

цьому поверхня ковзання виникає безпосередньо за антифрикційною стінкою.

В цьому разі спочатку пробурюють свердловину і заглиблюють у неї обсадну

металеву трубу. Після бетонування стовбура палі та тужавіння бетону за допо-

могою електроструму розігрівають обсадну трубу й витягають її із свердлови-

ни. У створений після виймання труби проміжок нагнітають солідол. Для зме-

ншення опору обсадної труби під час виймання її внутрішню поверхню покри-

Місяці

VIII

XII

VII

200

600

120

400

800

100

B.SL

ℓ

Рис. 16.6. Ущільнення лесової товщі ІІ ти-

пу за просадочністю:

а –

попереднє замочування товщі лесового

ґрунту H

sℓ

та використання вибухівки за

методом проф. І. М. Литвинова; б –

графік

просідання ґрунту залежно від часу

437

вають шаром термопластичного матеріалу (бітуму) і шаром еластичної пласт-

маси. Така кількашарова оболонка в разі просідання зволоженого лесового ґру-

нту майже повністю виключає можливість додаткового навантаження палі від

негативного тертя.

Досвід показав доцільність реалізації елементарних міркувань, які стосу-

ються раціонального розміщення об’єктів на ділянці з лесовими ґрунтами в ос-

нові. Вони полягають в тому, що:

- для будівництва вибирають місця з мінімальними товщами просадочно-

го ґрунту або з деградованими масивами;

- для ефективного використання пальових фундаментів вибирають ділян-

ки там, де просадочний ґрунт підстеляють малостисливі непросадочні ґрунти;

- розміщують будівельні об’єкти на ділянці так, щоб не ускладнювати ві-

дведення поверхневої води;

- максимально зберігають природні умови водовідведення;

- будівлі та споруди з “мокрим” технологічним процесом (котельні, лазні,

резервуари, градирні) розміщують на місцях із меншими абсолютними познач-

ками;

- зберігають дернину, яка є відмінним природним ізолятором, що захищає

основу від зволоження. В разі порушення дернини передбачають ущільнення

ґрунту під зрізаним шаром, а також сівбу багаторічних трав.

Будівлі і споруди на лесовому ґрунті слід проектувати простої форми в

плані (квадрат, прямокутник). У будівлях складної форми в плані передбачають

розчленування їх на відсіки деформаційними швами. В межах відсіку висоту

будівлі приймають однаковою. Розміри деформаційного шва розраховують за

формулою при r≥L:

)r,LrL(

502 −−

, (16.14)

де L – довжина відсіку, м; r, ε

– за виразами (16.9), (16.10).

До широко відомих водозахисних заходів належать також:

- відведення поверхневої води з ділянки за допомогою зливової каналіза-

ції за межі забудованої території;

- захист ділянки будівництва, яка розташована на схилі, нагірними кана-

вами від затоплення поверхневими водами;

- зворотне засипання фундаменту виконують місцевими глинистими

ґрунтами з якісним ущільненням при оптимальній вологості до щільності сухо-

го ґрунту ρ

≥1,6 т/м

;

- утворення маловодопроникного екрана в основі фундаментів будівель і

споруд, які будуються на лесовому ґрунті великої потужності (ІІ тип); екран

улаштовують з ущільненого лесового ґрунту 1-1,5 м завтовшки;

- навколо будівель улаштовують якісне водонепроникне вимощення так,

щоб ним були перекриті пазухи фундаментів;

- вводи водопроводу та тепломереж у будівлі, а також випуски каналізації

влаштовують у каналах із знімним перекриттям; канали виконують із залізобе-

тонних лотків з ухилом від будівлі i≥0,02; довжину каналу від обрізу фунда-

438

ментів приймають залежно від потужності лесового ґрунту від 5 до 15 м

(рис. 16.7);

- для прокладання вводів та виводів комунікацій у фундаментах або в

стінках підвалу передбачають отвори; відстань від верха труби до верха отвору

має бути більше ніж 1/3S

sℓ,p

;

- підлоги в будівлях, які споруджують із застосуванням комплексу захо-

дів, улаштовують водонепроникними по ущільненому шару ґрунту із схилом у

бік приямків;

- водовідведення з покриття влаштовують організованим у внутрішні або

зовнішні водостоки.

Конструктивні заходи призначають залежно від конструктивної схеми

будівель. Так, для безкаркасних будівель використовують жорсткі або комбіно-

вані конструктивні схеми. В цьому випадку доцільно:

- симетричне (відносно поздовжньої та поперечної осей) розміщення поз-

довжніх та поперечних несучих стін;

- наскрізне розташування поперечних стін;

- улаштування фундаментів у вигляді монолітних плит, перехресних ба-

лок, балок-стінок тощо;

- улаштування замкнених залізобетонних поясів на рівні фундаментної

плити та цоколя, а також поповерхових залізобетонних поясів або армованих

швів на рівні перемичок чи перекриття по всіх зовнішніх і внутрішніх стінах;

- з’єднання панелей перекриття між собою, а також із несучими стінами

для утворення горизонтальних дисків.

Для каркасних будівель, які споруджують за комбінованими або податли-

вими схемами, приймають такі конструктивні заходи:

- улаштування в підземній частині будівлі горизонтальних швів сковзан-

ня;

- уведення гнучких уставок та компенсаційних пристроїв;

- зменшення жорсткості несучих конструкцій;

- проектування парних рам між відсіками або шарнірно-рухоме обпиран-

ня пролітних конструкцій із заповненням проміжків еластичним заповнювачем

(пороізол, поролон, макропориста гума);

- улаштування між фундаментами зв’язків-розпірок в одному або у двох

рівнях.

Окрему частину конструктивних заходів становлять методи, які дають

Рис. 16.7. Улаштування інженерних мереж у лотоках:

1 – лотік; 2 – сухий колодязь; 3 – мокрий колодязь; 4 – трубопровід

439

можливість вирівнювання будівлі та споруди в разі виникнення нерівномірності

деформацій основи. За сучасним уявленням (Ткаченко І. М., 1999) їх можна по-

ділити на дві групи.

1. До першої групи входять :

- метод піддомкрачування, коли за допомогою домкратів, які розміщують

між додатковими палями й фундаментними балками, підіймають відсік і розк-

линюють зазор;

- метод “плаваючої” опори (НДІБК) із використанням плоских домкратів

та поясних балок у фундаментах або стінах підвалу. Після пробиття отворів че-

рез 3 м у всіх несучих стінах підсилюють конструкції фундаментів, улаштову-

ють підбетонку і за допомогою плоских домкратів відривають відсік, а потім

поступово за кілька етапів піднімають його до потрібного рівня, зазори після

кожного етапу розклинюють.

2. До другої групи належать роботи з усунення кренів за допомогою тер-

морегульованих опор або поясів та інших засобів:

- вирівнювання за рахунок деформування основи завдяки зменшення її

жорсткості з протилежного боку від крену (похилі свердловини з вибурюван-

ням ґрунту);

- регульоване зволоження ґрунту основи;

- довантаження основи з боку протилежного крену;

- довантаження основи у сполученні з натягом канатами;

- зменшення жорсткості основи спільно із зволоженням;

- буріння горизонтальних свердловин із боку протилежного крену;

- улаштування термопластичних поясів або вкладишів із поліетилену, по-

ліпропілену, полістиролу тощо.

Слід підкреслити, що остаточний вибір найбільш ефективного заходу

здійснюють з урахуванням типу ґрунтових умов; виду можливого зволоження;

розрахункового просідання; взаємозв’язку будівель, які споруджуються, із сусі-

дніми об’єктами; а також техніко-економічного порівняння можливих варіантів

(за наведеними витратами). Без сумніву, велике значення також має урахування

місцевих умов і накопиченого досвіду проектування, будівництва та експлуата-

ції будівель у схожих ґрунтових умовах.

У державних будівельних нормах прийнято такий підхід до проектування

будівель на просадочних ґрунтах – залежно від заходів, які призначено для усу-

нення просідання ґрунту. Умови будівництва поділено на три групи:

- до першої (1А) належать такі ділянки, де усунення просідання не здійс-

нено, а величина деформацій основи більша, ніж гранична величина

′

up.s

SSS

′

≥+

0

(

– осідання;

p.s



– просідання);

- до другої (1Б) належать такі ділянки, де просідання частково усунено, а

величина деформацій основи більша, ніж гранична величина деформації

up.su

SSSS

>+≥

′

0

;

- до третьої (1В) належать такі ділянки, де просідання усунено повністю,

а величина деформації основи менша, ніж гранична величина деформації