Зінько С.Ю. Країни Близького Сходу в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

Подождите немного. Документ загружается.

інанти в економічну внаслідок бойкоту КСА і Кувейту. MBC отримав

овн

фінансов

незалежність завдяки приб

ткам від реклами [718].

елеканал “Аl-Manar” з глобальною аудиторією теоретично привабли-

вий для рекламодавців, проте він відхиляє 90

потенційних пропозицій

внаслідок жорстких вимог.

рім цього, реклама на телеканалі малопри-

ваблива для рекламодавця, який розраховує на ринок Затоки, оскільки

иїти у рег

он

розглядаються як окрема сп

льнота.

Дана проблема торкається не лише світських, але й релігійних ка-

налів. На думку керівника саудівського каналу “A l-Fa j r T V ” В. аль-Газзаві,

комерційна реклама контролюється “мафією”, що позбавляє релігійні

канали прибутків. На думку його опонентів, релігійні канали повинні

отримувати кошти, надаючи користувачам

етви і консультації з допо-

огою SMS [442].

сламський банкінг, швидкість зростанн

кого становить 20

на

к, є величезним рекламним ринком, але с

тников

телеканали не

закріпились на ньому, хоча ісламські і традиційні банки конкурують за

отримання доступу до цільової аудиторії [440]. Дана ситуація зумовлена

им чинником, що основний блок регіональної реклами на Близькому

ході традиційно розташовується у друкованих ЗМІ. Наприклад, згідно

з доповіддю Панарабського дослідного центру (2007), 64% реклами ОАЕ

одається

пресі [980].

тникове мовлення обходить два найважливіші ком

нікаційні

бар’єри — неосвіченість і цензуру та пропонує якісніші програми, ніж

національні мережі [477]. Більшість арабів, навіть єгиптян, надає перевагу

анарабським телеканалам [856]. Згідно з даними Н. аль-Хатиба, понад

ві третини палестинців вважають телебачення основним джерелом

отримання інформації, проте палестинськом

телебаченню надає пере-

ваг

менше чверті населення, концентр

ючись на арабських сателітарних

каналах та, як це не парадоксально, на ізраїльських програмах [413].

урхливий розвиток сателітарних каналів перетворив пасивну

мму на глядацьку аудиторію, включно з 36% неписьменних, 64% з

яких складають жінки [1007, c. 149]. У той час, як увага Заходу прикута

о “A l- J a z e e ra”, ріст близькосхідної аудиторії демонструє єгипетський

“

NilSat”, а канал DTV збільшив поп

лярність серед діаспори Європи та

Південної Америки [1032]. МВС, ADTV, DTV, LBC утворюють структуру

на кшталт єдиного арабського каналу [339], при цьому МВС конкурує з

“

Al-Jazeera” у новинному блоці, з DTV — у розважальних програмах, з

“

SpaceToon” — у дитячих програмах.

Список найвпливовіших арабських каналів очолює “A l- Ja z e e ra”, яка,

згідно з оцінкою аналітичної компанії Іnterbrand,

2004 р. потрапила до

’ятірки провідних глобальних брендів — Apple Computer, Goo

le, IKEA

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р у

і Starbucks. “Al-Jazeera” досягла успіху завдяки висвітленню військової

операції “Лисиця

стелі” (Ірак), “др

гої інтифади” (Палестина), подій

в Афганістані. Початкова місія провідних арабських супутникових мереж

олягала у презентації альтернативних до західних

МІ точок зору, але у

оді афганської та іракської війн телеканали залучили глобальну ауди-

орію. Під час висвітлення війни в Іраку “A l - Ja z e e r a” подавала заяви та

рес-конференції з США, Іраку, ООН, ЛАД, ЄС, Франції, Великобританії,

гипт

, Са

дівської Аравії, таким чином, відображаючи численні реалії

іжнародних відносин [505].

важаючи на тиск, “Al-Jazeera” не запрошує ізраїльських чільників,

але активно проводить інтерв’ю з єврейськими аналітиками. Керівники

елеканалу застосували п

дх

жа

ал (вислуховування обох думок) під

час виборчої кампанії в Ізраїлі, запросивши прем’єр-міністра Е. Барака

на ток-шоу для звернення до арабcької аудиторії [524]. Реалізація неза-

ежної редакційної політики часто з

мовлює демарші

рядів арабських

країн і навіть окремих громадян. Саудівський хактивіст NullFla

зламав

айт “A l-J a z e e r a S po r t s C

annel”, у такий спосіб виявивши протест проти

новинного каналу “A l- J a z e e r a” і недоброзичливого висвітлення його

країни [435].

2003 р. на противагу “A l - Ja z e e ra” у складі МВС коштом інвесторів

СА, К

вейт

, Ліван

і ОАЕ створено канал “A l-A ra bi

a” [366]. Канал

вийшов

ефір перед початком американської кампанії в Ірак

з метою

окращення іміджу КСА в арабському світі. З іншого боку, Саудівська

Аравія прагнула продемонструвати США, що існує “поміркована” те-

чія в арабському світі, яка може протистояти радикалізму “A l - Ja z e e r a”.

евний час адміністрація Буша розглядала обидва канали як арабських

“

обстр

кціоністів” через висвітлення подій в Ірак

вересні 2003 р. їм

заборонили висвітлювати офіційні заходи

країні. Проте

травні 2004 р.

резидент Буш обрав саме “A l-A ra b i

a” для інтерв’ю щодо в’язниці “Абу

рейв” [759], за що ісламістські сайти назвали канал “Аль-Ібрія”, або “Єв-

ейський канал” [587]. У 2009 р. новообраний президент США Б. Обама

ерше після інавгурації інтерв’ю також надав цьому каналу.

СА вбачає головну загрозу у відродженні політичного ісламу, що

знайшло відображення

редакційній політиці “A l -A r a b i

a”. У 2006 р.

канал започаткував серію передач “Айям аль-Саїд аль-Араб”, що стало

пробою дискредитації антизахідних виступів арабського світу та відпо-

віддю на шоу “A l- Ja z e e r a” “Ма’Хейкаль” [666]. Дана ситуація відображає

конкуренц

ю не т

льки новинних канал

в, але й двох п

дход

двох

ержав [805, c. 10–47].

Прикладом панарабського платного вестернізованого канал

можна

вважати ліванський канал LBC. Його відмінність від інших панараб-

плив ін

маційної

еволюці

на розвиток близькосхідного інформаційного середовища

фр р

ських канал

в полягає у ч

тк

й артикуляц

ї зах

дної ц

льової аудитор

ї,

свідченням чого є наявність каналів “LBC Euro

e”, “LBC America”, “LBC

Australia” [597]. Збалансована подача інформації дозволяє залучити не

ише д

аспорн

сп

льноти, але й зах

дну аудитор

ю.

Дослідженнями університету Шарджа встановлено, що панараб-

ське супутникове телебачення у Затоці не надає зондуючих репортажів

щодо сусідніх країн, більш критично висвітлюються країни дальшого

зар

біжжя на Близьком

Сході або на інших континентах [649].

Виконавчий директор “A l -A r ab i

a” палестинець Н. аль-Хатиб

вважає, що, хоча панарабські ЗМІ забезпечують інтенсивний інформа-

йний пот

к з надрег

ональних питань, вони не виконують свого

ризначення як місцеві ЗМІ. Згідно з його підрахунками, близько 60%

інформаційних повідомлень обмежуються конфліктами у Палестині

а Іраку [78]. Нами проаналізовано національний склад найвідоміших

регіональних новинних каналів, що с

б’єктивно впливає на контент. У

таті новинного каналу “A l-A rab i

a” працює 31 журналіст, ядро станов-

ять 1

ліванців. Журналістський корпус представлений також чотирма

йорданцями, по трьох представниках Палестини,

гипту,

ирії, по

одному — Марокко, КСА, Оману, Іраку, Алжиру і Судану. Н. аль-Хатиб

стверджує, що ліванці володіють найбільшим досвідом роботи у при-

ватних телекомпаніях.

міратський канал

DTV

також наліч

штаті

багато ліванців.

“A l- Ja z e e r a” налічується 28 журналістів, більшість становлять

йорданці, серед яких три палестинці.

окрема, відомий автор праць

з міжнародних відносин Марван

ішара призначений старшим по-

ітичним аналітиком “A l- J a z e e r a I nt e r n at i o n a l” [9 2 7 ]

урналістський

корп

с наліч

є по чотири представники Ліван

, Сирії, трьох т

нісців,

вох єгиптян, по одном

представник

Су

дан

, К

А, Марокко, Ірак

Алжиру і Катару.

Виконавчий директор арабської служби ВВС єгиптянин Х. аль-

Сукарі заявив, що серед 100 співробітників і 20 кореспондентів не пред-

ставлені тільки вихідці з країн

атоки. Кількісна перевага єгипетських

журналістів пояснюється відсутністю журналістів з країн

атоки через їх

незначн

кількість і прагнення працювати

власних країнах за більш

латню, а також відсутністю англомовних магрібських журналістів. Крім

цього, на думку аль-

укарі, єгипетські журналісти репрезентують країну,

яка володіє третиною арабського населення, кваліфікованими кадрами

значною к

льк

стю ме

ді

а.

На американському телеканалі “A l Hu r r a” працюють журналісти

з 22 країн, переважно ліванці. Серед 12 дикторів наліч

ється по чотири

редставники Ліван

гипт

, два палестинці, по одном

представник

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р у

атару і Судану. Значну кількість ліванських журналістів керівництво

ояснює високим професіоналізмом [443].

еб-сайт французького каналу “France24” зазначає, що персонал

редставлений громадянами

країн, які перейшли з

4 телеканалів, у

. ч. CNN, BBC, “Al-Jazeera”

[

393

]

. Як випливає з наведеного, незалежно

від спрямування телеканалів медіа-політику

ормують вихідці з тра-

иційних держав-лідерів арабської журналістики — Лівану і Єгипту.

ей

актор певним чином визначає заангажованість на подіях саме

хнього регіон

, оминаючи Магріб і Заток

. Революційність контент

“

Al-Jazeera” можна пояснити більш радикальним йорданським складом,

ому її реальний конкурент у медіа-просторі може з’явитись за умови

нетрадиц

йного журнал

стського контингенту нового каналу

Приклад спеціалізованого новинного каналу унаочнює “CNBC

Arabiya” (2003) — перший регіональний арабомовний фінансовий і

бізнес-інформаційний телеканал, який подає огляд регіональних і

іжнародних подій з арабської економічної точки зору. Канал транслю-

ться у режимі онлайн. Базується у Дубаї, бюро каналу наявні у КСА,

увейті, Бахрейні, Катарі,

гипті, Лівані, а також

інгапурі і Лондоні,

еремовини щодо майбутніх корпунктів здійснюються у Магрібі [399].

овинний стиль “CNBC Arabiya” зумовлений тим, що глава каналу

. Холл очолював новинний підрозділ МВС та новинне бюро ADTV

[584]. Яскравою формою п

блічної дипломатії канал

года з “Carbon

apital Markets” про закупівлю компенсацій за викиди окислів вуглецю

ротягом 2007–2008 рр. Цей крок відображає прагнення ОАЕ боротись

з екологічними проблемами, оскільки країна займає друге місце у світі

за викидами діоксиду вуглецю на душу населення. Мета “зеленої” іні-

ціативи “CNBC Arabi

a” полягає в

часті

проекті ООН по збереженню

амазонських лісів

Бразилії та зал

ченні компаній регіон

до боротьби

із змінами клімату [584].

ранські телеканали не можуть вважатись регіональними внаслідок

незначної впливовості. Перший міжнародний арабомовний канал Ірану

“

Al-Alam” (2003) задіяний під гаслом “Переможне залучення цільової ау-

иторії” у Тегерані, Бейруті і Багдаді перед американським вторгненням

о Ірак

і намагався сприяти панісламськом

врег

люванню кон

лікт

“

Аl-Аlam” позиціонується як ісламський новинний канал, основні цілі

кого полягають у пропаганді панісламського співробітництва на під-

таві спільної культурної ідентичності, подачі ін

ормації про становище

усульман у світі і особливо на Близькому Сході, а також здійсненні

лобального культурного діалогу [395].

анал виконав початкове завдання — завоював симпатії іракських

иїтів, проте його а

диторія становить 15

, тоді як 60

іракців є при-

плив ін

маційної

еволюці

на розвиток близькосхідного інформаційного середовища

фр р

ильниками “A l -A r a b iy a” і “Al-Jazeera” [698, c. 6]. “Аl-Аlam” орієнтований

на панарабськ

диторію, хоча сигнал приймається

Європі, Азійсько-

ихоокеанському регіоні та Північній Америці. Його новинний центр

базується у Бейруті, і більшість співробітників за походженням ліванці.

ипуски новин широко висвітлюють Близький Схід, особливо Ліван,

рак та Палестину [430].

Перший іранський англомовний канал “Press TV”

(

2007

)

започат-

кований з метою висвітлення іранської точки зор

на глобальні події і

ротидії західній пропаганді.

скільки Іран часто прис

тній

міжна-

родних новинах з Близького

ходу, основне завдання каналу полягає у

висвітленні альтернативної позиції стосовно подій у регіоні.

а думку

керівництва каналу, “Al-Jazeera” відображає точку зору “A ль-Каїди” і

алібів, СNN — західну, а “Press TV” — шиїтську і іранську позицію щодо

“

хрестового походу проти мусульман і нападів сунітських фундамента-

істів”. Сайт “Press TV” деклар

є три цілі канал

: припинення домін

вання західних глобальних ЗМІ; подолання культурних відмінностей;

ропагування ун

версальност

соц

окультурних в

дм

нностей народ

світу. Парадоксально те, що “Press TV”, доступний через супутник та

нтернет, відсутній в Ірані через заборону супутникових антен. Канал

налічує понад 400 співробітників і 26 кореспондентів у США, Європі, Азії

і на Близьком

Сході. Тележ

рналісткою канал

є екс-ж

рналіст “Express”

вонн Рідлі, яка прийняла іслам

талібськом

полоні (2001) [403].

Особливу нішу у регіональному медіа-просторі займає ліванський

арабомовний телеканал “A l- M a n a r ”, який розпочав супутникове мов-

ення у травні

2000

р. Канал належить до четвірки найпопулярніших

новинних каналів Близького Сходу, за впливовістю з ним не може зрів-

нятись жодний іранський канал. Хоча

Лівані LBC і “Future TV” більш

впливові, проте в окремих районах Близького Сход

“A l- M a n a r ” володіє

більшою глядацькою аудиторією, ніж “A l- Ja z e er a” і “A l -A r a b i

a” [590, c. 9].

Про про

есійний рівень каналу свідчить

акт, що на VIII Каїрському

елефестивалі ним завойовано більшість нагород [34].

елеканал самоідентифікується як “qanat al-muqawama” (канал руху

опору), більшість арабських авторів називають його “ЗМІ опору”. Проте

овлення не надто пол

тизоване — переважають осв

тн

програми, що

озволяє проводити паралель із західним телебаченням. Дискусії на

рел

йн

теми зведен

до м

муму, рел

йн

дм

нност

ж шиїтами

і сунітами не акцентуються, проводиться межа між “справжнім христи-

янством” і “акціями християнських сіоністів”. Канал сфокусований на

роблемі Ізраїлю і Палестини, відображаючи аспекти подій, відсутні на

інших каналах. У новинах “A l-M a n a r ” акцент

ваг

на подіях в Ірані,

Палестині, Ірак

, зовнішній політиці

ША.

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р у

гідно з даними Jerusalem Media Communication Center, більшість

алестинців надають переваг

“A l- Ja z e e r a”, AD T V і “A l- Ma n a r ”. С

нітські

ісламісти Йорданії позитивно сприймають новинний контент каналу,

але не його шиїтську сутність [34]. Висвітлення телеканалом ліванського

конфлікту (2006) оживило арабську аудиторію, зумовивши її перехід

від “A l-Ja z e e ra” та “A l-A r a b i

a”, однаково сунітів і шиїтів. Араби, які

ідтримували ООП у боротьбі проти Ізраїлю, тепер з цієї ж причини

ідтрим

ють “Хизбалл

”.

ро впливовість канал

можна с

дити з того, що після ан

ляції

ранцузької ліцензії каналу (2004) 50 кабельних операторів у Бейруті

рипинили трансляцію французького каналу “France5”. Оголошення

“

Al-Manar” поза законом ліванським парламентом (2008) спровокувало

найбільший міжконфесійний конфлікт у Лівані з часів громадянської

війни 1975–1990 рр. [348]. У відповідь на парламентську постанову “Хиз-

балла”, який вважає телемереж

“невід’ємною частиною своєї оборони і

арсеналу ліванського опору”, не лише зруйнував проурядовий телека-

нал “A l - Mu s t a qb a l”, але й через тиждень домігся анулювання постанови

арламенту [348].

ормаційні технології надали плат

орму для самовираження

національним та релігійним меншинам регіону.

урди завжди відчува-

и нестач

ваги світових медіа та ігнор

вання арабськими каналами,

ом

сформ

вали власн

медіа-мереж

, особливістю якої є партійні

нформаційні хол

инг

. Найбільш розвинутим і динамічним вважається

інформаційний холдинг ПСК, який містить телеканал KurdSat і планує

новинний канал

KNN

ормаційний холдинг ДПК представлений популярним курд-

ьким телеканалом “Kurdistan TV” (1999), а також “Za

ros TV” [823].

нформаційно-пропагандистське значення даних каналів

контексті

актичної незалежності Іракського Курдистану величезне, однак рівень

курдських е-мед

а залишається нижчим, н

ж преси, що зумовлює меншу

опулярність. Промоутером курдських

МІ виступає засновник телека-

налу “SeherTV” (1991) Х. Сінджарі — відомий поліглот, автор бібліографії

курдів і Курдистану. Вагомим чинником можна вважати той

акт, що

інджарі — вип

скник

ак

льтет

англійсько-

ранц

зької

ілології

агдадського університету і германістики Віденського університету

[498, c. 605].

онсервативні і релігійні канали на кшталт “Аl-Risala”, “Al-Majd ”,

“

Iq r a ’a ”, “A l - H a qiq a”, “A l -A n w a r ” дуже популярні [1047, c. 21–26], завдяки

цьому їх кількість протягом останнього часу значно зросла. На Арабсько-

му

медіа-

ор

мі 2009 р. зазначалось, що серед 500 с

тникових каналів,

ост

пних

країнах арабського світ

, наявні 80 релігійних. Тільки

КСА

плив ін

маційної

еволюці

на розвиток близькосхідного інформаційного середовища

фр р

започатковано 11 телеканалів, дубайський оргкомітет International Hol

Qur’an Award задіяв власний супутниковий канал на період Рамадану

[895]. Однак це породжує інтенсивні дискусії з приводу легітимності не-

регульованих

етвами програм та заклики до регулювання релігійних

каналів, які пропон

ють миттєві фетви, оскільки text-a-fatwa і програми

одзвону пропонують викривлену версію ісламу [1104]

Перший арабський ісламський супутниковий канал “Iqra’a” (1996)

заснований на телеканалі ART саудівським шейхом

. Камелем як про-

ид

я спотворенню

сламу не лише

нов

рцями, але й мусульманами.

рім улемів університету Аль-Азхар, канал часто запрошує релігійних

іячів з

сього світ

. Працюючи

КСА, Єгипті, Д

баї та Лівані, “Iqra’a”

основною місією бачить боротьб

з наслідками 11 вересня,

контексті

чого планується запуск англомовної верс

ї, на п

дстав

ранського досв

ду

роведено кілька російськомовних програм і ток-шоу. Ведучий “Iqra’a”

американський улем і да’ї Хамза Юсуф виступає проти ісламістського

ротесту арабського світу [1165, c. 26].

Проте на даному етапі між релігійними каналами,

інансованими

різними арабськими державами і фінансовими гр

пами, розгорілась

едіа-війна за вплив на арабську аудиторію. Три роки тому канал “A l-

Majd” був найвідомішим релігійним каналом з незначною конкурен-

цією з боку “Iqra’a”, переважно за рахунок дитячого каналу “A l - M a j d

ids” і “Al-Majd Holy Koran”. Однак у лютому 2008р. “Al-Risala” здобув

опулярн

сть завдяки пом

ркован

шим

сламським програмам та появ

нок на екран

овий раунд війни між релігійними каналами зачепив навіть

Міккі Мауса. В останній е-фeтві шейх М. ас-Салех Мунджід з “A l- M aj d”

закликає глядачів бойкотувати “TV S

eik

s”, заснований “A l - R i s a l a ”, та

вбити Міккі Мауса. Однак фетва фактично спрямована не проти захід-

ної культури, а проти фінансованого “Rotana” та LBC конкурента, який

ісля п

блікації фетви почав контрнаст

п на онлайн-фор

мах. Більш

серйозною причиною с

перечок з “TV Sheikhs” став проповідник Амр

Халiд і його популярна програма “Koran Stories”, яка у 2008 р. транслю-

валась трьома каналами [466]

Салафітські телеканали основну увагу надають аквіда (переконан-

ням), а не шаріату, який спричиняє втручання в політику. Салафітське

супутникове телебачення започатковане в Єгипті у 2006 р., його виник-

нення пов’язане з вдалою парламентською кампанією “Братів-м

льман”.

мережі NileSat дванадцять єгипетських станцій надають ефір для

сала

ітських програм. Сала

ітські канали не подають альтернативних

очок зору, на відміну від “A l- R іsala”, який запрошує салафітів.

анали

“

-Nass

”

(

народ

)

“

-Ra

”

(

милосердя

)

вважаються найпопулярні-

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р ур

ими завдяки телепроповідникам. “Al-Nass” належить до мережі кількох

аудівських салафітських станцій, серед яких “A l - K

aleeje

a” присвяче-

ний арабській сім’ї, “Al-Baraka” — економіці, “Health and Beauty” — жін-

кам, “Al-Haﬁ th” — вивченню Корану. Відсутність комерційного успіху

“

Al-Nass”, заснованого як розважальний канал (2006), зм

сила власника

ансура бен Кедса запросити трьох визначних салафітських улемів: Мо-

амеда Хассана, Абу Іцхака аль-Хевені і Мохамеда Якуба. Для залучення

отенційних рекламодавців в якості о

іційної політики проголошено

“

відкритість для всіх віросповідань”. Керівництво каналу надає перевагу

не рел

йним догмам, а високим рейтингам, про що св

дчить внесення

о списк

“Наші

леми” покійного несалафітського діяча Мохамеда

аль-Газалі, а також демарш салафітських

лемів на знак протест

проти

запрошення Амр Халіда і суфія Ахмеда Абдух Авіда (2006).

анал “A l - R a

ma” (2007) належить вихідцю з “A l- N a s s ” шейху

охамеду Хассану, який вважається найвпливовішим сала

ітським про-

овідником. Випускник університету Аль-Азхар та учень саудівського

ейха ібн Утаміна, Хассан отримав послідовників не лише у Єгипті, але

дівській Аравії і Марокко.

скільки канал належить

лемам, його

зміст визначає доктрина, а не комерційний зиск.

сновна спрямованість

рограм, зокрема, шоу Хассана “Diseases of t

e Umma”, полягає у тому, що

ісламські переконання можуть вирішувати соціальні проблеми. Салафіт-

ьк

канали акцентують на дол

палестинц

в, що є пол

тичним питанням

і наочно проявилось під час війни у секторі Газа (2009), особливо коли

ейх М. Хассан різко критик

вав арабське с

спільство і влад

[663].

Світський канал “Hajar Az-zawiya”, що належить МВС, на думку

його керівника Сувайдана, “є більш продуктивним, ніж 100 сучасних

арабських релігійних каналів”, оскільки дотримується ісламських і араб-

ьких традицій та “далекий від радикализму і екстремізму” [1072].

рикладом релігійної різновекторної орієнтації виступають ліван-

ькі телеканали, яких наліч

ється близько десяти. “Al-Manar” виражає

иїтськ

позицію “Хизбалли”, LBC — християнських фалангістів, NBN —

иїтського руху “Амаль”, “Future TV” — сунітських кіл [604]. Серед регіо-

нальних релігійних радіостанцій можна назвати “Hol

Qur’an” (Бахрейн,

атар

)

адіо “Noor Dubai”

(

ОАЕ

)

, яке транслює ісламсько орієнтовані

новини і ток-шоу [600].

Специфічною тематикою арабських ЗМІ є висвітлення хаджу. На

адж 2007 р. са

дівським міністерством к

льт

ри та інформації запроше-

но 250 журналістів з усього світу, були задіяні найсучасніші медіа-центри

в Мецці, Медині і Джидді.

апрошення надаються на конкурсних заса-

ах, у яких беруть участь сотні претендентів [691]. Безпосередньо хадж

висвітлювали журналісти 180 міжнародних та арабських ЗМІ [436]. Варто

плив ін

маційної

еволюці

на розвиток близькосхідного інформаційного середовища

фр рр

зазначити, що агенція CNN висвітлює хадж протягом десяти років, що

ередбачає прямі трансляції з Са

дівської Аравії та інтерв’ю з паломни-

ками. Кореспонденти каналу в Азії,

вропі,

ША і на Близькому

ході

інформують про життя мусульман світу [871]

Доволі багатогранний вплив регіонального супутникового теле-

бачення у гендерному аспекті. Жінки присутні на телеканалах у якості

икторів, режисерів і навіть військових репортерів в

раку та

алестині.

Нові ф

нкції і можливості, надані жінкам сателітарним телебаченням,

сприяють зміцненню їх стат

спільстві [1172, c. 3–5]. Спеціальні

рограми супутникових каналів з жіночих питань запрошують до більш

активної і вільної дискусії порівняно з традиційними

МІ. Канали пода-

ють широкий дискурс жінок — ліберальний, консервативний або ради-

кальний, стираючи стереотипний образ мусульманок [1171]. Прикладом

нового жіночого сателітарного каналу став MВС4, який позиціонується

як канал “для нових арабських жінок” [861].

Жінки-да’ї виступають вагомим чинником на арабських супут-

никових телеканалах “D r e a m T V”, “O rb it ”, “ I q r a’a ”, M BC , “A l - Ja z e e ra”. У

2007 р. кувейтка-улем приймала участь у програмі аль-Ка

рдаві “S

aria

and Life” на каналі “A l- J a z e e r a”, спілкуючись з мужчиною, який не є її

чоловіком, що неможливо для сала

ітських каналів. Окрім участі в іс-

амських шо

, ж

нки запровадили ток-шо

для висв

тлення

сламської

очки зор

з привод

акт

альних проблем. За право жінок проповід

ва-

и іслам з 1937 р. боролась Асоціація мусульманських жінок, заснована

активісткою феміністського руху Зейнаб аль-Газалі, серед предків якої

були другий халіф Умар ібн аль-Хаттаб і внук Пророка Хасан ібн Алі. За

активну ісламську діяльність аль-

азалі неодноразово переслідувалась

часи насеризм

. Однак жіночий р

х да’ї в Єгипті і Марокко офіційно

визнаний щойно

2006 р.

Першою телепроповідницею стала декан релігійної школи в

АЕ

уад

алех, на даний час декан школи ісламських досліджень у Каїрі

ніверситету Аль-Азхар [131].

ї приклад підхопили єгиптянки — Aбла

аль-Кахлаві, декан тієї ж школи у Порт-Саїді, та М. Зерар. С. Салех, яка

риймає участь у десятках телев

йних програм, вважається найпопуляр-

нішим ісламським проповідником арабського світ

, A. аль-Kaхлаві — екс-

клюзивним проповідником каналу “A l- H a

at” [466], М. Зерар регулярно

бере участь у програмах єгипетського каналу “Dream TV”, який висту-

ає плат

ормою мусульманських ток-шоу. Варто зазначити, що участь

арабських жінок у медіа-кампанії отримала поштовх у березні 2004 р. з

ініціативи йорданської королеви Ранії [1102].

На сала

ітських каналах жінки відс

тні, проте останнім часом

за

важ

ються нові тенденції. На Facebook наліч

ється 91 фан-гр

па

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р у

охамеда Хассана, і фото його фанаток-жінок, навіть у хіджабі, є серйоз-

ним пор

шенням сала

ітської позиції щодо кросс-гендерної соціаліза-

ції. Недавнє рішення дозволити присутність жінок в ефірі “A l- H a ﬁ t

”,

незважаючи на протест шейха ааль-

евені, слід розглядати у тому ж

контексті

[

663

]

онсолідація загальноарабської самобутності дотично сприяє

більшому усвідомленню відмінних політичних ідентичностей окремих

арабських держав, оскільки с

тникові ЗМІ також залежать від по-

ітичних змін. Пропон

ючи засоби і можливості для спілк

вання між

усульманами, супутников

телеканали сприяють розвитку пол

тичної

культурної ісламської самосвідомості та формуванню “віртуальної умми”

на арабському, ісламському і глобальному рівнях [1171].

ранснаціональні ЗМІ с

ормували новий регіональний ринок ідей,

що викликав дискус

ю м

ж державами рег

ону

процес гомоген

зац

арабської мови. Нові ЗМІ стали подвійним викликом глобальном

по-

иренню ін

ормації, оскільки вперше в історії представляють єдину

очку зору всього арабського світу, а також систему символів і образів.

рім того, потік інформації, монополізований Заходом, завжди був зво-

отнім, а на сучасному етапі арабські ЗМІ безпосередньо конкурують

з CNN і ВВС. Арабські телеканали стали гравцями “глобального села”

ак Люена [590, c. 13].

3.3. Кібе

ості

як

акто

полі-

су

’

єктності міжнародних інфор-

аційних відносин на Близьком

Сход

еноменом

нтернету став історичний синтез медіа — друкованих,

аудіо та візуальних. Технологія, яка з’явилася на вершині інформаційно-

комунікаційної революції, повертає специ

ічно ісламський компо-

нент — текст, прикладом чого є арабська онлайн-книгарня booksarabia.

om [925].

ричиною інтерес

до

нтернет

льманськом

світі вист

пає

а’ава, і створення сайтів — простий та недорогий спосіб його виконання.

Т-технології володіють значним потенціалом для архівації, збереження,

оширення і обміну ісламських текстів з метою формування ісламської

амосвідомості, єдності і солідарності, а також е

ективного реагування

на проблеми, які стоять перед сучасною уммою. Негативним аспектом

включення

нтернет

в ісламський медіа-простір можна вважати неавтен-

ичн

тексти сект, як

розповсюдж

ють власн

деолог

ю п

д прикриттям

плив ін

маційної

еволюці

на розвиток близькосхідного інформаційного середовища

фр р