Зінько С.Ю. Країни Близького Сходу в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

Подождите немного. Документ загружается.

Перша хвиля арабських блогерів представлена технічно освіченою

і політично активною молоддю. Наприклад,

орданії до неї належать

оглядач газети “Аl Dustour” Б. Вардум, кореспондент “A l-Ja z e e r a” Я. Абу

Хілала, ісламістський депутат З. Абу Гунейма і екс-редактор ісламістської

азети “Аl-Sabil” Х. Асмар. Конфлікт в арабському блогінгу спричинив

запуск саудівської спільноти OCSAB (2006) як альтернативи ліберальній

англомовній “Saudi Blog” А. аль-Омрана. OCSAB висунув вимогу, що

блогери не повинні ображати іслам, контент повинен б

ти арабським

за винятком блогів, які закликають до поширення іслам

. Аналогічно в

Єгипті нове покоління блогерів також більш ісламізоване.

Свідченням високого рівня арабської блогосфери стало відзначен-

ня блогу “Secret Dubai diar

”, тимчасово заблокованого цензурою ОАЕ

(2005), як кращого у світі у 2007 р. Іншими фіналістами конкурсу стали

арабські блоги “Healing Iraq”, “My Marrakesh” і “Raising Yousuf” [886].

Проте блогінг поширений серед незначного прошарк

еліти, том

за-

учає незначну частку аудиторії “A l-Ja z e e r a” чи друкованих ЗМІ.

Разом з тим, блогінг може сприяти відновленню транснаціональ-

ної арабської самобутності. Ліванська “iнтифада незалежності” (2005)

і “Кедрова революція” (2006) почались з політичного блогінгу [716].

Страйк в Єгипті у квітні 2008 р. продемонстрував конвергенцію нових

едіа-платформ Twitter, Flikr та Facebook і політичного хактивізм

[1103], діючи з Інтернет-кафе та використавши Web 2.0 для політичного

ротесту [661]. Навіть якщо арабські блоги не спричинять радикальних

змін у майбутньому, вони відкриють новий вид регіональної публічної

сфери, яка може змінити архітектуру політики у найближчі десятиліття.

Свідченням цього процесу є блоги політичної еліти регіону, зокрема,

резидента Іран

М. Ахмадінеджада [550]

Арабський блогінг розвивається

трьох напрямках: активізм,

бридж-блогінг і публічна сфера взаємодії. Активісти задіяні у

внутрішньополітичних рухах, хоча й брали участь у бойкоті данійських

оварів, переважно англомовні бридж-блогери працюють на західну

аудиторію, блогери публічної сфери активні у внутрішній, арабській

чи ісламській, політиці. В Єгипті, Бахрейні і Кувейті активісти відіграли

ключов

роль

мобілізації сил при спірних політичних сит

аціях.

Особливість єгипетського активістського блогінгу полягає у

арабомовності половини учасників, що свідчить про їх чітку само іден-

ифікацію. У Єгипті блогінг започаткований рухом “Kefa

a” у 2004 р.

на противагу державним ЗМІ. Наявність веб-хостингу сприяє росту

гипетських блогерів як політичного руху в Інтернеті. Найвідоміший

агрегатор Manalaa координ

є робот

1000 блогів, здійснюючи моніторинг

атеріалів єгипетської блогосфери на одній сторінці [632]. Єгипетські

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р у

111

вибори (2006) продемонстрували яскравий приклад альтернативного

творення і поширення інформації блогом Madinat [807, c. 17–27].

ахрейнський парадокс полягає у тому, що зростання банкінгу і

комунікацій вимагають розвитку і підтримки

ІКТ

, що одночасно при-

зводить до росту е-опозиц

ї.

оступ до

нтернету значно спростився у

001 р., коли провайдер Batelco розширив мережу швидкісного доступу до

нтернету, навіть маленькі села підключені через піратські мережі.

іст-

есят англо- і арабомовних блогів стали важливим чинником політич-

ного життя (2005). Блогінг спричинив онлайн-зростання трансрелігійної

орматорської ідентичності. На відміну від Єгипту, Мусульманське

братство Бахрейну “Аль-Менбар” спільно з салафітською організацією

“

Аль-Асала” активно протидіють Інтернету. На це національна блого-

фера відреагувала створенням унікального бахрейнського агрегатора

ww.bahrainblogs.com, який об’єднує сунітів і шиїтів у країні і за кор-

оном [1160].

увейтські активісти у 2006 р. провели кампанію за зменшення

кількості виборчих округів з метою транспарентності виборчої практи-

ки. В інших країнах активістів відносно мало. У

орданії це ісламісти,

Тунісі і К

А вони зазнали жорсткої цензури.

Основна увага західної аудиторії прикута до бридж-блогерів, які

отрим

ють підтримк

міжнародних ЗМІ. На початк

іракської війни

(

2003) консервативна частина бридж-блогерів пропаг

вала проаме-

иканську модель Іраку. Найвідомішим бридж-блогером вважається

бахрейнець М. аль-Юсеф, який намагається спростувати стереотип

“

мусульмансько-арабського страждання” у західних ЗМІ [1309]. Саудів-

ькій журналіст і блогер Файсал Аббас, лауреат найпрестижнішої наго-

оди міжнародних засобів масової інформації — “Cuttin

e Award”

(

2009), став активним блогером

Hufﬁ n

tonPost (2008) для донесення

арабської точки зору до західних ЗМІ. Зокрема, йому належить відкритий

ист до президента США Б. Обами, який отримав значний відгук серед

лобальної аудиторії [523].

ільшість агрегаторів на кшталт “S au d i Blo g ”, “ P l a n e t Jo rd a n”, “S a fa t

uwait”, “Safat Bahrain” займають як національну, так і глобальну нішу, а

нові на кшталт Dwenn і iToot і претенд

ють на панарабський стат

с. При

цьому останній вважається упередженим щодо єгипетського блогінгу

[432]. Цікаву роль відіграє “A l- Ja z e e r a”, яка на модерованому Інтернет-

орталі Al-JazeeraTalk [434] пропонує блог-сервіс Dwwen [622].

Арабські ЗМІ здійснюють практичні кроки з визнання блогінгу,

оказом чого є його використання ліванською газетою “Аn-Nahar” і ка-

налом “A l -A r a b i

a”

створенні короткометражних фільмів, єгипетські

азети “Аl-Маsr

Al-Youm” і “Аl-Dustor” посилаються на них як джерело

плив ін

маційної

еволюці

на розвиток близькосхідного інформаційного середовища

фр р

112

інформації. Проте у короткотерміновій перспективі блогінг не зможе

скласти конк

ренцію традиційним ЗМІ [1363], хоча традиційні медіа

виступають як с

ормований у централізованому порядку культурний

родукт, а блоги активно залучають громадськість [1009]. З іншого боку,

блоги позиціонуються як ефективний інструмент для західної діаспори

ля встановлення прямих зв’язків з батьківщиною, запроваджуючи нову

сферу арабського транснаціоналізму [716].

цілом

розвиток Інтернет-с

ери на Близьком

Сході відмінний

від Заход

. Новий Інтернет-простір на Близьком

Сході форм

ється

реальному світі, в який він вбудований. Інтернет-кафе стали місцем об-

іну інформацією замість суспільних форумів не лише завдяки більшій

оступності, але й арабській колективній ментальності. Більшість блогів

частіше проходять через національних агрегаторів, зокрема, у

ахрейні

[1350].

3.4. Конт

оль над інфо

мацій-

ими потоками: досвід і підходи

лизькосхідних к

аї

Механізм

фу

нкціон

вання м

льманського ін

ормаційного про-

стор

здебільшого передбачає жорсткий контроль над інформаційними

отоками.

роте цензура мусульманського світу історично детермінова-

на, а ігнорування цього

акту призводить до неоднозначних висновків

ро її недемократичність. За правління халіфа ал-Му’тадіда (892–902)

запроваджено діван аль-барід

(

поштове відомство

)

, відповідальне за

сл

жб

інформації і підпорядковане безпосередньо халіф

. Асхаб аль-

барід (поштмейстери) викон

вали ф

нкцію сахиб аль-хабар (офіційних

овідомлювачів) [227, c. 83]. Необмеженою владою володів мухтасиб, який

здійснював хісбу (контрольні функції), а також підтримував в населення

“

здоровий дух”, здійснюючи пропаганду після приходу до влади нового

равителя. Як особливий помічник префекта, він виступав також по-

ітичним цензором [314, c. 261].

Проте традиційне визначення національної безпеки під впливом

лобалізації і особливо завдяки ІКТ видозмінюється і розширюється.

Супутникове телебачення нівелює бар’єр, пов’язаний з неписьменніс-

ю жінок та груп з низькими прибутками. Глобалізація відкриває нові

ожливост

для д

аспори, яка отримує

деолог

чн

важел

впливу завдя-

ки медіа- та кіберпростору. Розширення поняття міжнародної безпеки

одночасно збільш

є кількість потенційних загроз та впливає на рівень

соціального контролю на Близьком

ході. Згідно з дослідженням

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р у

enNet Initiative

(

2007

)

, протягом п’яти років кількість держав, що вико-

истов

ють нові технології для контролю

нтернет

, зросла від одиниць

(

КСА) до значнішої кількості (Іран, Сирія, Туніс, Оман) [531]. Змінилась

і тактика віртуальної цензури, яка замість блокування сайтів застосовує

ільтри, особливо щодо міжнародних новинних агенцій. Сателітарне

елебачення, яке надало доступ до західного телевізійного продукту,

обмежується переважно забороною супутникових антен (КСА, Іран).

гідно з дослідженням Д. Конте, до країн з високим рівнем техно-

огії і фінанс

вання ЗМІ, але значною ценз

рою, можна віднести КСА,

гипет, Йорданію, ОАЕ і Катар. Достатньо високий рівень цензури спо-

нукає мешканців Лівії, Ірану,

ирії, Бахрейну і

мену використовувати

нтернет для отримання інформації [590, c. 12].

Показником контролюючих дій держави є інтенсивність обмеж-

вальних чинник

в, зокрема, в

дкрит

сть внутр

шнього простору для

зовнішніх інформаційних потоків. У близькосхідних країнах на кшталт

орданії та Єгипту уряди проводять амбівалентну політику у сфері ІТ.

езважаючи на бурхливий розвиток ІТ-сфери, у Єгипті у квітні 2008 р.

без попередження закритий новинний канал “Аl Hiwar” [744]. Король

орданії Абдалла ІІ, який особисто займається комп’ютеризацією шкіл

і зустрічається з Б. Гейтсом, ігнорує суспільний вимір ін

ормаційної

еволюції. Натомість королева

орданії Ранія започатк

вала власний

нтернет-канал на міжнародном

сервері відеообмін

YouTube, забо-

оненому у багатьох арабських країнах, з метою заохочення молоді до

одолання стереотипів щодо мусульман і арабів. У 2009 р. Ранія висту-

ила у соціальній мережі

witter з приводу першого в історії візиту до

арабських країн Папи Бенедикта XVI [790], а також заявила, що Twitter

оже сприяти кампан

ї щодо розвитк

як

сної осв

ти, зокрема, для д

в-

чаток [791].

КС

А демонструє найжорсткішу у регіоні цензуру стосовно Інтерне-

у, окреслюючи його як головну загрозу власній інформаційній безпеці.

нтернет у КСА зустріли прихильно, однак відразу була запроваджена

іційна цензура, яка вважається однією з найе

ективніших у світі.

істо науки і техніки імені Короля Абдель Азіза (KACST) формально

вист

пає центром взаємодії між державою та с

спільством й

нтернетом.

нтернет-сервіс KA

T на чолі з І. аль-Хаджірі на підставі постанови про

цензуру Інтернету від 12 лютого 2001 р. здійснює блокування сайтів та

контролює положення про комерц

йну

техн

чну лог

стику, що регулю-

ють відносини між провайдерами і споживачами. Згідно з даними

NI,

роцедурі підлягають тільки 3

політичних і 2

ізраїльських сайтів.

іншого бок

, Са

дівська Аравія стала однією з найпоп

лярніших

арабських країн завдяки вірт

альном

остров

мережі Second Life. На

плив ін

маційної

еволюці

на розвиток близькосхідного інформаційного середовища

фр р

114

умку автора Абу-Фахд аль-Джасема, створення віртуального саудів-

ського острова є рез

льтатом збільшення поп

лярності Second Life, який

еревершив сайт Facebook. Наступний віртуальний острів буде створено

як місце зустрічі для саудівців зі всього світу [708].

Закон про боротьбу з електронним тероризмом (2007) передба-

чає 10-річне ув’язнення і штраф у розмірі 5 млн. саудівських ріалів за

створення терористичних сайтів або поширення “ідей, продукованих

ерористичними організаціями” [180]. Обхід ценз

ри здійснюється через

роксі-сервери Бахрейн

АЕ, сателітарний прийом Інтернет

про-

вайдерами та з допомогою хакерів в обчислювальних центрах і Інтернет-

кафе у КСА [817]. У той же час еміратський провайдер TRA заблокував

саудівський проксі-сервер Prox

1Arabia, який надавав користувачам

ОАЕ необмежений перегляд сайтів, оскільки він незаконно обійшов на-

ціональні проксі-сервери [1230].

З точки зор

технологічної готовності

АЕ підтрим

ють прекрасн

Т-ін

раструктуру і тра

ік, однак ціни на телекомунікаційні послуги

обмежують використання Інтернету [621, c. 8–11]. Згідно з даними голо-

ви AMG А. аль-Сайєфа, ОАЕ блокують 40% сайтів [1225], доступ до всіх

об’єктів з ізраїльським доменом, але не поширюють на новинні сайти

і ЗМІ. При цьому понад половина громадян ОАЕ схвалює обмежуючі

заходи [531].

серпні 2008 р. набрали чинності нові правила Інтернет-ценз

ри,

чинні на всій території ОАЕ, у т. ч. у “зонах вільних медіа”, які закрили

оступ до соціальних мереж Facebook і M

space, попередньо заблокова-

них в Ірані та Сирії [64]. В ОАЕ заборонені соціальні мережі odnoklassniki.

ru, vkontakte.ru [690]. При цьому дубайська влада толерує соціальну

ереж

Twitter як маркетингов

платформ

світового

рбаністичного

співробітництва [986].

Монопольний провайдер Etisalat володіє єдиною в ОАЕ точкою об-

іну Інтернету ІХР. У 2005 р. Etisalat з економічних причин заборонив

оступ до IP-телефонії Sk

pe, що за наявності 75% іммігрантів прино-

сить йому надприбутки. У лютому 2007 р. на еміратський ринок вийшов

альтернативний оператор du, який надавав вільний доступ до онлайн-

рес

рс

в, однак через р

к дана пол

тика зазнала зм

н.

Разом з тим, у західних

МІ не висвітлюється ініціатива шейха

аль-Мактума щодо відміни тюремного покарання журналістів (вересень

2007 р.), яка була підтримана бахрейнською владою (лютий 2008 р.).

Бахрейні наприкінці 1

990

-х рр. висока вартість підключення і

рафіку розглядалась як спеціальний захід щодо обмеження доступу

олітично активних, але бідних шиїтів та іммігрантів. У жовтні 2006 р.

ряд скер

вав до провайдерів країни меморанд

м з вимогою блокади

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р у

115

низки веб-сторінок, фактичною причиною якої став популярний шиїт-

ький блог М. Дена htt

://mahmood.tv.

Державна ком

нікаційна компанія Batelco д

же ефективна

блок

ванн

сайт

в та ускладненн

доступу до прокс

-сервер

в за межами кра-

ни. Згідно з даними ONI, серед 6 тис. сайтів заблокованими виявились

ільки вісім, переважно шиїтського змісту. Скромний режим

ільтрації

ідтримується контролем за ЗМІ, наявністю єдиного провайдера ISP і

анкціонованої державою точки обмін

IXP. Для обмеження перегляд

аморальних і шиїтських сайтів Batelco запровадив спеціальн

сторінк

ідтримки “правильного серфінгу” [531].

відносно ліберальному Кувейті оголошено про розробку закону

щодо контролю сайтів і блогів [460], у країні запроваджено кримінальну

відповідальність за образу ісламу в Інтернеті [977].

січні 2007 р. через надсилання спаму Wikipedia заблокувала меш-

канців Катар

, оскільки ІР-адреса QTel виявилась єдиним маршр

том

нтернет-трафіку для всієї країни [1374]. На думку окремих дослідників,

влада Катару розвиває кабельне телебачення (60 каналів), оскільки воно

егко піддається цензурі [232, c. 158–160], однак цензура у країні офіційно

відмінена у 1995 р. У жовтні 2008 р. відкрито Центр свободи ЗМІ (DMFC),

кий став першою у світі інституцією для забезпечення і захисту свободи

ЗМІ та підписав

год

про співробітництво і партнерство з організацією

“

Репортери без кордонів” [867]. Центр

же надав прит

лок для жінок-

урналісток із Афганістану, Сомалі та Іраку [962], Гаїті надано допомогу

ісля урагану, зокрема, обладнання для 18 радіостанцій [531]

іншого боку, OpenNet Initiative не виявив цензури в Єгипті та

раку [531]. Вищенаведені факти свідчать про подвійні західні стандарти

тосовно свободи слова

регіоні.

гідно з даними сирійського Media Center,

Сирії заблоковано со-

ціальні мережі Facebook і YouTube як “протидію психологічним атакам

ізраїльтян”, а також пошуковик Goo

le [800]

писок заборонених сайтів

істить е-газету Elap

, курдський сайт www.

akiti.de, видання “A s

arq

Al Awsat” і “Аl-Musta

bal”, портал IslamOnline [900], а також офіційний

айт покійного екс-прем’єр-міністра Лівану Р. аль-Харірі. Обмеження

ли накладені навіть під час проведення Дамаського саміт

ЛАД (2008).

той час як іноземним журналістам забезпечили швидкий доступ до

ережі через медіа-центр, обладнаний “Dubai Media Incorporated” для

висвітлення саміту ЛАД [973], влада зобов’язала власників Інтернет-кафе

запровадити детальні клієнтські бази [1194].

Ірані цензура Інтернету запроваджена у 2004 р. Уряд країни

ершим

регіоні розпочав фільтрацію MMS-контент

[763],

2008 р.

заблоковані пош

ковик Yahoo і пропонована ним е-пошта [545]. Блок

плив ін

маційної

еволюці

на розвиток близькосхідного інформаційного середовища

фр р

вання сайтів на

арсі здійснюється значно частіше, ніж англомовних.

Слід відзначити, що Іран

ільтр

є контент не тільки західних, але й

російськомовних сайтів та сайтів національними мовами [531]. На відміну

від арабів, іранці з Інтернет-цензурою борються технічно, активно ви-

користовуюючи пірингові мережі для обходу контрольованих державою

веб-серверів [764]

Цілком новим напрямом Інтернет-цензури став контроль за блогін-

ом. В Ірані, де поряд з Китаєм наліч

ється найбільша кількість блогів

[1148], після обрання президентом М. Ахмадінеджада ценз

ра переважно

зосереджена на блогінгу. Єгипетська влада розпочала боротьбу з блогін-

ом [632], заблокувавши сайт “Kefa

a” і арештувавши активістів Facebook

(2006). Єгипетський блогер Карім Амер вперше був арештований за

ережеву протидію владі (2006), а в лютому 2007 р. визнаний винним в

образі ісламу. У Саудівській Аравії заарештовано блогера Фоуада Ахмед

аль-Фархана, який пропаг

вав політичні реформи

КСА (2007) [1154].

Засновник бахрейнського Інтернету шиїт Абдулемам Алі репресований

владою за розміщення критичної доповіді ООН про Бахрейн (2005), однак

у його зв

льненн

вир

шальну роль з

грали нов

тн

технолог

ї — демон-

страції, організовані з допомогою флеш-мобу і блогів, а також репортажі

“

Al-Jazeera” [1160].

енз

ра запровадж

ється не тільки державами, але й недержавними

акторами. До приклад

, ХАМАС блок

вав дост

п до сайтів аморального

змісту у секторі

аза, де

нтернет доступний для 1,5 млн. мешканців

анклаву.

цією метою видано припис монополісту Інтернет-послуг —

елекомунікаційній компанії Paltel [65].

Однак у регіоні вже є свідчення того, що в умовах глобальності ін-

ормаційних потоків відкритий контроль влади за їх діяльністю може

ризвести до несподіваних наслідків. У гр

дні 2006 р. пішов

відставк

іністр ін

ормації Кувейту Мухамед аль-Сануссі, якого звинуватили

в обмеженні діяльності сателітарних телеканалів під час проведення в

країні парламентських виборів [827].

лизькосхідний регіон запровадив досить жорстку цензуру медіа,

однак основна частина

ільтрованої ін

ормації стосується внутрішньо-

ол

тичних

морально-етичних питань, том

ценз

ра країн рег

он

, кр

рану і

ирії, не екстраполюється на міждержавні відносини.

Розвиток арабського медіа-простору можна умовно поділити на три

основних етапи. Період формування (1954–1975) характеризувався при-

тністю бізнес-акторів, які використов

вали медіа-середовище з метою

отримання приб

тк

. Др

гий етап (1976–1990) ознамен

вався зростаю-

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р у

117

чою національною експансією держав Близького Сходу, які займалися

пі

дготовкою власних кадр

в, виготовленням власної мед

а-прод

кц

ї та

забезпеченням трансляції теле- і радіопередач у межах власних країн. У

едіа-контенті домінували передачі із

ША,

вропи та

гипту. Третій

тап, який розпочався у 1

990

-х рр., характеризується регіональною та

лобальною експансією, пов’язаною з низкою трансформацій: впрова-

женням освітніх програм, урбанізацією, політичними перетвореннями

а технолог

чним прогресом.

близькосхідном

регіоні інтенсивний розвиток ІКТ розпочався

2000

р. з утворенням DM

, діяльність якого спричинила не тільки

інтенсивне застосування

нтернет-технологій, але й репатріацію провід-

них арабських ЗМІ з Заходу у близькосхідний регіон. У західних медіа

акцентується вплив 11 вересня і вторгнення до Іраку як системоутво-

юючих факторів формування “зон вільних ЗМІ” в Єгипті,

орданії,

івані та ОАЕ, проте применш

ється роль інтенсивного розвитк

ін

раструктури країн Перської затоки, яка за низкою показників пе-

евищила традиційні західні медіа-центри (Лондон, Париж). Якісний

трибок у розвитку ІКТ регіону, який відбувся у 2007–2008 рр., зумовле-

ний активним інвестуванням ІКТ-с

ери провідними регіональними

равцями — КСА і ОАЕ.

Найважливішими рисами с

часних ЗМІ є ріст інвестицій та акти-

візація боротьби за влад

, що спричинило диверсифікацію стратегій

ержавних і недержавних акторів у сфері ідеології та інформації [1137,

. 28]. Більшість ключових гравців регіону усвідомлюють, що майбутнє

за власниками сателітарних мереж.

аний чинник зумовлює приховану,

але жорстку боротьбу за “цифрову владу” серед мусульманських країн.

о даного час

розвиток сателітарного телебачення на Близьком

Сході

ідтрим

вався за рах

нок державних інвестицій.

ержави регіон

роз-

ирюватимуть сателітарні мережі та збільшуватимуть обсяги супутніх

ослуг для зростання прибутковості медіа-проектів. Не обмежені у

інансових ресурсах уряди регіону використовуватимуть медіа для ре-

алізації зовнішніх геополітичних проектів [1173]. Можна прогнозувати

одальшу консол

дац

ю телекомун

кац

йного сектору, зокрема, мереж

латного телебачення — Orbit

Showtime

ART.

Роль телебачення у регіоні полягає в активації нових комунікацій-

них процесів між ЗМІ і ін

ормаційними технологіями, які створюють

гі

пермед

а-прост

р — символ

чне поле, генероване взаємод

єю к

лькох

ЗМІ з багатьма точками доступу. Однак навіть у якості технологічної

конвергенції арабський гіпермедіа-простір знаходиться у зародковому

тан

, хоч

зм

нює

правл

ння соц

альними та пол

тичними в

дноси-

нами. Конвергенція малих ЗМІ (мобільні телефони, цифрові камери) з

плив ін

маційної

еволюці

на розвиток близькосхідного інформаційного середовища

фр р

великими ЗМІ (телебачення, преса) змінила доступ і контроль за ними

[

818, c. 139–156

]

той час як інституалізовані гравці використовують переважно

засоби традиційних ЗМІ, недержавні актори віддають перевагу Інтернет-

ехнологіям, електронній пресі, включно з блогінгом. Нова інформаційна

инаміка в арабському світі зумовила глибокі політичні наслідки. Араб-

ський світ усвідомив, що “великі” ЗМІ пов’язані з спонсорами: “Al-Jazeera”

не порушує принципів катарської зовнішньої політики, “Al-Arabi

a” —

сауд

вської.

Новим інструментом ін

ормаційного впливу у регіоні і за його

ежами став ісламський Інтернет

двох основних

ормах — е-

етв і

-джихад

сновними ісламськими онлайн-рес

рсами володіють Катар,

СА і ОАЕ. За допомогою Інтернету з’явилися нові мережі, а в окремих

випадках

рел

йн

авторитети, що св

дчить про децентрал

зац

ю повно-

важень релігійних центрів і джерел.

леми з раніше маргінальних зон

завдяки динамічну веб-контенту мають змогу підвищити свій статус [522].

-джихад переважно здійснюється у Палестині, проте в ньому беруть

часть мережев

стр

кт

ри значної частини рег

он

На Близькому Сході активно поширились “малі медіа”, переважно

блогінг, що зумовлено цензуруванням офіційних ЗМІ (Єгипет, Сирія,

ахрейн

)

, а також громадянськими конфліктами

(

Ірак, Ліван

)

. Вико-

ристання “малих ЗМІ” невеликими групами активістів, що працюють з

використанням блогінгу, мобільних телефонів, сприяє довірі до їхньої

ін

ормації.

Зростаюче значення регіону зумовило запровадження арабомовних

версій міжнародних ЗМІ (“Deuc

te Welle”, ВВС, France24) і вихід арабських

едіа на глобальну сцену (“Al-Jazeera”, “Al-Arabi

a”, “Al-Manar”). Протя-

ом 2006–2007 рр. почалась експансія діаспорних каналів з Індостану, що

зумовлено значним в

дсотком

нд

йц

пакистанц

в серед

мм

грант

рег

он

Впливовість “A l-Ja z e e r a” в якості домін

ючого джерела інформації

ов’язанa з зростанням панісламської ідентичності в арабському світі, яка

одночасно фіксується серед глядачів MBC чи “A l -A rab i

a”, але відсутня в

аудиторії національного телебачення. Ріст панісламської і панарабської

ідентичності результує структурні перетворення, які с

ормували від-

критий транснаціональний медіа-простір [1166, c. 2–3]. На противагу

цьом

, європейське телебачення не є формо

творюючим для європейської

ідентичності, а вагомішим чинником виступає Інтернет [1167, c. 6].

Швидкі темпи поширення новітніх ін

ормаційних технологій у

близькосхідному регіоні цілком ймовірно збережуться протягом наступ-

них 15 років. Дослідний центр Madar (Дубай) прогнозує, що кількість

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р ур

119

арабських користувачів Інтернету у короткотерміновій перспективі

зросте до 52 млн. [9]. На противагу сателітарним каналам, арабські

веб-сайти використовують підбірки новин західних інформаційних

агенцій на кшталт AFP, AP і “Reuters” і тому вважаються провідником

ветерн

зац

рег

он

Моделі ін

ормаційної революції на Близькому Сході ди

еренці-

йовані низкою чинників.

скільки країни регіону знаходяться у різних

тартових умовах щодо ступеня використання сучасних ІКТ, ін

орма-

йна революц

я в

граватиме в

дм

нну роль як у короткостроков

й,

ак і довгостроковій стратегії кожної держави. Е

ективність ІТ-стратегій

залежатиме від наявності інвестиційних та інноваційних фондів, особли-

востей вн

трішньої і зовнішньої політики держав регіон

ІТ

-позитивне

айбутнє прогнозується для Бахрейну, Кувейту, Катару та ОАЕ.

середньотерміновій перспективі телебачення збереже домінуючі

озиції, найвищими шансами осягнення близькосхідної аудиторії во-

одіють нові мультимедійні мережі на кшталт телебачення і веб-сайтів.

мовірна поява першого арабського “медійного та веб2.0 покоління”,

формованого завдяки арабськом

медіа- та Інтернет-середовищ

. Сер-

йозною передумовою зростання популярності сучасних ін

ормацій-

них технологій залишається демогра

ічний

актор, оскільки, згідно з

аними ООН, 37% населення арабських країн становить молодь віком

о 15 років [735].

плив ін

маційної

еволюці

на розвиток близькосхідного інформаційного середовища

фр рр