Зінько С.Ю. Країни Близького Сходу в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

Подождите немного. Документ загружается.

РОЗ

ІЛ ЧЕТВЕРТИ

НФОРМА

ІЙНО-

ПРОПАГАН

ДИ

СТСЬКА

КЛАДОВА

БЛИЗЬКОСХІДНИХ

КО

НФЛІКТІВ:

ІСТОР

ЧНІ

ЕРЕ

УМОВИ

СУЧАСНИЙ СТА

4.1. Вико

истання ін

маційно-

сихологічного п

отибо

ства

у палестинсько-ізраїльському

он

лікт

На с

часном

етапі збройний конфлікт між палестинцями та із-

раїльтянами став пот

жним інформаційним приводом глобального

асштабу. Про це свідчить обсяг та інтенсивність інформаційного

отоку щодо палестинсько-ізраїльського кон

лікту, що передається

через регіональні і транснаціональні засоби масової інформації. Од-

нією з найважливіших складових близькосхідного конфлікту виступає

ін

ормаційно-психологічна війна, основною метою якої є створення

власного позитивного імідж

та негативного образ

противника на

світовій арені [547].

При здійсненні ін

ормаційно-психологічного впливу палестинська

сторона активно використовує релігійні гасла “Джихад за визволення

Єрусалиму від ізраїльської окупації — один з шляхів до раю” та “Най-

важливіша справа для правовірного мусульманина — інти

ада палес-

инського народ

проти Ізраїлю”. Свідченням важливості ісламського

чинника є

часть

конфлікті Іран

— неарабської шиїтської країни,

121

що не має спільних кордонів з Ізраїлем [169, c. 136], чи територіально

ві

дд

алених

алайзії та

онезії.

Активними учасниками палестинської ін

ормаційної політики

виступають палестинські НУО у сфері охорони здоров’я та захисту прав

юдини. Зокрема, спілка палестинських комітетів охорони здоров’я

існо координує діяльність з палестинською організацією

ервоного

івмісяця. Ресурсний центр БАДІЛ (1998), що займається дотриманням

ромадянських прав палестинців, надає альтернативн

ін

ормацію

щодо палестинських біженців та переміщених осіб. У контексті вплив

на св

тову думку важливо те, що спонсорами орган

зац

ї виступають

кс

ам, Центральний комітет менонітів, Канадська агенція міжнарод-

ного розвитку,

орвезька агенція з розвитку співпраці та

іністерство

закордонних справ Швейцарії. Організація виступила підписантом

“

Декларації про бойкот Ізраїлю” та “Програми дій НУО”, представленої

на конференції

ПАР (2001

)

[

1186, c. 29]. Впливові палестинські

організації МІФТАХ та “Аль-Хак” здійснюють ефективну інформаційну

ол

тику на м

жнародн

й арен

щодо права на повернення перем

щених

алестин

ці

в.

овим напрямом пропагандистської діяльності

алестинської

адміністрації стало використання ізраїльських

МІ.

окрема, з метою

ромоції арабської мирної ініціативи ПА розмістила оголошення в

кованих ЗМІ на івриті, де деклар

ється визнання Ізраїлю в обмін на

овернення окупованих у 1967 р. територій. В інтерв’ю ВВС ізраїльський

резидент Ш. Перес заявив, що реклама стала “морем змін” в арабській

олітиці. Хоча план 2002 р. Ізраїлем о

іційно не принятий, президент

наголосив на його позитивних аспектах [971].

2000 р. ПНА отримала власне телерадіомовлення. У палестинсь-

ком

телепростор

наявн

три телеком

кац

йн

гравц

: палестинсь-

ка компанія мовлення (PBC), яка володіє каналом “Palestine Satellite

annel”, сателітарний канал “Аl-Аqsа TV”, що належить ХАМАС, та

риватні телекомпанії (“Al-Quds Educational TV”, “Al-Ma

d TV”, “Al-Majd

V”, “Al-Nawras TV”, “Watan TV”). Палестинське телебачення було роз-

ромлене ізраїльською армією у Рамаллі (2002), але відновило функціо-

вання завдяки м

жнародн

й п

дтримц

рансляції палестинського телебачення здійснюються за допомогою

міратського каналу “Noor Dubai”, єгипетського “A l- Fa j r T V”,

лі

йського

“

Аl S

ababi

”, турецького “Тoprak TV”, окремі передачі транслюються

на британському каналі “B4U Movies” [1082]. За прикладом “Хизбалли”

секторі Газа задіяний телеканал “Аl-Aqsa TV” угрупування ХАМАС

(

2006

)

. Телеканал містить новинний блок, політичні коментарі, читання

оран

, які транслюються на Близьком

Сході,

Магрібі і Європі з допо-

Інформаційно-пропагандистська складова

близькосхідних конфліктів: історичні передумови і сучасний стан

фр р

122

огою супутникових платформ “A r a b s a t ” та французького провайдера

“

Eutelsat”, який обслуговував канал “A l-M a n a r ” [4 31].

Незалежна новинна агенція Ramattan, заснована у Газі (1998) па-

естинцем Касемом аль-Ka

арна, співпрацює з CNN, NBC, CBS, FOX в

США, ВВС, данійським каналом TV2, нідерландським NOS, іспанським

Quatro, італійським Uno, британським ITN та французьким TFI. Володіє

іліями на Західному березі ріки

ордан, у Каїрі, Бейруті, Судані і

увейті. ФАТХ і ХАМАС називали її “зрадником палестинського народу”

за нейтральне висвітлення подій 2007 р. [1108]. Поширення Інтернету у

Палестині пов’язане з сайтами НУО і університетів, більшість сучасних

нтернет-активістів належали до департаментів п

блічних відносин

ніверситетів.

нтернет вист

пає вагомим чинником діяльності

алестинcько-ізраїльської організації альтернативної інформації (AIC),

а також палестинсько-ізраїльського Інтернет-журналу bitterlemons.

. Англомовний Єрусалимський центр ЗМІ і комунікації (JMCC),

домий хостингом арх

в, пропонує

ноземним орган

зац

ям результати

соціологічних досліджень для висвітлення ситуації в Палестині.

оча

розвиток Інтернет

може сприяти форм

ванню палестинської позиції,

н малодоступний для нетаргетингової аудитор

ї, зокрема, внасл

док

недостатнього зацікавлення з боку ПНА [444, c. 71–72].

Перше публічно-пропагандистське застосування Інтернету — роз-

овсюдження презентації PowerPoint з зображенням фактів ізраїльського

насильства відбулось під час “інтифади Аль-Акса”. Такий підхід мав

ереваг

порівняно з телебаченням, оскільки адресат безпосередньо

залучався до процесу передачі ін

ормації і опосередковано ставав ак-

ивістом. Однією з його особливостей стало використання англійської

ови

ор

єнтац

я на широку м

жнародну аудитор

ю.

Електронні

МІ у Палестині активно використовуються для пси-

ологічної обробки нової для Близького Сходу цільової аудиторії —

итячої. Інтернет, телебачення і м

льтиплікація стали ефективними

інформаційно-психологічними технологіями, що використов

ються

ХАМА

для виховання підростаючого покоління.

рганізація суттєво

розширила зону ін

ормаційного охоплення, відкривши спеціальні

итячі сайти. Cайт Al-Fate

вигідно відрізняється від пропагандист-

ських роликів о

іційного палестинського телеканалу PATV, інтер

ейс

розрахований на дітей до 14 років. Автори сайту залучають аудиторію,

використов

ючи природні дитячі бажання — б

ти поч

тим, засл

жити

овагу однолітків та дорослих. Al-Fate

в ігровій формі проводить ідею,

що кращий спосіб для самовираження — шлях шахіда. Дитячий сайт

ХАМАС, що модерується ліванцем Нізаром аль-Хуссієном (2002), відзнача-

ться антисемітською спрямованістю [188]. Однак згідно з дослідженням

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р ур

123

Я. Варшела, палестинські діти вибирають глобальні канали — Spacetoons,

аудівський ARTeenz і Corporation C

annel3 (MBC).

они віддають пере-

вагу американським, японським і панарабським телеканалам порівняно

алестинськими шоу [1364].

зраїль як цільов

ніш

в ін

ормаційно-пропагандистськом

ротиборстві обрав палестинську молодь, яку намагаються відвернути

від політики з допомогою порнографії, табуйованої у мусульманському

і.

ншою с

ерою застосування Інтернету виступає e-джихад. Цей

ерм

н стосується нападу на

зраїльськ

сайти, хоча хактив

сти не завжди

ідентифік

ються як м

льмани або палестинці, оскільки відомі хрис-

иянські палестинські хакери. Проте під час “карикат

рного скандал

”

(

2005) виник новий різновид е-джихаду, пов’язаний з протидією західним

ЗМІ, у

2008

р. — з сунітсько-шиїтським протистоянням.

Після початку “інтифади Аль-Акса” палестинсько-ізраїльська

кібервійна набула рис е-джихаду, атаки зазнав навіть ізраїльський

ровайдер NetVision, який хостив веб-сайт ПНА. Е-джихад застосо-

вав блок

вання сервіс

і “пінг-атаки” з використанням “EvilPin

”,

“

Winsmurf” і “QuickFire” [819]. У цьому конфлікті взяли участь не тільки

усульмани з інших регіонів (Іран, Пакистан) та проізраїльські сили,

але й бразильські хакери як учасники з обох сторін. Ударною силою

ізраїльських хактивістів виступила проізраїльська група “mOsad”, яка

здійснила напади на офіційні сайти “Хизбалли”, катарського міністерства

вак

уф

ів, екс-президента Іран

М. Хатамі і приватні сайти КСА та Катар

[1368]. Під час операції Ізраїлю у секторі Газа (2009) іранські хакери групи

“

ane

” вперше зламали сайт ізраїльської служби зовнішньої розвідки

“

Моссад”, таким чином виявивши протест проти військової операції і

олідарність з палестинським рухом опору [124].

рикладом організації, що здійснює е-джихад, є ісламістська група

Unit

[1352], сайт якої вист

пає частиною британського домен

ummah.

net.

агатомовна агітація на сайті сконцентрована на палестинсько-

ісламському питанні. Засновник Unit

аль-Масрі пояснює, що “інфор-

ац

йн

технолог

ї придатн

для знищення електромереж зам

сть ракет.

роникнення ворожих

нтернет-мереж і установка коду дає кращий

езультат” [568, c. 47]. Група займається хакінгом на підставі чіткої

тратег

ї — на першому етап

дключення

зраїльських урядових сайт

в,

на др

гом

— збій фінансових сайтів, на третьом

— збій головних про-

вайдерських серверів, на четвертому — обвал сайтів е-комерції і втрата

онлайн-трансакцій [462].

Після 11 вересня задіяно сайт бригади “Quassam” з хостингом

’

юстоні, прямo пов

’

язаний з Pa

estinInfo, а також Sami

oon, який

Інформаційно-пропагандистська складова

близькосхідних конфліктів: історичні передумови і сучасний стан

фр рфр р

124

розмістив на банері фото духовного лідера ХАМАС шейха Ясіна і шейха

аль-Кардаві. Релігійна ідентичність сайт

найбільше підкреслюється

використанням нашідс (релігійної музики

)

[1147].

сновними завданнями здійснення е-джихаду є:

•

створення пропагандистських сайт

в;

•

створення ін

ормаційних сайтів на івриті для висвітлення позиції

ПНА стосовно кон

лікту;

•

розробка інтерактивних ігор пропагандистського спрям

вання;

•

використання сайтів “Хизбалли”, “Ісламського джихад

”, ХАМАС

ля здійснення ін

ормаційно-психологічного впливу на ізраїльтян та

пі

дняття морального духу палестинц

в;

•

хактив

стськ

йни м

ж пропалестинськими та про

зраїльськими

рупами [683].

овий напрям е-джихаду запровадив підрозділ електронної роз-

відки

правління з ведення війни

ЗМІ “Ісламського джихад

”, який

зламав ізраїльські веб-сайти Kfar Truman і Hi

-Tec

MotorsBod

-S

а розмістив фотографії убитого начальника управління по боротьбі з

ЗМІ Гази Х. Шакура. Злам “сіоністських” сайтів був задекларований як

реакція на його вбивство. Угрупування пообіцяло продовжити хакінг

ізраїльських веб-сайтів у відповідь на злочини Ізраїлю [94].

Одним з основних напрямів боротьби Ізраїлю в Інтернеті стало

використання аморального чинника.

ісля запровадження

нтернет

влада ПНА неодноразово обмежувала доступ палестинців до порносай-

ів. У 1998 р. Арафат поставив вимогу палестинському провайдеру PalNet

рипинити до них доступ, однак акція звелась до заборони матеріалів

на палестинських серверах та встановлення

ільтрів в Інтернет-ка

е.

Саме тоді серед ізраїльських хактивістів виникла традиція після появи

анти

зраїльських матер

ал

в на палестинських сайтах злам

вати сервери

і розміщувати порногра

ію. У 2001 р. хакінгу зазнав о

іційний сайт

ХАМАС, що стало реакцією на виступ Абделя Азіза ар-Рантісі щодо по-

чатку “інтифади Аль-Акса”.

Під час операції “Захисна стіна” у Рамаллі ізраїльські війська взяли

ід контроль усіх операторів зв’язку, Інтернет-провайдерів і компанії

кабельного телебачення та показали по трьох каналах еротичні фільми,

що викликало протест у мусульманському світі. У 2002 р. під час блокади

Арафата у резиденції Муката Ізраїль отримав можливість позбавити

алестинців доступу до е-

МІ, проте вирішив не втручатись у діяль-

ність палестинських провайдерів.

дним з аргументів стало прагнення

зберегти доступ палестинців до нецензурних матеріалів. Після приходу

о влади ХАМАС (2006) багато провайдерів автономії б

ли позбавлені

іцензії [111].

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р у

іційний Ізраїль демонструє і нові підходи щодо використання

ІКТ

протистоянні з палестинським р

хом опор

ряд почав викорис-

овувати відеосервіс YouTube, виклавши на сайт відеоролики під назвою

“

Дійте зараз: зупиніть кровопролиття, зупиніть терор”, присвячені терак-

у у школі “Мерказ а-Рав”. Згідно з повідомленням NEWSru Israel, ролики

з’являтимуться на YouTube після кожного теракту [110]. З іншого боку,

8 січня 2008 р. президент Ізраїлю Ш. Перес спільно з компанією Cisco

оголосив

азарет і

азарет-

літ

нтернет-містами соціальної мережі, яка

охоплює підлітків Ізраїлю, Палестинської aвтономії, Марокко,

гипт

мену, Туреччини, Кіпру і Португалії [237].

начення новітніх

МІ різко зросло під час ізраїльської операції

“

Литий свинець” у секторі Газа (2008–2009). Ізраїльтяни запровадили

військовий блогінг з метою продемонструвати світовій громадськості

загрозу ісламізму [167]. На думку ізраїльського представника А. Лейбо-

віча, використання новітніх засобів стало основним засобом

боротьбі

за світову громадську думку [778].

Операція “Литий свинець” висунула соціальні мережі на авансцену

олітичного життя регіону. У кінці грудня

2008

р. ізраїльські військові

резентували власний канал відеокліпів на YouTube, на якому демонстру-

валися ав

аудари та дан

, отриман

за допомогою зовн

шнього стеження.

За ін

ормацією ізраїльських військових, кліпи переглян

ли 230 тис.

корист

вачів. На противаг

цьом

прихильники ХАМА

розмістили на

YouTube відеоматеріали щодо ізраїльського наступу, а ХАМАС дозволив ал-

ирському журналісту

ухейрі аль-Наджару здійснити відеозйомку ракет-

ного заводу у Газі. За повідомленням “Jerusalem Post”, 10 тис. користувачів

зареєструвались для перегляду ракетних ударів по ізраїльських об’єктах

гр

пі “Qassam Count” протягом перших днів конфлікт

Обидві сторони конфлікт

використали соціальн

мереж

Facebook

ля демонстрації страждань цивільного населення. Активне застосуван-

ня опції “оновлення статусу”, на відміну від традиційного “приєднання

о групи”, можна вважати найпомітнішою еволюцією активності на

acebook.

ретім напрямом використання соціальних мереж стало віртуальне

ротиборство. Ізраїльське Міністерство абсорбції використало блогерів,

кі володіють англійською,

ранцузькою, іспанською, німецькою,

осійською, португальською мовами, для презентації позиції

зраїлю в

антисемітських блогах і форумах, соціальна медіа-група швидкого реа-

ування “Допоможіть нам перемогти” набрала волонтерів-студентів у

іждисциплінарному центрі Герцлії. Однак прес-кон

еренція Ізраїлю,

роведена за допомогою мережі

witter, зазнала критики як недоречний

посіб використання соціальних медіа з піар-метою.

Інформаційно-пропагандистська складова

близькосхідних конфліктів: історичні передумови і сучасний стан

фр р

Активне просування соціальних медіа зумовлене забороною Ізраїлю

на в’їзд іноземних кореспондентів, зокрема, американської агенції CNN,

о Гази та використання мобільного зв’язку ізраїльськими військовими.

рім цього, в арабському світі з метою збереження безсторонності

рналістам не дозволяється створювати власні веб-сайти.

Суттєвим чинником ін

ормаційної складової кон

лікту у Газі

стала безоплатна передача інформації телеканалам. Новинна агенція

amattan на початку кон

лікту розмістила нередаговане потоковое відео

на власному веб-сайті, на підставі якого “A l - Ja z e e r a” продемонструвала

онлайн-колекцію стрічок Creative Commons [1362].

Під час конфлікт

“A l- Ja z e e r a” зосередилась на демонстрації кро-

вопролиття, що с

проводж

валось коментарями з зас

дженням в

йни

ід гаслом “Війна з Газою”. “Al-A rab i

a” дотримувалась поміркованішої

озиції, і за відмову застосовувати термін “шахід” керівник “A l -A r a b i

a”

Н. Хатиб став об’єктом погроз на ісламістських сайтах, а лідер “Хиз-

балли” Х. Насралла назвав телеканал “A l - I b r y i a”. У підсумку обидва

канали опинились у конфронтації, що зашкодило справі панарабських

едіа. Керівник ADTV A. аль-Батіх вважає, що

той час, як “A l- Ja z e e r a”

ідтримує ХАМАС, а “A l -A r a b i

a” — ФАТХ, його канал, відповідно до

міратської державної політики, займає серединну позицію: “Ми з ХА-

МАС на гуманітарному рівні, а з ФАТХ — на політичному” [681].

Проте канал “A l- J a z e e r a I nt e r n at i o n a l” відіграв особливу роль,

оскільки майже протягом усієї 22-денної кампанії був єдиною новинною

агенцією

зоні конфлікт

. Обсяг потокового відео канал

щодо подій в

азі продемонстрував 600% загальносвітове зростання, при цьому близько

60% матеріалів надходило з США. Згідно з даними Alexa Web Information

Service, трафік на головний веб-сайт каналу, як англо-, так і арабомовний,

значно зріс після ізраїльських авіаударів

7 грудня

2008

р. Дані свідчать

ро 22% зростання кількості відвідувачів сайту, аналогічно до росту CNN

1991 р. Канал також задіяв сторінк

, присвячен

висвітленню мережею

witter подій

Газі [458].

ерший приклад мілітарного застосування регіональних медіа —

гипетський документальний фільм “Дозвіл світовому свідку”, про-

емонстрований у Лондоні під час Суецької кризи (1956), спричинив

ише полеміку в британських виданнях. Висвітлення у ЗМІ кризи у Газі,

за твердженням директора науково-дослідного центру ООП в Бейруті

Аніса Сайєха, дозволило світові

свідомити масштаби бойових дій [474].

Події у

азі спричинили також дискусію у джихадистському Ін-

ернеті. Бін Ладен заявив, що джихад — єдине вирішення проблеми

Палестини, е

ективність якого засвідчують

ронти джихаду в Іраку,

Афганистані, Вазирістані, Магрібі і Сомалі [862]. Провідний ідеолог

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р ур

127

жихаду Абу М. аль-Maкдісі зазначив, що ХАМАС не виконав своєї ролі,

відштовхнувши Талібан і ісламістську “Армію ісламу” і вихваляючи

“

Хизбаллу” та Іран. Аль-Макдісі заявив, що у Газі необхідні зусилля

жихадистів [853]. В унісон йому член форуму Faloja Абу Мухаммад аль-

аві розмістив

отогра

ії антишиїтських гра

іті

Газі, написаних

бригадами “Quassam” [490].

“

Аль-Каїда в Ємені” (AQY) у випуску журналу “Sada al-Mala

im”,

рисвяченому сектору Газа, висунула основне звинувачення не

аходу,

а арабським режимам, що узгоджується з класичною працею А. аль-

Завахірі “Дорога в Єрусалим через Каїр”. З цих публікацій можна зробити

висновок, що AQY критичніша щодо арабської владної еліти і менш

анісламістська, ніж са

дівська “Аль-Каїда” [1051].

Протягом палестинсько-ізраїльського кон

лікту с

ормувалась

нова категорія медіа — “ЗМІ ненависті”, що виступає деструктивним

чинником у припиненні протистояння.

ідсутність власної держави

не дає можливост

палестинськ

й сторон

зд

йснювати повноц

нну

ін

ормаційну політику. Однак як слушно зауважує відомий дослідник

арабської медіа-сфери О. А. Наджар,

рез

льтаті відс

тності державної

ідтримки палестинці володіють більшою кількістю незалежних радіо- і

елевізійних станцій, ніж у будь-якій незалежній арабській країні [559].

4.2. Лівансько-із

аїльський

он

лікт як п

иклад системних

он

ліктів нового тип

Особливість лівансько-ізраїльського конфлікту полягає у виході про-

истояння за рамки традиційної конфронтації між Ізраїлем і арабською

ержавою. Таке протиборство знаменувало нову фазу близькосхідного

конфлікт

— “асиметричн

війн

” між державою Ізраїлем та

гр

ванням “Хизбалла”. За цією схемою

січні 2009 р. розвин

вся конфлікт

із залученням іншого вагомого регіонального гравця — ХАМА

на

ериторії сектору

аза.

ідомий британський журналіст Н. Говінг стверджує, що “нова

асиметрична інформація, новий рівень публічного сприйняття під час

кризи створює загрозу для традиційних центрів влади і впливу” [694,

. 22–23]. У цьом

контексті Ізраїль розглядається як “с

пність тради-

ційних інституцій”, що зазнала удару з боку “генератора асиметричної

інформації”. Оглядач “New York Times” Д. Брукс класифікував ісламіст-

ькі групи на “субнаціональні” (“Армія Магді в Іраку”); “наднаціональні”

на кшталт неофіційних альянсів, які поєднують

“

Хизбаллу

”

та ХАМАС

Інформаційно-пропагандистська складова

близькосхідних конфліктів: історичні передумови і сучасний стан

фр рфр р

128

з Іраном і Сирією; “транснаціональні” на кшталт панарабських газет та

тникових телевізійних каналів (“Al-Jazeera”, “Al-Arabi

a”) [564].

Війна 2006 р. у Лівані спричинила відчутний вплив на ін

ормацій-

ну політику ісламістських рухів Близького Сходу. “Брати-мусульмани”

(Єгипет), “Фронт ісламської дії” (

орданія) та “A l-We fa k ” ( Бахрейн) під-

римали “Хизбаллу”, одностайно засудивши Ізраїль і США. Протягом

останніх років, незважаючи на окупацію

раку та ескалацію насильства

на палестинських територіях, “арабська в

лиця” звертала мінімальн

ваг

на регіональні проблеми та політик

США на Близьком

Сході.

Динаміка реформ у Бахрейні, Єгипті та Лівані відвернула увагу арабської

ромадськості від близькосхідних конфліктів.

“Брати-мусульмани” розглядали війну у Лівані (2006) як прояв

конфронтації між уммою та “прихильниками сіоністської змови, яка

ідтримується США та має на меті отримати контроль над Близьким

Сходом” [1333]. Для йорданських ісламістів війна

Лівані вист

пає

складовою боротьби умми проти американського та сіоністського

імперіалізму у регіоні. ФІД підтримав ідею щодо відкриття у

орданії

окальних представництв ХАМАС, “Хизбалли” та “Групи ісламського

жихаду” [1177], що сприятиме створенню регіональної ідеологічної

коаліції. Голова консультативної ради ФІД у листі до

. Насралли зазна-

чив, що “сила віри та д

допомогли “Хизбаллі” перемогти ізраїльських

агресорів” [851].

“Хизбалла” унаочнює нову модель організації, яка активно го-

увалася до

ронтального зіткнення з Ізраїлем, і володіє значним

едійно-ін

ормаційним потенціалом. Угрупування першим серед

рег

ональних рел

йно-пол

тичних орган

зац

й зад

яло розгалужену

ереж

взаємопов’язаних сайтів, оскільки Інтернет розглядається як

нстр

мент ознайомлення широкої громадськост

з пол

тичною про-

рамою, поширення фетв та обґрунтування легітимності діяльності

організації в Лівані. Ін

ормаційно-пропагандистська діяльність спря-

ована на глобальну аудиторію, здійснюється у режимі реального часу

з повідомленнями локального, національного та глобального масштабу.

праці “Віртуальне громадянське суспільство “Хизбалла” Дж. Дала

ствердж

є, що Інтернет став інстр

ментом для

орм

вання організацією

віртуальної спільноти і віртуального громадянського суспільства [605,

c. 367–372].

Під час військового кон

лікту сайти зазнали хактивістських атак,

роте

нтернет-присутність підтримувалась завдяки сайтам-ветеранам,

від яких відбруньковувалися нові. У липні 2006 р. сайт ghaliboun.net став

основним доменом “Хизбалли”, викон

ючи ф

нкції, пов’язані з військово-

ропагандистською кампан

єю — вип

ск новин, ведення психолог

чної

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р у

йни, пропагандистськ

заходи та залучення до орган

зац

ї нових член

[1059, c. 68].

ід час другої ліванської війни

ережа перетворилась на інстру-

ент комунікації і публічної взаємодії, що вивело організацію з регіональ-

ного у глобальний вимір. Р. Шлайфер окреслює військову стратегію як

вохкомпонентну: партизанську та ін

ормаційно-пропагандистську, при

цьому використання ауд

ов

зуальних технолог

й спричинило в

йськово-

тратегічні та міжнародно-політичні дивіденди [1159, c. 1]. Угр

вання

чітко розмеж

вало “ворож

” (Ізраїль) та “нейтральн

” а

диторії. Медіа-

пеціалісти організації диференціювали “ворожу” аудиторію на військо-

ву та цивільну, розробляючи щодо кожної окремі стратегії. Особлива

вага зверталась на “нейтральну” аудиторію, яка, “попри незалучення

о конфлікту, може мати певний вплив на його перебіг” [1159, c. 9].

Невід’ємною складовою лівансько-ізраїльського збройного кон-

лікт

стали заходи інформаційно-психологічного протиборства, що

здійснювались обома сторонами. Армія оборони Ізраїлю реалізовувала

сихологічні операції у

ормі медіа-пропаганди, зокрема, електронне

включення у л

ванськ

телеканали

рад

останц

ї та п

дключення за допо-

огою мобільного зв’язку. Проте спеціалісти “Хизбaлли” зламали коди і

отримали можлив

сть в

дсл

дковувати зм

нн

частоти

зраїльських в

йсько-

вих радіостанцій, перехоплюючи повідомлення про втрати ЦА

АЛ.

ід час ізраїльської м

льтимедійної кампанії з пропагандистською

етою було використано 700 тис. голосових повідомлень, ліванських

користувачів мобільних телефонів закидали SMS, передавальні центри

елеканалів “Al-Manar”, “Future TV” та LBC розбомбили [580]. Ізраїль

закликав студент

в-

удеїв зд

йснювати мон

торинг сайт

в та чат

в на

редмет антиізраїльських диск

сій, під час якого близько 5 тис. членів

сесвітнього союз

єврейських ст

дентів застос

вали спеціальне про-

рамне забезпечення для відслідкування антиізраїльських повідомлень

а миттєвого реагування на них [660].

аходи ін

ормаційно-пропагандистського впливу активно прово-

илися і відділом пропаганди “Хизбалли”, відповідальним за підтриман-

ня позитивного

джу у св

, а також п

дрив морально-психолог

чного

тан

в Ізраїлї. До психологічної війни зал

чались телеканал “A l- Ma n a r ”,

чотири радіостанції і п’ять видань. Радіостанція “A l - Nu r ” застосувала

овлення на івриті у головних ізраїльських містах, “Al-Manar” цілодобово

оніторив ізраїльські радіо і телебачення. У новинному контенті подава-

ись матеріали прямого е

іру найрадикальніших ізраїльських каналів

ля

ормування стійких антиізраїльських настроїв аудиторії.

. Ексам

дослідженні “Незаконна атака чи правомірний напад?

Атаки Ізраїлю на “A l - M a n a r ” за

важ

є, що канал зазнав бомбард

вань

Інформаційно-пропагандистська складова

близькосхідних конфліктів: історичні передумови і сучасний стан

фр р