Зінько С.Ю. Країни Близького Сходу в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

Подождите немного. Документ загружается.

Форум лівійських берберів Tawalt (слово) заснований у 2001 р.

ровідним активістом-емігрантом

охамедом

маді.

ротягом восьми

років арабомовний сайт, що став культурно-політичною платформою

берберів, накопичив велику цифрову базу даних по історії і мові. Од-

нак

лютом

2009 р. Tawalt згорн

в діяльність, а корист

вачі отримали

опередження, що до кінця 2009 р. сайт буде повністю видалений з

фіру, що зумовлено антиберберською кампанією в країні. Берберські

культурні сайти Lib

aimal.com і Adrar.5u.com послуговуються виключно

овою тамазіг

[

467

]

усульманські е-медіа за впливом не можуть конкурувати з захід-

ними, що з

мовлюється ж

рнал

стськими традиц

ями, як

надають пере-

ваг

міжособистісном

спілк

ванню над застос

ванням інформаційних

ехнологій [1138]. Проте, зважаючи на світові тенденції, в арабських медіа

активно розвивається саме Інтернет-сектор [528, c. 9]. Застосування Інтер-

нету сприяло додатковому аспекту

нтерактивност

— пол

центризму.

Нові засоби охоплюють інтерактивну нетто-журналістику і подкастинг

[383].

Врахов

ючи акт

альність інтернетизації преси,

баї під егідою

, прес-секретарів принца Чарльза і Б. Клінтона проведено першу

регіональну конференцію (жовтень 2008 р.), присвячену трансформації

радиційних ЗМІ у зв’язку з запровадженням їх онлайн-версій [949].

рактика представлення е-версій періодичних видань запровадже-

на у середині 90-х рр. єгипетськими газетами “A l-A h r a m”, “Аl-Аhbar”,

“

Аl-Gumhuria” [212, c. 156], першим арабським веб-сайтом регіон

Затоки

став сайт газети “Аl-Іtti

ad” www.alitti

ad.ae [712]. Відомі видання “A l-

Qabas” (Кувейт), “Al-Watan” (Алжир) спершу поширювались у е-версіях.

На даному етапі найвідомішою е-газетою є саудівська Ilaf, редактор якої

тман аль-

мейр удостоєний найвищої нагороди за видатний внесок

в арабську журналістику (2007) [905]. Інформаційна агенція

орданії

одерує арабомовну е-газету petranet.jo., яка пропонуємісцеві та між-

народні новини і потокове відео [873]. Еміратське англомовне видання

“

Gulf News” вперше серед періодичних видань регіону задіяло новинний

обільний сервіс

ulfnews.com. (2008), що значно розширило читацьку

аудитор

ю.

оча значна частина е-видань подається англійською і

ранцузь-

кою мовами, переважають арабомовні версії, причому спостерігається

енденція до їх збільшення [1357, c. 37]. В Інтернеті представлена також

еріодика на

арсі, урду і малаялам. Кількість е-версій газет у розрізі

окремих країн не надто відрізняється і становить 5–10 видань. У с

ері

онлайн-преси переважають країни Леванту, Іран, К

А та Алжир.

стан-

нім часом активно інтернетизує друковані

МІ Бахрейн, у локальній

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р ур

нтернет-зоні представлені англомовні видання “A l -A

am”, “Ba

rain

ribune” і “Gulf Dail

News”, інші медіа-проекти знаходяться на сайті

“

True Voice of Bahrain” [194]. У е-варіанті доступні катарські газети “A l-

aya”, “Аl-Sharq” і “A l-Wat a n” [110 1].

Двома найпоп

лярнішими виданнями залишаються “A l H a

at” і

“

arq Al Awsat”. Завдяки їм арабомовні ЗМІ вийшли за межі окремих

країн. “As

arq Al Awsat” ідентифікується як “міжнародна арабська газе-

а”, яка друкується у 12 містах чотирьох континентів — Лондоні, Марселі,

ью-

орку, Франкфурті, Касабланці, Каїрі, Дубаї і Бейруті, а також у

СА. Видання першим в арабському світі використало сателітарний

зв’язок для одночасного др

кількох п

нктах [398], а

диторія наліч

близько 100 млн. Інтернет-читачів. Газета вист

пає одним з небагатьох

арабомовних видань, що інформує про християнські і іудейські спіль-

ноти арабських держав, рухи і політичні партії як акторів регіональної

олітики [174]. Міжнародний статус “Asharq Al Awsat” зумовлений

інтернаціоналізацією корпусу журналістів — серед 32 співробітників

видання, крім дев’яти саудівців, присутні представники Лівану, Єгипту,

орданії, К

вейт

, Ірак

, Мавританії, Іран

і Т

ніс

. При цьом

ліванські

урналісти навіть не є мусульманами [173].

азета належить до медіа-холдингу SRMG випускника Окс

ордсько-

о університету принца Фейсала бен Абдель Азіза. У рамках відзначення

0-річчя газети (2008) відбувся симпозіум “Інформація у перспективі

XXI століття”, на якому виконавчий директор холдингу Ізам ад-Дахіль

ідкреслив, що SRМG є “єдиною

сфері інформаційних технологій ком-

анією арабського світу, що здійснює функції керівництва холдингом і

урналістською сферою діяльності” [174]. Згідно з оцінкою дубайської

аудиторської компанії SHUAA Capital, 15 видань холдингу арабською,

англійською мовами, урду і малаялам охоплюють 1

млн. читачів. З

1992 р. публікується видання “A l-I q t i s ad i y a”, присвячене економічним

роблемам Затоки і арабського світ

цілом

, з квітня 2006 р.

баї

вип

скається англомовна версія [1155]

Щоденна газета “A l H a

at” (1946), закрита під час громадянської

війни у Лівані (1975), була відроджена у Лондоні Д. Мруе (1988) за

ідтримки саудівського принца Халеда бен Султана. Під час війни у

ерській затоці “A l H a y a t ” легітимізувала американську інтервенцію

і висвітлювала діяльність іракської опозиції — курдів та шиїтів.

ей

акт, а також те, що виданням кер

вав ліванський християнин, сприяли

ідентифікації видання як “газети меншин на службі у принца”. Газета

близька до саудівської та йорданської монархій, однак у серпні 2007 р.

за критику саудівського істеблішменту її поширення у КСА на певний

ермін заблоковано [912].

плив ін

маційної

еволюці

на розвиток близькосхідного інформаційного середовища

фр рр

“A l H ayat ” можна вважати плюралістичним виданням, у якому

співпрацюють арабофіли та вестернізатори. Хоча газета демонстр

анарабізм, у ній домінує проліванська тенденція. До співробітників

видання належить Джихад аль-

азен — головний редактор усіх пана-

рабських видань: “Dail

Star” (1968-1976), “Arab News” (1976–1977), “As

arq

Al Awsat” (1978–1986), “Al Ha

at” (1988-1998), “Newsroom” — спільного

новинного видання “A l H ayat ” і LBC. Журналісти газети реалізовують

американськ

медіа-стратегію в арабськом

світі, зокрема, в Ірак

. Лі-

ванець М. Харб очолив радіо “Sawa” і телеканал “A l-Hu r r a”, іракський

курд

амаран Кура Дхарі — іракське радіо, Д. аль-Машт призначений

керівником іракського телебачення.

Особливе становище “A l Ha

at” в арабському медіа-просторі викли-

кає критику опонентів, зокрема, екс-заступника редактора палестинця

аль-

асана. На його думку, кредо газети визначається ліванськими жур-

налістами, відомими радикальним антиарабізмом. Основною мішенню

критики став ліванець Хазим Сагійє — глава арабської неоліберальної

коли і автор праць “Націоналісти арабського Сходу”, “ Корені араб-

ського націоналізму”; “Прощання з арабізмом” і “Культура хомейнізму”

[498, c. 601, 609], який вважає колоніалізм позитивним фактором [15, c. 79,

135]. Паралелі, які проводяться Сагійє між ісламізмом та нацизмом [433],

вист

пають підґр

нтям політики делегітимізації і прид

шення

фу

нда-

енталістської опозиції

івані.

“A l- Q ud s A l-Аrabi” є пропалестинським панарабським політично-

аналітичним виданням, яке надає увагу друкованим

МІ на івриті. Через

жорстку критику арабських режимів, зокрема, їх “підпорядкованості”

США та Ізраїлю, газета зазнає цензури, а подекуди заборони з боку

гипетського, йорданського, са

дівського та сирійських

рядів.

ане ви-

ання одним з перших розпочало п

блікацію комюніке ісламістських

організацій, зокрема, фетв бін Ладена та комюніке “Бригад Абу Хафса

аль-Масрі” [283].

Проте е-

ормат притаманний не тільки для суспільно-політичних

видань. Культурологічний журнал “Canvas”, присвячений Близькому

Сходу і арабському світу, задіяв сайт www.canvasonline.com., який надає

інформацію про 22 арабські країни, др

ковані копії п

блікацій можна

ридбати в Інтернеті [936].

більшості країн Близького Сходу радіо залишається важливим

комунікаційним засобом для населення. Інтеграція з Інтернетом від-

криває нові можливості для радіомовлення, з цієї причини більшість

радіостанцій регіону, на відміну від телебачення, працюють в Інтернет-

орматі, що є регіональним медійним

еноменом. Одним з новатор-

ських проектів вважається радіовенч

рний

mmannet.net, заснований

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р у

103

раїна

елеканали,

кі

льк

іс

ть

нтернет

елек

адіостанції,

льк

іс

нтернет

рад

останц

нлайн-ін-

ормагенці

овини

ноземними

ов

нлайн

–

газети¸

льк

іс

ть

Алжир

BRTV, “Algeria

TV”, ENTV

RТА

АP

, АNА

, в т. ч. англ.,

фр.

фр

ахрейн

Bate

“

rain”,

“

M”

нгл

в т. ч. англ.

гипе

“

m TV”

“NileTV”,

“

Sat7”

“A l -

r TV

”

“

Radio Cairo”,

“

Voice of

Egypt”,

“Nil FM”

gyp

А 11, в т. ч. англ.

рак

“Аl-Sharqiya”,

“Iraqi Media

Net”, “Аl-

Іraqiya TV”

“

Radio РІ”

“

Radio Basra”

“

Voice of Iraq

”

в т. ч. англ.

ордані

“

Jordan TV

”

АmmanNet,

“

Pla

99,6”,

“Radio Fann”,

“

Jordan Radio

”

, в т. ч. англ.

Ку

вей

“

”

“

uwait

”

“

Marina FM

”

NА

нгл

в т. ч. англ.

ів

“

Al-Manar”

“

Future TV”,

“

Radio 1”

“

ebanon”,

“

”

в т. ч. англ.

івія

“Jamahirya

Satellite

annel”

“

Al- Lib

a”,

“A l - n a d i T V ”

“

Radio

Jamahirya”,

“A l - L i b y a

FM”

л. 4. Інтернет-присутність ЗМІ країн Близького Сход

плив ін

маційної

еволюці

на розвиток близькосхідного інформаційного середовища

фр р

абл.

Інтернет-присутність ЗМІ країн Близького Сходу (

продовження

(

)

арокк

“2M Maroc

”

ТМ,

“Меdi1”

нгл

ан

“

Sat”

“

Radio Sawa”

adio Оman”

“

Hala FM”

“

General”,

“

Al-s

abab”,

“

Radio FM

“

в т. ч. англ

ата

“Quatar TV”,

“A l -

azeera

”

“

Quatar

”

QAN

в т. ч. англ.

КС

“Saudi1 TV”,

“Isla

TV”

“A l - E k b a r i

”

MBC FM”,

“

Panorama”

“Saud

oadcast

Rad

o”

, в т. ч. англ

ирія

“S

ria TV

”

“

Arabic S

ria”,

“

Аl-М

аd

”

aнгл.,

ранц

, в т. ч. англ

DTV, DTV,

“Аjman ТV”,

“S

arja

ТV”,

МВ

С,

“A l -A r a b i ya”

“

Radio Аbu

abi”

АМ

, в т. ч. англ

ме

“

Radio Yemen

”

, в т. ч. англ

уніс

“

Radio Tunis”

“J

ouhara FM

”

ТАP

в т. ч.

франц.

фр

ра

ІR

INN,

“Press TV

”

“

Voice of Iran

”

, МЕHR,

ІS

NА, ІLN

нгл.

, в т. ч. англ.

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р ур

алестинським журналістом Даудом Хуттабом [1088] на базі новинного

йорданського порталу (1999) у складі Інтернет-мережі арабських медіа

(

АМІN). Незалежне палестинське радіо покриває зони, не охоплені су-

утниковим мовленням, у т. ч. табори біженців у Палестині, завдяки

комбін

ванню засобів передачі — від Інтернет

до мобільного телефон

і мобільних передавачів. Ammannet одним з перших використав под-

кастинг за допомогою технології R

для отримання і запису програм.

авдяки поміркованій політичній лінії і співпраці з медіа-партнерами,

ад

о створює доч

рн

стац

переходить до нових вид

в мед

а, напри-

клад, проекту освітнього телебачення у Рамаллі (2004). Таким чином,

Ammannet слідом за В92 перетворюється на тактичний м

льтимедійний

олдинг [154, c. 96–97]. Іншим прикладом онлайн-радіо є “Радіо Т

ніс”

(

Туніс). Панарабська радіостанція МВС, переважно розважального зна-

чення, охоплює Катар, Кувейт, К

А і Бахрейн.

рактично у кожній країні наявні

нтернет-телеканали, причому

не тільки в ОАЕ та Єгипті, але й Лівії та Алжирі. Розвиток Інтернет-

елебачення у Магрібі зумовлений не стільки значним рівнем Інтернету,

а недостатністю сателітарних каналів через їх висок

вартість. Застос

вання

нтернет-технологій притаманне для двох основних сегментів

елебачення — розважального та новинного. Оновлений у 2005-2006 рр.

інтерактивний портал каналу LBC забезпечує повний комплекс онлайн-

ункцій, що приваблює молодіжну аудиторію — послуги відео на ви-

огу, потокове і ексклюзивне відео на основі смарт-контенту.

ортал

риймає понад мільйон відвід

вачів щомісяця та містить фан-баз

, яка

налічує 225 тис. молодих арабів з країн Затоки і Леванту [402]

ровіднa

егіональнa медіа-група AMG (2005) також здійснює активну політику

інтернетизації своїх ресурсів, у результаті якої у

2009

р. налічуватиметься

18 веб-сайтів

[

724

]

Прикладом використання Інтернет-телебачення антисистемними

акторами є новинний сайт палестинського канал

“Аl-Аqsa ТV”, який

остить канадська компанія з сервером

Каліфорнії. Матеріали на сайті

здебільшого обґрунтувують теракти як покарання за “злочини окупації”

і містять багато графічних зображень жертв конфлікту [431].

близькосхідному регіоні саме телебачення стало полігоном іннова-

ційних моделей Інтернет-технологій. Зокрема, у 2007 р. катарський опера-

ор Qtel запровадив IP-телебачення та мобільне телебачення. Мобільний

ервіс Mozaic надає дост

п до сл

жби новин, що важливо для компанії

к провайдера каналу “Rotana” та новинної агенції CNN [1227].

Одним з основних арабомовних новинних ресурсів вважається емі-

атський портал Alarabi

a.net, новини і сайти якого переглядає мільйон

користувачів щодня [394]. На порталі наявні інтерактивний архів новин,

плив ін

маційної

еволюці

на розвиток близькосхідного інформаційного середовища

фр рр

106

відеотека і стенограми телепередач “A l-A ra bi y a”. Користувачі можуть

ідписатись на RSS-стрічки і мобільні інформаційні повідомлення.

Засновник “A l-A r a b i

a”, медіа-холдинг MBC започаткував в Інтернеті

окремий інформаційний канал (2008) [615].

Перший арабомовний новинний сайт elap

.com, задіяний саудів-

ською компанією “Omeir”

(

2001

)

[1046], разом з відеоновинною філією

щомісячно відвідують близько 650 тис. користувачів, веб-статистика

реєстр

є 10,7 млн. переглядів сторінок (2008) [420]. Один з кращих новин-

них сайтів ArabNet належить підрозділ

SRMG — компанії АNТ. У 2007

р. започатковані інноваційні веб-портали MediaME.com, який містить

новини, дані про регіональні ЗМІ, каталог подій [913], та сайт 24/7 як

бета-версія новинного порталу найбільшої ІКТ-компанії Близького Сходу

“

Fortune Promoseven”

(

Ліван

)

[918].

Важливий елемент у сегменті Інтернет-

МІ складають новинні

агенції, серед яких домін

є д

байська онлайн-агенція ЗМІ Близького

Сходу NeoDi

ital [881].

ротягом останніх років можна зауважити ак-

ивне проникнення у рег

он пров

дних

ноземних новинних агенц

й.

Зокрема, у Бахрейні відкрито штаб-квартиру “Reuters” (2007) [905], в

Абу-Дабі — CNNInternational, яка при цьому зберегла базу CNNArabic

Дубаї [881], плануючи одночасно зосередитися на блоках “Всередині

лизького Сход

” і “Спільний ринок Близького Сход

” [386]. Sk

News

заявила про відкриття бюро

баї, надаючи пріоритет бізнес-новинам

з Близького Сходу [998].

Серед національних агенцій перше бюро на Близькому Сході у

Дубаї відкрила Малайзійська інформаційна агенція [885], а південно-

африканська медіа-компанія “Primedia Unlimited”, крім відкриття філії

баї, план

є запровадити представництва

кожній країні Затоки

[876]. Врахов

ючи стрімкий розвиток т

ризм

регіоні, міжнародний

новинний туристичний портал TravMedia задіяв перший на Близькому

Сході офіс у Дубаї.

Наступною

ормою ін

ормаційного проникнення на Близький

Схід є заснування грантових агенцій. Унаочненням даної тенденції

виступає палестинська онлайн-агенція МААН (2004), яка виникла як

роект не

рядової організації М

АА

Н і спрямована на вдосконалення

алестинських ЗМІ. МААН

інансується міністерствами закордонних

справ Нідерландів і Данії.

оловним редактором агенції призначено Лаха-

а — головного редактора журналу “Аl-Аrabі” і співробітника ліванського

елеканалу NBN, радіо Катару, а також іранської агенції ІРНА [846].

Найважливішим Інтернет-ресурсом Близького Сходу вважається

Maktoob, заснований в Аммані (2000) С. Т

каном і Х. Х

рі як перша

світі

-пошта з арабсько-англійським інтерфейсом [796, c. 196]. Протягом кіль-

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р у

кох років Maktoob трансформувався в інтегровану групу бізнес-компаній

і веб-сайтів, завдяки чом

Maktoob.com перетворився

найбільший араб-

ький портал (4 млн. активних користувачів). За відвідуваністю Maktoob.

om посідає 102 місце у світі (2007) і вважається найпопулярнішим

арабським сайтом (9 млн. користувачів на місяць) [408] та найбільшою

арабською Інтернет-спільнотою на Близькому Сході [1256].

2005 р. Maktoob викупила базована у Дубаї бахрейнська компа-

нія Abraaj Capital, що зумовило інтенсивний розвиток порталу. З квітня

007 р. Maktoob п

блік

є ІКТ-новини арабського новинного портал

aitnews.com. З метою розширення аудиторії у січні

200

7 р. викуплено

найпопулярніший жіночий сайт регіону AlFrasha.com [923]

березні

007 р. — саудівські сайти аl-mobile.com і majda

.com, оскільки саудів-

ький ринок вважається домінантним [902].

Мережа групи Maktoob також містить Souq.com (www.souq.com),

ashU (www.cashu.com) і Arab

.com (www.Arab

.com). Е-комерційний

есурс Souq.com (2005) пропонує арабську онлайн-платформу для аукці-

онів, cas

U (2002) призначений для Інтернет-платежів у 28 країнах світу.

Арабський пошуковик Arab

.com (2006) продемонстрував ріст відвідува-

ності 120% за рік, за що удостоєний нагороди “Кращий арабський сайт”

і срібної медалі Панарабського Web Award

(

2007

)

. У 2007 р. найбільше

запитів

ері політики стос

валось С. Х

сейна, подій

палестинськом

аборі “Naher Еl-Bared” (Ліван) і замах

на Х. М

барака,

сфері ЗМІ —

ирійського серіалу “Баб-ель-Хара”, арабських коміксів “Каркар” і ТБ-шоу

“

Адам” телеканалу МВС [848]. До групи Maktoob також належить інтер-

активна телекомпанія Maktoob ТV, задіяна спільно з каналом MBC.

гідно з даними директора дослідницької компанії “Booz Allen

amilton” Гасана Хасбані, на Близьком

Сході корист

вачі частіше, ніж

світі загалом, використов

ють

нтернет-рекомендації, в е-комерції їх

частка становить 84% порівняно з 50% у середньому по світу [1247]. Вра-

овуючи цей фактор, у 2007 р. групу Maktoob викупила американська

венчурна компанія “Ti

er Global Mana

mеnt”, провідний регіональний

бізнес-портал АМЕInfo (800 тис. користувачів) придбала британська

ірма “Ema

”, підрозділ “Guardian Media Grou

” [935]. Австралійська

компанія АNІ, що належить медіа-магнат

Р. Мердок

, вик

пила д

бай-

ький портал AlBabWorld.com і відновила під назвою propert

ﬁ nder.ae,

використовуючи в операціях з нерухомістю [1259].

Свідченням інтенсивного проникнення Інтернету у близькосхідний

егіон є зростання кіберзлочинності. Згідно з доповіддю “S

mantec’s

nternet Security Threat”, КСА очолило ступінь небезпечної активності

на Близьком

Сході, посівши 32 місце

світі. ОАЕ вист

пають одночас-

но джерелом і мішенню атак в Інтернеті, займаючи 38 позицію [1275]. У

плив ін

маційної

еволюці

на розвиток близькосхідного інформаційного середовища

фр р

зв’язку з цим “S

mantec” відкрив у Каїрі тренінг-центр “Online Modern

Solutions” [1218], а компанія ІТ-безпеки “Inte

ralis” — представництво

в DIC [1215]. Розробник систем безпеки для цифрового та онлайн-

елебачення і мобільного зв’язку “Irdeto” заснував регіональний офіс у

DSC, причом

клієнтами стали ключові телегравці — “Showtime”, ART,

“

Al-Majd”, “Orbit” і “A l-Ja z e e ra” [9 17 ].

Країни регіону також долучились до вирішення цієї проблеми.

Зокрема, в ОАЕ створено цільовий підрозділ по боротьбі з кіберзлочин-

ністю “Computer Emer

enc

Response Team” [1251]. Генерована Малайзі-

ю ідея створення Глобального центру з моніторингу загроз Інтернету

(2006) отримала практичне втілення на першом

Міжнародном

саміті

з проблем інформаційної безпеки, що відб

вся

ала-Л

мп

рі (2008)

за участі 30 країн світу, зокрема, КСА [258].

Новою для регіону

ормою Інтернет-діяльності стало заснування

арабських соціальних мереж, оскільки у більшості країн регіону глобаль-

ні соціальні мережі не толеруються.

ільки у

увейті створено сегмент

соціальної мережі Twitter — Ku

eet, заснований відомим кувейтським

блогером @nibaq [865]. Арабський сайт As7ab.maktoob.com., модерований

ісля заборони в ОАЕ мережі Orkut через “несумісні” культурні і моральні

цінності [1217], отримав дві престижні нагороди — “Кращий арабський

сайт” і “Краща соціальна мережа” на Панарабському веб-конкурсі (2008)

[848]. Одночасно базований у Дубаї портал H20 New Media планує задіяти

ершу регіональну соціальну мережу Tiger Fish, аналогічну за функція-

и Facebook і M

Space [946]. Арабський варіант Facebook відкриває нові

ожливост

для взаємод

ї та аг

тац

ї, а також розваг.

В кіберісламському середовищі технологічні розробки та продукти

становлять інновації на найвищому рівні переважно у зв’язку з додатками

Web 2.0 соціальних мереж. Кувейтська телекомунікаційна компанія Zain

партнерстві з йорданською web2.0 медіа-компанією “TootCorp” запо-

чатк

вала соціальн

мереж

Watwet, яка вважається найбільш технічно

рогресивною в арабськом

веб-просторі [1269].

рганізація підтримки медіа-проповідників, таких як Амр Халід,

Мустафа Хосні і Mоез Масуд застосовують комплексний веб-контент

як частину своєї стратегії розповсюдження ін

ормації за допомогою

YouTube [556].

Однак у контексті міжнародних відносин на особливу увагу заслу-

ов

є інший сегмент близькосхідної Інтернет-сфери — блогінг як форма

альтернативної передачі ін

ормації. У регіоні переважає англомовний

блогінг, але існує фарсі, іврит і, меншою мірою, арабомовний різновид.

ільшість арабомовних блогів виникла у 2006 р., поширені переважно в

Єгипті, Лівані, менше у країнах Затоки і Магрібу [470].

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р ур

логінг в Ірані виник у 2001 р. завдяки о

іційній підтримці віце-

резидента М. А. Абтахі та зусиллям канадського іранця Хоссейна

ерахшана, який розмістив інструкції для створення сайтів на

арсі. У

истопаді 2008 р. Дерахшан був заарештований під час візиту до Ірану

за звин

ваченням

шпиг

нстві на користь Ізраїлю, хоча

актичною

ричиною стала критика іранської влади у блозі www.

oder.com/weblo

(

2002) [765]. На даний час блогосфера складається з 60 тис. оновлюваних

блогів [1308], які ведуться на фарсі, англійською мовою і навіть фарсі

атини

Мовний бар’єр між англомовною Інтернет-інфраструктурою і

арабомовними блогерами з

мовлюють недостовірність арабського рей-

инг

веб-статистиці Truthlaidbear або Technorati [844]. Арабомовна

блогосфера у 2006 р. становила менше 1% світової [1183], або 25 тис. бло-

ів [493], у 2007 р. — 40 тис. блогів з 37 млн., наявних в Інтернеті [508].

Згідно з даними Maktoob.соm, політичні і новинні блоги становлять

ише десяту частину від загальної кількості (4360). У Бахрейні, Іраку,

орданії, Кувейті і КСА налічується по 300 активних блогів [1341], у той

е час

Лівані — 7 тис. блогів арабською, франц

зькою, англійською

овами [1318].

Арабський блогінг цікавий локальними відмінностями. Іракська

блогосфера найактивніша як всередині країни, так і в діаспорних

пільнотах. Найвідоміший блогер Близького Сходу іракець Салам Пакс

(

2003) посприяв розвитку блогінгу в інших арабських країнах, зокрема,

в Єгипті і Лівані [470]. Єгипетська блогосфера на початк

2007 р. налі-

чувала 1400 блогів, зокрема, переслідуваних державою гомосексуальних,

коптських, бахаїстських, салафітських. Єгипетські блоги стали основою

ля Інтернет-активізму у КСА, Марокко, Лівані [1103]. Відомий дослід-

ник арабської медіа-сфери М. Лінч зауважив, що ліванська блогосфера

нікальна в арабському світі, оскільки працює на власну промоцію у

західних ЗМІ і вист

пає в якості перекладача для них [187].

2008

р.

країнах Перської затоки спостерігалась наст

пна динамі-

ка блогінгу: у ОАЕ 199 блогів, у КСА — 71, у Кувейті — 57, у Бахрейні —

40, Омані — 30, Катарі — 22 блоги [702, c. 21]. Один з впливових блогів в

ерській затоці “Saudi Jeans”, що модерується А. аль-Омраном з акцен-

ом на правах людини і жінок [1149], різко відмінний від блогу молодої

аудівської авторки Хаділі аль-Ходхаїф “Heaven's Steps”, присвяченого

рансформації державної політики [894], і тим більше від блог

єменця

. аль-Сакафа, засновника заблокованого новинного YemenPortal (2008)

і молодіжної е-мережі Mideast [1149]. Згідно з інформацією “Washin

ton

ost”, молоді жінки складають половину блогерів КСА,

той же час ген-

ерні блоги практично відсутні у Бахрейні [647].

плив ін

маційної

еволюці

на розвиток близькосхідного інформаційного середовища

фр рр