9
а поширювались арабськими медіа-корпораціями. У той же час наве-
ений приклад демонструє зовнішньополітичні особливості арабського
елемовлення. Крім пристрастей на “арабській в
лиці”, палестинці не
отримали відч
тної підтримки від жодного арабського
ряд
[1337, c. 11],
ому спроможність арабського телебачення як мобілізаційного чинника
неоднозначна.
На відміну від західних друкованих
МІ, які часто використовують
елезірок, в арабському світі преса виконує роль “воріт” для ведучих
новинних супутникових каналів. Телеведучі популярних арабських
каналів досягли професійних
спіхів завдяки п
блікації редакційних
татей і новинних колонок. Наприклад, ведучий ADTV Д. Зогбі з 1992 р.
рацює оглядачем політики США в “A s
arq Al Awsat”, “Arab News”, “Al-
A
ram” (Каїр), “Al-Qabas” (Кувейт) і “A l- Q u d s” (Єрусалим), І. ед-Дін Адіб
о телебачення працював аналітиком Marketin
Group (КСА).
друкованих
МІ походить також топ-менеджмент найвпливовіших
ателітарних каналів. Генеральний директор DTV
. Р. аль-Рашид посі-
ав посад
головного редактора “Asharq Al Awsat” (1998-2003), і, на його
умку, “друковані ЗМІ володіють перевагою порівняно з візуальними у
частині свободи і мобільності” [468]. А. К. аль-Шуайбі, директор ADTV
1992-1998), а нині директор Департаменту інформаційної безпеки і ЗМІ
оліції Дубаю, швидше відомий як автор книги “Арабські медіа” [498,
. 596–597]. Інший співробітник ADTV А. М. Садек, є знаним автором
раць з е-ж
рналістики: “Інтернет-ж
рналістика: правила мереж елек-
ронних публікацій” і “Комп’ютер: підходи до журналістського дослі-
ження за допомогою інформаційних технологій”. Єдиним винятком з
аного правила став головний редактор саудівської газети “Okaz” М. аль-
унісі, екс-генеральний директор каналу новин “Аl-Ekhbariya” [970].
Свідченням впливовості друкованих ЗМІ можна вважати спільний
вип
ск новин газетою “A l- Ha
at” і каналом LBC (до 2002), започатк
вання
егіональних телеканалів “Аl AanТV” і OTV у співпраці з єгипетською
азетою “Аl-Маsr
Al-Youm” [1088], а також наявність присвяченого між-
народній пресі ток-шоу “Форт Комбі” на телеканалі “A l-A r a b i
a”.
ростання регіональних
МІ зумовило їх відносну незалежність,
ку наочно демонструють “зони вільних ЗМІ”: DMC (2000), EMPC (2000,
заснований “A l-Ja z e e r a”
[444, c. 18–19, 21], JMC
2001
, МОС
2004
. Однак
итання незалежності ліміт
ється фінансовим чинником. У державній
власності знаходяться 220 каналів, що знімає питання їх
інансування,
але накладає обмеження у редакційній політиці. Іран, КСА, Катар та
арокко фінансують на державному рівні релігійні канали “Qur’an”.
ід влади Катару надходить значна частина коштів “A l - Ja z e e r a”, яка, на
відмін
від самоок
пної “A l-A ra b i
a”, не перетворилась з к
льт
рної до-
плив ін
о
маційної
еволюці
на розвиток близькосхідного інформаційного середовища