Зінько С.Ю. Країни Близького Сходу в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

Подождите немного. Документ загружается.

[655, c. 12], проте мовив з законспірованих центрів. Важливим пропаган-

истським ходом стало те, що модератором канал

вист

пила жінка —

а-

ул Айюб, яка під час військових дій прийняла 120 гостей каналу [639].

“Хизбалла” влаштовував для кореспондентів західних видань тури

за визначеним маршрутом і, подібно до Ізраїлю, лімітував доступ до зони

військових сутичок, але пропонував повну свободу під час медіа-туру та

заохочував журналістів використовувати матеріали з архіву “Al-Manar”.

Однією з особливостей пропагандистської кампанії “Хизбалли” ст

ав

зап

ск відеогри “Сили спеціального призначення” з с

пними обсягами

родажу 100 тис. копій, а також електронної гри “Спеціальна група-2”,

цільовою аудиторією яких стали мусульманські діти.

важаючи на те,

що гра продається у

ирії, Бахрейні та

АЕ, наявна англомовна версія та

арсі, можна стверджувати, що ін

ормаційно-пропагандистська війна

вийшла на регіональний рівень [748].

“Хизбалла” досяг значних

спіхів під час ведення піар-війни.

скільки громадська думка слугує вагомим чинником прийняття

олітичних рішень на Заході, протистояння у піар-с

ері стало

актором,

який визначає позицію міжнародних акторів щодо Ізраїлю та “Хизбалли”.

ожна сторона заявила про перемогу незалежно від об’єктивного стану

справ — Іран і Сирія оголосили про перемогу “Хизбалли” [555], Ізраїль

і США ствердж

вали, що “Хизбалла” зазнав поразки.

Катарська газета “A l-Wat a n” ствердж

вала, що боротьба організації

роти

зраїльської агрес

ї призвела до моральної та пол

тичної поразки

зраїлю [1038]. На думку М. Олбрайт, після ліванського конфлікту авто-

ритет “Хизбалли” різко виріс, причому не тільки у країнах з шиїтським

населенням [257, c. 336].

На прикладі інформаційно-пропагандистської кампанії “Хиз-

балли” можна ствердж

вати, що Захід пост

пово втрачає технологічне

омінування. На думку І. Атанасіадіса, ізраїльські системи ведення

-війни не вивели з ладу системи захисту посольства Ірану у

ейруті

а не отримали доступу до інформації, якою обмінювалися “Хизбалла”

і КОДС у Сирії. При цьому “Хизбалла” перешкодив функціонуванню

зраїльського супутника, а також прослуховував в

йськову комун

кац

[520]. Я. Левіх вис

ває твердження, що добре організована партизанська

війна може завдати поразки високотехнологічному Заходу [834]. Е. Кордес-

ан зауважує, що надмірна впевненість

ША та Ізраїлю у технологічній

еревазі може знівелюватись про

есійними ідеологічно мотивованими

спеціалістами з хакінгу, деши

рування і прослуховування навіть у

кономічно слабких країнах на кшталт Лівану.

Протягом конфлікт

інформаційна діяльність США також б

ла

спрямована проти Іран

, достатньо згадати заяв

. Льюіса про ядер-

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р у

ний удар Ірану по Ізраїлю у день перемир’я. Однак іранські ЗМІ діяли

оперативно, зокрема, основні теми щоденного ін

ормаційного поток

з’являлися у е-скриньках міжнародних аналітичних центрів. Під час

іванського кон

лікту президент Ірану М. Ахмадінеджад відкрив влас-

ний блог на фарсі, арабською, англійською та французькою мовами з

висвітленням його поглядів на перебіг подій. Логіці інформаційних

війн підпорядковується і пропозиція М. Ахмадінеджада президенту

ША Д. Б

щодо проведення теледебатів. Особливо важливо, що

на інформаційном

полі Іран трансформ

вав образ іслам

світовом

півтоваристві, коли на зміну неорганізованому “ісламу вулиць” прийшов

обре скоординований “іслам

i-tec

”.

Під час конфлікту активними були арабські телеканали, особливо

“

Al-Jazeera”, які перешкодили планам Ізраїлю протиставити “Хизбаллу” і

унітське населення

алестини та

івану, а також сприяли ідеологічному

об’єднанню

мми. На цьом

аспекті інформаційної боротьби доцільно

зупинитися детальніше, оскільки розвиток арабських медіа можна про-

ілюструвати етапами арабсько-ізраїльського протистояння. У 1949 р.

значна частина

алестини увійшла до складу

зраїлю з мінімальним ви-

вітленням в арабських і міжнародних ЗМІ, “вірусною” передачею новин.

ійна 1967 р. продемонструвала політику замовчування невдач з боку

арабських ЗМІ, а

1973 р. — неадекватне висвітлення подій; ізраїльське

вторгнення до Ліван

(1982) поклало край панарабській пресі

регіоні.

всіх арабсько-ізраїльських війнах Ізраїль домінував у висвітленні

конфліктів, однак у війні 2006 р. глобальний вплив ізраїльських ЗМІ

вперше знівелювався широким спектром арабських мас-медіа [658].

зраїль, використовуючи найсучасніші засоби пропаганди, програв ін-

ормаційн

війн

змістовном

плані [211]. У конфлікті 2006 р. країна

не спромоглася створити імідж переможця або як мінім

м — жертви

кон

лікту, оскільки світову громадськість не переконали у реальності

ерористичної загрози з боку шиїтської радикальної організації.

іншого боку, війна у Лівані поглибила протистояння між

ержавами-спонсорами “Хизбaлли” та саудівсько-єгипетським альянсом,

що знайшло відображення у арабських ЗМІ. Окремі оглядачі стверджу-

вали, що Сирія та Іран спровок

вали криз

Лівані з метою відвернення

ваги громадськост

ранської ядерної програми та розсл

дування

вбивства Р. аль-Харірі. Директор Арабського центру з вивчення ісламу

а демократії Абд аль-Рахім Алі зауважив: “Коли керівництво Ірану

зрозуміло, що ядерне досьє країни буде передане до РБ ООН, воно вирі-

ило використати Ліван разом з Іраком як важіль впливу на США” [445].

ідомий єгипетський ж

рналіст Хазем Абд аль-Рахман ствердж

вав, що

“

прагнення Іран

полягає в

твердженні гегемонії над країнами араб-

Інформаційно-пропагандистська складова

близькосхідних конфліктів: історичні передумови і сучасний стан

фр р

ського Сходу, з допомогою “Хизбалли” у ролі “троянського коня” [445],

а редактор єгипетської

рядової газети “Аl-Gumhuria” М

хаммед Алі

брагім зазначив, що “іранський план полягає у зруйнуванні арабських

ержав зсередини завдяки використанню ресурсів “Хизбалли” у Лівані та

ХАМАС у Палестині і встановленні контролю над Іраком” [452]. Саудів-

ське видання “Аl-Ri

” озвучило думку, що “війна у Лівані маргіналізує

алестинсько-ізраїльський конфлікт; майбутнє сектору Газа і Західного

берег

ріки

ордан прямо залежатиме від рез

льтатів протистояння та

відповідної позиції міжнародних акторів” [441].

Застосування інформаційних технологій в арабському медіа-

росторі під час кон

лікту 2006 р. зумовлене їх активним розвитком у

еріод “Кедрової революції”

(

2005

)

. Після загибелі аль-Харірі телеканали

“

FutureTV” та LBC виступили з антисирійською риторикою. Сунітський

канал “New TV”, що належить ворогу аль-Харірі T. Хайятту, та шиїтський

“

Al-Manar” вист

пили проти західного втр

чання

Лівані, при цьом

ерший канал забезпечував світське, другий — релігійне висвітлення

одій. Ліванська криза спричинилась до

ормування антагоністичних

едіа-угрупувань. Канали “A l - M a n a r ”, “A l - Ja d i d” і “A o u n Te l e v i s i o n

annels”, видання “A l-A k

bar” і “A l- Sa ﬁ r” утворили альянс “8 березня”

на чолі з “Хизбаллою”, якому протистояв альянс “14 березня” у складі

“

Future TV” та ви

ання “Al Nahar”.

Під час масової демонстрації 14 березня 2005 р. демонстранти екс-

луатували гіпермедіа-простір, використовуючи мобільні телефони,

цифрові фотоапарати і Інтернет. Зняті з допомогою мобільних телефонів

і цифрових апаратів фотографії передавались новинним агенціям або

завантажувались на веб-сайти [818, c. 143-150].

бивство аль-Харірі та подальші масові демонстрації призве-

и до виникнення значної кількості блогів, присвячених ліванській

олітиці і міжнародним відносинам [716]. Війна у Лівані (2006) роз-

ирила можливості блогінгу на Близькому Сході. Протягом першого

ижня військових дій блоги виконували роль форуму для ліванських

а ізраїльських користувачів, проте збільшення кількості жертв серед

цивільного населення знівелювало дискусію.

ротягом другого тижня під

час блокади Ліван

блоги об’єднались

х вебтифа

и (кіберспротив

іванська блогосфера позиціонувалась як альтернативне джерело

ін

ормації для міжнародної аудиторії і відіграла вагому роль у наданні

уманітарної допомоги для Лівану.

гідно із даними міжнародного по-

уковика блогів Tec

norati, під час ліванської війни найпопулярнішими

ключовими словами стали “Хизбалла” і “Кана”. Як стверджує Н. Говінг,

засл

га ліванських блогерів полягає

том

, що вони створили ілюзію

ізраїльської “вразливості” [694, c. 32–38]. Хоча блоги широко висвітлювали

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р у

йськов

ї, вони нер

вном

рно охоплювали л

ванське сусп

льство, оск

ль-

ки притаманні міській еліті — маронітам-християнам і с

нітам [187].

исельна ліванська діаспора також активно долучилася до ліван-

ької блогосфери. Лівансько-американський політолог Асад Абу Халіл

на власному сайті складав 10–30 постів на добу, регулярно критикуючи

аудівські ЗМІ, зокрема, “Al-Arabi

a”. Широка участь ліванської діаспори

блогінгу під час конфлікту демонструє його потенціал у зближенні і

зал

ченні до колективних дій географічно віддалених спільнот [518].

Протягом лівансько-ізраїльського конфлікт

блогосфера стала ва-

омим джерелом ін

ормації для журналістів і аналітиків, доповнюючи

руковані ліванські і особливо іноземні видання, а також ВВС. Блоги

озиціонувались як джерело альтернативної інформації “з перших рук”,

ещо витіснивши арабські супутникові канали, які виконували дану

оль впродовж попередніх кон

ліктів на Близькому Сході.

Якщо перша війна

Затоці переважно висвітлювалася

NN, опера-

ція в Афганістані вивела у глобальний медіа-простір “A l- Ja z e e ra”, то війна

івані дала поштовх

нтернет-журналістиці, що сприяло становленню

нової арабської публічної сфери, значною мірою базованої на транснаці-

ональних медіа [694, c. 38]. Лівансько-ізраїльський конфлікт засвідчив, що

фективні інформаційні атаки на арабський світ не можуть генеруватись

західними ЗМІ. Врахов

ючи швидкість розвитк

ІКТ в арабськом

світі,

ана тенденц

я з часом т

льки посилиться.

Події у Лівані підтвердили, що ін

ормаційні операції стають

невід’ємною частиною збройних конфліктів. Активне професійне

застосування міжнародних ЗМІ

ормує сприятливу зовнішньополі-

ичну ситуацію, забезпечуючи підтримку світової громадськості [30,

. 3]. Володіючи перевагою

сфері озброєнь і частково вирішивши так-

ичні завдання, Ізраїль і США зазнали значних втрат в інформаційно-

сихологічному вимірі. У ліванському кон

лікті найважливішу роль

відіграли ін

ормаційно-психологічний і дезін

ормаційний

актори, а

акож вектор опору ісламського світу, який перейшов із області тероризму

сферу високих технологій [187].

4.3. Ін

маційно-психологічні за-

ади ведення і

акської військової

ка

мп

нії

перше інформаційні технології як засіб ведення бойових дій за-

тосов

вались

війні проти Ірак

1991 р. [206]. У ході підготовки і про-

ведення військової операції

2003

р. ключов

роль відіграло заздалегідь

Інформаційно-пропагандистська складова

близькосхідних конфліктів: історичні передумови і сучасний стан

фр р

сплановане інформаційно-пропагандистське забезпечення. Одне з

ершочергових завдань даної операц

ї полягало

реал

зац

ї концепц

ін

ормаційної війни і проведенні психологічних операцій.

2002 р. США розгорнули широкомасштабну інформаційно-

ропагандистську кампанію, спрямовану на

ормування світової

ромадської думки та створення сприятливих умов для реал

зац

військової операції в Іраку. Розробка інформаційного контенту була дору-

чена аналітичним центрам, пов’язаним з адміністрацією США: “Potomac

nstitute for Polic

Studies”, “Rand Corporation” і “American Enterprise

nstitute”. Приватна компанія “Rendon Group” здійснювала для закор-

онної аудиторії “чорну пропаганду”, спрямовану на дезінформацію

світових медіа.

сновні тези кампанії стверджували про легітимність і

адекватність військової акції, зумовлених іракським саботажем роботи

інспекторів ООН, наявністю зброї масового знищення, та демонстрували

йськов

мог

тн

сть американсько-англ

йської коал

ї.

Враховуючи діяльність арабських ЗМІ під час операції в Афганіс-

ан

, американська адм

страц

я вжила превентивних заход

в щодо

негативного висвітлення бойових дій світовими ЗМІ. США акцентували

вагу на двох ц

льових аудитор

ях: внутр

шньоамериканськ

й, яка на

ерших етапах забезпечила високу підтримку, та іракській, серед якої

не вдалось забезпечити поп

лярність американського вторгнення. Зна-

чення міжнародної підтримки війни б

ло проігнороване, том

вперше

ротягом післявоєнної історії авторитет

ША знизився у половині країн

світу [355].

Ексклюзивними правами на висвітлення бойових дій володіли

CNN і BBC, за американською армією було закріплено 662 журналісти,

ще 95 знаходилися

британських підрозділах. У зоні конфлікт

ли

рис

тні інші глобальні телеканали, зокрема, “Al-Jazeera” і “Euronews”.

Перед початком іракської кампанії на противагу “A l - Ja z e e r a” був ство-

рений новий телеканал “A l-A r a b i

a”. Завдяки роботі восьми телегруп

“

Al-Jazeera” володіла більшою свободою дій у Іраку, ніж західні новинні

агенції. Проте, на думку генерального менеджера каналу ADTV Алі аль-

Джабрі, обмежена мобільність західних і арабських журналістів зумовила

висвітлення сит

ації в окремих, цілком відмінних регіонах, або

“

он

ад

17 різних точок зору” щодо подій в Іраку [718].

ід час вторгнення до

раку важливим аспектом стало створення

“

інформаційних перешкод”, спрямованих як на армію і населення Іраку,

ак і світове співтовариство. США задіяли радіо “Tikrit”, назване на честь

рідного міста С. Хусейна, що мовило на Ірак з території Кувейту, поширю-

ючи панік

на підставі дезінформаційних новин. Сайт WorldInformation.

ствердж

вав, що цим б

ло завдано прямого морального

дар

по

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р у

командувачу військами [154, c. 101]. Також слід відзначити присутність

ідрозділ

“Force ХХІ”, який спеціаліз

ється на проведенні інформацій-

них операцій [114].

деологічною базою іракської контрпропагандистської операції

тали теми

сламської єдност

, сол

дарност

та захисту

сламської мора-

і. Усвідомивши, що побудувати повноцінну пропагандистську е-зону

Q неможливо, Ірак за допомогою еміратської телекомпанії “A l- Ma n a r a

nternational” зареєстр

вав сервер Uruklink.net, домен якого знаходився

ША, незважаючи на антиіракські санкції. Після появи в Інтернеті

ерших фото з тюрми “Абу-Грейб” в арабських спільнотах піднялась

виля протесту. Як зазначила М. Олбрайт, на Близькому Сході у людей

овга пам’ять, і ці фото живитимуть антиамериканські настрої кількох

околінь, штовхаючи їх до насильства [257, c. 229].

Під час іракського кон

лікту вперше проявився один із сучас-

них феноменів — вірт

альна коаліція. Сили “інформаційного опор

”,

редставлені антиглобалістами, перед початком бойових дій в Іраку

зд

йснювали спам-кампан

ю з розкриттям п

ар-прийом

в зах

дного

те

еба

ння

роти американської агресії неочікувано виступила православна

церква. Патріарх Олександрійський і всієї А

рики Петро VІІ, другий за

аном ієрарх православної церкви, попередив, що вторгнення до

рак

озцінюватиметься як “оголошення війни іслам

” і спричинить “вкрай

небажані, довготривалі наслідки” [1135]. Дана заява симптоматична у

контексті факту, що до Іраку прибули місіонери-євангелісти з наміром,

що “Ірак стане центром поширення Євангелія на території Ірану, Лівії

і всього Близького Сходу” [665].

ормаційна політика США

післявоєнном

Ірак

зазнала кра-

ху

внаслідок відс

тності план

заповнення інформаційного вак

уу

ісля повалення режиму

. Хусейна, а також ігнорування ідеї джихаду.

З метою здійснення ін

ормаційного впливу на населення повоєнного

раку була створена Іракська інформаційна мережа, фінансована США,

складі телекомпанії “Аl-Iraqiya” і двох радіостанцій. Сигнал телека-

налу досяжний для 85% населення, однак реальна аудиторія набагато

енша. Врахов

ючи високий рейтинг антиамериканських ЗМІ, зокрема,

“

Al-Jazeera” і “A l-A r a b i

a”, яким надавали перевагу 63% іракців, тим-

часова адміністрація у червні 2003 р. оприлюднила наказ “Про заборо-

нену інформаційну діяльність”. На основі наказу була закрита газета

“

Аl-Mustakilla”, накладена часткова заборона на діяльність “Al-Ja z e e ra”

а “A l-A ra bi y a”. Дії США поряд з вдалою інформаційною діяльністю

ракських повстанц

в спричинили низк

негативних насл

дк

в для коа-

лі

ї — антиамериканськ

настрої

ракц

в, р

ст поп

лярност

радикаль-

Інформаційно-пропагандистська складова

близькосхідних конфліктів: історичні передумови і сучасний стан

фр р

них

МІ, перехід антиамериканських

МІ на нелегальне становище, що

складнило контроль за ними.

елевакуум у країні заповнило нове радикальне телебачення. У

жовтні 2006 р. Шура бійців джихаду в Іраку започаткувала канал “Го-

ос халіфату”, який висвітлює створення ісламської держави в Іраку

[1324]. Телеканал “A l-Z au r a”, задіяний у листопаді 2006 р. сунітським

кс-парламентарем М. Джібурі, транслює відео про боротьбу іракських

овстанц

в, що с

проводж

ється коментарями,

нод

англ

йською мовою.

рез

льтаті канал став одним з найпоп

лярніших в

рак

, причом

не

ільки серед сунітів, але й значної частини шиїтської громади [561]. Во-

ночас шиїтський канал “A l Fo r a t ” ( Багдад) толерує сунітську Ісламську

артію [899].

ракська ін

ормаційна с

ера зумовила сунітсько-шиїтське проти-

стояння та американсько-єгипетське напруження. Орієнтована на Ірак

елеверсія джихадистського сайт

Al-Zawraa мовила через єгипетський

супутниковий провайдер “Nilesat”. Після страти C. Хусейна сайт перей-

ов в

д демонстрац

ї жорсткої сун

тської л

ї до трансляц

ї нон-стоп

відеоджихаду, наданого “Ісламською армією Іраку”, що спричинило

заборону мовлення у липні 2006 р. [908]. Єгипетська влада заявила, що

вживатиме заходів тільки у випадку, якщо канал порушить “основний

кодекс етики панарабських ЗМІ та отримає офіційний запит від ЛАД”, і

захищала право повстанців на їх “електроний мінбар” [1085]. Проте під

иском США Al-Zawraa закрили “внаслідок перешкод іншим каналам”

(2007

)

[

908

]

ракський телевізійний простір освоєний телеканалами сусідніх

країн, що намагаються здійснювати активну ін

ормаційну політику. До

них належать найпоп

лярніший канал “Аl-Sharqi

a” (ОАЕ), ліванський

канал “A l s u m a r ia ТV” [922], іранський “Аl-Alam”. Канал “Najaf ТV”, який

ранслюється на п

вдн

країни, часто використовує

ранський контент

а піратські новини від “Al-Manar” [444, c. 48–49]. Активним учасником

інформаційного протистояння стала нова агенція новин “Voice of Ira

”,

заснована “Reuters Foundation” та Програмою розвитку ООН [594].

Весною 2009 р. санкціоновано закриття багдадського офісу видання

“

Al Ha

at” і телеканал

“A l S h a r q i

a”. Якщо закриття газети з

мовлене

антисаудівською

рустацією іракської влади, зокрема, щодо відкриття

осольства у Саудівській Аравії і списання іракських боргів, то телемов-

ення припинено тільки у зв’язку з критикою уряду [1058].

За часів С. Хусейна доступ до Інтернету забезпечувався тільки 26

цензурованими державними центрами, к

льк

сть в

дв

дувач

в не пере-

вищ

вала 200 осіб на доб

, а правом на приватний Інтернет володіли

винятково на

ковці

нічний час.

таном на січень

200

4 р.

Багдаді

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р у

було відкрито 150 Iнтернет-кафе, а до серпня 2004 р. Інтернет став до-

пний на територ

ї вс

єї країни, причом

спочатк

ценз

ра сайт

в не

вводил

сь.

Американське вторгнення до Іраку спричинило становлення

арабської Iнтернет-журналістики як нового явища арабських мас-медіа

[1009, c. 2–8], однак глобальний інформаційний результат полягав у

орієнтації “Аль-Каїди” на Інтернет як ключовий напрям діяльності.

“

Аль-Каїда”

спішно використала Мереж

для створення негативного

імідж

США та верб

вання нових членів. Досить зазначити, що 17%

ноземних моджахед

ракського джихаду складають єменськ

грома-

яни, як

не є членами жодних радикальних угрупувань, але стали на

захист ісламу [244].

Сайти, пов’язані з “Аль-Каїдою”, в основному орієнтовані на ши-

оку аудиторію користувачів і спрямовані на залучення добровольців

а пропаганд

льт

ри джихад

. Активіст “Аб

Дак

н”

статті “Ти

очеш потрапити в стрій? Читай, що нам потрібно від тебе” зазначає,

що для успішного джихаду в Іраку першочергово потрібні досвідчені

роповідники таухіду, спеціалісти медіа-сфери, програмісти [243].

окійний лідер іракської “Аль-Каїди” Абу Мусаб аль-Заркаві швидко

отримав св

тову популярн

сть завдяки зверненням, як

зав

шувались

на са

тах.

Ірак

саме с

нітські повстанці модер

ють використання новітніх

едіа-технологій і ЗМІ. Більшість нападів на війська коаліції

іксуються

на в

деокамери, в

дзнятий матер

ал монтується у коротк

драматичн

южети, що супроводжуються музичним релігійним саундтреком або

оровим скандуванням антиамериканських гасел

заклик

в до джихаду

[261]. Сайти “Ісламської армії Ірак

” апелюють не тільки до традиційної

му

льманської а

диторії, але й до корист

вачів із країн Заход

. Таким

чином, створюється дзеркальне відображення арабомовних сайтів. На-

риклад, у розділі “Зафільмовані операції” і “Прес-релізи” пропонується

завантажити англ

йськ

переклади пол

тичних заяв, англомовн

про-

агандистські фільми, зокрема, про відомого снайпера “Аль-Джуба”,

творені медіа-компанією “Аl-Barak”. Компактність відеофайлів

(

запис

трати Саддама на камер

мобільного телефон

має розмір один мега-

байт) робить їх зручними для передачі по мобільному зв’язку і заванта-

ення в Інтернет. Сунітські пропагандисти краще володіють специ

ікою

прийняття ін

ормації місцевим населенням та його ментальністю.

икладена на форумі Ek

laas методика поширення медіа-

ін

ормації Ісламської держави Ірак застерігає розміщувати матеріали

оза офіційними каналами в Інтернеті. Для передачі матеріалів необ-

ідно контакт

вати з адміністраторами сайтів Ekhlaas, Boraq, Hesbah або

Інформаційно-пропагандистська складова

близькосхідних конфліктів: історичні передумови і сучасний стан

фр р

irdaws, які надсилають інформацію у медіа-центр al-Fajr, який визначає

час п

блікації [773].

Наступ талібів в Афганістані (2006) значною мірою був спричи-

нений аудіо- і відеоматеріалами, отриманими муллою

адуллою від

редставник

ракського опору

цих матеріалах було зафіксовано, що

редставники аль-Заркаві під час візиту до Афганістану (2006) визнали

ідера талібів муллу Омара духовним лідером афганського і іракського

опор

. Десятки відеозаписів демонстр

вали е

ективність іракського

ахідизм

, який афганці вважали гріхом — в Афганістані терактів за

частю смертників не було. У результаті була набрана і виконала своє

ризначення перша команда з 45

шахідів, зокрема, 7

жінок. Щоправда,

ропаганда виявилась нее

ективною у Нурістані, оскільки населення

сходу переважно сповідує салафізм, протилежний ханафізму талібів

[357, c. 118–120]. У травні 2007 р. керівником джихаду в Афганістані був

ризначений М. Абд аль-Язид, який протягом двох років зміцнював

едіа-позиції “Аль-Каїди” в Іраку [250].

Окремі військовослужбовці США в Іраку, як і їх опоненти, заванта-

жують відео із зон конфлікту та ведуть блоги — “milblo

s”, перетворюю-

чи кіберпростір у зону “інформаційних війн”. Застосування “milblo

s”,

-пошти і мобільних телефонів сформувало якісно новий медіа-простір

[737]. На початк

2007 р. моджахедами знайдена американська флеш-

карта з а

діо- і відеоінформацією про Ірак, на підставі якої б

ло створено

ропагандистське відео про недоцільність перебування американських

військ у країні.

ідеоматеріали апелюють не стільки до американської

ромадської думки, як до неарабомовних мусульман США [248].

Згідно із свідченням блогера The Memory Hole, на даному

тапі блок

вання сайтів запроваджене не тільки щодо іракців, але й

військовосл

жбовців США. При цьом

застосов

ється програмне забез-

ечення BlueCoat для фільтрації і блокування сайтів з використанням

бази даних SmartFilter, яка використовується урядовою цензурою всіх

арабських країн, а також Ірану [1318]. Пентагон оголосив про блокуван-

ня тринадцяти соціальних мереж (2007), зокрема, YouTube і MySpace,

раніше доступних для військових комп’ютерів, а також 11 об’єктів в Іраку,

арг

мент

ючи, що вони використов

ють надмірн

кількість тра

ік

та

ожуть завдати шкоди оперативній безпеці [1224]. Введена також цен-

зура “milblo

s”, які перед публікацією повинні візуватись військовим

кер

вництвом.

Перший іракський цивільний блог Riverbend

(

2003

)

реально запо-

внив лакуну офіційних ЗМІ. Восени 2005 р. книга “Горіння Багдаду”,

створена на основі блог

, отримала третю премію Lettre Ul

sses Award

номінації “Мистецтво репортаж

”, а

2005 р. претенд

вала на премію

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р у

. Джонсона [737]. У контексті нової публічної дипломатії “New York

imes” задіяла блог “Бюро Багдад: Ірак зсередини”, спрямований на де-

альне висвітлення виданням ситуації в Іраку.

лог постять журналісти,

исьменники і

отогра

и у Багдаді, а новий ЗМІ виконує

ункцію

оруму щодо ситуації в країні [501].

Американська кампанія в Іраку засвідчила домінуючу роль па-

нарабських ЗМІ у висвітленні близькосхідних подій та формуванні

вітової громадської д

мки щодо них. Усвідомивши цей

акт, західні

ержави розпочали боротьб

за прихильність близькосхідної а

диторії,

запровадивши арабомовне мовлення глобальних телеканалів. Другим

наслідком іракської кампанії стало перенесення у кіберпростір діяльності

ісламістських організацій, які віднайшли власну ін

ормаційну

еритор

ро що переконливо св

дчить к

льк

сть заход

в на сайти

адикальних орган

зац

й.

4.4. Взаємодія нових і т

адиційних

акторів близькосхідному ін

орма-

ійном

середовищі на с

часном

етап

Протягом 1990-х рр. глобалізація спричинила появ

нового тип

олітичних акторів, які використовували технологічні мережі

нтернету

з метою розширення соціальних структур.

оступово такі мережі

об’єднувалися з іншими, зазвичай на основі ідеології, що призводило

о розширення орган

зац

йних та пропагандистських можливостей

ережі. С

пність акторів, об’єднаних спільною чи подібною метою,

з вираженими ознаками транскордонност

та технолог

чної залежност

отримала назву транснаціональної мережі.

рихильники політичного

рагматизму висунули твердження, що актори, які використовують “ме-

ежевий ефект” для оптимізації організаційної структури, отримують

конкурентні переваги порівняно з лінійним типом акторів [516, c. 59].

Організаційне завдання інформаційної боротьби ісламістських ор-

анізацій реаліз

ється на двох рівнях.

а локальном

рівні встановлюють-

я двосторонні зв’язки, на глобальному ісламістську організацію нового

ипу цементує єдине ін

ормаційне середовище. У підсумку

ормується

півтовариство вільно поєднаних елементів, мереж та комп’ютерів, роз-

ашованих у різних точках, які дотримуються “протоколу” в Iнтернет- та

ідеологічному значенні [109, c. 71–76].

адмірне зосередження

ваги на

нтернет-діяльності радикальних

організацій

ває з поля зор

інші близькосхідні гр

пи, які викорис-

Інформаційно-пропагандистська складова

близькосхідних конфліктів: історичні передумови і сучасний стан

фр р