Зінько С.Ю. Країни Близького Сходу в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

Подождите немного. Документ загружается.

овують ІКТ з політичною та економічною метою.

окрема, соціально-

олітичні ісламістські рухи отримують пре

еренції від

андрайзингу

за сприяння емігрантських та діаспорних громад.

ошти надходять у

вигляді прямих пожертв з мечетей через не

ормальні

інансові транс-

ери — хавал

як частина закят

. Дані види

інансових транзакцій

здійснюються зазвичай за допомогою ісламських банків, частка закяту

не обліковується, що створює значні обсяги тіньових фінансових потоків

[

1040, c. 56

]

Окремі реципієнти фінансових надходжень на кшталт “Хизбaлли”

використали інструментарій

ІКТ

з організаційно-пропагандистською

етою. Таким чином, вищезгадані організації здійснили диверси

іка-

цію ком

нікаційних потоків, які раніше баз

валися на традиційних

регіональних медіа і були неспроможні задіяти глобальну аудиторію. У

цьому розумінні дані технології підпадають під визначення “мережевого

фекту”, що передбачає використання підсиленої новітніми ІКТ соціаль-

ної мережевост

, яка прагне досягнення пол

тичних ц

лей.

розумінні представників Заходу “ефект мережевості” залучає но-

вих соціополітичних акторів на кшталт НУО та сприяє форм

ванню гро-

адянського суспільства. На Близькому

ході мережевість виражена дещо

в іншому вигляді.

політичному вимірі актори на кшталт палестинців

ід час “інтифади Аль-Акса” та ісламістських груп використовували

“

мережевий ефект” для власної підтримки та формування вигідного ін-

ормаційного забезпечення проведених акцій [1122]. Оскільки сумарний

еф

ект політично спрямованого використання ІКТ на Близьком

Сході

ймовірно перевершив вплив мережевості на

ормування громадянського

суспільства на Заході, виникає необхідність розширення і доповнення

концепції “мережевості” та “мережевих війн” з урахуванням близькос-

хі

дного контексту.

“Хизбалла” не володіє прихильниками серед західних НУО,

орієнтованих на

орм

вання громадянського с

спільства на Близь-

ком

ході, проте його вплив

регіоні та серед діаспори є значним.

цьому випадку слід зазначити, що низький рівень інтернетизації

рег

ону може компенсуватися синергетикою ц

льового використання

КТ та

інансових надходжень. Окрім традиційних акторів на кшталт

“

Братів-мусульман” та нових акторів на зразок “Хизбaлли”, наявні інші

актори нового покол

ння, чия взаємод

я та в

ртуальн

коал

ї ймов

рно

визначатим

ть архітект

інформаційної складової міжнародних від-

носин на Близькому

ході.

деологічне партнерство Китаю з “Хизбаллою” та ХАМАС уособлює

цікавий приклад ін

ормаційної коаліції між державою та недержавним

творенням.

іністерство закордонних справ

итаю, зокрема, зазна-

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р ур

141

чило, що “ми не висловлюємо цілковитого схвалення політики ХАМАС

Палестині, проте слід враховувати, що ХАМА

прийшов до влади

егітимним шляхом, і ми маємо поважати цей вибір” [1388]. Відомі факти

півпраці китайських спецслужб та лідерів ХАМАС у сфері інформацій-

них технологій [685, c. 8].

Однак нові технології не доконче потрібні для мережевих організацій.

ережева війна — це не винятково війна в Інтернеті, як і кібервійна — це

не тільки стратегічні інформаційні бойові дії, вона здійснюється не лише

кіберпросторі чи інформаційній сфері. В Інтернеті відбуваються окремі

бої, але хід і результати протиборства у цілому залежать від реального

віт

. Якщо раніше мережі лише чинили е

ективний опір прид

шенню,

о в інформаційн

епох

вони спроможні вести паритетн

боротьб

ержавами чи

ншими

єрарх

чними структурами, що

люструє приклад

ХАМАС. Тому ефективну боротьбу з мережами можуть здійснювати

ише мережі [23, c. 13–18, 23–28]

На початку

ХХ

І століття комунікація стала непрямим процесом

взаємодії різноманітних груп за допомогою поєднання

ормальних та

неформальних видів медіа. У близькосхідном

регіоні спостерігається

чимало прикладів ідеологічного впливу медіа, від блогінгу до SMS. Вна-

лідок використання не

ормальних видів медіа зростають транснаціо-

нальні активістські мережі, які конкурують з

ормальною міжнародною

олітикою, а також

ормують нові

орми солідарності та колективної

ідентичності [855, c. 36].

Перші джихадистські

ор

ми засновані

регіоні десять років

ому. У 2000 р. домінував єгипетський форум Islamwa

, закритий після

11 вересня. На його місці виник al-Taw

id, адміністрований Aбу Ката-

ою і Абу Хамзою, у 2003 р. — al-Ansar, адміністрований Абу Майсаром

аль-Іракі, що став о

іційним джерелом ін

ормації про джихад в Іраку.

2004 р. його замінив форум al-Ikhlas, заснований М. аль-Шайканом

аль-Т

нісі [1316].

Після закриття джихадистських фор

мів хактивісти

спішно про-

никли в Youtube, де розпочали кампанію “Допомога інвазії2” (G

azwat

al-Nusra2) з метою роз’яснення власних цілей ворожій аудиторії [761].

Nusra2 була закрита через два дні, проте були сформовані дві нові гру-

и — англо- і арабомовна [657]. Крім цього, голова форуму Shumukh Ха-

ід аль-Хусейн розіслав 100 тис. е-мейлів до університетських викладачів,

дентів і сл

жбовців з вкладеними фотографіями вбитих американців

ільмами про перемоги моджахедів в Іраку і А

ганістані. Нова мета

umuk

полягає у регулярній подачі новини для 100 тис. абонентів, а

акож розташуванні їх відповіді на англомовному

орумі, переважно у

вихідні дні [648].

Інформаційно-пропагандистська складова

близькосхідних конфліктів: історичні передумови і сучасний стан

фр рфр р

142

Духовний аспект джихаду знаходить вираз в е-

етвах, мілітарний —

ормі е-джихад

і хактивізм

. Е-джихад здійснюється

ормі агітації

індивідів, груп, платформ. Якщо він пов’язаний з політичними і

військовими конфліктами, то класифікується як активізм [568, c. 34]. “Аль-

аїда” оголосила 11 листопада 2007 р. початком е-джихаду з невірними,

о яких зараховані як Захід, так і шиїтські країни [3].

До найвідоміших зараховують шість груп е-джихаду: Hackboy [704],

“

Ансар аль-Джихад Ліл-Джихад”, “M

назамат Ф

рсан Аль-Джихад”,

“

Маджм

йат Аль-Джихад”, “M a джма Аль-Хакер аль-Іслам” і “Iнхіджар

Аль-Долар” [1029]. За винятком “Mуназамат Фурсан Аль-Джихад” і

“

Iнхіджар Аль-Долар”, вони володіють власними веб-сайтами, через які

вербують добровольців для участі в е-атаках, з метою координації дій

ідтримують контакти з іншими представниками е-джихаду.

окрема,

сайт “Маджмуйат Аль-Джихад” містить інформацію про е-джихад,

його стратегію, програмне забезпечення для е-атак, архів попередніх

напад

в та їх результат

в, а також звернення до мусульман, моджахед

і хакерів світу [471]. Свідченням організованості е-джихаду став заклик

о моджахедів, які працюють у ЗМІ та особливо в Інтернеті, підписати

оговір “Hilf Аl-Muhajirin” (Пакт іммігрантів) [1334] і увійти до бригад

Muhajirun (січень 2007 р.).

а відмін

від хакерів, е-моджахеди, окрім навичок програм

вання, мають спільні цілі й об’єднані завданнями боротьби в інфор-

аційному просторі: “Послідовники хреста мають знати, що їх сайти

ожуть бути виведені з ладу, ми не маємо забувати наших керівників,

наших моджахедів, які загинули у Палестині, Іраку, А

ганістані,

ечні та інших місцях, ми маємо помститися за них.

и присвячуємо

злам ворожих сайтів м

ченик

-бійцю шейх

Аб

аль-Заркаві, бійцю

жихад

шейх

Усамі бін Ладен

в’язненом

винищ

вач

е-джихад

“

abi007” та винищувачу Mu

ibb е-джихаду “Аль-Шайхану” і всім

оджахедам в ім’я Аллаха”. Стратегічним завданням е-джихаду де-

кларується глобальний удар по Заходу, який підірве його економіку і

йськовий потен

ці

ал

Е-моджахеди зневажають хакерів за корисливі цілі. Коли на

ору-

і розмістили інстр

кцію щодо викрадення ін

ормації про кредитні

картки з метою нанесення фінансової шкоди “кафірам”, учасники

оруму засудили її як таку, що виходить за рамки законного кібер-

жихаду. Один із них зазначив: “О, брате, ми не злодії… Ми громимо

расистські, американські і шиїтські та всі корумповані сайти”. Інший

часник нагадав, що крадіжка у невірних заборонена фетвою сирійського

салафітського шейха Aб

Басіра аль-Taрт

сі [519].

перації е-моджахедів спрямовані на три типи сайтів:

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р у

— несум

сн

з сун

змом християнськ

, шиїтськ

он

стськ

сайти

[770]

;

— образливі або шкідливі для ісламу приватні і новинні блоги,

неісламські форуми на кшталт http://answerin

-islam.or

.uk [774];

— сайти, як

заохочують порушення норм шар

ату, наприклад,

іночий спорт (

ttp://www.nscrus

.or

/news/journal).

ри цьому відсутні докази нападу на урядові, військові та економічні

ти

хоч

вебтифада передбачає атак

сайтів американських фондових

инків і банків

Потрібно розрізняти поняття хакерства і хактивізму. Прикладом ха-

керства є модерований “Хумамом” шведський шиїтський сайт Alforatein,

кий серед профільних сторінок по Іраку містить арабомовний хакерсь-

кий розділ, а також лінки арабських хактивістів, включно з Linux Lover,

кі зламували ізраїльські сайти. Саудівський сунітський сайт Gebal та-

кож містить арабомовн

інформацію і диск

сії щодо хакінг

. Звичайно,

усульманські хакери заходять не тільки на ісламські або арабомовні

айти, тому ісламські хакерські сайти часто віддзеркалюють або адап-

ують інші ресурси [568, c. 45].

Хактивізм є актом хакерства в URL або ІТ-системі, але, на відміну від

акерства з фінансовою або анархістською мотивацією, привертає увагу

о соціально-політичних проблем. До хактивізм

належить електронна

ромадянська непокора — вірт

альне блок

вання (вірт

альні “сидячі

трайки”), автоматичні е-поштові “бомби”, злам сайтів, комп’ютерні ві-

уси і “хробаки”. Хактивізм може супроводжуватись вуличними акціями,

инхронізуючи протест у реальному і віртуальному вимірі.

а думку

аркетолога Trend Micro’s Threat Research на Близькому Сході і в Африці

окрейна, хактивізм може спричинити значні економічні втрати і за-

кодити національній інфрастр

кт

рі [438].

Хактивістських нападів зазнали о

іційні сайти Ізраїлю, Ірану, Лі-

вану, Катару і ОАЕ [1076]. Проізраїльська група KamikaZ-TeaM атакувала

низку офіційних сайтів Лівану, Ірану і ПНА, перед тим обваливши сайти

артії БАЛАД, arabs48.com та Mahsom.com. Першою жертвою хактивізму

Перській затоці став сайт газети “Gulf News”, зламаний американськими

активістами з допомогою ізраїльського провайдера Netvision

(

червень

001р.) [438]. Після зламу єгипетськими та aлжирськими хактивістами

айту Банку Ізраїлю (квітень 2008 р.) арабсько-ізраїльський конфлікт в

нтернеті різко загострився. Арабські хактивісти намагались обвалити

айт Тель-Авівської біржі, а “Єврейські сили Інтернет-оборони” атакували

антисемітську спільноту у соціальній мережі Facebook [19].

важаючи не те, що хакінг не прописаний

коранічній традиції,

айт IslamOnline оп

блік

вав е-фетв

шейха Ф. Мавлаві, яка забороняє

Інформаційно-пропагандистська складова

близькосхідних конфліктів: історичні передумови і сучасний стан

фр р

144

атаки на анти

сламськ

он

стськ

сайти, нав

ть у випадку їх нападу на

ісламські об’єкти. Аналогічно заборонено хакінг християнських і секуля-

ристських сайтів, бо “мусульманська місія полягає у мирному очищенні

від нечестивої віри”. M авлаві стверджує, що мусульмани мають право на

відповідь лише

випадк

образи іслам

і пор

шення ф

нкціон

вання

сайту. При цьому фетва Мавлаві проголошує ізраїльські банки на оку-

ованих територ

ях законними ц

лями, а в

дв

дання секуляристських

і сіоністських веб-сайтів припустиме для мусульманських серферів,

оскільки кваліфікується як збір інформації [424].

На противагу цьому, Дар аль-І

та університету Аль-Азхар у

серпні 2008 р. оприлюднила

етв

, яка

законює злам американських і

ізраїльських веб-сайтів, ворожих іслам

і м

льманам, а також завдання

коди у рамках е-джихаду [450].

етва проголошує, що “це законний

вид джихаду, який допомагає ісламу паралізувати ін

ормаційні системи,

які використовуються нашими ворогами для злих цілей.

ей джихад не

відрізняється від збройного. Він тим більше важливий, якщо врахувати

лобальні масштаби використання Інтернету” [1358].

Після заяви

вересня

2008

р. аль-Кардаві, який назвав шиїтів

“

єретиками” і звинуватив у спробі “вторгнення” до сунітської умми,

-джихад вперше виник всередині умми.

унітський телепроповідник

Айяд аль-Карні, чий сайт знищений шиїтами за підтримку аль-Кардаві

в е

ірі, вважає, що шейх виступає за діалог з шиїтами, але проти втру-

чання у сунітські справи [832]. Психологічна онлайн-боротьба свідчить

ро ст

рбованість с

нітів з привод

спіхів Іран

в арабських державах,

особливо в Іраку [554].

Е-джихад розпочався з шиїтського нападу 1

вересня

2008

р. на

основні сунітські радикальні веб-сайти — Аl-Buraq, Al

esba

.net, Аl-

laas.net, Аl-Firdaws, причому два останні належать “Аль-Каїді”.

Згідно з твердженням директора саудівського опозиційного “мозкового

центр

” — Вашингтонського інстит

Затоки Алі Ахмеда, це з

мови-

о ескалацію інформаційного насильства [1034]. Хакери вакхабітської

рупи XP пошкодили 300 шиїтських веб-сайтів, після чого ідентичних

нападів, завданих хакерами шиїтської групи “A s

ane

” з оточення

аятоли Ширазі. Зокрема, постраждали сайт

istani.or

великого аятоли

Алі ас-Сістані та пов’язаний з ас-Сістані найбільший у світі шиїтський

сайт Аl-Beit, з сунітського боку — сайт саудівського муфтія Абдалли бен

ааза та поп

лярні сайти www.alsunnah.com, www.alburhan.net і www.

alsrdaab.com [656].

Крім цього, шиїтами був зламаний сайт www.alarabi

a.net каналу

“

Аl-Аrabi

a” з двомовним попередженням, що у разі нападу на шиїтські

сайти “жоден з Ваших сайтів не буде в безпеці” [952]. Прикметно, що напад

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р ур

145

здійснено не іранськими, а саудівськими шиїтами [1034]. За відсутності

відповідної фетви хакінг базувався на використанні сури Корану [2:194]:

“

І той, хто aтакує вас, нападу він хотів, як він напав на вас...” [656].

метою припинення внутрішньоісламського е-джихаду на кон

е-

енції, присвяченій Єр

салим

(Катар), відб

лось примирення шейха

аль-Кардаві з іранськими шиїтами. Головний радник аятоли Хаменеї

Алі Акбар Велаяті передав аль-Кардаві особисте послання духовного

ідера

рану.

свою чергу, аль-

ардаві підкреслив, що, незважаючи на

відмінності, шиїти залишаються частиною мусульманської умми [123].

аступним кроком у подоланні кон

лікту стала революційна

етва

ідера шиїтів-традиціоналістів аятоли аль-Хорасані, яка забороняє зви-

вач

вати с

нітів

фрі (невір’ї) і зобов’яз

є надавати їм допомог

[364].

свою чергу, на конференції Ісламської академії наук (Каїр), присвяченій

итанням законодавства, аль-Кардаві заявив, що “у мусульман-сунітів

відсутні розходження з іранською державою. Іран, як будь-яка інша

ержава світу, має право на розвиток ядерної енергетики.

и виступимо

азом з Іраном у випадку американської агресії проти нього” [361].

гідно з даними Агенції економічної безпеки ЮНІОН, до транс-

національних організацій, які найактивніше використовують

нтернет,

належать: “Аль-Каїда”, ХАМАС, “Хизбалла”, “Аль-Джихад”, “Брати-

усульмани”, “Холлі Вор” (Єгипет), “Аль-Гамаа аль-Ісламійя” (Єгипет),

“

Джаміат аль-Іслах аль-Іджтімаї” (Кувейт), “Аль-Харамейн” (КСА), палес-

инський “Ісламський джихад”, Народний фронт визволення Палестини.

а д

мк

Гаррі Р. Банта, не слід перебільш

вати значення джихадистсько-

о Інтернету, оскільки він є незначним компонентом набагато ширшого

кіберісламського середовища, однак його вплив незаперечний на його

рихильників як на стратегічному, так і психоемоційному рівні [522].

онуей стверджує, що на даному етапі стартував четвертий етап

онлайн-діяльності ісламістів, зокрема, “Хизбалли” через “A l- M a n a r ” і

“

Аль-Каїди” через Інтернет [559]. Лейтмотивом ісламістської позиції

щодо ІКТ став знаменитий вираз А. аз-Завахірі: “Ми переб

ваємо

битві,

і більша половина цієї боротьби відбувається на полі бою ЗМІ за серця і

ми нашої Умми” (2005). Е. Карш визначає пропагандистські акції як “ві-

йну четвертого покоління” (4GW), в якій цілями виступають не військові

об’єкти, а колективна психологія супротивника [1310, c. 22-26]. Згідно з

вердженням С. Хеммеса, США програли 4GW у Лівані, близькі до по-

азки в Ірак

та Афганістані [709, c. 2]. Якщо с

ніти і “Аль-Каїда” прямо

запозичують дану технологію [838, c. 12], то шиїтські улеми розробляють

власну концепцію джихад ібтадида’ї (превентивного джихаду проти

их, хто перешкоджає поширенню ісламу мирними засобами і заважає

іяльності місіонерів

)

[108, c. 28].

Інформаційно-пропагандистська складова

близькосхідних конфліктів: історичні передумови і сучасний стан

фр рфр р

журналі “Аl-Аnsar” (2002) Абу Убейд аль-Курейші стверджує, що

“

Аль-Каїда” взяла на озброєння стратегію 4GW з метою контрольованого

впливу на світову громадську думку [552]. З цієї причини нові теоре-

ики ісламізму постять професійно створені матеріали на сайтах. Абу

Мусаб ас-Сурі вважається “архітектором” сучасного ісламізму, зокрема,

концепції “індивідуалізації джихаду”, викладеної у 1600-сторінковому

ворі “Глобальний ісламський заклик до опору”. Він усвідомлює, що

нове покоління діє

світі

ІКТ

, з вірт

альним членством та отриманням

необхідної інформації з Інтернет

. Ас-С

рі обґр

нт

вав “к

льт

джи-

аду”, де засаднича роль належить ЗМІ як інструменту викриття пороків

Заходу, його “дегенеративної” системи цінностей. При цьому він визнає,

що тактика джихаду — зло, але “вона покликана знищити більше зло —

сучасний світовий порядок” [252].

На практиці бін Ладен і лідер “Аль-Каїди в Іраку” аль-Заркаві за-

стос

вали відмінні політичні стратегії щодо

ІКТ

— перший використав

нтернет для пропаганди серед арабських мусульман, другий — для

обілізації активних джихадистів. Усвідомлюючи необхідність широкої

арабської підтримки, з критикою аль-Заркаві виступили аз-Завахірі,

ропонуючи “дискусію з розширеним обговоренням” на “A l- J a z e e ra”

а “A l-A rab i y a”, і наставник аль-Заркаві, йорданський теоретик джи-

адизм

Аб

хамед аль-Макдісi. На противаг

цьом

, аль-Заркаві,

затавр

вавши “A l - Ja z e e r a” як “хрестоносця ЗМІ” і “с

лтанів в ефірі” за

зраду моджахедів (2004), зосередив увагу на цільовій аудиторії Інтернет-

орумів і продукції веб-новин [842, c. 41].

. Вейманн стверджує, що “Аль-Каїда” об’єднує мультимедійну

ропаганду і комунікаційні технології для створення складної

орми

сихологічної війни [1367, c. 379–390]. Одним з основних активаторів

радикальних стр

кт

р стали мережі сайтів, оскільки “професіонали

комп’ютерній сфері — мусульмани повинні промовляти в Інтернеті про

сутність джихаду до Судного дня”. “Аль-Каїда” використовує понад 4 тис.

веб-сайтів, що модеруються в основному єгипетськими програмістами.

оординатором даної діяльності виступає один з лідерів організації

азул

Мухаммад (Коморські острови), якого вважають провідним спеціалістом

сфері ІТ [246]. Проблема полягає

незначній швидкості Інтернет

більшості країн регіону, тому послання “Аль-Каїди” не охоплює цільову

аудиторію у повному обсязі.

Довготермінове оперативне “кіберпланування” “Аль-Каїди” перед-

бачає тривале спостереження через систему Web-Cam, застосування

комп’ютерних технологій і дизайну для розрахунку параметрів операцій,

комбінацію мобілізації, ком

нікації, фандрайзинг

і план

вання нападів

через Інтернет [1174]. В арабомовном

Інтернеті наявні систематизовані

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р у

147

атеріали курсу дистанційного навчання у віртуальному “Університеті

“

Аль-Каїди”

(

2005

)

, розроблені “Всесвітнім ісламським інформаційним

ронтом” під керівництвом заступника головного аміра ВІІФ Ахмада

аль-Васік бі-Ллах

Однією з головних

ункцій сайтів є інструктаж нових членів орга-

нізації щодо протидії пропаганді Заходу. Під гаслом “Не приєднуйтесь

о ворогів” повідомляється про методи поширення дезінформації проти

“

Аль-Каїди” та недоцільність довіри зовнішнім джерелам інформації.

Інтернеті розміщена контрпропагандистська брош

ра члена Ekhlaa

аха Абу аль-Мiкдада “ЗМІ війни проти народу Ісламу”, присвячена

потворенню ісламу і джихаду у засобах масової інформації, яка з іс-

амістської точки зору розкриває причини “карикатурних скандалів”,

аналізує терміни “дискредитації джихадистів” (хариджити, такфіристи

і терористи), розкриває роль пан арабських ЗМІ у спотворенні образу

іслам

[863].

“

Аль-Каїда” широко використовує новітні медіа з метою популяри-

зації засадничих ідей організації. У 2006 р. на конкурсних засадах було

набрано редакторів Iнтернет-контенту, більд-редакторів та режисерів

відеомонтажу для висвітлення війни в

раку,

алестині та інших кон-

ліктних зонах. У жовтні 2005 р. відкрито Інтернет-форум арабською

овою. Активним промо

тером ”Аль-Каїди” вист

пає бельгійка Маліка

ль-

ра

д, відом

к кращий Інтернет-джихадист

вропи під ніком

“

Umm Obe

da”, хоча дана організація не толерує жінок [813].

Асоціація ЗМІ, афільована з “A l-Fa j r ”, заснована у лютому 2006 р.

ісля створення

сламської держави

рак і складається з семи струк-

ур: журналу “Голос джихаду”, медіа “Al Sahab”, “Sada al-Malahim”,

“

Al-Furqan”, “Аль-Каїди в Ірак

”, “Аль-Каїди в Магрібі”, Всесвітнього

сламського медіа-фронт

. Про ефективність їх діяльності свідчить те,

що перша національна конференція з питань інтелектуальної безпеки в

р-Ріяді запропонувала створення інформаційного центру для боротьби

з тероризмом, аналогічного медіа-структурам “Аль-Каїди”. На пропо-

зицію дослідника медіа-стратегії “Аль-Каїди” Aхмеда аль-Мавкалі, для

ротид

ї терористам створюватиметься мед

а-центр, який реагуватиме

на релізи ЗМІ “Аль-Каїди” і спрост

ватиме їх [468].

омпанія з випуску медіапродукції “Аль-Каїди” — “Аs-Sa

ab” ви-

устила 16 відео

ільмів у 2005 р., 58 — у 2006 р., понад 90 — у 2007 р. Як

олівуд, компанія має цільову аудиторію й чітко артикулює послання

“

Аль-Каїди”. Зокрема, у 2006 р. на веб-сайтах був розміщений пропаган-

истський, з англійськими субтитрами, відеофільм “Без компромісів”,

рисвячений “герою іслам

і лицарю джихад

” в Ірак

аль-Фар

, відео-

олики серіал

“Американці”, “Голокост

Хорасані” [1324]. У 2007–2008 рр.

Інформаційно-пропагандистська складова

близькосхідних конфліктів: історичні передумови і сучасний стан

фр р

“

Аs-Sahab” випустила вісім відеороликів, призначених для завантаження

на мобільні телефони через Bluetooth. У письмовій рекламі відео аз-

Завахірі заявив: “Я звернувся до Аллаха в ім’я людей джихаду допомогти

нам донести це послання

сламу і монотеїзму по всьому світу і донести

істину до людей всіх націй і народів”. Навряд чи компанія Nokia могла

явити таке застосування мобільного відео, коли обладнала смартфони

рограмою RealPlayer [67].

“Аль-Каїда” активно використов

є найпоп

лярніші соціальні

ережі та сервіси. За даними портал

com

core, лідерство серед відео-

остингів зберігає YouTube — у січні 2008 р. сайт відвідало понад 250 млн.

користувачів [25]. На відміну від урядів Індонезії та Пакистану, які за-

блокували відеопортал після появи відеоролика “Фітна” [113], “Аль-Каїда”

використовує його з метою піару у західному світі. У січні 2008 р. на ньому

з’явився аз-Завахірі, і лише після цього розмістила звернення йорданська

кор

олева Ранія. А. аз-Завахірі, який наголош

є на важливості “джихад

ЗМІ”, у грудні 2007 р. зобов’язався відповісти на питання “Аль-Каїді”

“

за змогою і при першій можливості зв’язку” [553].

тримавши 1

888

пись-

ових запитів, аз-Завахірі відповів на п’яту частину, причому навіть на

ворожі звернення [1365].

відповідь на дії “Аль-Каїди” американський сенатор С. Д. Лібер-

ан

травні 2008 р. скер

вав листа до пош

ковика Goo

le, заявивши,

що “ісламістські організації використов

ють YouTube для поширення

власної пропаганди, залучення послідовників”. G oo

le видалив 80 віде-

офільмів “Аль-Каїди”, проте відмовився ввести цензуру на підставі того,

що “YouTube сприяє свободі слова і захищає право кожного на подання

непопулярних точок зору” [831].

Прикметно, що нові філії “Аль-Каїди” починають діяльність з

нтернет-акцій. Першим кроком “Аль-Каїди в Ємені” (2007) став вип

ск

арабомовного Інтернет-журналу “Сада аль-Малахім”, у першому номері

якого саудівський польовий командир в Іраку Абу Хамам аль-Кахтані

закликає моджахедів Аравії зосередитись на ударах по нафтових об’єктах

регіону [244]. “Аль-Каїда у Магрібі” (2006), на відміну від материнської

алжирської групи СГПД, активно використовує Інтернет для е-реклами

рактично кожної операції

КМ. Під її впливом лівійська організація

ІГ-Л, яка раніше діяла непублічно, використала сайт “Аль-Каїди в Іраку”

ля заклику до боротьби з режимом Каддафі (2007

)

[190].

ироке застосування

ІКТ

зумовило оперативну активність угрупу-

вання, яке охоплює до 95 країн (серед арабських країн відсутній Оман,

серед ісламських держав Азії — Мальдіви і Бруней, в А

риці — Кот

’Ів

ар, Нігерія, Габон, Того, Б

ркіна-Фасо, Гвінея, Гамбія, в Америці —

ринам). Однак організація прис

тня

найрозвин

тішій країні Кариб-

Країни Близького Сходу

в сучасних міжнародних інформаційних відносинах

р у

ького басейну Тринідаді та лідері Океанії — Фіджі, хоча тут наявний

незначний відсоток м

льман [22, c. 114–115].

нтернет не лише модерує ісламістський рух, але й виступає ареною

уперечок між його представниками.

ову тенденцію у джихадистсько-

у Інтернеті відображають нападки форуму Madad al-Su

uf на шейха

Абу Мухаммада аль-Макдісі. Цей факт віддзеркалює війну “блакитних

комірців” джихаду проти “білих комірців”, тобто імамів. Джихадистів

очолив Аб

саб аль-С

рі, прихильників Макдісі — шейх Хамід аль-

Алі [1026].

рикметно, що у

нтернет-полеміці аль-

aкдісі послуговується не

ише працями прихильників, але й арабськими ліберальними джерела-

и — статтею саудівського екс-джихадиста Мішарі аль-Дайді “Шейхів на-

илля багато... і Абу Мухамед аль-Maкдісі залишається найважливішим”

(

2004) та інтерв’ю каналу “A l - J a z e e r a” теперішнього редактора газети

“

Al-Sharq al-Awsat” Тарика аль-Х

майїда (2005). Цілком новою і несподі-

ваною тенденц

єю стало те, що шейх на власному сайт

цитує зах

дних

вчених — голандського дослідника Дж. Вейджмейкерса

засновника

“

adica” Вілла Мак-Кентса на підтвердження того, що вороги розуміють

його краще, н

ж критики-джихадисти.

. Мак-Кентс і видання військової академії Вест-Пойнт не вперше

використов

ються ідеологами джихад

. Айман аль-Завахірі згад

вав

таттю В. Мак-Кентса і Дж. Бречмена “Крадіжка план

дій “Аль-Каїди”

відеозверненні і виданні “Т

e Exoneration”, використавши проти-

тавлення цими авторами сала

ітського мадхалізму і джихадистського

алафізму у боротьбі зі своїми критиками. Нещодавно Абу аль-Хумам

Атарі цитував “Militant Ideology Atlas” у книзі “Екзальтована деклара-

ція справедливості нашого Шейха аль-Макдісі”. Таким чином, західні

нтернет-п

блікації сприяють продовженню політичного життя

ровідних ідеологів джихаду [720].

Єгипетський сайт, доступ до якого мають Талібан і “Аль-Каїда”,

тав платформою дискусії щодо шляхів і методів боротьби. На сайті

аліби позиціонуються як “відповідальний політичний рух”, готовий

ідтримати позитивні і “законні” стосунки з сусідами Афганістану, та

емонстр

ють прагнення вст

пити

переговори з а

ганським

рядом.

а думку мулли Омара, Талібан, всупереч пропаганді США, ні для кого

не створює загрози” [92].

На думку М. Олбрайт, “Аль-Каїда” нагадує вірус, що передається від

однієї людини до іншої, і що більше справжніх чи приписуваних “гріхів”

на совісті США, тим небезпечніша заражена цим вірусом людина [257,

. 223]. Як зазначає екс-держсекретар США, значна перевага “Аль-Каїди”

олягає

нетривіальном

креативном

спрям

ванні її інформаційної

Інформаційно-пропагандистська складова

близькосхідних конфліктів: історичні передумови і сучасний стан

фр р