Зінченко О.І. Кормовиробництво

Подождите немного. Документ загружается.

Частина І

120

рез 6 – 8 днів за умови відповідного освітлення і зрошення живи-

льним розчином мають 24 – 26, через 10 – 12 — до 30 – 32 кг веге-

тативної маси, що складається з листя, решток зерна і первинної

кореневої системи. Маса містить уже 4,6 – 5,4 кг сухої речовини.

Пророщують зерно на світлі (люмінесцентні, ртутні та інші лампи

або денне світло) при звичайній температурі тваринницьких при-

міщень.

Якщо температура нижча за 18 – 20 °С, повітря підігрівають до

24 – 26 °С. Зерно зволожують водним розчином мінеральних доб-

рив. Якщо вологи і тепла достатньо, процеси пророщування приско-

рюються і проростки переходять у фазу першого листка з кореневим

живленням і фотосинтезом. У злакових розвиваються гіпокотильні,

мезокотильні та колеоптильні корінці. У процесі мінерального жив-

лення можливе нагромадження нітратів у паростках. Кількість їх

потрібно контролювати. Найдоцільніше використовувати при про-

рощуванні аміачні форми азотних добрив.

Агрегати для пророщування встановлюють у приміщеннях по-

близу ферм або в приміщенні, де утримують тварин і птицю. Вико-

ристовують здебільшого саморушні конвеєри стрічково-роторного і

шнекового типів. Установку регулярно завантажують зерном авто-

матично або вручну. Зручніше пророщувати зерно у приміщенні, де

утримують тварин. При цьому немає потреби транспортувати корм.

Під час проростання насіння і росту рослин кисень, який вони виді-

ляють, насичує повітря приміщень, а вуглекислота, яку видихають

тварини, використовується рослинами, активізує процес фотосинте-

зу. Відбувається також біологічне очищення повітря у приміщен-

ні — біологічна вентиляція. У корівниках вертикальні еліпсоїди

краще встановлювати біля стін. Це дає змогу економити площу,

зменшувати споживання енергії. Вертикальні саморушні конвеєри

за доброго освітлення тваринницьких приміщень можуть працюва-

ти і при природному освітленні.

Тепер створено різні горизонтальні, вертикальні, стрічкові, ротор-

ні й шнекові конвеєри для пророщування зерна за конвеєрним

принципом. На великих фермах можна використовувати і так зва-

ний англійський конвеєр. Це високопродуктивна установка, проте

при її використанні потрібний електропривод, оскільки транспор-

тер, на який «висівають» зерно, горизонтальний.

Саморушні конвеєри безшумні, не потребують ні електродвигу-

на, ні шестерень і передач. У цьому велика перевага їх. Із збіль-

шенням запасів фуражного зерна у господарствах гідропонний ме-

тод одержання зеленого підкорму у зимовий період, який дає змогу

поліпшити продуктивність і здоров’я тварин, очевидно, широко за-

стосовуватиметься на фермах.

Загальні теоретичні питання кормовиробництва

121

5.9. Прецизійні (точні) технології в кормовиробництві

Адаптивне — диференційоване виробництво сільськогосподар-

ської продукції, в даному разі виробництво кормів, останнім часом

має назву «точне сільське господарство» (прецизійне землеробство,

рослинництво) (Precision farming). Воно полягає в економічному і

особливо екологічно вигідному використанні сільськогосподарсь-

ких угідь з урахуванням агроекологічних умов вирощування

польових і кормових культур. Враховуються умови вегетації фіто- і

агрофітоценозів у масштабі окремих (невеликих) контурів — час-

тин поля сівозміни (луки).

Як відомо, в межах поля або пасовищного угіддя досить часто

спостерігаються значні коливання продуктивності посівів. Вони мо-

жуть бути зумовлені як ґрунтово-екологічними особливостями поля

(луки), так і попередньою технологією вирощування культури чи

догляду за кормовим угіддям та ін. Це стосується, зокрема, таких

показників, як кислотність (рН), потужність гумусового горизонту,

агрегатний склад, водний і поживний режим, щільність ґрунту

(в т.ч. наявність так званої плужної плити), ґрунтова ерозія, наяв-

ність у ґрунті шкідників, насіння бур’янів, стан передпосівної підго-

товки ґрунту, експозиція локального контуру поля, попередники

тощо. Всі ці відмінності агроекологічних умов у межах окремих кон-

турів поля необхідно вирівняти. У кормовиробництві це, наприклад,

стосується заплавних земель з їх досить строкатим ґрунтовим по-

кривом, що, як відомо, відображається в агрохімічній характеристи-

ці контурів і даних гідрологічного режиму. Взагалі детальний опис

контурів природних угідь застосовується при інвентаризації і пас-

портизації природних угідь, а для локального коригування умов

вирощування трав застосовується мало.

Польові землі також поділено на технологічні групи в системах

ПСЗ КМОТ (система протиерозійних заходів при контурно-

меліоративній організації території). Але вони відображають лише

загальнотериторіальні умови. При застосуванні прецизійних (точ-

них) технологій у кормовиробництві йдеться про ділянки меншого

(і малого) масштабу в межах одного поля або окремої ділянки луки,

відмінності між якими слід нівелювати заходами поточної (автома-

тичної) зміни параметрів виконання агротехнічного прийому (авто-

матична зміна глибини основного і передпосівного обробітку ґрунту,

норми висіву насіння, внесення добрив і засобів захисту рослин то-

що). Усього цього досягають, знову ж таки, шляхом автоматичної

зміни регулювання машин. Цей спосіб дає змогу передусім знизити

виробничі витрати і одночасно — можливий негативний вплив на

екологічні умови навколишнього середовища.

Частина І

122

Зупинімось детальніше на цих питаннях. В першу чергу потрібні

детальні дані щодо характеристики агротехнічного фону — інфор-

мація про водний і поживний режими ґрунту, про те, наскільки во-

ни різняться на окремих ділянках малого розміру, наскільки знач-

ними є відмінності в урожайності. Якщо контрастність висока, ви-

трати на придбання прецизійних систем з високою імовірністю окуп-

ляться. Якщо ж ці відмінності незначні на даному полі (природному

вгідді), доцільність введення диференційованого (точного) виробни-

цтва кормів буде сумнівною.

Попередній аналіз локальних умов на великих площах полів у

Європейських країнах здійснюється шляхом використання системи

глобального позиціювання СГП (від англ. Global Positioning Sys-

tem — GPS). За її допомогою досить точно визначають конфігурацію

полів, межі ділянок, які відрізняються характеристикою агрофону.

Далі вже використовують різні за точністю і витратністю методи

аналізу ґрунту. Це може бути:

а) аналіз супутникових знімків. Їх цілком легально можна купи-

ти в державних і приватних організаціях Європи і Америки. За до-

помогою комп’ютерної техніки цю інформацію перетворюють на аг-

ротехкарти. Вважається (А. Шинделов, 2004), що цей метод аналізу

полів відносно недорогий;

б) аналогічну, але більш точну інформацію можна одержати

зйомкою відеофільмів та інфрачервоних фотографій з літака. За-

трати також будуть невисокими;

в) досить точний, але вже дорожчий метод обстеження кормових

полів — картування урожайності зерна або зеленої маси травостою

чи посіву кормової культури, яке здійснюється бортовим

комп’ютером агрегату під час збирання. В Україні і країнах СНД

він, схоже, є найбільш реальним у найближчій перспективі.

За допомогою спеціальних вимірювальних пристроїв, з ураху-

ванням ширини захвату збирального агрегату, бортовий комп’ютер

визначає урожайність посіву в різних місцях поля, луки. Інформа-

ція записується на ЧІП (РСМСІА) і обробляється на стаціонарному

комп’ютері для наступного зіставлення з характеристиками ґрунту

на окремих ділянках.

Важливе значення мають також аналізи ґрунту на вміст пожив-

них речовин, фізико-хімічний склад і електропровідність. Вони да-

ють змогу добути об’єктивні дані про вміст у ґрунті вологи і катіонів.

Бонітування проводять шляхом растрового (деталізованого по еле-

ментах) аналізу. Місце взяття проби фіксується за допомогою при-

ймача СГП — системи глобального позиціювання.

Описана технологія дає змогу скласти досить точні карти повер-

хневого шару ґрунту окремих, чітко обмежених ділянок поля (угід-

Загальні теоретичні питання кормовиробництва

123

дя). Одержані в результаті аналізів карти використовують для по-

передньої оцінки економічної доцільності прецизійних технологій.

Якщо одержано вагомі дані на користь їх застосування в кормовій

сівозміні, на пасовищі, сінокосі, сінокосно-пасовищному угідді, виго-

товляють робочі карти прецензійного (точного) проведення польо-

вих робіт, а також заходів у системі поверхневого й докорінного по-

ліпшення природних кормових угідь: основної і передпосівної підго-

товки ґрунту, основного внесення добрив, сівби, наступного внесен-

ня добрив та ін.

Ведення польових робіт за допомогою інформації, закладеної в тех-

нологічні карти в системі точного кормовиробництва (землеробства,

рослинництва) стало реальним завдяки системі глобального позицію-

вання (СГП). За допомогою СГП можна досить точно вести агрегати по

запланованих і введених в комп’ютер віртуальних лініях їх руху. Сту-

пінь точності роботи агрегатів залежить і від способів введення кори-

гувальних сигналів і потужності установлених DGPS-приймачів.

Прецизійне кормовиробництво здійснюється за непрямого

(offline) і прямого (online) одержання інформації. Непрямий спосіб

полягає в попередньому одержанні величин із зазначенням топо-

графічних координат. На цій основі на стаціонарному комп’ютері

виготовляється так звана аплікаційна карта даних і визначається

(оптимізується) форма цієї інформації для бортового комп’ютера.

Зупинимось на окремих технологічних прийомах прецизійної тех-

нології вирощування кормових, зернокормових культур, трав.

Точний обробіток ґрунту. Він полягає в адаптуванні інтенсив-

ності обробітку відповідно до ґрунтових умов локальних агрофонів

поля чи лучного угіддя, завдяки чому створюються гомогенні умови

вегетації польових культур і трав на луках. Диференціацією глиби-

ни обробітку, зокрема, досягається економія паливно-мастильних

матеріалів, що вже само по собі досить важливо, враховуючи високу

вартість цих енергоносіїв. Інтенсивність культивації (швидкість ру-

ху агрегату, тиск лап) може змінюватись за різних характеристик

ґрунту, наприклад, його твердості, яка може змінюватись залежно

від макро- і мікрорельєфу поля, різних попередніх культур, та ін.

Сівба. Це відносно простий елемент диференційованого кормо-

виробництва. Змінною величиною тут виступає норма висіву насін-

ня з урахуванням умов зволоження окремих частин поля (вище або

нижче рівень залягання ґрунтових вод, звідси більша або менша

густота посіву, тобто більша або менша норма витрати насінного

матеріалу).

При цьому, звичайно, враховують і такі складові врожайності, як

сорт, агрокліматичний потенціал поля і його окремостей, а також

попередник (якщо в полі вирощували декілька культур), кількість

Частина І

124

опадів за вегетаційний період, їх розподіл по періодах вегетації

культури.

Удобрення. Прецизійне внесення добрив — один з найбільш

поширених і найвагоміших технологічних прийомів диференційо-

ваного кормовиробництва. Використовують дані агрохімічних об-

стежень, уточнюючи їх взяттям проб за допомогою напівавтоматич-

них установок на спецмашині. Географічна позиція визначається

системою СГП (GPS) з використанням приймача DGPS. Ці дані ви-

користовують під час першого внесення добрив. Далі обов’язково

проводять листкову діагностику або оперативний ґрунтовий конт-

роль за вмістом поживних речовин у ґрунті. Щоправда, цей метод

більш трудомісткий, ніж листкова діагностика. Дані вводяться в

бортовий комп’ютер.

Разом з тим для азотних підживлень уже протягом певного часу

в Німеччині використовують більш досконалий метод, який не пе-

редбачає використання агрохімічних карт поля. Як відомо, інтенсив-

ність азотного живлення можна досить чітко визначати візуально

за кольором листя (світло-зелений, зелений, темно-зелений), що

свідчить про вміст у листі хлорофілу. Його визначають приладом-

сенсором (Hydro N-сенсор), установленим на агрегаті. Сенсор одер-

жує сигнал від відбитих посівом сонячних променів. Інтенсивність

відбитих сонячних променів тісно корелює з наявністю у листках

хлорофілу, тобто з інтенсивністю забарвлення листя. Цей метод до-

цільно застосовувати також при обприскуванні поля проти ушко-

дження листя хворобами (наприклад, прапорцевих листків різного

ступеня ураженості, зокрема телейтоспорами, та ін.).

Вадою цього методу є те, що він ефективний тільки в сонячну по-

году. Тому останнім часом застосовують «активні» сенсори. Вони ви-

мірюють інтенсивність відбитого рослинами лазерного випроміню-

вання, яке посилає сенсор.

Регулювання норм витрат добрива і отрутохімікату здійснюють

за допомогою спеціальних регулювальних пристосувань на розки-

дачах і оприскувачах. Така система безпосереднього одержання ін-

формації (online) під час роботи агрегату дає змогу значно скоротити

виробничі витрати. Її можна використовувати і в боротьбі з

бур’янами на парах, луках і на посівах просапних культур.

Досвід підприємств у країнах Заходу показує, що переваги точ-

ного рослинництва і кормовиробництва полягають передусім в еко-

номному витрачанні добрив, насіння, отрутохімікатів, що дає пере-

ваги в екологічному і економічному плані. Завдання підвищення

врожайності не є пріоритетним. Те саме стосується і фінансової сто-

рони питання: економічний ефект від приросту врожайності стано-

вить близько 30 євро/га (180 – 200 грн/га). Взагалі прецизійне (точне)

Загальні теоретичні питання кормовиробництва

125

землеробство, у разі його реального впровадження у кормовиробни-

цтві господарств України і держав СНД — річ досить дорога і досту-

пна лише високорентабельним аграрним підприємствам, де є мож-

ливість придбати відповідне сучасне устаткування, зокрема ті ж

«активні» сенсори з лазерами малої потужності (табл. 27).

Таблиця 27. Затрати на застосування способів диференційованого

(точного) рослинництва і кормовиробництва (за А. Шинделовим, 2004)

Питомі витрати,

євро/га, при площі

землекористування,

га

Агротехнічний захід

Вар-

тість,

євро

2000 3000

Проби ґрунту (DGPS-приймач, ноут-бук з

пакетом прикладних програм, автомо-

біль, зарплата, агрохімічна карта поля)

6500 8,50 7,67

Основне внесення добрив (DGPS-

приймач, бортовий комп’ютер, причіп-

розкидач, електронне обладнання,

накладні витрати, карта внесення)

24 000 10,15 7,98

Картування врожайності комбайном

(DGPS-приймач, відповідне супутнє об-

ладнання, карта врожайності)

11 500 9,60 8,57

Внесення азоту при підживленні (DGPS-

приймач, бортовий комп’ютер, електро-

нне обладнання, причіп-розкидач, карта

внесення, N-сенсор, накладні витрати).

37 500 4,52 3,59

Бюро (РС з РСМСІА-обладнанням (ЧІП),

пакет прикладних програм щодо внесен-

ня добрив і картування поживних речо-

вин)

6000 4,14 3,46

Усього 85 500 36,91 31,27

З наведених у табл. 27 даних випливає, що для придбання необ-

хідної техніки і електронного обладнання потрібно 85,5 тис. євро або

близько 550 тис. грн без урахування відповідних платежів у разі їх

імпорту. Дані таблиці також показують, що за більшої площі земле-

користування питомі витрати з розрахунку на 1 га земельної площі

знижуються досить істотно. У даному разі на 15,3 %. У господарст-

вах України і країн СНД переважають великі площі землекористу-

вання. Тому вигідність застосування прецизійних технологій може

бути більшою, ніж у країнах Європи.

Однак широке використання цих технологій утруднюється, пере-

дусім через високу вартість необхідної техніки і обладнання і недо-

статню доступність цього обладнання. Велике значення має часто

ще невисока врожайність, не завжди сприятливі кліматичні умови.

Потрібні також висококваліфіковані спеціалісти для роботи з елек-

Частина І

126

тронною технікою і електронною обробкою одержаних даних та ви-

сококваліфіковані механізатори. Крім того, застосування певних

електронних приладів (наприклад, для місцезнаходження агрегату

і навігації по полю) у деяких країнах СНД обмежується чинним за-

конодавством.

Разом з тим, враховуючи часто значну і велику розмаїтість агро-

екологічних умов на великих полях, при великомасштабному зем-

лекористуванні в Україні і країнах СНД застосування прийомів

прецизійного землеробства у кормовиробництві може бути досить

актуальним і рентабельним. Важливими факторами на користь йо-

го є поліпшення екологічних умов на полях і лучних угіддях, досить

вагома економія пального, добрив, посівного матеріалу.

Лучне кормовиробництво

127

Частина друга

ЛУЧНЕ КОРМОВИРОБНИЦТВО

1. НАРОДНОГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ

ЛУЧНОГО КОРМОВИРОБНИЦТВА

Лучне кормовиробництво як частина загального курсу кормови-

робництва — наукова дисципліна, яка розробляє теорію і практику

організаційно-господарських, економічних, технологічних і техніч-

них заходів щодо поліпшення природних кормових угідь, створення

високопродуктивних сіяних пасовищ і сіножатей. Воно має забезпе-

чити повноцінну годівлю, насамперед жуйних і коней, свіжими зе-

леними кормами, сіном та іншими кормами з лучних трав. Отже,

лучне кормовиробництво — це джерело кормів вищої якості. Крім

того, лучні трави нагромаджують багато органічних речовин, по-

ліпшують родючість ґрунту і екологічну обстановку, запобігають

ерозії ґрунтів. У перспективі лучне кормовиробництво має забезпе-

чити виробництво до 30 % кормів у загальному балансі виробництва

їх в Україні.

В Україні природні угіддя займають 7,84 млн га. Розораність зе-

мель сягає 90, а в окремих районах — 93 – 96 %. Багато земель (35 –

40 % ріллі) зазнають водної ерозії. Тому майже 15 – 20 % найбільш

ерозійно небезпечних земель (схилів балок, ярів) треба тримати пе-

реважно під залуженням, тобто включити їх у лучну кормову пло-

щу. Це не тільки не призведе до зменшення виробництва валової

продукції рільництва, а й сприятиме зростанню загальної продук-

тивності ріллі і виробництву продукції тваринництва, поліпшенню

чистоти сільськогосподарських угідь, водних джерел, зберіганню і

підвищенню родючості ґрунту.

Для підвищення продуктивності лук і пасовищ треба добре ви-

вчити загальні питання біології й екології багаторічних трав, добре

знати особливості основних родин і видів лучних рослин, чітко роз-

різняти типи природних сіножатей і пасовищ, вміти розв’язувати

питання паспортизації їх, здійснювати засоби поверхневого і доко-

рінного поліпшення і на цій основі створювати культурні пасовища

і сіножаті.

Частина 2

128

2. КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ВИДІВ

ЛУЧНИХ РОСЛИН

2.1. Злакові

До цієї родини належать багато- і однорічні трав’яні рослини з

мичкуватою або кореневищною кореневою системою, порожнистими

або округлими, інколи сплющеними стеблами, лінійними, ланцет-

ними листками, які розміщені на стеблі почергово, з двостатевими,

рідше одностатевими квітками, зібраними у волоть, колоски або ко-

лосоподібну волоть. Ця родина об’єднує майже 350 родів і 3500 ви-

дів, у тому числі в Україні, Росії та інших країнах СНД відповідно

146 і 986. Але на сіножатях і пасовищах використовується не більш

як 30 родів.

Злакові багаторічні трави — основа лучного кормовиробництва,

важлива складова польового травосіяння. Тварини на переважно

злаковому пасовищі дістають практично всі необхідні поживні ре-

човини в достатній кількості. За поживністю 1 кг злакової трави

на пасовищі відповідає 0,18 – 0,22, а на сіножатях під час збиран-

ня у більш пізні фази (викидання колоса — колосіння) — 0,22 –

0,24 корм. од., більш енергоємних трав південних степів — до

0,30 корм. од.

Найвищу кормову цінність мають костриця лучна, пажитниця

багаторічна (райграс пасовищний), тонконіг лучний, пирій повзу-

чий, безкореневищний, тимофіївка лучна. Добра кормова цінність у

пажитниці багатоукісної і райграсу високого, грястиці збірної, тон-

конога болотного, стоколосу безостого; середня — у стоколосу прямо-

го, мітлиці білої і звичайної, костриці червоної і тростинної, очере-

тянки; нижча за середню — у костриці овечої, горошку запашного,

лепешняку напливаючого; незадовільна — у щучнику дернистого,

біловусу торчкуватого, куничника надземного та ін. Разом з тим

слід підкреслити, що навіть трави, які мають цінність, нижчу за се-

редню, і малоцінні дають непогане сіно

На природних кормових угіддях росте дуже багато цінних трав,

які слід вводити в культуру на сіножатях і пасовищах. Урожайність

злакових трав залежить переважно від родючості ґрунту і може ста-

новити від 3 – 5 до 15 – 20 ц/га сіна, а на заплавних ділянках пів-

денних районів — до 40 – 60 ц/га. Це насамперед пирійні і стоколо-

сові перелоги з бобовими і різнотрав’ям.

Серед злакових трапляються отруйні — молінія голуба, джонсо-

нова трава — гумай, більшість перлівок. Деякі з них є дуже неба-

жаними в травостої, оскільки спричинюють ураження слизової обо-

лонки рота, кульгавість, порушують зір, засмічують вовну овець та

ін. (ковила, лишай, люцерна — кримська ріпиця).

Лучне кормовиробництво

129

Бекманія звичайна (Весmannia erисіfогmіs L. Ноst) — корене-

вищний верховий ярий злак. Висота стебла до 140 – 150 см. Стебла

біля основи мають потовщення у вигляді цибулини. В травостої ба-

гато подовжених вегетативних пагонів. Листки світло-зелені, до

1 см завширшки, шорсткі. Суцвіття — звичайний або гіллястий ко-

лос 20 – 30 см завдовжки. Поширена переважно в Степу і Лісостепу.

Трапляється в північних і гірських районах. Рослина вологолюбна,

зимостійка, солевитривала. Добре витримує тривале затоплення (до

100 днів). Цінний корм для великої рогатої худоби і коней. Вівці і

кози поїдають її гірше. Кілограм якісного сіна відповідає 0,55 –

0,6 корм. од. і містить 36 – 38 г перетравного протеїну.

Очеретянка (Digarphis arundinaceae L.) — кореневищний злак,

переважає на сіножатях, від 1 до 2,5 м заввишки. Має добре розви-

нену кореневу систему, яка глибоко проникає в ґрунт (до 3 м). Добре

кущиться. Листки світло-зелені, довгі, широкі (8 – 15 мм), по краях і

знизу шорсткі, з довгим гострим язичком. Суцвіття — волоть до

20 см, стиснута, з короткими гілками. Колір волоті зелений або з

фіолетовим відтінком. Насіння дрібне (2 – 3 мм), плоске, видовжено-

яйцеподібної форми, блискуче. Маса 1000 насінин — 0,7 г. Волого-

любна рослина. Добре витримує затоплення (до 45 днів). Морозо-

стійка, росте в травостоях і одновидових посівах. Кормова цінність

задовільна — 1 кг сіна відповідає 0,45 – 0,47 корм. од. і містить 45 –

47 г протеїну. Добре поїдають очеретянку всі види тварин до почат-

ку колосіння. В 1 кг трави 0,14 – 0,16 корм. од. і 24 – 27 г протеїну.

Строк використання 4 – 6 років. Приріст за добу 6 – 8 см. Дає зелену

масу рано, одночасно з озимими культурами на зелений корм, тому

в окремих районах її можна використовувати замість озимих на зе-

лений корм. Дає 2 – 3 укоси. Урожайність сіна — 40 – 70 ц/га і бі-

льше, на родючих землях — 100 – 120 ц/га. На насіння збирають у

фазі воскової стиглості. Якщо запізнюються і збиранням, втрачають

багато насіння Урожайність насіння 15 – 20 ц/га. Насіння можна

використовувати протягом 2 – 3 років. Норма висіву насіння — 12 –

14 кг/га.

Грястиця збірна (Dactуlis glomerata L., рис. 7) — верховий не-

щільнокущовий злак озимого типу. Має велику кількість вегетати-

вних пагонів i прикореневих листків. Розвинена мичкувата корене-

ва система проникає в ґрунт на глибину до 1 – 1,5 м. Облистненість

дуже висока, листя велике, шорстке, язичок довгастий. Маса листя

в першому укосі перевищує масу стебел. У другому укосі травостій

складається з видовжених вегетативних стебел. При цьому маса ли-

стя у 2 – 3 рази більша за масу стебел.

Суцвіття — лапчаста волоть. Насіння злегка зігнуте, має корот-

кий (1,5 – 2 мм) остюк, довжина насінин — 4,5 – 6,0 мм. Маса 1000