Зінченко О.І. Кормовиробництво

Подождите немного. Документ загружается.

Частина І

де 0,086 — 1 мг-екв СаSO

•

2Н

О, г; а — вміст обмінного натрію,

мг-екв/100 г ґрунту; Є — ємність обміну, мг-екв/100 г ґрунту, Н —

глибина меліоративного шару ґрунту, см; Д — об’ємна маса ґрунту,

г/см

На солонцях, що містять соду, гіпсу вносять більше. Для розра-

хунку норми внесення використовують формулу

=−+−0,086( 0,1 ) ( 1) ,ХаЄS НД

де S — вміст СаСО

+ Н

СО

у водній витяжці, мг-екв/100 г ґрунту.

Гіпсування більш ефективне на фоні внесення органічних доб-

рив або з посівами бобових. Особливо цінні фітомеліоранти — лю-

церна і буркун.

У Лісостепу, передусім у лівобережних районах, трапляються

осолоджені ґрунти, де іони натрію замінені іонами водню. Тому крім

гіпсу, органічних і мінеральних добрив на цих ґрунтах вносять та-

кож вапняні добрива.

Значення хімічної меліорації дуже велике. Тому потрібно насам-

перед збільшувати виробництво хімічних меліорантів, а не мінера-

льних добрив (С. Левко, І. Мельник, В. Гуцуляк, В. Ковальов, 1989).

Господарства при цьому повинні мати удосконалені розкидачі, які-

сно нові машини на рівні кращих світових зразків.

5.7. Екологічні основи кормової площі

Термін «екологія» (від грец. еісоs — дім, наука про дім) має ши-

роке значення. Є різні його формулювання, зокрема стосовно екоси-

стем різного рівня. Одне з них: екологія — наука про взаємозв’язки і

взаємини біологічних систем різного рівня (особин, популяцій, ви-

дів, біоценозів з навколишнім середовищем). Уперше це поняття

запропонував у 1866 р. німецький учений біолог Ернст Геккель.

Тривалий період (близько 100 років) він застосовувався в біології.

Тепер можна говорити про екологізацію науки, промисловості, мис-

лення, політики. У цьому загальному зв’язку і полягає зміст понять

«екологія», «екологічна обстановка», «екологічні умови», під якими

розуміють результати передусім господарської діяльності людини в

природі. Баррі Коммонер, автор відомої книги «Замкнене коло», ос-

новні закони екології сформулював у вигляді 4 афоризмів (за

О.В. Яблоковим, 1989): «Усе пов’язано з усім», «Ніщо не дається

задарма», «Все має кудись діватися», «Природа знає краще».

Перевиробництво енергії і засобів хімізації, величезна кількість

автомобілів, локомотивів, теплоходів, літаків, які поглинають ки-

сень, виділяючи шкідливі гази, призводять до забруднення ґрунту,

водоймищ, морів і океанів, підґрунтових вод, полів і природних

Загальні теоретичні питання кормовиробництва

угідь, повітряного басейну. Щоб запобігти цьому на агроландшаф-

тах треба запроваджувати енерго- і ресурсозберігаючі, екологічно

доцільні технології вирощування кормових і зернокормових куль-

тур, що безпосередньо стосується кормової площі, оскільки чистота

середовища на полях є необхідною умовою виробництва якісних кор-

мів і продукції тваринництва.

5.7.1. Способи поліпшення екологічних умов

на кормових угіддях

На посівах кормових культур, сіножатях і пасовищах слід здійс-

нювати як загальні, так і окремі заходи щодо забезпечення сприят-

ливої екологічної обстановки. Перша група заходів залежить від

системи природоохоронної організації території, яка передбачає

припинення ерозії, очищення промислових стоків від біологічного і

мінерального забруднення, у тому числі від важких металів, які

можуть нагромаджуватися у ґрунті у надмірній кількості, а потім

переходити у продукцію тваринництва. Зарегулювання стоку при

використанні води на технічні потреби промислових виробництв,

переведення їх водопостачання на замкнений цикл мають одне з

вирішальних значень у комплексі природоохоронних заходів.

Друга група заходів залежить насамперед від рівня агротехніч-

ної служби в господарстві, від технологій вирощування кормових

культур. Так, вміст нітратів у кормах, як і в іншій продукції рос-

линництва, прямо залежить від високих азотних фонів живлення.

Органічні добрива мають переваги щодо цього у зв’язку з повіль-

ною, поступовою мінералізацією органічної речовини. Разом з тим

безпосереднє внесення свіжих органічних добрив пов’язане з ризи-

ком забруднення ґрунту гельмінтами, різними хвороботворними

бактеріями (наприклад, збудниками бруцельозу і туберкульозною

паличкою). Надмірна кількість безпідстилкового гною може бути

також джерелом важких металів. Тому перед внесенням його слід

знезаражувати, поєднуючи холодний і гарячий способи зберігання,

за яких гинуть шкідливі мікро- й макроорганізми. Крім того, треба

проводити аналіз гною на вміст у ньому важких металів та інших

хімічно шкідливих домішок.

На кормовій площі можна використовувати органічні відходи

підприємств спиртової, крохмале-патокової, шкіряної промисловос-

ті, цукрових заводів, комунальних господарств, стічні води міст то-

що. Усі вони підлягають знезараженню (термічна обробка, тривале

витримування мулу, компостування негашеним вапном, аміаком,

аміачною водою та іншими речовинами, наприклад тіазоном —

0,25 % маси компосту).

Частина І

Норми внесення відходів і компостів визначають з урахуванням

ГДК важких металів у ґрунті (табл. 16) за формулою

123

(ГДК ),ДФККК

−

де Д — допустима норма важкого металу, кг/га; ГДК — гранично

допустима концентрація важкого металу у ґрунті, кг/га; Ф — вміст

важкого металу в ґрунті, кг; К

, К

—

коефіцієнти поправки від-

повідно на вміст гумусу, механічний склад і кислотність ґрунту.

Таблиця 16. Допустимий вміст хімічних елементів в орному шарі

ґрунту, мг/кг

Елемент Вміст

Максимальний

вміст у забруд-

нених ґрунтах

Гранично допу-

стима концент-

рація (ГДК)

Елемент Вміст

Максимальний

вміст у забруд-

нених ґрунтах

Гранично допу-

стима концент-

рація (ГДК)

Миш’як 0,1 – 20 8000 20 Нікель 2 – 50 10 000 50

Бор 5 – 20 1000 25 Свинець 0,1 – 20 4000 1000

Берилій 0,1 – 5 2300 10 Селен 0,01 – 5 1200 10

Бром 1 – 10 600 10 Сурма 0,01 – 5 1200 5

Кадмій 0,01 – 1 200 3 Олово 1 – 20 800 50

Кобальт 1 – 10 800 50 Талій 0,01 – 0,5 40 1

Хром 2 – 50 20 000 100 Титан 10 – 5000 20 000 50 000

Мідь 1 – 20 22 000 100 Уран 0,01 – 1 115 5

Фтор 50 – 200 8000 200 Ванадій 10 – 100 1000 50

Галій 0,1 – 10 300 10 Цинк 3 – 50 20 000 300

Ртуть 0,01 – 1 500 2

Молібден 0,2 – 5,0 200 5

Цирконій 1 – 300 6000 300

Слід обмежити пряме внесення рідкого гною на кормовій площі.

На його основі готують соломистий гній і компости, використовуючи

рештки торішньої соломи, торф. Готують також високоефективні

органічні добрива і торфо-мінеральні компости, які справляють мі-

німальний негативний вплив на середовище.

У кожному господарстві має бути розроблена і здійснена науково

обґрунтована система природоохоронних і екологічних заходів при

протиерозійній організації території. Без цього неможливо мати

екологічно чисту продукцію у кормовиробництві.

Забезпечення задовільного санітарного стану кормових полів і

одержання екологічно чистих кормів великою мірою залежать та-

кож від широкого впровадження екологічно чистих технологій ви-

рощування кормових культур, які зводять до мінімуму або виклю-

чають використання на полях хімічних засобів боротьби з

Загальні теоретичні питання кормовиробництва

бур’янами, шкідниками і хворобами. Пестициди у кормовиробницт-

ві слід замінювати агротехнічними і біологічними засобами з широ-

ким застосуванням сортів, які не пошкоджуються або мало пошко-

джуються шкідниками і хворобами.

Наш досвід тривалого вирощування кормових культур у спеціа-

лізованих кормових сівозмінах (з 1965 р.), де пестициди не викорис-

товуються зовсім, а помірні дози мінеральних добрив вносять на

фоні органічних, дає підстави для такого висновку: у кормовироб-

ництві вже сьогодні можна мати екологічно чисту продукцію, яка не

містить залишків пестицидів, з мінімальним вмістом нітратів.

Тепер у багатьох господарствах і практично в усіх районах Укра-

їни є добре обладнані районні агрохімічні лабораторії. За допомо-

гою їх можна здійснювати оперативний контроль за якістю кормів і

продукції рослинництва. Однак методи визначення вмісту нітратів і

нітритів у продукції ще не досконалі. Недостатній також контроль

залишків інсектофунгіцидів, гербіцидів і ретардантів у рослинах,

які становлять більш серйозну загрозу для якості кормів і тварин-

ницької продукції, ніж нітрати, і порівняно з останніми тривалий

період зберігаються у зерні і кормах. Треба також виключити такі

засоби хімізації, як дефоліація соняшнику, після якої не можна ви-

користовувати на корм кошики і соняшникову макуху.

Перед тим як прийняти рішення про використання того чи іншо-

го препарату, слід проконсультуватись у відповідних установах.

Може виявитись, що препарат вилучено із списку рекомендованих.

Не слід діяти за принципом «шкідливо для одних організмів —

не шкодить іншим». Так, внесення гербіцидів не тільки вибірково

діє на певний вид бур’янів, а й впливає на мікрофлору й фауну ґрун-

ту, актуальну і потенційну родючість ґрунту, а також потрапляє у

ґрунтові води. Разом з тим треба оцінювати ситуацію на конкретно-

му полі. Агроном має у своєму розпорядженні комплекс сучасних

машин, що дають змогу агротехнічними заходами ефективно боро-

тися з бур’янами, доводячи кількість їх до рівня, який суттєво не

впливає на врожайність культури. Але буває потреба у використан-

ні гербіцидів, особливо після сходів або у ланці люцерна — кукуру-

дза, при застосуванні нульового обробітку ґрунту та ін.

Потрібно також враховувати наявність шкідників і хвороб рос-

лин на полях сівозміни, запобігати появі їх правильним чергуван-

ням культур у сівозміні, використанням специфічних ентомофагів,

фітофагів. А коли цього не досить, треба застосувати хімічний ме-

тод, особливо у більш зволожених північній і західній частинах Лі-

состепу й на Поліссі.

Пестициди і гербіциди впливають насамперед на великих тва-

рин і людину. Ентомофауна і мікрофлора терплять менше, бо всти-

Частина І

гають пристосуватися, генерують стійкі види, що для людини і тва-

рин не характерно. Але шкідливість дії хімічних препаратів людина

нерідко збільшує сама. Так, норма внесення 60 % хлорофосу на кар-

топляному полі становила 1,2 кг/га за препаратом, проте для зни-

щення шкідників його достатньо 12 г/га (100-разове збільшення до-

зи). Рештки пестицидів у кормах не завжди враховують і не зазна-

чають в офіційних документах про якість кормів. Слід встановити

звітність про рівень хімічної чистоти кормів та іншої сільськогоспо-

дарської продукції у господарстві, районі, області. Є звітність про

кількість внесених препаратів, проте немає даних про вміст їх у кор-

мах і продукції після цього.

Застосування біопрепаратів більш вибіркове, ніж пестицидів.

Наприклад, трихограма може знищити гусінь лучного і кукурудзя-

ного метеликів та ін. Крім того, можна додатково застосувати біток-

сибацилін та інші препарати проти вовчка на посівах соняшнику.

Можна використовувати муху фітомізу, павутинних кліщиків, клі-

ща фітосейлюса тощо. Ефективними є феромонні пастки. Тому в

кожному господарстві треба розробляти комплексну систему захисту

сільськогосподарських культур з урахуванням економічних порогів

шкідливості бур’янів, хвороб та шкідників.

5.7.2. Кормовиробництво на місцевості

з підвищеною радіоактивністю

Забруднення ґрунтів радіонуклідами у деяких районах України,

Білорусі і Росії внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС ставить

перед кормовиробництвом, як і перед рослинництвом, важливі за-

вдання з ліквідації або зменшення несприятливого впливу РР (ра-

діоактивних речовин), що є у ґрунті, на рослини, тварин, якість

сільськогосподарської продукції — зерна, м’яса, молока тощо. Радіо-

активні опади забруднюють усе, що перебуває на поверхні землі:

посіви культур, луки і пасовища, джерела води і незакриті корми, а

також зібраний урожай зернових, технічних і кормових культур.

Крім радіонуклідів, що швидко руйнуються і мало живуть, най-

більшу загрозу для людей становлять радіонукліди йоду, які кон-

центруються у щитовидній залозі і добре виділяються у дійних ко-

рів з молоком. Значну частину активності становлять молібден-99,

барій-140, цирконій-95, ніобій-95, стронцій-89, цезій-137. Щільність

забруднення може бути різною і встановлюється безпосередньо на

місцевості. При цьому зовнішнє гамма-випромінювання є основним

фактором, що перешкоджає одержанню високоякісної сільськогос-

подарської продукції.

Рослини забруднюються радіоактивними опадами (частково і під

час кореневого живлення) і ґрунтовим пилом, який осідає на лист-

Загальні теоретичні питання кормовиробництва

кову поверхню. Більше радіоактивного пилу затримується на широ-

колистих рослинах — коренеплодах, кукурудзі, бобових культурах,

кормовій капусті, менше — на листках злакових, тому злакові міс-

тять менше РР. Менше їх, звичайно, у зерні, оскільки воно захище-

не від безпосереднього забруднення, а також у бульбах картоплі,

коренях буряків, турнепсу та інших коренеплодах. Тому радіоактив-

ність окремих органів і частин рослин у різних видів неоднакова.

Найбільше РР у листках, стеблах, полові — від 94 до 99,8 %, міні-

мальна кількість їх у зерні, бульбах, коренеплодах.

Вміст РР у ґрунті і рослинах можна зменшити звичайними агро-

технічними заходами — заорюванням і перемішуванням з ґрунтом

верхнього забрудненого шару. Це зменшує концентрацію ізотопів на

одиницю маси ґрунту. Краще, якщо оранка глибока, типу плантаж-

ної (на 40 – 50 см), за якої у борозну лягає верхній шар ґрунту. По-

дальший обробіток на полі має бути поверхневим.

Слід більше вносити в ґрунт органічної речовини, це збільшує

його зв’язність. Тому норми внесення гною (або торфу) на легких

супіщаних і піщаних ґрунтах повинні бути максимально можливи-

ми. При перезалуженні трав дернину слід продискувати, розкри-

шити і обов’язково заорати якомога глибше. Це пояснюється тим, що

в дернині стронцій-90 більш доступний рослинам. Краще поступово

(протягом кількох років) вивозити верхній (0 – 10 см) шар ґрунту за

межі поля у відвали. Стронцій-90 і цезій-137 погано мігрують у глиб-

ші шари ґрунту подібно до фосфору й кальцію, тому знімання верх-

нього шару навіть протягом кількох років виправдане, хоча це дуже

трудомісткий захід. Частину стронцію можна «вилучити» висіван-

ням бобових культур, урожай яких закомпостувати для тривалого

зберігання.

Бажано локалізувати кореневу систему кормових і зерно-

кормових культур у верхньому шарі ґрунту У районах достатнього

зволоження це можна зробити поверхневим внесенням добрив. Цей

захід проводиться після глибокої (плантажної) оранки (50 – 60 см)

спеціальними плантажними плугами.

Крім механічного забруднення радіоактивні речовини засвою-

ються також через листкову поверхню (від 5 до 20 %). Добре засвою-

ються радіонукліди цезію та йоду і погано — стронцію.

У разі зараження посівів у процесі кореневого живлення най-

більш несприятливим є молочне скотарство, де використовуються

переважно трав’яні корми. Разом з тим птахівництво і свинарство,

де використовуються здебільшого зернові корми, більш захищені.

Тому в місцевостях із значним і великим зараженням ґрунту радіо-

нуклідами треба більше вирощувати зернофуражних культур і від-

годовувати свиней і птицю. М’ясна продукція їх буде більш чистою

Частина І

порівняно з продукцією інших видів тварин у 3 – 6 разів (В.Г. Ільїн,

1984).

При незначній кількості у кормах стронцію-90 (0,2 мкКі на одну

корову в добовому раціоні) молоко можна використовувати без об-

межень; якщо рівень його від 0,5 до 20 мкКі — молоко слід перероб-

ляти на сметану, сир, масло; понад 20 мкКі — на топлене масло;

при 0,2 – 20 мкКі у раціоні відгодівельних тварин м’ясо використо-

вують у їжу, від 20 до 200 мкКі і більше — використовують тільки

м’ясо, кістки знищують. Якщо вміст стронцію-90 в раціоні становить

від 10 до 20 мкКі, перед забоєм на м’ясо тварин витримують на чис-

тих кормах від 5 до 15 днів, при більшому вмісті (до 200 мкКі) — 25

днів (табл. 17).

Таблиця 17. Використання молока і м’яса при тривалому надходжен-

ні в організм корів стронцію-90 з кормом (за В.Г. Ільїним, 1984)

Дійсне стадо корів Відгодівля на м’ясо

Кількість

стронцію-90 у

добовому раці-

оні, мкКі на

корову

Вміст строн-

цію-90 у молоці

при добовому

надої 7 – 10 кг,

мкКі на 1 л

Використання

молока

Перед забо-

єм витриму-

вати на чис-

тих кормах,

днів

Використан-

ня м’яса

0,2 0,0006 Без обмежень — Без обмежень

0,5 0,0015 Переробка — Те саме

1,0 0,003 На сметану 5 «

5,0 0,015 На сир, масло 10 «

10,0 0,03 Переробка на

масло

10 «

20 0,06 Те саме 15 Лише м’ясо,

кістки не

знищують

200 0,6 Переробка на

топлене масло

25 Те саме

* Молочні відвійки, сироватку, сколотини згодовують свиням, звірям.

Слід також враховувати фізіологічні особливості рослин. Встано-

влено, наприклад, що культури, які виносять з ґрунту більше каль-

цію, виносять також більше і стронцію. При вирощуванні на ґрун-

тах, забруднених РР, найбільше забруднюються ними трави приро-

дних угідь і бобові культури, особливо конюшина, чина, люцерна,

квасоля, а з різнотрав’я — жовтець, смілка поникла. Набагато мен-

ше стронцію у злакових зернових і злакових травах. За даними ка-

федри радіобіології, рентгенології і ГО Московської ветеринарної

академії, при вирощуванні кормових культур на ґрунтах, що міс-

тять стронцій-90, з розрахунку на одну кормову одиницю буде мен-

ше радіонуклідів, ніж у зерні вівса, у кукурудзи — утричі, у ячме-

Загальні теоретичні питання кормовиробництва

ню — на 20 %, більше, ніж у зерні вівса, у соломі злакових куль-

тур — у 30 – 45, а у соломі гороху — в 100 разів. Порівняно з буль-

бами картоплі у кормових буряках стронцію-90 більше у 8,5, у брук-

ві — в 15, у турнепсі — в 30 разів.

Отже, надходження РР у зерно і корми можна різко обмежити,

поєднуючи культури, які виносять максимальну кількість РР і очи-

щають ґрунт, з культурами, що вбирають їх мало. Це насамперед

бобові трави і зернобобові (горох, квасоля, чина, боби та ін.). Урожай

їх у перший рік використання слід збирати і компостувати. Згодову-

вати худобі можна лише зерно, де РР всього 0,2 % загальної маси

рослини.

Злакові і картопля менше поглинають радіонуклідів. Якщо після

бобових вирощувати пшеницю, ячмінь, овес, кукурудзу, картоплю і

злакові трави на корм худобі, то вміст їх різко зменшується не тіль-

ки у зерні, а й у зеленому кормі. Картоплю можна використовувати

худобі і свиням замість коренеплодів. Після цього протягом 4 – 5

років проводять поверхневий обробіток ґрунту під сівбу здебільшого

злакових.

Поряд із внесенням великих доз органічних добрив (торф, гній)

слід вапнувати ґрунт, оскільки на кислих ґрунтах стронцій-90 легше

поглинається кормовими культурами, ніж на нейтральних і луж-

них. За даними В.Г. Ільїна, цей прийом дає змогу різко зменшити

вміст стронцію-90 у коренеплодах (у 20 разів) і бобових (у 8 разів).

Внесення органічних добрив зменшує вміст стронцію в ґрунті

удвічі. Та оскільки гній також може бути джерелом забруднення

РР, то з цією метою треба використовувати торф, попередньо переві-

ривши його на радіоактивність.

Фосфорні добрива сприяють фіксації стронцію-90 і цезію-137 у

ґрунті. Засвоюваність їх при цьому зменшується у 2 – 3 рази.

Азотні добрива сприяють мобільності цезію-137, збільшенню його

вмісту в урожаї кормових і зернових культур.

При розміщенні культур у сівозмінах враховують ґрунтову від-

мінність. Бобові більше засвоюють Са, а отже, і стронцій та цезій,

тому їх слід розміщувати на ґрунтах більш важких, злакові — на

легших за механічним складом

Певне значення має сортовий добір. Проте це треба визначати в

конкретних умовах сортовипробуванням. Так, за даними В.Г. Ільї-

на, люцерна сорту Північна 69 поглинає ізотопи сильніше, ніж сор-

ту Павлівська.

Враховуючи, що радіонукліди залишаються насамперед у соломі,

а також у сіні, треба ретельно контролювати витрачання грубих кор-

мів. Очевидно, на сіно слід використовувати переважно злакові тра-

ви, насамперед кореневищні злаки (стоколос безостий, прямий,

Частина І

пирій повзучий). У них більшість кореневої системи (до 90 %) роз-

міщена у верхньому шарі ґрунту (0 – 20 см). Тому при глибокому

заорюванні верхнього шару ґрунту вміст радіонуклідів у зеленій

масі й сіні значно зменшується. Грубі корми, що містять велику кіль-

кість РР, підлягають компостуванню і тривалому зберіганню, їх не

можна спалювати. В окремих випадках солому після збирання слід

заорювати на глибину до 50 см і більше. Для цього на комбайнах

установлюють подрібнювачі (солом’яну січку легше заорювати).

Слід виділяти частину земель під вирощування багаторічних

трав протягом кількох років: конюшину — на 2 – 3 роки, люцерну і

еспарцет на 4 – 5 років, лядвенець — на 3 – 4 роки, тобто до зрід-

ження посівів. На цих ділянках урожай багаторічних трав після

значного забруднення у перші два роки, а конюшину — в перший

рік не можна використовувати, її треба компостувати або згодовува-

ти тваринам, що ростуть, з наступним використанням екологічно

чистих кормів. Це стосується і зернофуражу, сіна та інших кормів,

що містять допустиму кількість РР, їх слід згодовувати тваринам,

що ростуть, з наступним очищенням організму чистими кормами.

Нестачу протеїну в раціоні жуйних тварин внаслідок зменшення

бобових можна замінити сечовиною (до 100 г на одну дійну корову

при достатньому вмісті вуглеводів у кормах).

При згодовуванні зерна бобових (сої, гороху) і шроту ріпаку їх

слід кип’ятити, що сприяє виведенню з насіння РР.

Не рекомендується використовувати як концкорми висівки, оскіль-

ки вони містять більше стронцію, ніж ендосперм. Із соковитих кор-

мів треба ширше використовувати картоплю, топінамбур. За дани-

ми Подільського державного аграрного університету, годівля свиней

топінамбуром сприяє виведенню з організму стронцію та інших ра-

діоактивних елементів. Сам топінамбур (бульби) слабко поглинає ці

речовини.

Надземну масу перед силосуванням слід перевіряти на вміст ра-

діонуклідів. Офіційних даних про допустимий (граничний) вміст

радіонуклідів у рослинах немає. За даними літератури, можна ли-

ше орієнтовно рекомендувати такі допустимі величини: для дійних

корів — 0,2 мкКі (стронцій-90) і 1,3 мкКі (цезій-137), для м’ясних

тварин — 1,2 мкКі (стронцій-90) і 0,33 мкКі (цезій-137).

Застосування всіх заходів щодо поліпшення і зведення до міні-

муму забруднення кормів РР має бути ретельно обґрунтоване точ-

ним вивченням реальної обстановки. Усі методи потрібно викорис-

товувати в комплексі, що збільшує їхню ефективність, забезпечуючи

правильне поєднання прийомів видалення радіонуклідів із ґрунту

(сівба бобових) з прийомами, що зменшують концентрацію їх у ньо-

му і роблять менш доступними для рослин (обробіток ґрунту, орга-

Загальні теоретичні питання кормовиробництва

нічне удобрення, внесення вапна). Слід ретельно добирати культу-

ри й сорти, що мінімально засвоюють радіонукліди (злакові, картоп-

ля та ін.).

5.8. Конвеєрне виробництво кормів

Польове і лучне кормовиробництво має конвеєрний характер:

корми одержують безперервно з ранньої весни до пізньої осені. Па-

совище використовують протягом 140 – 160, посіви кормових куль-

тур на польових землях — 190 – 210 днів. На лучній кормовій площі

безперервність надходження корму забезпечується пасовищами і

пасовищно-укісними травосумішами, що добре відростають, на

польовій — добором різних груп кормових культур (озимих, ранніх

ярих, багаторічних трав, пізніх ярих, проміжних посівів, коренепло-

дів, баштанних), а також побічною продукцією рослинництва, част-

ково овочівництва і плодівництва. Встановлюють певні строки і по-

слідовність використання цих кормів.

Конвеєрне виробництво кормів у зв’язку з наявністю побічної

продукції виходить за межі власне кормової площі. Побічна про-

дукція рослинництва й овочівництва може становити від 15 – 20 до

35 – 40 % у кормовому балансі господарства. Наприклад, з кукуру-

дзяних стебел, гички можна приготувати 40 – 50 % загального

об’єму силосу. Якщо врахувати жом з буряків, то загальна кіль-

кість соковитих кормів з побічної продукції може сягати 60 %. За-

вдяки соломі й полові для відгодівлі великої рогатої худоби може

надходити 60 – 80 % грубих кормів. Як нестача, так і надлишок

побічної продукції свідчать про диспропорцію між рослинництвом

і тваринництвом. Побічна продукція надходить здебільшого у дру-

гій половині вегетаційного періоду і може бути використана безпо-

середньо на корм і для заготівлі на стійловий період. Так, гичку

використовують на корм та приготування силосу, іноді у виробни-

цтві кормів штучного сушіння на АВМ. Проте здебільшого її вико-

ристовують для заготівлі силосу з високим вмістом протеїну (від

160 – 180 до 200 г/корм.од.). Солому і полову пшениці, ячменю,

гречки, проса, стебла кукурудзи, солому насінників трав та інші

грубі корми використовують як добавку до зелених кормів при

надмірному вмісті в них вологи. Більшість грубих кормів згодову-

ють тваринам узимку.

Види кормових конвеєрів. У загальній схемі конвеєрного ви-

робництва кормів розрізняють кілька видів конвеєрів: зелений, си-

лосно-сінажний (точніше, силосно-сіно-сінажний), сировинний для

виробництва кормів штучного сушіння або трав’яних протеїнових

концентратів, одержаних шляхом коагуляції соку рослин, очісуван-