Заблоцький Б.Ф. Національна економіка

Подождите немного. Документ загружается.

Тема 13. Національно-економічна безпека

\Ь

Нац економіка

=============

^ 481

явність таких ознак дає підставу говорити про самодостатність

того рівня організації економіки, яка ними володіє. Наприклад,

можна володіти великим трудовим потенціалом, основним капі-

талом і не бути самодостатньою економічною системою через

наявні галузеві структурні диспропорції, невідповідність резуль-

татів виробництва затратам, доходів грішми рівневі цін, експор-

ту-імпорту тощо. Отже, чинник потенціалу важливий, позаяк з ним

тісно пов'язаний обсяг виробництва, але вирішальним чинником є

ефективність використання наявного потенціалу і пов'язані з ним

рівень оптимальності галузевих пропорцій і якості виробничого

продукту. Практично самодостатність суб'єктів економічної си-

стеми слід розглядати через результативну ознаку, тобто через

створений підприємством продукт, регіональний чи національний

продукт. Суть самодостатності національної економічної систе-

ми полягатиме в тому, що національний продукт забезпечує са-

моокупність затрат і самофінансування виробничого і соціяльно-

го відтворення.

Проблеми функціонування механізму економічної самодостат-

ності. Загалом економічна самодостатність і самоуправління -

необхідні умови для організації економічної діяльності в будь-яко-

му регіоні. Але така постановка питання правомірна з урахуван-

ням деяких умов:

^ по-перше, економічна самодостатність зовсім не означає того,

що кожен регіон повинен виробляти весь спектр товарів та послуг.

Структура їх продуктивного потенціалу об'єктивно обмежена.

Однак ця обмеженість має бути компенсована участю регіону в

міжрегіональному та міжнаціональному товарно-грошовому

обміні;

по-друге, прагнення до самодостатності мусить супроводжу-

ватись обов'язковим простим виробничим і виробничо-інфраструк-

турним відтворенням і переважно за рахунок проміжного спожи-

вання сировини, матеріялів, напівфабрикатів підприємств, розмі-

щених у даному регіоні. Це необхідною мірою раціоналізує ван-

тажопотоки, комплексне використання відходів виробництва і, як

наслідок, значно скорочуватимуться витрати виробництва, тоб-

то собівартість регіонального продукту;

Національна економіка

482

Ч> по-третє; самодостатність регіонів передбачає розвиток

міжгалузевих виробництв, зокрема з випуску інструменту, осна-

щення, регіонального і сервісного обслуговування, що створить

сприятливі передумови прискореного розвитку всіх підприємств

регіону;

^> по-четверте, і найважливіше, економічна самодостатність

потребує проведення такої національної і регіональної фінансової

політики, яка стимулювала б економічну зацікавленість локаль-

них виробничих систем регіону збільшувати потужності у вироб-

ництві тих видів товарів та послуг, які потрібні для внутрішньо-

реґіональних і міжрегіональних ринків та забезпечували б висо-

кий рівень регіональної прибутковості.

В умовах переходу до ринку принципи самоокупності й само-

фінансування регіонів, тобто їхньої економічної самодостатності,

повинні сприйматися не лише як потенційно можливі, а й як не-

обхідні. І все ж, усвідомлення необхідності регіональної самодос-

татності зовсім не означає, що ця проблема може бути легко роз-

в'язана. Навпаки, які доцільні межі економічної самодостатності

регіонів різного організаційного рівня (область, район, населений

пункт), що таке механізм формування економічної самодостат-

ності регіону та економічний механізм управління регіоном, яке

місце вони повинні посідати в господарському механізмі країни

загалом — ці та інші питання ще потребують теоретичного об-

ґрунтування і практичної апробації.

Одне можна з упевненістю сказати, що ключовим елементом

механізму економічної самодостатності є людський чинник і пе-

редусім чесність, порядність, патріотизм, фаховість учасників

відносин "підприємство — регіон — держава". Рух товарних по-

токів потребує адекватного зустрічного руху потоків грошей, ре-

алізації інтересів усіх суб'єктів ринку, спільним кожного в яких є їхня

економічна самодостатність, тобто самозабезпечення, само-

окупність і самофінансування.

Тема 13. Національно-економічна безпека

13.3. Регіональні аспекти економічної

безпеки України

У сучасних умовах політичного, державного, економічного й

соціяльного розвитку України регіональні проблеми безпеки, що

пов'язані з реалізацією ідеї соборності Української держави, недо-

торканості її території, блокуванням сепаратистських проросій-

ських тенденцій, розвитком ідей євроатлантичної інтеґрації набу-

вають дедалі актуальнішого значення.

Аналіз сучасної соціяльно-економічної ситуації у країні пока-

зує, що причини появи загроз економічної безпеки України мають

яскраво виражений регіональний характер, викликаний насампе-

ред впливом Російської Федерації на східні і південні регіони Украї-

ни щодо збереження політичної та економічної єдності України з

нею.

Політичне й ідеологічне протистояння регіонів Заходу, що

бажають євроатлантичної інтеґрації та Сходу і Півдня, які схиля-

ються до політичних інтересів Росії в Україні, призводять до відно-

сного розколу України. Крім того, уряди України з проросійською

орієнтацією проводять політичні поступки Росії у сфері привати-

зації, плати за оренду землі, транзиту українсько-російських то-

варів,

створюють кращі умови повернення ПДВ експортерам

східних та південних областей, розподілу бюджетних ресурсів на

їхню користь тощо.

Все це погіршує, соціяльно-економічну ситуацію в інших регіо-

нах, розширює і поглиблює між регіонами прірву щодо їхніх рівнів

економічного розвитку і добробуту їхнього населення.

13.3.1.

Загрози економічної безпеки реґіонів

Насамперед це стосується дезінтеґраційного впливу багатьох

регіональних процесів, що різко знижує рівень унітарності Україн-

ської держави загалом. Ці процеси виражаються у тому, що:

-> по-перше, посилюється до небезпечних меж економічна і полі-

тична відособленість окремих східних і південних реґіонів, послаб-

люються нестійкі економічні міжрегіональні зв'язки, зростає взаєм-

на заборгованість підприємств, неплатоспроможність споживачів і ін.;

Національна економіка

-> по-друге, зростає енергетична проблема у східних регіонах,

які спеціялізуються на видобутку палива й виробництві енергії

при тому, що відбувається переорієнтація продажу енергії з внут-

рішнього на зовнішні ринки та імпорту вугілля, газу, нафти;

•> по-третє, відсутні правові та інституційні передумови фор-

мування економічної самодостатності підприємств, регіонів та

центральної влади загалом;

по-четверте, продовжується спад рівня соціяльно-економіч-

ного розвитку у відносно слаборозвинутих і депресивних регіо-

нах; депресивні ознаки з міжетнічними конфліктами в АР Крим;

поєднання відносного промислового розвитку і запущеного сільсько-

господарського виробництва та геополітичним впливом проросій-

ських політичних сил у східних і південних регіонах України; недо-

статні капіталовкладення в економіку центральних, північних і

західних регіонів України та ін.

Регіональна дезінтеграція стала реальністю, що визначається

групою взаємопов'язаних чинників, до яких можна віднести: ^полі-

тично-адміністративні,

*=>

етноісторичні,

•=>

фінансово-економічні,

^ інституційні, О організаційно-психологічні.

Політико-адміністративні

чинники.

Пов'язані з намаганнями

зберегти свої владні позиції, посилити позиції проросійських регіо-

нальних політичних груп, послабити політичний та адміністратив-

ний вплив Президента України як Гаранта положень Конституції

України.

Етнографічні.

Небезпечні для державної незалежності Украї-

ни.

Загрози викликані намаганням частини громадян України росій-

ського походження не допустити демократичних перетворень в

Україні, євроатлантичної її інтеґрації, а схиляють до так званої

євроазійської інтеґрації, тобто союзу з Російською Федерацією.

Фінансово-економічні.

Зумовлені різним рівнем індустріяльно-

го розвитку регіонів, доходів і добробуту їхнього міського і сіль-

ського населення. Звідси різні темпи входження населення у ринок

і викликані цим можливості непорозумінь між виробниками, насе-

ленням, владою, різний вплив на ситуацію у регіонах таких за-

ходів,

як лібералізація цін, приватизація, демонополізація та ін.

Тема 13. Національно-економічна безпека

Інституційні

чинники.

Викликані консервативністю поглядів

на систему державотворення, ідеологію, політику, норм і стерео-

типів господарювання, суспільних і національних вартостей у ре-

гіонах. Заміна цих поглядів на розуміння сутності свободи, право-

вої держави, дотримання законів, платоспроможності, поєднання

з цивілізованим світом може призводити до негативного реагу-

вання різних політичних та ідеологічних груп населення, спотво-

рення організаційних, управлінських структур та їх функцій у

процесі перетворень у владі та економіці загалом.

Організаційні

чинники.

Діють при створенні нових типів струк-

тур,

що викликані поділом праці, національної єдності, рівнем соці-

ального розвитку. В окремих регіонах свідомо приймаються рішен-

ня,

що суперечать національним інтересам України.

Треба зазначити, що такі проблеми необхідно вирішувати на-

самперед з погляду національної єдності, розвитку національно-

громадянського суспільства з пріоритетом економічного самороз-

витку регіонів, забезпечення їхньої фінансово-економічної само-

достатності, територіальної і політичної цілісності України.

13.3.2. Основи економічної безпеки реґіонів

Сутність економічної безпеки реґіонів і країни загалом зводяться

до недопущення наслідків реальних загроз через їхню профілакти-

ку. Можливі загрози, їхні причини і джерела виникнення в Україні

відомі. Тому найважливішим у розв'язанні цієї проблеми є: дот-

римання вимог економічної безпеки реґіонів; запобігання появи ре-

альних соціяльно-економічних конфліктів, що призводять до депре-

сивності реґіонів.

Вимоги економічної безпеки регіонів. Економічна безпека реґіо-

нів тісно пов'язана з узгодженими ідеями всіх рівнів державної

влади. До принципових вимог системи параметрів економічної

безпеки реґіонів належать:

Ч>

по-перше, можливість використання параметра в централь-

них органах виконавчої влади й органах влади населених пунктів

і реґіонів;

Ч>

по-друге, поєднання параметра з чинною в Україні системою

обліку, статистики і прогнозування;

Національна економіка

Ч> по-третє, достатній рівень конкретності й визначеності, що

дає змогудавати однозначну оцінку фактичного стану економіки

в Україні загалом, галузі й регіону з погляду економічної безпеки;

^ по-четверте, можливість моніторингу і прогнозування чин-

ників, що впливають на рівень безпеки в регіоні.

В умовах відносно глибокої депресивної кризи вкрай важливо

визначити критичні величини розвитку економки, які загрожують

руйнівними процесами і незворотною деградацією. Критична ве-

личина економічних показників безпеки не завжди означає ситуа-

цію повного краху економіки загалом і окремих її регіонів зокре-

ма. Вона насамперед свідчить про необхідність оперативного втру-

чання органів управління для відвернення небезпечних тенденцій.

Тому встановлення загальноприйнятих порогових меж деструк-

тивного розвитку економіки дає змогу обмежити існуючу нині сво-

боду оцінок ситуації в Україні і віднайти порозуміння між різними

політичними силами.

Депресивні регіони і шляхи їхнього розвитку. В процесі рефор-

мування економіки і системи державотворення в Україні з'явила-

ся проблема " депресивних регіонів". Під депресивними регіонами

розуміють частину території країни, яка найбільше потерпіла від

кризових процесів, зокрема зростання безробіття, спаду виробниц-

тва і зниження реальних доходів населення.

* Депресивний регіон — це зазвичай у минулому відносно роз-

винута територія з високим промислово-виробничим потен-

ціалом і достатньо розвинутою інфраструктурою, у тому

й соціяльною.

Його кризовий стан є проявом структурної кризи української

економіки, що викликала нерівномірний спад виробництва в га-

лузях. Депресивні регіони характеризуються не просто відставан-

ням у соціяльно-економічному розвитку, а й формуванням у них

ситуації, що таїть у собі небезпеку для суспільних і ринкових відно-

син загалом.

В Україні практично всі регіони (області) перебувають у більшо-

му чи меншому депресивному стані. Усі регіони є дотаційні, тоб-

486 I=I=IZ======ZZ=========Z=:

Гема

13. Національно-економічна безпека

то не самодостатні. Це є наслідком не лише структурної кризи, а

здебільшого загальної кризи реформування, пов'язаної з великими

прорахунками макроекономічного характеру, неправильним ви-

бором пріоритетів реформ, темпу реалізації реформаційних за-

ходів,

намаганням розвиватися за векторами євроазійської і євро-

атлантичної інтеґрації.

На сьогодні вкрай важливо виробити реальні заходи з виходу

всіх реґіонів із депресивного стану на основі активізації як влас-

них резервів, так і підтримки центральної влади і, особливо, при-

пливу прямих чужоземних інвестицій. Кожному регіонові в серед-

ньому потрібні щорічні капіталовкладення 1,5— 2,0 млрд. дол.

США протягом 8— 10 років. Інвестиційні програми мають бути

ув'язані з виробничими та інфраструктурними пріоритетами роз-

витку реґіонів. Схема визначення перспектив розвитку реґіонів

мала б охоплювати: по-перше, індикатори, тобто параметри оцін-

ки ситуації у регіоні; по-друге, фактори, що впливають на стан

економіки регіону; по-третє, компенсаційні і підтримувальні ме-

ханізми та структури.

Реалізація цієї проблеми досить складна. Регіональні індикато-

ри в соціяльно-економічній ситуації досить різноманітні і їх важко

звести в інтегральний (об'єктивний) параметр, а факторам регіо-

нального розвитку можна дати лише якісну оцінку. Досвід розви-

нутих країн показує, що для прикладних цілей вони можуть бути

спрощені. Достатньо виділити ключовий індикатор, наприклад,

рівень життя населення. Тоді підвищення рівня життя населення

має стати ціллю функціонування регіональної економіки. Саме за

цим показником населення оцінює політику влади загалом.

Результати аналізу розвитку різних реґіонів України засвідчу-

ють про необхідність формування сучасної національної ідеології

перехідного періоду, складовими якої можуть бути: розробка мо-

делі суспільного-державного та економічного розвитку України з

урахуванням пріоритетів розвитку окремих реґіонів; децентралі-

зація управління і перенесення ініціятив з макроекономічного рівня

на рівень реґіонів, поєднання реформаторських ідей з наявними в

регіонах ресурсами та прямими капіталовкладеннями.

487

Національна економіка

488

Соціяльно-орієнтована модель ринкової економіки як умова са-

морозвитку регіонів передбачає вибіркову підтримку регіонів з

об'єктивно недостатнім потенціалом. Насамперед це стосується

сфери життєзабезпечення, інфраструктури, капіталовкладення в

які непривабливі для приватних інвесторів.

Державна підтримка регіонів у будь-якій формі повинна здійсню-

ватися за дотримання таких принципів: цільової орієнтації;

системності впливу, ураховуючи протидіючі компоненти; багато-

рівнева участь; формування запобіжних заходів; реальності і конт-

рольованості.

Для посилення єдності регіонів в Україні при формуванні їх еко-

номічної самодостатності важливо формувати і розвивати єдиний

ринок капіталів. Він повинен охоплювати:

> по-перше, побудову ринкового механізму державного регу-

лювання фінансовою діяльністю, який передбачає розроблення

ефективної законодавчої бази щодо розподілу функцій централь-

них і регіональних органів влади;

> по-друге, розвиток регіональних фінансових систем, які за-

безпечують відносини між підприємствами регіону, між регіонами

і державою;

> по-третє, досягнення стійкого зростання фінансової забез-

печеності (самодостатності) підприємств регіону за рахунок про-

текціоністської податкової та амортизаційної політики, структур-

ної перебудови господарських комплексів регіонів, активізації інве-

стицій з різних джерел та ін.

Дотримання цих вимог є складним завданням, але неминучим

для розвитку надійного ринку капіталів.

ТЕМА 14

МЕТОДИЧНІ МАТЕРІЯЛИ

ВИКЛАДАННЯ І ВИВЧЕННЯ

ДИСЦИПЛІНИ

Кредитно-модульна система планування

вивчення дисципліни

Дисципліна "Національна економіка" належить до циклу нормативних

дисциплін природничонаукової та загальноекономічної підготовки. Вона

обґрунтовує теоретичні і прикладні аспекти формування і функціонування

економічної системи окремої

країни.

Ґрунтується на засадах загальної теорії

економіки та ринку, враховує природничі

соціяльні відмінності економічно-

го розвитку окремих країн. Дисципліну слухають студенти всіх економічних

спеціяльностей: "Економіка

підприємства",

"Облік і аудит",

"Фінанси

і кре-

дит",

"Маркетинг", "Економічна кібернетика", "Менеджмент", "Міжна-

родні

відносини".

Структура робочої програми та індивідуального навчаль-

ного плану для студентів названих спеціальностей є практично однакові.

Доцільно лише зміст модуля "Індивідуальне навчально-дослідне завдання"

(ІНДЗ) формувати з врахуванням специфіки предмета за окремою спеціяль-

ністю, тобто урахування балансового підходу для майбутнього бухгалтера,

формування бюджетів для фінансиста

т. ін.

Робоча програма навчальної дисципліни ''Національна економіка" по-

винна формуватися із загального обсягу годин 180, кредитів —

загаль-

них модулів

—

модулів поточного контролю —

та охоплювати декілька

розділів.

Предмет навчальної дисципліни. Ураховує сукупність ресурсних еко-

номічних інституційних та соціяльних чинників, шо визначають відмінні риси

національної економки та її специфіку функціонування.

основі дисципліни:

% економічні теорії та базисні інститути;

Ч>

засади ринкової економіки

суспільного добробуту;

*5>

економічний потенціал

роль держави, демократії

національній еко-

номіці;

Ч>

структурні зміни, прогнозування національної економіки;

Ч>

економічне зростання та інтеграція

світове господарство.

Сутність національної економіки

—

господарська система певної країни,

яка мас свою Конституцію, володіє власним основним капіталом, живою

489

Національна економіка

490

працею, певними сировинними ресурсами, системою управління, фінансів,

здійснює внутрішній і міжрегіональний товарообмін.

Предмет вивчення чинників національної економіки загалом —

це

явища

і причинно-наслідкові зв'язки між ними, у нашому випадку жива праця, ос-

новний

оборотний капітал, фінанси, інститути влади

господарства країни,

на які спрямована дія суб'єкта для їх пізнання.

Мета навчальної дисципліни. Основною метою

вивчення закономірно-

стей та особливостей функціонування національної економіки порівняно з

економіками інших країн. Формування

студентів знань щодо сутності, ста-

новлення національної організації чинників економіки (економічного потен-

ціалу) країни, аналізу стану

визначення головних напрямів розвитку націо-

нальної економіки в умовах ринкових відносин.

Досягнення мети забезпечується вивченням теорії та базисних інститутів

національної

економіки,

завдань ефективного використання живої

праці,

ос-

новного капіталу, науково-виробничого потенціалу, оборотного капіталу

країни, розвитку демократії, ринкових відносин та входження у світове го-

сподарство.

Завдання дисципліни. Полягає

тому,

щоби розкрити загальне та особ-

ливе

національній економічній системі, інституційні чинники та їхній вплив

на специфіку економічного розвитку, функціональну роль держави в управ-

лінні економікою та її інтеграцію у світове господарство.

Одним із завдань підготовки студентів є формування у них аналітичного

мислення та проведення аналізу стану основних пропорцій економіки країни,

оцінки стану збалансованості праці, капіталу, продукту, виробництва, спо-

живання тощо.

Програма навчальної дисципліни. Зміст програми дисципліни "Націо-

нальна

економіка"

розроблений на основі державного стандарту дисципліни

"Національна економіка", затвердженого Міністерством освіти і науки Ук-

раїни. Державний стандарт передбачає

тем,

які за часом освоєння зведені

у 3 загальні: 1. Поточне тестування, 2. Індивідуальне навчально-дослідне

завдання (ІНДЗ), 3. Екзамен, а теми поточного тестування у

змістовні мо-

дулі: перший модуль поточного контролю; другий модуль поточного контро-

лю.

Теми модулів розкривають теоретичні основи дисципліни, ринкової еко-

номіки, сутність економічного потенціалу країни, причинно-наслідкові

зв'язки функціонування економіки національного рівня організації, роль дер-

жави і демократії в управлінні економікою, перебудову економіки і її інте-

грацію у світове господарство.