Заблоцький Б.Ф. Національна економіка

Подождите немного. Документ загружается.

Тема

13.

Національно-економічна безпека

кандидатів представниками влади,

яких зацікавлена чинна вла-

да задля збереження влади

за

собою;

-> можливість формування владних структур

не за

принци-

пом більшості отриманих голосів кандидатами

на

виборах,

а ме-

тодами групування представників обраних меншістю голосів

та

іншого політичного шахрайства

для

недопущення

до

влади пред-

ставників, обраних більшістю голосів;

можливість ігнорування владною більшістю інтересів полі-

тичної меншості,

що

призводить

до

порушень Конституції

і за-

конів, появи ідеологічних, національних, політичних, економічних,

соціяльних, організаційних спекуляцій, переваги власних

чи

клано-

вих інтересів

над

державними

суспільними;

відносна ізоляція ініціятивної частини працездатного насе-

лення

та

висококваліфікованих кадрів

від

активного підприємниц-

тва, стагнація економіки, неплатоспроможність уряду

більшості

частини населення. Обмеження демократії неминуче призводить

до ризиків ринкових перетворень.

Ризики ринкових трансформацій. Теорія

практика ринкових

країн продемонстрували,

що для

успішного функціонування ринків

треба створити чимало передумов. Зокрема, слід забезпечити еко-

номічну свободу, права власності, конкуренцію, правові інсти-

туції, збалансований бюджет, передбачувану державну політику.

Відсутність

або

нечіткість таких передумов неминуче викликає

можливість ризиків ринкових трансформацій:

ризики економічної свободи:

обмеження урядом прав під-

приємств

на

здійснення зовнішніх торговельних операцій щодо

багатьох видів товарів; обмеження місцевими органами влади

потоків товарів

між

містами

регіонами; жорстка регламента-

ція створення нових компаній

та

спільних підприємств,

яка

може

проявлятися передбаченням отримання численних дозволів різних

державних органів,

що

провокує корупцію, хабарництво тощо;

^ ризики права власності:

незбалансованість приватної і не-

приватної власності; нечесна приватизація державного майна,

кланова приватизація; свідоме заниження реальної вартості при-

буткових об'єктів приватизації

та їх

прискорена приватизація;

z=z=zz=z=zzzz=======z:zzzz==rz===

471

Національна економіка

переважання приватизації прибуткових підприємств, а не збитко-

вих; відсутність можливостей здійснювати діловий юридичний і

практичний контроль за діяльністю адміністрації з боку, наприклад,

робітників, які володіють акціями свого чи несвого підприємства;

'Ь ризики конкуренції: надмірна монополізація влади, фінансів,

економіки, що призводить до "тінізації" і навіть криміналізації еко-

номіки; низький рівень диверсифікації виробництва і наявність

малої кількості підприємств у деяких галузях діяльності; надмірний

протекціонізм, що не допускає чужоземних конкурентів; чинна вла-

да може намагатися формувати за її участі кланову монополію,

політичні і конституційні зміни задля збереження своїх владних,

фінансових та політичних ініціятив; намагання підприємств фор-

мувати монополії і не допускати на освоєні ними ринки нових кон-

курентів;

% ризики бюджетних обмежень; пов'язані з неспроможністю

уряду'створити передумови високоефективного виробництва,

фінансової самодостатності підприємств і збалансованості подат-

кової та бюджетної систем: виділення значних субсидій з Держав-

ного бюджету збитковим підприємствам; непроходження про-

цедури банкрутства збитковими підприємствами та боржника-

ми;

розкрадання і привласнення бюджетних коштів державними

посадовцями; необгрунтовані податкові пільги, соціальні, транс-

портні та інші пільги;

Ъ ризики державної політики: непередбачуваність економічної

політики уряду; необгрунтоване надмірне збільшення маси грошей

за рахунок

емісії,

що викликає інфляцію; недотримання бюджет-

них рамок доходів і витрат, навіть якщо їм надано силу закону;

нечіткість розмежування економічних обоє 'язків між різними гілка-

ми державної влади; проведення без будь-якого пояснення різких

відхилень у банківській політиці, зовнішній торгівлі, ціновому ре-

гулюванні, економічній інтеґрації (показовим прикладом того в

Україні є зміна в 2004 р. функціонування нафтогону з напряму

"Одеса-Броди" на напрям "Броди-Одеса", що викликало чимале

здивування країн ЄС та посилило рівень ризику недовіри до то-

дішньої української влади).

Тема

13.

Національно-економічна безпека

473

Ризики економічної інтеграції. Створення інтеграційних об'єд-

нань

одним

із

засобів розв'язання господарських проблем, при-

пливу інноваційних капіталовкладень, який

дає

змогу колектив-

ними зусиллями прискорити соціяльно-економічний розвиток,

підвищити рівень життя населення. Проте Україна стоїть

на

роз-

доріжжі вибору двох потенційно можливих інтеграційних систем:

російської

європейської. Кожна

з них

може становити

для

Украї-

ни певні ризики:

•=>

ризики російської інтеґрації (високі):

прагнення Росії мати

політичний вплив

на

країни

СНД,

особливо

на

Україну; можливість

утрати Україною політичної ініціятиви

самостійності

розв'я-

занні

не

лише східнореґіональних,

а й

національних проблем; мож-

ливість втрати Україною державної незалежності

та

втягнен-

ня

її у

розв 'язання внутрішньонаціональних російських антитеро-

ристичних проблем українськими військовими засобами; мож-

ливість залишитися технологічно відсталою країною через від-

сутність новітніх технологій

Росії

та

фінансових ресурсів, щоби

інвестувати інновації

не

лише

Україні,

а й у

самій Росії

та

ін.

;

^ризики європейської інтеґрації (невисокі):

отримання

Украї-

ною технологій,

які

відпрацювали свій амортизаційний період;

пе-

ребування певний

час (до

повної реструктуризації економіки)

стані неконкурентоспроможності української економіки перед

економікою країн

ЄС;

зростання безробіття

напруженості,

ви-

кликаної проблемами соціяльного захисту населення; неприйнят-

ності значною частиною політичних

сил і

населенням України пра-

вил

та

норм ліберальної ринкової економіки,

на

засадах якої здій-

снюється європейська економічна інтеґрація

та ін.

М'якість європейських інтеграційних ризиків

тому,

що

вони

не мають політичного підтексту, тобто

не

спонукаються зовнішні-

ми політичними чинниками.

Ризики контрактового права. Інноваційному секторові

рин-

ковій економіці властиві

три

фундаментальні ринкові принципи:

свобода інтелектуальної діяльності, інтелектуальні економічні

контрактові відносини, приватна власність

на

інтелектуальний

продукт. Свобода інтелектуальної діяльності означає,

що

кваліфі-

кований фахівець

має

право вибору

того,

як

влаштовувати власні

Національна економіка

справи в науково-дослідному й економічному житті. Проте реалі-

зація головного ринкового принципу, тобто свободи інтелекту-

альної діяльності, може мати певні ризики:

> ризики контрактових відносин:

зводяться до того, що можуть

бути порушені взяті взаємні юридичні зобов'язання однією зі сторін

щодо проведення економічних операцій; може бути порушене од-

нією стороною щодо іншої право купити чи продати інтелекту-

альний (інноваційний) продукт, передати іншій особі право вла-

сності на інноваційний товар, створити товариство чи спільне

підприємство; у нездоровій економічній системі, в якій домінує

владний адміністративний ресурс, "телефонне право", контроль

за рухом товарів і потоків грошей декількома олігархічними кла-

нами, чинна правова система хоч допомагає фізичним та юридич-

ним особам укладати дійові угоди, однак контрольована адмі-

ністрацією судова система може відстоювати інтереси лише силь-

нішої сторони, що зводить нанівець позовну силу слабшої сторо-

ни та ще й з великими витратами, тоді як правова система диктує

процедуру укладання контрактів, визначає шляхи забезпечення

їх виконання з відносно низькими витратами, якщо одна із сторін

порушує умови угоди;

У ризики права приватної інтелектуальної власності:

право

приватної інтелектуальної власності означає, що творець інно-

вацій має невід'ємне право володіти, управляти та розпоряджати-

ся своєю власністю, наприклад винаходом, новою конструкцією,

технологією, новим видом продукції. За ринкової системи більша

частина як загального, так і інноваційного майна належить фізич-

ним особам або організаціям, своєю чергою, також належать фізич-

ним особам; процес утвердження головних економічних свобод

може мати щонайменше три ключові ризики:

е велика ймовірність цінового контролю за створенням і ре-

алізацією інноваційних продуктів з боку державних органів, що

ускладнює діяльність творців і споживачів інновацій на контрак-

товій (договірній) основі;

-> у вертикальній системі управління економікою, наукою, ка-

піталовкладеннями уряд здебільшого вказує науковим установам,

474 ===Z=Z===ZZ===ZZZ^

Тема 13. Національно-економічна безпека

475

підприємствам, що і як вони повинні досліджувати, створювати

та впроваджувати;

т> обмеження купувати чужоземні та продавати власні віт-

чизняні інноваційні товари.

Усе це свідчить про те, що контрактове право має бути пріори-

тетом в організації інноваційної діяльності.

Ризики економіки. Це найбільша група ймовірних ризиків, по-

в'язаних із господарською та інноваційною діяльністю загалом. їх

можна звести в декілька груп: промислові, інвестиційні, фінансові.

Промислові

ризики.

Виражають небезпеку завдання шкоди про-

мисловому об'єкту внаслідок порушення встановленого режиму і

ритму процесу виробництва.

Інвестиційні

ризики.

їх можна звести у дві групи: технічні та

підприємницькі:

технічні ризики пов'язані з будуванням нових об'єктів та їх

подальшою експлуатацією; до них належать будівельно-монтажні

й експлуатаційні роботи, які можуть бути складовою частиною

промислових, підприємницьких та інноваційних ризиків;

*Ь підприємницькі ризики пов'язані з багатьма чинниками, зо-

крема із зазнанням збитків і недоотримання очікуваних прибутків

унаслідок порушення контрактових зобов'язань партнерів підпри-

ємця чи через інші причини.

Фінансові

ризики.

У цій групі можна виділити ризики кредитні,

валютні, відсоткові, портфельні, торговельні, комерційні і стра-

хові. Вони зводяться до оцінювання співвідношення обсягів фінан-

сування виробництва та обсягів отриманого фінансового виторгу:

•=>

кредитні ризики насамперед пов'язані з появою "безнадійних

кредитів", тобто з можливим неповерненням суми кредитів і

відсотків за них; неповернення може мати різні причини: скажімо,

такі, як зміна ринкової та економічної ситуацій, незавершене бу-

дівництво, непродумане управління і маркетинг; для кредитора

важливо не лише повернення суми кредитів та відсотків за них, а

й терміни повернення, позаяк з'являється для нього ризик прямих

утрат у разі неповернення суми кредитів чи їх частини; засобами

зниження кредитних ризиків можуть бути застази, отримання

Гарантій чи інші форми страхування;

Національна економіка

•=>

валютні ризики пов'язані з динамікою курсів валют, і їх поді-

ляють на операційні, трансляційні та економічні:

"=>

операційні валютні ризики поділяють з огляду на зміни об-

мінного курсу і його впливу на очікувані доходи від продажу про-

дукції. Наприклад, якщо західноєвропейські інвестори здійснюють

капіталовкладення у переробні галузі АПК України для продажу

харчових продуктів на українському споживчому ринку, то вони

недоотримають прибутку внаслідок зниження курсу гривні до

євро;

якщо ж зарубіжний інвестор вкладає у проект, пов'язаний з

експортом української сільськогосподарської сировини, то він

матиме втрати внаслідок зниження курсу грошової одиниці краї-

ни-імпортера;

•=>

трансляційні валютні ризики виникають у компаній, які ма-

ють свої філіяли за кордоном, через можливу невідповідність між

активами і пасивами компанії, перерахованими у валютах різних

країн; зниження обмінного курсу валюти країни, де розміщений

філіал щодо валюти країни, де розміщене головне підприємство,

викликає певне зменшення його прибутку; якщо підприємство має

консолідований баланс, то перерахунок активів і пасивів філіалу

підприємства у валюту країни, де розміщене головне підприєм-

ство,

спричиняє певні збитки внаслідок зниження обмінного кур-

су; оиже, можна сказати, що трансляційний валютний ризик ви-

никає:

• по-перше, за наявності загальної оцінки ефективності підприєм-

ства, ураховуючи його філіали в інших країнах;

• по-друге, за потреби у складанні консолідованого балансу;

• по-третє, за необхідності перерахунку податків у валюті краї-

ни,

де розміщене головне підприємство;

•=>

економічні валютні ризики виникають унаслідок несприят-

ливого впливу змін обмінного курсу на економічний стан корпо-

рації. Наприклад: унаслідок зміни обсягу товарообороту в країні

або цін на засоби виробництва чи джерела регулювання інновацій

і ризики готову продукцію, а також унаслідок зміни конкуренто-

спроможності організації; якщо виробництво товарів залежить від

імпортних компонентів, то зростання чужоземних валют щодо на-

ціональної валюти збільшує вартість продукції і знижує конку-

476 Z===IZ===^=^==I==========:

Тема 13. Національно-економічна безпека

рентоспроможність організації порівняно з виробниками аналогіч-

ної продукції з вітчизняної сировини.

•=>

відсоткові ризики з'являються з виникненням збитків унасл-

ідок зміни відсоткових ставок на фінансові ресурси; здебільшого

відсоткові ризики виникають за умови, якщо відсотки за викори-

стання кредитних ресурсів виплачуються за "плаваючою" став-

кою;

за цієї умови ймовірні втрати, якщо компанія видала кредит

або має депозит у банку, а відсоткова ставка знизилася; в іншому

випадку компанія, яка отримала кредит за "плаваючою" ставкою,

теж матиме втрати, якщо відсоткова ставка зросте; аналогічна

ситуація є так званими портальними відсотковими ризиками, які

відображають вплив зміни відсоткових ставок на вартість фінан-

сових активів, таких як акції та облігації; тоді вплив здійснюєть-

ся не на окремі види цінних паперів, а на інвестиційний "портфель"

загалом; збільшення відсоткових ставок на основні кредитні ре-

сурси зазвичай зменшує вартість "портфеля", і навпаки; на еконо-

мічне становище підприємства може впливати економічний відсот-

ковий ризик; якщо конкурентами компанії виступають виробни-

ки,

які залучають для своєї діяльності більші суми позикових за-

собів,

то конкуренція може посилитися у разі зниження ставок;

зростання ж відсоткових ставок негативно впливає на активність

підприємства; зміни відсоткових ставок можуть позначитися на

обмінних курсах валют, що може вплинути на діяльність підпри-

ємства;

"портфельні"ризики відображають вплив різних мікро- і мак-

роекономічних чинників на активи підприємств чи інвесторів;

"портфель" активів може складатися з акцій та облігацій, дер-

жавних цінних паперів, термінових зобов'язань, грошових засобів,

страхових полісів, нерухомості, а деякі чинники ризику можуть

негативно впливати на певні види активів,

•=>

комерційні ризики пов'язані з можливістю недоотримання

прибутків або виникнення збитків у процесі купівлі-продажу та

проявлятися у формі неплатоспроможності покупця на час опла-

ти товару; відмови замовника від оплати товару; зміни цін на

продукцію після укладання угоди; зниження попиту на продукцію.

ZZ===I====Z=ZZ=^===Z=ZI=Z=Z=Z=ZL 477

Національна економіка

•=>

страхові ризики виникають під час провадження підприєм-

цями та інвесторами своєї діяльності на території інших країн;

дохід від бізнесу може зменшуватися у разі несприятливої зміни

політичної чи економічної ситуації у країні; головними причина-

ми зменшення чи втрати доходів є: зміна політичного ладу країни;

націоналізація іноземної власності; пошкодження чи знищення

об'єктів унаслідок воєнних дій, зміни законодавства, зокрема мит-

ного,

податкового і т. ін.

Страхові ризики можуть бути соціяльно-політичні, макро- і

мікроекономічні.

Ризики екології. Природа є одним із важливих чинників вироб-

ництва товарів і послуг. Одні компоненти природи мають вла-

стивість відтворюватися, інші не відтворюються. Крім того, такі

ресурси, як повітря, вода, є необхідними природними компонента-

ми життя самої людини. Водночас сама людина, організовуючи

виробництво необхідних життєвих продуктів, може завдавати

шкоди тій же воді і повітрю, які повинна споживати. Так з'явля-

ються ризики екології, тобто ймовірність настання відповідаль-

ності людини за завдану шкоду довкіллю, а також життю і здоро-

в'ю інших людей. Екологічні ризики можуть виникнути у процесі

будівництва й експлуатації виробничих об'єктів і є складовою

частиною промислових ризиків. Здебільшого екологічну шкоду

намагаються відшкодувати коштами тих, хто її завдав. З цього

приводу розглядають такі типи екологічних ризиків, які підляга-

ють відшкодуванню: шкода, завдана довкіллю джерелом підвище-

ної небезпеки; шкода, завдана здоров'ю людей несприятливим впли-

вом на довкілля; шкода, завдана майну людей.

13.2.3. Підвищення економічної

самодостатності суб'єктів виробництва

Матеріяльною основою економічної самодостатності суб'єктів

виробництва є відшкодовані ними затрати та чистий дохід і при-

буток для розширеного відтворення як на окремому підприємстві,

так і в регіоні та країні загалом. Сьогодні локальну регіональну й

національну економічну самодостатність слід переводити з тео-

Тема 13. Національно-економічна безпека

ретичної площини у практичну. Кожен суб'єкт ринку мусить функ-

ціонувати лише за рахунок своєї ефективної діяльності, для якої

треба створити відповідні умови. Такі поняття, як "пільги", "до-

тації"",

"субсидії" і їм подібні в умовах ринку можуть використо-

вуватися у виняткових випадках для соціяльного захисту, але не

для підтримки виробництва.

Сутність економічної самодостатності. Бути суб'єктом ринку

завжди означає виступати в ролі продавця чи покупця. Тобто про-

давець завжди повинен мати економічні основи виробляти продукт

і пропонувати його на ринку, а покупець — спроможність у разі

потреби завжди такий товар придбати. Це означає, що продавець

і покупець як учасники ринку мусять бути економічно самодо-

статні. Один — виробляти, щоб мати прибутки, інший — заробля-

ти чи отримувати доходи грішми, щоб споживати. У даному разі

економічна самодостатність суб'єктів ринку не зводиться лише

до отримання прибутків і доходів, а створення господарського ме-

ханізму, за якого і прибутки і доходи грішми були б можливі. Рівні

прибутків чи доходів грішми учасників ринку є лише кількісними

критеріями можливої їх економічної самодостатності, тобто спро-

можності в умовах вільних товарно-фінансових відносин здійсню-

вати виробничі чи споживчі функції.

Ь Економічна самодостатність суб'єктів ринку —

їхня

фінансова спроможність здійснювати самозабезпечення, са-

моокупність і самофінансування за умови організації вироб-

ництва продукції, робіт, послуг чи придбання товарів, обхо-

дячись без субсидій, дотацій і пільг.

Останні якщо й потрібні, то не мають бути обтяжливими для

бюджету. Економічну самодостатність суб'єктів ринку визнача-

ють співвідношення таких показників:

> для суб'єктів-виробників співвідношення прибутку (П) до

собівартості продукції (С);

> для суб'єктів-споживачів співвідношення доходів грішми (Г)

до ціни (Qu), де ц— ціна одиниці товару, Q— фізична кількість

товарів і послуг.

Національна економіка

У першому випадку прибутковість повинна забезпечувати роз-

виток виробництва, у другому — задоволення виробничих і соці-

яльних потреб споживачів.

В умовах переходу до ринку економічна система будь-якого

організаційного рівня повинна відповідати вимогам самодостат-

ності, щоб забезпечити самодостатнє функціонування національ-

ної економіки загалом. Річ утому, що нижній організаційний рівень

є складовою частиною вищого організаційного рівня, той, своєю

чергою, ще вищого і так до рівня національної економіки. Регіо-

нальний рівень економічної системи організаційно вищий над рівня-

ми галузі, підприємства, але нижчий від національного. Осо-

бливість і привабливість регіонального рівня економічної системи

з погляду обґрунтування самодостатності в тому, що в окремому

регіоні зосереджені локальні й галузеві виробничі комплекси, відпо-

відна інфраструктура і система управління як у країні загалом,

лише на нижньому організаційному рівні. Це певною мірою по-

легшує дослідження поставленої проблеми і теоретичне обґрун-

тування економічної самодостатності як самоцілі для системи

управління економікою будь-якого організаційного рівня.

Щодо економічної самодостатності національної господарської

системи будь-якого організаційного рівня слід зауважити, що саме

поняття "економічна самодостатність" не є економічною кате-

горією, а лише відображає стан економічної системи, за якого ця

економічна система задовольняє виробничі і соціяльні потреби

певного регіону. Національна економіка будь-якого організацій-

ного рівня мала би відповідати щонайменше декільком групам кри-

теріїв, за яких вона може вважатися самодостатньою: по-перше,

відповідним обсягом і структурою трудового потенціалу, основ-

ного й обігового капіталів; по-друге, відповідною структурою ба-

зових і соціальних виробництв; по-третє, відповідним обсягом і

структурою виробництва національного продукту; по-четверте,

бути відкритою економічною системою для капіталів, товарів,

праці тощо.

Група перелічених критеріїв характеризує лише зовнішні озна-

ки самодостатності економічної системи. Це не означає, що на-

480 : ===zi=^zi3=z=z===========: