Заблоцький Б.Ф. Національна економіка

Подождите немного. Документ загружается.

Тема 1. Національна економіка: загальне й особливе

інших країн; колективних форм капіталу однієї країни з держав-

ним капіталом інших країн тощо.

Взаємопроникнення і об'єднання капіталів різних країн веде до

виникнення і розвитку якісно нової форми власності — інтегра-

ційної власності. Суспільною формою інтеграційної власності є

відносини між промисловцями, підприємцями, банкірами, торгов-

цями країн, капітали яких об'єднуються чи зливаються. Найроз-

виненішою формою таких об'єднань є Європейський Союз (ЄС).

Його речовим змістом є: активи транснаціональних корпорацій і

транснаціональних банків країн ЄС, які зосередили свою діяльність

у цьому регіоні світової економіки; активи акціонерних підпри-

ємств змішаного типу, в яких держава і монополії, у тому числі

олігополії окремих країн, мають певну частку; акумульовані надна-

ціональними органами кошти, що згодом спрямовуються на здій-

снення спільної аграрної, регіональної, соціальної, структурної полі-

тики та ін.

Поглиблення економічної інтеграції, зокрема проведення спільної

структурної, податкової, валютної, амортизаційної політики, вве-

дення єдиної міжнаціональної валюти — усе це є розвинуті форми

функціонування національних економік відкритого типу.

Розрахунок національного доходу у відкритій економіці. У про-

цесі розрахунку національного продукту для відкритої економіки

через співвідношення експорту та імпорту мають значення такі

макроекономічні особливості:

^ потік товарів і послуг через національні кордони тісно по-

в'язаний з потоком капіталу для фінансування нагромадження,

про що свідчать тотожності національних рахунків;

^ особливості потоків товарів і капіталів залежать від того,

кредитором чи позичальником є країна на світовому ринку, а та-

кож від того, наскільки її політика і політика інших держав по-

значається на особливостях та обсязі цих потоків;

^ особливості потоків залежать від цін, за якими країна тор-

•:}

г на світовому ринку, від курсу, за яким її валюта обмінюється

на валюти інших держав.

Вироблену у відкритій економіці продукцію теж можна розпо-

и.гити на частини, ураховуючи вивезення певної її кількості за

кордон (експорт):

Національна економіка

споживання вітчизняних товарів і послуг — С;

•=> споживання державою вітчизняних товарів і послуг— Б;

==> капітальні вкладення на виробництво вітчизняних товарів і

послуг — 1С;

^> експорт товарів і послуг, вироблених у країні — Е;

^> загальний обсяг виробленого національного продукту — В.

Задекларовані показники витрат можна подати такою вихід-

ною формулою:

В = С + Б' + К' + Е.

Сума перших трьох компонентів С + Б + 1С є вартістю внутрішніх

витрат на виробництво вітчизняних товарів. Величина Е характеризує

величину витрат іноземців на товари

послуги, вироблені всередині країни.

При тому величина внутрішніх витрат на всі товари і послуги є сумою

внутрішніх витрат на вітчизняні та витрат на вироблені за кордоном товари

і послуги. Тому загальний обсяг споживання С дорівнюватиме сумі обсягу

споживання вітчизняних товарів і послуг С і сумі споживання товарів і

послуг, вироблених за кордоном С". Тоді загальне споживання:

С = С'+ С".

Аналогічно можна записати витрати на споживання держави: Б = Б

+ Б" і витрати капітальних вкладень на виробництво товарів і послуг: К

= К + К".

Узявши за основу вихідну формулу, можна вивести формулу

розрахунку внутрішніх витрат:

С = С- С";

Б = Б- Б";

1С

=К-К".

Підставивши розрахункові значення внутрішніх витрат у вихід-

ну формулу В = (С- С") + (Б- Б") + (К + К") + Е, після перегру-

пування отримаємо В = С + Б + К + Е- (С"+ Б" + К"), звідки

сума внутрішніх витрат на товари і послуги, вироблені за кордо-

ном (С" + Б" + К"), є величиною витрат на імпорт — /. Тоді за-

гальна тотожність національних рахунків матиме такий вираз:

В = С + Б + К + Е- I.

Тема

1. Національна економіка: загальне й особливе

Позаяк витрати на імпорт включені у валову величину

внутрішніх витрат (С + Б + К) і ці товари та послуги не є части-

ною продукції, виробленою усередині країни, витрати на імпорт

входять у тотожність зі знаком мінус. Відповідно чистий експорт

ЧЕ обчислюють як різницю між експортом та імпортом:

ЧЕ = Е-1.

Тоді головна тотожність національних рахунків буде така:

В = С + Б + К+ЧЕ.

Величина витрат на продукцію, вироблену всередині країни, є

сумою споживання, державних витрат, капітальних вкладень і

чистого експорту. Звідси можна розрахувати чистий експорт:

ЧЕ = В~ (С + Б + К).

Це дає підстави для таких'висновків:

> якщо величина випуску перевищує внутрішні витрати, то

величина чистого експорту виражається зі знаком "плюс", оскіль-

ки експортовано було різницю між кількістю виробленого і спо-

житого товару;

> якщо величина випуску менша, ніж внутрішні витрати, то

величина внутрішнього експорту виражається зі знаком "мінус",

оскільки імпортовано було різницю між виробленим і спожитим

товаром.

Ці висновки важливі при регулюванні валового випуску і ва-

лових витрат.

7.4.2. Засади регулювання в економіці відкритого типу

Функціональна цілісність і взаємозв'язок національних економік

відкритого типу потребує координації й узгодження дій окремих

країн. Отже, регулювання в економіках відкритого типу передбачає

два рівні його організації: •=>національний і ^міжнаціональний.

Національний рівень регулювання. Участь у регулюванні еко-

номікою країни беруть практично всі органи влади на всіх рівнях

адміністративного устрою країни: законодавчий орган (в

Украї-

ні— Верховна Рада); господарські органи (в Україні— Кабінет

====Г==================== 33

Нац. економіка

Національна економіка

Міністрів, органи місцевого самоврядування АР Крилі, областей і

адміністративних районів та населених пунктів); правоохоронні

й судові органи та ін.; управлінські підрозділи підприємств, бан-

ки,

фінансові і страхові компанії, торговельні організації, екологічні

організації тощо.

Правовою основою регулювання національної економіки від-

критого типу є конституція країни, підконституційні закони та

інші нормативні акти. Вони визначають взаємовідносини вироб-

ників з виробниками, банками, фінансовими установами, продавців

і покупців, розподіл національного продукту і його споживання,

охорону довкілля.

Завданням економічного регулювання є досягти зниження ви-

трат виробництва на всіх рівнях організації національної економіч-

ної системи та стабільних темпів зростання виробництва валово-

го внутрішнього (чистого) продукту як основи добробуту наро-

ду. Органи регулювання насамперед відстежують рівень і динаміку

інфляції на споживчому ринку, рівень доходів населення і добро-

буту, рівні природної зайнятості і природного безробіття, стан

капіталовкладень і джерела їх фінансування, структуру капіталу,

зайнятості і національного продукту, які є в основі формування

відповідних заходів щодо оптимізації уже названих господарських

критеріїв.

Міжнаціональний рівень регулювання. Цю функцію виконують різ-

ні міжнаціональні організації, що мають відповідну організаційно-

правову базу та інструменти регулювання відносин між країнами.

На сьогодні сформувалися такі основні типи міжнаціональних

організацій:

Міжнародні організації. Функціональні цілісність і взаємозв'я-

зок світу, що виникають під впливом глобальних інтеграційних

процесів, потребують координації й узгодження дій окремих країн.

Цю функцію виконують різні міжнародні організації, що мають у

розпорядженні особливі організаційно-правові форми та інстру-

менти регулювання міжнародних відносин.

* Міжнародні організації— об'єднання національних угру-

повань,

створені для досягнення загальних цілей у різних сфе-

рах життєдіяльності.

Тема 1. Національна економіка: загальне й особливе

Міжнародні організації створюються на визначений період часу

чи діють на постійній основі. Протягом останніх двох століть діста-

ли розвиток три основні типи міжнародних організацій:

адміністративні установи, що займаються спеціяльними

технологічними завданнями;

організації з розгляду суперечок та винесення рішень з їх при-

воду;

міжнародні організації загального характеру, покликані забез-

печити .міжнародну безпеку і розвивати співробітництво (пере-

важно економічне).

Міжнародні економічні організації. Особливу роль серед міжна-

родних організацій займають міжнародні економічні організації.

Це такі організації, котрі на основі міжнародно-договірних відно-

син провадять діяльність, пов'язану з організацією і здійсненням

міжнародного економічного співробітництва. Історично виникли

ще в XIX ст. у вигляді різного роду комісій, комітетів, союзів і

асоціацій. Як приклад можна привести створені в 1874 р. Всесвітній

поштовий союз, у 1875 р. — Міжнародний комітет мір і ваги, у

1885 р. — Міжнародну асоціяцію залізничних конгресів та ін.

Відтоді міжнародні організації змінилися кількісно і якісно. На-

разі їх налічується понад 3000. Усі вони більшою чи меншою мірою

залучені до регулювання економічних проблем. Створені на базі

міжнародних договорів, вони є правомочними в укладанні різного

роду угод як з окремими державами, так і з іншими міжнародними

організаціями. Міжнародні економічні організації користуються

імунітетом від будь-якої форми адміністративного і судового втру-

чання.

1.4.3.

Регулювання рахунку руху капіталу

і поточних операцій

У ринковій економіці товарні ринки тісно взаємодіють із фінан-

совими. Цей взаємозв'язок дуже важливий для здійснення політи-

ки національно-економічного регулювання. Про це свідчать пере-

творення головної тотожності національних рахунків В = С + Б +

+ К + ЧЕ з урахуванням капітальних вкладень і заощаджені.

Національна економіка

Вирахувавши з обох частин рівняння С і Б, можна отримати

нову рівність:

В-С-Б = К + ЧЕ.

Величина В - С - Б— це національні заощадження З, тобто

сума приватних (В - П- С) і державних заощаджень (П - Б), де

П — податки:

З = (В- П- О - (П - Б).

Розкриття дужок дасть:

З = В - С - Б.

Підставивши значення національних заощаджень у попередню

формулу, отримаємо:

З - К + ЧЕ.

Перенесення усіх членів рівності в ліву частину дасть:

(К-3) + ЧЕ = 0.

Ця форма запису головної тотожності національних рахунків

засвідчує зв'язок між міжнародними потоками капіталів (К-3) і

товарів та послуг ЧЕ.

(К - 3)— це рахунок руху капіталу платіжного балансу, який

виражає надлишок внутрішніх капіталовкладень над внутрішні-

ми заощадженнями. Капіталовкладення можуть перевищувати

заощадження країни, позаяк вкладники іноді фінансують капітальні

нагромадження за рахунок позик на світових фінансових ринках.

Величина ЧЕ має назву поточного рахунку (рахунку поточних

операцій) платіжного балансу. Це — сума, отримана з-за кордо-

ну за чистий експорт.

Головна тотожність національних рахунків стверджує, що ра-

хунок руху капіталу К- 3 і поточний рахунок платіжного балан-

су ЧЕ зрівноважені — (К - 3) + ЧЕ = 0. Сальдо рахунка руху ка-

піталу плюс сальдо рахунка поточних операцій дорівнює нулю.

;е кількісно однакові величини, тільки з різними знаками — одна

з '"плюсом", інша — з "мінусом". Якщо величина К - 3 є додатня

(+),

а ЧГ— від'ємна (-), у підсумку будуть: позитивне сальдо

Тема 1. Національна економіка: загальне й особливе

рахунку руху капіталу; від'ємне сальдо поточного рахунку плат-

іжного балансу.

Це означатиме, що країна бере позики на світових фінансових

ринках і більше товарів імпортує, ніж експортує.

Якщо величина К - З є від'ємна (-), а ЧЕ— додатна (+), то це

свідчить про дефіцит рахунку руху капіталу і додатне сальдо по-

точного рахунку платіжного балансу. На цій підставі можна зро-

бити висновок, що країна більше експортує, ніж імпортує і є кре-

дитором на світових фінансових ринках.

Аналіз рахунків руху капіталу і поточних операцій свідчить,

що вони взаємозв'язані. Позаяк ці рахунки відображають реаль-

ний стан економіки на певний момент, вони є основою економіч-

ної політики на перспективу. Міжнародні потоки товарів і по-

слуг {Е - І) тісно пов'язані з потоками засобів для нагромаджен-

ня капіталів {К - 3). Збільшення капіталовкладень в економіку

змінює співвідношення Е/І. Оскільки рахунок руху капіталу К- З,

то вплив економічної політики Е - І завжди можна визначити,

досліджуючи вплив її конкретного вияву на капіталовкладення

К і заощадження 3:

^ політика, яка стимулює капіталовкладення К, мас своїм на-

слідком додатне (+) сальдо рахунку руху капіталу і від'ємне (-)

сальдо поточного рахунку;

% політика, яка стимулює зростання заощаджень 3, спричи-

няє від'ємне (—) сальдо рахунку руху капіталу і додатне

( + )

сальдо

рахунку поточних операцій платіжного балансу.

У відкритій економіці низький рівень заощаджень, тобто над-

мірне споживання, призводить до зростання зовнішнього боргу,

який доводиться повертати з відсотками. Якщо боргом є не інвес-

тиційні товари, а предмети споживання, це ускладнює економічне

становище країни. Від'ємне сальдо поточного рахунку {-ЧЕ) ще

не означає складної ситуації, якщо країна запозичує ресурси для

капіталовкладень, які забезпечують зростання валового випуску

і національних заощаджень. У такому разі додатне сальдо рахун-

ку руху капіталу {К > 3) і від'ємне сальдо поточного рахунку (Е < І)

характеризуватимуть початок економічного зростання, яке в пер-

спектив: може забезпечити протилежні:-спів;'.!д;:о;аспі:г: (А < J) і

Національна

економіка

(Е > І). Ці процеси опосередковуються співвідношенням цін на то-

вари, вироблені у країнах, через вартість їх національних валют.

Обмінні курси. Національна валюта в межах країни виконує

функції засобу платежу, міри вартості, засобу обігу, засобу заоща-

дження.

Функція міри вартості є чи не найважливішою для характери-

стики загального стану національної економіки і мінової вартості

національних товарів щодо аналогічних товарів інших країн. Пев-

ною мірою можна вважати, що вартості товарів різних країн

співвідносяться як вартості їхніх національних валют. Чим вищий

рівень розвитку економіки країни, тим вища вартість її товару і

національної грошової одиниці. Обмін товарами між країнами

відбувається через обмін національних валют. А сам обмінний курс

валют двох країн є ціною, за якою між ними відбувається обмін

валют, а надалі — товарів. Розрізняють два види обмінних курсів:

^номінальний і Ареальний.

ФНомінальний

обмінний курс— це відносна ціна валют двох

країн.

Наприклад, номінальний курс української гривні виражається

відношенням певної кількості доларів до однієї гривні. У 1996 p.,

коли було запроваджено в обіг гривню, номінальний її курс стано-

вив:

0,588 дол. США = 0,588 дол. США / 1 грн.

Відповідно номінальний курс долара США щодо української

гривні становив:

1,7 грн. = 1,7 грн./

дол. США.

У 2002 р. ці співвідношення номінальних курсів змінилися:

> номінальний курс гривні становив:

0,188 дол. США = 0,188 дол. США / 1 грн.;

У номінальний курс долара США становив:

5,32 грн. = 5,32 грн. /1 дол. США.

Отже, за 1996 — 2002 pp. відбулося різке зниження курсу україн-

ської гривні — девальвація — і пропорційне зростання курсу до-

Тема 1. Національна економіка: загальне й особливе

лара США на валютному ринку України. На початок 2007 року

курс долара США до української гривні стабілізувався на рівні

5,05 за І долар США.

Співвідношення вартості української гривні й долара США

засвідчує слабкість української економіки порівняно з економікою

США. Це стосується темпів економічного зростання, структури

національного продукту, якості й асортименту товарів, експор-

ту, імпорту та ін.

* Реальний обмінний курс це відносна ціна товарів, вироб-

лених у двох країнах.

Він демонструє співвідношення, в якому можна обмінювати

товари однієї країни на товари іншої. Це співвідношення залежить

від цін товарів у національних валютах і курсу, за яким обміню-

ються, наприклад, гривня і долар США.

Прийнявши, що номінальний обмінний курс гривні г — кількість

доларів за 1 грн., ц — рівень цін товарів в Україні, виражений у

гривнях, ц' — рівень цін товарів у США, виражений у доларах,

реальний обмінний курс г' можна подати такою формулою:

?' = г х ц/ц'.

Реальний обмінний курс між двома країнами розраховують на

основі показників номінального обмінного курсу і рівня цін на їхніх

територіях. Це дає підстави для таких важливих висновків:

т> якщо реальний обмінний курс високий, зарубіжні товари с

відносно дешеві, а вироблені у своїй країні товари — відносно до-

рогі;

якщо реальний обмінний курс низький, зарубіжні товари є

відносно дорогі, а вироблені у своїй країні товари — відносно де-

шеві;

-> якщо реальний обмінний курс низький і ціни вітчизняних то-

варів відносно низькі, то населення менше купуватиме зарубіжні,

а більше вітчизняні товари, а величина чистого експорту С\ЧЕ =

= Е - І) зростатиме, тобто сальдо буде додатне;

якщо реальний обмінний курс високий і ціни вітчизняних то-

варів відносно високі, то населення більше купуватиме зарубіжні

Національна економіка

40 — —

товари, а менше вітчизняні, тоді величина чистого експорту змен-

шуватиметься (-ІЧЕ = Е - І), сальдо буде від'ємне;

чистий експорт ЧЕ мас обернену залежність щодо реаль-

ного обмінного курсу г', тобто чистий експорт реального обмінно-

го курсу: ЧЕ - ЧЕ (/).

Зміцнення обмінного курсу української валюти позитивно впли-

ває на розвиток економіки країни, а між створенням ВВП і обмінним

курсом існує тісний безпосередній зв'язок.

Чинники реального обмінного курсу. Чинниками реального об-

мінного курсу є співвідношення елементів рахунку поточних опе-

рацій, тобто чистий експорт ЧЕ, взаємопов'язаний з елементами

рахунку руху капіталу (К - 3). З того можна зробити висновок,

що реальний обмінний курс перебуває у таких залежностях:

У чим вищий реальний обмінний курс, тим дорожчі українські

товари порівняно з зарубіжними, тим нижчий чистий попит на

них на зовнішніх ринках і тим менша величина додатного сальдо

поточного рахунку платіжного балансу;

> рахунок поточних операцій (Е - І) повинен урівноважити

рахунок руху капіталу (К- 3):

Е-1 = К-В.

Заощадження залежать від функції споживання і бюджетно-по-

даткової політики, а капіталовкладення — від функції капіталов-

кладень і світової відсоткової ставки р*. Якщо 3 > К, то ні зао-

щадження, ні капіталовкладення не залежать від реального обмін-

ного курсу.

Однак простежується залежність між чистим експортом і ре-

альним обмінним курсом. Чим вищий реальний обмінний курс, тим

менший чистий експорт. Позаяк за 3 > К реальний обмінний курс

не впливає на їхні параметри, то вони залишаються величинами

незмінними. Якщо реальний обмінний курс урівноважується з функ-

цією чистого експорту, то пропозиція гривень, отримана внаслі-

док операцій з капіталом, урівноважує попит на гривні, необхідні

для поточних операцій або для зовнішньої торгівлі.

Чинники номінального обмінного курсу. Формулу номінально-

го обмінного курсу можна вивести з формули г' - г х ц/ц'. У зв'яз-

ку з цим номінальний обмінний курс можна записати так: