Заблоцький Б.Ф. Національна економіка

Подождите немного. Документ загружается.

Тема 1. Національна економіка: загальне й особливе

Економічна система будь-якого типу охоплює декілька підси-

стем, зокрема: ^систему виробництва; ^систему розподілу; ^си-

стему обігу; ^систему споживання; ^систему державного і соці-

ального розвитку.

У системі виробництва створюється національний продукт,

його вартість; у системі обігу відбувається реалізація національ-

ного продукту, яка забезпечує відшкодування витрат виробницт-

ва й отримання прибутку в системі виробництва та системі обігу;

система державного і соціального розвитку функціонує на основі

перерозподілу прибутків і доходів через Державний бюджет, отри-

маних у перших двох системах. Отже, питання вибору типу еко-

номічної системи зводиться до обґрунтування перерозподілу

функцій управління у суспільстві й економіці між власниками капі-

талу і державою за принципом: виробники самостійно управля-

ють процесом виробництва продукту і його реалізації, а держава

обмежується управлінням державними справами та соціяльним

захистом тих, хто його потребує.

Сама власність ще не визначає економічного змісту виробниц-

тва і процесів обігу, але вона є основою формування відносин, що

забезпечують відповідний господарський зміст.

Власність — об'єктивна економічна категорія. Водночас вона

органічно обумовлюється її суб'єктом. Специфічною властивістю

власності є здатність приносити прибуток і нагромаджуватися чи

розширюватися завдяки цілеспрямованій праці.

Економічний інтерес є рушійною силою виробництва або на-

дання послуг. Пріоритетна ланка в діалектичній єдності суб'єкта

власності і його економічного інтересу — суб'єкт власності, який

і формує свій інтерес, свої наміри. Практика доводить: чим конк-

ретнішим є власник засобів виробництва, тим виразніший його

інтерес і тим раціональніше та ефективніше функціонують мате-

ріяльні та грошові ресурси для реалізації цього інтересу (рис. І.З).

Центральними суб'єктами ринку є власники капіталу, підпри-

ємці, домашні господарства і держава. Обсяг і структура товаро-

виробництва визначаються потребами домашніх господарств і

держави. Власне суспільні потреби є сигналом для виробників: для

кого виробляти, що виробляти, як виробляти і скільки виробляти.

Національна економіка

затрати

ті прш'оаиня ресурси

куп

ІЄНІ

ресурси

РИНОК

РЕСУРСІВ

ціни

на робочу силу.,

землю,

сировину і

виробниче

устаткування

гроші

за продані ресурси

продані

ресурси

ВИРОБНИЦТВО

ОБМІН

що вирооляти

інтереси

суп екпив

приватної

власності,

піоприсмтщтва.

виробництва

скільки вирооляти

ДОМАШНЄ

ГОСПОДАРСТВО

пропозиція

товарів

і послуг

гроші

за продані

товари

і пости

РИНОК

ПРОДУКТІВ

купівля

товарні

і послуг

ціни

на товари і

ПОСЛУГИ

гроші

за товари

послуги

Рис. 1.3. Економічні інтереси в системі замкнутого руху по колу

матеріяльних і грошових ресурсів у ринковій економіці

На ринку ресурсів виробники купують потрібне устаткування,

сировину, матеріяли, працю, технології і здійснюють виробницт-

во товарів, яких потребує суспільство. Конкуренція підказує, як

здійснювати виробництво, які застосовувати технології, як знизи-

ти витрати й отримати прибуток, де реалізувати свої товари. Ри-

нок товарів показує, скільки і яких товарів потребують домашні

господарства і держава. Тобто на кожному ринку кожен його

суб'єкт реалізовує власні інтереси. Важливо, щоб ринкові умови

були сприятливі для того, інакше можливі спад виробництва і зни-

ження доходів.

Найменше відчуження суб'єкта власності від об'єкта власності

пропорційно знижує його (суб'єкта) інтерес до високоефективної

праці та виробництва.

Гема

1. Національна економіка: загальне й особливе

—

Мало того, відсутність можливості в суб'єкта праці задоволь-

нити життєво необхідний інтерес неминуче спонукає його до

"тіньових" форм задоволення своїх економічних чи СОЦІАЛЬНИХ

потреб, до правопорушень.

Для кожного типу економічної системи характерні свої органі-

заційні форми власності, управління, розподілу, обміну і відповідні

ознаки їх вияву через процеси виробництва, якість продукції,

структури національних економік тощо (рис. 1,4).

Як видно з рис. 1.4, ліберально-ринковий тип економіки зорієн-

тований на ефективність виробництва і пов'язані з нею механізми

реалізації, а регламентовано-плановий — на форму її організації і

створення відповідної інфраструктури та засобів для її обслуго-

вування.

7.3.2. Перехідна економіка інверсійного типу

Перехід від планової до ринкової економіки потребує певного

часу для здійснення необхідних інверсійних процесів.

^Інверсія (англ. inversion — перестановка, зміна) економіки —

докорінна зміна функціональних засад економіки, зокрема

видів і форм власності, управління, розподілу, вибору виду

діяльності, ціноутворення, економічних відносин загалом.

Перехідна економіка є новим типом економіки, в якому відбу-

ваються ринкові зміни, тобто це вже не планова, але ще й не рин-

кова економіка.

Процес інверсії, або переходу до ринку, непростий, зокрема для

України, з огляду на ті завдання, які їй треба реалізувати: форму-

вання національної ідеології, зміна стереотипів політичного та еко-

номічного мислення, побудова національно-демократичної право-

вої держави, здійснення радикальних економічних перетворень, сти-

мулювання виробництва, створення умов для впровадження іно-

земних інновацій та залучення інвестицій.

Період, в який відбувається такий перехід, має назву "перехід-

ний",

а економіка цього періоду — "перехідна".

^Перехідна економіка — економічна системи країні:, яка

І здійснює перехід від одного способу виробництва до іншого.

Національна економіка

Типи

НАЦІОНАЛЬНИХ

ЕКОНОМІК

ОРГАНІЗАЦІЙНІ

ФОРМИ

РЕГЛАМЕНТОВАНО-

ПЛАНОВА

приватна

ВЛАСНІСТЬ

масність

приватні особи.

СУБ'ЄКТИ

держава

ПІДПРИЄМНИЦТВА

непрнватна

власність

держава

людини, держави

попит ринку

самоуправління,

держави, ринку

збиткові

виробництва

банкрутують

ринок розвинутий,

розподіл відбувається з

урахуванням попиту і

пропозиції

експорт готова продукція,

ноу-гау. послуги, технології,

імпорт, сировина, матеріяли.

напівфабрикати

ОРІЄНТАЦІЯ

ВИРОБНИЦТВА

РІВЕНЬ

КОНКУРЕНЦІЇ

УПРАВЛІННЯ

РЕГУЛЮВАННЯ

ЕФЕКТИВНІСТЬ

РИНОК

РОЗПОДІЛ

РЕСУРСІВ

ПРІОРИТЕТ

ІНТЕРЕСІВ

держави, людини

відсутній

централізоване |

збиткові виробництва

підтримуються

бюджетом

Функціонує споживчий

ринок, розподіл

централізований

ЗОВИ

1ІШІЬОЕКОНОМІЧНІ

ЗВ'ЯЗКИ

експорт: сировина, магсріяли.

напівфабрикати, імпорт:

готова продукція, ноу-гау,

ПОСЛУГИ,

технології

Рис. 1.4. Ознаки типів національних економік

Тема 1. Національна економіка: загальне й особливе

В українських реаліях перехідна економіка означає перехід від

планово-директивних методів господарювання до ринкових ме-

ханізмів функціонування економіки, тобто від адміністративних

до ліберальних методів. Він передбачає такі докорінні зрушення і

зміни в організації та функціонуванні економіки:

0> усвідомлення на всіх рівнях влади і нацією загалом необхід-

ності формування нового, національно-економічного мислення на

основі глибокого пізнання дії об'єктивних економічних законів і

організація економічної системи відповідно до вимог цих законів;

% перехід виробничої та підприємницької ініціятиви до власників

капіталу і тих, хто прагне здійснювати підприємницьку діяльність;

обмеження впливу держави на економіку (вона лише створює

інституційні передумови функціонування економіки, стимулюван-

ня обсягів виробництва та соціяльного розвитку і захисту людей,

які не працюють);

Ъ формування передумов розвитку відносин щодо вільного руху

працівників, капіталу, грошей, цін, попиту, пропозиції, конкуренції

тощо,

які характеризують головні категорії ліберально-ринкової

економіки;

0> визначення і законодавче закріплення пріоритету приватної

власності на капітал і створений продукт; запобігання незакон-

ному збагаченню за рахунок розкрадання національних ресурсів,

використання службового становища і владних функцій, "тіньо-

вих " чи кримінальних економічно-фінансових операцій; створення

правових умов законного збагачення через лібералізацію підприєм-

ництва, державну та банківську його підтримку, забезпечення пра-

ва на зовнішньоекономічну діяльність, прибутки, доходи та ін.

ЬНаціотиіьно-еконо.мічне мислення — пізнання господарських

законів і усвідомлення всіма громадянами того, що зростан-

ня добробуту залежить від їхньої працездатності, професіо-

налізму, національно-державного патріотизму, від створе-

них ними конституційних засад держави, економіки, зако-

нодавчих актів господарювання.

Етапи переходу до ринку. Згідно з теорією національної мак-

роекономіки.: перехід від регламентовано-плановсї до ринкозсї

Національна економіка

економіки передбачає три етапи: ^стабілізацію, ^становлення

ринку, ^реструктуризацію.

1. Стабілізація. Уряд спрямовує свої зусилля на подолання

інфляції та інших негативних наслідків розпаду соціялістичної си-

стеми. Це найтяжчий період, оскільки, як звичайно, супровод-

жується спадом виробництва національного продукту, зростан-

ням цін, поляризацією суспільства.

Однак період стабілізації ще не розв'язує економічних і соці-

яльних проблем у країні. Стабільний стан на ринку товарів і по-

слуг, що характеризується відносною сталістю, появою товарів,

відносною платоспроможністю споживачів є лише першим кроком

до створення механізму ринкової економіки. У цей період реаль-

них ринкових реформ здійснено ще небагато, рівень життя насе-

лення низький (це значною мірою є наслідком проблем, успадко-

ваних від колишньої системи). За таких умов реформатори іноді

втрачають свою політичну популярність і підтримку населення

щодо здійснення подальших реформ.

2. Становлення ринку. Передбачає створення основних інсти-

туцій ринкової економіки, роздержавлення і приватизацію націо-

нального капіталу, трансформацію ринкової інфраструктури і

механізму функціонування виробництва та обміну відповідно до

правил ринкової економіки.

Ринкова економіка спирається на три фундаментальні принци-

пи:

> економічну свободу, > економічні контрактні відносини і

> приватну власність.

* Економічна свобода— широта економічної поведінки суб'єк-

тів господарювання при виборі форм власності та сфери

докладання своїх зусиль, здібностей, знань, професії, способів

розподілу доходів, споживання матеріяльних благ.

Економічна свобода реалізується на базі державних законодав-

чих норм, вона невіддільна від економічної відповідальності гро-

мадян. У регламентовано-плановій системі економічної свободи

не існує, оскільки всі важливі рішення заздалегідь передбачено

центральним планом, а підприємства та працівники є лише вико-

навцями цих рішень.

Тема 1. Національна економіка: загальне й особливе

• Економічні контрактові відносини — відносини з приводу

взаємних юридичних зобов'язань щодо здійснення економіч-

них операцій (купівлі-продажу товару, передапня іншій особі

права власності, створення товариства чи спільного під-

приємства).

У здоровій ринковій економіці правова система допомагає

фізичним та юридичним особам укладати ділові угоди, що мають

позовну силу; визначає процедуру укладання контрактів і шляхи

забезпечення їхнього виконання з відносно низькими втратами,

якщо одна зі сторін порушує умови угоди.

^Принцип приватної власності — принцип, згідно з яким лю-

дина має невід'ємне право володіти, управляти та розпо-

ряджатися своєю власністю незалежно від того, особиста

це власність (наприклад, будинок) чи економічна структу-

ра (компанія).

За ринкової системи більша частина майна в економіці нале-

жить фізичним особам або організаціям, які, своєю чергою, також

належать фізичним особам. Держава володіє лише незначною його

частиною. Отже, більшість економічних рішень є результатом

свідомого вибору громадян, які розпоряджаються своєю власні-

стю,

і не залежить від вказівок державних чиновників, котрі роз-

поряджаються власністю від імені народу.

Утвердження головних економічних свобод можливе за наяв-

ності таких ключових умов:

скасування контролю за цінами задля того, щоб приватні

особи та організації мали змогу реалізовувати товари на дого-

вірній основі;

відмова від державного регулювання економіки — вказівок

держави як, що і в якій кількості виробляти;

усунення бар'єрів у міжнародній торгівлі. Період станов-

лення ринку започатковується створенням правових інституцій.

Цей процес потребує значно більшого часу, ніж скасування конт-

ролю за цінами. При створенні правових основ ринкової економіки

Україні доцільно запозичити досвід розвинутих країн. • •

і->7

Національна економіка

3. Реструктуризація. Означає зміну характеру і структури

виробництва та зайнятості під впливом ринкових сил. Цей етап є

підсумковий. Національна економіка повинна набути всіх ознак

ринкової щодо співвідношення приватної і неприватної власності

на користь приватної, створення корпорацій і контрактної систе-

ми їх функціонування на ринках капіталів, товарів, кредитів, роз-

витку конкуренції, зростання обсягів національного продукту,

доходів населення і рівня його життя.

Це період реалізації національно-економічного мислення уря-

ду країни і нації загалом щодо реорганізації економічної системи,

який має завершитися оновленням основного капіталу, продукту,

зміною пропорцій продуктивних сил і товарів на споживчому рин-

ку. Навіть після того, як Україна здійснить стабілізацію і ство-

рить ринкові інституції, знадобиться ще багато часу на остаточ-

не подолання наслідків регламентовано-планової економіки, тому

що більш як за сімдесят років її існування трудові та інші ресурси

витрачалися марнотратно, спрямовувалися у галузі економіки,

продукція яких на сьогодні не має належного попиту.

Здійснення перетворень на кожному етапі потребує неоднако-

вого часу. Наприклад, стабілізаційний період може тривати від

року до трьох, залежно від глибини кризи та ефективності дій уря-

ду; процес становлення ринку — приблизно п'ять років за умови,

що політична ситуація є досить стабільною, а уряд дотримується

курсу економічних реформ; структурне коригування — впродовж

життя одного покоління, оскільки командно-адміністративна сис-

тема мала згубні економічні наслідки.

1.4. Сутність економік відкритого типу

Відкритість господарських систем країн — об'єктивний еконо-

мічний процес виникнення та розвитку зв'язків між національни-

ми господарствами різних країн, що охоплює всі сторони суспіль-

ного відтворення. Як закономірність розвитку країни відкритість

її господарської системи охоплює не лише економічну сферу, а й

політичну, соціально-культурну, науково-технічну та ін.

Тема 1. Національна економіка: загальне й особливе

Історично та закономірно процеси відкритості господарського

життя країн почалися із сфери обігу, що проявилося у формуванні

міжнародної торгівлі та світового ринку загалом. Факти свідчать

про динамізм відкритості національних економік у сучасний період:

за 40 років до Другої світової війни обсяг міжнародної торгівлі

виріс більш як у 2 рази, а за 60 років після війни — близько 35 разів.

Зростає обсяг зарубіжних капіталовкладень, розвиваються ва-

лютні ринки. Сьогодні щоденний оборот валютних ринків стано-

вить близько І трлн. дол. США, що впливає на розвиток міжна-

родного співробітництва загалом.

1.4.1.

Становлення і функціонування економік

відкритого типу

Як було зазначено, відкритість економіки супроводжується

розвитком зовнішньоекономічних зв'язків між країнами. Взаємо-

дія однієї країни з іншими країнами світу проявляється через обмін

енергією, інформацією, товарами, послугами та іншими продук-

тами господарської діяльності. В сучасних умовах зовнішньоеко-

номічні зв'язки будуються на основі: ^відкритої економіки; ^між-

національної торгівлі; ^міжнаціональних фінансів; ^міжнаціо-

нальної економічної інтеграції.

Відкрита економіка та її ознаки. У світовому господарстві існує

два види економічних систем.

Закрита економіка, в якій рух товарів здійснюється лише в

межах державних кордонів. У тотожності національних рахунків

позначено три напрями: споживання домашніх господарств — С,

споживання держави — Б

капітальні вкладення — К. Позаяк ідеть-

ся про розподіл валового випуску В, то загальна формула закри-

тої економіки матиме вигляд:

В = С + Б + К.

2. Відкрита економіка, в якій рух товарів виходить за межі на-

ціональних чи державних кордонів, тобто в економічну модель

залучаються процеси зовнішньої торгівлі й міжнародних фінансо-

вих відносин. Світові ринки мають надзвичайно велике значення

для національних економік, які в більшості країн світу є відкрити-

Національна економіка

ЗО

ми.

Для них характерні експорт Е та імпорт / частини вироблених

товарів.

Відкриті економіки отримують і надають кредити на світових

фінансових ринках.

* Відкрита економіка— економічна система, де розвиваєть-

ся спеціалізація виробництва товарів і послуг, в яких країна

досягає найбільших успіхів, і здійснюються їхні вільний екс-

порт та імпорт.

Формула розподілу продукту у відкритій економіці:

В-

С + Б + К +

(Е-І).

Для більшості відкритих економік характерні такі ознаки: >ши-

рокий спектр товарів зарубіжного виробництва на споживчому

ринку; У розвинутий валютний ринок, тобто вільний обмін (купів-

ля-продаж) національної та зарубіжної валюти; У вільний рух ка-

піталів, праці, ресурсів, товарів між країнами.

сучасних умовах жодна національна економічна система не

може бути закрита, тобто не може не вступати у відносини торгівлі

та різноманітного обміну з іншими країнами. Розвинуті країни світу

досягли свого рівня завдяки політиці "відкритих дверей" для капі-

талу і товарів. Це забезпечує спеціялізацію виробництва товарів

і послуг, в яких країна може мати найкращі результати, та їх вільні

експорт-імпорт.

Становлення економік відкритого типу. Розвиток відкритої еко-

номіки супроводжується інтернаціоналізацією суспільного спосо-

бу виробництва в кожній країні, яка відкрила свої кордони для

чужоземних капіталу, праці і товарів. Інтернаціоналізація капіта-

лу — це процес взаємопереплетіння і об'єднання різних форм на-

ціонального та міжнаціонального капіталів. Основними формами

сучасного капіталу є: ^особистий (сімейний), ^колективний, дер-

жавний, ^муніципальний, ^кооперативний. Кожна з цих форм

може існувати у вигляді промислового, банківського, позичково-

го,

торговельного капіталів. Отже, міжнаціональний капітал може

бути в різних комбінаціях: приватних форм капіталу двох і більше

країн;

колективних форм капіталу двох і більше країн; особистих

форм капіталу однієї країни з державними формами капіталу