Ювелірне мистецтво України. Альбом

Подождите немного. Документ загружается.

Меч із золотими прикрасами руків'я та піхов SWORD WITH GOLD JEWELRY OF HILT AND SCABBARD

Друга половина IV ст. до н.е.

Золото, залізо. Кування, тиснення, карбування.

Курган поблизу с. Велика Білозерка, Запорізька обл.

The 2nd half of IV century B. C.

Gold, iron. Forging, stamping, enchasing.

Burial mound near the Velyka Bilozerka village, Zaporizka oblast.

Гривна HRYVNA

IV ст. до н.е.

Золото. Лиття.

Курган поблизу с. Вільна Україна,

Херсонська обл.

IV century B.C.

Gold. Casting.

Burial mound near the Vilna Ukraina village,

Khersonska oblast.

Сережка із зображенням сфінкса EAR-RING WITH PICTURE OF SPHINX

Друга половина IV ст. до н.е.

Золото, емаль.

Лиття, гравірування, зернь, емаль по сканному орнаменту.

Курган "Три брати" біля с. Огоньки,

Автономна Республіка Крим

The 2nd half of IV century B. C.

Gold, enamel.

Casting, engraving, granulating, enamel on filigree ornament.

The Three Brothers burial mould near the Ohonky village,

the Autonomous Republic of Crimea.

Особливістю сарматського звіриного стилю є розміщення

на фігурах тварин інкрустацій із кольорових каменів, скла

і паст, в результаті чого кольором виділялися очі, вуха,

м'язи плечей і стегна тварин, що надавало образам орна-

ментального характеру. Основними композиційними мо-

тивами, що прикрашали предмети кінської збруї (фала-

ри, бляшки, псалії) й інші вироби (діадеми, гривні, брас-

лети, золоті флакони тощо), були: хижий звір, що

згорнувся кільцем, тварина з вивернутою задньою части-

ною фігури, мотив священного дерева і сцени роздиран-

ня тварин хижаками.

УIII-IV ст. н.е. сарматський звіриний стиль поступово транс-

формується у поліхромний геометричний.

Вироби ювелірного ремесла зустрічаються також і в ранньо-

слов'янських поселеннях Середнього Придніпров'я заруби-

нецької епохи (ІІ-І ст. до н.е.). Це, передусім, фібули-

застібки і пряжки, орнаментовані прямими й скісними

насічками. У черняхівську епоху (II-IV ст. н.е.) ювелірна

справа отримала подальший розвиток. Черняхівські майст-

ри володіли техніками кування, лиття із втратою воскової

моделі, використовували грубувату зернь, складаючи прості

геометричні узори. Була їм відома і виїмчаста емаль, типова

для багатьох народів раннього Середньовіччя.

Ювелірне мистецтво антів, зокрема полян (VI—VIІ ст. н.е.),

пов'язане з місцевими традиціями, органічно допов-

нювалося зовнішніми впливами. Надзвичайно цікавими

зразками ювелірного мистецтва є фібули зі срібла та бронзи

зі стилізованими зображеннями тварин, гадів, птахів і лю-

дей, що утворюють химерні композиції (VII ст.). Ритуальна

роль цих предметів безсумнівна. На деяких із них ми бачимо

цікаву й складну модель світу давніх слов'ян з небесним,

земним і підземним ярусами. Вартий уваги скарб срібних з

легкою позолотою бляшок із села Мартинівки на Черкащині

(VI ст). Є припущення, що ними прикрашали луку сідла. Зо-

браження танцюючих чоловічків, ймовірно, ідолів, охороня-

ли вершника під час подорожі, а фігурки фантастичних ко-

ней на бічних частинах сідла символізували біг коня.

VIII-X ст. - епоха вишуканого геометричного стилю в

ювелірному мистецтві слов'ян. Це період надзвичайно

тісних зв'язків зі Сходом. Проте, наприклад, та сама зернь

(металеві кульки, що напаювалися на предмет), можливо,

запозичена зі Сходу, утворює не мотиви східного орнаменту,

а місцеві геометричні узори. Окрім зерні, широко застосову-

валися чернь, скань, карбування. Складний геометричний

орнамент не був єдиним у цей період. Поряд із ним побуту-

вав і рослинний. Одним з шедеврів того часу є срібна опра-

ва турячого рогу з княжого кургану Чорна Могила біля

Чернігова, на якій карбоване багатофігурне зображення

розкриває легенду про викрадення Кощеєм жінки й про пе-

ремогу над ним світлих сил. Продумана в усіх деталях ком-

позиція ілюструє давній міф про одвічну боротьбу в природі

двох начал - життя і смерті.

Епоха Київської Русі ознаменувалася розквітом художніх

ремесел, серед яких чільне місце посідала обробка металів,

зокрема ювелірна справа, центром якої став Київ. Основи

металевих виробів виконувалися технікою лиття, яку вико-

ристовували для створення як унікальних, так і виробів

масового вжитку. Для перших застосовували воскову мо-

дель, для других - кам'яні формочки.

У цей час набули поширення срібні й золоті вироби, виконані

у різноманітних техніках. Завдяки затосуванню техніки скані,

накладної й ажурної, створювався легкий, динамічний

mented with external influences. The most interesting works are

silver and bronze fibulae ornamented intricately with stylized

images of animals, reptiles, birds and people (the 7th century).

Certainly, these articles were the attributes of rituals. Some of

images depicted on them represent an interesting and complex

world model with heaven, earth and underworld circles. A very

interesting hoard of gilded silver pendants was found near a vil-

lage of Martynivka (the 6th century). They are likely to be made

for adorning pommels. The images of dancing little men, proba-

bly the idols, guarded a rider during his trip, whereas images of

fantastical horses made on the outer parts of saddle symbolized

a galloping horse.

A period from the 8th till the 10th century was an epoch of ele-

gant geometric style in the Slavonic jeweler's art. In this period

the Slavonic art was closely connected with the Eastern one.

However, the graining, which was likely to be taken out of the

East, created not the eastern motifs, but the national geometri-

cal ornaments. In addition to the graining the Slavonic artists

mastered nielloing, filigree and embossing. Besides the com-

plex geometrical ornaments, they used vegetable garlands. A

silver mounting for an aurochs' horn found in the Prince's burial

mound of the Black Grave near Chernihiv is one of masterpieces

of that period. A well thought-out composition engraved there

tells about an abduction of a woman by Kaschei and about a vic-

tory of the good over him illustrating an ancient myth about a

perpetual struggle between life and death.

The Kyiv Rus epoch was marked with bloom of the arts, includ-

Оббивка горита GORYTUS COVER

IV ст. до н.е.

Золото. Тиснення.

Мелітопольський курган у м. Мелітополь,

Запорізька обл.

4 th. century B.C.

Gold. Stamping.

Melitopol'sky burial mound, town of Melitopol,

Zaporiz'ka oblast

рельєфний орнамент. Серед сканних узорів перевага відда-

валася мотивам ромба, трикутника, кола. Фантастичною до-

вершеністю відзначалася техніка зерні. Прикладом можуть

бути великі колти у вигляді зірки із сімома, а іноді й шістьма

променями, майже вся поверхня яких вкрита надзвичайно

дрібною зерню (до 5 тис. кульок).

У XII ст., коли зросло виробництво речей широкого вжитку,

одними з найпоширеніших технік стали гравіювання і

чорніння по сріблу. Черню, зокрема, прикрашали невеликі

зірчасті колти, іноді браслети. В останніх затемнювалося

тло, а зображення залишали світлими.

Безперечним є вплив на давньоруське ювелірне мистецво

візантійського. Проте давньоруські майстри не

обмежувались прямим запозиченням досягнень візантійців,

а завжди творчо їх переосмислювали, створюючи

оригінальні речі. Прикладом можуть бути двостулчасті брас-

лети-наручі, які жінки носили поверх довгих рукавів. На Русі

вони стали, як це не дивно, ритуальним предметом

поганського культу, пов'язаним із так званими "русаліями",

ігрищами-моліннями про дощ.

Проте найбільш цікавою є техніка перегородчатих емалей,

якої київські ювеліри навчилися від грецьких художників у

майстерні при великокняжому дворі.

З часів Київської Русі до нас дійшло понад 150 прикрас із пе-

регородчатою емаллю: колти, рясна, діадеми, нашивні пла-

стини, образки тощо. Причому більше половини з них похо-

дять із Києва та Київщини. (У Києві простежується творчість

ювелірів двох майстерень - княжої й лаврської.)

Основою для емалей були золото, срібло, мідь. Незважа-

ючи на усталеність стилю емалей в часі, помітна еволюція

виробів від складного до спрощеного, а потім - від спро-

щеного до складного.

Поступаючись візантійським емалям у вишуканості й

ретельності виконання, давньоруські вигравали у вираз-

ності, їх колорит більш стриманий, з варіаціями кількох голо-

вних, найчастіше локальних, кольорів. Переважають непро-

зорі сині, червоні, зелені. Набагато активніше, ніжу Візантії,

використовується біла емаль. Напівтони майже відсутні. Ха-

рактер малюнку більш узагальнений і спрощений. Перего-

родки не подрібнюють форми, нагадуючи легке павутиння,

як у Візантії, а розподіляють її на досить великі площини.

Про ювелірне мистецтво українських земель від часів

Київської Русі до XVI ст. за браком матеріалів важко скла-

сти якесь певне уявлення. Але починаючи з XVI ст. маємо

вже цілу низку пам'яток та досить докладні історичні відо-

мості про ювелірну справу, що розвивалася і як народний

промисел, і як міське цехове виробництво.

Найбагатший матеріал дає львівське цехове золотарство

ХУІ-ХУІІст., детально досліджене визначним мистецтвознав-

цем П.Жолтовським. Ювелірні вироби львівських золотарів то-

го часу надзвичайно різнорідні. Серед них - посуд, книжкові

оправи, набори до кінської збруї. Відзначалися різно-

манітністю прикраси одягу у вигляді діадем, золотих ланцюгів,

аграфів, себто приспособ для прикріплення пір'я на капелю-

хах, запонок, перснів, браслетів, брошок, сережок тощо. Се-

режки, переважно у формі лілії, оздоблювалися, як і персні,

діамантами, рубінами та іншим коштовним камінням. Для

виготовлення ґудзиків, наприклад, використовувався широ-

кий спектр ювелірних технік: гравіювання, філігрань, емалю-

вання, оздоблення коштовним камінням. Деякі види ювелірних

ing, first of all, metal working, in particular jeweler's art. Acente

of the arts was Kyiv. The metal articles were made by a castinc

technique used for making both unique and mass goods. A wa>

model was used for the unique articles and stone dies for the

mass ones.

Silver and gold articles made by various techniques were wide-

spread in those times. Due to the technique of overlaid and del-

icate filigree the artists created light dynamical ornaments in

relief. The most popular motifs were rhombic, triangular and

round patterns. The graining technique was fantastically per-

fect. Large kolts (Old Rus woman's adornment - a hollow silver

or gold pendant ornamented with graining, filigree or enamel) in

the form of seven- or six-point stars almost fully covered by very

fine grains (about 5 thousand balls) are the brightest example of

such jewelry.

In the 12th century, when a manufacture of mass goods

increased the silver nielloing became the most popular tech-

nique. Small star-shaped kolts, and sometimes bracelets were

decorated with niello. A background of bracelets was black,

whereas an ornament was light. Engraving was in use, as well,

and its flourishing dates as the 12th - 13th centuries.

The Byzantine art exerted a great influence on the Old Rus art.

However, the Rus artists always inventively interpreted the

Byzantine works of art and created their own unique jewelry, for

example, wrist bracelets which women worn above long

sleeves. In the Rus they were a pagan ritual attribute connected

with the so-called "rusalii," devotions-praying for the rain.

However, the most interesting technique is a cloisonne. The Kyiv

jewelers gained experience in this technique from the Greek

artists in a shop attached to the Great Prince's court.

More than 150 adornments decorated by cloisonne: kolts,

diadems, plates for sewing on, and icons reached to our times

since Kyiv Rus epoch. More than a half of them were made in

Kyiv or Kyiv region. (In Kyiv, there were two jeweler's shops, the

Prince's and Kyiv-Pechersk Lavra's).

Unlike the Byzantine artists who applied enamel to gold sur-

faces only, the old Russian masters used electrum (an amber-

colored alloy of gold and silver), gold, silver and copper.

Despite conservatism of enameling techniques, one can

observe an evolution in enameled goods from complicated to

simplified ones and vice versa.

The old Russian enamels, being less refined than the Byzantine

ones, were more impressive. Their color spectrum was more

soft, with variations of some basic, usually local, colors, such as

opaque blue, red and green. A white enamel was used more

often than in Byzantine. Half-tints were not peculiar to the old-

Russian works. The pattern manner was more abstract and sim-

plified. The wirework divided a form into large sections, unlike

Byzantine spider's web.

Because of a lack of materials it is difficult to fully describe the

jeweler's art of the period from Kyiv Rus till the 16th century.

However, we have many jeweler's works and historical informa-

tion about the jeweler's art since the 16th century. In that time it

has developed both a homecraft and shop production.

The most interesting is an information about Lviv shop jeweler's

art of the 16th-17th centuries, collected by outstanding art crit-

ic P. Zholtovsky. A spectrum of Lviv jewelry of that time was

extremely wide, including ware, book casings and sets for har-

ness. Adornments for clothes, including diadems, gold chains,

Перстень FINGER - RING

ст.

до н.е.

Золото. Лиття, кування,

гравірування, зернь, скань.

Курган Денисова Могила

поблизу м.Орджонікідзе,

Дніпропетровська обл.

IV century B. C.

Gold. Casting, forging, engraving,

granulating, filigree.

The Denisova Grave burial mould near

the city of Ordgonikidze,

Dnipropetrovska oblast.

Браслет BRACELET

Друга половина IV ст. до н.е.

Бронза, золото, емаль, паста.

Лиття, плакування,

емаль по сканному візерунку.

Курган "Три брати"

біля с. Огоньки,

Автономна Республіка Крим

The 2nd half of IV century B. C.

Bronze, gold, enamel, paste.

Casting, cladding,

enamel on filigree ornament.

The Three Brothers burial

mould near the Ohonky village,

the Autonomous Republic of Crimea.

Пектораль PECTORAL

Середина IV ст. до н.е.

Золото, емаль. Лиття,

карбування, скань, зернь.

Курган Товста Могила

поблизу м. Орджонікідзе,

Дніпропетровська обл.

Mid. 4 th. century B.C.

Gold, enamal.

Cast, engraved, granulated, filigree.

Burial mound Tovsta Mogila, near

town of Ordzhonikidze,

Dnepropetrovs'ka oblast

НАЦІОНАЛЬНА

виробів, як-от срібні пояси, вважалися навіть специфічно

львівськими. Виготовлявся також різноманітний посуд. Оз-

доблювалися і оправи книг. Слід відзначити виготовлення зо-

лотих та срібних, прикрашених камінням оправ для шабель,

оздоблення панцирів та шоломів, перначів, булав, щитів, кол-

чанів. Особливого поширення набули парні шлюбні кубки, зо-

браження яких стало емблемою ювелірного ремесла.

Починаючи з 1595 року, львівські майстри-ювеліри вже мали

свій цех. Для здобуття звання майстра підмайстрові доруча-

лося виконання "майстерштіку" - пробної роботи з

виготовлення двох срібних кубків, персня з дорогоцінним

каменем і печатки. Орієнтація майстрів-ювелірів на

західноєвропейські зразки сприяла поширенню ренесан-

сних, а згодом і барокових форм. Значною мірою це

зумовлювалося різнонаціональним складом ювелірів, серед

яких було чимало німців, угорців тощо, а також практикою

навчання ювелірного мистецтва за кордоном. Так,

львівський ювелір Фрідріх Аламбек у 20—30-ті роки XVII ст.

навчався професії у Лондоні, деякий час навіть працював

там при королівському дворі.

Українське церковне золотарство до середини XVII ст.

порівняно зі світським відзначалося скромними формами. В

оздобленні переважало гравіювання, на поч. XVIII ст.

витіснене карбуванням. Давньоруські традиції, що збе-

реглися, об'єднуючись в оригінальну цілісність із ренесансни-

ми і бароковими формами, утворювали дуже своєрідне спо-

лучення, якого не спостерігаємо у світських колах.

Часи бароко (друга пол. Х\/ІІ-кін. XVIII ст.) ознаменувалися

небувалим розквітом золотарства на східних землях. Почина-

ючи з XVII ст., такі центри художнього ремесла, як Київ,

Чернігів, Ніжин, Глухів, заступають підупалі осередки

ювелірного виробництва на західноукраїнських землях. Ши-

роко використовуючи декоративні форми західного бароко,

українські ювеліри вкладали у них свій зміст. Надмірна

пишність форм, підкреслений динамізм, напруженість, влас-

тиві західному бароко, українському були зовсім чужі. Для

нього характерні живі, але спокійні, позбавлені екзальтова-

ності форми. Головним осередком українського золотарства

у цей час стає Київ. Вироби численних київських ювелірів

відзначаються високим рівнем, хоча нерідко позбавлені ви-

разних індивідуальних ознак. Вони не стільки демонструють

творчі досягнення окремих майстрів, скільки свідчать про

розвиток ювелірної справи загалом. Лише твори Іван Равича,

Михайла Юревича, Петра Волоха, Івана Завадовського,

Ясінського, Ієремії Білецького мають певні ознаки власного

стилю. Працюючи як для церкви, так і для світських замовни-

ків (козацької старшини), ювеліри чудово враховували спе-

цифіку призначення речі. Потири, оклади книг, панагії, окрім

інших технік, прикрашались також фініфтю, котра, акцентую-

чи увагу на головних місцях, надавала творам ще більшої де-

коративності.

Епоха українського бароко була часом останнього злету

ювелірного мистецтва на теренах України. Звичайно, майст-

ри-ювеліри працювали тут і пізніше, проте про існування

власної професійної ювелірної школи говорити вже не

доводиться. Однак у XIX ст. працювали надзвичайно цікаві

ювеліри: Самсон і Олександр Стрельбицькі, Федір Коробкін,

Герасим Проценко, Петро Арендаревський, Максим Би-

шевський та інші. На кін. ХІХ-поч. XX ст. припадає діяльність

такого визначного ювеліра і підприємця, як Йосип Маршак,

чия ювелірна фабрика успішно конкурувала з фірмами Фа-

берже, Хлєбнікова, Овчинникова. Твори майстрів під-

приємства з великим успіхом демонструвалися на числен-

них всеросійських і всесвітніх виставках.

agraffe (a clasp for fixing feathers on hats), studs, seal-rings,

bracelets, brooches, ear-rings were notable for their original

design. The ear-rings, usually made in the shape of a lily, and

seal-rings were decorated with diamonds, rubies and other jew-

els. Awide spectrum of techniques including engraving, filigree,

enameling and decorating with jewels was used to decorate but-

tons. Some kinds of jeweler's works, for instance, silver belts

were considered to be made only by Lviv masters who also man-

ufactured ware and book casings. In addition, they dealt with

making gold and silver jeweled mountings for sabers, as well as

with adorning armors, helmets, pernachs, bulawas (or batons),

shields and quivers. Pair wedding cups the image of which

became an emblem of the jeweler's art were the most wide-

spread kind of the jewelry.

Since 1595, the Lviv jewelers could work at their own shop. To

take a master's degree an apprentice ought to perform a

"Meisterstuck" (a test work), consisting of two silver cups, a jew-

eled ring and a seal-ring. Orientation of jewelers towards the

western works and multi-national staff of jeweler's shop, includ-

ing the German and Hungarian artists, resulted in the expansion

of the Renaissance and, later, the baroque styles in Ukraine.

Many masters learnt the jeweler's art abroad. For example, in

1620--1630s, Lviv jeweler Frederick Alambeck studied in

London and for a short time worked at the Royal court.

The Ukrainian church jeweler's art of the mid-17th differed from

the secular one by a more modest style. The main decorative

technique was engraving, at the beginning of the 18th it was

replaced by embossing. Combining the old national traditions

with the Renaissance and baroque styles the church jewelers

created integral forms which were not inherent in secular circles.

The baroque epoch (the second half of the 17th - the end of the

18th) is characterized with fantastic flourishing of goldsmithing

in the Eastern lands. Since the 17th century such centers of art

as Kyiv, Chernihiv, Nizhyn, Glukhiv replaced small West-

Ukrainian centers. Using the decorative motifs of the Western

baroque the Ukrainian jewelers created their own unique works.

Exuberant decorations, accented dynamism and tension of the

Western baroque were alien to the Ukrainian jeweler's art. It was

characterized by vivid, but not exalted forms. The main center

of the jeweler's art of that time was Kyiv. Works made by Kyiv

jewelers were notable for their high quality, but usually they

were devoid of individual features. They characterize the devel-

opment of jeweler's art as a whole, rather than reflect creative

achievements of individual masters. However, works by Ivan

Ravych, Mykhaylo Yurevych, Petro Volokh, Ivan Zavadovsky,

Yasinsky, Jeremiah Biletsky are remarkable for their original

style. Performing both the church and secular (the Cossack

starshinas') orders the jewelers finely took into account a spe-

cific function of goods. Chalices, book settings, panagia

(image worn round a neck by the Orthodox bishops) were dec-

orated with enamel in addition to other techniques to make

them more alluring.

The Ukrainian baroque epoch was the last heydays of

Ukraine's jeweler's art. True, jewelers always worked here,

however, since those times Ukraine have never had its own

professional jeweler's school. Neither jeweler Strelbytsky who

worked on the edge of the 18th-19th centuries and was

famous for his knack of cutting diamonds, nor Joseph

Marshak's works (the edge of the 19th-20th centuries) where

consumer jewelry were made technically perfect, nor sub-

sidiary of C. Faberge's firm in Odesa dealing with making sil-

ver ware left us masterpieces of jeweler's art. The most inter-

esting phenomenon in this period was the folk jeweler's art of

Huzuls (inhabitants of the Carpathian region) whose works

Гривна

І ст. н.е.

Золото, сердолік. Кування, гліптика,

м. Керч, Автономна Республіка Крим

HRYVNA

I Century A. D.

Gold, cornilion stone. Forging, glyptic.

Kerch, the Autonomous Republic of Crimea.

Накладка вуздечкова BRIDLE STRAP

IV-V ст.

Золото, сердолік. Тиснення, зернь, інкрустація.

Автономна Республіка Крим

IV- V centuries.

Gold, cornilion stone. Stamping, granulating, incrustation.

The Autonomous Republic of Crimea.

Цікавим явищем можна вважати народне ювелірне мис-

тецтво гуцулів цього періоду, чиї мосяжні (відлиті з латуні)

вироби сягають своїми архаїчними формами періоду

Київської Русі й навіть більш давніх часів, вражаючи надзви-

чайною життєвою силою.

СУЧАСНІСТЬ

Процес розвитку ювелірного мистецтва на території Ук-

раїни в XX ст. був досить складним. І спади, і бурхливі підйо-

ми цього періоду залишили, попри свою короткочасність,

помітний слід у формуванні національної ювелірної школи.

У 60—70-ті роки XX ст. художники ювелірних підприємств, ди-

зайнери Художнього фонду України та народні майстри зро-

били серйозну спробу оволодіти досягненнями минулого і

створити на цій базі умови для підйому ювелірної галузі. В

цей час вони сміливо експериментують з різноманітними

матеріалами, освоюють нові технології, створюють сучасні

прикраси, надаючи їм національного колориту.

Серед ювелірних підприємств України важливу роль у ви-

готовленні високохудожніх прикрас із золота та срібла, а

також у розробці порівняно недорогих серійних моделей,

відігравало київське виробниче об'єднання "Ювелірпром"

(директор - Г.В.Плющ). Художники цього найстарішого в

Україні виробника коштовностей неодноразово брали

участь у престижних зарубіжних виставках і виборювали

вищі нагороди за створення ексклюзивних прикрас. 1984

року на міжнародній виставці у Лондоні художниця

київського ювелірного заводу Л.І.Шепель отримала "Гран-

прі" за дизайн вишуканого золотого кольє. Оригінальності

виробу надавав мініатюрний ріг достатку, всіяний 170

вставками діамантів.

До 1500-річчя Києва на заводі виготовили невеликі серії

прикрас із золота та срібла, стилізовані під ювелірні вироби

часів Київської Русі. Різноманітні за формою брошки, се-

режки, заколки, запонки, виконані за ескізами Т.Перпечко,

Л.Шепель, Е.Лютої, відзначалися високою якістю обробки

металу, новими видами оздоблення і цікавими конструктив-

ними елементами.

У 70—80-ті роки XX ст. художники Львівського та Одеського

ювелірних заводів розробляли цікаві моделі із застосуван-

ням високопробного золота і дорогоцінних каменів. Чи-

сленні прикраси, виготовлені в одному екземплярі, являли

собою унікальні витвори професійних майстрів.

Ювелірні підприємства України широко використовували у

виробах дорогоцінні й напівдорогоцінні камені, які оброб-

лялись майстрами виробничого об'єднання "Західкварц-

самоцвіти" (смт Володарськ-Волинський Житомирської

обл.). Підприємством випускались різноманітні за формою

і забарвленням берили, аквамарини, топази, кварци. Ка-

мені відзначалися високими ювелірними якостями і склад-

ною огранкою.

Важлива роль в обробці алмазів на Україні належала

Вінницькому ювелірному заводу. Висока фахова

майстерність працівників цього підприємства дала змогу

налагодити виробництво діамантів як традиційно круглих,

так і фантазійних форм огранки - "груша", "маркіз",

"смарагд", "принцеса", "овал". Окрім виробів з діамантами

на заводі щорічно оновлювався асортимент прикрас зі

смарагдами, рубінами і сапфірами.

На відміну від художників, зайнятих у промисловості й за-

лежних від планової дисципліни, ювеліри, об'єднані сис-

cast of brass were notable for their archaic forms of Kyiv Rus

period and even more ancient times, as well as the jewelry of

Kyiv jeweler's works which were oriented towards the world

and European traditions rather than towards creation of the

national style.

THEPRESRENT

In the XX century the jewelry art on the territory of Ukraine

developed in rather complicated ways. It was marked by the

periods of both abatement and intensive flash which made a

significant mark in formation of the national school.

In 60th - 70th , XX century, the artists of the jewelry enterprises,

designers of the Art Fund of Ukraine, people's masters under-

took a serious attempt to improve achievements of the past and

create the conditions for rise of the jewelry industry based on

these achievements.

At that time they experimented with different materials, mas-

tered new technologies, created modern works filled up with

national colour.

Among the jewelry enterprises of Ukraine an important role in

production of the highly artistic gold and silver jewelry as well as

in working out comparatively cheep jewels of serial production

has been played by Kyiv industrial amalgamation of Uvelirprom

(director G. V. Pliushch).

Many artists of this oldest in Ukraine manufacturer of jewelry

repeatedly took part in the prestigious exhibitions abroad and

were awarded the premium prizes for creation of exclusive

jewels .

In 1984 L.I.Shepel, the artist of the Kyiv jewelry plant, took the

Grand Prix for the elegant gold necklace execution at the inter-

national exhibition in London. It was a miniature horn of abun-

dance with 170 diamonds set in it that gave elegance to this

jewel.

By the 1500th anniversary of Kyiv small series of gold and silver

jewelry reflected traditions of Kyiv Rus jewelry art were pro-

duced at the plant. Different by their forms brooches, ear-rings,

hair-grips, cuff-links executed by the sketches of T.Perepechko,

LShepel, E.Luta distinguished by the high quality of metal pro-

cession, new kinds of finishing off and interesting constructive

elements.

In 70th - 80th , XX century, artists of Liviv and Odessa jewelry

plants worked out interesting models of jewels using gold of high

hallmark and gems.

Many jewels became unique works by professional masters

because they had no copies.

Jewelry enterprises of Ukraine often used precious and semi-

precious stones cut by masters of the industrial amalgamation

Zapadkvartssamotsvety resided in Volodarsk-Volynskyi,

Zhytomyrskyi oblast.

Beryl, aquamarine, topaz, quarts different by their forms and

colour were produced at the plant.

The stones distinguished by high jewelry qualities and compli-

cated cutting.

Vinnitsa jewelry plant played an important role in processing dia-

monds.

High professionalism of this plant's workers made it possible

to put into operation diamonds both traditionally round and

extraordinary ones by their form of cutting - 'pear', 'mar-

quise', 'princess', 'oval'. Every year the assortment of jewels