Ющук І.П. Українська мова

Подождите немного. Документ загружается.

160

дійсності, що їх ці слова називають. Наприклад, двері можуг

зачинятися і відчинятися, скрипіти і грюкати, стояти і лежатц

(якщо вони зняті із завіс), але не можуть читати, писати, біга-

ти. Тому й іменник двері можна поєднувати лише з такими

дієсловами, як зачинятися, відчинятися, скрипіти, грюкати

стояти, лежати, але не читати, писати, бігати. Торувати

(«прокладати вздовж по землі») можна дорогу, шлях, стежку

але не будинок, пісню, думку. Тому й дієслово торувати може

сполучатися лише з додатками, вираженими такими словами

як дорога, шлях, путь, стежка, але не будинок, пісня, думка

тощо.

Частина слів обмежена у своїх зв'язках з іншими словами

не тому, що таких зв'язків між відповідними явищами немає

в об'єктивній дійсності, а тому, що інше поєднання цих слів

не узвичаєне в мові. Тобто цим словам властиве фразеологічне

значення — значення, яке виявляється в поєднанні лише з

одним або кількома строго визначеними словами. Наприклад,

прикметник карий вживається тільки у двох словосполучен- »

нях: карі очі, карий кінь; в іншому поєднанні (скажімо, «каре

волосся», «карий плід каштана») це слово позбавлене будь-яко-

го змісту. Тим часом прикметник темно-брунатний, що по-

значає той самий колір, що й карий, таких обмежень у своєму

значенні не має: темно-брунатне волосся, темно-брунатний

плід каштана, темно-брунатні очі. Так само можливі лише

поєднання: гнідий кінь, буланий кінь, вороний кінь, булатна

сталь, булатний меч, булатна шабля, валовий продукт, валовий

збір зерна, заплющити очі, жито (пшениця, ячмінь) половіє, ско-

ромно їсти.

Лише у фразеологізмах у сучасній українській мові вжи-

ваються такі слова, як, наприклад, байдики {бити байдики),

облизень (піймати облизня), лизень (лизень злизав), відкош

(дати відкоша), лігма (лігма лежати) тощо. Поза такими

словосполученнями ці слова втрачають будь-яке лексичне

значення.

Іноді слово, не обмежене у своєму вживанні, одного із зна-

чень набуває лише в стійкому, фразеологічному словосполу-

ченні. Так, слово теплий має значення «вигідний» тільки У

фразеологізмі тепле місце; слово похилий має значення «ду#

старий» лише в словосполученні похилий вік; слово вітер має

значення «дурість» тільки у вислові вітер у голові.

161

разом із тим слово в реченні може поєднуватися з іншими

ловами без урахування зв'язків, що існують між предмета-

° и і явищами в об'єктивній дійсності. Тоді воно набуває

^властивого йому значення, яке сприймається лише в пев-

ному контексті: теплий передзвін заводів (М. Рильський),

море сміху (С. Васильченко), клубок болю (М. Стельмах), п'я-

но гойдали головами соняшники (Ю. Мушкетик), і вродиться

така шарманка (Григорій Тютюнник). Таке значення слова

називається контекстуальним. Контекстуального значення

найчастіше набуває слово, вжите переносно для емоційної —

позитивної чи негативної — характеристики особи, предме-

та, явиша.

§44

Однозначні і багатозначні слова

Слова бувають однозначні й ба-

гатозначні, мають пряме й переносне значення і можуть вжи-

ватися в переносному значенні.

Слово, що має одне значення, називається однозначним.

Одне значення мають переважно назви людей за різними оз-

наками (українець, киянин, слюсар, лікар, директор, родич, уді-

вець), назви тварин (олень, леопард, нутрія, дельфін, окунь, краб,

стриж, горобець, комар), назви рослин (сосна, тополя, вишня,

смородина, пшениця, буряк, жоржина, ромашка, чистотіл), на-

зви конкретних предметів (споруда, шафа, стілець, долото,

лопата, торба, піджак, паркан), назви місяців і днів (січень,

лютий, понеділок, вівторок), більшість відносних прикметни-

ків (міський, латунний, кленовий, морський, тутешній, вчо-

рашній, перелітний, подвійний, дев 'ятиповерховий), числівники

(два, три, десять) тощо.

Також однозначними є терміни (банкнот, вексель, інструк-

ція, катет, аорта, меридіан, тонна, метр).

Слово, що має два і більше значень, називається багато-

значним. Здатність слова виступати з різними значеннями на-

ивається багатозначністю, або полісемією.

162

Слово може бути багатозначним тому, шо в його назві

враховується лише одна якась ознака предмета. А таку саму

ознаку можуть мати й інші, відмінні предмети. Наприклад

основне пряме значення слова стіна — «вертикальна міцна

частина будівлі» (матеріал, з якого вона виготовлена, тут не

вказується), тому цим словом ще називають і «прямовисну

бічну поверхню чого-небудь» (стіна урвища), і «муровану ого-

рожу» (стіна замку), і переносно «щільний ряд людей» (люд-

ська стіна), і так само переносно «моральну перепону між

людьми» (стіна непорозуміння) тощо.

У такому разі слово у свідомості мовців поєднується за

його спільною визначальною ознакою не з одним, а з кілько-

ма сигніфікатами. Наприклад, слово лінія означає «вузька

смужка, шо тягнеться на якій-небудь поверхні», і саме з ос-

новним значенням «смужка, що має протяжність» пов'язуються

всі його побічні значення: «уявна смужка» (лінія горизонту),

«межа» (оборонна лінія), «шлях» (трамвайна лінія), «послідов-

ний ряд кровно споріднених осіб» (по материній лінії), «по-

слідовний розвиток подій у художньому творі» (сюжетна лі-

нія), «спосіб дії» (лінія поведінки).

Основне й побічні значення

слова. У багатозначному слові одне значення основне, інші —

побічні. У слові голова основним є значення «частина тіла»,

побічними — «розум», «керівник», «передні ряди», «основна

річ» тощо. Іноді в слові буває два й більше основних значень.

Наприклад, слово грубий має три основні значення: «товстий»;

«необроблений»; «брутальний». Часом основним для слова є

не первинне його значення, а похідне, як це сталося, наприк-

лад, з іменником колія, основним значенням для якого тепер є

не «наїжджене заглиблення від коліс на дорозі», а «лінія з двох

паралельно прокладених рейок, призначена для руху поїздів,

трамваїв тощо».

Кожне конкретне значення багатозначного слова реалі-

зується в контексті, у ситуації: важка колода (має велику

вагу), важка будівля (велика, масивна), важкі кроки (по-

вільні, втомлені), важка робота (вимагає значних зусиль),

важкий день (сповнений труднощів), важкий удар (сильний),

важкий настрій (гнітючий), важкий біль (нестерпний), важ-

кий характер (незлагідний), важкий погляд (суворий, по-

хмурий).

Більшість загальновживаних слів української мови - ба-

,на

ЧН

і Наприклад, у «Словнику української мови» за-

пнано тридцять значень дієслова іти: «ступати ногами»,

Тятися в якомусь напрямку» (про транспорт), «вирушати

<<Р

Гнебудь», «ставати кудись на роботу», «діяти певним чи-

,> «боати шлюб», «знаходити збут» (про товари), «виділя-

я з чого-небудь», «наставати» і т. д. Слово крило має де-

тИ

; значень- «літальний орган птахів», «несуча поверхня

?гяка» «лопать вітряка», «дашок над колесом автомашини»,

«бічна частина будівлі», «угруповання в політичній органі-

3аШ

Багатозначність дає змогу за відносно обмеженої кількості

слів називати ними практично необмежену кількість предметів

та явиш.

§45

Пряме і переносне

значення слова

Пряме номінативне значення безпосередньо вка-

зує на співвідношення слова з тим чи іншим явищем об'єк-

тивної дійсності, як це історично закріпилось у свідомості

мовців. Пряме значення є переважно первинним значенням

слова. Наприклад, пряме й первинне значення слова промінь —

«світлова смуга, що виходить з якого-небудь джерела світла»,

усі інші — переносні й похідні.

Переносне номінативне значення — це одне

зі значень слова, яке виникло внаслідок перенесення найме-

нувань одних явищ, предметів, дій, ознак на інші і закріпило-

ся в ньому як додаткове. Переносне значення завжди похідне,

вторинне. Наприклад, значення «початок чогось доброго, по-

зитивного» у слові промінь — переносне (промінь надії, промінь

Щастя, промінь свободи).

Від переносного значення слова, що є постійним, слід від-

різняти переносне вживання слова. Переносне вжи-

Ння сл

°ва за своїм змістом індивідуальне і використовуєть-

164

ЛЕКСИКА

ся лише в певному контексті. Значення, яке виникає внаслі-

док переносного вживання слова, є лише контекстуальним,

тобто тимчасовим, ситуативним, і за словом не закріплюється!

Якщо ж таке значення закріплюється за словом, то воно стає

номінативним.

Розглянемо різні значення слова полотно: «лляна, коноп-

ляна, бавовняна тканина» — пряме номінативне значення;

«картина художника», «проїзна частина дороги», «плоска тон-

ка частина інструмента (пилки, ножівки)» — переносні зна-

чення, які стали номінативними. А в реченні Зимовий вечір усе

ткав і ткав над селом свої полотна, і вони ніжно спадали з

невидимих верстатів на прихоплену морозцем землю (М. Стель-

мах) відбулося переносне вживання слова. Однак значення сло-

ва полотно («сніговий покрив»), яке при цьому виникло, поки

що тільки контекстуальне.

Переносне вживання слова відбувається в мові у вигляді

метафори, метонімії, синекдохи.

Метафора — перенесення назви з одного предмета, явища

на інший предмет, явище за їхньою схожістю.

Метафори бувають за кольором (сріблиться річка, брон-

зовий загар), за формою (мереживо гілок, павутина доріг), за

розміром (крапля надії, море радості), за місцем (ніс кораб-

ля), за динамічністю (спалах ентузіазму, вибух ненависті),

за відчуттям дотику (шовкова трава, шорсткий голос), за

функцією (металеве перо, електролампа горить, рушниця

стріляє), за дією (ступає ніч ногами бурими — В. Симонен-

ко), за способом дії (навшпиньки підійшов вечір — П. Тичина),

за наслідком дії (/ небо невмите, і заспані хвилі — Т. Шев-

ченко) тощо.

Метафора є не тільки одним із засобів посилення образ-

ності й виразності мови, а й могутнім джерелом збагачення

лексико-семантичної системи взагалі. Тим, що ми сьогодні

кажемо сонце сходить, сонце заходить, вживаємо слова схід,

захід, східний, західний, завдячуємо метафорі. Завдяки їй має-

мо слова правда, правдивий, правило, правильний (від правий,

що колись мало значення «прямий»); кривда (від кривий);

мрія, замріяний (від мріти); хвилювання, схвильований, хвилина

(від хвиля); вікно, вічко (від око); струм (від струмувати,

струмок). Найчастіше саме так виникали слова з абстрактним

значенням.

Метонімія — перенесення назви за суміжністю.

Вона буває тоді, коли вживається:

а) назва матеріалу замість назви речі: брильянти й золото

на руках (замість: прикраси з брильянтів і золота), фар-

фор і фаянс (замість: фарфоровий і фаянсовий посуд);

б) назва предмета замість його вмісту: чайник закипів (за-

мість: вада в чайнику), випив чарку (замість: горілку з

чарки);

в) назва властивості замість її носія: відвага мед п 'є (замість:

відважна людина), правда переможе (замість: люди, які

домагаються правди);

г) назва місцевості замість людей тієї місцевості: Київ про-

кидається (замість: люди, що живуть у Києві), село че-

кає змін (замість: селяни);

г) назва особи замість речі, що їй належить: читаю Ліну

Костенко (замість: твори, які належать Ліні Костен-

ко), шофер підвіз мене (замість: автомашина, якою керу-

вав шофер) тощо.

Метонімічне перенесення назви рідко спричиняється до по-

яви нових номінативних значень у словах. Цим способом ви-

никли хіба що такі назви, як бостон (від назви міста Бостона),

кашемір (від назви князівства Кашемір), галіфе (від прізви-

ща генерала Г. Галіффе), ом (від прізвища фізика Г.-С. Ома)

і под.

Синекдоха — перенесення назви частини на ціле (найме-

нування предмета за його характерною деталлю). Це, власне,

різновид метонімії.

Наприклад, назва частини тіла може вживатися на озна-

чення людини: роботящі руки, носа не показувати куди, руда

борода захвилювалася; назва одягу може замінювати назву лю-

дини з певного середовища: сіряки і свитки підвели голови, чор-

ний смокінг оглянувся. Однина вживається замість множини:

риба в ставку, буряк у полі.

З переносного вживання слова розвивається його перенос-

не номінативне значення. Спочатку це сприймається як щось

незвичне, випадкове, а з часом, якщо таке вживання повто-

рюється, до нього звикають, і воно набуває статусу постійно-

го, номінативного.

166

"•мли»»»»»»

Зміни в лексичному значенні слова

Лексичне значення слів, особливо життєво важливих, ви-

являє високу стійкість. Таким словам, як мати, сонце, око, я,

ти, кільканадцять тисяч років; у різних мовах по-різному

змінилося їхнє звучання, але значення залишилося те саме.

Разом із тим деякі слова з часом набувають інших зна-

чень, і ці зміни проходять у трьох напрямах: звуження, роз-

ширення, зміщення.

При звуженні обсягу значення назва стає кон-

кретнішою. Так, слово печиво колись означало «усе спечене з

борошна», тепер — «кондитерські вироби з борошна»; слово

квас колись означало «усе кисле», тепер — «кислуватий напій

із житнього хліба або житнього борошна»; слово каша колись

означало «будь-яка густа їжа, звільнена від рідини», тепер —

«страва з крупів, зварена на воді або молоці».

При розширенні обсягу значення кількість

охоплюваних словом предметів, явищ зростає. Наприклад,

слово поле колись означало «безліса рівнина, порожній ве-

ликий простір», тепер, крім цього, — «ділянка землі, відве-

дена під що-небудь», «простір, у межах якого відбувається

якась дія», «сфера діяльності», «смужка вздовж краю арку-

ша паперу», «відігнуті краї капелюха» тощо; колись слово

столяр мало значення «той, хто робить столи», тепер — «ви-

готовлювач виробів із дерева»; слово Меценат означало «рим-

ський політичний діяч, який матеріально допомагав Вер-

гілієві та Горацієві», тепер меценат — «багатий покровитель

наук та мистецтв».

Внаслідок семантичного зміщення слово може

набувати зовсім іншого значення. Наприклад, колись слово

берег означало «гора» (пор. німецьке Вег§ «гора»), тепер —

«край землі, що межує з річкою, озером, морем»; слово благий

у давньоукраїнській мові мало значення «добросердий, лагід-

ний», тепер — «старий, убогий» {благий одяг). Спочатку слово

мабуть виражало впевненість (має бу}ри), тепер, навпаки, —

невпевненість; те саме стосується й слів очевидно, певно, на-

певно.

Лексикологія

167

Часом значення може змінитися на протилежне, залишаю-

чись співіснувати в тому самому слові: Спасибі, дідусю, що ти

заховав в голові столітній ту славу козачу; я її онукам тепер

розказав (Т. Шевченко). На весь куток іде слава про її сварливу

вдачу (О. Копиленко).

Іноді різні групи людей у те саме слово можуть вкладати

різний зміст. Так, у недавньому минулому слову націоналізм

було приписано негативне значення «реакційна буржуазна

ідеологія і політика в галузі національних відносин». Тим ча-

сом це слово походить від лат. папо «народ» і означає «любов

до свого народу» — так само, як слово патріотизм походить

від лат. раігіа «батьківщина» й означає «любов до своєї землі».

§47

Вживання слів

відповідно до їхнього значення

СЛОВО В МОВІ має вживатися в його загальноприйнятому

лексичному значенні. Відхилення від його значення може при-

звести до непорозуміння, а то й до неправильного тлумачення

сказаного.

Найчастіше трапляються сплутування значення таких слів:

адрес — письмове вітання кого-небудь із видатною подією

в його житті (вітальний адрес, вручити адрес); адреса —

місце перебування (на мою адресу, помилитися адресою);

вирішити — прийняти рішення; бути вирішальним (вирі-

шили страйкувати, іноді хвилина вирішує все); розв'язати —

реалізувати, знайти відповідь на поставлену умову (розв 'я-

зати проблему, питання, задачу);

виручка — допомога (прийти на виручку, виручка в скрутну

хвилину); виторг — гроші, одержані від продажу чого-не-

будь (рахувати виторг);

відношення — причетність до чого-небудь; зв'язок із ки-

мось, чимось; взаємозв'язок між предметами (процентне

відношення); ставлення — характер поводження з ким-не-

оудь, чим-небудь (ставлення до людей, ставлення до праці);

168

ЛЕКСИКА

вірно — надійно; щиро (любити вірно, вірно служити); пра-

вильно — відповідно до правил; істинно; безпомилково

(правильно міркувати, правильно розв 'язати задачу);

дякуючи — висловлюючи вдячність (дякуючи за підтрим-

ку); завдяки — внаслідок; за сприяння (завдяки збігові об-

ставин, завдяки наполегливості);

заказувати — забороняти; не дозволяти; рішуче радити не

робити чого-небудь (заказано рубати дерева, заказати по-

лювання); замовляти — доручати кому-небудь виготовити,

підготувати або доправити шо-небудь; казати магічні сло-

ва (замовити костюм, замовити рану, замовити слово);

любий — дорогий; близький серцю (люба матусю, любий

друже); будь-який — байдуже який; який завгодно (будь-

яка людина, будь-який предмет);

на протязі — у різкому струмені повітря (не стій на про-

тязі); протягом — за час (протягом години, протягом року);

не дивлячись — не бачачи (не дивлячись на дорогу, не дивля-

чись у вічі); незважаючи — всупереч несприятливим умо-

вам (незважаючи на ранній час, незважаючи на труднощі);

неділя — сьомий день тижня (неділя — день відпочинку);

тиждень — сім днів (протягом тижня, сім п 'ятниць на

тиждень);

об'єм — величина чого-небудь, вимірювана в кубічних оди-

ницях (об'єм конуса, об'єм і форма); обсяг — розмір; вели-

чина чого-небудь (обсяг робіт, обсяг знань);

обумовлювати — робити певні застереження в угоді, іншому

документі (обумовити відповідальність за невиконання); зумов-

лювати — бути причиною; спричиняти (зумовити пожежу);

підписка — письмове зобов'язання або підтвердження чо-

гось (підписка про невиїзд); передплата — попередня плата

за шо-небудь (передплата на газети);

попереджати — наперед повідомляти кого-небудь про щось

(попереджати про небезпеку, попереджати про відповідаль-

ність); запобігати — не допускати; заздалегідь відвертати

шо-небудь неприємне, небажане; догоджати кому-небудь

(запобігати злочинам, запобігати перед начальством);

рахувати — визначати кількість, суму чого-небудь; нази-

вати числа в послідовному порядку (рахувати гроші, раху-

/ІЄКСИКОЛОГІЯ

вати дні); вважати — мати думку; гадати (вважати за по-

трібне, вважати справедливим);

розгрузити — зіпсувати ходьбою, їздою розмоклу від дошу

дорогу або стежку (розгрузити болото); розвантажити —

знімати вантаж із машини; звільняти кого-небудь від над-

мірного навантаження (розвантажити машину);

складати — розмішувати шо-небудь у певному порядку,

в одному місці; збирати докупи що-небудь; монтувати

(складати речі, складати руки, складати зброю, складати

відозву, складати шану, складати велосипед); становити —

являти собою; утворювати певну суму, кількість (ста-

новити більшість, становити виняток, становити пев-

ний відсоток);

являтися — з'являтися; виринати; виникати; привиджува-

тися (являтися уві сні); бути — виступає в ролі зв'язки в

складеному присудку; існувати (бути здоровим, бути героєм,

бути в театрі).

Поміркуйте

1. Чи точність, глибина мислення людини залежить від

її запасу слів?

2. Чому, щоб дати визначення слову, треба зіставляти

його, з одного боку, з морфемою, а з іншого — зі

словосполученням?

3. Як виникли українські назви місяців? Чим вони від-

різняються від латинських?

4. Чому часто помиляємося в написанні слів, які впер-

ше чуємо?

5. Яка різниця між лексичним значенням слова і по-

няттям, позначуваним цим словом?

6. Чим контекстуальне значення слова відрізняється

від номінативного та фразеологічного?

7. Як розвивається багатозначність слова?

8. Чим переносне значення слова відрізняється від

його переносного вживання?

9. Як слова правда (від правий, тобто «прямий») і кривда

(від кривий) набули сучасного значення?

170

Групи слів за лексичним

значенням

§48

Проблема класифікації лексики

У високорозвинених мовах, таких, як українська, налічу-

ють сотні тисяч слів. Словниковий запас — активний і пасив-

ний — сучасної культурної людини становить не менш ніж

70—80 тис. слів. Для того щоб вільно користуватися таким

багатством, останнє має бути якимось чином упорядковане,

систематизоване.

Систематизація лексики утруднюється тим, що слова відби-

вають позамовну дійсність, яка не завжди усвідомлюється як

система.

Класифікація лексики має такі особливості:

а) слова на групи поділяються нерівномірно: в одних гру-

пах є десятки тисяч слів, в інших — тільки одиниці (на-

приклад, іменників — величезна кількість; числівників,

займенників — небагато);

б) те саме слово внаслідок своєї багатозначності може

належати одночасно до кількох груп (наприклад, сло-

во назустріч виступає то як прислівник: подався на-

зустріч, то як прийменник: назустріч товаришеві, то

як поєднання іменника з прийменником: на зустріч з

однокласниками; слово морда, коли йдеться про тва-

рину, сприймається як стилістично нейтральне, коли

ж мовиться про людину — потрапляє до розряду

вульгаризмів);

в) межі між групами не завжди чітко окреслені; у групі,

як правило, розрізняється ядро (основа) і периферія

(наприклад, у тематичній групі «Зима» ядро станов-

лять слова мороз, лід, сніг, хуртовина, сани, замерза-

ти, білий тощо; периферію — сонце, небо, похмурий,

сірий, які, входячи до цієї тематичної групи, так само

належать і до інших, наприклад до тематичної групи

«Осінь»);

Лексикологія

171

г) групи слів можуть розпадатися на окремі підгрупи з

різною ієрархічною віднесеністю (наприклад, слова, що

належать до іменних частин мови, поділяються на імен-

ники, прикметники, числівники, займенники; а імен-

ники, у свою чергу, — на загальні й власні назви, назви

істот і назви неістот тощо).

У лексиці є чимало перехідних явищ. Наприклад, слово

зірка — це і назва предмета (небесне тіло, геометрична фігура),

і назва рослини (червоніють зірки у квітнику), і назва тварини

(морська зірка). Слово немає, нема — якоюсь мірою дієслово,

а якоюсь — предикативний прислівник.

Групувати слова можна по-різному, за різними критері-

ями.

За наявністю спільних коренів слова групу-

ються в словотвірні гнізда. Наприклад, слова рука, рукав, ру-

кавиця, ручка, ручний, зручний, безрукий, наручники, рушник,

рушниця, ручатися, порука, доручати, приручений, поруч, зару-

чини та ін. становлять одне словотвірне гніздо, бо мають той

самий корінь -рук- (-руч-, -руш-), хоч іноді вони бувають до-

сить різні за своїм значенням.

За частотою вживання слова умовно поділяють на

часто вживані, без яких практично не можна побудувати тек-

сту, помірно вживані і рідкісні. Перша група — це переважно

займенники та службові слова (прийменники, сполучники, ча-

стки). Вона охоплює порівняно невелику кількість слів (до

сотні). Друга група налічує приблизно 10... 15 тис. слів, які

стосуються різних сторін життя людини та навколишнього

світу. Частота вживання решти слів надзвичайно мала: як

стверджують мовознавці, вони трапляються не частіше одного

разу на мільйон слів тексту, хоч їх у мові є сотні тисяч. Зро-

зуміло, і в цих групах є частіше й рідше вживані слова. Крім

того, частота вживання тих чи інших слів залежить і від пред-

мета розмови.

Можливі також інші групування слів: за походженням

(питомі й запозичені), за стилістичною віднесеністю (стилі-

стично нейтральні й стилістично забарвлені), за сферою вжи-

вання (загальновживані й вузько вживані). Найважливішою

Для мови є класифікація слів за їхнім лексичним значенням

(семантикою).

172

ЛЕКСИКА

§49

Класифікація слів за значенням

Лексика класифікується насамперед за значенням. Значен-

ня слів можна розглядати з різних позицій.

За граматико-семантичними ознаками, тоб-

то за граматичними особливостями й реальним значенням, усі

слова поділяються на повнозначні (самостійні) частини мови

(іменники, прикметники, числівники, займенники, дієслова,

прислівники), службові частини мови (прийменники, сполуч-

ники, частки) й окремо вигуки.

За функціонально-семантичними ознаками,

тобто за їхньою роллю у відображенні дійсності і функціями в

реченні, слова бувають номінативні, вказівні і службові.

Номінативні слова пов'язані з постійними, властивими

тільки їм сигніфікатами й виконують номінативну фун-

кцію, тобто називають предмети (іменники, наприклад,

будинок, радість), ознаки (прикметники, наприклад, ви-

сокий, радий), дії (дієслова, наприклад, стояти, думати),

обставини (прислівники, наприклад, вчора, близько). Ці

слова в будь-якому контексті мають однакове або близь-

ке за значенням реальне наповнення. Наприклад, у вис-

ловах дерев 'яний будинок, цегляний будинок, недобудова-

ний будинок, розвалений будинок, будинок на горі тощо

слово будинок завжди називає аналогічний предмет. Так

само слово білий у різних висловах, таких, як білий сніг,

біле полотно, білі руки, білий хліб, завжди позначає більш-

менш той самий колір і пов'язані з ним ознаки. Слово

швидко

усіх

словосполученнях

ВКЯЗУЄ

на інтенсивність

поступального руху: швидко йти, швидко думати, швид-

ко горіти.

Вказівні слова пов'язуються із сигніфікатами залежно від

контексту чи ситуації й вказують на предмети (займен-

ники він, цей, той, хто, що, хто-небудь тощо), ознаки

(займенники такий, мій, твій, наш, всякий, інший, весь

та ін.), кількості (займенники стільки, скільки, скільки-

небудь; числівники один, два, три, дванадцять, сто і т. д.),

обставини (займенникові прислівники там, тут, де,

Лексикологія

173

тоді, коли, тому, чому, навіщо тощо), почуття (вигуки

ох, шїтаін.).

Такі слова не мають свого конкретного семантичного на-

повнення, а набувають його тільки в поєднанні з номіна-

тивними словами, у контексті. Наприклад, значення зай-

менника вона у вислові Вона прийшла стане зрозумілим,

якшо в попередньому реченні буде вжито слово зима, чи

весна, чи воля, чи вістка, чи інший іменник жіночого роду.

Зовсім різне реальне наповнення має числівник три у вис-

ловах три тополі, три шляхи, три брати. Сам по собі чис-

лівник три нічого реального не означає.

Різниця між займенниками (він, такий), займенниковими

прислівниками (там, тоді) і числівниками (два, три) як

вказівними словами полягає в тому, що поза контекстом

займенники й займенникові прислівники взагалі нічого не

виражають, а числівники й поза контекстом передають

ідею кількості, причому кожен числівник — відмінну,

свою. Тому з числівниками, навіть без реального напов-

нення їх, можна здійснювати абстрактні математичні дії

(два додати три дорівнює п 'ять).

Вказівні слова мало диференційовані за стилістичними

ознаками, не поділяються ні на тематичні групи, ні за

сферою вживання і розрізняються лише за своїми функ-

ціями.

Службові слова вказують на зв'язки, відношення між яви-

щами, виражають різні граматичні та модальні значення

(модальні значення полягають у вираженні впевненості чи

невпевненості, волевиявлення, особистого ставлення до

сказаного тощо). Цю роль виконують прийменники (на,

під, перед), сполучники (і, та, або, щоб), частки (більш, би,

навіть).

Службові слова, як і вказівні, мало диференційовані за сти-

лістичними ознаками, не групуються за тематикою і роз-

різняються тільки за своїми конкретними функціями.

Номінативні слова за реально-семантичним зміс-

поділяються на різні лексико-семантичні групи, як, на-

приклад, назви спорідненості (батько, мати, брат, сестра, дво-

Р'оний і т. д.), назви почуттів (радість, сум, щирий, збенте-

зви'""

СЯ тощо

назви

одягу (сорочка, плащ, пальто та ін.), на-

смакових ознак (солодкий, гіркий, прісний і т. д.), назви,

174

ЛЕКСИКА

175

пов'язані з кольором (синій, жовтий, білий, зелень, червоніти

та ін.), назви видів руху в просторі (іти, бігти, їхати та ін.)

тощо.

У таких групах нерідко виділяються гіпероніми, тобто сло-

ва з узагальнювальним значенням, і гіпоніми — слова з підпо-

рядкованим значенням. Наприклад, слово дерево є гіпероні-

мом щодо слів дуб, сосна, береза, тополя, вишня, яблуня, які є

гіпонімами щодо слова дерево.

Сукупний зміст слів однієї лексико-семантичної групи ста-

новить семантичне поле, яке є мовним відображенням певної

ділянки дійсності.

За тематикою номінативні слова поділяються на більші

й менші групи. Наприклад, тема «Погода» об'єднує такі слова

різних лексико-семантичних груп: погода, негода, спека, мо-

роз, імла і т. д.; дощовий, похмурий, морозний тощо; холодно,

ясно, вранці та ін. Так само охоплюють велику кількість слів

такі тематичні групи, як «Людина», «Тваринний світ», «При-

родні явища», «Суспільне життя» тощо.

За характером присвоєння назв з-поміж но-

мінативних слів окремо виділяється надзвичайно численна гру-

па власних назв. Якщо загальні назви позначають цілі групи

однакових предметів, то власні — даються окремим предме-

там, щоб відрізнити їх від багатьох подібних.

Серед власних назв розрізняються, зокрема: антропоніми —

власні назви людей: Ольга, Іван, Петренко, Шекспір, Шевчен-

ко; топоніми — власні географічні назви: Київ, Дніпро, Україна,

Волинь, Карпати, Говерла, Європа, Везувій, Корсика; культуро-

німи — позначення предметів духовної і матеріальної культу-

ри: «Кобзар», Євангелія, «Літопис Самовидця», «Явір» (ан-

самбль), «Просвіта», «За заслуги» (орден), «Антей» (літак), «Ту-

рист» (автобус), «Кристал» (виробниче об'єднання), Перун,

Зевс, Ахіллес (міфологічні персонажі) тощо.

Крім того, можливі невеликі об'єднання слів, зумовлені

їхнім місцем у семантичному полі. За значенням слова по-

різному пов'язуються між собою: або наближаються одне до

одного, або, навпаки, відштовхуються на протилежні полю-

си. За характером відношень між словами в семантичному

полі розрізняють антоніми, синоніми, омоніми, пароніми.

Антоніми

і Антоніми — це пари слів із протилежним значенням.

Наприклад: мир — війна, життя — смерть, гострий — ту-

пий, радіти — сумувати, за — проти.

Антоніми в семантичному полі розташовуються на проти-

лежних полюсах. Коли взяти низку слів на позначення сто-

сунків між людьми (семантичне поле): любов, симпатія, друж-

ба, приязнь, пошана, прихильність, доброзичливість, байдужість,

неповага, недолюблювання, неприязнь, зневага, ворожість, не-

нависть, то на протилежних кінцях стоятимуть антоніми лю-

бов — ненависть.

Антоніми в мові існують тому, що в самій дійсності та в

людських оцінках існують предмети, явища, дії, ознаки з про-

тилежними якісними, кількісними, просторовими й часовими

властивостями: день і ніч, тепло і холод, добро і зло, початок і

кінець чогось, легкі й важкі предмети, близькі й далекі від-

стані, давній і майбутній час тощо. Мова лише називає ці

якості.

Антоніми виражаються тією самою частиною мови й по-

значають однорідні явища, тобто явища одного плану. У мов-

ленні обидва антоніми поєднуються з тими самими словами: і

початок, і кінець — дня, тижня, століття, роботи, твору, до-

роги, подорожі, поневірянь, нитки тощо; і сонячний, і хмарний —

день, ранок, вечір, літо, осінь, весна, погода.

Антонімами бувають переважно слова з абстрактним які-

сним значенням: веселий — сумний, гарячий — холодний, висо-

кий — низький, білий — чорний, повний — порожній; добро —

зло, радість — горе> світло — темрява; дружити — ворогува-

ти, радіти — сумувати, хвилюватися — заспокоюватися; доб-

ре ~ погано, легко — важко, корисно — шкідливо. Менше ан-

тонімів є серед слів із просторовим та часовим значенням:

високий — низький, широкий — вузький, ранній — пізній; схід —

захід, висота — глибина, ранок — вечір; глибоко — мілко,

воень -— уночі. Серед дієслів антонімічними найчастіше бува-

Ють

. ті, що або походять від якісних прикметників, або вка-

ть

на

спрямовану дію: дорожчати — дешевшати, ширша-

176

ЛЕКСИКд

ти — вужчати, віддалятися — наближатися, підніматися —.

спускатися, давати — брати, вдихати — видихати. Антоні-

мічними бувають також прийменники: від — до, над — під,

перед — за, у — з.

Багатозначні слова вступають в антонімічні відношення

окремими своїми значеннями: тихий — гучний (голос); тиха —

вітряна (погода); тихе — розбурхане (море); тихе — неспокійне

(життя) і под.

Трапляються випадки, коли те саме слово передає два про-

тилежні, антонімічні, значення. Так, слово сходити означає і

«підніматися», і «спускатися»; сходження — і «підняття на

гору», і «спуск із гори»; позичати — і «давати в борг», і «брати

в борг»; колись — і «у минулому», і «у майбутньому». Наприк-

лад, — На які ж ви гори сходили ? — зацікавлено допитувався

Воронцов (О. Гончар). З гори сходять кілька хлопців (І. Нечуй-

Левицький). Сидів колись дідок під явором густим (Л. Глібов).

Скажуть колись люди: коли сей народ пережив і такі часи і не

загинув, то він сильний (Леся Українка).

Слова, не пов'язані з якісною чи кількісною оцінкою

явищ, із різними протистояннями, не мають антонімів: стіл,

вікно, літак, думка, слово, мрія, математика, мистецтво, по-

літика, хліборобський, заячий, писати, дивитися. Тому не мож-

на вважати антонімічними й поняття, пов'язані з розрізнен-

ням чоловічої та жіночої статі: батько — мати, брат — сестра,

чоловік — жінка, цап — коза, баран — вівця. Вони хоч і мис-

ляться попарно, проте не протиставляються, не взаємовиклю-

чаються, а лише зіставляються за певною ознакою, як, наприк-

лад, слова стіл і стілець, солодкий і кислий, іти і їхати, шо

також не є антонімами.

За характером відношень у семантичному полі

антоніми бувають двох видів:

а) з проміжними ступенями вияву якостей, коли між дво-

ма антонімічними поняттями розташовуються одне чи

більше понять із менш вираженою інтенсивністю: гаря-

чий — гаряченький — теплий — тепленький — теплува-

тий — прохолодний — холоднуватий — холодний — кри-

жаний; світло — сутінки — темрява;

б) без проміжних ступенів вияву якостей: життя — смерть,

перемога — поразка, присутній — відсутній, лівий — пра-

вий, однаковий — різний, множити — ділити, наступа-

177

ти — відступати, нападати — захищатися, купувати —

продавати, говорити — мовчати, всередині — зовні, вго-

ру — вниз.

За структурою антоніми бувають:

а) різнокореневі (власне лексичні): великий — малий, лег-

кий — важкий, спека — мороз, мужність — боягузтво,

любити — ненавидіти;

б) однокореневі (словотвірні): надія — безнадія, спокій —

неспокій, орієнтація — дезорієнтація, логічний — алогіч-

ний, раціональний — ірраціональний; особливо багато їх

серед дієслів: відчинити — зачинити, увійти — вийти,

навантажити — розвантажити, недосолити — пересо-

лити.

Слова з не- лише тоді антонімічні, коли ця частка творить

нове слово з новим значенням: правда — неправда {брехня),

друг — недруг {ворог), воля — неволя {рабство). Антоніми з не-

виражають меншу міру протиставлення, ніж різнокореневі ан-

тоніми: багатий — небагатий (убогий), легко — нелегко {важ-

ко), правда — неправда {брехня). Але такі похідні слова з не-,

як гарячий •— негарячий, швидко — нешвидко, не є антоніміч-

ними. Вони передають не протилежні значення, а значення з

різним ступенем вияву якостей.

В антонімічні відношення можуть вступати також фра-

зеологізми: далеко — під носом, працювати — бити байдики,

смеркає — на світ благословляється, темно — хоч голки зби-

рай.

Антоніми бувають загальновживані (постійні) і контек-

стуальні. Загальновживані антоніми мають протилежне зна-

чення й поза контекстом (сум — радість); контекстуальні ж

набувають протилежного значення тільки в контексті внаслі-

док переносного вживання слова. Наприклад, у вислові Не

бійтесь заглядати у словник: це пишний яр, а не сумне провал-

ля (М. Рильський) завдяки контексту сприймаються як ан-

тоніми пари слів пишний — сумний, яр — провалля.

Використання антонімів робить мову виразнішою, багат-

шою, контрастнішою, дає змогу загострити увагу на певних

явищах, виділити їх. Ось як, наприклад, поет різнобічно ви-

являє своє ставлення до України, бачення свого місця в її

житті:

178

ЛЕКСИКА

Буду лагідним, буду жорстоким,

Буду мудрим, та буду дурним,

На красу твою — буду стооким,

На ганьбу твою — буду сліпим,

Буду я і наївним, і хитрим,

Буду щедрим, та буду скупим,

Буду я, наче скеля, несхитним

І, мов комишина, хистким.

(Р. Третьяков)

Антоніми використовуються в прислів'ях, приказках, до-

тепах: На чорній землі білий хліб родить. Порожня бочка гу-

чить, а повна — мовчить. Чужого доброго не гудь, а свого по-

ганого не хвали. На контекстуальних антонімах побудовані де-

які іронічні вислови: Розжалобився, як вовк над поросям —

від 'їв ніжки та й плаче. Добрий баранчик, та по-вовчому виє.

Такий добрий, що в ложці води втопив би. Така гарна, що як

вигляне у вікно, потім собаки на те вікно три дні гавкають.

Антоніми входять до складу багатьох фразеологізмів: ні жи-

вий ні мертвий; ні холодно ні жарко; ні туди ні сюди; ні в сих

ні в тих; і сміх і гріх; рано чи пізно; наліво і направо; пройти

крізь вогонь і воду; змінити гнів на милість; ні богові свічка, ні

чортові кочерга.

На антонімії будується такий стилістичний засіб, як окси-

морон, коли свідомо поєднують протилежні за змістом понят-

тя, які разом дають нове уявлення: без надії сподіватися, со-

лодкий біль, небезпечна безпека, дзвінка тиша, живий труп,

бідний багач, щасливе горе. Наприклад:

В день такий на землі розквітає весна

І тремтить од солодкої муки.

(В. Сосюра)

Звідтіль ми пішли, звідтіль,

Де тісно — самому, а двом — просторо,

Навшпиньках за нами, навшпиньках

Йшло наозйрці щасливе горе.

(І. Драч)

Лексикологія

179

Синоніми

1 Синоніми — це слова, що звучать по-різному, але мають

і спільне основне лексичне значення.

У семантичному полі синоніми своїм значенням наклада-

ються один на одного або перебувають поруч: горизонт, обрій,

видноколо, небосхил, небозвід, крайнебо, круговид, кругозір; зро-

зуміти, збагнути, втямити, дібрати, уторопати, розшолопати.

Синоніми, як правило, називають той самий денотат, але різ-

ними словами.

Синоніми в мові можливі тому, що лексичні значення ок-

ремих слів нерідко перекривають одне одного: адже немає чіт-

кої межі між поняттями, скажімо, багато і чимало; близькі за

значенням у повсякденному вживанні слова імла, мряка, ту-

ман; те саме атмосферне явище називають слова дощ і злива.

Водночас синоніми обов'язково чимось різняться між со-

бою — відтінками значень, емоційним забарвленням, експре-

сивністю, стилістичною віднесеністю, різною активністю в

мові, здатністю сполучатися з іншими словами. Наприклад,

здавалось би, слова батьківщина і вітчизна тотожні за значен-

ням, проте перше слово на відміну від другого має ще й по-

бічне значення «місце походження»: можна сказати Південна

Америка — батьківщина картоплі, але не вітчизна. Слова леле-

ка, чорногуз, бузько, бусел називають того самого птаха і є, влас-

не кажучи, абсолютними синонімами. Але у вислові Кохай

мене, я твій завжди... Моя зажурена лелеко, прилинь сюди!

(М. Упеник) взаємозаміна їх неможлива.

Відтінками значень і сферою вживання різняться між со-

бою синоніми говорити, казати, мовити, вести річ, держати

Річ, висловлюватися, ректи, глаголати, цвенькати, подейкува-

ли, балакати, гомоніти, просторікувати, молоти, верзти, базі-

кати, патякати, шварґотіти, лепетати. Різну сполучуваність

мають синоніми замурзаний, заяложений, каламутний, неприб-

раний, нечистий, яких об'єднує спільне загальне значення

брудний». Кажемо: замурзане обличчя, заяложений одяг, кала-

Утна вода, неприбрана кімната, нечиста гра — але поміняти

місцями ці означення не можна, цього не дозволяє їхня конк-

ет

на семантика.