Ющук І.П. Українська мова

Подождите немного. Документ загружается.

220

ЛЕК

Діалектизми, які називають місцеві реалії й поняття, не-

відомі поза межами певного наріччя, говору, називають ещ~

нографічними. Вони не мають відповідників у літературні^

мові. Це, наприклад:

а) назви одягу: гуня (свита з домашнього нефарбованого

сукна), кошуля (вишита сорочка) — у північних говорах-

кобеняк (довга свита з відлогою на негоду), керсетка

(верхній жіночий одяг без рукавів у талію), дерга (груба

без оздоблення запаска), каптур (головний убір), витяж-

ки (чоботи із суцільної шкіри) — у південно-східних го-

ворах; крисаня (вид капелюха), кептар (кожушок без ру-

кавів з оздобленням), гачі (вовняні чи полотняні штани),

сардак (верхній зимовий одяг), черес (широкий шкіря-

ний пояс) — у південно-західних говорах;

б) назви страв: жур (їжа з вівсяного борошна), ґалаґани

(вид печива), чулаки (довгасті пампушки з гречаного або

пшеничного борошна), іуголь (їжа з курятини, приправ-

лена квасолею й цибулею) — у північних говорах; бала-

бухи (спечені або зварені з тіста шишки), бекмес (мед із

бурякового соку або кавунів), кваша (солодка страва з

житнього борошна) — у південно-східних говорах; ба-

нуш (кукурудзяний куліш на овечому лої), гуслянка (ря-

жанка з овечого молока), плачинда (вид печива) — у

південно-західних говорах;

в) назви предметів побуту: ванькир (спальня), овинь (при-

міщення для просушування снопів), оденок (дерев'яний

настил під копицею, стіжком) — у північних говорах;

ковганка (дерев'яна посудина для затовкування сала),

сапетка (велика корзина), підкат (навіс для зберігання

сільськогосподарського реманенту) — у південно-схід-

них говорах; оборіг (споруда з рухомим дахом), кошниия

(високий стоячий кіш, виплетений із ліщини і з дахом,

для зберігання кукурудзи в качанах), колиба (чабанська

або лісорубська хатина з конусоподібним верхом) — У

південно-західних говорах;

г) назви, пов'язані з місцевими природними та кліматич-

ними умовами: заплеск (смуга піску, змочуваного хвиля-

ми), бабана (піщаний острівець на мілині), припай (смуга

піщаного берега моря під кручею), верховка (вітер із

суші), низовка (вітер із моря), побережняк (вітер уздовж

221

берега), камка (морська трава) — на узбережжі Чорного

моря; плай (гірська стежка), полонина (пасовище в го-

рах), кичера (лиса гора), ізвор (джерело), бескид (круча,

ущелина), грунь (верхів'я гори у Карпатах).

Загальнонародні слова, що мають значення, відмінне від

загальноприйнятого, називають семантичними діалектизма-

ми. Наприклад, у деяких говорах Закарпаття та інших півден-

но-західних говорах берег означає «гора», вага — «криничний

журавель», вічко — «шибка», врода — «врожай», квас — «міне-

ральна вода», молодиця — «дівчина перед весіллям», невістка —

«заміжня жінка», квасок — «щавель».

Семантичні діалектизми бувають двох видів:

слова з додатковим відмінним значенням: гора — «гора» і

«горище», верх — «верх» і «димар», вино — «вино» і «вино-

град», загата — «гребля» і «зовнішня обкладка хати соло-

мою чи сіном для утеплення»;

слова з цілком відмінним значенням: родичі — «батьки»,

кум — «весільний батько», ноша — «одяг», обід — «сніда-

нок», аркан — «різновид гуцульського танцю».

Діалектизми, які відрізняються словотвором, називають

словотвірними. Вони можуть мати інші суфікси, інше поєднан-

ня складових частин, наприклад, у південно-західних говорах:

білиця — «білка», блискіт — «блискавка», димник — «димар»,

бабакуль — «кульбаба», моримуха — «мухомор».

Територіальні діалектизми під час формування літератур-

ної мови сприяли її збагаченню. Тепер вони зрідка викорис-

товуються в художніх творах для надання їм певного місцево-

го колориту. Зрештою, діалектизми є постійним джерелом для

поповнення лексики літературної мови.

§ 63

Соціальні діалектизми

Соціальні діалектизми притаманні окремим соціальним

упам носіїв мови. Фонетика, граматика і такі частини мови,

числівники, прийменники, сполучники, частки — тут, як

222

ЛЕКСИКд

правило, загальнонародні. Відмінні лише іменники, прикмет-

ники, дієслова і прислівники.

До соціальних діалектизмів належать професіоналізми

жаргонізми й арготизми. Сюди слід віднести також слова д

тячої мови.

Професіоналізми вживаються в певному професійному се-

редовищі. Ці слова ніби деталізують загальновідомі назви.

Так, слово човен відоме всім людям. Але тільки рибалки

розрізняють різні види човнів та їхніх деталей і відповідно

називають їх: дуб «великий човен, видовбаний із суцільного

дерева»; байдак «великий човен для плавання по морю»; ша-

ланда «плоскодонний риболовецький вітрильник»; баркас «ве-

ликий багатовесловий човен»; калабуха «невеликий човен»;

кочет «гніздо для весла»; строп «ремінь для кріплення весла в

гнізді»; банка «поперечна дошка для сидіння»; чордак «передня

звужена частина човна»; переруб «невеликий майданчик посе-

ред човна» тощо.

Гончарі, коли йдеться про гончарний круг, використову-

ють такі назви: веретено «вертикальний стрижень»; спінь

«нижня частина стрижня, на якій він обертається в підшип-

нику»; пдрплиця «підшипник»; дучка «заглибина в підшипни-

ку»; п 'ятка «дерев'яна підставка для круга»; спідняк «нижній

круг, який повертають ногами»; верхняк «верхній круг, на

якому формують посуд»; шпеник «залізний стрижень на верх-

ньому крузі, на який кладуть грудку глини»; лавиця «висока

полиця, до якої за допомогою жабки (чи коника) прикріпле-

но верхній кінець веретена». Для частин глечика в гончарів

існують такі назви: дно «нижня частина виробу»; утір «лінія,

яка окреслює дно»; пук «середня випукла частина виробу»;

вінця, криси «верхні краї виробу»; пелюстка «частина виробу

від пука до вінець»; лавочка «впадина під вінцями»; плечі

«верхня частина випуклості глечика»; карнизик «виступ під

вінцями у вигляді кола».

Оператори ЕОМ вживають чимало слів, невідомих людям,

які не мають справи з комп'ютерами: інсталяція, архівація,

драйвер, монітор, файл, утиліта, форматування, стример, ска-

нер, принтер тощо. Серед професіоналізмів, пов'язаних із ро-

ботою на комп'ютері, є й відомі слова, але тут вони мають

зовсім інше значення: мишка, кошик, вікно, папка, ярлик, бу-

фер, меню, каталог, шаблон, прапорець, вірус та ін.

Професіоналізми мало поширені в літературній мові. Р

223

ом і

3 тим вони є

багатим джерелом для творення терміно-

логії-

Жаргонізми — слова, властиві мові певного соціального се-

редовища. Вони, на відміну від професіоналізмів, мають відпо-

відники в загальнонародній мові та в професійній лексиці.

Наприклад, серед частини молоді побутують такі слова: бак-

«долари», штука «тисяча», лимон «мільйон», ксива «паспорт,

посвідчення особи тощо», базар «розмови», пакет «наряд міліції»,

стрілочник «той, кого безпідставно звинувачують у чомусь», че-

репи «свої хлопці», гнати «говорити неправду», купити «пожар-

тувати», здрейфити «злякатися», кинути «ошукати», наїжджати

«чіплятися, погрожувати», кльово «дуже добре».

Арготизми — слова, дібрані й використовувані певною

соціальною групою для мовної відокремленості від інших

носіїв мови. Арго — це умовна говірка соціальної групи з

певним набором слів, незрозумілих для сторонніх. Відомі зло-

дійське, картярське, лірницьке та жебрацьке арго.

Ось як Г. Хоткевич відтворив мову лірників (у дужках

подано переклади арготизмів): В хаті дулясно (тепло). Ботень

(борш) із крисом (м'ясом), а мо, і з варнагою (куркою). Кунсо

(хліб) — як яшпурка (булка)... А мо, і пундії (пироги) чи пух-

тавки (пампушки) будуть, бо моя теща — баба ого! Одне сло-

во — похозниця (господиня). Ще один приклад вживання ар-

готизмів: Розказував, як він попав раз на вечорниці... — А там

самі терпелюки (парубки) та каравони (дівчата). Покургав

(пограв) я їм, що знав, іду вже з хати, коли якась скелиха

(сука) й обзивається: «Чи не дати вам, діду, мушці?» — «Оце,

думаю, клево (добре)/ Годі сухмаї кусморити (сухарі гризти),

хоч ставреників накурляю (вареників наварю)...»

Арготизми, як правило, мають прямі відповідники в за-

гальнонародній мові і є назвами найважливіших явищ приро-

ди, предметів, дій, ознак, пов'язаних із діяльністю, вчинками

людей певної соціальної групи.

Арготизми, як і жаргонізми, стоять поза межами літера-

турної мови. У художній літературі, зрідка — у публіцистиці,

письменники використовують їх для створення колориту від-

повідного соціального середовища.

Окремий, хоч і невеликий шар становить дитяча лексика.

"^я неї характерні пестливі слова, слова з повторюваним скла-

0М) На

приклад: папа — хліб, коко — яйце, моня — молоко,

224

225

льоля — сорочка, киця — кіт, ціпа — курча, паця — свиня, зюзя

дюдя — холодно, жижа — гаряче, вава — ранка, забите місце',

гам — їсти, їстоньки, питоньки, купатоньки, спатки, спатонь-

ки, спатуні, спатусі, тупоньки, нозя, руця тощо.

§64

Застарілі слова і неологізми

Характерною особливістю словникового складу мови є

його безперервний розвиток.

Частина слів у мові незмінно зберігається протягом тися-

чоліть. Це основний словниковий фонд мови. До нього вхо-

дять слова на позначення життєво найважливіших понять —

назви спорідненості, частин тіла, почуттів, явиш природи, відо-

мих тварин і рослин, трудових дій, кольорів та інших якісних

ознак, числівники, займенники, службові слова.

Разом із тим склад деякої частини лексики в процесі її

функціонування зазнає певних змін: одні слова стають заста-

рілими, інші — з'являються.

Застарілі слова бувають двох видів: історизми й архаїзми.

Історизми — слова, які вийшли з активного вжитку тому,

що зникли позначувані ними речі, явища.

Серед історизмів можна виділити такі семантичні групи

слів:

а) назви давніх суспільно-політичних реалій: смерд, кріпак,

вельможа, дворянин, поміщик, князь, княгиня, цар, цариця,

боярин, воєвода, війт, жандарм, гайдук, осавула, бурмістр,

урядник, становий, возний, виборний, подушне, подимне,

чинш, соцький, бунчужний, хорунжий, волость, повіт, ра-

туша, магістрат, нарком, політрук, райком, партком',

б) назви колишніх професій: мечник, лучник, списник, ко-

жум 'яка, вугляр, гутник, дігтяр, чумак, камердинер, ла-

кей, козачок;

в) назви застарілих знарядь праці, зброї: рало, соха, ступа,

жорна, прядка, кайло, сагайдак, келеп, ратище, рогати-

на, мушкет, гаківниця, фальконет, пістоль;

г) назви не вживаних тепер предметів одягу: жупан, ки-

рея, кунтуш, чумарка, кобеняк, свита, сіряк, бекеша, лів-

рея, кацавейка, каптур, крайка, плахта, очіпок;

ґ) назви старовинних грошових одиниць та одиниць міри:

дукат, червінець, гривеник, крейцер, шаг, шеляг, злотий,

рубель, лікоть, аршин, сажень, верства, миля, десятина,

морг, корець, гарнець, копа, пуд, фунт;

д) назви зниклих народів, племен: гуни, печеніги, торки,

половці, ятвяги, варяги, поляни, кривичі, радимичі, угличі.

Історизми не мають синонімів. Вони стилістично нейт-

ральні, їх використовують у художніх творах та наукових пра-

цях, коли описують події і факти минулих історичних епох.

Архаїзми — слова, які вийшли з активного вжитку тому,

шо їх із різних причин витіснили інші слова. Наприклад, за-

мість давніх слів чадо, уста, десниця, зигзиця, ректи тепер вжи-

ваються відповідно слова дитина, губи, права рука, зозуля, ска-

зати.

Архаїзми мають синоніми: чоло -— лоб, перст — палець,

отчий —• батьківський, бран — полон, уповати — надіятися,

отверзати — відкривати, вельми — дуже, всує — даремно.

Серед архаїзмів розрізняють:

лексичні — повністю застарілі слова: ланіти (щоки), рать

(військо), дзиґарі (годинник), вікторія (перемога), лицедій

(актор), узріти (побачити), ректи (сказати), одесную (пра-

воруч), оний (той), сиріч (тобто);

словотвірні — із застарілими суфіксами та префіксами: сло-

веса (слова), рибар (рибалка), сіятель (сіяч), фортеція (фор-

теця), урозуміти (зрозуміти), возсіяти (засяяти), женський

(жіночий);

фонетичні — із застарілим звуковим оформленням: враг

(ворог), глас (голос), зерцало (дзеркало), ріжниця (різни-

ия), сподар (господар), піїт (поет), серебро (срібло), воль-

ний

(ВІЛЬНИЙ),

сей

(цей);

семантичні — із застарілим значенням: лікоть (міра дов-

жини), живіт (життя), колода (вулик), поїзд (валка підвід).

Архаїзми використовують у художній літературі й публі-

цистиці переважно для створення піднесеного, урочистого на-

ріГ,

0Ю

ЯК

нац

иклад

' У вступі до поеми Т. Шевченка «Ма-

», насиченому старослов'янізмами:

226

ЛЕКСИКА

227

Все упованіє моє

На тебе, мій пресвітлий раю,

На милосердіе твоє,

Все упованіє моє

На тебе, мати, возлагаю.

Святая сило всіх святих,

Пренепорочная, благая!

Молюся, плачу і ридаю:

Воззри, пречистая, на їх,

Отих окрадених, сліпих

Невольників...

Іноді архаїзми вживають для вияву іронії, сарказму, зне-

ваги або створення гумористичного ефекту, вдаваного пафосу.

Цього досягають, поєднуючи їх із словами зниженого плану,

як, наприклад, у вірші Т. Шевченка «Царі»:

Старенька сестро Аполлона,

Якби ви часом хоч на час

Придибали-таки до нас

Та, як бувало во дні они,

Возвысили свій божий глас

До оди пишно чепурної,

Та й заходилися б обоє

Царів абощо воспівать.

Вживання тут архаїзмів во дні они, возвисити, глас, вос-

півать поряд із такими словами розмовно-побутового плану,

як старенька, придибати, чепурна, заходитися, абощо, надає

текстові несерйозного, іронічного звучання.

Використовуючи застарілі слова, треба так поєднувати їх

з іншими словами, щоб їхнє значення було зрозуміле читачеві.

Цьому сприяє контекст, відповідні означення, синоніми,

пояснення.

Ось, наприклад, як розкрито значення слова свита в повісті

С. Васильченка «Широкий шлях»: Хлопцеві не хотілось показа-

ти знову себе Оксані у цій довжелезній свиті. Як піп у рясі. «Буду

вертатись із Вільшани, зайду до Катрі — полагодимо свиту,

підріжемо рукава, позалатую дірки, що миші погризли, то й мож-

на буде надіти. Надіну ту сорочку з вишиваним коміром, що той

раз кинув у неї, то й зовсім буде добре...» Означення довжелезна,

порівняння як піп у рясі, деталь рукава — усе це разом дає уяв-

лення про свиту як про «довгополий верхній одяг».

Неологізми — нові слова в мові: довкілля, складнощі, по-

датківець, наркобізнес, бартер, менеджмент, рекетир, факс,

телетайп, конверсія, дилер, імідж, грант.

Причини появи неологізмів у мові різні:

а) потреба дати назви новим предметам і явищам: дисплей,

принтер, бейсбол, бронедвері, гіпсокартон, йогурт, вироб-

ниче об'єднання, віце-прем 'єр-міністр, електорат, клону-

вання, Інтернет;

б) потреба замінити назву зрозумілішою, прозорішою; та-

кою, що більш відповідає внутрішнім законам мови, її

словотвірним особливостям: літак замість аероплан, вер-

толіт замість гелікоптер, рукоборство замість армреслінг,

примірник замість екземпляр, відсоток замість процент,

летовище замість аеродром, прдзірка замість слайд;

в) бажання знайти свіжі образні назви, властиве мові пись-

менників: бистроплин, вітровіння, сміхобризний, злотоцін-

но, трояндно, яблуневоцвітно, блискотінь, турбація,

зашовковитися, акордитись — у творах П. Тичини; гро-

моносний, огнекрилий, міднодзвонний, стоцвітно, успад-

коємити, заприязнитися, дипломатити, вицвіт, помога —

у творах М. Рильського; яснота, ясінь, краплинь, дощо-

виця, тужіль, розсвітання, повесніння, весновій — у творах

А. Малишка; бджолиність, розламища, очужілість, сніго-

верть, безмір, випроб, невситенний, начаєний, знедуховніти,

знебутись, знещасливити — у творах О. Гончара.

Поява неологізмів у мові зумовлена розвитком людського

суспільства, намаганням глибше пізнати й точніше позначити

ті чи інші явища, властивості навколишньої дійсності, духов-

ного життя людини.

Неологізми бувають загальнонародні й індивідуально-ав-

торські (оказіоналізми). Загальнонародні неологізми,

тільки-но з'явившись, набувають поширення серед більшості

носіїв мови (ваучер, гамбургер, безпіщанка, бомж). Вони, проте,

із зміною суспільних умов, розвитком науки й техніки, можуть

перейти в історизми, як це свого часу сталося зі словами на

зразок комнезам, колгосп, радгосп, трудодень, партгрупорг, ста-

хановець, патефон, грамофон тощо. Індивідуально-ав-

торські неологізми, як правило, не стають загальновживани-

ми, а так і залишаються в тому чи іншому творі письменника.

Неологізми — категорія історична. Новостворені слова

228

перестають бути неологізмами з часу, відколи ними почина-

ють користуватися широкі кола носіїв мови. Наприклад, років

сто тому такі слова, як суспільство, промисловість, мистецтво

винахідник, дослідник, споживач, читач, переможець, свідоцтво]

властивість, приємність, байдужість, отвір, зміст, внутрішній

зовнішній та багато інших, що тоді з'являлися в українських

виданнях, сприймалися як неологізми, їх навіть дехто презирли-

во називав «кованими словами». Тепер вони стали звичними,

загальновживаними словами, без них не можна обійтися. Без

неологізмів був би немислимий розвиток мови.

Поміркуйте

фразеологія

229

1. Яка різниця між територіальними й соціальними діа-

лектизмами?

2. Яка роль професіоналізмів у виробничому процесі?

3. Наскільки зрозумілі історизми, використані в підруч-

нику чи посібнику з історії України (на прикладі яко-

гось одного розділу)?

4. Які неологізми трапляються в сучасній газеті (на

прикладі одного номера газети)?

ФРАЗЕОЛОГІЯ

§ 65

Фразеологізми як особливий вид лексики

Термін «фразеологія» має два значення:

розділ мовознавства, шо вивчає стійкі сполучення слів,

їхній склад, будову та значення;

сукупність стійких сполучень слів — фразеологічних оди-

ниць певної мови.

Стійке сполучення двох і більше слів, яке в процесі мов-

лення відтворюється як готова словесна формула і звичайно

являє собою семантичну цілість, називається фразеологічною

одиницею, або фразеологізмом. У мові фразеологізми функ-

ціонують нарівні з окремими словами і становлять частину її

лексики.

фразеологізм складається не менше як із двох слів — ком-

понентів, причому як складники в ньому виступають не лише

повнозначні, а й службові слова: багатіти думкою, камінь спо-

тикання, збити з пантелику, загнати на слизьке, стріляти з гар-

мат по горобцях, як на сповіді, не за горами, з душею.

Серед мовознавців поки шо немає єдиної думки, які мовні

утворення слід зараховувати до фразеологізмів. Очевидно, слід

розрізняти фразеологізми у вузькому розумінні (власне фра-

зеологізми, або фразеологізми) і в широкому розумінні (фра-

зеологічні вирази).

Власне фразеологізми своїм лексичним значен-

ням рівнозначні окремим словам або словосполученням: бути

на сьомому небі — почуватися щасливим; брати за душу — роз-

чулювати; робити з мухи вола — перебільшувати; мокрим ряд-

ном накрити — лаяти; права рука — найближчий помічник;

мороз іде поза спиною — страшно, як сніг на голову — зненаць-

ка. Вони характеризуються образністю і водночас нерозклад-

ністю лексичного значення, співвіднесеністю його з певним

цілісним сигніфікатом. Наприклад, у реченні Треба ж до та-

кої міри втратити глузд, щоб повірити, начебто можна чинити

такі речі — палити, топтати чужу землю, нищити народ і

потім сухим вийти з води (Ю. Бедзик) фразеологізм сухим вий-

ти з води викликає в уяві лише образ води та сухого одягу як

натяк, але повністю й чітко усвідомлюється як поняття «уник-

нути покарання».

Для власне фразеологізмів властиве певне емоційно-експ-

Ресивне забарвлення. Наприклад, прислівник тривожно лише

констатує стан людини, тим часом фразеологізм коти шкре-

Уть на серці має ще й виразне конотативне забарвлення, вик-

ликає певні емоції: Ніби все правда і правильно, а десь на серці

коти шкребуть (В. Собко).

У Фразеологічних виразах слова більшою мірою,

їж у власне фразеологізмах, зберігають своє індивідуальне

чення. Самі фразеологічні вирази, як правило, позбавлені

230

ЛЕКСИКА

фразеологія

231

певного емоційно-експресивного забар&іення. Але вони, як і

власне фразеологізми, функціонують у мовленні як готові,

усталені поєднання двох або більше слів.

До фразеологічних виразів належать:

мовні кліше і штампи: ринкові реформи, соціальна програ-

ма, сфера обслуговування, мати велике значення;

складені найменування: річ у собі, коефіцієнт корисної дії,

адамове яблуко (борлак), грудна жаба, білий гриб, м 'яка вода,

Чорне море;

прислів'я та приказки: Вовків боятися — в ліс не ходити. З

великої хмари малий дощ буває;

крилаті вислови: Борітеся — поборете (Т. Шевченко). Лиш

боротись — значить жить (1. Франко).

Фразеологія формувалася протягом століть, акумулюючи в

собі життєвий досвід народу. У фразеологізмах найбільшою

мірою виявляється національна специфіка мови, вони станов-

лять найобразнішу частину її лексики. Фразеологізми з однієї

мови на іншу, як правило, дослівно не перекладаються.

Класифікація фразеологізмів

Фразеологізми з погляду співвідношення між

значенням окремих їхніх компонентів і їхнім цілісним зна-

ченням поділяють на три групи: фразеологічні зрощення, фра-

зеологічні єдності та фразеологічні сполучення.

Фразеологічні зрощення — одиниці, у яких цілісне значен-

ня ніяк не вмотивоване; воно не випливає із значення їхніх

компонентів: теревені правити — говорити нісенітниці, байди-

ки бити — ледарювати, глек розбити — посваритися, собачу

з'їсти — мати досвід, піймати облизня — зазнати невдачі, ви-

кинути коника — зробити щось несподіване, підбивати клин-

ці — залицятися, ні в сих ні в тих — незручно.

Фразеологічні єдності — одиниці, у яких цілісне значення

вмотивоване переносним значенням їхніх компонентів: три-

мати камінь за пазухою — приховувати злобу, грати першу

скрипку — бути головним, вивести на чисту воду —- викрити

непорядність, загрібати жар чужими руками — використовувати

когось, давати волю ногам — тікати, море по коліна — нічого не

страшно, все дозволено, прикусити язика — замовкнути, про-

пускати повз вуха — не звертати уваги, хоч до рани прикладай —

лагідний.

фразеологічні сполучення — одиниці, у яких цілісне зна-

чення вмотивоване прямим значенням їхніх компонентів: взя-

ти слово, зачепити гордість, покласти край, берегти як зіницю

ока, подавати надію, страх бере, ласкаво просимо, узяти верх,

терпцю немає, звести очі, як піску морського.

Проте чіткої межі між цими групами немає. Важко визна-

чити, до якого розряду віднести, скажімо, фразеологізм кирпу

гнути (зазнаватися) — до зрощень чи до єдностей; тернистий

шлях — до єдностей чи до сполучень.

Фразеологізми за співвіднесеністю з окреми-

ми частинами мови, тобто за їхнім сукупним лексич-

ним і граматичним значенням (за тим, що вони позначають —

предмет, ознаку, дію, обставину чи почуття, емоції — і якими

членами речення виступають), бувають:

іменникові — називають предмет чи явище: козацьке сонце,

рятівна соломинка, наріжний камінь, сім чудес світу, лебе-

дина пісня, біла ворона, синя панчоха, ласий шматок, каїно-

ва печать, скрегіт зубовний, содом і гоморра, казка про білого

бичка; у реченні, як і іменники, виступають підметами, до-

датками, іменними частинами складених присудків тощо:

Люди, зрадівши, що минула лиха година, слалися спати (Па-

нас Мирний). Смертний час свій я на полі битви стріну

(Н. Рибак);

прикметникові — називають ознаки: не в тім 'я битий, кров

з молоком, не остання спиця в колесі, не з полохливого де-

сятка, нечистий на руку, у ступі не влучиш, білими нитками

шитий, одним миром мазані, купи не держиться, собака на

сіні, під мухою, хоч викрути; у реченні звичайно виступа-

нь означеннями або іменними частинами складених при-

Удкш: А там — козак не в тім'я битий: щось та приро-

Уміє- (М. Пригара). Чого ти чванишся? Старці, злидні,

°^

Пи 3 голод

У присохли до спини, а воно приндиться

Коцюбинський);

232

ЛЕКСИКА

дієслівні — називають дію або стан: накивати п'ятами

мотати на вус, бити себе в груди, дерти носа, дибки става-

ти, ускочити в халепу, сидіти на двох стільцях, товкти воду

в ступі, доливати оливи до вогню; у реченні звичайно вис-

тупають у ролі присудків: От коли б тільки мені до тебе

добратися, я б тобі показав, де раки зимують (Панас Мир-

ний); або в ролі обставин (у формі дієприслівника): все

віддай на вжиток люду, що, ллючи кривавий піт, не жалів

для тебе труду, згодував тебе на світ (П. Грабовський);

прислівникові — характеризують дію, стан чи ознаку:

відкритим серцем, як на долоні, не чуючи землі під ногами,

без керма і без вітрил, на живу нитку, кров холоне в жилах,

ні в зуб ногою, хоч плач; у реченні виступають у ролі різних

обставин: 3 важким серцем ішов Максим Беркут посеред

невеличкої ватаги тухольських молодців на сповнення гро-

мадської волі (1. Франко). Докія прокидається до перших

півнів (М. Стельмах);

вигукові — вказують на почуття, емоції: от тобі й на, от

тобі й раз, туди до лиха, тим-то й ба, ні пуху ні пера, хай

йому грець, цур тобі, не доведи Господи, і треба ж; у

тексті використовуються нарівні із звичайними вигука-

ми: Я вже вас так буду шанувати, як нікого в світі, по-

бий мене грім! (М. Стельмах). Ой, як приємно вернути з

трудної, утомливої дороги та в теплу домівку... Хай їй

абищо (П. Дорошко).

Фразеологізми в реченні сприймаються як один член ре-

чення. Наприклад, у реченні Мельхиседек сердито глянув на

свою жінку; вона догадалась, що вже наговорила сім мішків гре-

чаної вовни, й прикусила язика (]. Нечуй-Левицький) — фразео-

логізм сім мішків гречаної вовни виступає в ролі додатка {дур-

ниць), а фразеологізм прикусила язика — у ролі присудка (за-

мовкла).

Однак не всі фразеологізми можна однозначно співвіднес-

ти з певними частинами мови. Це передусім стосується тих

фразеологізмів, які мають форму предикативних словосполу-

чень, тобто в складі яких є підмет і присудок: Люблю я таких

людей, завзятих і проклятих, щоб душа в них була не з лопуцька,

щоб оглядали життя з високої конструкції (Ю. Яновський). А

чи не високо ти, Андрію, літаєш? Бо можна сісти низько-низь-

ко, що й курка лапою загребе (М. Стельмах). Такі фразеологіз-

разеологія_

233

и м

аючи неподільне, цілісне лексичне значення, граматично

співвідносяться з реченням.

Щодо функціонально-стилістичних властивостей фразео-

логізмів, то серед них виділяють три групи:

фразеологізми, шо належать до розмовного стилю (пере-

важно з виразно зниженим забарвленням): зарубати на носі,

стерти на табаку, замакітрити голову, мати олію в голові,

виляти хвостом, пошити в дурні, похнюпити носа, трима-

ти ніс за вітром, гопки скакати, накивати п 'ятами, кури

заклюють, потурати серцю, душа радіє;

фразеологізми, шо належать до книжних стилів (здебіль-

шого з піднесено-урочистим забарвленням): наріжний ка-

мінь, зімкнути лави, усіма фібрами душі, перейдений етап,

ставити з ніг на голову, називати речі їхніми іменами, два

боки однієї медалі, за велінням серця, спочивати на лаврах,

езопівська мова, ахіллесова п 'ята, танталові муки;

стилістично нейтральні фразеологізми (найменш експре-

сивно забарвлені): спільна мова, залишити слід, розправити

крила, милувати око, тішити себе надією, спинитися на

півдорозі, пробувати сили, зламати слово, думка визріла,

сумнів бере, перша ластівка, майстер своєї справи, довести

ділом, рано чи пізно, в одну мить, на весь голос.

Стилістичне забарвлення фразеологізмів великою мірою

залежить від характеру їхніх компонентів. Наприклад, фразео-

логізми сидіти на троні, доходити висновку завдяки словам

трон, висновок мають явно книжне забарвлення; фразеологіз-

ми сидіти в печінках, доходити до тями завдяки словам печін-

ка, тяма належать до розмовно-просторічних.

§67

Багатозначність, синонімія і антонімія

серед фразеологізмів

такі

Фразеологізмів, як і для звичайних лексем, властиві

явища, як багатозначність, синонімія й антонімія.

аі

Фиклад, багатозначним є фразеологізм роззявити ро-

234

ЛЄКСИКд

та: 1) говорити, казати шо-небудь (Рота як слід він не вспі

роззявити, — зараз готове усе. — П. Грабовський); 2) уважно

слухати (У хаті слухали, роззявивши роти, намагаючись не про-

пустити жодного слова. — Я. Качура); 3) бути дуже враже-

ним чимось (Глухі діди роти пороззявляли, бо ще ніколи не

бачили таким збудженим свого Зарубу. — В. Кучер); 4) бути

неуважним (Ну, гони биків, чого рота роззявив ? — Григорій

Тютюнник); 5) посягати на що-небудь (На чуже добро щ

змалку рота роззявляє. — С. Голованівський); 6) рватися —

про взуття (Ось і чоботи в мене роти пороззявляли. — Г. Квіт-

ка-Основ'яненко).

Так само, наприклад, багатозначним є фразеологізм вести

перед: 1) верховодити (Гордій справді вмів перед вести, вмів

отаманувати так, що всі його слухались. — Б. Грінченко);

2) бути першим, передовим (Дільниця його групи стала вести

перед у цеху. — Ю. Яновський); 3) заспівувати (І справді, мо-

лодиці жартували, сміялись, співали пісень, аж луна розлягалась

по полю. Олександра вела перед. — М. Коцюбинський).

У багатозначному фразеологізмі може поєднуватися пряме

значення з переносним. Фразеологізм ставати дибки, коли

йдеться про тварин, виступає в прямому значенні «ставати на

задні ноги» (їдуть вершники... Під ними гарцюють коні, ста-

ють дибки, крешуть підковами брук. — П. Колесник); коли ж

мова йде про предмети — має вже певною мірою переносне

значення «ставати вертикально» (На одній розбитій платформі,

яка стала дибки, чудом затримався танк. — О. Донченко); а

коли йдеться про людей — набуває цілком переносного зна-

чення «чинити опір, рішуче протестувати» (Завжди мене слу-

хався Олекса, а тут дибки став. — 1. Муратов). Так само фра-

зеологізм відводити очі має то пряме значення «переставати

дивитися» (Копистка відвів очі від вікна, низько увігнув голову і

замислився. — Я. Гримайло), то переносне — «відвертати чи-

юсь увагу» (Украде [Тимошко] бувало... та й підкине другому,

щоб від себе очі відвести. — Панас Мирний).

Багатозначність серед фразеологізмів, щоправда, трапляєть-

ся рідко.

Частою серед фразеологізмів є синонімія. Наприклад, зна-

чення «ледарювати» мають фразеологізми байдики бити, багпа>

бити, давати горобцям дулі, ханьки м 'яти, клеїти дурня, ганя-

ти вітер по вулицях, лежні справляти, тинятися з кутка в ку-

ток, і за холодну воду не братися. Значення «бувала людина»

фразеологія^

235

дають фразеологізми був на коні і під конем, пройшов Крим

; рим і мідні труби, перейшов крізь сито й решето, не з одного

колодязя воду пив, тертий калач, стріляний горобець, бував у

бувальцях.

Як і звичайні слова-синоніми, синонімічні фразеологіз-

ми можуть якось відрізнятися один від одного своїм лек-

сичним значенням. Наприклад, у синонімічному ряду фра-

зеологізмів із значенням «бути несамостійним» фразеологізм

танцювати під чиюсь дудку має ще відтінок «беззаперечно

виконувати»; співати з чийогось голосу — «сліпо повторюва-

ти», дивитися чиїмись очима — «оцінювати факти з позицій

іншої людини».

Фразеологізми можуть відрізнятися один від одного спо-

лучуваністю. Фразеологізм на заячий скік із значенням «дуже

мало» поєднується зі словами, що вказують на відстань або

час, фразеологізм як шилом юшки вхопити з тим самим зна-

ченням переважно вживається зі словами, що означають по-

чуття, а фразеологізм як кіт наплакав може вживатися для

кількісної характеристики будь-чого.

Різну сферу вживання мають однакові чи майже однакові

за значенням фразеологізми заснути вічним сном, віддати Бо-

гові душу і простягти ноги, врізати дуба; до останнього подиху

і до гробової дошки; езопівська мова і наздогад буряків; датися

взнаки і вилізти боком.

Нерідко синонімічні фразеологізми мають у своєму складі

той самий компонент. Наприклад, із значенням «поставити

кого-небудь у скрутне становище, переважити» вживаються

фразеологізми з головним словом загнати: загнати в тісний

кут, загнати у безвихідь, загнати на слизьке, загнати у сліпу

вулицю, загнати в шуршу. Однакове значення «лукавити, лице-

мірити» мають фразеологізми виляти хвостом, крутити хвос-

том. Значення «розумний» передається фразеологізмами зі

словом голова в різних формах: голова варить, мати голову на

плечах, з головою, держати розум у голові.

Серед фразеологізмів виділяються також пари з антоні-

мічним значенням: вбити собі в голову — викинути з голови,

не

в тім'я битий — не має лою в голові, макітра розуму —.

Устий лоб, хоч греблю гати — як кіт наплакав, серце загово-

о — серце спить, набитий гаманець — вітер у кишенях сви-

«ги/ль. Протиставлення може відбуватися також через запе-

ння: велике цабе — невелике цабе, птиця високого польо-

236

ЛЕКСИКА

237

====

ту — птиця невисокого польоту, з легким серцем — з нелегким

серцем, стояти на правильній дорозі — стояти на неправильній

дорозі, схиляти голову — не схиляти голови; через антонімічні

компоненти", натягати віжки — попускати віжки, зажити

доброї слави — зажити поганої слави, з іншого тіста — з од-

ного тіста, цей світ — той світ, плисти за течією — плисти

проти течії.

§68

Будова фразеологізмів

Фразеологізми бувають різної синтаксичної будови: мо-

жуть мати форму незалежного речення, підрядного речення,

словосполучення (предикативного, підрядного чи сурядного),

а також являти собою поєднання повнозначного слова із

службовим.

Фразеологізми у формі незалежного речення

являють собою завершені, самодостатні комунікативні оди-

ниці, проте, на відміну від звичайних речень, передають одне

поняття, творять семантичну цілість: повернулося колесо істо-

рії — сталися зміни; не варта шкірка вичинки — марна праця;

далеко куцому до зайця — велика різниця між кимось; той у

плуг, той у луг — незлагоджено; що буде, те й буде — незважа-

ючи ні на шо. Такі фразеологізми не здатні до словесного по-

ширення, у тексті вони вживаються як окремі повідомлення,

репліки і за своїм значенням межують із приказками: Ви себе

рівняєте з Іосифом ? Далеко куцому до зайця! (І. Котляревсь-

кий). Вони можуть входити також до складного речення як

його предикативна частина: Що буде, те й буде, а я не покину

своєї матері (І. Нечуй-Левицький). Нема що казати, бо в чужій

хаті й тріска б'є (Л. Мартович).

До складу фразеологізмів, шо мають форму підряд-

ного речення, як обов'язковий компонент входять спо-

лучники підрядності на зразок як, мов, наче, аж та сполучні

слова що, де, куди, коли, доки тощо. Ці фразеологізми, як пра-

вило, вказують на різні обставини і за будовою можуть бути:

""овним двоскладним реченням (із підметом і присудком):

ди

орон кісток не заносить — дуже далеко, куди око

мне — скрізь, звідки вітер віє —• чий вплив, доки світ

^оїть — завжди, як рак свисне — ніколи, як гарбуз на вербі

посте — ніколи, як мокре горить — дуже повільно, що б

ом

не

було — за будь-яких умов, аж дим іде — дуже

інтенсивно, чого ліва нога забажає — досхочу;

неповним двоскладним реченням із пропущеним присуд-

ком рідш

~~ підметом: як риба у воді — вільно, невиму-

шено, як засватана дівка — сором'язливо, (далекий) як небо

від землі — недосяжний, (зникнути) як сіль у воді — без-

слідно, (потрібний) як п 'яте колесо до воза — зовсім не

(потрібний), поки суд та діло — тим часом, мов крізь землю

провалився — раптово зник; часом і з обома пропущеними

головними членами речення: (знас) як свої п 'ять пальців —

досконало, (побачить) як свого носа — ніколи не (поба-

чить), (сиплеться) як з рукава — дуже багато, (загоїться)

як на собаці — дуже швидко; іноді до таких фразеологізмів

як головна складова частина входить дієслово: битися як

риба об лід — бідувати, даватися як горобець на полову —

піддаватися обману, купатися як сир у маслі — розкошу-

вати, носитися як дурень зі ступо

— приділяти забагато

уваги;

односкладним реченням: хоч собак ганяй — дуже холодно,

хоч в око стрель — дуже темно, Куди не подайся — скрізь,

якщо на те пішло — за такої умови, як вітром здуло —

раптово зник, мов рукою зняло — раптово минуло, де козам

роги правлять — дуже далеко.

Фразеологізми, що мають форму предикативного

словосполучення, являють собою комунікативно неза-

вершені, недостатні одиниці: вони, як правило, потребують

доповнення другорядними членами. Наприклад, у реченні

Батько Дніпро тече собі спокійно, і ліси на горах стоять, як

на картині художника, — просто душа співає од такої краси

(Ю. Яновський) фразеологізм душа співає, що має значення

«Радісно», доповнюється обставиною причини од краси. За бу-

Довою такі фразеологізми поділяють на:

Двочленні — складаються лише з підмета й присудка: по-

рохня сиплеться — дуже старий, завидки беруть — заздрісно,

яз

"к заплітається — важко говорить, світ не близький —

238

239

дуже далеко, жила тонка — слабкий, язик як помело _

дуже балакучий, горішок не по зубах — дуже складна спра_

ва, одного поля ягода — однакові, два чоботи — пара —

схожі між собою;

багаточленні — крім підмета й присудка, як обов'язковий

компонент мають також другорядні члени: ведмідь на вухо

наступив — позбавлений музикального слуху, кров холоне

в жилах — страшно, язик підвішений добре — дотепно го-

ворить, є лій у голові — розумний, душа в п 'яти вскочила —

стало дуже страшно, кінці з кінцями не сходяться — важ-

ко справлятися з труднощами.

Найпоширенішими є фразеологізми, які мають форму

підрядного словосполучення. Головним словом у

таких стійких словосполученнях переважно виступають імен-

ники та дієслова, рідше — прикметники, прислівники, числів-

ники.

Фразеологізми такого типу з іменником у ролі

головного слова можуть являти собою:

а) поєднання іменника з прикметником (або займенни-

ком, числівником): білий світ, права рука, тепле місце,

вчорашній день, дивна річ, крокодилячі сльози, старий

лис, морський вовк, мокра курка, біла ворона, запліше-

ний дурень, казанська сирота, китайська грамота, ав-

гієві стайні, адамове ребро, своя рука, кожний собака,

перша ластівка; таке поєднання може мати форму не-

прямого відмінка з прийменником або без нього: з лег-

кої руки, на швидку руку, з дорогою душею, у свинячий

голос, без зайвих слів, без задніх ніг, при битій дорозі, на

свою голову, в самий раз, на сьомому небі, до перших

півнів, в один голос, на одній нозі, щасливої дороги, ви-

сокої думки, чистої води, власними очима, щедрою ру-

кою, тихою сапою, всім серцем, своєю чергою, одної

масті',

б) поєднання іменника з іменником у родовому відмінку:

сіль землі, дух доби, пісня пісень, хвороба росту, докори

сумління, мова серця, крик душі, почуття ліктя, госпо-

дар становища, слово честі, макітра розуму, секрет полі-

шинеля, яблуко розбрату; на початку такого фразеологіч-

ного словосполучення як обов'язковий компонент мо-

же стояти прийменник: на злобу дня, на вагу золота, на

краю прірви, за покликом серця, для відводу очей, до гли-

бини душі, у поті чола; ця конструкція може поширю-

ватися залежним прикметником (або займенником, чис-

лівником): птиця невисокого польоту, останній крик

моди, сон рябої кобили, слуга двох панів;

) поєднання іменника з іменником чи іменниками в ін-

шому відмінку з прийменником або без нього: слово в

слово, крок за кроком, без року тиждень, світ за очі, місце

під сонцем, серце з воску, дірка з бублика, своя голова на

плечах, колос на глиняних ногах, ані пари з вуст, буря в

склянці води, кінець кінцем, кум королю.

фразеологізми у формі підрядного словосполучення з д і є -

словом у ролі головного слова являють собою:

а) поєднання дієслова з іменником у знахідному (чи родо-

вому) відмінку без прийменника: сушити голову, снува-

ти думки, ламати кригу, ловити момент, збивати пиху,

набратися духу, баглаї бити, розуму не позичати, позбу-

тися голови, рішитися глузду, мало каші з 'їв;

б) поєднання дієслова з іменником (чи займенником) в

іншому відмінку з прийменником або без нього: запа-

дати в душу, відійти в історію, упійматися на гачок,

виводити з рівноваги, встати з колін, стояти на своєму,

боротися з вітряками, і в головах не класти, потурати

серцеві, дякувати Богові, клювати носом, вкритися ір-

жею, іти прахом, перекидатися словом;

в) поєднання дієслова з двома або більше іменниками в

різних відмінках: давати волю серцю, покласти руку на

серце, набрати води в рот, тримати ніс за вітром, роби-

ти з мухи вола, взяти бика за роги, встромляти палиці в

колеса, носити воду решетом, решетом у воді зірки лови-

ти, влити в бочку меду ложку дьогтю, валити з хворої

голови на здорову, не лазити за словом у кишеню, вилами

по воді писано;

ч поєднання дієслова з прислівником: іти навпомацки,

піти вгору, високо нестися, звести нанівець, датися

втямки, стати цапки, іти навпомацки, бачити далеко,

дивитися звисока, поглядати скоса, лігма лежати, легко

сказати, заходити здалека, тримати вухо гостро.