Юринець В.Є., Юринець Р.В. Автоматизовані інформаційні системи. Електронний посібник

Подождите немного. Документ загружается.

223

Таблиця 1.6. Перелік штрихових кодів окремих країн

коду, що характеризує товар, розробляє сам виробник. Отже, штри-

ховий код надається товару безпосередньо виробником, бо йому

наперед відомі старші цифри майбутнього коду. Відповідальність за

вірогідність та однозначність кодування своєї продукції несе виробник

товару.

Згідно з постановою уряду України № 574 від 29 травня 1996 р.

всі підприємства–виробники нашої країни зобов’язані були забезпечити

штрихове

кодування своєї продукції з 1 січня 1997 р.

Перелік штрихових кодів окремих країн наведено у табл. 1.7.

224

Продовження табл. 1.6

225

Закінчення табл. 1.6

226

1.7. ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БАЗИ

1.7.1. Склад робіт з організації інформаційної бази

Ефективність будь-якої АІС значно залежить від способу орга-

нізації її інформаційної бази, під якою розуміють сукупність певним

чином уведеної, організовуваної, збережуваної та контрольованої

інформації. Така інформація відображає стан об’єкта керування і

зовнішнього середовища. Склад та зміст інформаційної бази визна-

чають чимало чинників, серед яких основними є вимоги системи

управління і можливості

та специфіка опрацювання інформації за

допомогою комп’ютера. Тому під час розроблення структури та функ-

ціональних можливостей інформаційної бази керуються такими

принципами:

— використання єдиної методики ідентифікації об’єктів, явищ і

подій;

— застосування типових стандартних схем обміну інформацією

між інформаційними системами та користувачами для певних сфер

управлінської діяльності;

— використання стандартної схеми зберігання

інформації;

— забезпечення одноразового і незалежного введення інформації

щодо кількості та часу розв’язуваних завдань;

— забезпечення можливості нарощування обсягу інформаційної

бази;

— використання програмних засобів для забезпечення ефективної

роботи з інформацією;

— забезпечення єдиної інформаційної взаємодії між різними АІС.

Розробляючи інформаційну базу, потрібно враховувати такі основні

вимоги: повноту, своєчасність та регулярність надходження,

достовірність і

точність опрацювання інформації. Оскільки надмірна

інформація не сприяє ефективному її використанню, то вимога пов-

ноти інформації передбачає, що розміри інформаційної бази мають бути

мінімальними, але достатніми для прийняття управлінських рішень.

Порушення термінів надходження та опрацювання інформації робить

її непотрібною для управління. Тому вона має бути достовірною і точно

відповідати об’єктивним показникам

об’єкта управління.

227

Комп’ютерне опрацювання інформації має низку системних

особливостей, які диктують певний перелік вимог, серед яких варто

виділити такі:

— однозначне та формалізоване описання виробничо-госпо-

дарської діяльності об’єкта управління;

— застосування методів і способів ефективного збирання,

реєстрації, передачі, опрацювання, нагромадження та зберігання

інформації;

— вилучення дублюючих потоків інформації;

— уніфікація, спрощення й усунення

надмірної документації;

— забезпечення ефективного користувацького інтерфейсу обміну

інформацією.

Отже, створення інформаційної бази – це складний, працеміст-

кий процес, під час якого мають бути дотримані такі умови:

— інформація, введена до комп’ютера, структуризована, форма-

лізована й однозначно подана;

— вхідні дані подані у форматі введення до комп’ютера;

— між станом економічного

об’єкта управління та його інформа-

ційним відображенням на комп’ютерних носіях наявна взаємо-

відповідність;

— інформаційна база організована таким чином, що дає змогу

ефективно оперувати інформацією з урахуванням обмежень техніч-

них можливостей комп’ютера.

Перша умова пов’язана з питаннями створення позамашинної

інформаційної бази, а решта дві – з вирішенням питань

створення

внутрішньомашинної інформаційної бази (див. рис. 1.26).

Позамашинна інформаційна база – це та частина АІС, яка є

сукупністю документів, сигналів та повідомлень, призначених для

безпосереднього сприйняття користувачем без застосування засобів

обчислювальної техніки. У процесі створення інформаційної бази

виконують такі дії:

— формалізують дані;

— обирають чи розробляють форми первинних документів;

— обирають типи машинних носіїв;

228

— обирають способи і засоби фіксування інформації у первинних

документах і на машинних носіях;

— розробляють форми вихідних документів;

— визначають і розробляють логічну структуру бази даних;

— обирають систему управління базою даних;

— організовують раціональний документообіг.

Машинна інформаційна база – це частина інформаційної бази

АІС, яка містить сукупність інформаційних масивів (файлів, баз даних),

що зберігаються у пам’яті комп’ютера та на магнітних носіях. Машин-

на інформаційна база складається з інформаційних масивів, які можуть

бути організовані як незалежні між собою локальні інформаційні файли

чи як база даних, яка у вигляді інтегрованої сукупності пов’язаних між

собою файлів входить як складова частина до банку даних.

1.7.2. Форми організації інформаційної бази

Основне завдання організації інформаційної бази полягає в адек-

ватному відображенні об’єкта управління і забезпеченні інформаційних

потреб розв’язуваних завдань. Під час вибору раціонального варіанта

організації інформаційної бази, яка найповніше відображає специфіку

об’єкта управління, проектувальники зіштовхуються з суперечливістю

певних вимог, до яких належать:

— повнота подання даних;

Рис. 1.26. Структура інформаційної бази

229

— мінімальність складу даних інформаційної бази;

— мінімальність часу обирання даних під час розв’язування

завдань;

— незалежність структури масивів від програмних засобів їхньої

організації;

— динамічність структури інформаційної бази, під якою розу-

міють можливість її нарощування та оновлення без реорганізації

структури масивів.

Нині застосовують такі основні підходи до побудови інформаційної

бази:

♦

проектування інформаційних масивів, які відображають зміст

окремих документів;

♦

проектування інформаційних масивів, які відображають зміст

документів для окремих завдань;

♦

проектування інформаційних масивів для комплексів розв’я-

зуваних завдань, які в сукупності складають окремі підсистеми АІС;

♦

проектування бази даних.

Проектування інформаційних масивів, які відображають

зміст окремих документів, найпоширенішим було на перших стадіях

розроблення АІС. Переваги цього підходу такі:

— інформаційні масиви створюють на підставі документів, які

вже наявні у системі управління об’єктом, тобто зникає потреба у

проектуванні нових вхідних документів;

— відповідність структури кожного масиву окремому докумен-

тові спрощує

організацію таких масивів;

— доступність організації внесення змін до окремих масивів.

До недоліків цього підходу можна віднести:

— на зміст інформаційних масивів та їхню кількість впливають

головно форма та зміст вхідних документів, тому навіть при уніфі-

кованій документації масиви містять невиправдане дублювання

реквізитів;

— дублювання реквізитів у масивах створює певні труднощі під

час

внесення змін до комплексу масивів, бо корегування одного

реквізиту, що може здіснюватися з різних документів, зачіпає декілька

незв’язаних між собою масивів.

230

Проектування інформаційних масивів для окремих завдань

має такі переваги:

— завдання використовує “свої” масиви і затрачає мінімальний

час на роботу з інформаційним фондом за рахунок відсутності про-

міжних операцій під час організації робочих масивів, які містять потрібні

тільки їй реквізити;

— спрощується процес впровадження та реалізація завдань, бо

масиви для окремого завдання можуть створюватися

незалежно від

інших.

Разом з тим, практика свідчить, що завдання інформаційно взає-

мопов’язані між собою, тобто вихід одного з них часто є входом в

іншу або в декілька інших завдань. Крім того, комплекси завдань, зде-

більшого, використовують однакові вхідні дані, що робить недоцільним

проектування для кожного завдання своїх масивів, бо це

призводить

до дублювання даних. Коли виникає потреба у використанні якогось

масиву для розв’язування іншого завдання, його заново відсортовують

перед початком оброблення, що призводить до надлишку даних в інфор-

маційному фонді та збільшення часу роботи з масивами. Внаслідок

цього ускладнюється процес внесення змін до взаємопов’язаних маси-

вів. Тому такий підхід оправданий

лише для інформаційно непов’язаних

завдань.

Проектування інформаційних масивів для комплексів завдань

можна здійснити двома шляхами:

1) проектують масиви для реалізації завдань у підсистемах;

2) проектують масиви для комплексів взаємопов’язаних завдань,

незалежно від їхнього відношення до підсистем.

Хоч завдання у кожній підсистемі інформаційно пов’язані, другий

шлях доцільніший, бо він дає змогу

інформаційно пов’язати завдання

не лише всередині окремих підсистем, а й системи загалом. Основ-

ною перевагою цього підходу є можливість скорочення кількості

дубльованих реквізитів в інформаційній базі за рахунок пов’язування

інформаційної потреби в даних у комплексах завдань.

До недоліків цього підходу можна віднести таке. Інформаційне

пов’язування задач хоч і є досить

працемістким і складним процесом,

але воно можливе лише за умови, що визначено завдання й алгоритми

231

їхньої реалізації. Впровадження нових завдань під час експлуатації

інформаційних систем потребує або реорганізації та модифікації наявних

масивів, або організації нових, які частково дублюють уже створені.

Реорганізація масивів змінює практично всю інформаційну базу, що

призводить до зміни програмного забезпечення, яке реалізує завдання

АІС.

Для задоволення розглянутих вимог, які висуваються до органі-

зації інформаційної бази

, необхідно інтегровано подавати дані. Тому

нині під час створення інформаційної бази АІС широкого застосування

набув підхід, який ґрунтується на концепції автоматизованих банків

даних.

1.7.3. Технологія створення і ведення інформаційних

масивів

Усі інформаційні масиви за стадіями їхнього створення та вико-

ристання поділяють на первинні (вхідні), робочі та результатні. Первинні

масиви містять зібрану та зареєстровану інформацію. Такі масиви

можна поділити на оперативні (умовно-змінні) та нормативно-довід-

никові (умовно-постійні), які розрізняють за стабільністю інформації,

котру вони зберігають. У нормативно-довідникових масивах (НДІ)

інформація

, що зберігається, змінюється зрідка і в невеликій кількості

(наприклад, номенклатура виробів, норми витрат часу і матеріалів на

виробництво товарів тощо). В оперативних масивах інформація

змінюється практично повністю із закінченням чергового планового

чи облікового періоду, або змінюється з виконанням нових господар-

ських операцій (наприклад, кількість вироблених деталей, табель

відпрацьованого часу тощо).

Первинні масиви (

оперативні та нормативно-довідникові)

перебувають на стадії первинного створення і стадії ведення. Пер-

винне створення передбачає занесення інформації з вхідного документа

до машинних носіїв, а ведення — внесення змін до масиву. Для

створення будь-якого масиву необхідно виконати такі технологічні

операції:

— зібрати та зареєструвати інформацію;

— передати інформацію в місце її опрацювання;

232

— перенести інформацію на машинний носій;

— проконтролювати правильність перенесення інформації;

— зняти копію інформаційного масиву.

Зауважимо, що для нормативно-довідникових масивів іноді

друкують їхній опис.

Ведення інформаційних масивів передбачає виконання деяких дій,

зокрема:

— додавання нових записів;

— вилучення наявних записів;

— зміна значень окремих атрибутів записів.

Такі дії для оперативних і нормативно-

довідникових масивів,

здебільшого, різні. Це зумовлено призначенням інформаційних маси-

вів, частотою їхнього використання, а також частотою внесення змін.

Ведення масивів нормативно-довідникової інформації потребує

організації операцій збирання і реєстрації змін, які, здебільшого,

нагромаджують протягом тривалого часу і вводять до комп’ютера,

задіюючи спеціальний персонал, що відповідає за внесення змін.

Під час

централізованого зберігання інформації зміни реєстру-

ються у спеціальних документах, які називаються “Повідомлення про

зміни”. Такий варіант внесення змін характерний, здебільшого, великим

фірмам з розгалуженою мережею автоматизованих місць праці, які

користуються спільною довідниковою інформацією. Якщо зміни до

масивів довідниково-нормативної інформації вносять безпосередньо

на автоматизованих робочих місцях, то для корегування спеціальні

документи не заповнюють, а

зміни вносять до масивів у діалозі з

користувачем на основі звичайних документів. У такому разі обов’яз-

ково формують і друкують протокол змін.

Повідомлення про зміни можуть мати різну форму для різних

інформаційних масивів або уніфіковану форму з вільною частиною для

запису значень атрибутів. Будь-яке повідомлення про зміни має містити

назву

масиву, що підлягає зміні, його ідентифікатор, вид зміни

(додавання чи вилучення записів або зміна значення), а також дату

внесення змін. Якщо вид зміни – поповнення запису, то у повідомленні

міститься повний запис, який додають до інформаційного масиву. Якщо

зміна – вилучення запису, то в повідомленні містяться лише ключі