Ярошенко І.Ф. Безпека життєдіяльності в інженерних рішеннях

Подождите немного. Документ загружается.

305

Рис. 3.33 Місце розташування

рук при проведенні зовнішнього

масажу серця.

Рис. 3.34 Положення

рятівника при проведенні

зовнішнього масажу серця.

Якщо в реанімації бере участь два рятівника (рис. 3.36),

тоді співвідношення «дихання-масаж» складає 1:5, тобто,

після одного глибокого вдування проводиться 5 надавлювань

на грудну клітину. Нагадаємо, якщо оживлювання

проводиться одним рятівником, тоді на кожні два глибокі

вдування проводиться 15 надавлювань на грудину, тобто, за

хвилину робиться 60 надавлювань та 12 вдувань.

Оживлення дітей віком від одного до 12 років має

особливості в тому, що масаж серця виконується одною

рукою (рис. 3.37), і в хвилину робиться від 70 до

100 надавлювань, в залежності від віку. Дітям до одного року

робиться 100-120 надавлювань двома пальцями (вказівним та

середнім) на середину грудини (рис. 3.38), або великими

пальцями обох рук, а рештою пальців охопити тулуб дитини.

Рис. 3.35 Проведення штучного дихання і зовнішнього

масажу серця одним рятівником.

306

Рис. 3.36 Проведення штучного дихання і зовнішнього

масажу серця двома рятівниками.

Рис. 3.37 Проведення

зовнішнього масажу серця

дітям до 12 років

Рис. 3.38 Проведення масажу

серця новонародженим.

При уражені блискавкою, ні в якому разі не закопувати

потерпілого в землю, бо це не тільки безглуздо, а й шкідливо.

Піднімати, переносити та перевозити потерпілого потрібно

так, щоб не завдати йому турботи та болю, уникати

поштовхів.

Перша допомога при врятуванні потопаючих

Існує два види потопання: синій тип (синя асфіксія), при

якому вода заповнює легені, і блідий тип (біла асфіксія), при

якому вода не проникає в легені.

Синій тип, або мокре потопання виникає тоді, коли

потопаючий не зразу занурюється в воду, а утримується на ній,

при цьому, дихання потопаючого стає неритмічним, а при

вдиханні повітря він поглинає багато води, яка попадає в шлунок

і дуже швидко всмоктується в кров. Таким чином, розвивається

кисневе голодування – гіпоксія, а це, в свою чергу, приводить до

втрати свідомості і посиніння шкіри. Якщо тривалість

остаточного занурення потерпілого під воду становила не більше

кількох хвилин і після витягування з води не було свідомості,

шкіра набуває синього кольору, з рота і носа витікає піна

307

рожевого забарвлення, щелепи міцно стиснуті, зіниці очей слабо

реагують на світло, пульс слабий, неритмічний — стан організму

характеризується як агональний.

Блідий тип, або сухе потопання відбувається у тих, хто не

намагається боротися за своє життя, потопає в несвідомому стані.

При контакті з холодною водою наступає раптова зупинка

дихання, серця. Вода, яка попала в гортань, викликає

рефлекторне змикання голосової щілини, а шляхи дихання

робляться непрохідними. Вода, при цьому, в легені не попадає. У

таких випадках, коли після остаточного занурення потерпілого

під воду минуло 2-3 хвилини, самостійне дихання і серцева

діяльність, як правило, відсутні, зіниці розширені і не реагують

на світло, шкіра набуває синюватого кольору — ці ознаки

свідчать про настання клінічної смерті.

Допомога. Рятувати потопаючого потрібно швидко, бо смерть

настає через 4-6 хвилин після утопання, а також спокійно,

обережно, і діяти обдумано. Якщо можливо, то потрібно

потопаючому, або змореному від плавання, подати жердину, або

кінець одягу, за допомогою яких, притягнути його до берега, чи

човна.

Рятівник повинен сам не тільки добре плавати і пірнати, а й

добре знати прийоми транспортування потерпілого, вміти

позбутися від його захватів. Допомога потопаючому від плавання

на воді надається рятівником в наступній послідовності:

рятівник, підставляючи свої плечі до витягнутих рук потопаючій

людини, транспортування здійснює плаванням в стилі «брас»,

рис. 3.39 а, б.

308

Рис. 3.39 Допомога потопаючому при плаванні на воді

людині:

а — транспортування на спині; б — транспортуванні перед собою.

Допомогу потопаючому необхідно надавати ззаду, при

цьому, необхідно захищатися від захватів. Безвихідність та

смертельний страх часто передаються рятувальнику.

Якщо потопаючий все ж таки схопив рятувальника, то

останній повинен набрати повітря в легені і зануритися під

воду. Тоді потопаючий, намагаючись залишитись на поверхні

води, відпустить рятувальника, рис. 3.40 а, б, в, г.

Існує декілька прийомів вивільнення від захватів

потопаючого:

 при захваті за тулуб, або шию спереду, рятівник одною

рукою утримуючи за поперек, долонею другої руки

впирається в підборіддя потопаючого, при цьому, пальцями

потрібно стиснути йому ніс і з силою відштовхнути

підборіддя, зрештою, рятівнику потрібно впертися коліном в

живіт потопаючого і з силою відштовхнутися від нього;

 при захваті за шию ззаду рятівник повинен одною рукою

захопити руку потопаючого, а другою підштовхнути лікоть

цієї ж руки, потім різко перекинути руку потопаючого

поштовхом через свою голову і, не звільняючи руки,

повернути його на себе спиною, і так буксувати до берега;

 при захваті за руки, рятівнику потрібно зжати їх в кулаки і

зробити сильний ривок догори, одночасно підтягнути ноги до

живота, упертися в груди потопаючого і відштовхнутися від

нього;

 при захваті рятівника за ноги, йому потрібно для вивільнення

одною рукою прижати голову потопаючого до себе, а другою

захопити його підборіддя і повернути від себе.

309

Рис. 3.40 Основні варіанти вивільнення рятівника від захватів

потопаючого:

а — захват спереду; б — захват з заду;

в — захват за руки; г — захват за ноги.

Якщо потопаючий скрився під водою, потрібно пірнути за

ним і підпливти до потопаючого збоку, одною рукою

відштовхнути його коліно, а другою захопити другу ногу,

ривком повернути його до себе і відтранспортувати його до

берега, рис. 3.41. Якщо потерпілий лежить на дні водоймища

обличчям догори, то рятівник повинен підпливти зі сторони

голови, а якщо він лежить вниз обличчям — підпливти зі

сторони ніг. В обох випадках рятівник повинен взяти

потерпілого під пахви, відірвати від дна, потім сильно

відштовхнутися від ґрунту, випливти на поверхню води і

буксирувати його на берег.

310

Рис. 3.41 Поворот потопаючого до себе спиною

Транспортування потопаючий може здійснюватись

наступними способами:

 за голову — при цьому, потопаючий перевертається на спину

і в такому положенні, обхопити його обличчя долонями, і

підтримуючи над водою, транспортувати до берега. Пливти

при цьому рятівник повинен на спині, рис. 3.42.

Рис. 3.42 Транспортування потопаючого за голову

 за руки — при цьому, рятівник підпливає ззаду, стискує лікті

потопаючого назад за спину і, прижимаючи його до себе,

пливе до берега вільним стилем, рис. 3.43.

 під руку — при цьому, рятівник підпливає до потопаючого

ззаду, швидко свою праву (ліву) руку підсовує під його праву

(ліву) руку, бере утопленика за другу руку вище ліктя,

прижимає його до себе, та пливе до берега на боку, рис. 3.44 а

і б.

311

Рис. 3.43 Транспортування потопаючого за руки

Рис. 3.44 Транспортування потопаючого «під руку»:

а — через груди; б — під спину.

Рятування потопаючого з човна здійснюється тоді, коли човен

підведений до потопаючого кормою, або носком, але не бортом,

так як при затягуванні потерпілого через борт човен може

перекинутися.

На березі водоймища потрібно швидше очистити порожнину

рота і глотки потопаючого від слизу, мулу та піску, швидко

видалити воду з шляхів дихання, для чого, покласти потерпілого

животом вниз на своє зігнуте коліно, щоб, на нього спиралася

нижня частина грудної клітини, а верхня частина тулубу і голова

звисала вниз. Одною рукою потрібно надавити на підборіддя, або

підняти голову потерпілого, чим забезпечується відкриття

312

ротової порожнини, а другою рукою кілька разів надавити на

спину, рис. 3.45.

Рис. 3.45 Видалення води з легенів та шлунку потерпілого

Після цього, потерпілого перевертають обличчям догори і

починають робити оживлення. Коли потопаючий врятований

у початковому періоді утопання потрібно, перш за все, вжити

заходів до усунення емоційного стресу: зняти мокрий одяг,

насухо обтерти тіло, заспокоїти. Якщо потерпілий без

свідомості при досить спонтанному диханні, його кладуть

горизонтально, піднімають на 40-50 градусів ноги, дають

понюхати нашатирний спирт. Одночасно зігрівають

потерпілого, проводять масаж грудної клітини, розтирають

руки та ноги. Коли потерпілий почне дихати, йому необхідно

дати понюхати нашатирний спирт. Якщо потерпілий

прийшов до свідомості, йому потрібно дати випити

20 крапель настою валеріани, переодягти в сухий одяг,

вкрити теплою ковдрою, дати випити міцного чаю та

забезпечити спокій до прибуття медперсоналу.

Перша долікарська допомога при

непритомності, тепловому, сонячному

та електричному ударах

При виконанні робіт, особливо середньої важкості та важких,

збільшується тепловіддача випаровуванням. Це приводить до

втрати води від 10 до 12л і більше за зміну, внаслідок чого,

виникає явище сгущення крові. З потом втрачаються солі і,

особливо, хлорид натрію. Одночасно відбувається «вимивання» з

організму і водорозчинних вітамінів С і групи В. Крім виконання

важких фізичних робіт, до перегрівання схильні особи, в яких

порушений режим харчування та питний режим, які недосипають

313

та знаходяться в стані алкогольного сп’яніння. Все це може

привести до теплового удару.

Тепловий, або сонячний удари можуть виникнути внаслідок

перегрівання організму, а це зумовлює прилив крові до мозку.

Прилив крові до мозку відбувається у тих випадках, коли

порушений тепловий баланс — порушується і віддача тепла, яке

поступає ззовні, накопичується в організмі і, по будь-яким

причинам, порушується терморегуляція.

При тепловому ударі погіршується самопочуття, з’являється

слабкість, відчуття сильного жару, почервоніння шкіри,

спостерігається інтенсивне потовиділення (піт стікає краплями),

блювання, позови на блювання, позіхання. У цей час температура

тіла піднімається до 38-40 С, частота пульсу досягає 100-

120 ударів за хвилину.

Якщо при тепловому ударі першу допомогу не надати

своєчасно, можливий смертельний наслідок. Смерть наступає

внаслідок порушення дихання та кровообігу.

Сонячний удар – безпосередня дія прямих сонячних

променів на голову людини, що викликає сильне перегрівання і

пошкодження головного мозку, тобто, виникає в тому випадку,

коли людина з непокритою головою довгий час знаходиться під

прямим сонячним промінням. Ознаки сонячного удару такі ж як і

теплового.

Перша допомога при теплових і сонячних ударах полягає в

тому, що потерпілого якомога скоріше потрібно перенести в

холодне місце, покласти на спину, при цьому, під голову

підкласти згорток з одягу і змочити голову і груди холодною

водою, покласти холодні примочки, або лід на голову (лоб, тім’я,

потилицю), а також, в місцях зосередження судин (підколінні,

підпахові, підключичні місця).

Якщо потерпілий не втратив свідомості, то йому потрібно

дати холодного міцного чаю, або холодної підсоленої води. Коли

у потерпілого порушене дихання і відсутній пульс, необхідно

провести штучне дихання і зовнішній масаж серця.

Електричний удар – це збудження живих тканин організму

електричним струмом, що проходить через нього, і виникнення

довільних судорожних скорочень м’язів. При електричному

ударі, внаслідок того, що відбулося скорочення м’язу серця, кров

не надходить до кори головного мозку, виникає непритомність.

Непритомність – це раптова недостатність (від декількох

секунд до декількох хвилин) кровонаповнення мозку, тобто,

раптовий відлив крові від мозку під впливом нервово-емоційного

збудження, страху, сильного болю, падіння тіла, нестачі свіжого

повітря, тощо. Ці фактори сприяють рефлекторному розширенню

мозкових судин, внаслідок чого, знекровлюється мозок.

Іноді причиною непритомності може стати стан людини, коли

вона довгий час знаходиться в нерухомому положенні, або різкий

перехід у вертикальне положення після багатоденного

перебування у ліжку.

314

Перша допомога повинна бути направлена на забезпечення

поліпшення кровопостачання мозку і забезпечення вільного

дихання. Для цього, потерпілого необхідно покласти на спину,

нижні кінцівки підняти на 15-20см для поліпшення кровообігу

мозку. Потім, у потерпілого потрібно розстебнути комір,

вивільнити шию і груди, поплескати по щоках, поливаючи

обличчя та груди холодною водою, дати понюхати нашатирний

спирт, а щоки розтерти розчином оцту.

Струс мозку відбувається при травматичному пошкодженні

тканин і діяльності мозку внаслідок падіння, падіння на голову,

при ударах і забитті голови. При цьому, можуть виникати

незначні крововиливи і набрякання мозкової тканини.

Ознаки – головна біль, запаморочення, нудота, одно-, або

багаторазова блювота, порушення пам’яті, відлюдність

(самотність).

Перша допомога полягає в забезпеченні вільної прохідності

шляхів дихання, так як можливий варіант попадання в них

блювотних мас і западання язика. Потім потерпілого потрібно

покласти на спину, або на бік і робити ряд заходів, спрямованих

на поліпшення забезпеченості мозку кров’ю, тобто, киснем, при

цьому, язик не западає, а в шляхи дихання не затікає слиз, кров,

тощо. Потерпілий швидко приходить до свідомості. Якщо

людина не приходить до свідомості більше 30 хв., то можна

запідозрити важку черепно-мозкову травму – струс мозку. На

голову можна покласти охолоджуючі компреси, при відсутності,

або порушенні дихання — проводити штучне оживлення.

Потерпілого ні в якому разі не можна намагатися поїти! При

струсі мозку негайно викликати лікаря, а при першій можливості

потерпілого потрібно доставити до лікувального закладу.

Шок — виснаження захисних можливостей організму,

внаслідок виникають порушення кровообігу, дихання, обміну

речовин. Причини – сильний нестерпний біль, втрата крові,

інтоксикація організму, тощо.

Ознаки – блідість, холодний піт, розширені зіниці, можлива

короткочасна втрата свідомості, зростання артеріального тиску.

При важкому шоку спостерігається блювання, спрага, попелястий

колір обличчя, посиніння губ, мочок вух, інколи самовільне

сечовиділення.

Допомога. Під час шоку усувають дію травмуючих факторів і

факторів розвитку шоку, зупиняють кровотечу, перев’язують

рани, усувають загрозу асфіксії, відновлюють прохідність шляхів

дихання, дають випити гарячий чай, та інші напої.

Перша допомога при отруєнні отрутохімікатами

При отруєнні (незалежно від характеру отрути) необхідно

зупинити подальший вплив отрути на організм:

 через дихальні шляхи – вилучити потерпілого з отруєної зони

на свіже повітря;