Ярошенко І.Ф. Безпека життєдіяльності в інженерних рішеннях

Подождите немного. Документ загружается.

121

003,054,014,22 XXY

Для розрахунку індексу кореляції визначаємо теоретичні

значення результативної ознаки

при фактичному значенні

чинникової ознаки (X), і записуємо їх у допоміжну таблицю.

Визначимо індекс кореляції для криволінійної залежності:

26,0

92,2809

27,188

Порівнюючи фактичне значення індексу кореляції з

табличними, зробимо висновок відносно тісноти зв’язку.

Оскільки значення = 0,26, це свідчить про те, що за такою

формулою зв’язок між чинниковою функцією та результативною

ознакою відсутній.

Можливою формою взаємозв’язку є гіперболічна, яка

виражається формулою

Параметри, при цьому,

визначаються за способом найменших квадратів, вирішенням

системи рівнянь типу:

anaY

Для її вирішення будується допоміжна табл. 3.5.

Підставимо значення сум похідних і визначимо за способом

найменших квадратів коефіцієнти регресії a

та a

за тією ж

формулою:

0,464:

12:

0182,0464,057,17

464,0120,455

аа

039,087,37

0387,092,37

122

0.50

82.39

82,39039,05087,37

0,50

001,005,0

Таблиця 3.5

Розрахункова таблиця для визначення взаємозв’язку

чинниковою функцією та результативною ознакою

№ п/п

(n)

Використано коштів на

охорону праці,

тис. грн. (Х)

Кількість нещасних

випадків (У)

разом

30,6

25,6

23,8

23,0

22,9

22,6

22,7

23,1

25,7

30,3

31,4

36,6

318,3

455,0

0,033

0,039

0,042

0,043

0,044

0,043

0,040

0,033

0,032

0,027

0,464

0,0011

0,0015

0,0018

0,0019

0,0020

0,0019

0,0015

0,0011

0,0010

0,0007

0,0182

1,41

1,72

1,81

1,78

1,83

1,77

1,67

1,60

1,62

1,12

1,62

0,82

17,57

38,18

37,86

37,72

37,65

37,64

37,61

37,62

37,66

37,87

38,17

38,23

38,45

454,66

0,0784

0,0036

0,0324

0,0625

0,0676

0,0841

0,0784

0,0576

0,0094

0,0729

0,1089

0,3025

0,9478

26,01

37,21

26,01

9,61

16,81

4,41

0,01

0,81

47,61

15,21

34,51

62,41

2809,92

середнь

ому

26,5

37,9

0,039

0,0015

1,464

37,89

0,079

23,71

Індекс кореляції для гіперболічної залежності:

0180

922809

94780

ХХ

Зв’язок у даному випадку теж відсутній.

Таким чином, єдино прийнятою формулою взаємозв’язку є

лінійна.

123

На основі порівняння значень коефіцієнта кореляції для

лінійної та індексу кореляції для криволінійної форм зв’язку

будь-якого виду, робимо висновок відносно правильності вибору

форми зв’язку.

Питання про вибір форми зв’язку вирішується обчисленням

критерію Z:

742,0 rZ

де – індекс криволінійної кореляції для будь-якої форми;

r – коефіцієнт лінійної кореляції.

Якщо Z < 2, то залежність вважається лінійною.

У випадку, коли індекси кореляції для двох форм залежності

перевищують коефіцієнт кореляції, то перевага віддається формі,

де індекс є вищим.

У практичних розрахунках, здебільшого, користуються

критерієм криволінійності, який розраховується за формулою:

2222

rrr

де

у чисельнику – оцінка вірогідності двох

коефіцієнтів детермінацій, у знаменнику – середня помилка

різниці компонентів детермінації.

Одержану величину t-критерію порівнюють із табличним його

значенням, яке для 66 одиниць спостереження не повинно

перевищувати 2,00.

Таблиця критичних точок розподілу Стьюдента (t-розподілу)

приводиться у табл. 3.6 і рис. 3.2.

Таблиця 3.6

Критичні точки розподілу Стьюдента (t–розподіл)

Р-ймовірність

0,10

0,05

0,01

0,10

0,05

0,01

6,3138

12,706

63,657

1,7341

2,1009

2,8784

2,9200

4,3027

9,9248

1,7291

2,0930

2,8609

2,3534

3,1825

5,8409

1,7247

2,0860

2,8453

2,1318

2,7764

4,6041

1,7207

2,0796

2,8314

2,0150

2,5706

4,0321

1,7171

2,0739

2,8188

124

Продовження табл. 3.6

1,9432

2,4469

3,7074

1,7139

2,0687

2,8073

1,8946

2,3646

3,4995

1,7109

2,0639

2,7969

1,8595

2,3060

3,3554

2,0595

2,7874

1,8331

2,2622

3,2498

1,7056

2,0555

2,7787

1,8125

2,2281

3,1693

1,7033

2,0518

2,7707

1,7959

2,2010

3,1058

1,7011

2,0484

2,7633

1,7823

2,1788

3,0545

1,6991

2,0452

2,7564

1,7709

2,1604

3,0123

1,6973

2,0423

2,7500

1,7613

2,1448

2,9768

1,6839

2,0211

2,7045

1,7530

2,1315

2,9457

1,6707

2,0003

2,6603

1,7459

2,1199

2,9208

120

1,6577

1,9799

2,6174

1,7396

2,1098

2,8982

Примітка: – ступінь свободи варіації.

Кількість нещасних випадків

Роки

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

±0,26

±2,84

Рис. 3.2 Довірча область прогнозу

Контрольні запитання

1. Охарактеризуйте послідовність вирівнювання динамічних

рядів.

2. В чому полягає метод екстраполяції?

3. Поясніть сутність методу найменших квадратів при

визначені нормативів рівняння регресії.

4. Охарактеризуйте сутність щільності взаємозв’язку

криволінійної залежності

5. Як розраховується критерій криволінійності?

125

Додаток 1

Варіанти задач для проведення прогнозування виробничого

травматизму по різним чинникам

№ вар

Назва

показни

ка

Одиниця виміру

1992

1993

1994

1995

1996

1997

1998

1999

2000

2001

Коеф.

частоти,

Кч

10,8

9,6

10,2

9,8

9,6

9,4

9,3

9,1

8,9

Коеф.

тяжкості,

Кт

20,6

19,4

20,1

20,4

20,6

20,8

21,1

21,3

21,5

21,2

Коеф.

втрат

робочого

часу, Кп

222,5

186,2

205

199,9

197,8

195,5

189,9

198,1

195,7

188,7

Кільк.

нещасних

вип.

ВИП

Кільк.

днів

непрацезд.

ДНІ

886

795

840

806

783

770

654

720

688

636

Кільк.про

фесійн.

захворюв.

ВИП

Кільк.

дорожньо-

транспорт

них

пригод

(ДТП)

ВИП

Кільк.

Пожеж

Коеф.

безпеки

праці, Кб

80,1

87,6

86,1

85,8

87,4

87,2

86,9

86,4

86,1

Коеф.

втрат

живої

праці, Кж

89,6

95,1

84,2

86,2

82,3

80,4

79,8

80,2

82,3

Матеріаль

ні збитки

від пожеж

ТИС

ГРН

63,8

60,9

58,4

90,4

76,6

30,6

34,7

46,6

47,3

45,1

126

Продовження додатку 1

Екон.

збиток від

травматиз

му: на 1 і

більшн

робочого

дня

ТИС

ГРН

55,4

55,8

53,8

54,8

59,6

54,3

55,4

- з

інвалідним

наслідком.

63,8

63,6

64,6

63,6

65,6

66,7

68,6

67,1

65,8

- зі смерт.

Наслідком

70,1

68,6

68,1

66,6

68,3

67,4

69,1

65,2

Максимал

ьні збитки

від ДТП

ТИС

ГРН

90,6

85,4

94,3

104,4

320,8

331,6

364,3

376,7

402,1

400,3

Приріст

продуктив

ності

праці від

зниження

травматиз

му

0,9

1,01

1,04

1,1

1,15

1,18

1,2

1,21

1,22

1,25

Приріст

продуктив

ності

праці від

зниження

важкості

праці

3,3

3,25

3,15

3,2

3,3

3,35

3,4

3,45

3,5

Недоотри

мана

продукція

ТИС

ГРН

180,2

191,4

196,8

200,2

210,4

218,4

226,5

224,4

218,6

204,3

Використа

ння

коштів на

охорону

праці

ТИС

ГРН

23,8

22,9

22,6

22,7

23,1

25,7

30,3

31,4

36,6

Економія

коштів на

виплату

допомоги

по листку

непрацезд

атності

ТИС

ГРН

0,9

0,89

0,88

0,7

0,72

0,7

0,76

0,74

0,68

127

3.2 Атестація робочих місць за умовами праці

Основні терміни і визначення

Атестація робочих місць за умовами праці – комплексна

оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового

процесу, супутніх соціально-економічних факторів, які

впливають на здоров’я і працездатність працюючих в процесі

трудової діяльності.

Безпека праці – стан умов праці, при якому, виключена

можливість дії на працюючих небезпечних і шкідливих

виробничих факторів. ГОСТ 12.0.002–80.

Важкість праці – характеристика трудового процесу, що

відображає переважне навантаження на опорно-рухомий апарат і

функціональні системи (серцево-судинну, систему дихання, та

ін.), які забезпечують його діяльність. Гігієнічна класифікація

праці № 4137-86.

Гранично допустимий рівень виробничого фактора (ГДР)

– рівень виробничого фактора, дія якого при роботі встановленої

тривалості за час всього трудового стажу, не призводить до

травми, захворювання, або відхилення в стані здоров’я в процесі

роботи, або у віддалені періоди життя теперішнього і наступних

поколінь. ГОСТ 12.1.002-88.

Гранично допустима концентрація (ГДК) – концентрація,

яка при щоденній (крім вихідних днів) роботі протягом 8год., або

іншої тривалості, але не більше 40год. за тиждень, за час всього

робочого стажу не можуть викликати захворювань, або відхилень

стану здоров’я, які виявляються сучасними методами досліджень,

у процесі роботи, або у віддалені строки життя теперішнього і

наступних поколінь. ГОСТ12.1.005-88.

Допустимий рівень виробничого фактора – рівень

виробничого фактора, дія якого при роботі встановленої

тривалості за час усього трудового стажу, не призводить до

травми, або захворювання, але може викликати прихожі

суб’єктивні дискомфортні відчуття, що швидко нормалізуються,

зміну функціонального стану організму, що не виходять за межі

фізіологічної пристосувальної можливості. ГОСТ 12.4. 113-82.

Допустимі умови і характер праці – умови і характер праці,

при яких рівень небезпечних і шкідливих виробничих факторів не

перевищує встановлених гігієнічних нормативів на робочих

місцях, а можливі функціональні зміни, що викликані трудовим

128

процесом, відновлюються за час регламентованого відпочинку

протягом робочого дня, або домашнього відпочинку до початку

наступної зміни, і не чинять несприятливого впливу в близькому

і віддаленому періоді на стан здоров’я працюючих і їх нащадків.

Гігієнічна класифікація праці № 4237-86.

Карта умов праці – документ, в якому вміщуються кількісні і

якісні характеристики факторів виробничого середовища і

трудового процесу, гігієнічна оцінка умов праці, рекомендації по

їх поліпшенню, запропоновані пільги і компенсації.

Мікроклімат виробничих приміщень – метеорологічні

умови внутрішнього середовища цих приміщень, які

визначаються діючими на організм людини поєднаннями

температури, вологості, швидкості руху повітря і теплового

випромінювання. ГОСТ 12.1.005-88.

Напруженість праці – характеристика трудового процесу,

яка відображає переважне навантаження на центральну нервову

систему. Гігієнічна класифікація праці № 4137-86.

Непостійне робоче місце – місце, на якому працюючий

перебуває меншу частину (менше 50%, або менше 2год.

безперервно) свого робочого часу. ГОСТ 12. 1. 005-88.

Небезпечний виробничий фактор – виробничий фактор, дія

якого на організм працюючого, при певних умовах, призводить

до травми, або раптового різкого погіршення здоров’я. ГОСТ

12.0.002-80.

Оптимальні умови і характер праці – умови і характер

праці, при яких виключений несприятливий вплив на здоров’я

працюючих небезпечних і шкідливих виробничих факторів,

утворюються передумови для збереження високого рівня

працездатності (відсутність, або відповідність рівням, прийнятих

як безпечні для населення). Гігієнічна класифікація праці №

4137-86.

Постійне робоче місце – місце, на якому працюючий

перебуває більшу частину свого робочого часу (більше 50%, або

понад 2год. безперервно). Якщо, при цьому, робота здійснюється

в різних пунктах робочої зони, постійним робочим місцем

вважається вся робоча зона. ГОСТ 12.1.005-88.

Працездатність – спроможність людини до активної

діяльності характеризується можливістю виконання роботи і

функціональним станом організму в процесі роботи

(фізіологічною ціною роботи). ГОСТ 12.4.061-88.

129

Робоче місце – місце постійного, або тимчасового

перебування працюючого в процесі трудової діяльності. ГОСТ

12.1.005-88.

Робоча зона – простір, обмежений по висоті 2м над рівнем

підлоги, або площадки, на якому знаходиться місце постійного,

або непостійного (тимчасового) перебування працюючих. ГОСТ

12.1.005-88.

Засіб індивідуального захисту – засіб, призначений для

одного працюючого. ГОСТ 121.0.002-80.

Засіб колективного захисту – засіб, призначений для

одночасного захисту двох і більше працюючих. ГОСТ 12.0.002-

80.

Шкідлива речовина – речовина, яка при контакті з

організмом людини, в разі порушення вимог безпеки, може

викликати виробничі травми, професійні захворювання, або

відхилення в стані здоров’я, які виявляються сучасними

методами, як в процесі роботи, так і у віддалені строки життя

теперішнього і наступних поколінь. ГОСТ12.1.007-76.

Шкідливий виробничий фактор – виробничий фактор,

вплив якого на працюючих при певних умовах призводить до

захворювання, або зниження працездатності. ГОСТ 12.0.002-80.

Примітка. Залежно від рівня і тривалості дії шкідливий

виробничий фактор може стати небезпечним.

Шкідливі і небезпечні умови і характер праці – умови і

характер праці, при яких, внаслідок порушення санітарних норм і

правил, можливий вплив небезпечних і шкідливих факторів

виробничого середовища в значеннях, що перевищують гігієнічні

нормативи, і психофізіологічних факторів трудової діяльності,

що викликають функціональні зміни в організмі, які можуть

призвести до стійкого зниження працездатності, або порушення

здоров’я працюючих. Гігієнічна класифікація праці № 4137-86.

Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці

1. Основна мета атестації полягає у регуляції відносин між

власником, або уповноваженим органом, і працівниками у галузі

реалізації прав на здоров’я і безпечні умови праці, пільгове

пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу в

несприятливих умовах.

2. Правовою основою для проведення атестації є чинні

законодавчі і нормативні акти з питань охорони і гігієни праці,

списки виробництв, робіт, професій і посад, що дають право на

130

пільгове пенсійне забезпечення та інші пільги і компенсації,

залежно від умов праці.

3. Атестації підлягають робочі місця, на яких технологічний

процес, обладнання, використовувані сировина і матеріали

можуть бути потенційними джерелами шкідливих і небезпечних

факторів. Для виробництв, робіт, професій та посад, для яких

Списками 1 і 2 передбачені показники умов праці, атестацію

проводять тільки за цими показниками.

4. Атестація робочих місць передбачає:

 виявлення на робочому місці шкідливих і небезпечних

виробничих факторів та причин їх утворення;

 дослідження санітарно-гігієнічних факторів виробничого

середовища, важкості і напруженості трудового процесу на

робочому місці;

 комплексну оцінку факторів виробничого середовища і

характеру праці на відповідність їх вимогам стандартів,

санітарних норм і правил;

 обґрунтування віднесення робочого місця до відповідної

категорії зі шкідливими умовами праці;

 підтвердження (встановлення) права працівників на пільгове

пенсійне забезпечення, додаткову відпустку, скорочений

робочий день, інші пільги і компенсації, залежно від умов

праці;

 перевірку правильності застосування списків виробництв,

робіт, професій, посад і показників, що дають право на

пільгове пенсійне забезпечення;

 розв’язання спорів, які можуть виникнути між юридичними

особами і громадянами (працівниками), відносно умов праці,

пільг і пенсій;

 комплексну розробку заходів щодо оптимізації рівня гігієни і

безпеки, характеру праці і оздоровлення трудящих;

 вивчення відповідності умов праці рівню розвитку техніки і

технології, удосконалення порядку та умов установлення і

призначення пільг і компенсацій.

5. Періодичність атестації установлюється самим

підприємством у колективному договорі, але не рідше одного

разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне

проведення атестації покладається на керівника (власника)

підприємства, організації.