Ярошенко І.Ф. Безпека життєдіяльності в інженерних рішеннях

Подождите немного. Документ загружается.

Інформація про

безпеку та умови

праці

Зовнішні органи

управління: Державні органи

нагляду, урядові органи

Держадміністрації

Галузеві органи

управління: Міністерства та

відомства; об’єднання, базова

організація НДІ

Підприємство:

Органи управління – власник; галузеві спеціалісти;

спеціалісти структурних підрозділів; служба хорони праці.

Керуючі дії управління

Планування

та фінан-

сування охо-

рони праці

Вимірювання

та контроль

параметрів

безпеки праці

Контроль за

додержанням

вимог охоро-

ни праці

Звітність та

експортна

оцінка з охо-

рони праці

Стимулюва

ння робіт по

охороні

праці

Види забезпечення безпеки праці

Організаційне

Технічне

Санітарно-гігієнічне

Нормативно-методичне

Метрологічне

Лікувально–профілактичне

Наукове

Соціально-економічне

Об’єкти управління

Основне та

допоміжне

технологічне

устаткування

Основні та

допоміжні

технологічні

процеси

Будівлі та

споруди

Біологічні

організми

Управлінські рішення

рекомендація для прийняття рішень

Рис. 2.2.2 Структура системи управління охороною праці

сільськогосподарського підприємства

Нормативно–методичне – це створення на підприємстві

нормативно–правової бази з охорони праці (розробка методичних

посібників, програми, методик, рекомендацій).

Соціально–економічних – вдосконалення економічних

методів управління охороною праці, обов’язкове соціальне

страхування працівників власником підприємства від нещасних

випадків та професійних захворювань, дотримання прав та

соціальних гарантій працюючих, передбачених чинним

законодавством, безкоштовна видача працівникам спеціального

одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального

захисту, змиваючих та знешкоджуючих засобів.

Наукове – проведення досліджень, розробка та реалізація

науково обґрунтованих рішень з питань безпеки та поліпшення

умов праці; прогнозування соціально–економічних наслідків

нещасних випадків і аварій та розробки заходів щодо запобігання

їм, розробка планів локалізації та ліквідації аварій; проведення

моніторингу стану безпеки та умов праці; розробка та

впровадження експертних систем з охорони праці; оцінка

ефективності та розробка рекомендацій щодо її удосконалення.

Лікувально–профілактичне – це періодичність контролю

стану здоров’я працівників протягом їхньої трудової діяльності,

виконання медичних вимог та рекомендацій, надання різних

видів медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків на

виробництві, організація лікувально–профілактичного

харчування працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими та

небезпечними умовами праці, дотримання особливих вимог щодо

охорони праці жінок, неповнолітніх і інвалідів.

Метрологічне – це комплекс організаційно–технічних

заходів, правил, норм і технічних засобів, спрямованих на

забезпечення єдності, необхідної точності та достовірності

вимірів, які виконуються під час контролю параметрів

небезпечних і шкідливих виборчих факторів на робочих місцях,

для визначення ступеня безпеки виробничого устаткування,

технологічних процесів, будівель і споруд, а також, показників

якості засобів індивідуального і колективного захисту.

Основними керуючими діями (функціями) системи

охорони праці є:

Планування та фінансування – це найбільше вагома функція

управління по попередженню травматизму та професійних

захворювань, в основу якої покладені наступні принципи:

перспективність; комплексність (взаємозв’язок перспективного і

поточного планів); віддання переваги напряму заходів та

розподілу ресурсів; єдність планів та ресурсів. До початку робіт

по плануванню повинно бути проведено прогнозування

показників охорони праці, як пошукове, так і нормативне.

Вимірювання та контроль параметрів безпеки і умов праці є

безперервний і періодичний контроль за параметрами

технологічних процесів, технічного стану устаткування, будівель

і споруд, факторів виробничого середовища та трудового

процесу. Загальний перелік контрольованих параметрів у

конкретних умовах виробництва визначається: технологічними

регламентами, правилами улаштування та безпечної експлуатації

устаткування, будівельними нормами та санітарними правилами,

галузевими та міжгалузевими нормами. Найбільш важливі

параметри повинні контролюватися безперервно і автоматично.

Періодичний контроль параметрів безпеки та умов праці

здійснюється під час технічного опосвідчення устаткування,

контролю за дотриманням технологічного регламенту, утримання

будівель та споруд, проведення атестації робочих місць за

умовами праці.

Контроль за додержанням вимог охорони праці – це система

спостережень і перевірок в відповідності реального фактичного

стану до нормативних, встановлених планами, нормами,

стандартами, інструкціями. Для цього здійснюються наступні

види контролю: оперативний, адміністративно–громадський

(триступеневий), служби охорони праці, відомчий і державний. В

процесі контролю повинні проводитися візуальні спостереження,

вимірювання параметрів умов праці приладами, перевірка

документації, тощо. По результатам обробки інформації

визначаються показники безпеки та умов праці.

Звітність та експертна оцінка – це обробка показників безпеки

та умов праці на підприємстві з метою формування рекомендацій

для прийняття рішень органами управління СУОП підприємства,

а також, галузевими та державними органами управління

охороною праці.

Стимулювання робіт – це форма впливу, спонукання

учасників управління творчо вирішувати задачі безпеки і гігієни

праці в процесі управління виробничими процесами.

Стимулювання базується на застосуванні різних форм

морального та матеріального заохочення. Джерелом

стимулювання діяльності з охорони праці є діючі фонди.

Об’єктом управління охороною праці є діяльність

функціональних служб і структурних підрозділів підприємства по

забезпеченню безпечних і здорових умов праці на робочих

місцях, виробничих дільницях і на підприємстві в цілому.

Управління охороною праці на підприємстві здійснює власник

підприємства, в галузях виробництва (рослинництво,

тваринництво, будівництво, механізація, тощо) – галузеві

спеціалісти, в структурних підрозділах (бригадах, фермах,

майстернях, тощо) – керівники відповідних дільниць.

2.2.6 Планування та фінансування робіт з охорони праці

Планування – це головний ланцюг системи управління

охороною праці (СУОП). Функція управління полягає в

проектуванні заходів, реалізація яких приводить до досягнення

бажаних результатів, або мети. Планування складається з двох

взаємопов'язаних етапів: перший – визначаються планові

завдання (кінцева мета) на період планування; другий –

складаються плани заходів, котрі направленні на досягнення

планових завдань. Кінцевою метою має бути прогнозування

показників стану умов праці.

Тому планування робіт з охорони праці буває перспективним

(на тривалий відрізок часу), поточним (річним) і оперативним (на

квартал, місяць, декаду).

До перспективних планів відноситься: комплексний план

колективу та довгострокова національна програма поліпшення

умов праці і санітарно-оздоровчих заходів, що передбачає

створення відповідних до нормативних актів про охорону праці

умов праці, які пов'язані з перспективними змінами підприємства.

Таке планування, як правило, розраховане на термін 5–10 років.

Реалізація цих планів забезпечується через річні плани

номенклатурних заходів з охорони праці, які включаються до

угоди, що є невід'ємною частиною колективного договору.

Поточні плани передбачають реалізацію заходів до

поліпшення умов праці, створення кращих побутових і

соціальних умов на виробництві. Ці плани обов'язково

забезпечуються фінансуванням згідно з розробленими

кошторисами.

Питання охорони праці можуть відбиватися в інших поточних

планах, які підприємства та організації складають на вимогу своїх

трудових колективів: план соціального розвитку колективу;

наукової організації праці; механізації важких і ручних робіт;

охорони праці жінок; підготовки підприємства до робіт в осінньо-

зимовий період; підвищення культури виробництва, та ін.

Оперативні плани складаються для швидкого поліпшення

виявлених в процесі державного, відомчого і громадського

контролю недоліків в стані охорони праці, а також, для ліквідації

наслідків аварій, або стихійного лиха.

Фінансування охорони праці, згідно до ст. 19 Закону України

―Про охорону праці‖, здійснюється роботодавцем.

Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних

осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону

праці становлять не менше 0,5% від суми реалізованої продукції.

На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати

на охорону праці передбачаються в державному або міському

бюджетах і повинні становити не менше 0,2% від фонду оплати

праці.

Державний, галузеві, регіональні і фонди підприємств, як

передбачалося Постановою КМУ від 9 березня 1999 року № 335,

можуть також формуватися за рахунок добровільних відрахувань

підприємств з прибутку, що залишається у їх розпорядженні; за

рахунок коштів підприємств, повернених за отриману раніше

допомогу на становлення і розвиток спеціалізованих виробництв,

науково-технічних центрів, творчих колективів та експертних

груп, якщо це передбачено умовами угоди про їх надання; коштів

інших доходів громадських організацій, що надійшли у порядку

надання допомоги, тощо.

Перерахування коштів підприємств до фонду охорони праці

здійснюється у визначені інструкцією строки. У разі затримки

перерахувань стягується пеня. Контроль за сумами і строками

перерахувань покладено на територіальні органи

Держнаглядохоронпраці, а також, органи та об'єднання, що є

розпорядниками коштів галузевих і регіональних фондів.

Кошти фондів охорони праці в кінці календарного року не

підлягають списанню, або перерахуванню і переходять повністю

на наступний календарний рік.

Фінансування заходів по охороні праці в

сільськогосподарських підприємствах можуть також

здійснюватися за рахунок: державних капіталовкладень (якщо ці

витрати є капітальними); амортизаційного фонду (якщо заходи

проводяться одночасно з капітальним ремонтом основних

засобів); кредиту агробанку (якщо заходи входять в комплекс

витрат, які кредитує банк для впровадження нової техніки та

технології); коштів, передбачених кошторисом накладних витрат,

якщо витрати не носять капітального характеру.

Кошти фондів витрачаються виключно на заходи щодо

створення безпечних умов праці згідно з кошторисами витрат, які

затверджуються і контролюються власниками коштів, а також,

відповідними службами Держнаглядохоронпраці і відділами

охорони праці регіональних держадміністрацій.

2.2.7 Звітність підприємств і організацій з питань охорони

праці

У відповідності до ст. 23 Закону ―Про охорону праці‖

Державним Комітетом України по нагляду за охороною праці

розроблено та узгоджено з міністерствами статистики, праці і

охорони здоров'я і затверджено наказом від 31 березня 1994 р.

№27 «Єдину державну систему показників обліку умов і безпеки

праці». Система показників налічує 6 розділів:

1. Стан умов праці;

2. Стан безпеки праці;

3. Пільги та компенсації за роботу в шкідливих умовах праці;

4. Суми відрахувань за шкідливі умови праці;

5. Забезпеченість засобами індивідуального захисту;

6. Санітарно-побутове забезпечення.

Згідно з цим наказом міністерства, концерни, корпорації, інші

об'єднання підприємств, що створені за галузевим принципом, а

також, обласні адміністрації, Рада Міністрів Республіки Крим,

Київська та Севастопольська міські держадміністрації повинні до

1 березня наступного за звітним року подати в

Держнаглядохоронпраці звіт за узагальненою «Єдиною

державною системою показників обліку і безпеки праці».

Всі підприємства і організації незалежно від форми власності і

підлеглості звітують про стан і умови праці за минулий

календарний рік (на 31 січня наступного року) по двох формах

звітності:

1. Форма № 1-ПВ «Звіт про стан умов праці, пільги та

компенсації за роботу в шкідливих умовах за ____ рік».

Ця форма надсилається обласному (районному, міському)

органу державної статистики за його вказівкою; своїй вищій

організації (при її відсутності – обласній, міській, районній

держадміністрації); територіальному управлінню

Держнаглядохоронпраці (за його вказівкою). Ця форма містить

тільки два розділи: «Стан умов праці» та «Пільги та компенсації

за роботу в шкідливих умовах»

2. Форма № 1-УБ (відомча) «Звіт про стан умов та безпеки

праці за ___ рік».

Вона надсилається за тією самою адресою, що і форма № 1-

ПВ, за винятком обласного чи районного органу державної влади.

Замість цієї адреси надсилається до адреси районної, або міської

санітарно-епідеміологічної служби (за її вказівкою). Форма

містить чотири розділи: «Стан умов і безпеки праці»;

«Забезпечення засобами індивідуального захисту»; «Санітарно-

побутове забезпечення»; «Суми відрахувань за шкідливі умови

праці».

Показники Єдиної державної системи використовуються при

вивченні стану умов праці і безпеки праці, опрацюванні

комплексних заходів досягнення встановлених нормативів і

підвищення існуючого рівня охорони праці.

Єдина державна система не містить показників травматизму,

профзахворювань та медичних оглядів, бо вони викладені в

іншому документі.

3. Форма № 7-ТНВ «Звіт про травматизм на виробництві та

його матеріальні наслідки».

Ця звітність заповнюється, всіма підприємствами, установами,

організаціями, тощо, які знаходяться на самостійному балансі,

незалежно від відомчої підпорядкованості і форми власності.

Форма складається з трьох розділів. У першому дані про

середньооблікову кількість працюючих повинні співпадати з

аналогічними даними форми №1-ПВ, а у рядках 2, 3,

5 враховувати тільки ті дані про працівників, що отримали

травми, гострі професійні захворювання, які передбачені

«Положенням про розслідування та облік нещасних випадків,

професійних захворювань і аварій на виробництві»,

затвердженого постановою КМ України від 21.08.2001р. У

другому розділі наводяться дані про всі елементи передбачені ст.

11 закону КМ України «Про охорону праці» та ст. 34 Закону

«Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від

нещасного випадку на виробництві та професійного страхування,

які спричинили втрату працездатності». У рядку 4 розділу

2 показують витрати на заходи по охороні праці за рахунок всіх

джерел фінансування. Витрати визначаються так. Кожний

здійснений захід (робота) приймаються і оформляються актом

комісії підприємства, до складу якої обов’язково входить

працівник бухгалтерії. В акті вказують загальну суму фактичних

витрат на виконання цього заходу на основі відповідних

виправдувальних документів. Витрати по виконанню заходів по

охороні праці ставляться на облік по галузям виробництва:

 рослинництво – рахунок 23/1 (зернові культури, овочі, тощо);

 тваринництво – рахунок 23/2 (ВРХ, тощо);

 допоміжне виробництво – рахунок 23/3,4 (витрати на

утримання і експлуатацію машин та обладнання);

 загальногосподарські витрати – рахунок 92 (охорона праці і

техніка безпеки);

 загальногосподарські витрати – рахунок 91 (охорона праці і

техніка безпеки);

 малоцінний інвентар рахунок 22 (засоби індивідуального

захисту).

У третьому розділі рядки 1-15 (основні травмуючі фактори

нещасних випадків) заповнюються згідно пункту 6 (6.2) акту по

формі Н-1, а рядки 16-30 (основні причини нещасних випадків) –

пункту 7.

2.2.8 Стимулювання охорони праці

Система стимулювання за роботу по поліпшенню умов та

охорони праці на сільськогосподарському підприємстві є

складовою невід’ємною частиною загальної системи управління

виробництвом і поєднується із заходами виховного і

економічного впливу на працюючих. В Законі України «Про

охорону праці» в IV розділі ст. 25 відзначається, що «для

працівників підприємств можуть застосовуватись будь-які

заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів

щодо підвищення безпеки та поліпшення умов праці».

Вивчення досвіду сільськогосподарських підприємств по

стимулюванню охорони праці, безаварійної та безпечної роботи

показує, що чіткого організованого механізму впливу на охорону

праці через налагоджену систему стимулювання і

відповідальності не існує, хоча окремі елементи цієї системи

існують і набули подальшого розвитку.

Кількість травм, їх частота, втрати робочого часу є доказом

того, що в сільському господарстві є багато робіт, які

виконуються вручну, а на тих роботах, де застосовуються

машини, їх конструкції не відповідають нормативним вимогам

санітарно-гігієнічних умов праці. Тому відмічається велика

кількість робочих місць з підвищеним рівнем шуму, вібрації,

великої загазованості, запиленості, недостатньої освітленості, а

також, незадовільним температурним режимом. Крім того,

працюючі не завжди дотримуються правил техніки безпеки,

недостатньо забезпечені спецодягом, взуттям, тощо.

Безпечна виробнича діяльність працюючих в

сільськогосподарських підприємствах можлива при виконанні

двох умов:

 збереження робочого місця, засобів виробництва і, особливо,

мобільних машин в технічно справному і доброму санітарно-

гігієнічному стані;

 суворого дотримання безпеки праці.

Тому основними показниками стимулювання спеціалістів всіх

рангів і рівнів за станом охорони праці є зниження витрат

робочого часу, пов’язаних з виробничим травматизмом та

професійними захворюваннями. Оціночними показниками стану

охорони праці є: загальний коефіцієнт охорони праці (К

оп

);

коефіцієнт трудової участі (КТУ); коефіцієнт результативності

праці для ІТП і керівників.

Працюючим на весь рік видається книжка талонів порушень

правил техніки безпеки, в якій міститься 6 талонів (рис. 2.2.3).

Видачу книжки здійснює інженер по охороні праці під особистий

підпис особи, якій видається ця книжка терміном на один рік.

При переведенні працюючого з бригади в бригаду (цеху в цех)

книжка зберігається до кінця поточного року. Всі працюючі

повинні мати книжку талонів при собі на протязі всього робочого

дня. При втраті по поважній причині книжки, інженер по охороні

праці видає нову з тією кількістю талонів, яка малась на день

втрати. Повторна втрата рахується навмисною і рівноцінна

вилученню 6 талонів. Працюючий, у якого вилучено 6 талонів,

або який загубив книжку, зобов’язаний в той же день повідомити

про це інженеру по охороні праці.

Талон порушень складається з двох частин - А і Б. При

виявленні порушень безпеки праці, особа, яка його виявила, бере

у порушника книжку талонів і в частинах А і Б робить запис про

місце і характер порушення, відриває частину Б талона та передає

його головному економісту (начальнику планово-фінансового

відділу). Книжка з рештою невикористаних талонів повертається

працюючому.

Відривати талон в книжці мають право:

 власник підприємства;

 головний бухгалтер (економіст);

100

 голова профкому;

 інспектор Держнагляду по охороні праці.

Відривання (вилучення) талону здійснюється в наступних

випадках:

 порушення техніки безпеки виконання робіт;

 порушення правил виконання технологічного процесу;

 незадовільний протипожежний та санітарний стан робочого

місця;

 порушення трудової та виробничої дисципліни.

За кожний випадок відривання (вилучення) талону у

порушника розмір додаткової оплати всіх видів за підсумками

кварталу, півріччя, року зменшується: за перші два випадки по

10%, за послідуючі – по 20% за кожний випадок.

Працівник, у якого на протязі року вилучено 6 талонів,

повністю позбавляється винагороди за підсумком року, і відразу

після вилучення шостого талону, такий працюючий

відкликається від роботи по професії і переводиться на нижче

оплачувану роботу терміном на 20 днів, на протязі яких він

зобов’язаний здати позачерговий іспит з техніки безпеки. У

випадку успішної здачі іспиту, працюючий повертається на

попереднє місце роботи.

Керівниками та ІТП за результатами господарської діяльності

по коефіцієнту охорони праці враховуються наступні критерії:

1. Відсутність нещасних випадків на виробництві, або їх

зниження в порівнянні з минулим роком, кварталом, півріччям,

тобто, коефіцієнтів частоти та тяжкості;

А. ТАЛОН

порушення правил

Дата ___________________________

Місце __________________________

Сутність порушення ______________

________________________________

П. І. П. та посада особи, яка виявила

порушення _______________________

/Підпис/ _________________

Б. ТАЛОН

порушення правил

Дата ___________________________

Місце __________________________

Сутність порушення ______________

________________________________

П. І. П. та посада особи, яка виявила

порушення _______________________

/Підпис/ _________________

Л і н і я в і д р и в у

Рис. 2.2.3 Зразок талону порушень правил техніки безпеки,

трудової та виробничої дисципліни.