Яроцький В.Л. Цінні папери в механізмі правового регулювання майнових відносин (основи інструментальної концепції) (на укр. языке)

Подождите немного. Документ загружается.

481

обумовлену обов’язковість дотримання їх форми і реквізитів, або

їхню нормативну формалізованість. Ця ознака враховує значення

документарних цінних паперів як особливої форми правочину,

що за умови виконання встановлених законодавством вимог щодо

його укладення, а також здійснення інших необхідних дій з уста-

новлення посвідчених ними майнових прав набуває правового

значення об’єкта цивільних прав. Обов’язковість врахування вимог

щодо форми і реквізитів документарних цінних паперів визначена

загальними положеннями ст. 196 ЦК України і конкретизується на

рівні поточних законів шляхом закріплення переліку обов’язкових

відомостей (реквізитів), визначених окремо для кожного виду і

форми їхнього випуску. Їх врахування дає змогу залежно від до-

тримання всієї їх сукупності вирішувати питання про можливість

або неможливість віднесення документа до документарних цін-

них паперів. Наприклад, недотримання будь-якого з обов’язкових

реквізитів облігації спричиняє неможливість поширення на неї

правового режиму цінного папера. Вирішення питання щодо

можливості поширення правового режиму цінного папера на той

або інший документ положеннями чинного законодавства України

віднесено до компетенції Державної комісії з цінних паперів та

фондового ринку. Відповідно до п. 1 ст. 8 Закону України «Про

державне регулювання ринку цінних паперів» зазначений держав-

ний орган має право давати висновки про віднесення документа до

цінних паперів. Беручи до уваги і це, і те, що види цінних паперів

та порядок їх обігу встановлюються законом (ч. 2 ст. 195 ЦК Укра-

їни), суб’єкти цивільних правовідносин не мають права довільно

надавати характеру цінних паперів документам, які не віднесені

до них чинним законодавством України. З цього випливає, що

конструювання нових видів цінних паперів, а також організація

нових систем забезпечення публічного (на зразок сучасного депо-

зитарного) порядку організації їх випуску та обігу можливі тільки

на рівні закону.

Законодавчий підхід, що визначає як об’єкти цивільних прав

«речі, включаючи гроші і цінні папери» (ст. 177 ЦК України), тоб-

то допускає їх повне ототожнення, не заснований на врахуванні

об’єктивних особливостей юридичної природи і обумовленої нею

самостійності місця цінних паперів і грошей у системі матеріаль-

них об’єктів цивільних прав. Законодавче ігнорування основних

482

властивостей правової природи цінних паперів і грошей порівня-

но з речами насамперед має суто практичну мету. Вона полягає в

тому, що віднесення грошей і цінних паперів до речей дає змогу не

тільки найбільш повно, а й максимально легітимно (з урахуванням

сутності відносин та їх особливостей) використовувати норми ре-

чового права для регламентації відносин у сфері функціонування

в цивільному обороті цінних паперів і грошей. Адже відомо, що у

формулюваннях гіпотез і диспозицій норм, що становлять поло-

ження речового права, найбільш часто використовується термін

«речі» і лише в кількох випадках — «цінні папери» і «гроші».

Цінні папери і гроші характеризуються значною подібністю

своєї правової природи, що дає підстави, з одного боку, порівнюва-

ти їх, аналізуючи спільні риси і відмінності, а з другого — відрізня

ти їх від речей. У ході порівняння сутності цінних паперів і грошей

необхідно термінологічно «звести їх до єдиного знаменника».

Застосування терміна «гроші» у правовому вжитку є усталеним і

має універсальний характер. Водночас у цивілістиці розрізняють

терміни «гроші», «грошові знаки» і «кошти», а в економічній лі-

тературі оперують словосполученням «паперові грошові знаки».

Вважаємо, що і у правовій, і в економічній науці кожний із них має

відносно самостійну сферу термінологічного застосування. Пред-

ставники економічної науки розглядають сутність грошей, здійс-

нюючи аналіз виконуваних ними в економічному обороті функцій:

міра вартості, засіб обігу, розрахунків, кредиту, світові гроші і т. ін.

З урахуванням наведених функцій грошей, визначених економічною

наукою, вони можуть розглядатись як особливий публічно-правовий

фінансовий інструмент. Їх правовий характер обумовлений тим,

що відносини у сфері грошового обігу, беручи до уваги роль, яку

вони відіграють у забезпеченні економічної незалежності і безпеки

будь-якої держави, є предметом комплексного регламентаційного

впливу кількох основних галузей (цивільного, господарського,

фінансового тощо) права в межах відповідної правової системи.

У економіко-правовому аспекті гроші виконують роль публічно-пра-

вового фінансового інструмента забезпечення платежів, розрахун-

ків, кредитних відносин, визначення розміру майнової і немайнової

(моральної) шкоди, міри вартості усіх видів майна тощо. Цим вони

відрізняються від цінних паперів, які навіть за умови їх емітування

державою є суто приватноправовим об’єктом-інструментом по-

483

свідчення відповідних категорій майнових прав. У такому контексті

гроші позначають терміном «кошти», який є досить загальновжива-

ним. Для розмежування двох закріплених чинним законодавством

форм грошей їх називають безготівковими і готівковими коштами.

Готівкові кошти існують у цивільному обороті у вигляді грошових

знаків. Останні функціонують у вигляді паперових грошових зна-

ків (грошових купюр, емітованих у вигляді банкнот) і монет. Тому

для розгляду і порівняння цінних паперів і грошей в одній площині

слід співвідносити їх у такий спосіб. Якщо розглядати їх з ураху-

ванням допустимих чинним законодавством форм їх емісії і обігу,

порівнянню підлягають бездокументарні цінні папери і безготів-

кові кошти, а також документарні цінні папери і готівкові кошти

(у вигляді паперових грошових знаків, оскільки монети об’єктивно

не мають достатнього ступеня схожості з цінними паперами). Якщо

співвідносити їх на найбільш високому рівні абстракцій — як

різновид матеріальних об’єктів цивільних прав, — в усталеній

термінології порівнянню підлягають цінні папери і гроші. Якщо

порівнювати їх з урахуванням їхньої інструментальної значущості,

співвіднесенню підлягають бездокументарні і документарні цінні

папери і готівкові і безготівкові гроші (кошти).

Подібність їх правової природи проявляється і в її інструмен-

тальному характері. Цінні папери і гроші передусім схожі за своїм

походженням, адже і цінні папери, і гроші з’явилися в цивільному

обороті в результаті реалізації суспільної потреби в конструюван-

ні економіко-правових інструментів, які забезпечують механізм

функціонування товарообмінних відносин. Пріоритет за часом

появи, безсумнівно, належить грошам. Внаслідок планомірного,

еволюційного розвитку кошти нині мають значення універсаль-

ного інструмента забезпечення грошового обігу, що виконує в

цивільному обороті функціональне призначення (не беручи до

уваги інші виконувані ними функції суто економічного характе-

ру) загального еквівалента. Використання коштів як загального

еквівалента в цивільному обороті дало можливість співвідносити

вартісні характеристики різних товарів у товарообмінних опера-

ціях. Разом з тим, гроші можуть набувати значення оборотоздатних

об’єктів цивільних прав. Передача грошей може бути предметом

певних договорів (позики, зберігання, кредитного і депозитного

договорів та деяких інших). Гроші забезпечують можливість ком-

484

пенсації заподіяної майнової шкоди відповідно до положень глави

82 ЦК України. Їх використання в цивільному обороті дає змогу

здійснювати грошову оцінку з метою визначення розміру компен-

сації не тільки майнових, але й немайнових (моральних) втрат.

Зокрема, гроші як загальний еквівалент забезпечують можливість

компенсації моральної шкоди, заподіяної фізичній або юридичній

особі неправомірними рішеннями, а також діями чи бездіяльністю

правопорушника, за правилами, встановленими статтями 1167,

1168 ЦК України. Цим роль грошей у цивільному обороті не ви-

черпується, але більш докладний її аналіз виходить за межі цього

дослідження. Їхня подібність у цьому аспекті з цінними паперами

полягає в тому, що вони також підлягають розгляду як особливий

публічно-правовий фінансовий інструмент, який виконує в механіз-

мі правового регулювання кредитно-фінансових відносин особливе

(вартісно-мінове) призначення, обумовлене особливостями їхньої

економічної сутності і правової природи. Таким чином, кошти

забезпечують обіговоздатність мінової вартості і виконують роль

загального еквівалента, а цінні папери — це об’єкт-інструмент,

обіговоздатність якого забезпечує оборотоздатність посвідче-

них ними майнових прав.

Інструментальний характер правової природи цінних папе-

рів відрізняє їх від рухомих речей. Співвіднесенню підлягають

здебільшого документарні цінні папери і рухомі речі як об’єкти

речових прав (зокрема, права власності). Однак це не виключає

також врахування особливостей інструментальної природи без-

документарних цінних паперів, можливість випуску та обігу яких

найбільш наочно її окреслює. Порівняння цінних паперів і речей

стосується притаманних їм ознак і порядку правового регулювання

відповідних сфер майнових відносин. Ці відмінності закладені пра-

вовим режимом цінних паперів і порядком правового регулювання

відносин, що виникають з приводу речей.

Загальновідомо, що регламентація відносин з приводу ру-

хомих речей забезпечується положеннями речового права. Для

забезпечення правового регулювання статичних відносин стосов-

но більшості речей, досить регламентаційного впливу положень

речового права. І тільки правове регулювання відносин стосовно

окремих видів рухомих речей (наприклад, індивідуальних засобів

самозахисту) припускає необхідність застосування додаткових

485

положень, встановлених нормами спеціального законодавства.

Положення речового права в загальній структурі норм, що станов-

лять регламентаційну основу механізму правового регулювання

емісійно-посвідчувальних відносин, відіграють важливу, але все ж

не завжди домінуючу роль. Цей висновок обумовлений тим, що

положення речового права є тільки частиною нормативного ма-

сиву, що забезпечує правове регулювання таких відносин. Значну

питому вагу у ньому займають положення зобов’язального права

і спеціального законодавства про цінні папери.

Значні відмінності інструментальної природи цінних паперів

і сутності рухомих речей постають при їх порівнянні як об’єктів

зовнішнього матеріального світу. Речі мають матеріально-речову

просторову форму і здатні задовольняти ті чи інші потреби людей

за рахунок використання їх корисних властивостей. Цінні папери

можуть і не набувати матеріально-речової просторової форми

(наприклад, за умови бездокументарної фіксації майнових прав) і

забезпечують правовий інтерес до них властивостями суто юри-

дичного характеру — як

форма, а відтак об’єкт-інструмент закріп-

лення, посвідчення (і в кінцевому підсумку забезпечення безпере-

шкодної реалізації) відповідних майнових прав. Якщо речі завжди

матеріальні, тобто характеризуються фізичним існуванням у про-

сторі — часі, то цінні папери можуть набувати

дематеріалізованої

(бездокументарної) форми їх випуску та обігу. При цьому вони

підлягають віднесенню до матеріальних об’єктів цивільних прав,

оскільки й у цьому разі опосередковують відносини, що виникають

у майновій сфері, зберігаючи значення об’єкта-інструмента по-

свідчення майнових прав. Їх дематеріалізована форма обумовлює

і юридичну своєрідність депозитарних емісійно-посвідчувальних

правовідносин. Вони втрачають притаманні сфері застосування

документарної форми випуску цінних паперів елементи речових

відносин і набувають суто зобов’язального характеру. Дематеріалі-

зація цінних паперів виключає можливість використання в ході

забезпечення правового регулювання емісійно-посвідчувальних

відносин положень речового права. Оформлення прав за цінним

папером не за допомогою документарного цінного папера, а з ви-

користанням здійсненого зберігачем облікового запису не змінює,

а навпаки, підкреслює інструментальну природу досліджуваних

об’єктів цивільних прав. І документарні, і бездокументарні цінні

486

папери однаковою мірою є об’єктом-інструментом встановлення

і посвідчення відповідного майнового права, виникнення, здій-

снення і припинення якого неможливе без використання в тому

чи іншому аспекті паперового документа або облікового запису

відповідно.

Особливості цінних паперів, визначені їх інструментальною

правовою природою, не дають підстав беззастережно відносити їх

до різновидів речей і повною мірою поширювати на них положення

речового права. Разом з тим, було б необґрунтованим з теоретичної

і невиправданим з практичної точок зору заперечувати можливість

і необхідність їх використання в ході регламентації емісійно-по-

свідчувальних відносин. Забезпечення ефективності їх правового

регулювання набуло б характеру нездійсненного завдання без

використання нормативних приписів, встановлених положеннями

речового права. Юридична своєрідність цінних паперів обумовлює

необхідність вибіркового і зваженого підходу до вибору арсеналу

передбачених нормами речового права положень, що можуть бути

віднесені до нормативної основи досліджуваного механізму пра-

вового регулювання. Норми речового права, що поширюють свою

дію і на розглядувані відносини при безконфліктному їх розвитку,

а також у разі спору, підлягають врахуванню самими суб’єктами,

що беруть у них участь, або відповідним юрисдикційним органом,

який буде розглядати можливий спір. Обираючи їх, слід мати на

увазі ступінь врегульованості відносин, що підлягають регламенту-

ванню, положення спеціального законодавства, особливості форми

випуску і обігу цінних паперів (документарна чи бездокументар-

на), сутність відносин сторін та інші чинники.

Правовий режим цінних паперів, на відміну від порядку пра-

вового регулювання відносин, що виникають з приводу більшості

речей, припускає віднесення до положень, що становлять їх нор-

мативну основу, поряд із нормами речового права ще й комплексу

нормативних приписів, встановлених актами спеціального законо-

давства. При цьому регламентаційну основу механізму правового

регулювання емісійно-посвідчувальних відносин становитимуть

положення актів як загального, так і спеціального законодавства.

Приписи, у яких закріплюються особливості правових режимів

окремих видів і форм випуску цінних паперів, підлягають розгляду

як норми актів спеціального законодавства. Одна із особливостей

487

правового режиму цінних паперів полягає в тому, що через різно-

манітність їх видів і форм випуску складно визначити коло норм,

які поширюють свою дію на всю сукупність розглядуваних відно-

син. Зокрема, коло загальних положень (за рахунок норм речового

права), що поширювалися на всю їх сукупність, скоротилося із

закріпленням у цивільному законодавстві України можливості

випуску та обігу бездокументарних цінних паперів.

Правовий режим цінних паперів, як загальний порядок право-

вого регулювання відносин у сфері їх випуску та обігу, структурно

визначений окремими їх видовими режимами. Правовий режим

бездокументарних цінних паперів має свої особливості. Вони про-

являються в тому, що специфіка фіксації майнових прав шляхом

випуску цінних паперів у бездокументарній формі не завжди дає

змогу використовувати загальні, усталені, традиційні в розгляду-

ваній сфері правового регулювання законодавчі підходи. Норми,

які стосуються бездокументарної форми випуску досліджуваних

об’єктів цивільних прав, органічно доповнюють положення, що

забезпечують порядок правового регулювання, встановлений для

документарних цінних паперів. Можливість умовного виокремлен-

ня правових режимів документарних і бездокументарних цінних

паперів є свідченням їх розмаїтості, гнучкості і універсальності як

об’єкта-інструмента посвідчення майнових прав.

Особливості правового режиму цінних паперів визначаються

не тільки положеннями речового і зобов’язального права, що

забезпечують статику і динаміку досліджуваних відносин, але й

нормами спеціального законодавства, що регулює їх випуск і обіг.

При регулюванні відносин, пов’язаних із випуском і обігом доку-

ментарних цінних паперів, норми зобов’язального права мають

найбільш широку сферу застосування. Вони не тільки впорядко-

вують динаміку їх функціонування в цивільному обороті, але й

визначають особливості встановлення, реалізації, зміни і припи-

нення посвідчених ними майнових прав. Це обумовлено тим, що

майнове право, посвідчене цінним папером, як правило, включає

правоможності зобов’язального характеру. Якщо основний зміст

цінних паперів становлять інші категорії майнових прав (напри-

клад, зобов’язально-речові — коносамент, просте і подвійне склад

ське свідоцтво або корпоративні — акція), управоможена особа все ж

таки набуває певних правоможностей, що мають зобов’язальний

488

характер. Наприклад, зобов’язальним є право вимоги видачі ван-

тажу в порту призначення (коносамент), повернення товарів, які

були предметом відносин по їх зберіганню (складське свідоцтво

відповідного виду) або виплати нарахованих дивідендів (акція).

Правовий режим цінних паперів передбачає закріплення (фік-

сацію) майнових прав у паперових або електронних документах,

що визначає їх як окрему правову (цивілістичну) конструкцію.

У цьому ракурсі цінні папери постають як окрема базова цивіліс-

тична конструкція, відмінність якої від договірної, беручи до

уваги їх обопільну (і в цьому аспекті альтернативну) значущість

у відповідних механізмах правоустановлення, не викликає сум-

ніву. Її базовий характер полягає в тому, що основна модельна

схема побудови майнових прав, конструкційно втілених у цінних

паперах, є незмінною (базовою). Адже вона завжди (у всіх випад-

ках) характеризується органічним нерозривним поєднанням двох

окремих модельних категорій цивільних прав: прав «на папір» і

«з папера». Права «на папір» мають підпорядковане, забезпечу-

вальне, інструментальне призначення. Їхня конструкційна специфі-

ка визначається формою їхнього випуску і з точки зору змістовних

характеристик їх законодавчої модельної побудови і подальшого

реального втілення в конкретних цінних паперах завжди є не-

змінною, притаманною всім окремим їх видам. Така можливість

обмежена обов’язковістю вибору емітентом лише однієї з двох

можливих базових модельних схем побудови майнових прав з точ-

ки зору форми їх фіксації — документарної або бездокументарної.

Для конструкції договору такі обмеження не характерні, оскільки

вони суперечили б принципу свободи договору.

Законодавчо-змістовна варіативність конструювання «прав з

папера» забезпечує видове режимне (як визначене положеннями

встановленого для них видового правового режиму) моделювання

окремих конструкцій цінних паперів. Шляхом укладення емітен-

том односторонньо-управоможуючого правочину здійснюється

безпосереднє втілення (формалізація) нормативно визначених

типових модельних схем побудови майнових прав на рівні самомо-

делювання. На відміну від нормативного (типового, модельного),

вказане остаточне індивідуальне моделювання має локальний ха-

рактер. Однак не викликає сумніву, що це все ж самомоделювання,

оскільки нормативно визначена бажана поведінка cуб’єктів емісій-

489

но-посвідчувальних правовідносин моделюється емітентом в

цінному папері як об’єкті-інструменті посвідчення таких індивіду-

ально змодельованих і змістовно втілених у ньому майнових прав.

У цьому аспекті, з точки зору юридичної (точніше, цивілістичної)

техніки, цінні папери постають як унікальний об’єкт-інструмент

втілення одиничних модельних схем, «мозаїчне» поєднання яких

визначає специфіку окремих їх видів відповідної групової при-

належності. Будь-який цінний папір у розглядуваній площині є

органічним поєднанням змістовно варіативних «прав з папера»

і «формально» (як форми правочину і водночас виразу однієї з

двох можливих форм їх випуску та обігу) статичних «прав на

папір». Адже розмаїття останніх обмежене можливістю вибору

емітентом лише однієї з двох можливих схем побудови «прав на

папір», правове буття яких опосередковується документарною

або бездокументарною формами випуску та обігу цінних паперів.

Таким чином, обмежена варіативність «прав на папір» визначає

цивілістичну конструкцію цінних паперів як базово-статичну,

для якої характерна можливість втілення лише двох варіантів мо-

делей побудови прав на цінні папери (визначених документарною

або бездокументарною формами їх фіксації), право вибору яких

належить емітенту. Це можуть бути моделі права власності на до-

кументарний цінний папір або зобов’язально-депозитарних прав,

характерних для бездокументарної форми їх випуску та обігу.

Моделювання на базі вказаної базово-статичної їх типової

схеми окремих комбінаторно-видових цивілістичних конструкцій

цінних паперів здійснюється шляхом нашарування на одну з указа-

них двох моделей (документарної або бездокументарної) побудови

«прав на папір» однієї із можливих варіативно-видових модельних

комбінацій побудови «прав з папера». За рахунок такого комбі-

нування кожен з цінних паперів відповідної їх групи, зберігаючи

базово-статичну (документарну або бездокументарну) модель,

набуває принципово відмінної від інших їх різновидів (навіть у ме-

жах однієї групи) змістовно-конструкційної специфіки з точки зору

побудови посвідчених ними «прав з папера». Таким чином, окремі

видові конструкції цінних паперів кожної із законодавчо визначе-

них їх груп виконують у розглядуваному механізмі призначення

об’єктів-інструментів забезпечення: розрахунків (вексель, чек),

мобілізації коштів (облігації, ощадні сертифікати, казначейські

490

зобов’язання), оборотоздатності великих партій товарів під час їх

перевезення морським шляхом (коносамент), зберігання товарів

і можливості їх застави (просте і подвійне складські свідоцтва),

об’єднання розрізнених капіталів для здійснення підприємницької

діяльності (акції), посвідчення іпотечних зобов’язань (заставна,

іпотечні сертифікати і облігації) тощо.

Окремі видові конструкції цінних паперів формуються шля-

хом поєднання базово-статичних і варіативно-видових модельних

схем побудови прав «на папір» і «з папера». Конструкція завжди

ґрунтується на особливостях відповідної базової форми їх випуску

та обігу (документарної або бездокументарної) і остаточно визна-

чається втіленою в них одиничною модельною схемою побудови

майнових прав «з папера». Характер майнових (основних) прав

«з папера», які згідно з законом можуть посвідчуватися цінними

паперами, визначає потенційну можливість їх комбінаторного

поєднання в межах однієї цивілістичної конструкції з однією з

базових типових модельних схем побудови (допоміжних) прав «на

папір» (документарної і бездокументарної). Наприклад, майнові

права, які підлягають втіленню в конструкції векселя, складського

свідоцтва, коносамента та інших цінних паперів індивідуальних

емісій, підлягають комбінаторному поєднанню лише з базовою

типовою модельною схемою побудови прав «на папір», що визна-

чає можливість їх випуску та обігу в документарній формі. Видові

конструкції цінних паперів масових емісій (наприклад, акцій,

облігацій, ощадних сертифікатів тощо) підлягають поєднанню з

однією з двох законодавчо визначених базових типових модельних

схем побудови права «на папір» і відповідної комбінаторно-видової

моделі конструювання майнового права «з папера». Слід зазначити,

що дуалізм правової природи цінних паперів і подвійність видових

конструкцій документарних і бездокументарних цінних паперів

взаємообумовлені. Кожна з цих конструкцій завжди уособлює

складне утворення визначених їх правовим режимом окремих

типових модельних схем (документарної або бездокументарної)

побудови прав «на папір» і посвідчених ними окремих категорій

майнових прав «з папера». Дуалізм втілених у конструкції цінних

паперів модельних схем полягає в їх комбінаторній значущості

як об’єкта (точніше, об’єкта-інструмента, оскільки це їх значен-

ня зберігається за ними завжди) цивільних прав (одна модельна