наявності двох взаємовизначених і інструментально пов’язаних
категорій суб’єктивних цивільних прав, нерозривно поєднаних в
межах єдиної конструкції — «цінний папір». Ці міркування дають
можливість під новим кутом зору висвітлити усталену в цивілі-
стиці трактовку дуалізму правової природи цінних паперів, який
зазвичай розглядається як поєднання в межах змісту досліджува-
них правовідносин (речових) прав «на папір» і (зобов’язальних) «з
папера». Для документарної форми їх випуску та обігу (яка була
єдиною в період започаткування і обґрунтування такого підходу)
характерна комбінована, дуалістична речово-зобов’язальна (втілена
в переважній більшості конструкцій окремих видів цінних паперів)
їх змістовна визначеність. Прискіпливий аналіз такого юридичного
нонсенсу (зазвичай суб’єктивні цивільні права мають «унітарний»,
а не подвійний, дуалістичний характер, оскільки інструмент їх
фіксації, наприклад договір, ніколи не набуває значення об’єкта
цивільних прав) дає підстави зауважити певну підпорядкованість
і особливе співвідношення вказаних категорій цивільних прав.
Інструментально-регламентаційна природа цінного папера стає
ще більш наочною, якщо умоглядно поділити ці різновиди прав
на дві окремі групи, враховуючи правові інтереси управоможеної
особи, характер правоможностей, що визначають їх зміст, а також
проаналізувавши їх роль у загальній структурі правових зв’язків
і залежностей, опосередкованих емісійно-посвідчувальними пра-
вовідносинами. В одну з них можуть бути вирізнені посвідчені
цінними паперами основні майнові права, тобто ті комплекси
правових можливостей, набуття яких, власне, і становить пра-
вовий інтерес управоможеної особи (як правило, зобов’язальні
або зобов’язально-речові). Другу становлять допоміжні (право
власності на цінні папери або комплекс організаційно-депози-
тарних прав). Ця категорія прав має допоміжне, інструментальне
щодо перших призначення, оскільки їх набуття втрачає будь-який
сенс при неможливості реалізації посвідчених цінними паперами
(основних) майнових прав (наприклад, право власності на акцію
акціонерного товариства-банкрута). Зазначене дає змогу аналізу-
вати цінні папери і в усталеному ракурсі — як окремий різновид
матеріальних об’єктів цивільних прав і, виходячи з того, що таким
об’єктом «у чистому вигляді» є посвідчені ними майнові права,
ще і як окремий цивілістичний об’єкт-інструмент, застосування