Яроцький В.Л. Цінні папери в механізмі правового регулювання майнових відносин (основи інструментальної концепції) (на укр. языке)

Подождите немного. Документ загружается.

В. Л. Яроцький

Цінні папери

в механізмі правового регулювання

майнових відносин

(основи інструментальної концепції)

Монографія

Харків

«Право»

2006

ББК 67.9 (4УКР) 310

Я 76

УДК 347. 457

Рекомендовано до друку рішенням вченої ради

Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого

(протокол № 8 від 16 лютого 2006 року)

Рецензенти

О. В. Дзера, доктор юридичних наук, професор Київського

національного університету ім. Тараса Шевченка,

член-кореспондент Академії правових наук України

В. В. Луць, доктор юридичних наук, професор Академії

муніципального управління, академік Академії правових наук України

Яроцький В. Л.

Цінні папери в механізмі правового регулювання майнових відносин

(основи інструментальної концепції): Монографія. – Харків: Право,

2006. – 544 с.

ISBN 966-8467-63-9

У монографії досліджується проблематика, пов’язана з обґрунтуванням інструменталь-

ного призначення цінних паперів (як правової форми вираження майнових прав і інструмента

праворегуляції) в механізмі правового регулювання відносин, опосередкованих їх випуском

та обігом. Закладається теоретичне підґрунтя інструментальної концепції цінних паперів.

Під новим кутом зору осмислюються дуалізм правової природи, поняття та ознаки цінних

паперів, окреслюються їх основні відмінності від інших матеріальних об’єктів цивільних

прав, для яких тісний юридичний зв’язок майнового блага і документа не є характерним.

Цінні папери вперше пропонується розглядати як один із структурних елементів цілісної

взаємоузгодженої системи правових засобів (інструментів), які є складовими механізму

(динамічної структури) регламентації майнових відносин. Аналізується їх призначення у

цьому механізмі як особливої цивілістичної конструкції, унікального об’єкта-інструмента

моделювання майнових прав, що забезпечує не тільки їх первісну формалізацію, але і

впорядкування всіх аспектів подальшого правового «буття». У площині інструментальної

значущості цінних паперів характеризуються механізми приватноправової регуляції сфер

виникнення, здійснення, передачі, відновлення і захисту посвідчених ними майнових прав.

Надаються пропозиції, спрямовані на подальше вдосконалення нормативних механізмів

випуску та обігу документарних і бездокументарних цінних паперів.

Видання розраховане на правників-цивілістів, аспірантів та студентів юридичних

вузів, юристів-практиків, професійних і непрофесійних учасників фондового ринку, всіх

читачів, які цікавляться новаторськими підходами щодо визначення шляхів вирішення най-

більш дискусійних проблем сучасної цивілістики.

ББК 67.9 (4УКР) 310

ISBN 966-8467-63-9 © В. Л. Яроцький, 2006

Я 76

Зміст

Вступ .................................................................................................5

1. Правова природа цінних паперів. Їх роль у механізмі

правового регулювання майнових

(емісійно-посвідчувальних) відносин

1.1. Цінні папери як об’єкт-інструмент посвідчення

майнових прав ................................................................................17

1.1.1. Генеза цивілістичної доктрини про цінні папери.

Інструментальна концепція ...................................................17

1.1.2. Поняття цінних паперів ...............................................

1.1.3. Ознаки цінних паперів .................................................76

1.1.4. Цінні папери і гроші: аналіз інструментальних

характеристик ....................................................................... 111

1.1.5. Відмінності правової природи цінних паперів

і речей .....................................................................................131

1.2. Цінні папери як об’єкт-інструмент моделювання

майнових прав .............................................................................145

1.2.1. Цінні папери у значенні базової цивілістичної

конструкції ...........................................................................145

1.2.2. Видові конструкції цінних паперів ...........................172

1.2.3. Конструкція цінних паперів як втілення комплексу

майнових прав .......................................................................218

1.2.4. Відмежування цінних паперів від легітимаційних

паперів та знаків ..................................................................231

2. Загальна характеристика механізму регламентації

емісійно-посвідчувальних відносин

2.1. Механізм правового регулювання як категорія.

Його вплив на емісійно-посвідчувальні відносини ..................244

2.2. Стадії та елементи механізму правового регулювання

емісійно-посвідчувальних відносин .........................................273

2.3. Регламентаційна основа механізму правового регулювання

емісійно-посвідчувальних відносин. Правовий режим цінних

паперів ...........................................................................................272

2.4. Піднормативний рівень регламентаційної основи механізму

правового регулювання емісійно-посвідчувальних відносин ..... 307

2.5. Місце положень про цінні папери в системі цивільного

права .............................................................................................316

3. Цінні папери в механізмі правоустановлення

3.1. Дії емітентів по формалізації майнових прав у цінних

паперах як правочини ..................................................................338

3.2. Комплекс дій емітента і перших набувачів прав на цінні

папери як юридичний склад ........................................................363

4. Цінні папери в механізмі правореалізації

4.1. Цінні папери як об’єкт-інструмент здійснення

посвідчених ними майнових прав .............................................388

4.2. Мінімізація ризиків, що виникають у ході здійснення

майнових прав, посвідчених цінними паперами .....................405

5. Цінні папери в механізмі правопередачі

5.1. Цінні папери як об’єкт-інструмент забезпечення

оборотоздатності посвідчених ними майнових прав ................415

5.2. Правочини, що забезпечують обіг цінних паперів,

як окремий сегмент цивільного обороту ...................................431

6. Цінні папери в механізмі захисту посвідчених

ними майнових прав

6.1. Загальні засади захисту майнових прав, посвідчених

цінними паперами ........................................................................448

6.2. Визнання недійсними правочинів, укладених у сфері

випуску та обігу цінних паперів .................................................458

Висновки .......................................................................................473

Бібліографія ..................................................................................518

По суті своїй (цінні. – В. Я.) папери… суть од-

носторонні формальні акти, що циркулюють в

обороті на зразок реальних рухомих речей.

Н. Й. Нерсесов

Вступ

Положення прийнятого 16 січня 2003 р. Цивільного кодексу

України

визначили нові засади правового регулювання особистих

немайнових і майнових відносин, які становлять предмет цивіль-

ного права. Це зумовило необхідність пошуку й обґрунтування

новітніх, сучасних підходів до розв’язання основних теоретичних і

практичних проблем, що виникають у сфері нормативного впоряд-

кування приватноправових відносин. З огляду на це актуальною

є проблематика комплексного розгляду цінних паперів під новим

кутом зору — з урахуванням не тільки їх усталеного в цивілістиці

значення як об’єктів цивільних прав, але і особливої значущості у

механізмі правового регулювання майнових відносин, що виника-

ють у ході виникнення і здійснення посвідчених ними майнових

прав. З цього приводу В. О. Лапач висловив слушні зауваження

щодо впливу особливостей майнових і немайнових благ як об’єктів

цивільних прав «…на весь механізм правового регулювання, в яко-

му задіяні ті чи інші конкретні блага». Особливу увагу він акцентує

на важливості з’ясування «положення об’єкта (цивільних прав —

В. Я.) у механізмі правового регулювання»

. Ці міркування слід

визнати особливо доречними з урахуванням поставленої в цьому

дослідженні загальної мети — визначити специфіку не тільки

положення (за термінологією В. О. Лапача), але й регламентацій-

но-інструментального призначення цінних паперів у механізмі

правового регулювання майнових відносин. Доцільність такого

ракурсу їх аналізу обґрунтовується наступним.

Нерсесов Н. О. О бумагах на предъявителя с точки зрения гражданского права //

Избр. труды по предст. и ценным бумагам в гражд. праве. – М.: Статут, 2000. –

С. 281.

Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40–44. – Ст. 356.

Лапач В. А. Система объектов гражданских прав: Теория и судебная практика. –

СПб.: Юрид. центр Пресс, 2002. – С. 109.

Здавна не тільки на законодавчому, але і на доктринальному рів-

нях цінні папери традиційно визнавались лише різновидом об’єк-

тів цивільних прав (матеріальних благ) і правовідносин. До них,

виходячи з положень ст. 177 ЦК України, зазвичай відносять речі

(у тому числі гроші й цінні папери), інше майно й майнові права.

Більшість матеріальних благ задовольняють відповідні потреби й

інтереси учасників цивільних відносин за рахунок притаманних

їм властивостей, будучи відокремленими від приватноправових

інструментів регуляції (договорів та односторонніх правочинів),

що є підставою виникнення правовідносин з їх приводу. На від-

міну від інших різновидів матеріальних благ, у значенні докумен-

та — правової форми вираження (первісної фіксації і наступного

посвідчення) майнових прав, цінні папери є інструментом право-

регуляції, на який поширюється правовий режим об’єкта цивіль-

них прав і правовідносин. Їх «цінність» обумовлена перш за все

наданою управоможеним суб’єктам можливістю здійснення або

оперативної передачі іншим особам посвідчених ними майнових

прав. Протягом усього часу перебування в цивільному обороті до-

кументарні (класичні) цінні папери були і є інструментом фіксації

і джерелом отримання заінтересованими особами всіх заданих

емітентом в односторонньому порядку правових характеристик

посвідчених ними майнових прав. Крім цього, починаючи з емісії

і до моменту погашення, окремі види документарних цінних па-

перів виконують функцію форми фіксації, а відтак носія правової

інформації стосовно всіх правочинів, які опосередковували участь

посвідчених ними майнових прав в цивільному обороті. В такому

ракурсі іменні та ордерні цінні папери є правовою формою вира-

ження індосамента — передавального напису, що здійснюється на

їх звороті. Здійснення індосамента за своєю правовою природою

є одностороннім правочином, укладення якого опосередковує

участь посвідчених вказаними цінними паперами майнових прав

у цивільному обороті. Індосамент може здійснюватись кожним

наступним правоволодільцем, який передає посвідчені цінними

паперами майнові права, супроводжуючи всі без винятку випад-

ки їх передачі іншим особам. Враховуючи, що передавальний

напис здійснюється на звороті документарного цінного папера,

його сертифікат постає як форма індосамента. Індосамент забез-

печує не тільки передачу права власності на іменні та ордерні

цінні папери. Цінний папір із передавальним написом на звороті

є об’єктом-інструментом посвідчення наданого індосанту упра-

воможеною особою доручення здійснити на її користь змістовно

втілені у документі майнові права (передоручувальний індосамент)

або надати їх заставодержателю як предмет застави (заставний

індосамент). Ці приклади інструментальної значущості цінних

паперів як форми вираження майнових прав свідчать на користь

їх виокремлення з-поміж інших різновидів матеріальних благ

(і суто об’єктів цивільних прав), правовий режим яких не перед-

бачає їх тісного правового зв’язку з відповідними приватнопра-

вовими інструментами фіксації і посвідчення правоможностей

майнового характеру (наприклад, договорами).

На відміну від інших матеріальних благ, цінні папери задоволь-

няють споживчі та інші (наприклад, підприємницькі) потреби упра-

воможених осіб не за рахунок їх якостей як фізичних субстанцій,

а завдяки їх інструментальним, юридичним властивостям. Адже

при неможливості здійснення посвідчених ними майнових прав

вони втрачають правове значення форми їх вираження, а відтак

не можуть визнаватись ні об’єктами цивільних прав і правовідно-

син, ні інструментами регуляції відповідного сегмента майнових

відносин. Роль цінних паперів у задоволенні цих потреб є інстру-

ментально-опосередкованою. Можливість виникнення і здійснення

посвідчених ними майнових прав управоможеною особою для

документарної форми їх випуску та обігу залежить від належного

оформлення документа, його емісії та правомірного володіння ним,

а для бездокументарної визначається належною фіксацією майно-

вих прав управоможених суб’єктів у формі здійснених зберігачами

облікових записів (саме вони, згідно з законодавством, і є бездоку-

ментарними цінними паперами) і наступним їх функціонуванням

у межах Національної депозитарної системи України. Інструмен-

тально-посвідчувальна роль паперових документів або здійснених

зберігачем облікових записів (для бездокументарної форми їх ви-

пуску та обігу) полягає в тому, що у відриві від посвідчених ними

майнових прав вони не можуть визнаватися цінними паперами в

загальноприйнятому розумінні. Врахування цієї та інших ознак

цінних паперів протягом тривалого часу обумовлювало їх розгляд

лише як окремої і особливої категорії матеріальних об’єктів цивіль-

них прав. Втім, більш ґрунтовний аналіз особливостей правової

природи цінних паперів дає підстави твердити, що практично всі

притаманні їм ознаки, запропоновані цивілістами протягом усього

часу її дослідження, ілюструють ті чи інші аспекти їх сукупної

інструментальної характеристики. Навіть усталене в цивілістиці

значення цінних паперів як об’єктів цивільних прав характеризує

їх саме в цій площині. Поширення на цінні папери (як цивілістич-

ний інструмент, засіб фіксації і посвідчення наявності комплекса

правових можливостей) правового режиму об’єктів цивільних прав

(саме поширення, адже в кінцевому підсумку його встановлено для

посвідчених ними майнових прав) забезпечує їх оборотоздатність

(що не характерно для альтернативних цивілістичних інструментів

їх можливої первісної правової формалізації, наприклад договорів).

Таким чином, цінні папери, починаючи з моменту набуття ними

значення матеріальних об’єктів цивільних прав, забезпечують по-

свідчення і пов’язані з ним особливі формально-діяльнісні аспекти

здійснення майнових прав, інструментально втілених у формі і

реквізитах документа або здійснених зберігачем облікових записах.

Це, наприклад, такі юридично вагомі дії, як презентація докумен-

та або звернення до зберігача з вимогою виконання відповідних

юридично вагомих дій, відновлення або погашення цінного папера

тощо. У ході здійснення посвідчених цінним папером майнових

прав він виконує своє унікальне призначення об’єкта цивільних

прав і водночас інструмента приватноправової регуляції. Адже

застосування цінних паперів в кінцевому підсумку спрямоване

на впорядкування відповідної сфери майнових відносин — вони

постають як інструмент, що супроводжує виникнення і здійснення

посвідчених ними майнових прав. Відмінність цінних паперів від

інших майнових благ об’єктивно обумовлена тим, що всі вони

відіграють у механізмі правового регулювання майнових відносин

лише «пасивну» роль — як

об’єкти цивільних прав і правовідно-

син. Адже інструмент фіксації правоможностей стосовно речей,

грошей і «власне» майнових прав (наприклад, договір) зазвичай

є відокремленим від них і не набуває значення об’єкта цивільних

прав. Не заперечуючи усталену в цивілістичній доктрині значу-

щість цінних паперів як об’єктів цивільних прав і правовідносин, є

підстави твердити, що вони завжди додатково відігравали в цьому

механізмі активну (інструментально-регламентаційну) роль. Адже

в цінних паперах майнове право і інструмент його фіксації та на-

ступного посвідчення немов «зливаються» воєдино, визначаючи їх

двоєдиний (дуалістичний ) характер як особливої категорії цивілі-

стичних конструкцій. У окремих, фрагментарних ракурсах вказана

їхня сутність була предметом розрізнених наукових досліджень,

хоч комплексного узагальнення в межах цілісної інструментальної

концепції цінних паперів вона досі не зазнавала. Концептуальна

спрямованість останньої полягає у висвітленні інструментально-

регламентаційної специфіки цінних паперів, починаючи з аналізу

обумовленого вказаним «злиттям» дуалізму їх правової природи

і визначених нею їхніх відмінностей від інших матеріальних благ

(об’єктів цивільних прав, для яких таке злиття правоможностей і

інструмента їх фіксації та посвідчення не є характерним) і закін-

чуючи вивченням пов’язаних з нею спеціалізованих нормативно

сконструйованих механізмів встановлення, передачі, здійснення,

відновлення і захисту посвідчених ними майнових прав. У зв’язку з

цим центральний об’єкт аналізу – цінні папери — розглядаються як

один із елементів загальної органічно поєднаної в межах єдиного

механізму сукупності правових засобів (інструментів) приват-

ноправової регуляції відповідного сегмента майнових відносин, а

їх правова природа як специфічної цивілістичної конструкції пода-

на в новому світлі. Цей ракурс їх вивчення обумовлює необхідність

застосування в ході подальшого дослідження термінології, що є

загальновживаною в загальній (інструментальній) теорії права,

але відносно рідко зустрічається в наукових працях цивілістичного

спрямування.

Правовідносини, що виникають стосовно цінних паперів, по-

рівняно з соціально-правовими зв’язками з приводу інших ма-

теріальних об’єктів цивільних прав — речей, грошей або майнових

прав, підставою виникнення і підґрунтям наступного здійснення

яких є договір чи інший правочин, — мають суттєву сутнісно-

змістовну специфіку. Враховуючи її, пропонується виокремити

їх у майновій сфері, термінологічно позначивши як емісійно-по-

свідчувальні правовідносини (відносини в необхідному контексті).

Доцільність подальшого застосування (а можливо, і введення в

понятійний апарат цивілістики) запропонованого словосполучен-

ня базується на своєрідності цих правовідносин, обумовленою,

передусім, їх змістовною специфікою. Остання характеризується

особливою структурною визначеністю їх змісту, що полягає в

наявності двох взаємовизначених і інструментально пов’язаних

категорій суб’єктивних цивільних прав, нерозривно поєднаних в

межах єдиної конструкції — «цінний папір». Ці міркування дають

можливість під новим кутом зору висвітлити усталену в цивілі-

стиці трактовку дуалізму правової природи цінних паперів, який

зазвичай розглядається як поєднання в межах змісту досліджува-

них правовідносин (речових) прав «на папір» і (зобов’язальних) «з

папера». Для документарної форми їх випуску та обігу (яка була

єдиною в період започаткування і обґрунтування такого підходу)

характерна комбінована, дуалістична речово-зобов’язальна (втілена

в переважній більшості конструкцій окремих видів цінних паперів)

їх змістовна визначеність. Прискіпливий аналіз такого юридичного

нонсенсу (зазвичай суб’єктивні цивільні права мають «унітарний»,

а не подвійний, дуалістичний характер, оскільки інструмент їх

фіксації, наприклад договір, ніколи не набуває значення об’єкта

цивільних прав) дає підстави зауважити певну підпорядкованість

і особливе співвідношення вказаних категорій цивільних прав.

Інструментально-регламентаційна природа цінного папера стає

ще більш наочною, якщо умоглядно поділити ці різновиди прав

на дві окремі групи, враховуючи правові інтереси управоможеної

особи, характер правоможностей, що визначають їх зміст, а також

проаналізувавши їх роль у загальній структурі правових зв’язків

і залежностей, опосередкованих емісійно-посвідчувальними пра-

вовідносинами. В одну з них можуть бути вирізнені посвідчені

цінними паперами основні майнові права, тобто ті комплекси

правових можливостей, набуття яких, власне, і становить пра-

вовий інтерес управоможеної особи (як правило, зобов’язальні

або зобов’язально-речові). Другу становлять допоміжні (право

власності на цінні папери або комплекс організаційно-депози-

тарних прав). Ця категорія прав має допоміжне, інструментальне

щодо перших призначення, оскільки їх набуття втрачає будь-який

сенс при неможливості реалізації посвідчених цінними паперами

(основних) майнових прав (наприклад, право власності на акцію

акціонерного товариства-банкрута). Зазначене дає змогу аналізу-

вати цінні папери і в усталеному ракурсі — як окремий різновид

матеріальних об’єктів цивільних прав і, виходячи з того, що таким

об’єктом «у чистому вигляді» є посвідчені ними майнові права,

ще і як окремий цивілістичний об’єкт-інструмент, застосування