Яроцький В.Л. Цінні папери в механізмі правового регулювання майнових відносин (основи інструментальної концепції) (на укр. языке)

Подождите немного. Документ загружается.

папери, що посвідчують майнові права, ширші за змістом, ніж

суто зобов’язальні. Таким чином, наголос на «правах кредитора

за встановленим законом зобов’язанням» для більшої його уні-

версальності з точки зору широти кола охоплюваних ним видів

цінних паперів бажано було б замінити акцентом на «законодавчо

визначених стандартизованих майнових правах, посвідчених без-

документарними цінними паперами».

На думку Л. Добриніної, «бездокументарний цінний папір мож-

на визначити як інформацію про права, що закріплені іменним або

ордерним цінним папером, зафіксовану особливим способом (за

допомогою засобів електронно-обчислювальної техніки і т. ін.) на

спеціальному матеріальному носії, легальним володільцем якого

є особа, що отримала в установленому порядку спеціальну ліцен-

зію»

. Ототожнення бездокументарних цінних паперів і інформації

про посвідчені ними майнові права є визнанням їх інструмен-

тального призначення, однак не зовсім вдало характеризує їхню

правову природу фразеологічно. Бездокументарний цінний папір,

тобто здійснений зберігачем обліковий запис, незважаючи на те,

що є способом фіксації і носієм певної правової інформації, не під-

лягає повному ототожненню з нею. Цей запис має розглядатися як

особливий (електронний) технічно-правовий інструмент — носій

правової інформації про приналежність відповідному правово

лодільцю майнових прав (посвідчених певною кількістю цінних

паперів єдиної емісії, емітованих одним емітентом).

З моменту інституціоналізації положень про бездокументарні

цінні папери в актах цивільного законодавства України і їх поши-

рення в цивільному обороті виникли нові проблеми і необхідність

визначення нових узагальнених підходів до їх вирішення. Як рет-

роспективні, так і сучасні доктринальні поняття цінних паперів і

підходи, на яких вони засновані, мають величезне значення і під-

лягають врахуванню в ході подальших досліджень їхньої правової

природи, формулюванні їх поняття, а також визначенні особливостей

функціонального призначення в механізм правового регулюван-

ня емісійно-посвідчувальних відносин. Плюралізм думок авторів

відіграв важливу роль у розвитку теорії цінних паперів, розгляді їх

окремих ознак і формулюванні понять. Багато положень, що в них

Добрынина Л. Понятие и признаки бездокументарных ценных бумаг // Хозяй-

ство и право. – 1999. – № 6. – С. 52.

містяться, а також більшість аргументів, висловлених в обґрунту-

вання необхідності врахування тих чи інших їх ознак, як ми гадаємо,

не втратили своєї актуальності. Водночас множинність видів цінних

паперів, а також істотні особливості документарної і бездокумен-

тарної форм їх випуску та обігу звужують коло характерних для них

ознак, що ускладнює визначення самого поняття.

Вважаємо за доцільне перед його формулюванням запропо-

нувати власне бачення деяких особливостей термінологічного по-

значення окремих різновидів цінних паперів. Слід зазначити, що

усталене в літературі їх термінологічне позначення як емісійних

цінних паперів

є не зовсім узгодженим із деякими законодавчими

підходами. Це позначення має на меті відмежувати їх від цінних

паперів, що підлягають оформленню і видачі в індивідуальному

порядку і, враховуючи це, повинні бути віднесені до неемісійних.

Водночас законодавство оперує терміном «емітент» стосовно

особи, яка випускає (видає) їх у цивільний оборот, незалежно від

того, йдеться про цінні папери масових емісій чи про документи,

що випускаються в індивідуальному порядку. Емісія є спеціальним,

усталеним термінологічним позначенням процесу випуску цінних

паперів у обіг і може бути як масовою, так і індивідуальною. Тому

доцільно всю сукупність розглядуваних об’єктів цивільних прав

(з урахуванням характеру їх випуску) термінологічно позначати

цінними паперами масових та індивідуальних емісій відповідно.

Визначившись із їх термінологічним позначенням, слід дати їх

доктринальне поняття, враховуючи їх юридичну своєрідність і

значну питому вагу в цивільному обороті.

Цінні папери масових емісій є одним з найпоширеніших різ-

новидів як документарних, так і бездокументарних цінних папе-

рів. Більш того, бездокументарні цінні папери, з урахуванням їх

правової природи, взагалі не можуть випускатися в індивідуаль-

ному порядку. Вони завжди емітуються і функціонують у цивіль-

ному обороті тільки у вигляді цінних паперів масових емісій.

О. Ю. Синенко до цінних паперів масових емісій відносить акції

і облігації, а також відомі цивільному обороту Росії житлові сер-

тифікати, опціонні свідоцтва і паї інвестиційних пайових фондів

Див.: Онуфрієнко О. І. Правове регулювання випуску та обігу емісійних цінних

паперів в Україні: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12. 00. 03. – К., 2000.

Див.: Синенко А. Ю. Эмиссия корпоративных ценных бумаг: правовое регули-

рование, теория и практика. – М.: Статут, 2002. – С. 12.

В. В. Кудряшов посилається на положення чинного законодав-

ства Росії, що визначають критерії віднесення цінних паперів до

емісійних, але не наводить ні повного, ні приблизного їх переліку

Розглядаючи цінні папери масових емісій, Є. О. Суханов називає

їх фондовими

. Погоджуючись із цією думкою, слід, однак, за-

значити, що цінні папери масових емісій не завжди визнаються

фондовими цінностями і можуть бути допущеними до котування

на фондовій біржі тільки у випадках, якщо відповідають певним

визначеним її внутрішніми регламентами критеріям (стабільність,

дохідність, ліквідність тощо). До котирування на фондовій біржі не

обов’язково допускаються всі цінні папери масових емісій. Про-

аналізувавши досвід країн із розвинутою ринковою економікою

і налагодженим механізмом функціонування фондового ринку,

М. Ю. Алексєєв зазначає, що «далеко не всі фондові цінності

мають такий високий попит, який давав би змогу вести безперервну

подвійну аукціонну торгівлю ними. Переважна частка цінних па-

перів обертається поза стінами фондових бірж»

Найбільш повні і досконалі поняття цінних паперів масових

емісій у межах дослідження їх правової природи сформульовані

О. І. Онуфрієнком і Ф. С. Карагусовим. Зокрема, О. І. Онуфрієнко

пропонує розглядати як цінні папери масових емісій «цінні папери,

що закріплюють сукупність прав, які підлягають посвідченню,

уступці і безумовній реалізації з дотриманням встановлених зако

ном форми і порядку, що розміщаються випусками як у докумен-

тарній, так і в бездокументарній формі, при цьому всередині одного

випуску всі цінні папери мають рівний обсяг і строки реалізації

прав незалежно від часу придбання»

. Ф. С. Карагусов вважає, що

«емісійними цінними паперами є призначені до вільного обігу і

здатні до обігу на організованих ринках цінних паперів майнові

права, котрі випускаються серіями в передбачених законом формах

із метою залучення інвестицій (капіталу) для створення і розвитку

підприємницької справи їх емітентів і котрі в рамках даної серії

мають однакові реквізити, обертаються і погашуються емітентами

Див.: Кудряшов В. В. Эмиссия акций в акционерном обществе: практический

аспект. – М.: Современная экономика и право, 1999. – С. 69.

Гражданское право: Учебник: В 2 т. / Отв. ред. проф. Е. А. Суханов. –

Т. 1. – С. 323.

Алексеев М. Ю. Рынок ценных бумаг. – М.: Финансы и статистика, 1992. – С. 81.

Онуфрієнко О. І. Правове регулювання випуску та обігу емісійних цінних папе-

рів в Україні: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. – С. 8.

на єдиних умовах»

. Наведені поняття є такими, що мають істотну

своєрідність підходів до відображення основних ознак і правової

природи цінних паперів масових емісій. З урахуванням аналізу

особливостей цінних паперів масових емісій, гадаємо, необхідно

сформулювати власне поняття цих паперів, яке підлягало б по-

ширенню як на документарну, так і на бездокументарну форму їх

випуску.

Цінні папери масових емісій — це функціонуючі в цивільному

обороті в документарній або бездокументарній формі як об’єкти

цивільних прав одного випуску (емісії) документи або облікові

записи відповідно, що забезпечують встановлення, передачу,

здійснення та захист посвідчених ними нормативно визначених

стандартизованих майнових прав (частку участі в єдиній позиці,

статутному капіталі АТ або право на отримання частини держав-

ного майна в процесі його приватизації), мають рівну і кратну ви-

значеному нормативно мінімальному розміру номінальну вартість,

передбачають єдиний порядок виплати відсотків або дивідендів

(для дохідних цінних паперів, питома вага яких у їх загальній

масі найбільш висока), строки їх погашення та інші рівні правові

можливості, визначені єдиними умовами їх випуску та обігу.

Окремі положення цього визначення мають загальний характер

і підлягають поширенню на цінні папери індивідуальної емісії,

за таким винятком. По-перше, останні не можуть випускатись у

бездокументарній формі, сутність якої передбачає їх масовість (не

один документ, а виражена в документах або облікових записах

певна їх кількість, об’єднана єдністю випуску) і можливість їх

врахування на спеціальному рахунку. По-друге, індивідуальний

порядок їх емісії не означає обов’язковості рівності і кратності

певному мінімальному розміру їхньої номінальної вартості. По-

третє, особливості емісії є довільними для кожного із них окремо

і первісно визначаються лише односторонньою волею емітента з

урахуванням обов’язкових вимог, визначених положеннями актів

чинного цивільного законодавства України, тоді як умови випуску

та обігу цінних паперів масових емісій конкретизовані в єдиному,

зареєстрованому у Державній комісії з цінних паперів та фондо-

вого ринку, індивідуальному локальному акті.

Карагусов Ф. С. Ценные бумаги и деньги в системе объектов гражданских прав:

Автореф. дис... д-ра юрид. наук. – С. 25.

Отже, внаслідок викладеного можна зробити такі висновки.

У ході дослідження правової природи цінних паперів і формулюван-

ня їх поняття слід зважати на особливості кожної форми і виду їх

випуску та обігу, але розглядати їх у межах єдиного різновиду ма-

теріальних об’єктів цивільних прав. З урахуванням запропонованого

підходу документарні і бездокументарні цінні папери підлягають

розгляду як особливий об’єкт-інструмент. Аналіз особливостей

функціонування в цивільному обороті цінних паперів документарної

і бездокументарної форм випуску і обігу дає підстави виокремити не

тільки притаманні їм особливості, але й загальні ознаки, характерні

для всієї їх сукупності. По-перше, цінні папери зазначених форм

випуску і обігу підлягають розгляду як інструмент посвідчення і

забезпечення функціонування в цивільному обороті різних кате-

горій майнових прав. По-друге, для цінних паперів документарної

і бездокументарної форм їх випуску і обігу однаково характерним є

тісний правовий зв’язок посвідченого ними майнового права і спо-

собу його закріплення (фіксації). Цей спосіб полягає в оформленні

емітентом паперового документа або здійсненні зберігачем (також з

обов’язковою участю емітента) облікового запису для документар-

них або бездокументарних цінних паперів відповідно. У механізмі

правового регулювання емісійно-посвідчувальних відносин цін-

ні папери мають «подвійне» призначення. Зберігаючи значення

об’єктів цивільних прав, цінні папери одночасно виконують роль

інструмента забезпечення встановлення, посвідчення, забезпечення

оборотоздатності, передачі, здійснення, відновлення і припинення

майнових прав, що становлять їх зміст. Виходячи з викладеного,

можна сформулювати загальне поняття цінних паперів, засноване на

ознаках, що визначають єдність правової природи документарних і

бездокументарних цінних паперів. Отже, доктринальне поняття слід

сформулювати таким чином.

Цінні папери — це виражені в документарній чи бездокумен

тарній формі паперові документи з обов’язковими реквізитами

або здійснені зберігачем облікові записи, що мають особливе

інструментальне призначення (об’єкт-інструмент) в механізмі

правового регулювання емісійно-посвідчувальних відносин, легі-

тимують управоможену особу як правоволодільця і посвідчують

належні йому змістовно стандартизовані майнові права, порядок

виникнення, передачі, здійснення, відновлення і захисту яких визна-

чається встановленим для них правовим режимом оборотоздат-

них об’єктів цивільних прав нормативно визначених видів та груп і

конкретизується емітентом у здійснюваному ним односторонньо-

управоможуючому правочині (формою якого є паперовий документ

або глобальний сертифікат залежно від форми їх випуску та обігу)

та умовах емісії. Запропоноване визначення цінних паперів має

універсальний характер, охоплюючи як документарну, так і бездо-

кументарну форми їх випуску та обігу.

1.1.3. Ознаки цінних паперів

Основні ознаки цінних паперів також є концентрованим вира-

женням особливостей їх інструментальної правової природи. Слід

зазначити, що деякі ознаки цінних паперів, які характеризують їх

у юридичній (зокрема, інструментальній) площині, пов’язані з їх

властивостями суто економічного характеру. Так, в економічній лі-

тературі ознаками цінних паперів запропоновано вважати їх прибут-

ковість, ліквідність, ринковий характер, стандартність, серійність,

участь у цивільному обороті, регульованість, визнання державою,

ризикованість, документарність, інвестиційну привабливість і т. ін.

Певною мірою ці ознаки характеризують особливості цінних паперів

і в правовому аспекті. Окремі з них як ознаки визначаються і право-

вою наукою. Наприклад, «участь у цивільному обороті» в зазначеній

вище термінології правники визначають як їх оборотоздатність. Інші

можуть розглядатися як елементи економіко-правової характеристи-

ки особливостей цінних паперів (зокрема, стандартність, серійність),

а деякі з них, через їх очевидність із погляду правової науки взагалі

і цивілістики зокрема (наприклад, регульованість), презумуються і

тому в правовому аспекті як їх ознака не розглядаються.

Основні ознаки цінних паперів так чи інакше були предметом

уваги правників, що досліджували проблематику, пов’язану із їх

правовою природою. Але вперше їх виокремив, термінологічно

визначив і коротко охарактеризував В. М. Гордон

. Як їх ознаки він

Ценные бумаги: Учебник / Под ред. В. И. Колесникова, В. С. Торкановского. –

М.: Финансы и статистика, 1998. – С. 7.

Див.: Гордон В. М. Система советского торгового права: Обзор действующего

законодательства по внутр. торговле. – Х.: Юрид. изд-во НКЮ УССР, 1924. – С. 36.

розглядав літеральність, легітимацію, абстрактність, автономність

і презентацію. Стислість висловлень В. М. Гордона і лаконічність

здійсненого ним аналізу кожної з них, на наш погляд, необхідно

доповнити більш розгорнутою характеристикою цих ознак, врахо-

вуючи, що всі вони достатньою мірою характеризують цінні папери

в інструментальному аспекті — як об’єкт-інструмент забезпечення

виникнення, передачі і здійснення посвідченого ними майнового

права. У подальшому в роботі основні (конститутивні) ознаки цін-

них паперів будуть розглядатись з урахуванням запропонованого

інструментального підходу до визначення основних їхніх ознак і

обумовлених ними особливостей їх правової природи.

Літеральність (або буквальність), за В. М. Гордоном, означає,

що «цінний папір надає право вимагати виконання тільки того,

що в ньому буквально записано»

. При розгляді літеральності як

однієї з ознак акцій у цивілістичній літературі було висловлено

думку про те, що «навряд чи можна стверджувати, що акціонер

виконує тільки те, що написано в акції відповідно до вимог ст. 4

Закону України “Про цінні папери і фондову біржу

”»

. Та чи озна-

чає літеральність у її розумінні В. М. Гордоном обов’язок емітента

документарного цінного папера текстуально визначити у змісті по-

свідченого ним майнового права всі до єдиної правоможності, які

його змістовно визначають? Чи має ця ознака в сучасних умовах

необхідний ступінь універсальності для визнання характерною

для всіх без винятку видів цінних паперів? З одного боку, в тексті

цінного папера, випущеного в документарній (і тим більше в без-

документарній) формі, не можуть бути текстуально відображені всі

без винятку правові можливості (правоможності) управоможеної

особи. З другого боку, для індивідуальної конкретизації емітентом

нормативно визначеного змістовно стандартизованого майново-

го права, посвідченого документарним цінним папером, досить

заповнити його сертифікат із дотриманням вимог щодо форми і

реквізитів, письмово визначивши обсяг у стислій редакції, що не

викликає ніяких різночитань при тлумаченні змісту в майбутньому

і віднесенні до того чи іншого виду і групи.

Гордон В. М. Система советского торгового права. – С. 36.

Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 38. – Ст. 508. (Втратив чинність:

п. 2 Розділу VII (Прикінцеві положення)).

Спасибо-Фатеева И. В. Акционерные общества: корпоративные правоотноше-

ния. – Х.: Право, 1998. – С. 45.

Через лаконічність викладення змісту майнових прав, посвід-

чених цінними паперами, випущеними як у документарній, так і

бездокументарній формі, деталізація правоможностей, що нада-

ються його власнику, шляхом їх переліку в тексті документа (змісті

облікового запису відповідно), найчастіше неможлива технічно.

Крім того, це не є виправданим через законодавчо встановлену

і об’єктивно очевидну обмеженість загального обсягу правової

інформації, що становить зміст майнових прав, посвідчених доку-

ментарними і бездокументарними цінними паперами. Це обумо-

влено тим, що обсяг прав і обов’язків суб’єктів емісійно-посвід-

чувальних відносин визначається не тільки змістом та характером

посвідченого цінним папером майнового права, але й умовами їх

випуску та положеннями інших нормативних джерел. У найбільш

загальному вигляді характер, а також обсяг прав і обов’язків учас-

ників вказаних правовідносин визначаються для кожного їх виду

встановленим для них правовим режимом. Подальша деталізація

і конкретизація характеру і обсягу прав і обов’язків учасників

цих правовідносин здійснюється шляхом закріплення правової

інформації у реквізитах документарних цінних паперів або облі-

кових записах залежно від їх форми, а також в актах піднорматив-

ного рівня. Стосовно акцій (облігацій) взаємні права і обов’язки

емітента та акціонерів (облігаціонерів) можуть закріплюватися

положеннями установчих документів акціонерного товариства,

що їх випустило (наприклад, статуту відповідно до положень

ст. 155 ЦК України), його внутрішніх положень (наприклад, Поло-

женням про порядок виплати дивідендів або процентів) та інших

локальних актів. Права і обов’язки емітента та власників цінних

паперів можуть встановлюватися і в умовах випуску і обігу цінних

паперів (наприклад, у Положенні про порядок випуску облігацій,

ощадних сертифікатів тощо), а також інших актах піднорматив-

ного рівня. Зазначені міркування стосуються і бездокументарних

цінних паперів. Це обумовлено тим, що фіксація посвідчених

бездокументарними цінними паперами прав у вигляді здійсненого

зберігачем облікового запису (а також відкриття рахунку в цінних

паперах і оформлення глобального сертифіката на весь їх випуск)

також не припускає деталізації комплексу прав, що становлять їх

зміст. Таким чином, детальне текстуальне відтворення всіх пра-

воможностей, що становлять зміст майнового права, вираженого

в цінному папері (як документарному, так і бездокументарному),

не є обов’язковою умовою, що дозволяє констатувати наявність

розглядуваної їх ознаки.

Літеральність у її сучасному розумінні означає, що цінні папери

повинні містити обсяг правової інформації, необхідний і достатній

для визначення характеру і обсягу виражених у них майнових прав,

імені (найменування) їх власника (для іменних і ордерних докумен-

тів), а також їх форми, групи, виду, особливостей випуску і обігу

та іншої інформації правового характеру. Інші необхідні відомості,

що визначають і конкретизують особливості участі в цивільному

обороті (через механізм випуску та обігу цінних паперів) посвід-

чених ними майнових прав, можуть міститися в інших актах під-

нормативного рівня. Тож на поставлене вище проблемне питання

слід відповісти ствердно. Літеральність (або буквальність) цінних

паперів як притаманну їм ознаку треба розглядати також як таку,

що означає необхідність дотримання чіткості значеннєвого викла-

ду правової інформації, яка змістовно визначає посвідчене ними

майнове право. Ця чіткість повинна забезпечувати одноманітність

сприйняття цієї інформації, а в разі необхідності — і одноманітне

тлумачення всіма суб’єктами, що беруть участь у відповідних

правовідносинах, або юрисдикційним органом у разі вирішення

ним майнового спору. Розглядувана ознака свого часу була визнана

як характерна для документарних цінних паперів. Це обумовлено

тим, що в період проведення В. М. Гордоном дослідження ознак

цінних паперів бездокументарна форма їх випуску, а також де-

які з нормативно закріплених нині їх видів і груп не були відомі

ні законодавству, ні цивільному обороту того часу. Зокрема, ви-

значеними законодавчо і досить поширеними в сучасному цивіль-

ному обороті України є бездокументарні і похідні цінні папери.

Чи є характерною і для них досліджувана ознака? На нашу думку,

літеральність підлягає розгляду як ознака, що є характерною для

всіх видів цінних паперів, включаючи бездокументарні та похідні.

Чітка фіксація у здійсненому зберігачем обліковому записі виду і

загальної кількості цінних паперів єдиного випуску, емітованих

одним емітентом, та інформації, що стосується їх приналежності

певному правоволодільцю (юридичній або фізичній особі), свід-

чить про ствердну відповідь на поставлене питання. Наявність

розглядуваної ознаки стосовно бездокументарних цінних паперів,

таким чином, не менш наочна, ніж відносно документарної форми

їх випуску.

З урахуванням запропонованого інструментального підходу

літеральність характеризує змістовну визначеність, лаконічність

і чіткість викладу в тексті документа характеру і обсягу посвід-

ченого ним майнового права. Цей висновок дає підстави дати

позитивну відповідь на поставлене запитання — закріплювати всі

без винятку належні правоволодільцю правоможності немає ніякої

потреби, достатньо зазначити характер і обсяг посвідченого цінним

папером майнового права. Подальша їх деталізація і наповнення

конкретним змістом може здійснюватись положеннями інших

актів саморегулювання — зокрема Умов випуску та обігу цінних

паперів, Положень про порядок виплати відсотків за ощадними

сертифікатами або іншими борговими цінними паперами тощо.

Літеральність як ознака документарних цінних паперів має як

теоретичне, так і практичне значення. Чіткий виклад повинен за-

безпечувати однаковість сприйняття і тлумачення правової інфор-

мації, що окреслює характер і зміст посвідчених цінними паперами

майнових прав. По-перше, літеральність пов’язана з розпізнаван-

ням виду цінного папера, визначенням специфіки його правового

режиму і, як наслідок, правильним застосуванням встановленого

для даних відносин порядку їх правового регулювання. По-друге,

вона дає змогу виключити різночитання в ході тлумачення правової

інформації, що становить зміст цінних паперів, як суб’єктами да

них правовідносин, так і юрисдикційними органами в необхідних

випадках. По-третє, вона є значущою і для сторін емісійно-посвід-

чувальних правовідносин, оскільки чіткість викладення правової

інформації, що змістовно характеризує посвідчене цінним папером

майнове право, дає їм можливість не тільки формалізувати право в

ході його емісії, а й звіряти згідно з ним характер і обсяг їх прав і

обов’язків, наприклад суму номінальної вартості, розмір відсотків

тощо. По-четверте, розглядувана ознака характеризує вагомість

змісту цінного папера і для суду в разі виникнення майнового

спору. Чіткий, буквальний значеннєвий виклад характеру, змісту і

обсягу посвідченого цінним папером майнового права дасть змогу

всім зацікавленим особам, державним та юрисдикційним органам

усвідомлювати не тільки характер встановлених цінним папером

правовідносин. Чіткість викладу правової інформації дасть змогу